02 січня 2023 року
м. Київ
справа № 420/2206/21
адміністративне провадження № К/990/35188/22
Суддя Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді Данилевич Н.А., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 січня 2022 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2022 року у справі №420/2206/21 за позовом ОСОБА_1 до Білгород-Дністровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення компенсації заподіяної шкоди,-
13 грудня 2022 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України.
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Білгород - Дністровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якому просив (з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог від 29 листопада 2021 року):
1. Визнати протиправною та скасувати постанову Білгород-Дністровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Мінюста України про відкриття ВП №55193991 від 04 грудня 2017 року.
2. Стягнути з Білгород-Дністровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції:
- моральну шкоду в розмірі 150325 Євро (5016856,00 грн.);
- суму простроченої виплати моральної шкоди;
- неустойку в розмірах станом листопад 2021 року - 4324,18грн.;
- суму необґрунтована отриманої відповідачем пенсії позивача;
- суму понесених позивачем витрат в розмірах станом на листопад - 79456,61грн.;
- суму простроченої виплати понесених позивачем витрат.
3. Притягнути відповідача до відповідальності за вчинення протиправних дій.
4.Визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неповернення безпідставно стягнутих коштів.
5. Встановити звіт за виконанням рішенням суду.
6. Здійснити розподіл судових витрат.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28 січня 2022 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2022 року, у задоволенні адміністративного позову - відмовлено.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 подано касаційну скаргу до Верховного Суду.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У касаційній скарзі скаржник зазначає, що касаційну скаргу подано на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Верховний Суд наголошує, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише посилання на такий підпункт, необхідно зазначити щодо якого саме питання застосування норми права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
Таких доводів заявник не зазначив, а касаційна скарга лише містить детально викладені фактичні обставини справи, незгоду з рішенням судів попередніх інстанцій та цитування норм законодавства, без зазначення конкретного висновку, який заявник касаційної скарги вважає таким, що викладений з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Лише посилання на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності зазначення конкретної норми (норм) права та мотивованих аргументів неправильного її (їх) застосування, не є підставою для відкриття касаційного провадження.
З огляду на викладене, за такого правового обґрунтування касаційної скарги, Суд вважає безпідставними посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.
Фактично доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з судовими рішеннями, переоцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 КАС України.
Отже, скаржником не викладено передбачені статтею 328 КАС України умови, за яких оскаржувані судові рішення можуть бути переглянуті судом касаційної інстанції на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, тому касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України, Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 січня 2022 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2022 року у справі №420/2206/21 за позовом ОСОБА_1 до Білгород-Дністровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення компенсації заподіяної шкоди - повернути особі, яка її подала.
Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
Суддя Н.А. Данилевич