"13" грудня 2022 р. м. Одеса Справа № 916/2476/22
Господарський суд Одеської області у складі:
судді В.С. Петрова
при секретарі судового засідання К.С. Пірожковій
за участю представників:
від позивача - Карась М.М.,
від відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Акціонерного товариства "Одесагаз" до Виробничо-комерційної фірми "Кварц" (приватна форма власності) про стягнення заборгованості в розмірі 286861,23 грн., -
Акціонерне товариство "Одесагаз" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Виробничо-комерційної фірми "Кварц" про стягнення заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу в загальній сумі 286861,23 грн., у т.ч. 236583,28 грн. - основного боргу, 4564,72 грн. - 3% річних, 3237,32 грн. - пені та 42475,91 грн. інфляційних втрат, посилаючись на наступне.
Між Акціонерним товариством "Одесагаз" (позивач, оператор ГРМ) та Виробничо-комерційною фірмою "Кварц" (відповідач, споживач) було укладено договір розподілу природного газу № 009035 (договір) на підставі заяви-приєднання відповідача від 01.11.2019 р.
Як зазначає позивач, умови, форма та текст цього договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок природного газу" і Кодексу газорозподільних систем, затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), від 30 вересня 2015 року № 2494 (Кодекс газорозподільних систем, Кодекс ГРМ) та затверджено Постановою НКРЕКП "Про затвердження типового договору розподілу природного газу" № 2498 від 30.09.2015 р.
Так, відповідно до п. 1.3. договору останній є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного Кодексу України на невизначений строк.
Позивач наголошує, що фактом приєднання споживача до умов цього договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 2 до цього договору, що і було зроблено споживачем.
В п. 1.4. договору визначено, що послуга з розподілу природного газу - послуга Оператора ГРМ, яка надається споживачу та включає в себе забезпечення цілодобового доступу споживача до газорозподільної системи і розподіл (переміщення) належного споживачу (його постачальнику) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об'єкта споживача.
Відповідно до п. 2.1. договору оператор ГРМ зобов'язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором.
Також в п. 2.3 договору закріплено, що при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися Законом України "Про ринок природного газу? та Кодексом газорозподільних систем.
Згідно п. 6.1. договору оплата вартості послуги оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом, встановленим регулятором для оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.
Як вказує позивач, тариф на розподіл природного газу на 2021 та 2022 рік встановлений постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) № 2459 від 16.12.2020 р. та № 2763 від 22.12.2021 р. "Про встановлення тарифу на розподіл природного газу для АТ "Одесагаз".
Відповідно до п. 6.3. договору величина річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається відповідно до Кодексу ГРМ. Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача на тариф, встановлений регулятором для відповідного оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.
За ствердженнями позивача, АТ "Одесагаз" свої зобов'язання по договору виконало в повному обсязі, а саме щомісячно надавало послугу з розподілу природного газу - послугу оператора ГРМ, яка надається споживачу та включає в себе забезпечення цілодобового доступу споживача до газорозподільної системи і розподіл (переміщення) належного споживачу (його постачальнику) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об'єкта споживача. При цьому позивач зазначає, що факт надання послуги розподілу природного газу також підтверджується укладеними та підписаними актами наданих послуг між сторонами договору. Таким чином, позивач вказує, що заборгованість Виробничо-комерційної фірми "Кварц" (приватна форма власності) перед АТ "Одесагаз" за послуги розподілу природного газу у зв'язку з неналежним виконанням взятих на себе обов'язків з жовтня 2021 р. станом на дату подання позову складає 236583,28 грн.
Як було встановлено судом, заявником у позовній заяві в порушення ч. 2 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України зазначено неповне найменування відповідача та неповну його адресу, що значиться в ЄДР, а також до позовної заяви додано платіжне доручення № 1000020303 від 02.09.2022 р про сплату судового збору у розмірі 4300,13 грн., що свідчить про сплату судового збору у меншому розмірі, ніж встановлено законом.
Так, ухвалою господарського суду Одеської області від 28.09.2022 р. вказану позовну заяву Акціонерного товариства "Одесагаз" до Виробничо-комерційної фірми "Кварц" залишено без руху, при цьому встановлено 10-денний строк для усунення заявником виявлених судом недоліків при поданні позовної заяви з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
30.09.2022 р. від Акціонерного товариства "Одесагаз" до суду надійшла заява про усунення недоліків та виправлення описок у позовній заяві, в якій позивачем вказано повне найменування відповідача - Виробничо-комерційна фірма "Кварц" (приватна форма власності). При цьому до вказаної заяви позивачем додано виправлену позовну заяву із вірним найменуванням відповідача та зазначенням повної адреси відповідача, а також копію квитанції про доплату судового збору від 29.09.2022 р. на суму 2,79 грн.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.10.2022 р. позовну заяву Акціонерного товариства "Одесагаз" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/2476/22 за правилами загального позовного провадження з викликом учасників справи, при цьому підготовче засідання призначено на 27.10.2022 р.
Розгляд справи у підготовчому засіданні 27.10.2022 р. о 12 год. 00 хв. не відбувся у зв'язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одесі та Одеській області повітряної тривоги, про що господарським судом складено відповідну довідку.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 27.10.2022 р. у справі № 916/2476/22 підготовче засідання призначено на 09.11.2022 р.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 09.11.2022 р. у справі № 916/2476/22 підготовче засідання відкладено на 30.11.2022 р. з огляду на неявку повноважних представників сторін.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 30.11.2022 р. у справі № 916/2476/22 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні суду на 13 грудня 2022 р.
Відповідач відзив на позов у встановлений судом строк не надав, також відповідач в засідання суду не з'явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи відповідач повідомлявся судом належним чином за юридичною адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, про що свідчать наявні в матеріалах справи рекомендовані поштові повідомлення про вручення копії ухвали суду про відкриття провадження у справі від 05.10.2022 р. (вх. № 19929/22), ухвали про призначення підготовчого засідання від 27.10.2022 р. (вх. № 19709/22).
Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цієї статтею.
Виходячи з вищевикладених положень ГПК України та встановлених обставин щодо порядку викликів і повідомлень відповідача, суд вважає, що відповідач є належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду, що наділяє суд правом розглядати справу без його участі.
На думку суду, процесуальна поведінка відповідача при розгляді даної справи в суді свідчить про відсутність реальної зацікавленості у вирішенні даного спору у встановлений процесуальним законом строк та відповідно до положень ст. 2 ГПК України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
З огляду на ненадання відповідачем відзиву, відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Під час розгляду справи по суті позивач підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.
01.11.2019 р. Виробничо-комерційною фірмою "Кварц" (приватна форма власності) було подано до АТ "Одесагаз", що є оператором ГРМ, заяву-приєднання до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) № 009035(19), який відповідно до п. 1.3 є договором приєднання, що був укладений з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного Кодексу України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов цього договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема, надання підписаної споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку №1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього договору, яку в установленому порядку оператор ГРМ направляє споживачу Інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього договору, та/або сплата рахунка оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.
Відповідно до п. 39 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу" суб'єктами ринку природного газу є оператор газотранспортної системи, оператор газорозподільної системи, оператор газосховища, оператор установки LNG, замовник, оптовий продавець, оптовий покупець, постачальник, споживач. Оператор газорозподільної системи - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників) (п. 17 ч. 1 ст. 1 вищевказаного Закону).
Права та обов'язки оператора газорозподільної системи визначаються цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, кодексом газотранспортної системи, кодексом газорозподільних систем, а також договором розподілу природного газу (ст. 38 вищевказаного Закону).
Відповідно до п.п. 1, 2 гл.5 Розділу VI Кодексу газорозподільних систем, затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, № 2494 від 30.09.2015 р., який визначає порядок фактичного розподілу (споживання) природного газу, споживання (відбір) природного газу з газорозподільної системи за наявності укладеного договору розподілу природного газу між споживачем та Оператором ГРМ здійснюється за умови: наявності у споживача (його постачальника) підтверджених обсягів природного газу (лімітів) на відповідний розрахунковий період; забезпечення споживачем своєчасних розрахунків з Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.
Порядок набуття підтверджених обсягів природного газу (лімітів) визначається відповідно до вимог Кодексу газотранспортної системи, затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 р. № 2493 (далі - Кодекс ГТС), який визначає взаємовідносини оператора газорозподільних систем із суб'єктами ринку природного газу, а також визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем. Дія цього Кодексу поширюється на операторів газорозподільних систем, замовників доступу та приєднання до газорозподільної системи, споживачів (у тому числі побутових споживачів), об'єкти яких підключені до газорозподільних систем, та на їх постачальників (п.1 та п.2 гл. 1 розділу І).
Згідно п. 1 гл. 3 розділу VI Кодексу ГРС договір розподілу природного газу має бути укладений Оператором ГРМ з усіма споживачами, у тому числі побутовими споживачами, об'єкти яких в установленому порядку підключені до/через ГРМ, що на законних підставах перебуває у власності чи користуванні Оператора ГРМ.
Споживачі, у тому числі побутові споживачі, для здійснення ними санкціонованого відбору природного газу з ГРМ та можливості забезпечення постачання їм природного газу їх постачальниками зобов'язані укласти договір розподілу природного газу з Оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого в установленому законодавством порядку підключений їх об'єкт.
Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 40 Закону України "Про ринок природного газу" розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами. За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов'язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов'язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу.
Типовий договір розподілу природного газу затверджується регулятором. Оператор газорозподільної системи має забезпечити додержання принципу недискримінації під час укладення договорів розподілу природного газу з замовниками. Договір розподілу природного газу є публічним.
Договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного Кодексу України за формою Типового договору розподілу природного газу.
Договір розподілу природного газу між Оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті Регулятора та Оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору (п.п. 3, 4 гл. 3 Розділу VI Кодексу). Фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема повернення підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка Оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу (п. 7 гл. 3 розділу VI Кодексу).
Умови, форма та текст типового договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок природного газу" і Кодексу газорозподільних систем, затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), від 30 вересня 2015 року № 2494 (Кодекс газорозподільних систем, Кодекс ГРМ), та затверджено Постановою НКРЕКП "Про затвердження типового договору розподілу природного газу" № 2498 від 30.09.2015 р.
Так, судом встановлено, що 01.11.2019 року між АТ "Одесагаз" (Оператор ГРМ) та Виробничо-комерційною фірмою "Кварц" (приватна форма власності) (споживач) було укладено публічний договір розподілу природного газу № 009035 (19) (а.с. 18) на підставі поданої останнім заяви-приєднання.
Відповідно до п. 2.1 договору оператор ГРМ зобов'язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором.
В п. 5.1 договору облік (у тому числі приладовий) природного газу, що передається оператором ГРМ та споживається споживачем на межі балансової належності об'єкта споживача, здійснюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем.
Згідно п. 5.2 договору визначення об'єму розподілу та споживання природного газу по споживачу здійснюється на межі балансової належності між оператором ГРМ та споживачем на підставі даних комерційного вузла обліку (лічильника газу), визначеного в заяві-приєднанні та з урахуванням регламентних процедур, передбачених Кодексом газорозподільних систем та цим договором
Пунктом 6.1 договору передбачено, що оплата вартості послуги оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом, встановленим регулятором для оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.
В пункті 6.2 договору зазначено, що тариф, встановлений згідно з п.6.1 цього договору, є обов'язковим для сторін з дати набрання чинності постановою регулятора щодо його встановлення.
В п. 6.3. договору передбачено, що величина річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається відповідно до Кодексу ГРМ.
Споживач, що не є побутовим, оплачує замовлену потужність виходячи з наявних об'єктів, зазначених у заяві-приєднанні, що є додатком до договору розподілу природного газу.
Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.
Відповідно до п. 6.4 договору розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.
Пунктом 6.6 договору передбачено, що оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством споживач має сплачувати оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання споживача на поточний рахунок оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
Згідно з п. 6.7. договору № 008088 у разі виникнення у споживача заборгованості за цим договором сторони можуть укласти графік погашення заборгованості, який оформлюється додатком до цього договору або окремим договором про реструктуризацію заборгованості. У разі відсутності графіка погашення заборгованості Оператор ГРМ має право грошові кошти, отримані від споживача в поточному розрахунковому періоді, зарахувати в рахунок погашення існуючої заборгованості споживача відповідно до черговості її виникнення. Укладення сторонами та дотримання споживачем узгодженого графіка погашення заборгованості не звільняє споживача від виконання поточних зобов'язань за цим договором. У разі відсутності графіка погашення заборгованості або його недотримання чи несплати поточних платежів Оператор ГРМ має право у порядку, визначеному цим договором, припинити або обмежити розподіл (споживання) природного газу на об'єкт споживача до повного погашення заборгованості.
За умовами п. 6.8 договору надання Оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаним між сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем.
За умовами п. 8.1 договору невиконання чи неналежне виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність згідно з цим договором та чинним законодавством України.
Згідно п. 12.1 договору останній укладено на невизначений строк.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Так, вищевказаний договір № 009035(19)є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ч.1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення глави 63 згідно ч. 2 ст. 901 цього ж Кодексу можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Як свідчать матеріали справи, АТ "Одесагаз" свої зобов'язання за вказаним договором виконало, а саме забезпечило розподіл належних споживачу об'ємів (обсягів) природного газу, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії актів наданих послуг з розподілу природного газу, що підписані сторонами, а саме:
- згідно акту від 31.10.2021 р. Виробничо-комерційною фірмою "Кварц" (приватна форма власності) у жовтні 2021 р. спожито 42000,820 куб.м природного газу загальною вартістю 42336,83 грн.,
- згідно акту від 30.11.2021 р. Виробничо-комерційною фірмою "Кварц" (приватна форма власності) у листопаді 2021 р. спожито 42000,820 куб.м природного газу загальною вартістю 42336,83 грн.,
- згідно акту від 31.12.2021 р. Виробничо-комерційною фірмою "Кварц" (приватна форма власності) у грудні 2021 р. спожито 42000,820 куб.м природного газу загальною вартістю 42336,83 грн.,
- згідно акту від 31.01.2022 р. Виробничо-комерційною фірмою "Кварц" (приватна форма власності) у січні 2022 р. спожито 83771,250 куб.м природного газу загальною вартістю 109572,79 грн.
Відтак, за вищевказаними актами наданих послуг з розподілу природного газу Виробничо-комерційній фірмі "Кварц" (приватна форма власності) за спірний період з жовтня 2021 року по січень 2022 року було розподілено природний газ на загальну суму 236583,28 грн.
В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.
Отже, прийняття відповідачем наданих позивачем послуг з розподілу природного газу є підставою виникнення у відповідача зобов'язання оплатити вказані послуги відповідно до умов договору № 009035(19) та чинного законодавства на підставі складених актів наданих послуг з розподілу природного газу.
Так, за умовами п. 6.4 договору розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць. При цьому згідно п. 6.6 договору передбачено, що оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством споживач має сплачувати оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання споживача на поточний рахунок оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
Як з'ясовано судом, відповідач не виконав умови договору розподілу природного газу № 009035(19) належним чином, не здійснив своєчасну оплату за послуги з розподілу природного газу, що призвело до виникнення заборгованості, яка станом на дату подання позову складала 236583,28 грн. При цьому жодних доказів до матеріалів справи відповідачем на спростування обставини щодо наявності у нього заборгованості у розмірі 236583,28 грн. не надано.
Так, несплатою позивачу вказаної суми за послуги з розподілу природного газу у встановлені строки за спірним договором відповідач порушив прийняті на себе зобов'язання відповідно до умов договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України.
Таким чином, суд вважає цілком обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в заявленій сумі 236583,28 грн.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача нарахованої пені в розмірі 3237,32 грн. суд зазначає наступне.
Так, з огляду на те, що відповідач свої зобов'язання в частині оплати за послуги з розподілу природного газу не виконав у встановлений договором строк, то відповідно відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, що в свою чергу тягне за собою відповідні правові наслідки.
За ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
При цьому невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (несвоєчасна сплата відповідачем послуг з розподілу природного газу) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання, зокрема з боку відповідача.
В свою чергу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).
Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).
Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 8.2. договору № 009035(19) передбачено, що у разі порушення споживачем строків оплати за цим договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Крім того, згідно ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
Ч. 1, 2, 4 ст. 217 ГК України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.
В силу положень ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).
Враховуючи те, що відповідачем не були своєчасно виконані зобов'язання за договором № 009035(19) щодо здійснення оплати за розподіл природного газу, на думку суду, позивачем правомірно нараховано відповідачу на підставі п. 8.2. вказаного договору пеню в загальній сумі 3237,32 грн., виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у розрахунковий період, та існуючої суми боргу на протязі вказаного періоду, розрахунок якої наведено в позові (а.с. 27). Так, судом було перевірено здійснений позивачем розрахунок суми пені за період з 11.11.2021 р. до 31.01.2022 р. за відповідним актом та встановлено його правильність, зокрема:
- за актом наданих послуг з розподілу природного газу від 31.10.2021 р. за період з 11.11.2021 р. по 31.01.2022 р. нараховано пеню в сумі 1703,91 грн.;
- за актом наданих послуг з розподілу природного газу від 30.11.2021 р. за період з 13.12.2021 р. по 31.01.2022 р. нараховано пеню в сумі 1069,44 грн.;
- за актом наданих послуг з розподілу природного газу від 31.12.2021 р. р. за період з 11.01.2022 р. по 31.01.2022 р. нараховано пеню в сумі 463,97 грн.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 4564,72 грн. та інфляційних втрат в сумі 42475,91 грн. суд зазначає наступне.
Виходячи з системного аналізу законодавства, обов'язок боржника сплатити кредитору суму боргу з нарахуванням процентів річних та відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки випливає з вимог ст. 625 ЦК України.
Зокрема, частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Слід зазначити, що виходячи з положень ст. 625 ЦК України, право кредитора на стягнення 3% річних та інфляційних втрат не залежить від моменту пред'явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). При цьому визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов'язання. Таким чином, право кредитора на стягнення 3% річних може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством.
При цьому застосування положень частини другої названої статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно частини першої цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Наразі слід зазначити, що згідно положень ЦК проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань та можуть стягуватися поряд із пенею. Так, розмір таких процентів річних може бути визначений сторонами в договорі. З огляду на те, що в спірному договорі № 008311 (17) не встановлено іншого відсотку річних, відповідно сплаті підлягають саме 3% річних від простроченої суми за весь час прострочення.
Враховуючи вищенаведене та несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати наданих позивачем послуг з розподілу природного газу за договором № 009035(19), суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано відповідачу 3% річних в загальній сумі 4564,72 грн., зокрема:
Акт наданих послуг з розподілу природного газуПеріод прострочення грошового зобов'язання:Кількість днів у періодіСума
від 31.10.2021 р.з 11/11/2021 до 31/08/2022 42 336,83 x 3 % x 294 : 365 : 1002941 023,04 грн.
від 30.11.2021 р.з 13/12/2021 до 31/08/2022 42 336,83 x 3 % x 262 : 365 : 100262911,69 грн.
від 31.12.2021 р.з 11/01/2022 до 31/08/2022 42 336,83 x 3 % x 233 : 365 : 100233810,78 грн.
від 31.01.2022 р.з 11/02/2022 до 31/08/2022 109 572,79 x 3 % x 202 : 365 : 1002021 819,21 грн.
Відтак, з огляду на вказане, з Виробничо-комерційної фірми "Кварц" (приватна форма власності) підлягають стягненню 3% річних в загальній сумі 4564,72 грн.
Також індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов'язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.
Згідно роз'яснень, наведених в п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013 р., інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. В листі Верховного Суду України від 03.04.97р. № 62-97 р. також наведені відповідні рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ Верховного Суду України.
Враховуючи викладене, суд зазначає, що факт знецінення або незнецінення грошових коштів і відповідно обґрунтованість заявлених до стягнення збитків від інфляції необхідно встановлювати на момент звернення до суду з позовом про таке стягнення.
З огляду на наявність прострочення виконання відповідачем зобов'язання з оплати вартості поставленого природного газу, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано інфляційні втрати на існуючу суму боргу. Враховуючи рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ та наведені положення законодавства, судом було перевірено здійснений позивачем розрахунок інфляційних нарахувань та встановлено, що сума інфляційних збитків складає:
- за актом наданих послуг з розподілу природного газу від 31.10.2021 р. за період з 11.11.2021 р. по 31.08.2022 р. інфляційні втрати складають 8980,58 грн. (42336,83 x 1.21212206 - 42336,83);
- за актом наданих послуг з розподілу природного газу від 30.11.2021 р. за період з 13.12.2021 р. по 31.08.2022 р. інфляційні втрати складають 8573,29 грн. (42336,83 x 1.20250205 - 42336,83);
- за актом наданих послуг з розподілу природного газу від 31.12.2021 р. за період з 11.01.2022 р. по 31.08.2022 р. інфляційні втрати складають 8269,66 грн. (42336,83 x 1.19533007 - 42336,83);
- за актом наданих послуг з розподілу природного газу від 31.01.2022 р. за період з 11.02.2022 р. по 31.08.2022 р. інфляційні втрати складають 19722,03 грн. (109572,79 x 1.17999020 - 109572,79).
Таким чином, загальна сума інфляційні втрати складає 45545,56 грн. Зважаючи на те, що заявлена до стягнення сума пені за вказаними актами є меншою, ніж вище розрахована судом, та з огляду на те, що суд не може виходити за межі позовних вимог, відповідно підлягає стягненню сума інфляційні втрат, яка заявлена позивачем в розмірі 42475,91 грн.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінюючи надані позивачем докази в сукупності, господарський суд вважає, що позовні вимоги АТ "Одесагаз" обґрунтовані та відповідають фактичним обставинам справи і вимогам чинного законодавства, тому підлягають задоволенню.
У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось на користь позивача, згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2481,00 грн., понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Акціонерного товариства "Одесагаз" до Виробничо-комерційної фірми "Кварц" (приватна форма власності) про стягнення заборгованості в розмірі 286861,23 грн. задовольнити.
2. СТЯГНУТИ з Виробничо-комерційної фірми "Кварц" (приватна форма власності) (68000, Одеська область, місто Чорноморськ, село Малодолинське, вул. Паромна, будинок 11-А; код ЄДРПОУ 21034486) на користь Акціонерного товариства "Одесагаз" (65003, Одеська область, місто Одеса, вул. Одарія, буд. 1; код ЄДРПОУ 03351208) основний борг у розмірі 236583/двісті тридцять шість тисяч п'ятсот вісімдесят три/грн. 28 коп., пеню в сумі 3237/три тисячі двісті тридцять сім/грн. 32 коп., 3% річних в сумі 4564/чотири тисячі п'ятсот шістдесят чотири/грн. 72 коп., інфляційні втрати в сумі 42475/сорок дві тисячі чотириста сімдесят п'ять/грн. 91 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 4302/чотири тисячі триста дві/грн. 92 коп.
Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складення повного рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено та підписано 30 грудня 2022 р. у зв'язку відсутністю стабільного електропостачання в адміністративній будівлі господарського суду Одеської області.
Суддя В.С. Петров