02 січня 2023 року
м. Київ
справа №380/16368/21
адміністративне провадження № К/990/35113/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мацедонської В.Е.,
суддів - Данилевич Н.А., Кашпур О.В.,
перевіривши касаційну скаргу Командування Сухопутних військ Збройних Сил України
на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2022 року
у справі №380/16368/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Командування Сухопутних військ Збройних Сил України про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,-
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2021 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Командування Сухопутних військ Збройних Сил України у непроведенні нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі працівника.
Стягнуто з Командування Сухопутних військ Збройних Сил України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 20.10.2014 року до 01.12.2020 року включно у розмірі 435 195 (чотириста тридцять п'ять тисяч сто дев'яносто п'ять) грн.24 коп. з відрахуванням належних до сплати податків та інших обов'язкових платежів.
Не погодившись із прийнятим рішенням, Командування Сухопутних військ Збройних Сил України подало апеляційну скаргу.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2022 року у задоволенні клопотання Командування Сухопутних військ Збройних Сил України про продовження строку на усунення недоліку апеляційної скарги, поданої на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2021 року у справі №380/16368/21, - відмовлено, апеляційну скаргу Командування Сухопутних військ Збройних Сил України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2021 року у справі №380/16368/21 повернуто скаржнику.
Не погоджуючись із ухвалою суду апеляційної інстанції, Командування Сухопутних військ Збройних Сил України подало касаційну скаргу до Верховного Суду.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
У силу пункту 8 частини 2 статті 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Вищезазначеному конституційному положенню щодо забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках кореспондують стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та стаття 13 КАС України.
Згідно з частиною третьою статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Відповідно до частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
З матеріалів касаційного провадження вбачається, що ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2022 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку з невідповідністю апеляційної скарги вимогам статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України та надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявленого недоліку, а саме надати документ про сплату судового збору.
Згідно повідомлення про вручення поштового відправлення з штриховим ідентифікатором "79007 32354510" копія вказаної ухвали вручена скаржнику 07 жовтня 2022 року.
На адресу Восьмого апеляційного адміністративного суду від скаржника надійшло клопотання, у якому скаржник, посилаючись на введення на території України воєнного стану та на відсутність коштів для сплати судового збору, просить відстрочити сплату судового збору.
Так, суд апеляційної інстанції виходив з наступного.
Частиною 2 статті 121 КАС України передбачено можливість продовження процесуального строку за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
При цьому особа, яка заявляє відповідне клопотання повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий/фінансовий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Так, згідно з положеннями Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI відповідачу не надано пільг щодо сплати судового збору.
Відповідач є державним органом, який утримується за рахунок Державного бюджету України, та має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору.
Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації видатків 2800 "Інші поточні платежі", розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.
В обґрунтування вимог заявленого клопотання скаржник посилався, зокрема на відсутність необхідних кошторисних призначень.
Слід зазначити, що скаржником не надано на розгляд суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про неможливість сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі, встановленому Законом України "Про судовий збір" та вжиття скаржником послідовних та вичерпних заходів для сплати судового збору за подання апеляційної скарги саме у даній справі.
Відповідач, що діє від імені держави, як суб'єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.
Також, скаржником не надано жодних доказів, які б підтверджували вжиття сукупності послідовних та регулярних дій, спрямованих на отримання достатнього для сплати судового збору у даній справі фінансування з Державного бюджету України.
З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні заявленого скаржником клопотання.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Стаття 44 КАС України покладає на учасників справи обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Процесуальним законом чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання процесуальних строків, а також належного оформлення апеляційної скарги.
Статтею 296 КАС України передбачено обов'язок особи, яка подає апеляційну скаргу, щодо одночасного надання документу про сплату судового збору.
Таким чином, виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору, покладається на особу, яка має намір її подати, а тому остання повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для цього.
Отже держава в особі органів влади, що діють як суб'єкти владних повноважень та звертаються до суду з метою захисту інтересів у правовідносинах, які виникли з приводу реалізації ними публічно-владних управлінських функцій, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов'язків.
Оскільки, у встановлений суддею-доповідачем строк особою, яка подала апеляційну скаргу, не усунуто недоліку апеляційної скарги, визначеного ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2022 року про залишення апеляційної скарги без руху, суд дійшов висновку про повернення апеляційної скарги скаржнику.
Згідно з частиною другою статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга повертається скаржнику, якщо останній не усунув недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
У своїй касаційній скарзі скаржник зазначає, що ним вчинялись дії щодо усунення недоліків апеляційної скарги, та було подано клопотання про відстрочення сплати судового збору, яке мотивоване тим, що у Командування Сухопутних військ Збройних Сил України не було можливості сплатити судовий збір у встановлений строк у зв'язку із відсутністю коштів на рахунках. Однак, при цьому, до касаційної скарги не додано жодних доказів, які б підтверджували дії скаржника, спрямовані на отримання фінансування для сплати судового збору, а також підтвердження, що такі докази надавались до суду апеляційної інстанції для розгляду клопотання про відстрочення сплати судового збору.
При цьому, частинами першою та другою статті 8 Закону України "Про судовий збір" від 8 липня 2011 року № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI) визначено вичерпний перелік умов, за наявності яких суд, враховуючи майновий стан сторони, своєю ухвалою може за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати.
Отже, законодавством передбачено право, а не обов'язок суду щодо звільнення сторони від сплати судового збору. Крім того законодавець ставить у залежність право суду звільнити від сплати судового збору саме враховуючи майновий стан сторони.
З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції, повертаючи апеляційну скаргу, правильно застосував норми процесуального права (статті 169, 298 КАС України), що є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, відповідно до частини другої статті 333 КАС України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.
Керуючись статтями 333 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Командування Сухопутних військ Збройних Сил України на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2022 року у справі №380/16368/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Командування Сухопутних військ Збройних Сил України про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В. Е. Мацедонська
Судді Н. А. Данилевич
О. В. Кашпур