02.01.2023 р. Справа№ 914/3377/22
м. Львів
Господарський суд Львівської області у складі судді Ростислава Матвіїва, розглянувши матеріали позовної заяви
за позовом: Сколівської міської ради, м. Сколе, Стрийський район, Львівська область,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЯРОМ», м. Київ,
предмет позову: розірвання договору оренди землі та зобов'язання повернути земельну ділянку,
підстава позову: порушення умов договору оренди землі від 21.10.2019,
встановив:
29.12.2022 до Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Сколівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЯРОМ» про розірвання договору оренди землі та зобов'язання повернути земельну ділянку.
Розглянувши матеріали позовної заяви, суд зауважує, що наявні підстави для повернення позовної заяви заявнику, та зазначає таке.
Так, відповідно до тексту позовної заяви така підписана міським головою Миколою Романишиним. Проте, підписана не особистим підписом, а з використанням факсиміле.
Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина друга статті 4 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частини третьої статті 56 Господарського процесуального кодексу України юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, диспозитивність, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості є одними з основних засад судочинства, закріпленими у статті 124 Конституції України, статтях 2, 7, 13, 14 Господарського процесуального кодексу України.
Принцип диспозитивності передбачає, зокрема, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 14 Господарського процесуального кодексу України).
При розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом (частина перша 161 Господарського процесуального кодексу України).
Статтею 162 Господарського процесуального кодексу України передбачено обов'язкові вимоги до змісту та оформлення позовної заяви, зокрема визначено, що у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи (частини перша, друга цієї статті).
Таким чином, як зазначає Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 08.07.2021 у справі № 916/3209/20, позовна заява має містити підпис позивача або його представника. При цьому, позовна заява має бути підписана власноручно, відтворення підпису за допомогою факсиміле або інших технічних засобів відтворення зображення підпису процесуальним законом не допускається. З урахуванням положень частини восьмої статті 6 Господарського процесуального кодексу України позовна заява може містити електронний цифровий підпис, прирівняний до власноручного підпису, відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги".
Ці приписи кореспондуються з положеннями статті 42 Господарського процесуального кодексу України про те, що якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника). Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в паперовій формі, такі документи скріплюються власноручним підписом учасника справи (його представника) (частина восьма цієї статті).
За змістом частини п'ятої статті 174 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повертається позивачу у разі, якщо таку заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано (пункт 1 вказаної норми).
Зазначені положення засвідчують обов'язковість та безумовність вимоги господарського процесуального закону стосовно підписання позовної заяви власноручним або електронним цифровим підписом позивача (його представника) або особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, як підтвердження справжньої волі позивача на настання відповідних правових наслідків станом на час звернення до суду із позовом, отже дотримання принципу диспозитивності господарського судочинства.
Використання в такому випадку факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису Господарським процесуальним кодексом України не допускається.
Скріплення позовної заяви підписом позивача, його представника або іншої особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, має бути виконане власноручно у спосіб, визначений статтями частиною восьмою статті 42, частиною другою статті 162 Господарського процесуального кодексу України.
У разі недотримання цих вимог процесуальний закон не передбачає можливості залишення позовної заяви без руху задля підтвердження волевиявлення позивача, а в залежності від стадії процесу встановлює безумовні наслідки, зокрема, повернення позовної заяви і доданих до неї документів зі стадії відкриття провадження у справі (частина четверта статті 174 Господарського процесуального кодексу України) або залишення позову без розгляду після відкриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України.
Верховний Суд у вказаній справі акцентував, що оскільки процесуальним законодавством за загальним правилом передбачено особисте звернення позивача до суду та власноручне підписання ним заяв по суті справи, то подання процесуальних заяв з використанням факсимільного відтворення підпису позивача (його представника), що є штампом із зображенням підпису та може бути виготовлений і використаний будь-ким, не відповідає приписам частини другої статті 4, статей 42, 46, частини другої статті 162 ГПК України та не може бути доказом волевиявлення особи на підписання відповідного документа. Близьку за змістом правову позицію щодо застосування частини восьмої статті 42 та/чи частини другої статті 162 ГПК України за обставин факсимільного відтворення підпису уповноваженої особи на процесуальних документах викладено у постановах Верховного Суду від 24.05.2018 у справі № 5027/805-б/2012, від 26.06.2018 у справі № 922/4478/16, від 23.11.2018 у справі № 5023/1668/11.
Враховуючи зазначене, відповідно до ч. 5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суд доходить висновку, що позовна заява не підписана міським головою, тому наявні підстави для повернення позовної заяви. Відповідно до ч. 8 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків.
Суд також звертає увагу на інші недоліки, допущені при поданні позовної заяви. Так, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством (ст. 91 Господарського процесуального кодексу України). Проте, частина поданих до позовної заяви копій документів не засвідчені одним чином.
Крім цього, згідно з п. 5 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову. А згідно з ч. 2 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
У тексті позовної заяви позивач стверджує про реєстрацію права оренди на земельну ділянку відповідачем 21.10.2019, про заборгованість по орендній платі відповідача на 01.01.2022 відповідно до інформації, наданої Фінансовим відділом Сколівської міської ради, про надіслання відповідачу 22.07.2022 претензії № 709/02-07. Проте, доказів на підтвердження вказаних обставин не долучено до позовної заяви.
Керуючись ч. 5 ст. 174, ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
ухвалив:
Позовну заяву Сколівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЯРОМ» про розірвання договору оренди землі та зобов'язання повернути земельну ділянку (позовна заява з додатками на 65 аркушах) у справі № 914/3377/22 повернути позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвалу про повернення позовної заяви може бути оскаржено в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.
Суддя Матвіїв Р.І.