Справа №:357/13485/21
Провадження №: 2/755/2002/22
"23" грудня 2022 р. м.Київ
Дніпровський районний суд міста Києва в складі:
Головуючого судді - Коваленко І.В.,
при секретарі - Назаровій І.В.,
розглянувши в порядку загального позовного провадження в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні батькові з дитиною та визначення способів участі у вихованні, спілкуванні з дитиною,
10 листопада 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить:
«1.Зобов'язати відповідачку не чинити йому ОСОБА_1 перешкоди у спілкуванні з дитиною - ОСОБА_3 ;
2. Встановити такі способи виховання та спілкування з дитиною ОСОБА_3 :
- побачення із своєю донькою ОСОБА_3 , в разі його приїзду до України, на території фактичного місця проживання доньки або в іншому місці на його розсуд, протягом 3 годин, з урахуванням розпорядку дитини;
- побачення з дитиною у святкові дні: день народження, Різдво Христове, протягом 3 годин, з урахуванням розпорядку дня дитини;
- особисте безперешкодне спілкування з дитиною - ОСОБА_3 за допомогою телефонного, електронного та іншого засобу зв'язку, у зручний час, з урахуванням розпорядку дня дитини (в тому числі через Skype, WhatsApp, Viber, Telegram)
Зобов'язати відповідачку у разі зміни фактичного місця мешкання дитини або навчання повідомляти його особисто за допомогою телефонного, електронного зв'язку на наступний день з дня настання таких обставин.
Стягнути з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 908,00 грн.».
Позов обґрунтовує тим, що 24.11.2011 року вони з Відповідачкою зареєстрували шлюб. Від шлюбу сторони мають доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Тетіївського районного суду Київської області від 10.10.2014 року шлюб між ними було розірвано. За взаємною згодою донька залишилася проживати разом з матір'ю. Незважаючи на те, що відповідач ОСОБА_2 питання по стягненню аліментів не піднімала, однак позивач ОСОБА_1 самостійно після розірвання шлюбу продовжує матеріально допомагати дитині, піклується про неї, про що свідчать квитанції про перекази готівки, речей. Кожного місяця позивач переказував грошові кошти у розмірі від 2000 грн. до 4000 грн., висилав одяг, продукти харчування, подарунки для дитини, купив доньці телефон, планшет, інші речі. Раніше, маючи можливість, позивач приїздив до України та займався вихованням своєї доньки, купував речі, на перше вересня вів її до 1 класу, спілкувався досить часто у телефонному режимі по Viber та WhatsApp. Але Відповідачу постійно було мало і вона вимагала все більше висилати грошових коштів, займалася шантажем та забороняла дитині спілкуватися по телефону. З серпня 2021 року по цей час Позивач втратив контакт зі своєю донькою, оскільки Відповідачка чинить перешкоди у спілкуванні з дитиною та заборонила спілкуватися доньці з ним по телефону. Позивач неодноразово телефонував своїй доньці, однак вона не відповідала, на СМС-повідомлення теж не реагує. Позивач навіть не зміг по телефону привітати свою доньку ІНФОРМАЦІЯ_3 з Днем народження, на його телефонний дзвінок ніхто не відповів. Позивач неодноразово намагався вирішити з Відповідачкою ОСОБА_2 питання побачень та вільного спілкування з дитиною по телефону за допомогою Skype, WhatsApp, Viber, Telegram, але безуспішно. 20.08.2021 року Позивач звернувся до Служби у справах дітей Білоцерківської міської ради Київської області та отримав відповідь про те, що 29.09.2021 року на засіданні комісії з питань захисту прав дитини заява була розглянута у присутності матері малолітньої - ОСОБА_2 , яка була повідомлена про те, що вона не має права перешкоджати батькові, що проживає окремо, спілкуватися з дочкою та брати участь у її вихованні та їй рекомендовано сприяти спілкуванню батька з дочкою, зокрема в телефонному режимі. Також в листі зазначено, що малолітня ОСОБА_3 самостійно приймає рішення щодо телефонних дзвінків, та встановити графік участі батька у вихованні дочки за допомогою телефону не виявилось можливим. Комісія прийшла висновку про недоцільність прийняття рішення органу опіки та піклування з цього питання та рекомендувала батькові, який проживає в іншій державі, звертатися до суду з цього питання.
13 грудня 2021 року ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області цивільну справу №357/13485/21 (провадження №2/357/4959/21) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні батькові з дитиною та визначення способів участі у вихованні, спілкуванні з дитиною передано за підсудністю до Дніпровського районного суду міста Києва.
24 січня 2022 року вказана цивільна справа надійшла до канцелярії Дніпровського районного суду міста Києва, та 25 січня 2022 року, згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, передана в провадження судді Коваленко І.В.
26 січня 2022 року на виконання вимог ч.6 ст.187 ЦПК України суддею в порядку досудової підготовки справи здійснено запит до відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС в м.Києві та Київській області.
12 липня 2022 року, згідно ч. 7 ст. 187 ЦПК України, отримана інформація про реєстрацію відповідачки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у відділі обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС в м.Києві та Київській області, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
13 липня 2022 року ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання. Сторонам роз'яснено їх процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.
Також даною ухвалою витребувано від Служби у справах дітей Білоцерківської міської ради Київської області висновок про розв'язання спору щодо усунення ОСОБА_1 перешкод у спілкуванні з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 та визначення способу участі у її вихованні.
02 серпня 2022 року (вх.№2380422-Вх) через систему «Електронний суду» представник Відповідача ОСОБА_2 - адвокат Калініченко О.В. подала відзив на позов, в якому позовні вимоги визнала частково, зазначила, що не заперечує щодо участі позивача у вихованні їхньої спільної дочки, однак не погодилася з обраним позивачем способом такої участі.
Відповідач зазначила, що згодна на побачення батька з дитиною на території фактичного місця проживання дитини, протягом 3 годин, з урахуванням розпорядку дитини та графіку навчання. А також згодна на побачення батька з дитиною у святкові дні: день народження дитини, Різдво Христове, за бажанням дитини протягом 3 годин, з урахуванням розпорядку дитини.
Відповідач зазначає, що насправді відповідач подала заяву на стягнення з позивача аліментів, має рішення, яким було присуджено стягнути з позивача на користь відповідача аліменти на утримання дитини, позивач був категорично проти аліментів у відзиві, що свідчить про факт того, що батько не хоче допомагати утримувати дитину.
Відповідач заперечує твердження позивача, що вона заважає спілкуватися позивачу з дитиною шляхом месенджерів, оскільки доказів цього позивач не надав. Щодо роздруківок з програмного забезпечення Viber, то на думку відповідачки, не зрозуміло що це за доказ та про що він свідчить, оскільки батьки зазвичай підписують своїх дітей як донечка чи подібно до того, але тут мова ОСОБА_3 , номеру телефону не зазначено, як і неможливо ідентифікувати, з якого номеру були посилання. Більш того, дзвінки зроблені у буденний час, це коли усі нормальні діти знаходяться на навчанні.
На думку відповідача, позивач сам зазначає, що постійно проживає та працює за кордоном, але вважає, що його право порушено, при тому не приїжджає до дитини, самостійно не зміг приїхати до Служби у справах дітей, найняв точно такого ж представника, який теж не може займатись його справами, але стверджує про порушення його прав на участь батька у вихованні дитини, коли часу на дитину не має.
Відповідач стверджує, що позивач не цікавиться життям дитини, не бажає оздоровляти та культурно розвивати дитину. Позивач не надав заяву на дозвіл на виїзд дитини за кордон на оздоровлення, через що дитина отримала стрес, дуже хвилювалась, була обурена, аби зарадити цій ситуації відповідач мусила брати дозвіл у органах опіки, а літній відпочинок, який було оплачено, дитина не поїхала за вини батька, який не надав дозвіл на перетин кордону. Також батько знахабнів та вимагає аби дочку за власні кошти відповідач привозила до Польщі, аби він побавився, на Новий рік дитина була у супроводі мами у Польщі, але позивач не знайшов можливості зустрітись з дитиною, через що вона образилась і не має великого бажання спілкуватись. Весною 2022 року дочка також була у Польщі у супроводі відповідачки, але зустріч з позивачем була дуже короткою, дитина просто попросилась додому негайно, бо поведінка позивача викликала у неї сльози на негатив. Дитина сама не бажає спілкуватись з батьком, оскільки він по телефону кричить та свариться на дитину, звичайно дитині це не вподоби, оскільки вона потребує живого спілкування, тепла, опіки, а не псевдоучасті у спілкуванні, більш того дитина неодноразово була свідком неадекватної поведінки позивача у розмовах з відповідачкою, нецензурна лайка, погрози та неповага це ненормально, через це відповідачка не має бажання спілкуватись з позивачем. А дитина бачить від відповідачки любов та повагу і не бажає аби її матір ображав позивач.
Для відповідача незрозуміло як можна відділено приймати участь у вихованні дитини шляхом месенджерів, оскільки з дитиною повинен існувати постійний систематичний контакт, а батька у школі не знають, особистий педіатр дитини також не володіє інформацією щодо батька дитини, позивач не знає, чим саме займається дочка, які гуртки відвідує, коштів на розвиток дитини не надає, до дитини не навідується.
Відповідач вважала позов безпідставним та надуманим, оскільки доказів немає, батько не проживає та не приїздив на територію України, і зважаючи на факт, що наразі з 24.02.2022 року оголошено воєнний стан, а позивач колишній працівник поліції, він ні за яких обставин не повернеться, навіть не має реєстрації в Україні, настільки він сильно хотів покинути Україну.
Окрім того, Відповідач просила стягнути з позивача на її користь витрати, пов'язані з розглядом справи, а саме витрати на професійну правничу допомогу, розмір якої становить 15 000 гривень. (а.с.96-113)
17 жовтня 2022 року (вх.№ЕП-9648) на електронну адресу суду на виконання ухвали суді від 13 липня 2022 року надійшов письмовий висновок органу опіки та піклування щодо розв'язання спору, а саме: рішення виконавчого комітету Білоцерківської міської ради Київської області від 12 жовтня 2022 року №696 «Про надання до суду висновку щодо вирішення судового спору між батьками стосовно участі у вихованні малолітньої ОСОБА_3 її батька ОСОБА_1 » (а.с.140-141).
17 листопада 2022 року ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
В судове засідання сторони не з'явились.
23 грудня 2022 року (вх.46069) через систему «Електронний суд» представник позивача - адвокат Осипенко А.В. подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність та у відсутність позивача, позовні вимоги підтримують у повному обсязі, просять позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.
21 грудня 2022 року (вх.№45517/22) представник відповідача - адвокат Калініченко О.В. подала до суду заяву про розгляд справи у відсутність представника відповідача. Додатково зазначила, що позиція відповідача щодо даної справи чітко викладена у поясненнях та відзиві, просила також задовільнити прохання відповідачки щодо компенсації на правову допомогу.
Третя особа Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради про день, час та місце судового засідання повідомлена належним чином, представник третьої особи не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі фактичні обставини і відповідні їм правовідносини та дійшов таких висновків.
Рішенням Тетіївського районного суду Київської області від 10.10.2014 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано. Після розірвання шлюбу ОСОБА_2 змінено шлюбне прізвище на дошлюбне - « ОСОБА_2 ». (а.с.12)
Із свідоцтва про народження вбачається, що ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 . Її батьками є: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . (а.с.11)
Як убачається зі змісту відповіді служби у справах дітей Білоцерківської міської ради Київської області від 06.10.2021 року №1655/04-25, позивачу повідомлено про те, що його заява від 20 серпня 2021 року про визначення йому порядку участі у вихованні та особистому спілкуванні з малолітньою дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , розглянута. 29 вересня 2021 року на засіданні комісії з питань захисту прав дитини заява Позивача була розглянута у присутності матері малолітньої - ОСОБА_2 , яка була повідомлена про те, що вона не має права перешкоджати батькові, що проживає окремо, спілкуватися з дочкою та брати участь у її вихованні та їй було рекомендовано сприяти спілкуванню батька з дочкою, зокрема в телефонному режимі. Також в листі зазначено, що малолітня ОСОБА_3 самостійно приймає рішення щодо телефонних дзвінків, та встановити графік участі батька у вихованні дочки за допомогою телефону не виявилось можливим. Комісія дійшла висновку про недоцільність прийняття рішення органу опіки та піклування з цього питання та рекомендувала батькові, який проживає в іншій державі, звертатися до суду з цього питання. (а.с.52)
Відповідно до рішення виконавчого комітету Білоцерківської міської ради Київської області від 12 жовтня 2022 року №696 «Про надання до суду висновку щодо вирішення судового спору між батьками стосовно участі у вихованні малолітньої ОСОБА_3 її батька ОСОБА_1 », орган опіки та піклування - виконавчий комітет міської ради дійшов до висновку: «1. Вважати за доцільне підтримати позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: служба у справах дітей Білоцерківської міської ради, який розглядається Дніпровським районним судом міста Києва, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, встановлення порядку та способу участі у вихованні та спілкуванні з нею. Контроль за виконанням рішення покласти на заступника міського голови згідно з розподілом обов'язків.» (а.с.140-141).
Відповідно до ст.13 ЦПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
На підставі ст.81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Одним із принципових положень, закріплених у Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, є те, що дитина повинна зростати в умовах турботи.
Відповідно до статей 3, 18 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Статтею 27 Конвенції передбачено, що дитина має право на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 СК України, сімейні особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, між батьками та дітьми, між матір'ю та батьком дитини щодо її виховання, розвитку та утримання врегульовано Сімейним кодексом України.
Згідно з ч. 6 ст. 7 СК України жінка та чоловік мають рівні права і обов'язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім'ї.
Відповідно до частини сьомої статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України.
Статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Відповідно до ч. 3 ст. 9 Конвенції про права дитини, дитина, яка не проживає з одним чи обома батьками, має право підтримувати на регулярній основі особисті і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить інтересам дитини.
Метою законодавчого закріплення права батьків на спілкування з дитиною і є насамперед захист інтересів дитини. Здійснення батьками своїх прав і виконання обов'язків повинно ґрунтуватися на повазі до прав дитини і її людської гідності.
Згідно зі статтею 151 СК України батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Батьки мають право залучати до виховання дитини інших осіб, передавати її на виховання фізичним та юридичним особам. Батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства.
Відповідно до вимог статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
За змістом статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Відповідно до частини першої статті 158 СК України за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї.
Положеннями статті 159 СК України визначено, що якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року №3477-IV рішення є обов'язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції.
У пункті 54 рішення Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 07 грудня 2006 року «Хант проти України» суд нагадує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі Olsson v. Sweden, від 27 листопада 1992 року) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини (рішення у справі Johansen v. Norway від 7 серпня 1996 року, п. 78).
Практика ЕСПЛ встановлює акценти, відповідно до яких при розгляді сімейного спору пріоритет мають інтереси дитини над інтересами батьків; діти, народжені у шлюбі, і діти, народжені поза шлюбом, є рівними у своїх правах; будь-яке обмеження, накладене на особисте спілкування у відносинах між батьками та дітьми, повинне ґрунтуватися на належних до справи та обґрунтованих причинах, висунутих для захисту інтересів дитини і для подальшого об'єднання сім'ї (Справа «Савіни проти України» від 18 грудня 2008 року, «МакМайкл проти Сполученого Королівства» від 24 лютого 1995 року).
Отже , аналіз наведених норм права дає суду підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.
Визначаючи конкретний порядок участі позивача у вихованні дитини, суд враховує те, що форми й методи виховання дитини не повинні суперечити Конституції України (стаття 52), Конвенції про права дитини від 2 листопада 1989 року (статті 8, 12, 16, 19, 28, 31, 32, 34, 36, 37), Декларації прав дитини, Закону України «Про охорону дитинства» та приймає до уваги те, що позивач бажає брати участь у вихованні дочки, а відповідач фактично заперечує лише з приводу обраного позивачем та погодженого з Органом опіки та піклування виконавчого комітету Білоцерківської міської ради Київської області одного із способів спілкування батька з дитиною, а саме: шляхом особистого безперешкодного спілкування з дитиною - ОСОБА_3 за допомогою телефонного, електронного та іншого засобу зв'язку, у зручний час, з урахуванням розпорядку дня дитини (в тому числі через Skype, WhatsApp, Viber, Telegram)
Таким чином, виходячи з наявних матеріалів справи та досліджених судом письмових доказів, враховуючи, що позивач має можливість та бажання приймати активну участь у вихованні своєї дитини, при цьому, мати дитини фактично не заперечує щодо цього, але не погоджується із спілкуванням за допомогою телефонного, електронного та іншого засобу зв'язку, а також враховуючи інтереси дитини, та те, що виховання дитини, участь у піклуванні про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток є не лише правом, але і обов'язком позивача, а також враховуючи Висновок та рішення Органу опіки та піклування Білоцерківської міської ради Київської області щодо участі батька у вихованні малолітньої дитини, суд дійшов висновку щодо встановлення такого способу участі батька у вихованні та спілкуванні з неповнолітньою дочкою:
- побачення із донькою ОСОБА_3 , в разі приїзду батька до України, на території фактичного місця проживання доньки або в іншому місці на його розсуд, протягом 3 годин, з урахуванням розпорядку дитини;
- побачення із донькою ОСОБА_3 у святкові дні: день народження, Різдво Христове, протягом 3 годин, з урахуванням розпорядку дня дитини;
- особисте безперешкодне спілкування із донькою ОСОБА_3 за допомогою телефонного, електронного та іншого засобу зв'язку, у зручний час, з урахуванням розпорядку дня дитини (в тому числі через Skype, WhatsApp, Viber, Telegram).
Також суд вважає за необхідне зобов'язати відповідачку у разі зміни фактичного місця проживання дитини або навчання повідомляти його особисто за допомогою телефонного, електронного зв'язку на наступний день з дня настання таких обставин.
Крім того, відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 908,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Конвенцією про права дитини, Декларацією прав дитини, Законом України «Про охорону дитинства», статями 19, 141, 150, 151, 153, 157-159 СК України, статтями 4, 5, 12, 13, 49, 76, 81, 89, 141, 142, 259, 263 - 265, 274, 279, 353 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні батькові з дитиною та визначення способів участі у вихованні, спілкуванні з дитиною, - задовольнити.
Зобов'язати матір ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) не чинити батькові ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) перешкоди у спілкуванні з дитиною - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Визначити участь батька ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) у вихованні та спілкуванні з неповнолітньою донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у такий спосіб:
- побачення із донькою, в разі приїзду ОСОБА_1 до України, на території фактичного місця проживання доньки або в іншому місці на розсуд батька, протягом 3 годин, з урахуванням розпорядку дитини;
- побачення із донькою у святкові дні: день народження, Різдво Христове, протягом 3 годин, з урахуванням розпорядку дня дитини;
- особисте безперешкодне спілкування з донькою за допомогою телефонного, електронного та іншого засобу зв'язку, у зручний час, з урахуванням розпорядку дня дитини (в тому числі через Skype, WhatsApp, Viber, Telegram).
Зобов'язати відповідачку у разі зміни фактичного місця мешкання дитини або навчання повідомляти його особисто за допомогою телефонного, електронного зв'язку на наступний день з дня настання таких обставин.
Стягнути з відповідачки ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь позивача ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) сплачений судовий збір в розмірі 908,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Повне рішення суду виготовлено 23 грудня 2022 року.
Суддя І.В.Коваленко