просп. Науки, 5 м. Харків, 61022, тел./факс (057)702-10-79, inbox@lg.arbitr.gov.ua
02 січня 2023 року м.Харків Справа №913/210/22
Провадження №16/913/210/22
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Долфі-Україна», м.Дніпро
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Гведеон», м.Сєвєродонецьк Луганської області
про стягнення 527 086,07 грн,
Суддя Шеліхіна Р.М.
без виклику представників сторін,
Суть спору: товариство з обмеженою відповідальністю «Долфі-Україна» звернулось до господарського суду Луганської області із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Гведеон» про стягнення заборгованості за договором поставки від 10.02.2019 №319/19 в розмірі 527 086,07 грн., з яких сума основного боргу складає 443 168,93 грн., пеня - 83 917,14 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки від 10.02.2019 №319/19 в частині своєчасної оплати вартості поставленого товару.
Ухвалою господарського суду Луганської області від 19.10.2022 позовну заяву залишено без руху, заявнику встановлено строк на усунення недоліків позовної заяви -10 днів з дня вручення ухвали суду.
Від ТОВ «Долфі-Україна» на адресу суду 31.10.2022 надійшла заява, яку суд розцінює як усунення недоліків позовної заяви. До вказаної заяви позивачем додано докази надсилання копії позовної заяви з додатками на електронну адресу відповідача - office.semya@tdb.org.ua.
Розглянувши надані документи, судом встановлено, що позивач усунув недоліки, вказані в ухвалі суду від 19.10.2022, з дотриманням встановленого судом строку.
Ухвалою господарського суду Луганської області від 03.11.2022 прийнято позовну заяву до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін.
Частиною 8 ст.252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Враховуючи приписи ч. 4 ст.240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши у сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Між товариством з обмеженою відповідальністю «Долфі-Україна», як постачальником, та товариством з обмеженою відповідальністю «Гведеон», як покупцем укладено договір поставки від 10.05.2019 №319/19.
За умовами п.1.1. цього договору, постачальник поставляє і передає, а покупець приймає і оплачує товари згідно із заявками покупця на умовах цього договору.
Кількість, ціна, вартість та асортимент товару, що постачається зазначаються у видаткових накладних на товар, складених на підставі заявок на поставку товару покупця (п.2.1. цього договору).
Згідно п.3.1. договору, загальна вартість цього договору визначається на підставі всього обсягу видаткових накладних на товар, які є невід'ємною частиною цього договору.
Пунктом 2.2. договору встановлено, що постачальник зобов'язаний здійснити поставку всього обсягу заявленого до поставки товару протягом 3 (трьох) календарних днів з дати прийняття постачальником заявки на постачання товару до виконання, якщо інший термін постачання не вказано у самій заявці.
Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту передачі товару покупцеві шляхом підписання уповноваженим представником покупця видаткової накладної (п.2.7. договору).
Відповідно до п.3.2. договору, покупець зобов'язаний сплачувати товар не пізніше 60 (шестидесяти) календарних днів з моменту його отримання, але, в будь-якому випадку, не раніше моменту надання постачальником всіх необхідних документів. Покупець має право не проводити оплату за товари, якщо видаткові накладні або податкові накладні не відповідають вимогам, передбаченим чинним законодавством, даним договором, до моменту поки недоліки вищевказаних документів не будуть усунені. Покупець повинен своєчасно повідомляти про недоліки отриманих документів.
За прострочення оплати поставленого товару постачальник має право вимагати від покупця оплати пені в розмірі 30% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення (п.5.1. договору).
На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 2607702,44 грн. Відповідач частково розрахувався за товар на суму 2164533,51 грн. Як вказує позивач, сума заборгованості на день подачі позову до суду складає 443168,93 грн.
В підтвердження поставки товару на вказану суму, позивач надав 163 видаткові накладні за період з 23.12.2021 по 21.02.2022:
-від 23.12.2021 на загальну суму 73057,94 грн кінцевий термін оплати - 21.02.2022;
-від 24.12.2021 на загальну суму 36750 грн, кінцевій термін оплати - 22.02.2022;
-від 30.12.2021 на загальну суму 15097,31 грн, кінцевий термін оплати -28.02.2022;
-від 06.01.2022 на загальну суму 6579,15 грн, кінцевий термін оплати - 08.03.2022;
-від 13.01.2022 на загальну суму 25962,94 грн, кінцевий термін оплати - 14.03.2022;
-від 14.01.2022 на загальну суму 199920 грн, кінцевий термін оплати - 15.03.2022;
-від 20.01.2022 на загальну суму 8662,64 грн, кінцевий термін оплати - 21.03.2022;
-від 25.01.2022 на загальну суму 416 грн, кінцевий термін оплати - 26.03.2022;
-від 27.01.2022 на загальну суму 8090,06 грн, кінцевий термін оплати - 28.03.2022;
-від 31.01.2022 на загальну суму 10200 грн, кінцевий термін оплати - 01.04.2022;
-від 03.02.2022 на загальну суму 9841,16 грн, кінцевий термін оплати - 04.04.2022;
-від 07.02.2022 на загальну суму 208 грн, кінцевий термін сплати - 08.04.2022;
-від 10.02.2022 на загальну суму 15886,82 грн, кінцевий термін оплати - 11.04.2022;
-від 11.02.2022 на загальну суму 12750 грн, кінцевий термін оплати - 12.04.2022;
-від 14.02.2022 на загальну суму 7760,50 грн, кінцевий термін оплати - 15.04.2022;
-від 15.02.2022 на загальну суму 9691,41 грн, кінцевий термін оплати - 17.04.2022;
-від 21.02.2022 на загальну суму 2295 грн, кінцевий термін оплати - 22.04.2022.
Вказані видаткові накладні підписані повноважними представниками з обох сторін та засвідчені печатками підприємств.
Позивач звернувся з даним позовом до суду, на підставі того, що відповідач вчасно та в повному обсязі не сплатив вартість отриманого товару, у зв'язку з чим відповідач порушив умови договору та закон.
Крім того, позивачем на підставі закону та п.5.1. договору до стягнення заявив пеню в сумі 83917,14 грн за період з 22.02.2022 по 16.09.2022, яка розрахована у відповідності до умов договору по кожній накладній окремо за весь період прострочення.
Відповідач правом на захист під час розгляду справи у суді не скористався, заперечень до матеріалів справи не надав.
Враховуючи вищевикладене, повно, всебічно і об'єктивно дослідивши матеріали та обставини справи, оцінивши надані позивачем докази своїх вимог до суті спору, їх належність, допустимість, достовірність кожного окремо і у сукупності без надання жодному доказу пріоритету або вищої сили, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково.
Згідно ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч.1 ст.173, ст.193 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що виникає між суб'єктами господарювання, повинно бути виконано належним чином відповідно до вимог закону, умов договору.
За своєю правовою природою договір, укладений між сторонами у справі є договором поставки і відповідає вимогам правового інституту поставки з відстроченням платежу (ст.ст.265-267 ГК України).
Як передбачено ч.1 ст.712 ЦК України та ч.1 ст.265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Матеріалами справи, а саме видатковими накладними підтверджується, що позивач поставив, а відповідач отримав товар згідно переліку, зазначеному у видаткових накладних.
Кожна накладна містить умови, порядок та строки оплати товару, що узгоджується з умовами договору. Видаткові накладні оформлено у встановленому законом порядку, містить підписи повноважних осіб та печатки підприємств. Доказів того, що відповідач не отримав товар або частину товару, матеріали справи не містять.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовами договору встановлено, що покупець зобов'язаний сплачувати товар не пізніше 60 (шестидесяти) календарних днів з моменту його отримання, але, в будь-якому випадку, не раніше моменту надання постачальником всіх необхідних документів.
В матеріалах справи відсутні докази оплати товару відповідачем у повному обсязі у встановлений договором строк.
При перевірці загальної суми накладних, які містяться в матеріалах справи, судом виявлено арифметичні помилки. Сума за накладними становить - 443123,93 грн, що на 45 грн менше, ніж заявлено у позові.
За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар за період з 23.12.2021 по 15.02.2022 підлягають задоволенню частково на суму 443123,93 грн.
Щодо вимог про стягнення пені у сумі в сумі 83917,14 грн за загальний період з 22.02.2022 по 16.09.2022 - дата позовної заяви, суд зазначає наступне.
Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.
Згідно пункту 1 статті 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 1 ст.549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частиною 3 вказаної статті визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У відповідності до п.5.1. договору, сторони передбачили, що за прострочення оплати поставленого товару постачальник має право вимагати від покупця оплати пені в розмірі 30% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.
Крім того, ч.6 ст.232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Суд зауважує, що умовами договору поставки від 10.02.2019 №319/19 сторони не передбачили можливості нарахування пені понад шість місяців.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд вважає його неправильним, оскільки за деякими накладними позивач нараховує пеню понад шість місяців.
Водночас, господарський суд вважає за необхідне навести власний розрахунок пені:
-за видатковими накладними від 23.12.2021 на суму 73057,94 грн позивач нараховує пеню за період з 22.02.2022 по 16.09.2022 (207 днів) у сумі 14651,62 грн, тоді як вірним слід вважати період з 22.02.2022 по 23.08.2022 включно - 183 дня і сума пені становить 12249,71 грн;
-за видатковими накладними від 24.12.2021 на суму 36750 грн позивач нараховує пеню за період з 23.02.2022 по 16.09.2022 (206 днів) на суму 7350 грн, тоді як вірним слід вважати період з 23.02.2022 по 24.08.2022 включно - 183 дня і сума пені становить 6192,12 грн;
-за видатковими накладними від 30.12.2021 на суму 15097,31 грн позивач нараховує пеню за період з 01.03.2022 по 16.09.2022 (200 днів) на суму 3041,13 грн, тоді як вірним слід вважати період з 01.03.2022 по 30.08.2022 включно - 183 дня і сума пені становить 2618,25 грн;
-за видатковими накладними від 06.01.2022 на суму 6579,15 грн позивач нараховує пеню за період з 09.03.2022 по 16.09.2022 (192 дня) на суму 1256,73 грн, тоді як вірним слід вважати період з 09.03.2022 по 13.09.2022 включно -183 дня і сума пені становить 1184,25 грн;
-за видатковими накладними від 13.01.2022 на суму 25962,94 грн позивач нараховує пеню за період з 15.03.2022 до 16.09.2022(186 днів) на суму 4908,05 грн, тоді як вірним слід вважати період з 15.03.2022 по 13.09.2022 включно -183 дня і сума пені становить 4801,37 грн;
-за видатковими накладними від 14.01.2022 на суму 199920 грн позивач нараховує пеню за період з 16.03.2022 по 16.09.2022 (185 днів) на суму 37683,56 грн, тоді як вірним слід вважати період з 16.03.2022 по 14.09.2022 включно - 183 дня і сума пені становить 37135,82 грн.
Таким чином, до стягнення підлягає пеня у сумі 79207,52 грн.
Всього до стягнення підлягає 522331,45 грн.
Крім цього позивачем заявлено до стягнення витрати на професійну правничу допомогу у сумі 24000 грн та 10000 грн в якості відшкодування гонорару успіху.
До матеріалів справи в якості доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу позивач надав копії таких документів:
-договір про надання правової допомоги від 12.09.2022, укладений між адвокатом Горець О.А. та ТОВ «Долфі-Україна»;
-акт приймання-передачі послуг за цим договором від 16.09.2022 на суму 24 000 грн;
-свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 12.06.2020 серії ДП №4771;
-ордер про надання правової допомоги від 16.09.2022 серії АЕ№1154496.
За умовами п.4.1. договору про надання правової допомоги, оплата послуг з представництва інтересів у суді здійснюється наступним чином: 100% вартості послуг сплачується протягом 10 календарних днів з моменту набрання судового рішення законної сили.
Згідно з п. 4.4 договору про надання правової допомоги від 12.09.2022 у разі якщо буде досягнуто мету представництва (прийнято судом рішення про стягнення заборгованості у повній сумі) клієнт (позивач) додатково сплачує адвокату гонорар у розмірі 10000,00 грн.
Додатковою угодою від 12.09.2022 №1 до вказаного договору, сторони визначили, що за одну годину послуг адвокату передбачені такі витрати:
-збір і правовий аналіз інформації, документів і матеріалів стосовно справи - 1500 грн (за годину);
-підготовка позовної заяви, відзиву, заперечень, письмових пояснень, запитів -1500 грн (за годину);
-участь у судовому засіданні - 1500 грн (за годину).
В акті-приймання передачі від 16.09.2022 сторони зазначили, що адвокат надав, а клієнт (позивач) прийняв послуги з «підготовки, подачі позовної заяви до господарського суду Луганської області про стягнення заборгованості» на суму 24000 грн за 16 годин роботи адвоката.
Дослідивши надані докази, суд зазначає наступне.
За змістом вимог ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони та інше.
Постановою Верховного Суду від у справі №907/781/21 вказано, що чинне законодавство, хоча і не містить визначення такого виду гонорару, як гонорар успіху.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18 фактично дійшла висновку про можливість існування "гонорару успіху" як форми оплати винагороди адвокату, визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правової допомоги такого виду винагороди як "гонорар успіху", що відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини.
Крім цього, у вказаній постанові Верховний Суд зазначив, що погоджений сторонами договору про надання правової допомоги розмір гонорару загалом (як основний, так і додатковий,), є за своєю суттю погодженою сторонами ціною договору в розумінні статей 632, 903 Цивільного кодексу України, статті 189 Господарського кодексу України, оскільки відповідно до вимог чинного законодавства гонорар безвідносно до його виду (основний, додатковий (гонорар успіху)) є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту, тобто є платою за виконану роботу / надані послуги.
Враховуючи матеріали справи, а також приймаючи до уваги висновки Верховного Суду, до стягнення заявлено витрати на професійну правничу допомогу на загальну суму 34000 грн.
Розглянувши вказану вимогу, суд зазначає наступне.
У даному випадку вирішення спору між сторонами - це є справою незначної складності, яка розглядалася у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Для захисту інтересів позивача, для підтвердження доводів, вказаних у позовній заяві з приводу поставки та отримання товару, доказів підтвердження статусу позивача та юридичної дієздатності, адвокатом до матеріалів справи надано видаткові накладні, підписані обома сторонами спору, статутні документи підприємства позивача та документи про сплату судового збору. Надання клієнтом адвокату такого пакету документів не становить значної складності і не вимагає надмірних зусиль в роботі адвоката під час представництва інтересів клієнта у суді.
Встановлення сторонами договору про надання правової допомоги такого тарифу, як вартість однієї години з «підготовки, подачі позовної заяви до господарського суду Луганської області про стягнення заборгованості» є оціночними поняттям, адже позивач позбавлений можливості здійснювати моніторинг роботи адвоката і встановлювати який саме об'єм роботи виконав адвокат за одну годину.
Відповідно до вимог чинного законодавства адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Найголовнішим критерієм у даному спорі для оцінки співрозмірності і розумності витрат на послуги адвоката є незначна складність спору. Спір розглядався за правилами спрощеного позовного провадження. Докази, які надавав адвокат в підтвердження вимог позову, адвокат сам не виготовляв, запитів до інших підприємств, установ, організацій з приводу отримання будь-яких доказів не надсилав, часу на заперечення доводів відповідача адвокат не витрачав, оскільки судові засідання не проводилися.
Таким чином, суд дійшов висновку що розумним та справедливим буде часткове задоволення витрат на професійну правничу допомогу адвоката на суму 17000 грн, що відповідає рівню складності справи, яка розглядалася. 34000:2=17000, тобто 50 % від заявленої суми.
Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати у справі покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог у сумі 7834,94 грн.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гведеон» (93400, м.Сєвєродонецьк Луганської області, пр.Гвардійський, 44, код ЄДРПОУ 40537538) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Долфі-Україна» (49130, м.Дніпро, вул.Березинська, 24А, код ЄДРПОУ 37068787) 522331,45 грн, з них: заборгованість в сумі 4431123,93 грн, пеню в сумі 79207,52 грн, витрати по сплаті судового збору в сумі 7834,94 грн та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 17000 грн, про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3.В решті позову відмовити.
Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст. 256 ГПК України та порядку, визначеному ст. 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено 02.01.2023.
Суддя Ріта ШЕЛІХІНА