вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
26.12.2022м. ДніпроСправа № 904/1731/22
за позовом Заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради, м. Дніпро
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Форвард Естейт", м. Дніпро
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1 , м. Торецьк, Донецька область
про зобов'язання повернути земельну ділянку та скасування державної реєстрації прав
Суддя Євстигнеєва Н.М.
Секретар судового засідання Чернявська Е.О.
Представники:
Від позивача: Маньковський В.Л., представник
Від відповідача: Лисенко С.Ю., адвокат
Від третьої особи: не з'явився
Від прокуратури: Лейченко О.В., прокурор відділу
Заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, яким просить (з урахуванням усних пояснень щодо площі земельної ділянки):
- зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Форвард Естейт" повернути земельну ділянку площею 140 кв. м, розташовану на вулиці Миколи Міхновського (вул. Щербини), буд.11Б у м. Дніпро, привівши її у придатний до використання стан, шляхом знесення розміщених на ній будівель і споруд;
- скасувати державну реєстрацію прав на багатофункціональну будівлю, що розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Миколи Міхновського (вул. Щербини), буд.11Б, загальною площею 132 кв. м за Товариством з обмеженою відповідальністю "Форвард Естейт" № 34936184 від 27.12.2019, вчинену приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Батовою Л.Г., з одночасним припиненням речових прав Товариства з обмеженою відповідальністю на вказаний об'єкт нерухомого майна (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 2000948412101).
Також прокурор просить суд стягнути з відповідача на користь Дніпропетровської обласної прокуратури сплачений судовий збір.
В обґрунтування заявлених вимог прокурор зазначає таке:
- земельна ділянка за адресою: вул. Миколи Міхновського (вул. Щербини), буд.11Б у власність чи користування будь-яким фізичним чи юридичним особам не передавалась, що свідчить про її самовільне зайняття та порушення права комунальної власності територіальної громади;
- 26.12.2019 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу зареєстровано право приватної власності за ОСОБА_1. на багатофункціональну будівлю загальною площею 132кв.м., що розташована за адресою: вул. Миколи Міхновського (вул. Щербини), буд.11Б, (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 2000948412101). Підставою для державної реєстрації є: декларація про готовність об'єкта до експлуатації "Будівництво багатофункціональної будівлі по вулиці Миколи Міхновського (вул. Щербини), буд.11Б у м. Дніпропетровську" № ДП 14211019295 від 12.07.2011, лист Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області № 1004-110/1944 від 26.12.2019 про реєстрацію декларації та розпорядження Дніпровського міського голови № 1242-р від 24.12.2010 про присвоєння адреси;
- будівництво вказаної багатофункціональної будівлі здійснено без правовстановлювальних документів на земельну ділянку та без отримання документів, що дають право на виконання підготовчих/будівельних робіт. Відповідно до даних Реєстру будівельної діяльності відомості щодо реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації № ДП 14211019295 від 15 липня 2011 року відсутні, лист № 1004-110/1944 від 26.12.2019 на підтвердження реєстрації декларації Департаментом ДАБІ у Дніпропетровській області не реєструвався та не видавався. Інформація стосовно розпорядчих документів щодо присвоєння адреси об'єкту нерухомості - відсутня;
- на теперішній час, на підставі Акту № 4 приймання-передачі майна, яке передається до статутного капіталу, власником нерухомого майна є ТОВ "Форвард Естейт".
Підставами цього позову визначено порушення державним реєстратором норм матеріального права, зокрема, положень статей 5, 26, 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", оскільки, за доводами прокурора, державна реєстрація права приватної власності на багатофункціональну будівлю по Миколи Міхновського (вул. Щербини), буд.11Б у м. Дніпропетровську відбулася без правовстановлюючих документів на земельну ділянку та документів, що дають право на виконання підготовчих/будівельних робіт. Реєстрація речового права на об'єкт нерухомості призвела до обмеження прав міської ради щодо вільного розпорядження земельною ділянкою, на якій розміщена спірна будівля, реєстрація якої заборонена законом.
Позивач позовні вимоги прокурора підтримує в повному обсязі.
Відповідач правом на подання відзиву на позов з викладенням письмових пояснень у межах визначеного законом і судом строків не скористався, клопотань про необхідність витребування доказів чи прийняття від нього додаткових доказів не заявляв, як не заявив і про бажання надати власні пояснення по суті спору.
Разом з позовною заявою прокурором подано до суду заяву про забезпечення позову (вх. суду № 20136/22 від 29.06.2022), в якій останній просить суд з метою забезпечення позову постановити ухвалу, якою:
- накласти арешт на нерухоме майно, що є предметом позову, а саме: на багатофункціональну будівлю, що розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Миколи Міхновського (вул. Щербини), буд.11Б, загальною площею 132 кв. м, відомості щодо якого внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 2000948412101;
- заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "Форвард Естейт" та будь-яким іншим особам, у тому числі суб'єктам державної реєстрації прав (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які дії, пов'язані з державною реєстрацією речових прав щодо багатофункціональної будівлі, що розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Миколи Міхновського (вул. Щербини), буд.11Б, загальною площею 132 кв. м, відомості щодо якого внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 2000948412101, у тому числі шляхом укладення договорів купівлі-продажу, дарування, міни, про задоволення вимог іпотекодержателя, передачі в оренду, поділу об'єкта тощо.
Ухвалою суду від 01.07.2022 відмовлено в задоволенні заяви заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури про вжиття заходів забезпечення позову.
Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.06.2022 справу №904/1731/22 передано на розгляд судді Євстигнеєвої Н.М.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.07.2022 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 28.07.2022.
З 28.07.2022 у судовому засіданні було оголошено перерву до 16.08.2022.
16.08.2022 від Дніпропетровської обласної прокуратури надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів: - лист Дніпропетровської обласної прокуратури до Департаменту Держаної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області №15/4-752вих-21 від 03.08.2021; - лист Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровської області №1004-1.15/1808 від 10.09.2021.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.08.2022 продовжено строк підготовчого провадження по справі № 904/1731/22 на тридцять днів та відкладено підготовче засідання у справі на 19 вересня 2022 року.
19.09.2022 від Дніпропетровської обласної прокуратури надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копії листа Управління державного архітектурного-будівельного контролю Дніпровської міської ради №10/1-161 від 15.09.2022 та листа Дніпровської міської ради №7/11-2807 від 02.11.2021.
19.09.2022 від Дніпровської міської ради надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи листа Департаменту забезпечення діяльності виконавчих органів №2/2-30 від 15.08.2022.
У судовому засіданні 19.09.2022 оголошено перерву до 04.10.2022.
Відповідач у підготовчі засідання не з'являвся, явку повноважного представника не забезпечив, про день, час, місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Ухвали суду по справі №904/1731/22 в електронному вигляді направлено на електронну адресу відповідача, а саме: forward.estate1@gmail.com, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідно до поданих відповідачем у порядку пункту 4 частини першої статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" контактних засобів зв'язку (а.с. 96, 110, 140).
Викладене підтверджується довідками про доставку електронних листів, сформованою системою діловодства "ДСС" та свідчить про обізнаність відповідача з наявністю судового провадження у справі.
У судовому засіданні 04.10.2022 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду на 01.11.2022.
Ухвалою суду від 01.11.2022 здійснено перехід зі стадії розгляду справи по суті до стадії підготовчого провадження; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1 ; призначено підготовче засідання на 23.11.2022
У судове засідання 23.11.2022 оголошено перерву до 05.12.2022.
05.12.2022 до суду надійшли письмові пояснення відповідача, в яких просить відмовити в задоволенні позову.
У судовому засіданні 05.12.2022 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду на 22.12.2022, з 22.12.2022 оголошено перерву до 26.12.2022.
У судовому засіданні 26.12.2022 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Розглянувши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши пояснення прокурора відділу прокуратури області, позивача, відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -
26.12.2019 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Ричкою Ю.О. зареєстровано право приватної власності за ОСОБА_1. на багатофункціональні будівлі загальною площею 132 кв.м. що розташована за адресою: вул. Миколи Міхновського (вул. Щербини), 11Б (реєстраційний номер 2000948412101), а.с.42-45.
Державна реєстрація права приватної власності за ОСОБА_1. проведена на підставі:
- технічного паспорту, серія та номер 602, виданий 01.03.2014
- декларації про готовність об'єкта до експлуатації "Будівництво багатофункціональної будівлі по вул. Миколи МІхновського (вул. Щербини), НБ у м. Дніпропетровську" № ДП 14211019295 від 12 липня 2011 року (а.с.32-38),
- листа Департаменту Державної архітектурно-будівельної Інспекції у Дніпропетровській області №1004-110/1944 від 26.12.2019 про реєстрацію декларації (а.с39),
- та розпорядження Дніпровського міського голови № 1242-р від 24.12.2010 про присвоєння адреси (а.с.25).
Передумовою для державної реєстрації права власності на новозбудований об'єкт нерухомого майна є отримання дозвільних документів у сфері містобудівної діяльності, у тому числі тих, що засвідчують прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта нерухомого майна та речових прав на земельну ділянку.
Відповідно до Інформації Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області (лист №12/19-403 від 10.09.2021) реєстрація декларації про готовність об'єкта до експлуатації № ДП 14211019295 від 12.07.2011 не здійснювалась, лист №1004-110/1944 від 26.12.2019 на підтвердження реєстрації декларації Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області не реєструвався та не видавався (а.с.123).
Також, відповідно до інформації Головного архітектурно-планувального управління Дніпровської міської ради, адреса - вул. Миколи Міхновського (вул. Щербини), буд. 11Б жодному об'єкту на території міста не надавалась, відповідні розпорядчі документи про присвоєння або зміну вказаної адреси відсутні. Паспорти прив'язки тимчасових споруд не оформлювались, містобудівні умови та обмеження для проектування та будівництва не надавались.
Відповідно до інформації Дніпровської міської ради земельна ділянка за адресою: вул. Миколи Міхновського (вул. Щербини), буд. 11Б у користування ОСОБА_1 та ТОВ "Форвард Естейт" не надавалась (лист № 7/11-2807 від 02.11.2021, а.с.158).
27.12.2019 приватним нотаріусом Дніпровського нотаріального округу на підставі акта № 4 приймання-передачі майна, яке передається до статутного капіталу зареєстровано право приватної власності за ТОВ "Форвард Естейт" (ЄДРПОУ 43433141) на багатофункціональну будівлю, що розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Миколи Міхновського (вул. Щербини), буд. 11Б (а.с.40-41).
Прокурор вважає, що права власника земельної ділянки порушено внесенням до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про права власності на нерухоме майно, оскільки реєстрація права власності на новозбудований об'єкт нерухомого майна відбулася без отримання дозвільних документів у сфері містобудівної діяльності, у тому числі тих, що засвідчують прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта нерухомого майна та речових прав на земельну ділянку.
Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин правомірності вибуття спірної земельної ділянки із користування власника, наявність правових підстав для повернення земельної ділянки її власнику та державної реєстрації прав власності на багатофункціональну будівлю.
Відповідно до ст. 41 Конституції України та ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Право власності та користування на землю набувається та реалізується фізичними та юридичними особами в порядку і на підставах, визначених Конституцією України, Земельним кодексом України, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
Згідно зі ст. 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
Стаття 120 Земельного кодексу України не гарантує прав на земельну ділянку у разі самочинного будівництва об'єкта нерухомості на ній та його відповідної реєстрації.
Порядок набуття права власності на новозбудовану річ (нерухоме майно) регулюється законодавством про містобудівну діяльність та відповідними державними будівельними нормами.
Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (стаття 331 ЦК України).
Право власності на нерухомі речі підлягає державній реєстрації (ч. 1 ст. 182 ЦК України).
Згідно з висновками Верховного Суду державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним із юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для підтвердження права власності, а самостійного значення для виникнення права власності немає. Така реєстрація визначає лише момент, з якого держава визнає та підтверджує право власності за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення такого права. Зміст приписів статті 376 ЦК України підтверджує неможливість застосування інших, ніж ті, що встановлені цією статтею, способів легітимізації (узаконення) самочинного будівництва та набуття права власності на такі об'єкти.
Реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, яка його здійснила, не змінює правовий режим такого будівництва як самочинного (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 910/19726/17, постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13, від 23.06.2020 у справі №680/214/16-ц).
Відповідно до інформації Публічної кадастрової карти України та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що відомості про реєстрацію речових прав на спірну земельну ділянку відсутні.
Таким чином, встановлено, що зазначена земельна ділянка відноситься до земель комунальної власності, не наданих у користування іншим особам, рішення уповноваженого органу на розпорядження земельною ділянкою про передачу її в оренду ОСОБА_1 не приймалося, відповідно, державна реєстрація речових прав на земельну ділянку не проводилася.
Суб'єктами права на землі комунальної власності згідно зі статтею 80 Земельного кодексу України є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.
Правовою підставою набуття права власності та права користування на землю згідно зі статтями 116, 118, 123, 124 Земельного кодексу України є рішення органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 Земельного кодексу України).
Відповідно до статті 126 Земельного кодексу України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
За приписами статей 187, 188 3емельного кодексу України, контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.
За змістом статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України від 01.07.2004 №1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Підпунктом 6 пункту 2 частини 1 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що державній реєстрації прав підлягає право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.
Відповідно до частини 1 статті 210 Цивільного кодексу України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.
Документи на підтвердження реєстрації права власності чи оренди за ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку відсутні. Також відсутні будь-які документи на підтвердження надання Дніпровською міською радою дозволу щодо використання спірної земельної ділянки, будь-які угоди щодо такого використання не укладалися.
Таким чином, законні правові підстави зайняття зазначеної земельної ділянки ОСОБА_1 відсутні.
Також судом встановлено, що 27.12.2019 приватним нотаріусом Дніпровського нотаріального округу на підставі акту № 4 приймання-передачі майна, яке передається до статутного капіталу зареєстровано право приватної власності за ТОВ "Форвард Естейт" на багатофункціональну будівлю, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України.
При цьому, під час укладання спірних договорів сторонами порушено вимоги статті 203 Цивільного кодексу України, якою визначено, що зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України та іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Згідно із статтями 4, 10, 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).
Крім того, статтею 228 Цивільного кодексу України передбачено правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок, вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства.
Так, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.
Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами тощо.
Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами.
Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (частина 2 статті 228 Цивільного кодексу України).
Отже, реєстрація права власності на багатофункціональну будівлю за ТОВ "Форвард Естейт" відбулася на підставі нікчемного правочину - Акту № 4 приймання - передачі майна від 27.12.2019.
Власник земельної ділянки може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 143), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 99), від 7 квітня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц (пункт 46)).
Відповідно до частини 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав (частина 3 цієї статті).
Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки (стаття 212 Земельного кодексу України).
Відповідно до положень статті 377 Цивільного кодексу України, статті 120 Земельного кодексу України діє принцип слідування юридичної долі земельної ділянки долі нерухомості, що на ній розташована. У разі переходу права власності на об'єкт нерухомості у встановленому законом порядку право на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на розташовані на земельній ділянці об'єкти, оскільки право власності на будівлі з усіма притаманними для власності складовими - володіння, користування, розпорядження ними, неможливе без перебування у власника будівель земельної ділянки, на якій розташовані об'єкти нерухомості, у власності або користуванні.
За висновками, викладеними у пунктах 51, 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 921/158/18, згідно з принципом єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття.
Водночас, з огляду на принцип слідування юридичної долі земельної ділянки долі нерухомості, що на ній розташована, а також фактичні обставини створення об'єкту нерухомості на вул. Миколи Міхновського, 11Б у м. Дніпро, правовий режим зазначеного об'єкта будівництва як самочинного не створює підстав для виникнення прав на земельну ділянку.
Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові Верховного Суду від 20.09.2018 у справі №910/19726/17, постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №916/2791/13, від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц.
Відповідно до частини 1 статті 317 Цивільного кодексу України права володіння, користування та розпорядження своїм майном належать власникові.
Згідно із нормою статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (стаття 321 Цивільного кодексу України).
За змістом частини першої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема з позовом про усунення перешкод у розпоряджанні власністю.
Негаторний позов подається у випадках, коли власник або титульний володілець (в тому числі орендар) має своє майно у володінні, але дії інших осіб перешкоджають йому вільно його використовувати або розпоряджатися ним. Характерною ознакою негаторного позову є його спрямованість на захист права від порушень, не пов'язаних з позбавленням володіння майном, а саме у разі протиправного вчинення іншою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження та користування належним йому майном. Однією з умов подання такого позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову.
Таким чином, власник має право вимагати усунення перешкод у користуванні своєю власністю, зокрема земельною ділянкою, шляхом відновлення її до попереднього стану, що узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 24.02.2020 у справі № 458/1046/15 (провадження № 61-976св18), висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13, від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц.
За змістом статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до частини 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків.
Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав (пункт "б" частини 3 статті 152 Земельного кодексу України).
Законодавець визначив, що до інших правових наслідків, окрім офіційного визнання і підтвердження державою відповідних юридичних фактів, встановлюючи презумпцію правильності зареєстрованих відомостей з реєстру для третіх осіб, застосування норм Закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не призводить. Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності, а самостійного значення щодо підстав виникнення права власності не має.
Таким чином, системний аналіз наведених положень законодавчих актів дозволяє стверджувати, що державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності. При цьому формулювання положень статті 376 Цивільного кодексу України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею. Тож реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів частини другої статті 376 Цивільного кодексу України не змінює правовий режим такого будівництва, як самочинного, з метою застосування, зокрема, положень частини четвертої цієї статті.
З огляду на викладені обставини справи, враховуючи, що вказаний об'єкт збудований за відсутності будь-яких дозвільних документів, земельна ділянка для його будівництва не виділялась та не може бути виділена і на теперішній час, на змістом положень частин 1, 2, 4 статті 376, статті 391 Цивільного кодексу України, статті 152 Земельного кодексу України, реалізуючи право комунальної власності на земельну ділянку, Дніпровська міська рада наділена повноваженнями звернутися до суду за захистом порушених прав власника земельної ділянки та єдиним способом захисту передбачено саме знесення самочинно збудованого майна.
Власник має право вимагати від ТОВ "Форвард Естейт" усунення перешкод у користуванні своєю земельною ділянкою, шляхом знесення самочинно збудованого майна, оскільки, набувши у власність багатофункціональну будівлю, що розташована за адресою: м. Дніпро, вул. М.Міхновського, 11Б товариство набуло усі права та обов'язки щодо придбаного майна, які мав первісний його власник ОСОБА_1 , а тому він є належним відповідачем за заявленими у цій справі вимогами, що узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 01.07.2020 у справі № 755/3782/17 (провадження № 61-10992св18).
Втім наявність зареєстрованого права власності, перешкоджає належному володінню, розпорядженню та користуванню майном комунальної власності, його передачі відповідальній особі з метою задоволення потреб та інтересів територіальної громади міста, у тому числі шляхом забезпечення надходження коштів до місцевого бюджету від використання майна, земельної ділянки.
Пунктом 1 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до частини 8 статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції станом на момент внесення запису в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно) та частини 4 статті 15 вказаного Закону (в редакції станом на момент внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно) державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.
Документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (стаття 22 "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").
Статтею 24 Закону визначено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження, наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяження.
За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.
З огляду на викладене, державна реєстрація права власності на нежитлову будівлю, що розташована на вул. М.Міхновського, 11Б у м. Дніпро прийняте за відсутності належних правових підстав, порушує встановлений чинним законодавством порядок проведення державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна та підлягає скасуванню.
Законом України від 05.12.2019 № 340-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", який набрав чинності з 16.01.2020, статтю 26 Закону України від 01.07.2004 № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон № 1952-IV) викладено у новій редакції. Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини 3 статті 26 Закону № 1952-IV (у редакції, чинній із 16.01.2020) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.
У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
Отже, у розумінні положень наведеної норми права у чинній редакції, на відміну від положень частини 2 статті 26 Закону № 1952-IV у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, належними нині способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є скасування рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав.
При цьому, з метою ефективного захисту порушених прав, ухвалення зазначених судових рішень обов'язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав). Таких правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 20.08.2020 у справі № 916/2464/19.
З урахуванням викладеного, з метою усунення перешкод Дніпровській міській раді у вільному використанні або розпорядженні своїм майном у вигляді земельної ділянки комунальної власності, наявні підстави для скасування державної реєстрації права власності на нежитлову будівлю - багатофункціональна будівлю загальною площею 132 кв.м, що розташована на вул. М.Міхновського, 11Б у м. Дніпро, за ТОВ "Форвард Естейт" з одночасним припиненням речових прав ТОВ "Форвард Естейт" на вказаний об'єкт нерухомого майна (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 2000948412101).
Відповідно до частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Статтею 1213 Цивільного кодексу України визначено, що набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.
З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо представництва прокурором інтересів держави в даній справі.
Прокурор посилається, серед іншого, на статтю 23 Закону України "Про прокуратуру", а також зазначає, що вже самого факту бездіяльності міської ради для втручання прокурора є достатньо.
Наявність у позивач повноважень у сфері земельних правовідносин та прав для їх захисту, які за обставинами справи ними не здійснюються, прокурор обґрунтовує посиланням на Конституцію, Земельний кодекс України та Цивільний кодекс України.
Статтею 324 Цивільного кодексу України передбачено, що від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.
Таким чином, з огляду на зазначені законодавчі положення, прокурор може заявити в інтересах держави позов, який виражається в інтересах частини українського народу - членів територіальної громади, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює саме орган місцевого самоврядування, хоча він, цей орган, навпаки, покликаний ці інтереси захищати.
Такий підхід узгоджується з Європейською хартією місцевого самоврядування 1985 року (ратифікована Законом України від 15.07.1997 № 452/97-ВР), яка передбачає, що органи місцевого самоврядування при вирішенні відповідної частини публічних (суспільних) справ (public affairs) діють під власну відповідальність в інтересах місцевого населення й у правовій системі держав-учасниць, зокрема у сфері адміністративного контролю за органами самоврядування, має забезпечуватись співмірність (баланс) між заходами контролю та важливістю інтересів, які контролюючий орган має намір захищати (статті 3, 8).
Крім того, з урахуванням статей 1, 2, 6, 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", орган місцевого самоврядування представляє відповідну територіальну громаду і здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Однак первинним суб'єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада - жителі, об'єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об'єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр.
Конституція України визначає, що місцеве самоврядування в Україні здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи; особливості здійснення місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України (статті 140 Конституції України).
Відповідно до статті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування територіальної громади є однією з гарантій держави.
Згідно із частиною 1 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські рада є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Відповідно до статті 142 Конституції України, статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" матеріальною та фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів.
Положення статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлюють, що територіальним громадам міст належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно.
До повноважень міських рад у галузі земельних відносин згідно зі ст.ст. 12, 83, 122 Земельного кодексу України, ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" належить розпорядження землями комунальної власності в межах, визначених Земельним кодексом України.
Враховуючи викладене, органом, уповноваженим здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, є Дніпровська міська рада як розпорядник земельних ділянок комунальної власності на території міста Дніпро, суб'єкт, уповноважений на здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель на території міста Дніпро, та зобов'язана здійснювати захист комунальних майнових прав.
Як убачається з матеріалів справи, на виконання частин третьої - п'ятої статті 53 Господарського процесуального кодексу України та частин третьої, четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор при поданні позовної заяви обґрунтував неналежне здійснення захисту інтересів держави Дніпровською міською радою, яка не вжила заходів до повернення спірної земельної ділянки у судовому порядку.
На підтвердження прокурор надав належним чином засвідчені докази надсилання ним на адресу позивача у справі листи (від 08.09.2021 №15/4-761вих-21, від 30.09.2021 № 15/4-834вих-21, від 08.12.2021 №15/4-989вих21) на адресу Дніпровської міської ради в яких повідомлялось про встановлені факти порушення законодавства при реєстрації права власності та самовільному зайнятті земельної ділянки по вул. Миколи Міхновського (вул. Щербини), 11Б у м. Дніпро шляхом проведення державної реєстрації речових прав, а також безпідставне набуття права власності на об'єкт нерухомого майна (реєстраційний номер 2000948412101).
Однак, органом місцевого самоврядування, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження, заходів щодо захисту та поновлення прав територіальної громади на спірну земельну ділянку не вжито, що підтверджується листами Дніпровської міської ради №12/19-403 від 10.09.2021, №12/11-319 від 17.11.2021 №7/11-2807 від 02.11.2021, №7/11-3308 від 17.12.2021 та свідчить про наявність підстав для вжиття прокуратурою представницьких повноважень в інтересах держави шляхом звернення до суду з даним позовом.
Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19), прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (п. 43).
Отже, у цій справі прокурор, звертаючись з позовом до суду, дотримався передбачених чинним законодавством вимог для представництва інтересів держави.
Щодо розподілу судових витрат.
Звертаючись з позовом до суду, прокурором сплачено судовий збір у сумі 4962,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 1241 від 23.06.2022 (а.с. 24).
Враховуючи обставини справи, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у сумі 4962,00 грн покладається на відповідача.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги Заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Форвард Естейт", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1 , про зобов'язання повернути земельну ділянку та скасування державної реєстрації прав задовольнити у повному обсязі.
Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Форвард Естейт" (вул. Макарова, буд.14А, м. Дніпро, 49089; ідентифікаційний код 43433141) повернути Дніпровській міській раді (проспект Дмитра Яворницького, будинок 75, м. Дніпро, 49000; ідентифікаційний код 26510514) земельну ділянку площею 140 кв. м, розташовану на вулиці Миколи Міхновського (вул. Щербини), буд.11Б у м. Дніпро, привівши її у придатний до використання стан, шляхом знесення розміщених на ній будівель і споруд, видати наказ.
Скасувати державну реєстрацію прав на багатофункціональну будівлю, що розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Миколи Міхновського (вул. Щербини), буд.11Б, загальною площею 132 кв. м за Товариством з обмеженою відповідальністю "Форвард Естейт" (вул. Макарова, буд.14А, м. Дніпро, 49089; ідентифікаційний код 43433141) № 34936184 від 27.12.2019, вчинену приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Батовою Л.Г., з одночасним припиненням речових прав Товариства з обмеженою відповідальністю на вказаний об'єкт нерухомого майна (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 2000948412101).
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Форвард Естейт" (вул. Макарова, буд.14А, м. Дніпро, 49089; ідентифікаційний код 43433141) на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (49044, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, будинок 38, ідентифікаційний код 02909938) - 4962,00грн витрат по сплаті судового збору, видати наказ.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 03.01.2023
Суддя Н.М. Євстигнеєва