Дата документу 03.01.2023 Справа № 335/10944/21
Єдиний унікальний № 335/10944/21
Провадження №22-ц/807/351/23
Головуючий в 1-й інстанції - Крамаренко І.А.
03 січня 2023 року місто Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого, судді-доповідачаКухаря С. В.,
суддів:Бєлки В.Ю., Онищенка Е.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника адвоката Тивоненка Данила Руслановича на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 28 вересня 2022 року, ухвалене у м. Запоріжжі (повний текст рішення складено 03 жовтня 2022 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів,-
У жовтні 2021 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Тивоненко Д.Р. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, розмір позовних вимог якого у подальшому було змінено, мотивуючи свої вимоги тим, що рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 05.05.2018 за № 317/734/18 з відповідача стягуються аліменти на утримання спільної неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частини від усіх видів доходів щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму, починаючи з 14.03.2018 і до досягнення дитиною повноліття. На виконанні у Вознесенівському ВДВС у м. Запоріжжі Південно-Східного МУ МЮ (м. Дніпро) перебуває виконавчий лист від 18.06.2018 по вищевказаній цивільній справі, на підставі якого відкрито виконавче провадження № 56615433. За розрахунком державного виконавця, який здійснює примусове виконання зазначеного рішення суду, за відповідачем нараховано заборгованість по аліментам за період з грудня 2018 року по серпень 2021 року у розмірі 75 041,13 грн. (з урахування зменшення позовних вимог). Відповідач частково сплачував аліменти, проте у нього наявна заборгованість з їх оплати. Посилаючись на зазначені обставини, враховуючи, що відповідач ухиляється від обов'язку сплачувати стягнуті за судовим рішенням аліменти, позивач просила суд стягнути з відповідача на її користь неустойку (пеню) у розмірі 75 041,13 гривень, та судові витрати на професійну правничу допомогу.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 28 вересня 2022 року, позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за період з 02.12.2018 по 05.10.2021 у розмірі 25 000,00 (двадцять п'ять тисяч гривень 00 коп.) грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 (вісім тисяч гривень 00 коп.) грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 908,00 (дев'ятсот вісім гривень 00 коп.) грн.
В іншій частині вимог - відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 в особі представника адвоката Тивоненка Данила Руслановича подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду в частині відмови у задоволенні вимог позову та ухвалити нове рішення про задоволення вимог позову у повному обсязі.
Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що відповідачем не доведено обставини, які є підставою для зменшення розміру пені по аліментам.
В силу вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з 1 січня 2023 року це 268400,00 грн. (відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2023 рік» з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 2684,00 грн. (2684,00 грн. Х 100 = 268 400 грн.), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1, ч. 2 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 30 жовтня 2008 року, виданого Орджонікідзевським відділом реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції, актовий запис № 767, ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася: ОСОБА_3 , батьками якої, є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с. 10).
Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 22.06.2015 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано. Рішення набрало законної сили 03.07.2015 (а.с. 7-8).
Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 05.05.2018 стягнуто з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу) батька, щомісяця, починаючи з 14.03.2018 та до досягнення дитиною повноліття але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Рішення набрало законної сили 05.06.2018 (а.с. 8 обор. сторона - 9).
На підставі рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 05.05.2018 судом було видано відповідний виконавчий лист № 317/734/18, який перебуває на примусовому виконанні у Вознесенівському відділі державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), виконавче провадження № 56615433.
Згідно із розрахунком заборгованості зі сплати аліментів від 14.09.2021, складеним державним виконавцем у виконавчому провадженні № 566615433, загальна сума заборгованості зі сплати відповідачем ОСОБА_2 аліментів за виконавчим листом № 317/734/18 за період з грудня 2018 року по серпень 2021 року становить 104 896,86 гривень, який обраховано, виходячи із середньомісячної заробітної плати у кожному місяці вказаного періоду. (а.с. 10 обор. сторона -11).
У позові наведено розрахунок заборгованості неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, за період з грудня 2018 року по серпень 2021 року сума неустойки, яку відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача складає 104 896,86 гривень.
Ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області від 27.05.2022 визнано неправомірними дії старшого державного виконавця Вознесенівського відділу державної виконавчої служби Південно-Східного регіонального управління юстиції (м. Дніпро) Манделюка Дениса Петровича щодо складання розрахунку заборгованості від 16.08.2018, 14.09.2021, 16.11.2021 без номерів, по виконавчому провадженню № 56615433. Скасовано розрахунки заборгованості, складені державним виконавцем Вознесенівського відділу державної виконавчої служби Південно-Східного регіонального управління юстиції (м. Дніпро) Манделюка Дениса Петровича від 16.08.2018, 14.09.2021, 16.11.2021 без номерів по виконавчому провадженню № 56615433. Зобов'язано державного виконавця Вознесенівського відділу державної виконавчої служби Південно-Східного регіонального управління юстиції (м. Дніпро) Манделюка Дениса Петровича здійснити по виконавчому провадженню № 56615433 перерахунок заборгованості за період з 14.03.2018 по жовтень 2021 року включно та здійснювати в подальшому, застосувавши показники середньої заробітної плати для даної місцевості (регіону) з врахуванням вимог пункту 13 Постанови Кабінету Міністрів України № 146 від 26.02.1993 року «Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб». Визнано неправомірними дії начальника Вознесенівського відділу державної виконавчої служби Південно-Східного регіонального управління юстиції (м. Дніпро) Сулакова Едуарда щодо відмови в задоволенні клопотань представника боржника ОСОБА_2 від 25.11.2021 про перерахунок заборгованості по виконавчому провадженню № 56615433. (а.с.47-54).
Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів станом на 13.07.2022 заборгованість складає 101 210,03 грн., а за період з грудня 2018 року по жовтень 2021 року борг становить 75 041,13 грн.
Правильність розрахунку розміру неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, наданого позивачем, сторонами не оспорювалось.
Задовольняючи позову частково, суд першої інстанції виходив з того, що у позивача наявне право на стягнення неустойки за прострочення сплати відповідачем аліментів на спільну дитину, однак з урахуванням того, що відповідач має нерегулярний неофіційний дохід, надає матеріальну допомогу своїм непрацездатним батькам, частково сплачував аліменти, наявна можливість зменшення розміру неустойки за період з 02 грудня 2018 року по 05 жовтня 2021 року до 25 000,00 грн.
З вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду погоджується частково.
Відповідно до частини другої статті 141 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно із частиною четвертою статті 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (частина третя статті 181 СК України).
Частинами першою та другою статті 196 СК України встановлено, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
У разі застосування до особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України "Про виконавче провадження", максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України "Про виконавче провадження".
Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання.
Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.
Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18) відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах від 02 листопада 2016 року у справі № 6-1554цс16, від 16 березня 2016 року у справі № 6-2589цс15, від 03 лютого 2016 року у справі № 6-1477цс15 та від 16 березня 2016 року у справі № 6-300цс16, і дійшла висновку, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов'язання не включається до строку заборгованості) та помножити на один відсоток.
Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %.
За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем.
Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.
Якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %.
Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов'язку буде різним, отже, і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення. Пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.
Отже, зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 661/905/19 (провадження № 61-16670сво19) вказано, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов'язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов'язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.
Тобто відповідач зобов'язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України.
При цьому стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов'язаної сплачувати аліменти.
Встановлено, що рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 05.05.2018 стягнуто з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу) батька, щомісяця, починаючи з 14.03.2018 та до досягнення дитиною повноліття але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
У справі, яка переглядається судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що заборгованість зі сплати аліментів виникла з вини відповідача, що останнім не спростовано, тому позивач має право на стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.
Задовольняючи частково позовні вимоги та, визначаючи відповідний розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача, суд першої інстанції вірно виходив з того, що розмір неустойки (пені) не може перевищувати загальний розмір заборгованості зі сплати аліментів.
Між тим, слід зазначити, що предметом позову є стягнення саме пені по аліментам, а тому не дивлячись на те, що ст. 196 СК України обмежено стягнення пені розміром заборгованості по аліментам, дійсний розмір пені повинен бути встановлений при розгляді справи.
Суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення у справі і не встановив розмір пені за період заявлений у позові, що є підставою для скасування судового рішення в цій частині.
Обчислюючи розмір неустойки (пені), апеляційний суд виходить із розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 13 липня 2022 року (а.с.65), а також уточненої позовної заяви від 14 вересня 2022 року, відповідно до якої позивачка просила стягнути пеню по аліментам за період з 02 грудня 2018 року по 05 жовтня 2021 року у розмірі 75041,13 грн.
Також розраховуючи розмір пені, колегія суддів виходить із висновків викладених у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі № 711/679/21 (провадження № 61-18434св21), відповідно до яких, при здійсненні часткових платежів аліментів грошові кошти спочатку зараховуються на погашення заборгованості за аліментами, яка виникла в попередньому місяці (місяцях), починаючи з першого місяця її виникнення, а тільки згодом, у разі відсутності заборгованості на погашення платежу за поточний місяць.
Таким чином, пеня по аліментам розраховується наступним чином:
- за січень 2019 року 2443,44 * 1009 * 1% = 24654,31 грн.;
- за лютий 2019 року 2510,52 * 978 * 1% = 24552,89 грн.;
- за березень 2019 року 2488,25 * 950 * 1% = 23638,38 грн.;
- за квітень 2019 року 2488,25 * 919 * 1% = 22867,02 грн.;
- за травень 2019 року 2816,42 * 889 * 1% = 25037,97грн.;
- за червень 2019 року 2816,42 * 858 * 1% = 24164,88 грн.;
- за липень 2019 року 2755,24 * 828 * 1% = 22813,39 грн.;
- за серпень 2019 року 2931,27 * 797 * 1% = 23362,22 грн.;
- за вересень 2019 року 2807,30 * 766 * 1% = 21503,92 грн.;
- за жовтень 2019 року 2816,69 * 736 * 1% = 20730,84 грн.
- за листопад 2019 року 2816,69 * 705 * 1% = 19857,66грн.;
- за грудень 2019 року 2816,69 * 675 * 1% = 19012,66 грн.;
- за січень 2020 року 3286,81 * 644 * 1% = 21167,06 грн.;
- за лютий 2020 року 2876,53 * 613 * 1% = 17633,13 грн.;
- за березень 2020 року 2878,94 * 584 * 1% = 16813,01 грн.;
- за квітень 2020 року 3094,15 * 553 * 1% = 17110,65 грн.
- за травень 2020 року 3094,15 * 523 * 1% = 16182,40 грн.;
- за червень 2020 року 2885,92 * 492 * 1% = 14198,73 грн.
- за липень 2020 року 3100,59 * 462 * 1% = 14324,73 грн.;
- за серпень 2020 року 3100,59 * 431 * 1% = 13363,54 грн.;
- за вересень 2020 року 3190,21 * 400 * 1% = 12760,84 грн.;
- за жовтень 2020 року 3216,51 * 370 * 1% = 11901,09 грн.
- за листопад 2020 року 3262,39 * 339 * 1% = 11059,50грн.;
- за грудень 2020 року 3191,55 * 309 * 1% = 9861,89 грн.;
- за січень 2021 року 3654,70 * 278 * 1% = 10160,07 грн.;
- за лютий 2021 року 3365,43 * 247 * 1% = 8312,61 грн.;
- за березень 2021 року 3333,23 * 219 * 1% = 7299,77 грн.;
- за квітень 2021 року 3681,80 * 188 * 1% = 6921,78 грн.
- за травень 2021 року 3540,12 * 158 * 1% = 5593,39 грн.;
- за червень 2021 року 3614,98 * 127 * 1% = 4591,02 грн.
- за липень 2021 року 3728,49 * 98 * 1% = 3653,92 грн.;
- за серпень 2021 року 3785,37 * 64 * 1% = 2422,64 грн.;
- за вересень 2021 року 3743,78 * 35 * 1% = 1310,32 грн.;
- за жовтень 2021 року 3768,47 * 5 * 1% = 188,42 грн.;
Отже, з ОСОБА_2 підлягає стягненню неустойка (пеня), нарахована за період з 02 грудня 2018 року по 05 жовтня 2021 року у розмірі 499026,65 грн., однак її розмір значно перевищує сукупний розмір заборгованості по аліментам за цей період - 77601,55 грн.
Частиною дев'ятою статті 7 СК України передбачено, що сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Встановивши, що розмір неустойки (пені) за спірний період значно перевищує сукупний розмір заборгованості за аліментами, врахувавши загальні засади справедливості та розумності регулювання сімейних відносин, а також обмежуючись вимогами позову апеляційний суд, погоджується з висновками суду першої інстанції і визначає розмір пені, який підлягає стягненню у розмірі 75041,13 грн.
Щодо застосування до спірних відносин ч.2 ст. 196 СК України, з приводу зменшення судом розміру неустойки з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів, то суд апеляційної інстанції в цій частині частково погоджується з висновками суду першої інстанції та доводами апеляційної скарги і зважаючи на те, що відповідач надає матеріальну допомогу своїм непрацездатним батькам, частково сплачував аліменти, а також враховуючи ту обставину, що сплата значної суми пені по аліментам, може стати причиною утворення нової заборгованості за поточними виплатами по аліментам, що негативно вплине на матеріальне забезпечення дитини, суд доходить висновку про можливість зменшення розміру неустойки за період з 02 грудня 2018 року по 05 жовтня 2021 року до 40000,00 грн.
Таким чином, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині розміру пені за несплату аліментів. В частині стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу та судового збору, рішення суду не переглядалось, а тому залишається без змін.
Що стосується витрат на правничу допомогу позивача при апеляційному розгляді справи, то слід зазначити наступне.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин 1-6 ст. 137 ЦК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Слід зазначити, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Позивачем надано суду належні докази надання адвокатських послуг та понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, а саме: договір № 04/10 про надання професійної правничої допомоги від 04 жовтня 2021 року, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом адвокатського бюро «Данила Тивоненка «Пріоритет», в особі керуючого Тивоненка Д.Р., який діє на підставі статуту, перелік та вартість послуг за договором від 07.11.2022; акт № 1 наданих послуг від 09.11.2022, які містять найменування і вартість послуг, виконаних адвокатом.
Отже, керуючись приписами ст.137 ЦПК України, позивачем підтверджено правовий статус представника - адвоката, надано докази виконання робіт та наданих послуг, прийнятих згідно з актом виконаних робіт за договором.
Проте, оцінивши заявлені до стягнення витрати, юридичну кваліфікацію правовідносин у справі, з урахуванням всіх аспектів цієї справи, а також час, який міг би витратити адвокат на підготовку матеріалів як кваліфікований фахівець, суд встановив, що заявлена сума витрат на професійну правничу допомогу, є неспівмірною зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
Враховуючи викладене та те, що заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, який підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача, є завищеним та неспівмірним з обсягом наданих послуг адвоката, суд дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, який підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача, підлягає зменшенню та відшкодуванню у сумі 6000,00 грн., яку суд вважає співмірною зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом на надання послуг з правової допомоги та їх обсягом, ціною позову та значенням справи для сторони. Зазначений розмір витрат на професійну правову (правничу) допомогу буде відповідати критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.
Між тим, враховуючи, задоволення апеляційної скарги частково визначений розмір витрат на правничу допомогу підлягає зменшенню пропорційно до задоволених вимог. Отже, з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 1800,00 грн.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника адвоката Тивоненка Данила Руслановича задовольнити частково.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 28 вересня 2022 року у цій справі скасувати в частині визначення розміру неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів та прийняти в цій частині нову постанову наступного змісту.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за період з 02.12.2018 по 05.10.2021 у розмірі 40 000,00 (сорок тисяч гривень 00 коп.) грн.
В іншій частині позову відмовити.
Решту рішення залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 800,00 (одна тисяча вісімсот гривень 00 коп.) грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1362,00 (одна тисяча триста шістдесят дві гривні 00 коп.) грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Повна постанова складена 03 січня 2023 року.
Судді: С. В. Кухар
В.Ю. Бєлка
Е.А. Онищенко