Справа № 755/10206/22
"30" грудня 2022 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі головуючої судді Марфіної Н.В., розглянувши в приміщенні суду в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, -
13.10.2022 року позивач звернувся до суду із позовом до відповідача про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, у якому просить стягнути з відповідача на свою користь завдану матеріальну шкоду в розмірі 30320,00 грн., моральну шкоду в сумі 20000,00 грн., а також покласти на відповідача понесені позивачем судові витрати.
Вимоги позовної заяви мотивовано тим, що 01.08.2022 в Дніпровському УП ГУ НП в м. Києві було зареєстровано кримінальне №12022105040001521 за ч. 2 ст. 125 КК України щодо подій, які мали місце 31.07.2022, а саме щодо нанесення ОСОБА_1 тілесних ушкоджень ОСОБА_2 . Досудовим розслідуванням встановлено, що 31.07.2022 року, приблизно о 02:00 ОСОБА_2 , перебувала за адресою: АДРЕСА_1 та почула шум, який лунав з квартири АДРЕСА_2 , де проживала ОСОБА_1 та разом з нею перебувала її подруга - ОСОБА_3 . Приблизно о 02:30 ОСОБА_2 спустилась на 9 поверх і підійшла до дверей квартири АДРЕСА_2 , звідки лунав шум. Біля дверей цієї квартири вже стояли сусіди з квартири АДРЕСА_3 , а саме: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які намагались вийти на контакт з ОСОБА_1 . ОСОБА_2 вдарила рукою по дверях квартири АДРЕСА_2 та вхідні двері квартири відкрила ОСОБА_1 . В цей момент, у ОСОБА_2 виник злочинний умисел, спрямований на умисне заподіяння тілесних ушкоджень потерпілій, після чого ОСОБА_2 відштовхнула рукою ОСОБА_1 в область грудної клітини в результаті чого, остання зробила декілька кроків назад, після чого, почався словесний конфлікт. Реалізуючи злочинний умисел, спрямований на умисне спричинення тілесних ушкоджень потерпілій та усвідомлюючи суспільну небезпеку своїх дій, і свідомо допускаючи настання наслідків ОСОБА_2 нанесла декілька ударів кулаком в область обличчя потерпілій. Через декілька хвилин з квартири АДРЕСА_2 вийшла ОСОБА_3 для того, щоб припинити конфлікт. Але конфлікт продовжувався, та ОСОБА_2 нанесла ще один цілеспрямований удар кулаком правої руки в область обличчя ОСОБА_1 , після цього ОСОБА_3 змогла стати між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , в результаті чого, остання змогла забігти в свою квартиру. Перебуваючи вдома, потерпіла відчула оніміння обличчя та помітила відсутність одного переднього зуба, викликала поліцію та швидку допомогу, після чого її було госпіталізовано до КНП «Київська міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги». В результаті своїх протиправних дій ОСОБА_2 нанесла потерпілій ОСОБА_1 тілесні ушкодження у вигляді синців на заднє-зовнішній поверхні лівого передпліччя в середній третині, на передньо-внутрішній поверхні лівого суглобу, правого колінного суглобу та скол коронки 1-гo зуба на верхній щелепі зліва з крововиливом на червоній каймі нижньої губи по центру. Згідно висновку судово-медичної експертизи №042-948-2022 від 16.08.2022 року отримані потерпілою ОСОБА_1 тілесні ушкодження відносяться до легкого тілесного ушкодження, що призвело до незначної стійкої втрати загальної працездатності до 10%. Під час досудового розслідування було встановлено, що ОСОБА_2 беззаперечно визнала свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини, у зв'язку з чим вказані матеріали було передано до Дніпровського районного суду м. Києва для прийняття рішення. Суддею Дніпровського районного суду м. Києва було розглянуто справу №755/7811/22 за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, за результатами якого було постановлено вирок від 29.08.2022. Так, вироком від 29.08.2022 по справі №755/7811/22 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винуватою у вчиненні кримінального проступку передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, та призначено їй покарання у виді громадських робіт на строк 200 (двісті) годин. Згідно медичної документації та квитанцій, які додано до позову, потерпіла ОСОБА_6 понесла матеріальні витрати на лікування, у зв'язку з чим звертається до суду з цим позовом. Відповідно до Виписки від 18.08.2022 із медичної карти амбулаторного хворого виданої ТОВ «Медичний Центр «Ф'ЮЖН ГРУП» на ім'я ОСОБА_1 , у останньої діагностовано «Травматичний перелом зуба 21», а згідно висновку експерта №042-948-2022 від 16.08.2022 встановлено, що у гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 : скол коронки 1-гo зуба на верхній щелепі зліва з крововиливом на червоній каймі нижньої губи по центру; 3 синці - на заднє-зовнішній поверхні лівого передпліччя в середній третині, на передньо-внутрішній поверхні лівого суглобу, правого колінного суглобу. Згідно зазначеного вище висновку експерта встановлено, що отримані ОСОБА_1 тілесні ушкодження відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, а вказаний травматичний скол коронки коронки 1-го зуба на верхній щелепі зліва за ступенем тяжкості відноситься до легкого тілесного ушкодження, що призвело до незначної стійкої втрати загальної працездатності до 10%. ОСОБА_1 понесла наступні витрати на лікування: 15300,00 грн., що підтверджується актом наданих послуг №7617 від 06.08.2022 де виконавцем зазначено ТОВ «Медичний центр «Ф'южн груп», а замовником зазначено ОСОБА_1 та фіскальним чеком №0007617 від 06.08.2022 (ЗН:КФ00006586, ФН30000727833); 2020,00 грн., що підтверджується Актом надання послуг №7607 від 05.08.2022 де виконавцем зазначено ТОВ «Медичний центр «Ф'южн груп», а замовником зазначено ОСОБА_1 та фіскальним чеком №0007607 від 05.08.2022 (ЗН:КФ00006586, ФН30000727833); 11000,00 грн., що підтверджується Актом надання послуг №7723 від 18.08.2022 де виконавцем зазначено ТОВ «Медичний центр «Ф'южн груп», а замовником зазначено ОСОБА_1 та фіскальним чеком №0007723 від 18.08.2022 (ЗН: КФ00006586, ФНЗ0000727833); 800,00 грн., що підтверджується фіскальним чеком №429834375 від 05.08.2022 за надання стоматологічних послуг; 1200,00 грн., що підтверджується фіскальним чеком №011 від 02.08.2022 про проведення МРТ 1 класу. Тобто, загальна сума витрачених коштів на лікування становить 30320,00 грн., що є матеріальним збитком який був завданий ОСОБА_1 внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Відповідно до ч. 1 ст. 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону. Оскільки такого спеціального закону на даний час не прийнято, то в силу вимог ч. 1 ст. 8 ЦК України до даних правовідносин має застосовуватися аналогія закону. Адже згідно зазначеної норми якщо цивільні відносини не врегульоваю цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону). Тому в даній ситуації при визначенні розміру шкоди мають застосовуватися положення ч.ч. 1, 2, 3 ст. 22 та ч. 1 ст. 1166 ЦК України. Як вбачається із ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Основною формою компенсації заподіяної (матеріальної) шкоди потерпілої особи є збитків. Згідно ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Для відновлення свого порушеного права, позивач змушена була звернутися ТОВ «Медичний Центр «Ф'южн Груп» для проходження медичного огляду та проходження курсу лікування щодо відновлення зубу. Згідно ч. 3 ст. 22 ЦК України збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини 2 статті 16 ЦК України). Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкода, внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, крім іншого, полягає у душевних стражданнях, яких зазнала позивач (потерпіла в кримінальному провадженні) внаслідок протиправної поведінки відповідача, яку відповідач визнала в повному обсязі та це було встановлено відповідно до вироку суду від 29.08.2022 в справі №755/781l/22. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Діями відповідача моральному здоров'ю позивача спричинено значної шкоди, тому що весь період намагання поновити порушені права позивача, життя позивача було перенасичене негативними емоціями, психічними переживаннями та фізичним болем. Внаслідок протиправних дій відповідача понесені значні моральні втрати, які призвели до позбавлення можливостей реалізації своїх звичок і бажань, які позивач могла б реалізувати не витрачаючи часу на підготовку заяв та судових позовів, пошук адвоката, відвідування установ органів державної влади (правоохоронних органів), щоб добитися належного захисту своїх порушених прав. Крім того, позивач була позбавлена можливості вести стандартний для неї спосіб життя та відвідувати роботу, адже через наявність травматичного перелому зубу вона не могла проводити зустрічі з потенційними клієнтами на роботі, остання також була короткостроково позбавлена можливості взагалі відвідувати робоче місце у зв'язку з нанесенням їй тілесних ушкоджень та наявності фізичного болю. Тобто, моральна шкода заподіяна ОСОБА_1 полягає у: фізичному болю та стражданнях, яких вона зазнала у зв'язку з ушкодженням здоров'я; душевних стражданнях, яких ОСОБА_1 зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї; у душевних стражданнях, яких ОСОБА_1 зазнала у зв'язку із нанесенням їй ушкоджень; у приниженні честі та гідності ОСОБА_1 перед іншими жителями (сусідами) будинку, в якому вона проживає. Враховуючи присутність психологічного травмуючого фактору (неправомірних дій відповідача), користуючись принципами розумності та справедливості, розмір моральної шкоди становить 20000,00 грн. Визначену суму моральної шкоди у розмірі 20000,00 грн. позивач вважає справедливою компенсацією за перенесені ОСОБА_1 душевні страждання. З урахуванням викладеного розмір завданої ОСОБА_1 шкоди становить 50320,00 грн., з яких 30320,00 грн. - матеріальна шкода, та 20000,00 грн. - моральна шкода. Крім того, за надання правничої (правової) допомоги, позивач планує понести витрати на отримання правничої (правової) допомоги в розмірі 15000,00 грн.
Ухвалою суду від 24.10.2022 року відкрите провадження у справі, призначений розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, роз'яснено учасникам справи порядок подання заяв по суті справи та наслідки їх неподання.
Як вбачається з матеріалів справи, копія ухвали суду про відкриття провадження у справі, разом з копією позовної заяви та доданими до неї документами направлялась на адресу відповідачки: АДРЕСА_4 , також на інші адреси відповідачки ( АДРЕСА_5 ; АДРЕСА_1 ) направлялась копія ухвали суду про відкриття провадження у справі. Крім того, повідомлення відповідача про наявний на розгляді суду спір було здійснене шляхом розміщення оголошення на офіційному Інтернет-сайті судової влади.
Станом на час ухвалення у справі рішення відповідачка не скористалась своїм правом на подання відзиву на позовну заяву.
Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За змістом ст. 275 ЦПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно ст. 279 ЦПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
З матеріалів справи вбачається, що позивач не викладав жодних заперечень проти розгляду справи в заочному порядку та ухвалення у справі заочного рішення.
За наведених обставин, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 281 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити у справі заочне рішення.
Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об'єктивно та всебічно з'ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.
Я вбачається з матеріалів справи, вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 29.08.2022 року у справі №755/7811/22, відповідачку ОСОБА_2 було визнано винуватою у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України. В резолютивні частині вироку зазначено, що цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
За змістом вказаного вироку: «Досудовим розслідуванням встановлено, що 31.07.2022 року, приблизно о 02:00 ОСОБА_2 , перебувала за адресою: АДРЕСА_1 та почула шум, який лунав з квартири АДРЕСА_2 , де проживала ОСОБА_1 та разом з нею перебувала її подруга - ОСОБА_3 . Приблизно о 02:30 ОСОБА_2 спустилась на 9 поверх і підійшла до дверей квартири АДРЕСА_2 , звідки лунав шум. Біля дверей цієї квартири вже стояли сусіди з квартири АДРЕСА_3 , а саме: ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , які намагались вийти на контакт з ОСОБА_1 . ОСОБА_2 вдарила рукою по дверях квартири АДРЕСА_2 та вхідні двері квартири відкрила ОСОБА_1 . В цей момент, у ОСОБА_2 виник злочинний умисел, спрямований на умисне заподіяння тілесних ушкоджень потерпілій, після чого ОСОБА_2 відштовхнула рукою ОСОБА_1 в область грудної клітини в результаті чого, остання зробила декілька кроків назад, після чого, почався словесний конфлікт. Реалізуючи злочинний умисел, спрямований на умисне спричинення тілесних ушкоджень потерпілому та усвідомлюючи суспільну небезпеку своїх дій, і свідомо допускаючи настання наслідків ОСОБА_8 нанесла декілька ударів кулаком в область обличчя потерпілій. Через декілька хвилин з квартири АДРЕСА_2 вийшла ОСОБА_3 для того, щоб припинити конфлікт. Але конфлікт продовжувався, та ОСОБА_2 нанесла ще один цілеспрямований удар кулаком правої руки в область обличчя ОСОБА_1 , після цього ОСОБА_3 змогла стати між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , в результаті чого, остання змогла забігти в свою квартиру. Перебуваючи вдома, потерпіла відчула оніміння обличчя та помітила відсутність одного переднього зуба, викликала поліцію та швидку допомогу, після чого її було госпіталізовано до КНП «Київська міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги», що за адресою: м. Київ, вул. Братиславська, 3. В результаті своїх протиправних дій ОСОБА_2 нанесла потерпілій ОСОБА_1 тілесні ушкодження у вигляді синців на заднє-зовнішній поверхні лівого передпліччя в середній третині, на передньо-внутрішній поверхні лівого суглобу, правого колінного суглобу та скол коронки 1-го зуба на верхній щелепі зліва з крововиливом на червоній каймі нижньої губи по центру. Згідно висновку судово-медичної експертизи №042-948-2022 від 16.08.2022 року отримані потерпілою ОСОБА_1 тілесні ушкодження відносяться до легкого тілесного ушкодження, що призвело до незначної стійкої втрати загальної працездатності до 10%. Таким чином, ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, тобто в умисному нанесенні легких тілесних ушкоджень, що спричинило короткочасний розлад здоров'я. Під час досудового розслідування було встановлено, що обвинувачена беззаперечно визнала свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згодна з розглядом обвинувального акта за її відсутності, у зв'язку з чим прокурором у порядку, передбаченому ч. 1 ст. 302 КПК України, був направлений до суду обвинувальний акт разом із клопотанням прокурора про розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні, без проведення судового розгляду в судовому засіданні. До обвинувального акта додана письмова заява ОСОБА_2 , складена в присутності захисника Скотара О.М., щодо визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження та згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні. Захисник Скотар О.М. підтвердив добровільність беззаперечного визнання винуватості ОСОБА_2 , її згоду зі встановленими в результаті досудового розслідування обставинами і згоду на розгляд обвинувального акта за її відсутності. Крім того, до обвинувального акта додані матеріали досудового розслідування, у тому числі документи, які засвідчують беззаперечне визнання обвинуваченого своєї винуватості. Також до обвинувального акта додана письмова заява потерпілої ОСОБА_1 , відповідно до якої остання не заперечує проти розгляду обвинувального акту відносно обвинуваченої ОСОБА_2 у спрощеному провадженні.» (а.с.14-15, 70-71).
Відповідно до положень ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст. 2 ЦПК України).
За змістом ст.ст. 4, 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Відповідно до частини першої статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).
Згідно ст. 1177 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
За змістом ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Необхідною підставою для покладення на особу відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірних дій відповідача, наявності шкоди та причинного зв'язку між неправомірними діями і заподіяною шкодою, й довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди.
Доведення факту наявності збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв'язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв'язок, як обов'язкова умова відповідальності за заподіяні збитки, полягає в тому, що шкода повинна бути об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки (пункти 6.15, 6.16 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18)).
Протиправність дій відповідача по відношенню до позивача підтверджується вище зазначеним вироком суду, у якому встановлені обставини нанесення відповідачкою тілесних ушкоджень позивачу, у тому числі щодо сколу коронки 1-го зуба на верхній щелепі зліва, що також підтверджується змістом висновку експерта №042-948-2022 (а.с. 40-46).
Надані стороною позивача медичні та розрахункові документи свідчать про те, що безпосередньо після події завдання позивачу тілесних ушкоджень, остання була госпіталізована до лікарні, а в подальшому проходила медичні процедури пов'язані з лікуванням та відновленням зуба, позивачці також було проведене МРТ (а.с. 19-30, 34, 37, 39).
Всього за час лікування позивачем витрачено 30320,00 грн., що підтверджується належними доказами у вигляді виставлених до оплати рахунків та здійсненими фактичними оплатами.
Таким чином, суд дійшов висновку про належну та достатню доведеність стороною позивача сукупності всіх обставин, що призводять до покладення на відповідача відповідальності у вигляді стягнення матеріальної шкоди, а саме: протиправність дій відповідачки, наявність шкоди та її розмір, причинно-наслідковий зв'язок між протиправними діями відповідача і завданою шкодою, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача завданої матеріальної шкоди у розмірі 30320,00 грн. підлягають до задоволення.
Відповідно до положень ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Згідно з роз'ясненнями, наданими у пунктах 5, 9 вищезазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
По своїй суті зобов'язання з компенсації моральної шкоди є досить специфічним, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов'язку особи, яка завдала моральної шкоди, може бути: договір цієї особи з потерпілим, у якому сторони домовилися, зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; у випадку, якщо не досягли домовленості, - рішення суду, у якому визначені спосіб і розмір такої компенсації (висновок Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду, сформульований у постанові від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц).
Абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, що вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат.
Подібний висновок вкладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі №477/874/19.
Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв'язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати.
Практика Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з питання відшкодування моральної шкоди свідчить про те, що оцінка такої шкоди, за своїм характером, є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом. Цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності. При цьому судова практика має забезпечувати правову визначеність у питанні щодо компенсацій за вчинення аналогічних правопорушень.
З цього погляду можливість людини реалізувати своє природне право на одержання компенсації за страждання і переживання, спричинені посяганням на належні їй особисті немайнові блага, слід розцінювати як один з виявів верховенства права. Водночас усвідомлення взаємозв'язку відшкодування моральної шкоди з правом на доступ до ефективного засобу юридичного захисту вочевидь має спиратися на загальне переконання у спроможності юрисдикційного органу сформувати обґрунтоване уявлення щодо наявності та специфіки втілення моральної шкоди, що зазвичай виникає за подібних життєвих обставин.
У переважній більшості випадків ЄСПЛ: наголошує на розумно очікуваних, передбачуваних або звичайних за подібних обставин негативних наслідках, що мали б виникнути у немайновій сфері потерпілої особи; виходить з розумного врахування суті порушеного права, особливостей вчинення конкретного правопорушення та характерного для останнього негативного впливу на стан потерпілого.
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди суд виходить із засад розумності, виваженості, співрозмірності та справедливості, враховує характер правопорушення, глибину й тривалість завданих позивачеві душевних страждань, час і зусилля, необхідні для відновлення його прав і здоров'я, глибину фізичних і душевних страждань позивача та їх інтенсивність, перенесений позивачем фізичний біль від завданих тілесних ушкоджень та вважає, що розмір моральної шкоди в сумі 20000,00 грн. є розумним і справедливим відшкодуванням моральних втрат позивача за встановлених судом обставин нанесення позивачу тілесних ушкоджень та пережитих нею у зв'язку із цим негативних подій психологічного характеру.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 76-82, 89, 141, 178, 258, 259, 263-265, 268, 273, 275, 279, 280, 281, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 11, 15, 16, 22, 23, 1166, 1167, 1177 ЦК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 завдану матеріальну шкоду у розмірі 30320 (тридцять тисяч триста двадцять) грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 завдану моральну шкоду у розмірі 20000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) грн. 40 коп.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 30.12.2022 року.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_1 );
Відповідач - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_5 , паспорт серії НОМЕР_2 виданий Керченським МУ ГУМВС України в АР Крим 14.08.2008 року).
Суддя -