21 листопада 2022 року Справа № 915/102/22
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М. при секретарі судового засідання Степановій І.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Заступника керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва, вул. Нікольська, 73, м. Миколаїв, 54001 (код ЄДРПОУ 02910048)
електронна пошта: centr@myk.gp.gov.ua
в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради, вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001 (код ЄДРПОУ 26565573)
електронна пошта: kancel@mkrada.gov.ua
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР КОНЕКТ", вул. Сім'ї Хохлових, 8, м. Київ, 04119 (код ЄДРПОУ 42199599)
електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1
про стягнення коштів за користування земельною ділянкою у вигляді неодержаної орендної плати в сумі 1 826 462, 75 грн.
за участю представників сторін:
від прокуратури Бескровна І.І.,
від позивача не з'явився,
від відповідача не з'явився
До Господарського суду Миколаївської області звернувся Заступник керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР КОНЕКТ" на користь Миколаївської міської ради кошти в сумі 1 826 462, 75 грн. за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 4810137200:15:004:0033, площею 10 108 кв.м. по пр. Героїв України, 9-р у м. Миколаєві у вигляді неодержаної орендної плати.
І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 07.02.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання по справі на 09.03.2022.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
09.03.2022 підготовче засідання не відбулось.
Відповідно до Указів Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022 у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України продовжувався строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.
Розпорядженням Голови Верховного Суду "Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (господарські суди Миколаївської, Сумської та Чернігівської областей) від 22.03.2022 № 12/0/9-22 відповідно до частини сьомої статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність судових справ Господарського суду Миколаївської області.
Справи Господарського суду Миколаївської області на розгляд Господарського суду Одеської області не передавались.
Розпорядженням Голови Верховного Суду "Про відновлення територіальної підсудності судових справ Господарського суду Миколаївської області" від 25.07.2022 № 41 відновлено територіальну підсудність судових справ Господарського суду Миколаївської області, змінену розпорядженням Голови Верховного Суду від 22 березня 2022 року № 12/0/9-22, із 26 липня 2022 року.
Відповідно до ст. 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.
Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Відповідно до ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України.
Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.
У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів.
Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 29.08.2022 призначено підготовче засідання на 19.09.2022.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 08.09.2022 задоволено клопотання прокурора про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 19.09.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні на 10.10.2022.
Судове засідання з розгляду даної справи, яке було призначено на 10.10.2022 об 11:40, не відбулося, оскільки протягом часу, визначеного судом для проведення засідання по даній справі, зокрема, у період з 06:48 по 12:12 у Миколаївській області тривала повітряна тривога.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 10.10.2022 призначено розгляд справи по суті в судовому засіданні на 21.11.2022.
Позивач явку повноважного представника в судове засідання 21.11.2022 не забезпечив, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
01.09.2022 від позивача на адресу Господарського суду Миколаївської області надійшла заява (вх. № 3568/22 від 01.09.2022) про розгляд справи без участі представника позивача.
Відповідно до ч. 3 ст. 196 ГПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Заява про розгляд справи без участі представника позивача судом розглянута та задоволена.
Відповідач явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Ухвала Господарського суду Миколаївської області від 07.02.2022 про відкриття провадження у справі отримана відповідачем 14.02.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Ухвала Господарського суду Миколаївської області від 19.09.2022, надіслана на адресу відповідача, повернута до суду поштовою установою з зазначенням причин невручення "адресат відсутній за вказаною адресою".
Ухвали суду додатково надсилались на електронну пошту представника відповідача: ІНФОРМАЦІЯ_1.
Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Відповідачем не подано суду жодних доказів, які б підтверджували наявність поважних причин неявки представника в судове засідання.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача.
В судовому засіданні 21.11.2022 судом відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
ІI. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.
2.1. Правова позиція прокуратури.
Підставою позову прокуратурою зазначено, що рішенням Миколаївської міської ради від 31.05.2012 року за № 17/30 ТзОВ "АМСТОР" було передано в оренду строком на 15 років земельну ділянку із кадастровим номером 4810137200:15:004:0033 площею 10 108 кв.м. для обслуговування нежитлової будівлі громадсько-торгового центру (2-й пусковий комплекс) по пр. Героїв України (Сталінграда), 9-р.
На підставі вказаного рішення між Миколаївською міською радою та ТзОВ "АМСТОР" укладено договір оренди землі від 28.08.2012 року № 8972 зі строком дії до 17.10.2027 року.
Відповідно до даних з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ТзОВ "ІНТЕР КОНЕКТ" з 14.02.2020 року належало право власності на нерухоме майно по пр. Героїв України, 9-р.
Таким чином, відповідачем було набуто речове право власності на нерухоме майно по пр. Героїв України, 9-р, яке розташовано на земельній ділянці комунальної власності загальною площею 10 108 кв. м. по пр. Героїв України, 9-р, внаслідок чого саме відповідач став фактичним користувачем цієї земельної ділянки, яка перебувала у користуванні попереднього землекористувача для обслуговування зазначеного нерухомого майна.
Посилаючись на положення ст. 377 ЦК України, ст. 120 ЗК України та судову практику, прокуратура зазначає, що вищевказаними нормами права закріплено принцип цілісності об'єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. В силу вказаних норм до нового власника нерухомого майна (відповідача) автоматично перейшло право оренди земельною ділянкою на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача, та обов'язок зі сплати орендної плати.
Враховуючи викладене, у період з 14.02.2020 року по 01.12.2021 року користувачем земельної ділянки площею 10 108 кв.м., на якій розташований вказаний об'єкт нерухомості, був відповідач, який не сплачував кошти за користування землею, чим порушені права Миколаївської міської ради як органу місцевого самоврядування та власника земельної ділянки щодо неодержання коштів за час використання земельної ділянки.
Позовні вимоги обґрунтовано положеннями ст. 13, 14 Конституції України, ст. 15, 16, 17, 373, 377 ЦК України, ст. 14, 265 ПК України, ст. 64 БК України, ст. 12, 83, 120, 206 ЗК України, ст. 16, 33 Закону України "Про місцеве самоврядування", ст. 7, 24 ЗУ "Про оренду землі", ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру», судовою практикою та умовами договору.
2.2. Правова позиція позивача.
Позивач в заяві про розгляд справи без участі представника позивача (вх. № 3568/22 від 01.09.2022) зазначив, що позовні вимоги підтримує та просить суд їх задовольнити.
2.3. Правова позиція (заперечення) відповідача.
Відповідач не скористався наданим йому ч. 1, 2, 4 ст. 161 ГПК України правом на подання відзиву на позовну заяву.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
В заяві про розстрочення виконання рішення суду (вх. № 2468/22 від 17.02.2022) відповідач зазначив, що договір оренди земельної ділянки площею 10 108,00 кв.м. по пр. Героїв України, 9-р в м. Миколаєві між відповідачем та Маріупольською міською радою укладений не був; ТОВ «Інтер Конект» не придбавало нерухоме майно у ТОВ «Амстор», з яким у Миколаївської міської ради був укладений договір оренди. Нерухоме майно було придбане у ТОВ «Компанія Політрейд», тому ТОВ «Інтер Конект» не знало та не могло знати конкретний розмір орендної плати, який товариство повинно було сплачувати щомісячно. Самостійно визначити розмір орендної плати відповідач також не мав можливості. Все це свідчить про відсутність вини відповідача у виникненні спору.
ІІI. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.
Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.
28.08.2012 між Миколаївською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Амстор» (орендар) було укладено договір оренди землі № 8972.
Відповідно до п. 1.1 договору орендодавець на підставі рішення від 31 травня 2012 року за № 17/30 передає, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Амстор» приймає в оренду земельну ділянку для обслуговування нежитлової будівлі громадсько-торгового центру (2-й пусковий комплекс) по проспекту Героїв Сталінграда, 9 р (дев'ять літера р) у місті Миколаєві /Центральний район/, кадастровий номер земельної ділянки 4810137200:15:004:0033.
Відповідно до п. 3.1 договору договір діє протягом 15 (п'ятнадцяти) років з дати його державної реєстрації. Орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших різних умов переважне право на подовження строку дії договору.
Судом встановлено, що договір нотаріально посвідчено, підписано сторонами та скріплено печатками сторін.
Договір зареєстрований в Управлінні Держкомзему у м. Миколаїв, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 17.10.2012 за № 481010004001328.
Договір зареєстровано в книзі записів договорів оренди землі 17.10.2012 за № 8972.
Умовами договору оренди землі сторони передбачили наступне.
Відповідно до п. 2.1 договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 10 108 кв.м. (десять тисяч сто вісім кв.м.), у тому числі 5 600 кв.м. під капітальною забудовою, 3 кв.м. під споруди, 4 458 кв.в. під проїздами, проходами без права передачі її в суборенду.
Відповідно до п. 2.2 договору на земельній ділянці знаходиться громадсько-торговий центр, який належить ТОВ «АМСТОР».
Відповідно до п. 2.3 договору об'єктом оренди є тільки земельна ділянка.
Відповідно до п. 2.4 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки згідно з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 20.06.2012 за № 715-05 у 2012 році становить 13 159 200, 88 грн. (тринадцять мільйонів сто п'ятдесят дев'ять тисяч двісті грн. 88 коп).
Відповідно до п. 4.1 договору за оренду земельної ділянки орендар сплачує орендну плату у грошовій формі.
Відповідно до п. 4.2 договору розмір орендної плати:
Річна орендна плата за земельну ділянку (10 108 кв.м.) встановлюється у розмірі 5 % (п'ять) відсотків від її нормативної грошової оцінки, де:
нормативна грошова оцінка земельної ділянки (10 108 кв.м.) у 2012 році становить 13 159 200, 88 грн. (тринадцять мільйонів сто п'ятдесят дев'ять тисяч двісті грн. 88 коп).
Виходячи з цього, розмір річної орендної плати за цим договором у 2012 році складає: 657 960, 05 грн. (шістсот п'ятдесят сім тисяч дев'ятсот шістдесят грн. 05 коп).
Відповідно до п. 4.3 договору розмір нормативної грошової оцінки не є сталим і змінюється у зв'язку з проведенням її щорічної індексації з внесенням змін на підставі вимог діючого законодавства й інших нормативних документів. Розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки змінюватиметься без внесення змін та доповнень до договору.
Відповідно до п. 4.4 договору термін і порядок внесення орендної плати за землю:
- орендна плата за землю вноситься орендарем з дати реєстрації договору щомісячно з розрахунку щомісяця, як 1/12 (одна дванадцята) від розміру річної орендної плати (якщо термін оренди менше місяця, розмір орендної плати встановлюється пропорційно строку користування землею у місяці), протягом 30 днів місяця наступного за звітним.
Відповідно до п. 4.6 договору умови цього договору про розмір орендної плати (5 %) переглядаються на вимогу однієї із сторін: у разі внесення чинним законодавством змін до мінімального або максимального розміру річної орендної плати, у разі зміни орендарем напряму діяльності громадсько-торгового центру (банківська діяльність, обмін валюти), шляхом внесення змін у вигляді додаткової угоди (договору про зміни), що буде невід'ємною частиною цього договору та нотаріально посвідченою.
Відповідно до п. 5.1 договору земельна ділянка передається в оренду для обслуговування нежитлової будівлі громадсько-торгового центру (2-й пусковий комплекс).
Відповідно до п. 5.2 договору цільове призначення земельної ділянки (03.03.07 УКЦВЗ) - землі комерційного використання.
Відповідно до п. 6.1 договору передача земельної ділянки в оренду здійснюється без розроблення проекту її відведення за актом-приймання передачі об'єкта оренди в день державної реєстрації цього договору.
Відповідно до п. 9.1 договору орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.
Відповідно до п. 9.4 договору орендар зобов'язаний своєчасно вносити орендну плату.
Відповідно до п. 14.1 договору цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.
Суду не подано доказів визнання недійсним або розірвання договору оренди землі.
14.02.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ ПОЛІТРЕЙД» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР КОНЕКТ» (покупець) було укладено договір купівлі - продажу нерухомого майна № 1389, відповідно до п. 1.1 якого продавець передає у власність покупцю, а покупець приймає у власність нежитлову будівлю громадсько-торгового центру, загальною площею 9 924, 5 кв. м. за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, пр. Героїв Сталінграду, 9 р (нежитлова будівля).
Нежитлова будівля, що відчужується, розташована на земельній ділянці кадастровий номер 4810137200:15:004:0033, площею 10 108 кв. м., що розташована за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, пр. Героїв Сталінграду, 9 р (земельна ділянка).
Відповідно до п. 1.2 договору нежитлові будівлі, що відчужуються, належать продавцю на праві приватної власності, на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченого 23.11.2016 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Р.О. та зареєстрованого в реєстрі нотаріальних дій за № 4168, право власності на нежитлову будівлю зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером 37572348101, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права № 111751737, номер запису про право власності 17589818.
Відповідно до п. 4.1 договору цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами, нотаріального посвідчення та державної реєстрації відповідно до вимог ст. 334 ЦК України.
Право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 35503638 від 14.02.2020.
Судом встановлено, що договір нотаріально посвідчений, підписаний сторонами та скріплений печатками сторін.
Суду не подано доказів визнання недійсним або розірвання договору купівлі-продажу.
Відповідно до інформаційної довідки 296594574 від 27.01.2022 власником об'єкта нерухомого майна нежитлової будівлі громадсько-торгового центру площею 9 924, 5 кв. м. за адресою: проспект Героїв Сталінграду, 9-р, м. Миколаїв (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 37572348101) з 14.02.2020 є ТзОВ "ІНТЕР КОНЕКТ".
Судом встановлено, що у період з 14.02.2020 по 01.12.2021 відповідачем не сплачувались кошти у вигляді орендної плати за використання земельної ділянки.
Так, виконавчий комітет Миколаївської міської ради звертався до відповідача із листом № 7957/02.02.01-22/11/14/21 від 27.10.2021 з вимогою сплатити кошти за використання земельної ділянки, зазначаючи, що договір оренди землі від 17.10.2012 № 8972 припинився для орендаря ТзОВ "АМСТОР", як правопопередника, однак, був діючим та обов'язковим до виконання з 14.02.2020 для ТзОВ "ІНТЕР КОНЕКТ", як орендаря правонаступника, у зв'язку з продажем нерухомого майна, що розташоване на земельній ділянці, яка є об'єктом договору оренди землі.
Факт направлення вказаного листа та отримання відповідачем підтверджується наявними в матеріалах справи описом вкладення, поштовою квитанцією, інформацією з офіційного сайту АТ "Укрпошта" за результатами відстеження поштового відправлення 5400144745660.
Управління земельних ресурсів також зверталось до відповідача із листом № 776/11.01-09 від 01.12.2021, в якому просило погасити заборгованість в розмірі 1 826 462, 75 грн.
Факт направлення вказаного листа та отримання відповідачем підтверджується наявними в матеріалах справи описом вкладення, поштовою квитанцією, інформацією з офіційного сайту АТ "Укрпошта" за результатами відстеження поштового відправлення 5400144706184.
Відповідно до витягів із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 30.11.2021, від 24.06.2020 нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 4810137200:15:004:0033 складає 26 341 043, 68 грн.
Відповідно до інформації Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 30.11.2021 № 499/43-21 нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 4810137200:15:004:0033 є незмінною у 2020-2021 роках.
Відповідно до інформації Головного управління ДПС у Миколаївській області від 17.12.2021 № 14906/5/14-29-04-02-08 згідно до податкової декларації з плати за землю (земельний податок та / або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) платником ТзОВ "ІНТЕР КОНЕКТ" за земельну ділянку з кадастровим номером 4810137200:15:004:0033 загальною площею 10 108 кв. м. самостійно задекларовано податкових зобов'язань по земельному податку за:
- 2020 рік в розмірі 209 668, 65 грн.;
- за 2021 рік в розмірі 263 410, 44 грн.
За даними автоматизованої інформаційної системи ДПС України "Податковий блок" ТзОВ "ІНТЕР КОНЕКТ" по коду бюджетної класифікації 18010500 (земельний податок з юридичних осіб) на 16.12.2021 сплачено земельного податку у розмірі 429 178, 35 грн.
Орендна плата по коду бюджетної класифікації 18010600 (орендна плата з юридичних осіб) за вказану земельну ділянку не здійснювалась, податкова звітність з орендної плати за землю до контролюючого органу не надавалась.
Судом встановлено, що за період з 14.02.2020 по 01.10.2021 відповідачу ТзОВ "ІНТЕР КОНЕКТ" нараховано грошові кошти за користування земельною ділянкою у вигляді неодержаної орендної плати в розмірі 1 826 462, 75 грн. При здійсненні розрахунку враховано здійснену відповідачем оплату в сумі 429 178, 35 грн.
Предметом позову у даній справі є майнова вимога про стягнення з відповідача грошових коштів за користування земельною ділянкою у вигляді неодержаної орендної плати в сумі 1 826 462, 75 грн.
ІV. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.
4.1. Правове регулювання використання землі.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.
Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них.
Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Відповідно до ч. 1, 9 ст. 93 ЗК України (тут і далі - в редакції від 13.02.2020) право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі» (тут і далі - в редакції від 13.02.2020) оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про оренду землі» орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Отже, договір оренди землі є договором, за яким у сторін виникають обов'язки щодо його виконання: в орендодавця виникає обов'язок передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а в орендаря - обов'язок використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства та сплачувати орендну плату в порядку і розмірі, встановленому договором або законом.
Відповідно до ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка.
Плата за землю справляється відповідно до закону.
Відповідно до п. "в" ч. 1 ст. 96 ЗК України землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.
Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
У разі визнання у судовому порядку договору оренди землі недійсним отримана орендодавцем орендна плата за фактичний строк оренди землі не повертається.
Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про оренду землі» розрахунки щодо орендної плати за земельні ділянки, що перебувають у державній і комунальній власності, здійснюються виключно у грошовій формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.
Відповідно до п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (тут і далі - в редакції від 29.12.2019) плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Відповідно до п. 287.1 ст. 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.
Відповідно до абз. 1 п. 288.1 ст. 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
Відповідно до п. 288.2, п. 288.3, п. 288.4 ст. 288 ПК України платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.
4.2. Правове регулювання переходу права на земельну ділянку у разі набуття права власності на об'єкт нерухомого майна, що розміщений на ній.
Відповідно до ст. 377 ЦК України (в редакції від 13.02.2020) до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків та об'єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації).
Відповідно до ч. 1 ст. 120 ЗК України (в редакції від 13.02.2020) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Відповідно до ч. 2 ст. 120 ЗК України якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Відповідно до абз. 1 ч. 6 ст. 120 ЗК України істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з набуттям права власності на ці об'єкти, крім об'єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації.
Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України "Про оренду землі" (в редакції від 13.02.2020) до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.
У розумінні наведених положень при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду (відповідно до договору, який містить необхідні за законом істотні умови), право попереднього власника або користувача припиняється в силу прямої вказівки закону без припинення у цілому договору оренди земельної ділянки. Відповідно, новий власник об'єкта нерухомості, якому переходить право оренди, набуває права оренди за чинним договором оренди, а не у порядку повторного надання земельної ділянки, тобто має місце заміна сторони у зобов'язанні (правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 29.08.2018 року у справі № 920/675/17, від 07.11.2018 року у справі № 910/20774/17, від 27.02.2019 року у справі № 913/661/17, від 13.06.2019 року у справі № 922/2427/18).
Після відчуження об'єкта нерухомості, розташованого на орендованій земельній ділянці, договір оренди землі у відповідній частині припиняється щодо відчужувача, однак діє на тих самих умовах стосовно нового власника нерухомості, який з моменту набуття такого права набуває також права оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщене, а отже й відповідні права та обов'язки, у тому числі зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою (вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.08.2018 року у справі № 920/675/17).
У разі переходу права власності на нерухомість заміна орендаря земельної ділянки у відповідному чинному договорі оренди землі відбувається автоматично, в силу прямої норми закону (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.06.2019 року у справі № 922/2427/18).
Верховний Суд неодноразово наголошував, що у разі переходу права власності на нерухомість заміна орендаря земельної ділянки у відповідному чинному договорі оренди землі відбувається автоматично, в силу прямої норми закону, не залежно від того, чи відбулося документальне переоформлення орендних правовідносин шляхом внесення змін у договір стосовно орендаря, оскільки переоформлення лише формально відображає те, що прямо закріплено в законі (правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 07.11.2018 року у справі № 910/20774/17, від 27.02.2019 року у справі № 913/661/17).
4.3. Правове регулювання порушення виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
V. ВИСНОВКИ СУДУ.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість, підставність та доведеність належними доказами позовних вимог.
Судом встановлено, що відповідач ТзОВ "ІНТЕР КОНЕКТ" 14.02.2020 на підставі договору купівлі-продажу набув право власності на об'єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю громадсько-торгового центру, загальною площею 9 924, 5 кв. м. за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, пр. Героїв Сталінграду, 9-р (нежитлова будівля).
Об'єкт нерухомого майна розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 4810137200:15:004:0033, площею 10 108 кв. м. за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, пр. Героїв Сталінграду, 9-р, яка перебувала в оренді на підставі договору оренди землі № 8972 від 28.08.2012.
Отже, в силу приписів ст. 377 ЦК України, ст. 120 ЗК України, ст. 7 Закону України "Про оренду землі", після відчуження об'єкта нерухомості, розташованого на орендованій земельній ділянці, договір оренди землі у відповідній частині припинився щодо відчужувача, однак діяв на тих самих умовах стосовно нового власника нерухомості, який з моменту набуття такого права набув також право оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщене, а отже й відповідні права та обов'язки, у тому числі зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою.
В спірному випадку заміна орендаря земельної ділянки у відповідному чинному договорі оренди землі відбулась автоматично, в силу прямої норми закону.
Суду не подано доказів сплати відповідачем орендної плати в розмірі 1 826 462, 75 грн. за користування земельною ділянкою за період з 14.02.2020 по 01.12.2021, як і не спростовано позовних вимог.
Отже, позов про стягнення з відповідача коштів в сумі 1 826 462, 75 грн. за користування земельною ділянкою у вигляді неодержаної орендної плати підлягає задоволенню.
VІ. РОЗГЛЯД ЗАЯВИ ПРО РОЗСТРОЧЕННЯ ВИКОНАННЯ РІШЕННЯ.
17.02.2022 до Господарського суду Миколаївської області за допомогою системи «Електронний суд» від відповідача надійшла заява (вх. № 2468/22 від 17.02.2022) про розстрочення виконання рішення, в якій відповідач просить суд розстрочити виконання рішення Господарського суду Миколаївської області по справі № 915/102/22 в частині стягнення з відповідача 1 826 462, 75 грн. за користування земельною ділянкою на 12 місяців, починаючи з дня ухвалення рішення, зі сплатою заборгованості щомісячно рівними частками по 152 205, 23 грн.
В обґрунтування заяви відповідач зазначає, що основним видом діяльності ТОВ «ІНТЕР КОНЕКТ» є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна. Проте, на здійснення господарської діяльності відповідача значно вплинув карантин та карантинні обмеження, спричинені пандемією коронавіруса. Більшість приміщень, які товариство надає в оренду, простоюють.
Відповідач зазначає, що під час пандемії відповідач практично не мав прибутку, прибуток за 2021 рік становить 144 000, 00 грн. Внаслідок чого, відповідач знаходиться у скрутному матеріальному становищі.
Відповідач зазначає, що скрутний майновий стан ТОВ «ІНТЕР КОНЕКТ» підтверджується податковою та фінансовою звітністю товариства, зокрема, звітом про фінансові результати за 2020 рік (звітність здається один раз на рік, так як ТОВ «ІНТЕР КОНЕКТ» відноситься до малих платників податків).
Відповідач зазначає, що у відповідача існує ряд щомісячних обов'язкових платежів, в тому числі з податків та зборів; поточні видатки забезпечують поточне функціонування товариства (оплата праці працівникам, придбання матеріалів, оплата комунальних послуг та енергоносіїв, тощо).
Відповідач зазначає, що відкриття виконавчого провадження та арешт рахунків відповідача не зможуть позитивно вплинути на строки виконання судового рішення, а лише пригнітять ситуацію з платоспроможності відповідача. Із заблокованими рахунками погашення заборгованості стане достатньо тривалою процедурою.
Відповідач зазначає, що надання можливості відповідачу розстрочити виконання судового рішення, виходячи з приписів ст. 331 ГПК України, гарантовано надасть товариству можливість укласти нові договори та отримати прибуток, який буде направлено на виконання судового рішення; надання розстрочки виконання рішення у справі сприятиме належному виконанню заявником своїх наявних зобов'язань, можливості запланувати та здійснити відповідні витрати, а, отже, належним чином виконати рішення суду у справі, що буде сприяти захисту інтересів обох сторін.
Прокурор в судовому засіданні усно заперечив проти розстрочення виконання рішення суду.
Стаття 238 ГПК України визначає вимоги до змісту судового рішення. Зокрема, відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 238 ГПК України у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.
Відповідно до ст. 160 ГПК України суд може внести виправлення до судового наказу, визнати його таким, що не підлягає виконанню або відстрочити чи розстрочити або змінити спосіб чи порядок його виконання в порядку, встановленому статтями 328, 331 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1-5 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
За змістом наведених норм відстрочення та розстрочення є правом, а не обов'язком суду, яке реалізується виключно у виняткових випадках та за наявністю підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Відповідно до п. 7.1.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 року "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).
Відповідно до п. 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 року "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
При цьому необхідно враховувати, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, ця норма не вимагає, і господарський суд законодавчо обмежений річним терміном відстрочки чи розстрочки виконання рішення з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, тощо.
Тобто, законодавець у будь-якому випадку пов'язує розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.
Разом з тим, положення Господарського процесуального кодексу України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд повинен оцінити докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 86 такого кодексу. Відповідно до вказаної статті господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Крім того, питання про розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення / розстрочення виконання рішення суду є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення.
Розстрочення виконання рішення суду має здійснюватися з метою недопущення погіршення економічної ситуації боржника, а також з метою недопущення невиконання рішення суду на користь кредитора. Тобто, важливим є досягти балансу інтересів сторін.
Так, згідно зі ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Так, при вирішенні питання про відстрочку/розстрочку виконання рішення суд враховує не тільки можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але й такі ж наслідки для стягувача при затримці виконання рішення.
Із підстав, умов та меж надання відстрочки/розстрочки виконання судового рішення випливає, що безпідставне надання відстрочки або розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
У зв'язку з тим, що відстрочка або розстрочка виконання рішення продовжує період відновлення порушеного права позивача, при її наданні необхідно враховувати закріплені в нормах національного матеріального права та Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, допустимі межі надання такої відстрочки.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі Чижов проти України зазначено, що на державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до параграфу 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Розглянувши заяву відповідача про розстрочення виконання рішення суду (вх. № 2468/22 від 17.02.2022), судом відмовлено у його задоволенні, виходячи з наступного.
На підтвердження викладених в заяві обставин відповідачем подано суду лише Баланс підприємства станом на 31.12.2020 та податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2020 рік, з яких вбачається, що ТзОВ "ІНТЕР КОНЕКТ" є прибутковим підприємством. Будь-яких інших доказів на підтвердження факту неможливості чи утруднення виконання судового рішення відповідачем суду не подано. Судом також взято до уваги, що провадження по справі № 915/102/22 триває майже 10 місяців (враховуючи введення воєнного стану в Україні, руйнування приміщення Господарського суду Миколаївської області, передачу та подальше відновлення підсудності справ суду тощо), проте, доказів оплати (або часткової оплати) відповідачем заборгованості, яка є предметом спору, суду не надано, що свідчить про зростання заборгованості за договором оренди землі та систематичне ненадходження коштів до місцевого бюджету. Таким чином, розстрочення виконання судового рішення ще на один рік порушуватиме права позивача та не матиме дотримання балансу інтересів сторін у даній справі. В задоволенні клопотання відповідача про розстрочення виконання судового рішення судом відмовлено.
VІI. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судовий збір в розмірі 27 396, 94 грн. згідно ст. 129 ГПК України слід відшкодувати Миколаївській обласній прокуратурі з відповідача.
Керуючись ст. 129, 233, 238, 240, 241, 254-259 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2 Стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР КОНЕКТ», вул. Сім'ї Хохлових, 8, м. Київ, 04119 (код ЄДРПОУ 42199599) на користь позивача Миколаївської міської ради, вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001 (код ЄДРПОУ 26565573) на розрахунковий рахунок UA588999980314000611000014483, УК у м. Миколаєві/Центральний р-н/24062200, ЄДРПОУ одержувача 37992030, банк одержувача Казначейство України (ЕАП):
- 1 826 462, 75 грн. (один мільйон вісімсот двадцять шість тисяч чотириста шістдесят дві грн. 75 коп.) - коштів за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 4810137200:15:004:0033, площею 10 108 кв.м. по проспекту Героїв України, 9-р у м. Миколаєві у вигляді неодержаної орендної плати.
3. Стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР КОНЕКТ», вул. Сім'ї Хохлових, 8, м. Київ, 04119 (код ЄДРПОУ 42199599) на користь Миколаївської обласної прокуратури, вул. Спаська, 28, м. Миколаїв, 54001 (на р/р UA748201720343150001000000340, ЄДРПОУ 02910048, Банк ДКСУ м. Києва, МФО 820172):
- 27 396, 94 грн. (двадцять сім тисяч триста дев'яносто шість грн. 94 коп.) - витрат по сплаті судового збору.
4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Повний текст рішення складено 30.12.2022 (у зв'язку з технічними проблемами (відключення) в електропостачанні та роботі системи діловодства)
Суддя Е.М. Олейняш