справа №380/2515/22
з питань закриття провадження в адміністративній справі
28 грудня 2022 року м.Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді - Коморний О.І.,
секретар судового засідання Марець В.В.
з участю:
представника позивача Карнидал В.В.
представника відповідача не прибув
представника третьої особи Пащук А.І.
розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання відповідача про закриття провадження у справі за позовом Інспекція ДАБК про припинення права на виконання підготовчих та будівельних робіт ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_2 .
До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Інспекції ДАБК з вимогами:
- припинити право на виконання підготовчих та будівельних робіт ОСОБА_1 на об'єкті будівництва розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , набутого на підставі повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об'єкта будівництва «Капітальний ремонт однородинного житлового будинку по АДРЕСА_1 » за № ЛВ 051210922521.
Ухвалою суду від 07 лютого 2022 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою суду від 07 липня 2022 року справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 27 липня 2022 року залучено третю особу..
Ухвалою суду від 07 вересня 2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Від відповідача надійшла заява про закриття провадження у справі. Вказане клопотання мотивоване тим, що даний спір не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Зазначає, що 28.11.2022, за відповідачем, ОСОБА_1 зареєстровано незавершене будівництво, 90%, Лі «А-2» за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки: 4610137500:05:003:0097. Інформація, зазначена у витязі з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, котрий долучається, як і затвердження вищезгаданих даних Державним реєстром речових прав на нерухоме майно виключають суб'єктний склад даних правовідносин, як і унеможливлюють існування тих спірних правовідносин після реєстрації, що мала місце 28.11.2022. Реєстр прав власності на нерухоме майно є єдиною державною інформаційною системою, що містить відомості про зареєстровані права, суб'єктів прав, об'єкти нерухомого майна та незавершеного будівництва. Зазначає, що оскільки витягом встановлено, що об'єкт нерухомості завершений на 90% - це свідчить про те, що виконання підготовчих та будівельних робіт не здійснюється. Такий відсоток завершеності свідчить про те, що роботи, описані в предметі позову, вже виконані. Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до державного реєстру прав, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою до моменту державної реєстрації припинення таких прав, обтяжень у порядку, передбаченому цим законом. Відтак вважає, що 28.11.2022 за відповідачем зареєстровано незавершене будівництво, зі станом готовності 90%, державним реєстром встановлено факт, що має юридичне значення, і, по своїй суті, не може бути у спосіб, обраний позивачем. Позивач просить припинити право відповідача на виконання підготовчих та будівельних робіт. Вважаючи на правову природу дозвільної документації, припинити право можливо до моменту повної реалізації такого права. Право на виконання будівельних робіт вважається припиненим з дати внесення/включення відомостей про припинення такого права до реєстру будівельної діяльності. Як встановлено у витязі, підготовчі та будівельні роботи виконано. Право відповідача на здійснення будівельних та підготовчих робіт було отримано у спосіб, передбачений законодавством України. Реалізація такого права припала на дату, станом на котру відсутнє рішення суду про будь-яке порушення з боку відповідача у спірних, на момент відкриття провадження в даній справі, правовідносинах. Вважаючи описане, починаючи із 28.11.2022 у позивача відсутня правова підстава звертатись до відповідача з позовними вимогами, котрі стали підставою відкриття провадження у даній справі. Вказує, що характер відносин між сторонами перестав існувати в публічно-правовій площині.
Представник позивача подав суду заперечення на клопотання про закриття провадження, де вказав, що згідно з ст. 331 ЦК України встановлено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Вказує на те, що документ на право виконання будівельних робіт, який є предметом даного позову, вважається чинним до завершення будівництва, а об'єкт житлової нерухомості під Літ. «А-2» по АДРЕСА_1 згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухому майно про реєстрацію права власності вважається незавершеним будівництвом.
Відповідач зазначає, що будівельні роботи на об'єкті будівництва не завершені, що підтверджено внесенням відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності про незавершеність будівництва, повідомлення про виконання підготовчих та будівельних робіт на об'єкті будівництва не скасовано і відповідачем не отримано декларації про готовність об'єкта будівництва до експлуатації, що також підтверджується намаганнями відповідача отримати декларацію про готовність об'єкта до експлуатації на підставі будівельної амністії від 24.10.2022, в якій особою вказано, що начебто будівельні роботи завершено 03.10.2014 і підводить до висновку про неможливість відповідача визначитись чи даний будинок збудовано в 2014 році чи станом на листопад 2022 року це незавершене будівництво. Також зазначає, що висновок викладений представником відповідача у своєму клопотанні про закриття провадження суперечить практиці Верховного Суду викладеній у постанові суду в справі за № 380/3724/20.
Представник відповідача не прибув в судове засідання, належним чином повідомлений.
Представник третьої особи в судовому засіданні заперечив щодо заявленого клопотання.
Суд розглянув подане клопотання та заперечення на клопотання, документи і матеріали, сукупно оцінив докази, які мають значення для розгляду клопотання та зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно з ч. 3 ст. 19 КАС України адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.
Відповідно до п.п. 1, 2, 7, 9 ч. 1 ст. 4 КАС України, у цьому Кодексі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
- адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір;
- публічно-правовий спір - спір, у якому:
хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або
хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або
хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи;
- суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг;
- відповідач - суб'єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.
Водночас помилковим є застосування статті 19 КАС та поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є суб'єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із:
- суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа,
- заявлених вимог,
- характеру спірних правовідносин,
- змісту та юридичної природи обставин у справі.
Необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб'єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.
До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб'єктами стосовно їх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єкта (суб'єктів), а останній (останні) відповідно зобов'язаний виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17.
Натомість, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника.
Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати, у зв'язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.
Відповідно до ч. 2,3 ст. 331 ЦК України встановлено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникаєм моменту завершення будівництва (створення майна).
Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.
Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
Згідно до ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» зазначено, що замовник має право виконувати будівельні роботи після: подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об'єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), та щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об'єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України;
Відповідно до ст. 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», право на початок виконання будівельних робіт, набуте на підставі поданого повідомлення, може бути припинено відповідним органом державного архітектурно- будівельного контролю у разі:
1) подання замовником заяви про припинення права, набутого на підставі повідомлення про початок виконання будівельних робіт;
2) отримання відомостей про ліквідацію юридичної особи, що є замовником;
3) на підставі судового рішення, що набрало законної сили.
Замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданому ним повідомленні про початок виконання будівельних робіт, та за виконання будівельних робіт без повідомлення.
Згідно до ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви.
Відповідно до п.6 «Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України за № 466 від 13.04.2011: документи, що надають право на виконання підготовчих робіт, діють до моменту отримання права на виконання будівельних робіт. Документи, що надають право на виконання будівельних робіт, є чинними до завершення будівництва.
Оскільки документ на право виконання будівельних робіт, який є предметом даного позову, вважається чинним до завершення будівництва, то об'єкт житлової нерухомості під Літ. «А-2» по вул. Сеньковича, бум. Львові, згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухому майно про реєстрацію права власності, вважається незавершеним будівництвом.
Суд погоджується з позивачем, що завершення об'єкта нерухомості на 90% не свідчить про виконання всіх підготовчих та будівельних робіт, та те, що описані в предметі позову роботи вже виконанні.
Згідно Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України 24 травня 2001 року № 127 (у редакції наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 26 липня 2018 року № 186), встановлено наступні вимоги до проведення технічної інвентаризації.
Під час проведення технічної інвентаризації об'єкта незавершеного будівництва, щодо якого отримано право на виконання будівельних робіт, здійснюється огляд наявних конструктивних елементів, проводяться проміри зовнішніх конструкцій та робиться ескіз з технічним описом. Матеріали технічної інвентаризації підшиваються до інвентаризаційної справи та на підставі них складається технічний паспорт на об'єкт незавершеного будівництва, в якому зазначається місцезнаходження (адреса) об'єкта, дата проведення інвентаризації, опис наявних конструктивних елементів.
Відсоток готовності конструктивного елемента - показник наявної кількості конструктивного елемента збудованого об'єкта нерухомого майна відносно кількості цього конструктивного елемента за проектом, відображений у відсотках (наприклад, передбачено будівництво триповерхового будинку. Фактично збудовано стіни лише першого поверху, тобто третину від усіх стін. Отож відсоток готовності стін складатиме 33 %. Аналогічно визначається відсоток готовності й інших конструктивних елементів). Відсоток готовності конструктивних елементів визначається за бажанням замовника.
Складовими частинами технічного паспорта на об'єкт незавершеного будівництва (додаток 13) є:
1) схема розташування будівель та споруд;
2) експлікація до схеми розташування будівель та споруд;
3) план об'єкта незавершеного будівництва (за можливості);
4) опис об'єкта незавершеного будівництва.
Відтак, законодавцем передбачено визначення відсотковості завершення кожного конструктивного елемента об'єкта будівництва із обов'язковим відображенням такого в технічному паспорті на об'єкт незавершеного будівництва і саме тому об'єкт будівництва вважається незавершеним оскільки для здачі його в експлуатацію необхідно здійснити завершення всіх будівельних робіт.
Відтак, суд вважає посилання відповідача на завершення будівельних робіт через описану відсотковість готовності об'єкта будівництва безпідставним.
Як встановлено судом, будівельні роботи на об'єкті будівництва не завершені, що підтверджено внесенням відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності про незавершеність будівництва, повідомлення про виконання підготовчих та будівельних робіт на об'єкті будівництва не скасовано і відповідачем не отримано декларації про готовність об'єкта будівництва до експлуатації.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що у задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі належить відмовити.
Керуючись ст. 238, ст. 239, 248, 256, 293-295 КАС України суд, -
постановив :
У задоволені клопотання ОСОБА_1 про закриття провадження у справі за позовом Інспекція ДАБК про припинення права на виконання підготовчих та будівельних робіт ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_2 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення та оскарженню не підлягає.
Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на рішення чи ухвалу суду, прийняту за наслідками розгляду справи.
Повний текст ухвали складений 02.01.2023.
Суддя Коморний О.І.