Справа № 188/3/22
Провадження № 1-кп/188/31/2023
04 січня 2023 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021041380000214 від 16 листопада 2021 року, стосовно ОСОБА_3 , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, якому обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою,
за участю прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_5
Прокурор ОСОБА_4 , яка підтримує обвинувачення в суді, подала до суду клопотання про подальше продовження обраного обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк 60 днів, посилаючись на те, що о 14 годині 05 хвилин 05 січня 2023 року закінчується строк тримання обвинуваченого під вартою. Однак, зазначає прокурор, ОСОБА_3 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, та в ході судового розгляду підтверджено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, прокурор обґрунтовує тим, що обвинувачений ОСОБА_3 не працевлаштований, не має будь-якої роботи і перебуваючи на волі, усвідомлюючи тяжкість покарання, з метою уникнення кримінальної відповідальності може переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
Ризик, передбачений п. 3 ч.1 ст. 177 КПК України, прокурор обґрунтовує тим, що обвинувачений ОСОБА_3 особисто знайомий із більшістю свідків, допитаних в ході розслідування кримінального провадження, знаючи про місце проживання, у випадку наявності у нього можливості вільного пересування може незаконно впливати на них будь-яким чином з метою зміни свідчень у цьому кримінальному провадженні для уникнення кримінальної відповідальності.
Ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, прокурор обґрунтовує тим, що обвинувачений ОСОБА_3 проживає разом з дружиною, до себе додому нікого не впускає, схильний до побиття дружини, тому може вчинити новий злочин проти життя і здоров'я, у зв'язку з чим потребує ізоляції від суспільства.
В судовому засіданні прокурор підтримала клопотання, вказала, що зазначені у клопотанні ризики за час судового розгляду не зменшилися.
Захисник заперечував проти продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, послався на відсутність доказів наявності ризиків, на які послалася прокурор в обґрунтування свого клопотання, висловив позицію, що достатнім запобіжним заходом є цілодобовий домашній арешт .
Обвинувачений заперечував проти клопотання, підтримав позицію захисника, наголошуючи на відсутності доказів його вини у вчиненні злочину, в якому він обвинувачується, стверджував, що прокурор і слідчий сфальсифікували докази обвинувачення.
Вислухавши думки осіб, які беруть участь у судовому провадженні, суд зазначає таке.
Згідно з ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
За нормою ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Судом ще не закінчено з'ясування обставин справи і перевірку їх доказами, однак із досліджених судом доказів вбачається, що стороною обвинувачення зібрані докази, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення, яке є тяжким злочином, і досліджені судом докази (показання свідків та письмові докази) не спростовують цієї підозри.
Суд бере до уваги позицію Європейського суду з прав людини, висловлену в рішенні «Мюррей проти Сполученого Королівства», згідно з якою факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження, що є завданням наступних етапів кримінального процесу.
Положеннями ч. 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.
Відповідно до вимог п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Зокрема, таку правову позицію Європейський суд з прав людини виклав в п. 74 рішення у справі «Мамедова проти Росії» та п. 79 рішення у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року.
У справі «Ілійков проти Болгарії» Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Тейс проти Румунії» автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, тому при вирішенні питання про продовження ОСОБА_3 строку тримання під вартою, суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, а саме: запобігання спробам обвинуваченого переховуватися від суду, впливати на недопитаних свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.
На думку суду, прокурор надала переконливі аргументи в обґрунтування необхідності продовження запобіжного заходу саме у вигляді тримання обвинуваченого під вартою.
Суд вважає, що враховуючи конкретні обставини справи, встановлені під час судового розгляду, суспільний інтерес, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, не працює, з огляду на існування ризиків вчинення обвинуваченим нових кримінальні правопорушення та/або ухилення від суду, слід продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ще на 60 днів з моменту закінчення дії попередньої ухвали суду від 07 листопада 2022 року, тобто з 14 години 05 хвилин 05 січня 2023 року.
У пункті 20 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04.04.2013 № 511-550/0/4-13 «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» зазначено, що дія ухвали про застосування запобіжного заходу припиняється після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження.
У випадку коли слідчий суддя суду першої інстанції відмовляє у продовженні строку тримання під вартою, він має право за правилами ч. 4 ст. 194 КПК застосувати до підозрюваного, обвинуваченого інший, більш м'який, запобіжний захід. При цьому необхідно враховувати, що застосування такого запобіжного заходу є можливим лише після закінчення строку дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
З викладеного випливає висновок, що строк дії ухвали щодо запобіжного заходу визначається в ухвалі судді і його початок може не співпадати з датою її постановлення, якщо питання продовження запобіжного заходу вирішується судом до настання останнього дня дії попередньої ухвали суду з цього питання.
Таким чином, постановлення ухвали про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів не припиняє дію попередньої ухвали про продовження строку тримання під вартою від 07.11.2022 на період до 14 години 05 хвилин 05.01.23 включно та не скасовує її.
Отже, строк тримання обвинуваченого під вартою на 60 днів, встановлений цією ухвалою суду, має рахуватися з 14 години 05 хвилин 05.01.23 до 14 години 05 хвилин 06.03.2023 включно, що не порушує права обвинуваченого і не є триманням під вартою понад 60 днів.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 183, 199, 331, 372, 392, 532 КПК України, суд
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Чорнобиль Київської області, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з 14 години 05 хвилин 05 січня 2023 року до 14 години 05 хвилин 06 березня 2023року включно.
Копії цієї ухвали вручити захиснику, прокурору, обвинуваченому та направити начальнику Державної установи «Дніпропетровська установа виконання покарань (№ 4)» для виконання.
Ухвала підлягає оскарженню безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення, а обвинуваченим в той же строк з моменту вручення йому копії ухвали.
Суддя ОСОБА_1