"03" січня 2023 р. Справа № 916/2957/22
Господарський суд Одеської області у складі:
судді Малярчук І.А.,
розглянувши у спрощеному провадженні без виклику сторін справу №916/2957/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальність “МВК ТРАНС” (вул. Тіниста, буд. 2А, прим. 101, м. Одеса, 65062) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Олам Україна” (вул. Металістів, буд. 20, літ. “Т”, м. Київ, 03057) про стягнення завданих внаслідок забезпечення позову інфляційних втрат у розмірі 965937,37 грн,
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача, пояснення учасників справи, клопотання, заяви сторін, процесуальні дії суду:
Позивач у позовній заяві в обґрунтування позовних вимог зазначає, що 19.11.2021 ТОВ «ОЛАМ Україна» до подання позовної заяви звернулось до Господарського суду Одеської області із заявою про забезпечення позову, яку ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.11.2021 по справі № 916/3555/21 було задоволено частково, накладено арешт на грошові кошти в межах ціни позову у розмірі 3500000 грн, які належать ТОВ «МВК ТРАНС», що знаходяться на рахунках, які будуть виявлені державним або приватним виконавцем в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову до набрання законної сили рішенням суду. На виконання зазначеної ухвали було відкрите виконавче провадження № 67643998, в межах якого постановою приватного виконавця Парфьонова В.Г. від 23.11.2021 накладені арешти на грошові кошти на всіх виявлених рахунках.
Позивач вказує, що в подальшому ТОВ «ОЛАМ Україна» після вжиття заходів забезпечення позову звернувся до суду з позовом до ТОВ «МВК ТРАНС» про стягнення збитків та штрафних санкцій у загальній сумі 5779049,93грн (справа №916/3706/21) та одночасно подав до суду заяву про забезпечення позову, яку задоволено ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.12.2021 із накладенням арешту на грошові кошти в межах ціни позову у розмірі 2279049,93грн. Фактично арешт ухвалою від 13.12.2021 №916/3706/21 накладено постановою приватного виконавця Парфьонова Г.В. від 14.12.2021 (виконавче провадження №67899085). Постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 07.06.2022 ухвалу Господарського суду Одеської області від 13.12.2021 у справі №916/3706/21 скасовано, відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Позивач відзначає, що постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 09.06.2022 ухвалу Господарського суду Одеської області від 22.11.2021 у справі №916/3555/21 залишено без змін.
Крім того, позивач вказує, що рішенням Господарського суду Одеської області від 25.05.2022 у справі №916/3706/21 в задоволені позову про стягнення збитків, на забезпечення якого до подання позову вживались заходи у справі № 916/3555/21, відмовлено повністю. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.06.2022 також скасовано заходи забезпечення позову №916/3555/21. Постановами Південно-Західного апеляційного господарського суду від 04.08.2022 залишені в силі як рішення про відмову у позові, так і ухвала про скасування заходів забезпечення позову.
Позивач стверджує, що внаслідок вжитих за клопотанням ТОВ «ОЛАМ Україна» заходів забезпечення позову, у задоволенні якого рішенням суду було відмовлено, відповідач ТОВ «МВК ТРАНС» тривалий час не мав змоги користуватись належними йому грошовими коштами. За цей час гривня суттєвим чином знецінилась та TOB «МВК ТРАНС» зазнав у зв'язку з цим збитків. На думку позивача, іншого порядку компенсації грошей (грошових коштів) у зв'язку з їх знеціненням, окрім встановленого індексу інфляції (індексу споживчих цін), чинним законодавством України не передбачено.
Позивач вважає, що неможливість користування власними грошовими коштами у сумі 3500000 грн внаслідок вжиття заходів забезпечення позову за ухвалою у справі №916/3555/21 настала з моменту накладення приватним виконавцем арешту від 23.11.2021 у межах виконавчого провадження № 67643998. Згідно з довідкою Банку арешт фактично було накладено 23.11.2021. Така можливість була відновлена з моменту набрання чинності рішенням суду про відмову у задоволенні позову 04.08.2022. Згідно з довідкою Банку, арешт фактично було знято 17.08.2022. Таким чином, втрати позивача від інфляції за період неможливості користування власними коштами слід розраховувати за період з 23.11.2021 по 04.08.2022. Неможливість користування грошовими коштами у сумі 2279049,93 грн внаслідок вжиття заходів забезпечення позову за ухвалою у справі № 16/3706/21 настала з моменту накладення приватним виконавцем арешту від 14.12.2021 у межах виконавчого провадження №67899085. Згідно з довідкою Банку, арешт фактично було накладено 14.12.2022. Така можливість була відновлена з моменту скасування апеляційним судом ухвали про вжиття заходів забезпечення позову від 07.06.2022.
22.12.2022 за вх.№29283/22 до суду від відповідача надійшов відзив на позов, де відповідач вказує, що позивачем не надано по справі доказів наявності всіх обов'язкових елементів цивільного правопорушення, оскільки дії відповідача по зверненню до суду із заявами про вжиття заходів забезпечення позову є правомірними, у зв'язку з тим, що є правом, передбаченим положеннями ГПК України. Крім того, відповідач вказав на відсутність доказів, що свідчили б на користь заподіяння відповідачем позивачу шкоди, причинно-наслідкового зв'язку між збитками та поведінкою відповідача. Також відповідач зазначає, що грошові кошти, щодо яких було вжито заходів забезпечення позову, відповідали ціні позову відповідача та розміру майнових вимог відповідача до позивача. Відповідач, звертаючись із заявами про вжиття заходів забезпечення позову, не передбачав та не бажав настання будь-яких негативних наслідків для позивача; метою відповідача було лише забезпечення можливості виконання судового рішення в межах суми вимог відповідача до позивача.
Так, положення ч.1 ст.248 ГПК України визначають, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. Згідно Указу Президента України №341/2022 від 17.05.2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб. Відповідно до Указу Президента України №573/2022 від 12.08.2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб. За Указом Президента України №757/2022 від 07.11.2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Отже, враховуючи, вжиті судом заходи із забезпечення повідомлення відповідача про розгляд судом справи №916/2957/22 засобами поштового зв'язку, суд, зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, дійшов висновку в контексті гарантій ст.6 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 року щодо розумного строку розгляду справи, про необхідність розгляду справи по суті за наявними матеріалами.
Ухвалою суду від 02.11.2022 відкрито провадження у справі №916/2957/22 з дотриманням правил підсудності, встановлених ч.7 ст.29 ГПК України, яка передбачає, що позови про відшкодування збитків, спричинених заходами забезпечення позову, можуть пред'являтися також за місцем застосування заходів забезпечення позову (до суду, який застосував відповідні заходи), постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Зміст спірних правовідносин, фактичні обставини справи та докази, на підставі яких судом встановлені обставини справи:
19.11.2021 до Господарського суду Одеської області від ТОВ «ОЛАМ Україна» надійшла заява про забезпечення позову, яка уточнена доповненням до заяви про забезпечення позову від 22.11.2021, де заявник просив суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на грошові кошти в межах ціни позову у розмірі 3 500 000 грн, які належать ТОВ «МВК ТРАНС» до набрання законної сили рішенням суду у справі та шляхом заборони ТОВ «МВК ТРАНС» відмовлятися від організації та надання транспортно-експедиторських послуг на підставі поданих ТОВ «ОЛАМ УКРАЇНА» заявок на перевезення вантажу на 21-23 листопада, 28-30 листопада 2021 року, або інших майбутніх заявок за Договором № ТЕО-128 на транспортно-експедиційне обслуговування від 26 лютого 2021 року та додатковими угодами до нього до завершення строку дії Договору до набрання законної сили рішенням суду у справі.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.11.2021 №916/3555/21, залишеною без змін постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 09.06.2022, заяву ТОВ «ОЛАМ УКРАЇНА» від 19.11.2021 задоволено частково, накладено арешт на грошові кошти в межах ціни позову у розмірі 3500000 грн, які належать ТОВ «МВК ТРАНС» до набрання законної сили рішенням суду у справі. На виконання зазначеної ухвали було відкрите виконавче провадження №67643998, в межах якого постановою приватного виконавця Парфьонова В.Г. від 23.11.2021 накладені арешти на грошові кошти на всіх виявлених рахунках.
В подальшому у грудні 2021 року ТОВ "ОЛАМ УКРАЇНА" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом (справа №916/3706/21) до ТОВ "МВК ТРАНС" про стягнення 5779049,93 грн через неналежне виконанням відповідачем договору №ТЕО-128 на транспортно-експедиційне обслуговування від 26.02.2021 щодо виконання заявок на організацію перевезень продукції.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 25.05.2022 по справі №916/3706/21, залишеним без змін постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 04.08.2022, у задоволені позову ТОВ "ОЛАМ УКРАЇНА" відмовлено повністю.
Також в межах справи №916/3706/21 за заявою ТОВ «ОЛАМ Україна» ухвалою суду від 13.12.2021 було накладено арешт на грошові кошти ТОВ "МВК ТРАНС" в межах ціни позову у розмірі 2279049,93грн. На виконання вказаної ухвали суду арешт на кошти ТОВ "МВК ТРАНС" було накладено постановою приватного виконавця Парфьонова Г.В. від 14.12.2021 (виконавче провадження №67899085). Однак, постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 07.06.2022 ухвалу Господарського суду Одеської області від 13.12.2021 у справі №916/3706/21 скасовано, відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Крім того, ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.06.2022 скасовано заходи забезпечення позову №916/3555/21. Вказану ухвалу залишено без змін постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 04.08.2022.
Згідно довідки «ПУМБ» 25.08.2022 по справі №916/3555/21 арешт знято банком 17.08.2022, по справі №916/3706/21 - 29.06.2022.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши пояснення представників сторін, їх мотивовану оцінку кожного аргументу щодо наявності підстав для задоволення чи відмови у задоволенні позову, суд дійшов наступних висновків.
Положеннями ч.ч.1, 2 ст.15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст.16 ЦК України).
Частиною 1 статті 146 ГПК України передбачено, що у випадку залишення позову без розгляду або закриття провадження з інших, ніж зазначені у частині першій статті 142 цього Кодексу підстав, або у випадку ухвалення рішення суду щодо повної або часткової відмови у задоволенні позову відповідач або інша особа, чиї права або охоронювані законом інтереси порушені внаслідок вжиття заходів забезпечення позову, має право на відшкодування збитків, заподіяних забезпеченням позову, за рахунок особи, за заявою якої такі заходи забезпечення позову вживалися.
Згідно ч.2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
За приписами ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.
Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (ч.ч.1, 2 ст.224 ГК України).
До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків. Виходячи з конкретних обставин, суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ціни на день винесення рішення суду (ч.ч.1, 3, 4 ст.225 ГК України).
Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (частина 2 статті 22 Кодексу).
Породжуючи настання цивільних прав та обов'язків згідно ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, відповідальність у вигляді відшкодування шкоди вимагає для її застосування наявності складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи), шкідливого результату такої поведінки, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою, вини особи, яка заподіяла шкоду. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння шкоди. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою порушника та шкодою полягає, передусім, у прямому (безпосередньому) зв'язку між протиправною поведінкою та настанням негативного результату. Вказані обставини підлягають доведенню позивачем належними та допустимими у справі доказами. Стягнення шкоди як виду цивільно-правової відповідальності можливе у випадку наявності такої шкоди та обґрунтованості її розміру.
З аналізу вищевказаних норм законодавства, вбачається, що об'єктивною стороною правопорушення є наявність шкоди в майновій сфері кредитора, протиправна поведінка, яка втілилась в невиконанні або неналежному виконанні боржником зобов'язання, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та шкодою. Відсутність хоч би одного з вищевказаних елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним зобов'язань, оскільки в даному випадку його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Згідно ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Як роз'яснено у п.3.1., 1.1., 5.2. Постанови Пленуму ВГСУ №14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Грошовим, за змістом статей 524, 533-535, 625 ЦК України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору. Обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.
Обґрунтовуючи правову підставу позову у даній справі, позивач вказав на те, що внаслідок вжитих за клопотанням ТОВ «ОЛАМ Україна» заходів забезпечення позову, у задоволенні якого рішенням суду було відмовлено, відповідач ТОВ «МВК ТРАНС» тривалий час не мав змоги користуватись належними йому грошовими коштами та оскільки за цей час гривня суттєвим чином знецінилась та TOB «МВК ТРАНС» зазнав у зв'язку з цим збитків. На думку позивача, іншого порядку компенсації грошей (грошових коштів) у зв'язку з їх знеціненням, окрім встановленого індексу інфляції (індексу споживчих цін), чинним законодавством України не передбачено.
Отже, як свідчить аналіз наведених положень законодавства, сума втрат від інфляційних процесів не є збитками у розумінні положень ст.ст.11, 22 ЦК України, ст.224 ГК України, оскільки має зовсім іншу правову природу та є наслідком порушення стороною зобов'язального правовідношення у вигляді сплати грошових коштів на користь іншої сторони правовідношення.
Поряд із цим, слід зазначити, що збитки не є зобов'язанням в розумінні положень частини першої статті 509 ЦК, а отже відсутні підстави і для застосування до цих правовідносин статті 625 ЦК України.
Одночасно, позивачем до справи не подано доказів та не наведено обґрунтувань щодо завдання йому ТОВ «ОЛАМ Україна» збитку саме в сумі 965937,37 грн, тобто, суті та складових збитку, позаяк, не доведено наявність однієї зі складових цивільного правопорушення, що виключає можливість застосування до відповідача відповідальності у спірних правовідносинах у вигляді стягнення збитків саме в сумі 965937,37 грн.
Враховуючи викладене, позовні вимоги позивач про стягнення з відповідача завданих внаслідок забезпечення позову інфляційних втрат у розмірі 965937,37 грн задоволенню судом не підлягають.
Згідно ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Положення п.2 ч.1 ст.129 ГПК України передбачають, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до ч.2 ст.129 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
За розгляд даного позову позивач сплатив 14489 грн. судового збору, які відносяться за рахунок позивача внаслідок повної відмови судом у задоволенні його позовних вимог.
Керуючись ст.ст.129, 233, 236, 237, 238, 241 ГПК України суд, -
1. Відмовити повністю у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальність “МВК ТРАНС” (вул. Тіниста, буд. 2А, прим. 101, м. Одеса, 65062) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Олам Україна” (вул. Металістів, буд. 20, літ. “Т”, м. Київ, 03057) про стягнення завданих внаслідок забезпечення позову інфляційних втрат у розмірі 965937,37 грн
2. Понесені Товариством з обмеженою відповідальність “МВК ТРАНС” (вул. Тіниста, буд. 2А, прим. 101, м. Одеса, 65062) витрати на оплату судового збору в сумі 14489 грн покласти на платника.
Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст.241 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відповідно до п.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 03 січня 2023 р.
Суддя І.А. Малярчук