Справа № 204/3455/21
Провадження № 2/204/154/22
КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА
49006, м. Дніпро, проспект Пушкіна 77-б тел. (056) 371 27 02, inbox@kg.dp.court.gov.ua
19 жовтня 2022 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючої судді Дубіжанської Т.О.
участю секретаря Єфімової А.О.
за участю позивача ОСОБА_1
за участю представника позивача ОСОБА_2
за участю представника ДМР ОСОБА_3
за участю представника ОСОБА_4 ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, ОСОБА_4 , Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради, третя особа Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання рішення незаконним, скасування запису в реєстрі, визнання пріоритетного права на відведення земельної ділянки та стягнення моральної шкоди, -
У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до Дніпровської міської ради, ОСОБА_4 , Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради, третя особа Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання рішення незаконним, скасування запису в реєстрі, визнання пріоритетного права на відведення земельної ділянки та стягнення моральної шкоди. Уточнивши 16.06.2021 року позовну заяву, позивач просив суд визнати незаконним та скасувати повністю рішення Дніпровської міської ради від 19.09.2018 року №140/35; визнати пріоритетне право на відведення земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна - кадастровий номер - 12101000000:07:392:0006, за ОСОБА_1 , стягнути на користь ОСОБА_1 з Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради моральну шкоду у розмірі 200 000 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що 07.09.2016 року позивач, як учасник бойових дій, звернувся до Дніпровської міської ради з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,06 га, яка розташована в АДРЕСА_1 . Лише 15.02.2017 року надано позивачеві дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд. При зверненні до Відділу у м. Дніпро Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області рішенням № 1659 позивачу відмовлено у державній реєстрації з підстав невідповідності поданих документів вимогам. На бездіяльність посадових осіб ДМР позивач писав скаргу в якій зазначав порушення чинного законодавства щодо ненадання йому першочергового права на відведення земельної ділянки, як учаснику антитерористичної операції, а також зазначав про наявні порушення в наданій документації громадянина ОСОБА_6 , а саме щодо підписів суміжних землевласників. Про виявлені порушення в документації ОСОБА_6 , які прийняи на розгляд у ДМР знали, однак прийняли протиправне рішення, тобто своїми діями порушили право позивача на першочергове відведення земельної ділянки. 15.02.17 року прийнято рішення міської ради №305/18 «Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарський будівель і споруд, гаражів громадянам учасникам антитерористичної операції та членам їх сімей у м. Дніпропетровську. 28.07.2017 року позивач звернувся до міської ради з клопотанням № 36/3966 щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 та передачі її у власність. Проте, на підставі клопотання ОСОБА_6 (перший та колишній власник ділянки) від 21.04.2017 року № 36/2037 Департаментом по роботі з активами ДМР підготовлено проект рішення міської ради про передачу земельної ділянки у районі АДРЕСА_1 у власність ОСОБА_6 . Дніпровська міська рада не розглянула в порядку пріоритету та не надала першочергове право на виділення земельної ділянки, у відповідності до чинного законодавства, у зв'язку із чим документи ОСОБА_6 були розглянуті раніше ніж документи позивача. 09.06.2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області із заявою про державну реєстрацію земельної ділянки разом із доданими до неї документами. Рішенням від 23.06.2017 року № 1659 відмовлено в державній реєстрації земельної ділянки на підставі невідповідності поданих документів вимогам установленим ЗУ «Про Державний земельний кадастр» і Порядком ведення Державного земельного кадастру. Вважаючи вказану відмову протиправною, позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду. Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.12.2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено частково, а саме суд визнав протиправними дії Дніпровської міської ради щодо несвоєчасного розгляду клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою від 07.09.2017 року. На теперішній час спірна земельна ділянка перебуває у власності ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 06.11.2018 року. Оскільки клопотання позивача було розглянуто з порушенням строків, позивача позбавили права на першочерговість виділення йому земельної ділянки, у зв'язку із чим позивач звернувся за захистом своїх порушених прав до суду.
В судовому засіданні позивач та його представник - адвокат Анохін В.О., кожний окремо, позов підтримали, просили задовольнити в повному обсязі, посилаючись на підстави зазначені в позові.
Представник відповідача Дніпровської міської ради у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовної заяви, просив відмовити в повному обсязі, посилаючись на підставі зазначені у відзиві.
Представник відповідача Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради у судове не з'явився, належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, причини неявки суду не повідомив, правом на подачу пояснень не скористався.
Представник відповідача ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_2 у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовної заяви, просила відмовити в повному обсязі, посилаючись на підставі зазначені у відзиві.
Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання, причини неявки суду не повідомив, правом на подачу пояснень не скористався.
31.08.2021 року на адресу суду надійшов відзив Дніпровської міської ради у якому позовні вимоги позивача рахують безпідставними та необґрунтованими. Так відповідач зазначає, що на момент звернення позивача із заявою про визнання за ним пріоритетного права щодо оформлення земельної ділянки відповідно до Витягу з державного земельного кадастру про земельну ділянку на оспорюваній земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 вже здійснена державна реєстрація 18.04.2017 року з кадастровим номером 1210100000:07:392:0006. Рішенням Дніпровської міської ради від 19.09.2018 № 140/35 «Про передачу земельної ділянки у районі АДРЕСА_1 у власність гр. ОСОБА_6 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)» вирішено затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розробленої ФОП ОСОБА_7 , та умови передачі земельної ділянки визначені під час його погодження, і передати земельну ділянку, площею 0, 0594 га (кадастровий номер 1210100000:07:392:0006), у власність гр. ОСОБА_6 . Крім того, позивачем не обґрунтовано, у чому полягає моральна шкода, в матеріалах справи не міститься жодних відомостей, які б свідчили про ступінь страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, у справі відсутні докази, які б свідчили про погіршення стану здоров'я позивача в результаті дій чи бездіяльності відповідачів, або ж про тяжкість вимушених змін у життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану тощо, позивачем також не доведено розмір моральної шкоди та причинний зв'язок цієї шкоди з неправомірними діями, бездіяльністю відповідачів. Тобто позивачем не надано жодних доказів, які б слугували підставою для відшкодування моральної шкоди.
02.09.2021 на адресу суду надійшов відзив представника ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_2, у якому остання просила суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Так представник відповідача вказує, що 06.11.2018 року між ОСОБА_4 та гр. ОСОБА_6 (колишнім власником земельної ділянки) було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0594 га, кадастровий номер 1210100000:07:392:0006, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). 11.01.2019 року Департаментом по роботі з активами ДМР ОСОБА_4 було затверджено та видано будівельний паспорт та надано дозвіл на будівництво індивідуального житлового будинку. У зв'язку з отриманим дозволом ОСОБА_4 протягом 2019 - 2020 років проводилася закупівля будівельних матеріалів для початку будівництва житлового будинку за вищевказаною адресою. У період з листопада 2018 року по травень 2021 року ОСОБА_4 не було відомо про якість спірні питання по земельній ділянці яку він придбав. До нього будь-хто з будь-яких питань щодо його земельної ділянки не звертався. Наприкінці весни він випадково дізнався, що позивач заявляє якісь права на його земельну ділянку. Відповідач вважає, що ОСОБА_6 всі дозвільні документи були отримані раніше ніж позивачем та проведено реєстрацію земельної ділянки відповідно до вимог закону. Посилання позивача на пріоритетність прав, щодо отримання земельної ділянки у власність через невідповідність підпису суміжного землевласника ОСОБА_8 в акті приймання-передачі межових знаків на зберігання, який знаходиться в технічній документації гр. ОСОБА_6 на що начебто мав звернути увагу відповідач 2, на його думку є необґрунтованим.
У відповіді на відзив відповідача ОСОБА_4 , яка подана до суду 23.09.2021 року, позивач зазначає наступне. По-перше представник відповідача 2 посилається на такі обставини, що громадянин ОСОБА_6 подав клопотання до відповідача 1 раніше за позивача. Але це твердження є протиправним, оскільки воно порушує права позивача тому, що випередження в реєстрації кадастрового номера 12101000000:07:392:0006 гр. ОСОБА_6 відбулось внаслідок порушення принципу належного врядування, тобто протиправні дії відповідачем 1. Так, постановою адміністративних судів двох інстанцій по справі 804/5868/17 від 06.12.2017 та від 13.03.2018 було визнано протиправні дії відповідача 1 щодо несвоєчасного надання дозволу на розробку проекту землеустрою по клопотанню від 07.09.2016, отже дозвіл на розробку проекту землеустрою, у разі дотримання прав і принципу належного врядування, позивач мав отримати до 07.10.2016, і позивач мав згоду випередити гр. ОСОБА_6 у реєстрації кадастрового номера на 49 днів. Отже протиправні дії Відповідача 1 мали негативні наслідки у формі випередження гр. ОСОБА_6 реєстрації кадастрового номера 12101000000:07:392:0006 раніше за позивача.
13.10.2021 року позивачем було подано відповідь на відзив Дніпровської міської ради. У відповіді позивач зазначає, що випередження в реєстрації кадастрового номера 12101000000:07:392:0006 гр. ОСОБА_6 відбулось внаслідок порушення принципу належного врядування, тобто протиправні дії Відповідача 1. Так, договір на виконання робіт із складання проекту землеустрою громадянин ОСОБА_6 уклав 25.11.2016, а от дозвіл на розробку проекту землеустрою у разі дотримання прав і принципу належного врядування Позивач мав отримати до 07.10.2016 й дані обставини встановлені постановою адміністративних судів двох інстанцій по справі 804/5868/17 від 06.12.2017 та від 13.03.2018, де було визнано протиправні дії Відповідача 1 щодо несвоєчасного надання дозволу на розробку проекту землеустрою по клопотанню від 07.09.2016, в порушення вимог ст. 20 ЗУ «Про звернення громадян», та ч.7 ст. 118 ЗКУ, тобто 131 день або 4.5 (з 07.10.16 - по 15.02.17) місяці протиправної затримки надання дозволу мали негативний наслідок, і тому Позивач мав згоду випередити гр. ОСОБА_6 у реєстрації кадастрового номера на 49 днів (з розрахунку від 07.10.2016 до 25.11.2016). А також слід зазначити що з моменту отримання дозволу Позивачем 15.02.2017 до моменту подачі проекту на реєстрацію кадастрового номера 09.06.2017 минуло 114 днів , а це свідчіть про те, що якби не протиправні дії Відповідача 1, то Позивач мав нагоду подати документи на реєстрацію кадастрового номера 29.01.2017, тобто значно раніше за громадянина ОСОБА_6 який подав відповідні документи 29.03.2017, тобто випередити його на 59 днів. По-друге Відповідач 1 посилається на те, що нібито проект землевідводу Позивача не відповідає вимогам п.75 постанови КМУ №1051 від 17.10.2012. Але це є протиправна позиція, тому що на момент подачі Позивачем клопотання 28.07.2017 в/х №36/3966 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 та передачу у власність» земельна ділянка кадастр №12101000000:07:392:0006 площею 0.594 га, перебувала у комунальній власності, а проект Позивача співпадав з межами даної земельної ділянки на 99.7715% (додаток 1 рішення №РВ-1200777732018 Відділу у м. Дніпро ГУ Держгеокадастру) площею 0.578 га, а отже проект землевідводу Позивача цілком відповідав вимогам чинного законодавства. Також Відповідач 1 стверджує, що рішення постійної комісії №296 від 10.05.2018 було законно прийняте без врахування першочергового права Позивача та ігнорування 3 перевіряти дійсність та відповідність підписів суміжних користувачів. Але це твердження є протиправним, оскільки воно суперечить тим фактам, які були встановлені в постанові Третього Апеляційного Адміністративного суду по справі 804/3584/18, якою зазначило, що «вирішуючи питання, щодо внесення проекту про передачу у власність гр. ОСОБА_6 земельної ділянки на розгляд Дніпровської міської ради постійна комісія не прийняла до уваги обставини які викладенні у звернені позивача ( ОСОБА_1 ), а тому питання щодо надання переваги позивача в набутті права власності на земельну ділянку, правомірність оформлення землевпорядної документації з боку третьої особи (гр. ОСОБА_6 ) взагалі не було предметом розгляду міської ради». Отже бездіяльність Відповідача 2 и 3 стосовно неналежного розгляду клопотання позивача від 20.04.2018 в/х295 встановлена в судовому порядку й доказу не потребує (згідно вимог ст. 82 ЦПКУ), як й факт настання негативних наслідків даної бездіяльності у формі порушення прав й законних інтересів Позивача на земельну ділянку по АДРЕСА_1 яка була передана у власність в порушення норм чинного законодавства. Крім того, Відповідач 1 стверджує, що Позивач не надав відомостей які свідчили про завдання йому моральної шкоди, моральних страждань та погіршення стану здоров'я. Але це твердження є протиправним. Визнання факту заподіяння моральної шкоди Позивачу вимагає прецендентна практика ЄСПЛ, а обґрунтування розміру моральної шкоди здійснено за методикою ОСОБА_9 , яка на сьогоднішній момент є єдиною що має офіційне визнання для розрахунку достатньої сатисфакції внаслідок порушення прав й законних інтересів.
Вислухавши сторони, вивчивши подані документи та матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право, в порядку встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій згідно посвідчення серії НОМЕР_1 від 10.03.2016 року (а.с. 23).
Громадянин ОСОБА_6 02.02.2012 року звернувся до міської ради з клопотанням за вх. № 13/1016 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у районі АДРЕСА_1 . На підставі якого було підготовлено та прийнято рішення міської ради від 26.12.2012 року № 59/30 «Про надання гр. ОСОБА_6 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у районі АДРЕСА_2 ».
Повторно гр. ОСОБА_6 звернувся до міської ради з клопотанням від 04.02.2016 року за вх. № 36/489 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у районі АДРЕСА_1 , у зв'язку з тим що пунктом 4.4. рішення міської ради від 26.12.2012 року № 59/30 визначено строк дії цього рішення, а саме 2 роки (а.с. 98).
Розглянувши відповідне клопотання та додані до нього матеріали, враховуючи ст. 22 Закону України «Про землеустрій», було підготовлено та прийнято рішення міської ради від 13.07.2016 року № 267/11 «Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки) громадянам у м. Дніпропетровську (71 особа)» (а.с. 99).
В подальшому, 07.09.2016 року звернувся ОСОБА_1 до міської ради з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у районі АДРЕСА_2 (а.с. 97).
15.02.2017 року рішенням Дніпропетровської міської ради було надано дозволи на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд (16 осіб), серед яких був ОСОБА_1 (а.с. 24).
Відповідно до п. 2 зазначеного рішення міської ради гр. ОСОБА_1 було зобов'язано замовити у землевпорядній організації, яка має відповідну ліцензію, розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та подати цей проект до міської ради для організації робіт щодо його погодження і підготовки відповідного проекту рішення.
21.04.2017 року вх. № 36/2037 до Дніпровської міської ради надійшло клопотання щодо затвердження проекту землеустрою та відведення земельної ділянки по АДРЕСА_2 та передачі її у власність ОСОБА_6 . На підставі вищезазначеного клопотання департаментом по роботі з активами Дніпровської міської ради підготовлено проект рішення міської ради «Про передачу земельної ділянки у районі АДРЕСА_1 у власність ОСОБА_6 , для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)» (дата публікації на офіційному сайті міської ради - 24.07.2017 року) та надано на розгляд та візування посадовим особам та службам міської ради (а.с. 30,31).
Після, 28.07.2017 року звернувся ОСОБА_1 до міської ради з клопотанням за вх. № 36/3966 щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_2 та передачі її у власність. Розглянувши клопотання від 28.07.2017 року за вх. № 36/3966 та доданий до нього проект було з'ясовано, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_2 не відповідає вимогам п. 75 постанови КМУ № 1051 від 17.10.2012 року (а.с. 100).
Так, під час судового засідання встановлено та сторонами не заперечувалось, що 20.04.2018 року позивач звернувся до Земельної комісії Дніпровської міської ради з питань архітектури, будівництва й земельних відносин із клопотанням № 295 про надання його проекту землеустрою права (статусу) пріоритету відповідно до п. 14 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Позивачу 10.05.2018 року було надано обґрунтовану відповідь з якої слідує, що ОСОБА_6 , отримав дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки раніше ніж позивач тому постійна комісія не має можливості визначити перевагу позивача у подальшому оформленні земельної ділянки у районі АДРЕСА_1 .
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Рішенням Дніпропетровського окружного суду від 16 липня 2018 року було встановлено, що на момент звернення позивача із заявою про визнання за ним пріоритетного права щодо оформлення земельної ділянки відповідно до Витягу з державного земельного кадастру про земельну ділянку, 18.04.2017 року була вже здійснена державна реєстрація земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 з кадастровим номером 1210100000:07:392:0006.
Рішенням Дніпровської міської ради від 19.09.2018 № 140/35 «Про передачу земельної ділянки у районі АДРЕСА_1 у власність ОСОБА_6 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)» вирішено затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розробленої ФОП ОСОБА_7 , та умови передачі земельної ділянки визначені під час його погодження, і передати земельну ділянку, площею 0, 0594 га (кадастровий номер 1210100000:07:392:0006), у власність ОСОБА_6 (а.с. 30).
06.11.2018 року між ОСОБА_4 та гр. ОСОБА_6 (колишнім власником земельної ділянки) було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0594 га, кадастровий номер 1210100000:07:392:0006, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (арк.с.115).
11.01.2019 року Департаментом по роботі з активами ДМР ОСОБА_4 було затверджено та видано будівельний паспорт та надано дозвіл на будівництво індивідуального житлового будинку (а.с. 116).
Так, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2017 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково, а саме вирішено: визнати протиправними дії Дніпровської міської ради щодо несвоєчасного розгляду клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою від 07.09.2016 року (а.с. 33-36).
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2018 року апеляційну скаргу Дніпровської міської ради залишено без задоволення; апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково; постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 6 грудня 2017 року у справі № 804/5868/17 змінено в частині обґрунтування висновків суду; в іншій частині постанову суду залишено без змін.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить із такого.
Згідно ч. 1 ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами встановлено статтею 118 Земельного кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 118 Земельного кодексу України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до міністрів Автономної Республіки Крим.
В силу ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
Згідно з ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
Відповідно до ст. 193 ЗК України, державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.
Згідно з п. 4 ст. 121 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах, зокрема, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара.
Відповідно до ч. 11 ст. 118 ЗК України у разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання, вирішується в судовому порядку.
В силу ст. 118 ЗК України, законодавцем встановлено обов'язок суб'єкта владних повноважень розглянути клопотання у місячний строк і прийняти одне з відповідних рішень, або дати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надати мотивовану відмову у його наданні.
Крім того, стаття 15 Закону України «Про звернення громадян» зазначає, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Відповідно до ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок розробляються на підставі дозволу, який надає міська рада.
Згідно з пунктом 34 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» де визначено, що виключно на пленарних засіданнях міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.
Оскільки міська рада є колегіальним органом, то волевиявлення ради оформлюється у формі рішення, яке приймається більшістю голосів від загального складу ради.
Згідно ст. ст. 18-20 Регламенту Дніпровської міської ради VII скликання міська рада проводить свою роботу сесійно. Сесії міської ради є чергові та позачергові. Сесія складається з пленарних засідань міської ради, а також засідань постійних профільних комісій.
В силу ст. 25 Регламенту усі проекти рішень міської ради попередньо розглядаються на засіданні виконавчого комітету міської ради в порядку, встановленому Регламентом.
Статтею 26 Регламенту, визначено, що підготовку проектів рішень, що вносяться на розгляд ради, організовує автор проекту за дорученням міського голови. Проект рішення проходить опрацювання (збір погоджувальних підписів (візи).
Відповідно до п. 5 ст. 3 Регламенту проекти рішень, що готуються до розгляду радою, оприлюднюються на офіційному веб-порталі ради не пізніше як за 20 робочих днів до дати їх розгляду з метою прийняття.
Рішенням від 23.06.2017 року, про відмову в державній реєстрації земельної ділянки № 1659 відмовлено в державній реєстрації земельної ділянки з підстав невідповідності поданих документів вимогам, установленим Законом України «Про Державний земельний кадастр» і Порядком ведення Державного земельного кадастру, а саме: згідно наданих матеріалів проекту землеустрою запроектовані межі земельної ділянки частково накладаються на зареєстровану раніше земельну ділянку, дані якої внесені до Державного земельного кадастру.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.
У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки).
Згідно п. 110, 111 Порядку ведення земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року № 1051, для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстраторові, який здійснює таку реєстрацію, подаються: 1) заява про державну реєстрацію земельної ділянки за формою згідно з додатком 22; 2) оригінал погодженої відповідно до законодавства документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки (разом з позитивним висновком державної експертизи землевпорядної документації у разі, коли така документація підлягає обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації); 3) електронний документ.
Державний кадастровий реєстратор для здійснення державної реєстрації земельної ділянки протягом 14 календарних днів з дня реєстрації відповідної заяви перевіряє, зокрема, відповідність поданих документів вимогам, передбаченим пунктом 67 цього Порядку.
За результатами перевірки Державний кадастровий реєстратор виконує одну з таких дій, зокрема, приймає рішення про відмову у державній реєстрації земельної ділянки відповідно до пунктів 70, 73, 77-85 цього Порядку в разі, зокрема, розташування в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.
Судом встановлено, що на момент звернення позивача з заявою про державну реєстрацію земельної ділянки від 09.06.2017 року відповідно до Витягу з державного земельного кадастру про земельну ділянку, 18.04.2017 року з кадастровим номером 1210100000:07:392:0006 вже була здійснена державна реєстрація спірної земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 .
Судом не беруться до уваги твердження позивача щодо наявності у нього першочергового права на відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва, городництва як на підставу для скасування оскарженого рішення, оскільки, по-перше, це не було підставою для відмови позивачу у державній реєстрації земельної ділянки за позивачем, по-друге, рішення Дніпровської міської ради про надання дозволу ОСОБА_6 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення для будівництва та обслуговування житлових будинків прийнято 13.07.2016 року, тобто ще до звернення ОСОБА_1 з таким клопотанням до Дніпровської міської ради.
Таким чином, Відділом у м. Дніпро Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області прийнято рішення від 23.06.2017 року про відмову в державній реєстрації земельної ділянки № 1659 згідно вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Стосовно позовних вимог ОСОБА_1 щодо стягнення з Дніпровської міської ради моральної шкоди у розмірі 200 000 грн. суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Неналежне виконання органами державної влади чи місцевого самоврядування своїх повноважень, що призвело до порушення прав людини, свідчить про невиконання державою в особі відповідного органу її головного обов'язку перед людиною - утверджувати та забезпечувати її права.
Статтею 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також, ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральну шкоду розуміють як втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, тобто заподіяна моральна шкода відшкодовується тій фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб.
При відшкодуванні моральної шкоди необхідно з'ясовувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних страждань, а також в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та чим він при цьому керується.
Згідно з п. 4, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди крім інших вимог, передбачених цією статтею, має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. При вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди обов'язковому з'ясуванню підлягає наявність такої шкоди.
Позивач у своєму позові посилається, що відповідачем Дніпровською міською радою 19.09.2018 за № 140/35 було прийнято незаконно рішення «Про передачу земельної ділянки у районі АДРЕСА_1 у власність ОСОБА_6 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд», яким позбавлено його первочергового права на отримання у власність спірної земельної ділянки, чим спричинено йому моральну шкоду, та приводить розрахунок цієї шкоди відповідно до методики. Однак, позивачем не обгрунтовується саме в чому полягають його моральні страждання.
Крім того, осклільки судом не встановлено підстав для визнання незоконнии та скасування рішення Дніпровської міської ради від 19.09.2018 року про передачу земельної ділянки у районі АДРЕСА_1 у власність ОСОБА_6 , то суд приходить до висновку, що не має і підстав для відшкодування позивачу моральної шкоди.
Відповідно до ч. 1, 6 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору при подачі позову, а в задоволені позову відмовлено, то судові витрати необхідно компенсувати за рахунок держави.
На підставі викладеного, керуючись Земельним Кодексом України, ст. ст. 23, 1167 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 76-82, 137, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ) до Дніпровської міської ради (адреса місцезнаходження: м. Дніпро, пр. Д.Яворницього, буд. 75), ОСОБА_4 (адреса реєстрації: АДРЕСА_4 ), Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради (адреса місцезнаходження: м. Дніпро, пр. Д.Яворницього, буд. 75), третя особа Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (адреса місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Філософська, буд. 39-А) про визнання рішення незаконним, скасування запису в реєстрі, визнання пріоритетного права на відведення земельної ділянки та стягнення моральної шкоди - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Т.О. Дубіжанська