Справа № 183/46/23
№ 1-кс/183/169/23
04 січня 2023 року Дніпропетровська обл.,
м. Новомосковськ
Слідчий суддя Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши в судовому засіданні клопотання прокурора Новомосковської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про арешт майна, поданого в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023046350000002 від 02.01.2023 р. за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч.4 ст.358 КК України, -
До Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшло вищевказане клопотання прокурора Новомосковської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про арешт майна, поданого в межах кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023046350000002 від 02.01.2023 р. за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч.4 ст.358 КК України.
В обґрунтування клопотання зазначено, що 02 січня 2023 року об 09 годині 37 хвилин надійшло повідомлення зі служби «102» про те, що 02 січня 2023 року на 159 км траси М29 поблизу с. Вільне, Новомосковського району, Дніпропетровської області на блок посту працівники поліції зупинили транспортний засіб DAf CF 85 д.н. державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Під час перевірки документів у водія було виявлено ознаки підробки вказаного водійського посвідчення, а саме мікрошрифт не відповідає стандартам, що піддає сумніву достовірність та оригінальність вказаного документу. Також при перевірці виявлено, що деякі категорії видані в бланку не співпадають з базою «Інформаційний портал Національної поліції України», а саме, з категоріями D,D1, які відсутні в базі.
На місце пригоди було направлено слідчо- оперативну групу.
Вказаний факт дізнавачем сектору дізнання Новомосковського РВП ГУНП в Дніпропетровській області 02 січня 2023 року внесений до ЄРДР за №12023046350000002 за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч.4 ст. 358 КК України.
02 січня 2023 року слідчим проведено огляд місця події, в ході якого посвідчення водія серії НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 під час огляду вилучено та опечатане у спец. пакет №WAR1209338 та вилучений до Новомосковського РВП.
02 січня 2023 року посвідчення водія серії НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 по кримінальному провадженню №12023046350000002 визнані речовими доказами, так як, можуть містити на собі сліди кримінального проступку.
Згідно ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися під час обшуку, огляду.
Арештом майна, згідно ч. 1 ст. 170 КПК України, є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом правопорушення.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів та у даному випадку, згідно ч. З ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді, згідно ч. 2 ст. 132 КПК України, подається до місцевого загального суду, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.
Ураховуючи, що для проведення повного та неупередженого розслідування і судового розгляду кримінального провадження, з метою запобігання можливості приховування, Пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження речових доказів, необхідно на вказане майно накласти арешт з позбавленням права на відчуження, розпорядження та користування, так як існує сукупність підстав та розумних підозр вважати, що воно є доказом правопорушення та підлягає збереженню.
Оскільки, посвідчення водія серії НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є основним об'єктом кримінального проступку, по ньому будуть проводити відповідну експертизу, яка вже на даний час призначена до Дніпропетровського НДЕКЦ МВС України в Дніпропетровській області, з метою забезпечення всебічності, повноти та об'єктивності дослідження усіх обставин справи, арешт посвідчення водія серії НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у даному кримінальному провадженню є необхідним.
З метою забезпечення кримінального провадження шляхом збереження речових доказів, заявник клопотання просить накласти арешт на майно, а саме посвідчення водія серії НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вилученого 02.01.2023 р. з обов'язковою заборонною розпорядження та користування.
В судове засідання прокурор не з'явився. Надав заяву в якій просив клопотання розглянути у його відсутність.
Дослідивши надані матеріали та докази в їх сукупності, слідчий суддя доходить до наступного.
Відповідно до положень статті 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Згідно ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно ч. 5 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Згідно з ч. 3 ст. 208 КПК України уповноважена службова особа, слідчий, прокурор може здійснити обшук затриманої особи з дотриманням правил, передбачених частиною сьомою статті 223 і статтею 236 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 167 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди.
В ч. 2 та ч. 4 ст. 168 КПК України зазначено, що тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду. Після тимчасового вилучення майна уповноважена службова особа зобов'язана забезпечити схоронність такого майна в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 1 ст. 169 КПК України тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна; у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 171, частиною шостою статті 173 цього Кодексу; у разі скасування арешту; за вироком суду в кримінальному провадженні щодо кримінального проступку.
Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
В ч. 3 ст. 170 КПК України вказано, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Вимоги до оформлення клопотання про арешт майна визначені в ст. 171 КПК України.
Згідно з ч. 5 ст. 171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.
Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу. При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідно до ч.11 ст.170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Слідчим суддею встановлено, що сектором дізнання Новомосковського РВП ГУНП в Дніпропетровській області проводиться досудове розслідування за матеріалами кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023046350000002 від 02.01.2023 р. за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч.4 ст.358 КК України.
02 січня 2023 року слідчим проведено огляд місця події, в ході якого посвідчення водія серії НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 під час огляду вилучено та опечатане у спец. пакет №WAR1209338 та вилучений до Новомосковського РВП.
Постановою Начальника Новомосковського РВП ГУНП в Дніпропетровській області від 02.01.2023 р. про визнання і залучення до кримінального провадження речових доказів - посвідчення водія серії НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 по кримінальному провадженню №12023046350000002 визнано речовими доказами.
До слідчого судді з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна прокурор звернувся 03.01.2023 р. тобто на наступний робочий день після проведення огляду місця події та вилучення майна.
Таким чином слідчим суддею встановлено, що тимчасове вилучення вищевказаних речей та забезпечення їх схоронності здійснено у відповідності до норм ст.ст. 167 та 168 КПК України. Форма та зміст заявленого слідчим клопотання про арешт майна відповідають вимогам ст. 171 КПК України. Вказане клопотання подане на наступний робочий день після тимчасового вилучення майна, тобто подане в строк, визначений в ч. 5 ст. 171 КПК України.
Слідчим суддею встановлено, що враховуючи положення ст. 98 КПК України, тимчасово вилучені речі, а саме посвідчення водія серії НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є речовим доказом, що зберігає на собі його сліди та містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Накладення арешту на вилучені речі необхідно оскільки відносно них під час досудового розслідування будуть проводитись експертизи. Для цього органу досудового розслідування необхідні ці речі.
Крім того, подальше користування, відчуження та розпорядження вилученими речами неминуче призведе до знищення або зміни слідів вчинення правопорушення, що може перешкоджати кримінальному провадженню.
З огляду на наведене, беручи до уваги, що завданням кримінального судочинства є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування кримінального правопорушення тощо, слідчий суддя вважає, що клопотання слідчого про арешт майна є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 98, 131, 132, 170-173 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання прокурора Новомосковської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про арешт майна, поданого в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023046350000002 від 02.01.2023 р. за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч.4 ст.358 КК України, - задовольнити.
Накласти арешт, із забороною розпорядження та користування, на майно, а саме: посвідчення водія серії НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Посвідчення водія серії НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зберігати в матеріалах кримінального провадження № 12023046350000002.
Ухвала виконується негайно.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1