Ухвала
Іменем України
02 січня 2023 року
м. Київ
справа № 991/4509/22
провадження № 51- 4269 ск 22
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 на ухвалу судді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 22 грудня 2022 року,
встановив:
До Верховного Суду надійшла касаційна скарга захисника ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 на ухвалу судді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 22 грудня 2022 року про відмову у відкритті апеляційного провадження за його апеляційною скаргою.
Як убачається з матеріалів провадження за скаргою, ухвалою Вищого антикорупційного суду задоволено клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , зупинено судове провадження у кримінальному провадженні №52021000000000144 в частині обвинувачення, пред'явленого ОСОБА_6 , до звільнення його з військової служби та виділено з кримінального провадження в окреме провадження матеріали в частині обвинувачення ОСОБА_6 .
Ухвалою судді Апеляційної палати Вищого антикорупційного судувід 22 грудня 2022 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_4 на ухвалу колегії суддів Вищого антикорупційного суду від 14 грудня 2022 року про зупинення кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 368 КК України, та про виділення відповідних матеріалів в окреме провадження із матеріалів кримінального провадження №52021000000000144.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 , посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу судді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 22 грудня 2022 року про відмову у відкритті апеляційного провадження за його апеляційною скаргою та призначити новий судовий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши касаційну скаргу та додані до неї копії судових рішень, обговоривши наведені у скарзі доводи, Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з наступних підстав.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Згідно з п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 392 КПК України в апеляційному порядку можуть бути оскаржені судові рішення, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили, а саме:
1) вироки, крім випадків, передбачених ст. 394 цього Кодексу;
2) ухвали про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру;
3) інші ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно з нормами ч. 2 ст. 392 КПК України ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених частиною першою цієї статті, окремому оскарженню не підлягають, крім випадків, визначених цим Кодексом. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою цієї статті.
Встановлення законодавцем обмеження права на апеляційне оскарження ухвал, постановлених під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених ч. 1 ст. 392 КПК України, має на меті забезпечення розумного балансу між ефективністю досудового розслідування і здійсненням дієвого судового контролю щодо дотримання прав і законних інтересів осіб.
Така законодавча позиція узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду; такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (пункт 96 Рішення у справі «Кромбах проти Франції» від 13 лютого 2001 року).
Задовольняючи клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 про зупинення судового провадження у кримінальному провадженні №52021000000000144 в частині обвинувачення, пред'явленого ОСОБА_6 , до звільнення його з військової служби та виділення з кримінального провадження в окреме провадження матеріали в частині обвинувачення ОСОБА_6 суд зазначив, що перебування ОСОБА_6 у військовій частині поза межами м. Києва виключає можливість його прибуття у судові засідання до зали суду особисто. Участь у виконанні бойових завдань, плани військового командування залучати ОСОБА_6 до їх виконання до завершення воєнного стану або до оголошення демобілізації, про що зазначено в листі командира військової частини, позбавляє обвинуваченого можливості брати участь у судових засіданнях за допомогою засобів відеоконференцзв'язку.
При цьому суд зауважив, що виділення зупиненого відносно ОСОБА_6 судового провадження забезпечить провадження справи щодо інших обвинувачених у розумні строки і, водночас, не впливатиме на повноту судового розгляду у виокремленому провадженні, оскільки винуватість кожного з обвинувачених встановлюється окремо судом щодо кожного з них на підставі всебічного дослідження наданих сторонами доказів.
У зв'язку з тим, що зупинення провадження є тимчасовою перервою, по завершенні якої судове провадження продовжується, виділення матеріалів із кримінального провадження як наслідок такого зупинення не перешкоджає подальшому кримінальному провадженню щодо особи, відносно якої такі матеріали виділені, а лише відстрочує прийняття щодо нього відповідного рішення.
Як убачається зі змісту касаційної скарги та долучених до неї копій судових рішень, захисник ОСОБА_4 звернувся з апеляційною скаргою на ухвалу колегії суддів Вищого антикорупційного суду від 14 грудня 2022 року про зупинення кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 368 КК України, та про виділення відповідних матеріалів в окреме провадження із матеріалів кримінального провадження №52021000000000144.
Відповідно до правил ч. 2 ст. 392 КПК України такі ухвали суду першої інстанції окремому оскарженню в апеляційному порядку не підлягають, про що і зазначено в оскаржуваній ухвалі судді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 22 грудня 2022 року.
Суддя апеляційної інстанції, встановивши, що ухвала апеляційному оскарженню не підлягає, діяв відповідно до вимог кримінального процесуального закону.
Положеннями ч. 4 ст. 399 КПК України передбачено, що суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
Як правильно зазначено в ухвалі судді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, оскаржувана захисником ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 ухвала про зупинення кримінального провадження та про виділення відповідних матеріалів в окреме провадження не належить до ухвал, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку відповідно до ст. 392 КПК України.
Зупинення судового провадження у справі є тимчасовою перервою у здійсненні провадження судом, що викликана однією із визначених у ст. 335 КПК України обставин, після усунення якої судове провадження продовжується. Тобто, рішення про зупинення судового провадження не перешкоджає подальшому кримінальному провадженню, а лише відтерміновує його в часі. Так само і рішення щодо виділення матеріалів із кримінального провадження, яке у цій справі є похідним від рішення про зупинення даного провадження з підстави, передбаченої у ст. 335 КПК України, не перешкоджає подальшому кримінальному провадженню щодо особи, відносно якої такі матеріали виділені.
Враховуючи наведене, суддя Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 на ухвалу колегії суддів Вищого антикорупційного суду від 14 грудня 2022 року, діяв відповідно до вимог кримінального процесуального закону.
За таких обставин, з касаційної скарги та доданих до неї копій судових рішень вбачається, що підстав для задоволення скарги немає, а тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити згідно п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України.
Враховуючи наведене та керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 на ухвалу судді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 22 грудня 2022 року про відмову у відкритті апеляційного провадження за його апеляційною скаргою.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3