20.12.2022 Єдиний унікальний номер 205/1037/22
Провадження № 2/205/1668/22
20 грудня 2022 року Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючого судді - Терещенко Т.П.,
за участю секретаря судового засідання - Кривозуб О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження у м. Дніпрі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: державний нотаріус Другої Дніпровської державної нотаріальної контори Олехнович Лариса Юльянівна, про визнання права власності в порядку спадкування за законом,
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаною позовною заявою з урахуванням уточненої позовної заяви, мотивуючи свої вимоги тим, що 14 липня 1973 року між нею та ОСОБА_3 було укладено шлюб, а від шлюбу вони мають доньку - ОСОБА_2 . На підставі свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 25 квітня 1995 року нею, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на праві спільної власності було отримано квартиру АДРЕСА_1 , в якій вони були зареєстровані. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, а після його смерті відкрилась спадщина. 21 січня 2022 року вона звернулась до державного нотаріуса Другої дніпровської державної нотаріальної контори Олехнович Л.Ю. з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на майно, що залишилось після смерті її чоловіка - ОСОБА_3 , але отримала постанову про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом через пропущення строку для подачі заяви про прийняття спадщини. Зазначає, що вона є спадкоємцем за законом на спадкове майно, яке залишилося після смерті її чоловіка - ОСОБА_3 , та вважається такою, що прийняла спадщину, оскільки фактично вступила в управління і володіння спадковим майном, так як на момент смерті ОСОБА_3 проживала разом з ним, та оскільки вона безперервно користувалася своєю часткою нерухомого майна, регулярно сплачувала комунальні послуги, проводила поточні ремонти і утримувала домоволодіння в належному стані, то вона вважається такою, що прийняла спадщину в порядку п. 1 ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР, оскільки не заявляла про відмову від спадщини але юридично її не оформила. На підставі викладеного вона звернулась до суду з цим позовом, в якому просила визнати за нею в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка - ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 1/6 частини квартири АДРЕСА_1 та стягнути з ОСОБА_2 на її користь судовий збір у розмірі 1 902,15 грн. та витрати з оцінки вартості майна у розмірі 1 200 грн.
Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 травня 2022 року відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження.
16 червня 2022 року представником відповідача засобами почтового зв'язку «Укрпошта» на адресу суду було направлено відзив на позовну заяву, який фактично отримано канцелярією суду 16 червня 2022 року, в якому вона просила відмовити в повному обсязі у задоволенні позовних вимог, оскільки позовна заява є необґрунтованою, доводи позивача не відповідають дійсним обставинам справи, будуються на припущеннях та нічим не підтверджуються, а самі позовні вимоги не підлягають задоволенню з підстав того, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 дочкою якого є відповідач, а після його смерті залишилось спадкове майно у вигляді: частки в розмірі 16% у статутному фонді ТОВ «Сільмаг», 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 , яка перебувала у спільній сумісній власності позивача, спадкодавця - ОСОБА_3 та відповідача, а також 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_2 , який було зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 20 січня 2001 року. На момент смерті спадкодавця за адресою: АДРЕСА_3 були зареєстровані лише ОСОБА_3 та відповідач, а позивач була зареєстрована і на момент смерті спадкодавця фактично проживала окремо за адресою: АДРЕСА_2 , та у передбачений законодавством України шестимісячний строк із заявою про прийняття спадщини позивач до нотаріуса не зверталась, тобто фактично спадщину прийняла лише його донька, що була зареєстрована та проживала зі спадкодавцем на момент його смерті. ОСОБА_2 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 29 січня 2010 року державним нотаріусом Другої дніпровської нотаріальної контори Зєніковою М.С., а спадщиною на яке було видано свідоцтво була частка у статутному фонді ТОВ «Сільмаг» у розмірі 16% (що складає 100% належного спадкодавцю майна). Таким чином, ОСОБА_1 достовірно відомо про наявність вищезазначеного свідоцтва про право на спадщину, адже на його підставі вносились зміни в реєстраційні документи товариства, частки у статутному капіталі якого на цей час розподілені між ОСОБА_1 (68%) та ОСОБА_2 (32%), а ОСОБА_1 не заявлялось вимог про внесення змін до вищезазначеного свідоцтва про право на спадщину за законом і не надавалось доказів фактичного прийняття нею спадщини, та позивач не зверталась до суду із позовною заявою про встановлення юридичного факту, а з моменту смерті спадкодавця пройшло 19 років. Зазначає, що саме відповідач утримує спірне нерухоме майно у належному стані та сплачує за комунальні послуги, отримує державну субсидію, а надані з позовом копії квитанцій про сплату комунальних послуг містять інформацію про те, що платником була саме ОСОБА_1 . Щодо фактичного проживання позивачка в спірній квартирі зазначає, що вона є її співвласником і їй належить 1/3 частина цього нерухомого майна, але на момент смерті спадкодавця в квартирі за адресою: АДРЕСА_3 були зареєстровані лише вона та ОСОБА_3 , а оскільки позивачка у визначений шестимісячний строку не зверталась із заявою про прийняття спадщини, то фактично спадщину було прийнято лише відповідачем, яка користувалась спадковим майном та утримувала його, була там зареєстрована і фактично проживала зі спадкодавцем на момент його смерті.
Представником ОСОБА_1 07 липня 2022 року було надано до суду відповідь на відзив, в якому вона просила задовольнити позовну заяву у повному обсязі, оскільки ОСОБА_1 до її позовної заяви додано всі належні, достовірні та достатні докази того, що вона вступила у фактичне управління спадковим майном, а саме, копії квитанцій про сплату комунальних послуг, також вона є спадкоємцем за законом на спадкове майно, яке залишилося після смерті ОСОБА_3 , та вважається такою, що прийняла спадщину, оскільки фактично вступила в управління і володіння спадковим майном, так як на момент смерті ОСОБА_3 проживала разом з спадкодавцем, з яким на момент смерті вона перебувала у шлюбі. Оскільки вона безперервно користувалася своєю часткою володіння, регулярно сплачувала комунальні послуги, проводила поточні ремонти та утримувала домоволодіння в належному стані, що підтверджується квитанціями про сплату комунальних послуг, то вона вважається такою, що прийняла спадщину.
01 вересня 2022 року ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська було задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_5 про витребування доказів у Другої дніпровської державної нотаріальної контори належним чином завірену копію спадкової справи №25/2010 після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У підготовчому судовому засіданні 15 листопада 2022 року було закрито підготовче судове засідання з призначенням справи до розгляду по суті, про що судом без виходу до нарадчої кімнати було постановлено ухвалу.
Представником позивача було надано до суду заяву про розгляд справи без її участі та участі позивача, в якій вона просила позовну заяву задовольнити в повному обсязі.
Представником відповідача було надано до суду заяву про розгляд справи без її участі та участі позивача, в якій вона просила відмовити у задоволенні позову.
Представник третьої особи - Другої дніпровської державної нотаріальної контори надала суду заяву про розгляд справи без участі їх представника, та надала на вимогу суду копію спадкової справи, відкритої після смерті ОСОБА_3 .
Вивчивши письмові матеріали справи, пояснення сторін та свідків, дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши надані докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов таких висновків.
Статтею 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу Серії НОМЕР_2 , виданого Бюро запису актів громадянського стану м. Марганця Дніпропетровської області, яке складено на російській мові, ОСОБА_3 (на рос. мові) та ОСОБА_1 (на рос. мові) 14 липня 1973 року уклали шлюб, а після реєстрації шлюбу дружині було присвоєно прізвище « ОСОБА_1 » (на рос. мові) (а. с. 42).
Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 належить на праві приватної спільної власності квартира за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло, виданим 25 квітня 1995 року виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради народних депутатів (а. с. 44).
Також судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 зареєстрована Дніпропетровським бюро технічної інвентаризації Дніпропетровського облвиконкому Управління житлово-комунального господарства на праві спільної власності на підставі свідоцтва про право власності на житло і внесена в реєстраційну книгу за №147п-62, що вбачається з технічного паспорту на квартиру (а. с. 45).
З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_3 , виданим відділом реєстрації смерті в м. Дніпропетровську Дніпропетровського обласного управління юстиції, про що зроблено запис №4963 (а.с.43).
Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернулась до Другої дніпровської державної нотаріальної контори з заявою про видачу на її ім'я свідоцтва про право на спадщину за законом на майно, що залишилось після смерті її чоловіка - ОСОБА_3 , але постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії державного нотаріуса Другої дніпровської державної нотаріальної контори Олехнович Л.Ю. від 21 січня 2022 року їй було відмовлено у видачі свідоцтва у зв'язку з пропущенням строку звернення із заявою про прийняття спадщини, та зазначено, що у ОСОБА_1 відсутні докази фактичного прийняття нею спадщини, тобто сумісна реєстрація та проживання разом із спадкодавцем та/або вступ в управління його майном на час відкриття спадщини (а. с. 53).
Відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилась не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК Української РСР.
Спадкові відносини виникають з моменту відкриття спадщини. Як частина друга статті 1220 ЦК України, так і стаття 525 ЦК Української РСР визначають, що часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
Оскільки спадкодавець ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , а відтак спірні правовідносини, що пов'язані із питаннями саме відкриття та прийняття спадщини після смерті такої особи на той час були врегульовані нормами ЦК Української РСР у редакції 1963 року.
За правилами статей 529-530 ЦК Української РСР при спадкуванні за законом спадкоємцями першої черги є в рівних частках діти, подружжя та батьки померлого.
Судом було встановлено, що спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_3 є його дружина (позивач) ОСОБА_1 та донька (відповідач) ОСОБА_2 .
Статтею 561 ЦК Української РСР було передбачено, що свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям за законом після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини.
Разом із цим, на час відкриття спадщини в період чинності ЦК Української РСР його нормами було передбачено певні дії, які свідчили про прийняття спадщини.
Відповідно до ст. 548 ЦК Української РСР придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Згідно із ст. 549 ЦК Української РСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Відповідно до ст. 560 ЦК Української РСР отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину, яка діяла на момент відкриття спадщини, є правом, а не обов'язком спадкоємця.
Прийняття спадщини є фактом, яке відображає волю спадкоємця придбати майно після смерті спадкодавця.
Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 з 29 жовтня 1996 року до 02 березня 2001 року була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , а з 02 березня 2001 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , оскільки ОСОБА_1 набула право власності на нерухоме майно за вищезазначеною адресою на підставі договору купівлі-продажу від 20 січня 2001 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Іщенко Н.Д., реєстр. №128, записано в реєстрову книгу 633 за реєстровим №2661-420, як встановлено судом з відповіді Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради №18965 від 14 грудня 2018 року (а. с. 143).
Відповідно до довідки про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб №1168 від 28 січня 2022 року, виданої ОСОБА_1 як уповноваженому власнику квартири за адресою: АДРЕСА_3 , яка зазначена у довідці, як незареєстрований власник ОСОБА_1 (а. с. 52).
Разом з тим, відповідно до ст. 2 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
З наведеного слід дійти висновку про те, що відсутність реєстрації спадкодавця за останнім його місцем проживання зі спадкоємцем сама по собі не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини ч. 1 ст. 549 ЦК Української РСР підтверджуються достатністю інших належних і допустимих доказів.
Аналогічні правові висновки містяться в ухвалі Верховного Суду України № 6-7165св09 від 03 листопада 2010 року, рішенні Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6048327св14 від 11 листопада 2015 року, ухвалі Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6-20158св15 від 21 жовтня 2015 року.
Крім того, у судовому засіданні були допитані свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які підтвердили що позивач постійно проживала у квартирі АДРЕСА_1 , в тому числі, до і на момент смерті її чоловіка - ОСОБА_3 , а також те, що нею здійснювалася оплата комунальних платежів, виконувався поточний ремонт квартири та утримання нерухомого майна.
Отже, в судовому засіданні позивачем було доведено, що ОСОБА_1 прийняла спадщину фактично в порядку ч. 1 ст. 549 ЦК Української РСР, оскільки її воля, як спадкоємиці за законом, була виражена у її діях по фактичному управлінню та володінню спадковим майном (проживання у спадковій квартирі на час смерті спадкодавця разом зі спадкодавцем за адресою: АДРЕСА_3 , як на час смерті ОСОБА_3 , так і після його смерті), що також було підтверджено у судовому засіданні відповідачем.
Щодо наданих позивачем банківських квитанцій про сплату комунальних послуг, суд не приймає їх до уваги в якості належних доказів, оскільки вони відносяться до періодів починаючи з 2018 року, які не стосуються предмету спору та обставин справи.
Однак, суд враховує ту обставину, що позивач вже є фактичним співвласником спірного нерухомого майна (квартири), що підтверджується наявними у справі документами на право власності, та не спростовує обставину щодо сплати позивачем комунальних послуг та утримання вказаного нерухомого майна на час смерті спадкодавця.
Разом з тим, відповідачем не було спростовано факт прийняття спадщини позивачем належними та допустимим доказами, а лише надавались заперечення щодо цього у відзиві та в судових засіданнях.
Таким чином судом встановлено, що ОСОБА_1 прийняла спадщину в порядку ч. 1 ст. 549 ЦК Української РСР, оскільки постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та не заявляла про відмову від спадщини.
Судом також встановлено, що 21 січня 2022 року державний нотаріус Другої дніпровської державної нотаріальної контори Олехнович Л.Ю. у постанові про відмову у вчиненні нотаріальної дії відмовила ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв'язку з пропущенням нею строку на звернення. Однак встановлення факту прийняття спадщини і фактичний вступ в управління спадковим майном не потребує звернення до нотаріуса у встановлений шестимісячний строк із заявою про прийняття спадщини.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року в справі №522/1528/15-ц зроблено висновок, що визнання права як у позитивному значенні (визнання існуючого права), так і в негативному значенні (визнання відсутності права і кореспондуючого йому обов'язку) є способом захисту інтересу позивача у правовій визначеності. Спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду. Тому спосіб захисту інтересу, передбачений п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, може застосовуватися лише в разі недоступності позивачу можливості захисту його права.
Також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 лютого 2021 року у справі №925/642/19 зазначено, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.
Отже, ефективність захисту цивільного права має оцінюватися, виходячи з обставин справи залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії).
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.
Пунктом 1 частини 2 статті 16 ЦК України передбачено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Частиною 1 статті 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ч. 1 ст. 325 ЦК У країни суб'єктами приватної власності є фізичні та юридичні особи.
Згідно із ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, та право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Враховуючи наявність іншого спадкоємця за законом, а саме відповідача - доньки спадкодавця ОСОБА_2 , суд вважає цілком обґрунтованим заявлений позивачем розмір 1/6 частини спадкового майна, що підлягає визнанню за нею судом в порядку спадкування за законом.
Позивач спадщину прийняла після смерті свого чоловіка - ОСОБА_3 , до складу якої увійшла частина квартири, що є предметом цього спору, утім не оформила свої спадкові права в нотаріальному порядку на зазначене нерухоме майно, що увійшло до складу спадкової маси.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що наявність порушених прав позивача є очевидною, а обраний спосіб захисту порушених прав є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, що було встановлено в ході судового розгляду, відтак позов є обґрунтований. Ураховуючи, що позивач не може в іншому порядку оформити право власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом, позовні вимоги про визнання права власності в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка підлягають задоволенню.
За приписами ч. ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема і витрати пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Питання щодо судових витрат судом вирішуються відповідно до положень статті 141 ЦПК України.
Відповідно п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача, а тому, враховуючи задоволення позовних вимог у повному обсязі, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір, сплачений позивачем при поданні позовної заяви до суду у розмірі 1 902,15 грн.
Також судом встановлено, що при подачі до суду вказаного позову позивачем було надано відповідний звіт про оцінку майна. Для складання вказаного звіту позивачем було залучено відповідних спеціалістів ТОВ «ІВІ КОНСАЛТ», якими безпосередньо було виготовлено такий звіт.
Як вбачається з договору №01-1105/22 від 11 травня 2022 року про проведення оцінки майна, який укладено між ОСОБА_1 та ТОВ «ІВІ КОНСАЛТ», пунктом 4.2. вказаного договору визначено вартість робіт у розмірі 1 200 грн. (а. с. 74).
Згідно акту прийому-передачі виконаних робіт з оцінки майна від 11 травня 2022 року відповідно до договору №01-1105/22 від 11 травня 2022 року, замовником ОСОБА_1 було прийнято від виконавця ТОВ «ІВІ КОНСАЛТ» роботи щодо проведення оцінки об'єкту оцінки - квартири за адресою: АДРЕСА_3 , вартістю у розмірі 1 200 грн. (а. с. 75).
Відповідно до рахунку-фактури №01-1105/22 від 11 травня 2022 року за оцінку майна за договором №01-1105/22 від 11 травня 2022 року, платником якої є ОСОБА_1 , сплачено кошти в загальній сумі 1 200 грн.
Отже, матеріалами справи було повністю доведено понесення нею судових витрат, пов'язаних із залученням спеціаліста для виготовлення звіту про оцінку вартості спірної квартири, а тому з урахуванням того, що вказаний позов було задоволено у повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, пов'язані із виготовленням звіту про оцінку майна (спірної квартири) в розмірі 1200 грн.
Керуючись ст. ст. 16, 321, 328, 368, 392, ЦК України, ст. ст. 524, 527, 529, 548-549, 561 ЦК Української РСР, ст. ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76, 81-82, 89, 109, 137, 141, 259, 263-265, 268, 273, 282, 355 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: державний нотаріус Другої Дніпровської державної нотаріальної контори Олехнович Лариса Юльянівна, про визнання права власності в порядку спадкування за законом - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/6 частини квартири за адресою: АДРЕСА_3 в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_5 ) понесені та документально підтверджені судові витрати у справі у вигляді судового збору в розмірі 1 902,15 грн. та витрати, пов'язані з виготовленням звіту про оцінку майна у розмірі 1 200 грн.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Сторони:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_5 , місце проживання: АДРЕСА_6 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_6 .
Третя особа: Державний нотаріус Другої дніпровської державної нотаріальної контори Олехнович Лариса Юльянівна, місцезнаходження: 49128, м. Дніпро, вул. Метробудівська, буд. 1.
Суддя: Т.П. Терещенко