02 січня 2023 року
м. Київ
справа №160/4552/21
адміністративне провадження №К/990/35177/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мацедонської В.Е.,
суддів: Данилевич Н.А., Кашпур О.В.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2021 року
та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2022 року у справі №160/4552/21 за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної прокуратури про визнання бездіяльності протиправною та стягнення заборгованості,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Дніпропетровської обласної прокуратури, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Дніпропетровської обласної прокуратури, що полягає у відмові здійснити перерахунок посадового окладу та виплати матеріальної шкоди у вигляді недоотриманої заробітної плати за період з 01 липня 2015 року по 22 жовтня 2018 року;
- стягнути з Дніпропетровської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у вигляді неотриманої частини заробітної плати, а саме посадового окладу, визначеного за частиною третьою статті 81 Закону України «Про прокуратуру», завданої положеннями пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, що визнані неконституційними, за період з 01 липня 2015 року по 22 жовтня 2018 року у розмірі 603200,00 грн.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2021 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2022 року, у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із такими судовими рішеннями, ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду.
Ухвалами Верховного Суду від 07 липня 2022 року, від 13 вересня 2022 року та від 05 жовтня 2022 року касаційні скарги повернуто скаржнику.
06 грудня 2022 року ОСОБА_1 повторно подав до Верховного Суду касаційну скаргу.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Відповідно до статті 329 України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 333 цього Кодексу (ч. 3 ст. 329 КАС України).
З матеріалів касаційної скарги установлено, що оскаржуване рішення апеляційного суду ухвалене 25 травня 2022 року, повний текст постанови складено 31 травня 2022 року, а повторну касаційну скаргу у цій справі подано до суду поштою лише 06 грудня 2022 року, тобто без дотримання встановлених процесуальним законом строків її подання.
Судом установлено, що вперше з касаційною скаргою на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2022 року позивач звернувся 17 червня 2022 року.
Проте, 07 липня 2022 року ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу ОСОБА_1 повернуто особі яка її подала, на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України, а саме - у зв'язку з відсутністю підстав касаційного оскарження. Копія ухвали про повернення касаційної скарги направлена позивачу та отримана ним 30 липня 2022 року, що підтверджується наявною інформацією у Діловодстві Верховного Суду.
19 серпня 2022 року позивач вдруге звернувся з касаційною скаргою, проте ухвалою Верховного Суду від 13 вересня 2022 року касаційну скаргу знову повернуто скаржнику. Вказану ухвалу скаржник отримав 23 вересня 2022 року.
27 вересня 2022 року ОСОБА_1 втретє звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою. Однак, втретє подану касаційну скаргу повернуто позивачу ухвалою від 05 жовтня 2022 року у зв'язку із відсутністю підстав касаційного оскарження. Копію ухвали отримано позивачем 28 листопада 2022 року.
Вчетверте з касаційною скаргою на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2022 року у справі позивач звернувся 06 грудня 2022 року, у тексті якої міститься клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, обґрунтоване тим, що своє право на касаційне оскарження відповідач реалізував у межах строку на касаційне оскарження, проте Верховним Судом попередньо подані касаційні скарги були повернуті у зв'язку із відсутністю підстав касаційного оскарження.
Суд зазначає, що вкотре подана касаційна скарга за змістом аналогічна попереднім, містить лише виклад обставини справи, цитати нормативних актів, незгоду з рішенням суду першої та апеляційної інстанції з підстав неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, в частині строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
У клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень скаржник не зазначає обставин, які позбавляли його можливості привести свою касаційну скаргу у відповідність із пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України. При цьому, Верховний Суд скаржнику неодноразово надавав вичерпні роз'яснення щодо форми і змісту касаційної скарги, яким вона повинна відповідати в частині належного викладення підстав.
За змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Колегія суддів, не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, вважає, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.
Також Європейський Суд з прав людини в рішенні у справі "Перес де Рада Каванілес проти Іспанії" зазначає, що право на доступ до суду, не є абсолютним; воно підлягає обмеженням, дозволеним за змістом, зокрема, коли умови прийнятності скарги визначені, оскільки за своєю природою вона потребує регулювання з боку держави, яка користується певною свободою розсуду в цьому відношенні.
У цій справі у скаржника було достатньо часу для приведення своєї касаційної скарги у відповідність із вимогами КАС України. Проте подана вчетверте касаційна скарга, аналогічно попереднім, так і не відповідає вимогам частини другої статті 330 КАС України, зокрема, в частині необхідності наведення підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав), з належним їх обґрунтуванням.
Сукупність цих обставин свідчить про допущення позивачем необґрунтованих зволікань щодо реалізації свого права на касаційне оскарження судових рішень з дотриманням вимог КАС України. Отже, враховуючи обставини справи, відсутні підстави вважати, що скаржником пропущено строк з поважних причин, оскільки такі не пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
За таких обставин, суд касаційної інстанції зазначає, що неналежне використання наданих процесуальних прав не може визнаватись судом як поважна причина пропуску процесуального строку, а відтак зазначені скаржником причини пропуску строку касаційного оскарження є неповажними.
Отже, позивач не надав доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження. У зв'язку з цим, зазначена причина пропуску строку не може бути визнана поважною, а отже позивачу необхідно довести наявність об'єктивних перешкод, які не дозволили подати касаційну скаргу в строк, передбачений статтею 329 КАС України.
Відповідно до частини третьої статті 332 КАС касаційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
Крім того, з матеріалів касаційної скарги встановлено, що вони оформлені без дотримання вимог пункту 4 частини другої статті 330 КАС України.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України в касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
При цьому, ухвалами Верховного Суду від 07 липня 2022 року, від 13 вересня 2022 року та від 05 жовтня 2022 року вже надавалися вичерпні роз'яснення щодо вимог до форми і змісту касаційної скарги, яким така має відповідати в частині визначення підстав. Натомість, ці роз'яснення так і не були враховані скаржником при зверненні з касаційною скаргою повторно.
У касаційній скарзі відповідач посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, згідно з яким підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Так, позивач зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування положення статті 1175 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах.
Водночас, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
Обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
При цьому, положення статті 1175 Цивільного кодексу України судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні не застосовувалися.
Суд зазначає, що формальне посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.
Також, слід зауважити, що правові висновки Верховний Суд формулює лише щодо конкретно визначених правовідносин, а не висновок, який на думку скаржника, буде підставою для відкриття касаційного провадження.
А тому, вказане свідчить виключно про формальний підхід до оформлення касаційної скарги та ігнорування скаржником роз'яснень, які йому надавалися Верховним Судом, зокрема і щодо вимог до форми і змісту касаційної скарги в частині викладення підстав касаційного оскарження судових рішень.
Згідно з вимогами частини третьої статті 334 КАС України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження, а за змістом частини першої статті 341 КАС України, за винятком частини третьої цієї статті КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Таким чином межі касаційного перегляду судових рішень обмежено підставами, на яких подається касаційна скарга, зазначеними скаржником, та викладеними в ухвалі суду підставами для відкриття касаційного провадження.
Згідно із частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Частинами першою і другою статті 169 КАС України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи викладене, відповідно до правил статей 169, 332 КАС України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням позивачу строку для усунення її недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції обґрунтованої заяви про поновлення строку на касаційне оскарження та надання відповідних доказів на обґрунтування вказаної заяви, а також уточненої касаційної скарги із належним обґрунтуванням зазначеної позивачем підстави касаційного оскарження судових рішень, визначеної пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, на якій подається касаційна скарга.
Керуючись статтями 3, 169, 328, 329, 330, 332 Кодексу адміністративного судочинства України,
Визнати неповажними підстави, зазначені ОСОБА_1 для поновлення строку позивачем на касаційне оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2021 року та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2022 року у справі №160/4552/21.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2022 року у справі №160/4552/21 за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної прокуратури про визнання бездіяльності протиправною та стягнення заборгованості - залишити без руху.
Надати заявнику касаційної скарги строк для усунення виявлених недоліків касаційної скарги тривалістю десять днів з моменту отримання копії цієї ухвали.
Роз'яснити, що невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк є підставою для повернення касаційної скарги, а неподання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження або визнання судом наведених підстав неповажними - для відмови у відкритті касаційного провадження.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В. Е. Мацедонська
Судді Н. А. Данилевич
О. В. Кашпур