ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
02.01.2023Справа № 910/9053/22
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "АЛЕКСАНДР"
до Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ"
про стягнення 38 483,61 грн
Суддя О.В. Гумега
секретар судового засідання
Ратківська А.Р.
Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "АЛЕКСАНДР" (далі - позивач, ТОВ "ТД "АЛЕКСАНДР") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" (далі - відповідач, АТ "УКРЗАЛІЗНИЦЯ") про стягнення 38 483,61 грн на підставі Договору поставки № Л/НХ-21259/НЮ від 04.06.2021, з яких: 33 499,80 грн основного боргу, 4 983,81 грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги обгрунтовано тим, що позивач на підставі наведеного Договору здійснив поставку товару відповідачу згідно видаткової накладної № ЗП-00010897 від 23.11.2021 на суму 33 499,80 грн, проте відповідач не здійснив розрахунок за поставлений товар.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.09.2022 позовну заяву ТОВ "ТД "АЛЕКСАНДР" залишено без руху.
29.09.2022 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2022 позовну заяву ТОВ "ТД "АЛЕКСАНДР" прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/9053/22, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).
31.10.2022 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, направлений до суду засобами поштового зв'язку 27.10.2022. Згідно поданого відзиву на позовну заяву відповідач просить суд поновити строк для подання відзиву, долучити відзив до матеріалів справи, відмовити у задоволенні вимог щодо штрафних санкцій повністю.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2022 постановлено задовольнити клопотання АТ "УКРЗАЛІЗНИЦЯ" про поновлення строку для подання відзиву на позовну заяву, поновити АТ "УКРЗАЛІЗНИЦЯ" строк подання відзиву, відзив АТ "УКРЗАЛІЗНИЦЯ" долучити до матеріалів справи.
11.11.2022 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач вважає вимоги відповідача у відзиві щодо відмови у задоволенні позову в частині стягнення штрафних санкцій за прострочення виконання грошового зобов'язання безпідставними та необгрунтованими.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву, відзив на позовну заяву, відповідь на відзив та додані до них докази.
Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до статей 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.
З'ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, а відповідач як на підставу своїх заперечень та дослідивши матеріали справи, суд
04.06.2021 між Акціонерним товариством "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" (далі - покупець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "АЛЕКСАНДР" (далі - постачальник, позивач) укладено Договір поставки №Л/НХ-21259/НЮ (далі - Договір №Л/НХ-21259/НЮ від 04.06.2021 або Договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити покупцеві товар, зазначений в Специфікації №1 (Додаток №1 до Договору), а покупець - прийняти товар і оплатити його вартість.
Пунктами 1.2, 1.3, 1.4 Договору визначено найменування товару: Шкірка шліфувальна Код ДК 021:2015 - 14810000-2 (Абразивні вироби), номенклатура товару, код УКТЗЕД, виробник товару, країна походження товару, кількість товару визначаються в Специфікації №1 (Додаток №1 до Договору); рік виготовлення товару: не раніше 2021.
Відповідно до п. 3.1 Договору ціна за одиницю товару визначається в Специфікації №1 (Додаток № 1 до Договору) в національній валюті України. Постачання здійснюється за цінами, передбаченими у Специфікації №1 (Додаток № 1 до Договору).
У Специфікації №1 (Додаток №1 до Договору) сторони погодили код УКТЗЕД, найменування та технічні характеристики товару, що постачається позивачем, визначили його кількість, ціну та вартість.
Відповідно до п. 4.1 Договору погоджено, що покупець здійснює розрахунок за кожну партію поставленого товару за умови наявності належним чином оформлених документів на відповідну партію: 1) акту приймання-передачі товару; 2) видаткової накладної; 3) податкової накладної, складеної та зареєстрованої у Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до Податкового кодексу України.
Пунктом 4.1 Договору також погоджено, що покупець здійснює розрахунок протягом 45 банківських днів з дати реєстрації постачальником, складеної відповідно до Податкового кодексу України, податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Відповідно до п. 5.4 Договору поставка товару проводиться партіями протягом не більше 15 (п'ятнадцяти) днів з моменту подання заявки покупця, згідно п. 5.4.4 даного Договору, яка вважається дозволом на доставку товару та є підтвердженням готовності покупця до приймання товару.
Згідно з пп. 6.1.1 п. 6.1 Договору покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати вартість отриманого товару.
Відповідно до п. 9.1 Договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2021, а в частині розрахунків - до повного виконання зобов'язань.
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач зазначив, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору не здійснив оплату за товар, поставлений позивачем згідно видаткової накладної № ЗП-00010897 від 23.11.2021, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 33 499,80 грн (основний борг). Крім основного боргу, з огляду на прострочення відповідачем грошового зобов'язання, позивач заявив до стягнення з відповідача 4 983,81 грн інфляційних втрат за період з березня по липень 2022 року.
Відповідно до частин 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (частини 1, 2 ст. 73 ГПК України).
Приписами статей 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно статей 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає наступне.
Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з частиною 1 статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Аналіз умов укладеного між сторонами Договору №Л/НХ-21259/НЮ від 04.06.2021 свідчить про те, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно статтями 173, 174, 175, 264-269 Господарського кодексу України, статтями 11, 202, 509, 655, 662, 663, 691, 692, 712 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України).
Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу ((ч. 1 ст. 663 Цивільного кодексу України).
Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
З матеріалів справи вбачається, що згідно умов Договору відповідачем було подано позивачу заявку на поставку товару від 19.11.2021 на суму 33 499,80 грн з ПДВ.
23.11.2021 за видатковою накладною №ЗП-00010897 позивач поставив відповідачу товар на суму 33 499,80 грн з ПДВ. Наведена видаткова накладна підписана уповноваженими представниками та скріплена печатками сторін.
Відповідно до п. 4.1 Договору розрахунок за поставлений товар здійснюються покупцем 45 банківських днів з дати реєстрації постачальником, складеної відповідно до Податкового кодексу України, податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Податкова накладна №1502 від 23.11.2021 зареєстрована позивачем у Єдиному реєстрі податкових накладних 14.12.2021, а відтак відповідач повинен був розрахуватись за товар, поставлений згідно видаткової накладної №ЗП-00010897 від 12.11.2021, не пізніше 18.02.2022.
Відповідач не здійснив оплату поставленого йому товару у строк, передбачений умовами Договору.
05.07.2022 позивач направив відповідачу претензію №85 від 05.07.2022, у якій просив протягом семи днів з дня її одержання сплати суму основного боргу у розмірі 33 499,80 грн.
Відповідач відповіді на претензію не надав, суму основного боргу не оплатив.
Враховуючи, що наявність та розмір заборгованості відповідача за товар, поставлений згідно Договору за видатковою накладною №ЗП-00010897 від 12.11.2021 у сумі 33 499,80 грн, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем фактично не заперечувались, позовні вимоги ТОВ "ТД "АЛЕКСАНДР" про стягнення з АТ "УКРЗАЛІЗНИЦЯ" 33 499,80 грн основного боргу підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 4 983,81 грн інфляційних втрат за період з березня по липень 2022 року.
Судом встановлено, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання за Договором щодо оплати за поставлений товар.
Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" перевірку наведеного позивачем розрахунку інфляційних втрат у сумі 4 983,81 грн за період з березня по липень 2022 року, суд визнає його обґрунтованим та арифметично вірним.
У відзиві на позовну заяву відповідач просить суд відмовити у задоволенні вимог позивача щодо штрафних санкцій повністю, посилаючись на приписи ст. 233 Господарського кодексу України, а також на пункт 8.1 Договору, згідно якого сторони звільняються від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за Договором у разі, коли таке невиконання сталося внаслідок дії обставин непереборної сили.
Відповідач зазначив про введення в Україні воєнного стану та проведення загальної мобілізації, які продовжено на даний час, вказав, що листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 на підставі статей 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", Статуту ТПП України, засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України.
Відповідач звернув увагу, що загальновідомими обставинами є те, що АТ "УКРЗАЛІЗНИЦЯ" як стратегічне підприємство після початку збройної агресії російської федерації проти України працює в посиленому режимі, виконує безкоштовні евакуаційні рейси для громадян, перевезення військових та гуманітарних вантажів, тоді як інфраструктура підприємства зазнає постійних обстрілів та ракетних ударів з боку російської федерації.
Оцінюючи доводи відповідача та надані на їх підтвердження докази, суд зазначає наступне.
Судом враховано правові висновки Верховного Суду щодо дії форс-мажорних обставин, викладені у постанові від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21:
"Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов'язань за даних умов здійснення господарської діяльності.
Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом".
Умовами укладеного між сторонами Договору встановлено:
8.1 Сторона, яка зазнала впливу обставин непереборної сили звільняється від відповідальності за невиконання та/або неналежне виконання своїх зобов'язань. Наявність обставин непереборної сили засвідчує Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати відповідно до статей 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» шляхом видачі сертифіката.
8.2 Сторона, що не може виконувати зобов'язання за цим Договором внаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 10 (десяти) днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі, рекомендованим листом з описом вкладення та сертифікатом Торгово-промислової палати України, що підтверджує про обставини непереборної сили.
Як встановлено судом, відповідач не повідомив позивача у порядку та строки, встановлені Договором про не можливість виконувати зобов'язання за Договором внаслідок дії обставин непереборної сили.
Щодо листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, яким засвідчено, що військова агресія рф проти України є форс-мажорною обставиною, то судом враховано, що такий лист ТПП України фактично не свідчить про наявність причинно-наслідкового зв'язку між введенням військового стану, у зв'язку з військовою агресією рф проти України, та неможливістю виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором щодо оплати за товар, отриманий у листопаді 2021 року.
Таким чином, наведені відповідачем обставини не звільняють останнього від обов'язку сплатити за отриманий товар, рівно як і від відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання на підставі статті 625 Цивільного кодексу України.
Суд також відзначає, що приписами стаття 233 Господарського кодексу України, на яку посилався відповідач, передбачено право суду зменшити розмір штрафних санкцій, у разі якщо належні до сплати санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України вважається мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання (постанови ВП ВС від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16).
Отже, з урахуванням конкретних обставин даної справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ "ТД "АЛЕКСАНДР" про стягнення з АТ "УКРЗАЛІЗНИЦЯ" 4 983,81 грн інфляційних втрат у повному обсязі. Наразі наведене клопотання відповідача суд відхиляє як безпідставне.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства та матеріалів справи в цілому, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.
Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Позивачем до позовної заяви додано попередній розрахунок суми судових витрат, який складається з витрат на сплату судового збору в сумі 2 481,00 грн та витрат на правничу допомогу в сумі 2 000,00 грн.
Відповідач попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, до суду не подав.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.
Враховуючи приписи ст. 129 ГПК України та задоволення позову повністю, судовий збір в сумі 2 481,00 грн покладається на відповідача.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з ч. 3 статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч. 8 ст. 129 ГПК України).
Враховуючи, що позивачем не було подано жодних доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відшкодування відповідних судових витрат позивача.
Керуючись статтями 56, 58, 73-80, 86, 123, 124, 126, 129, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" (Україна, 03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5; ідентифікаційний код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "АЛЕКСАНДР" (Україна, 69053, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, буд. 2; ідентифікаційний код 38920229) 33 499,80 грн (тридцять три тисячі чотириста дев'яносто дев'ять гривень 80 коп.) основного боргу, 4 983,81 грн (чотири тисячі дев'ятсот вісімдесят три гривні 81 коп.) інфляційних втрат, 2 481,00 грн (дві тисячі чотириста вісімдесят одну гривню 00 коп.) судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України.
Повне рішення складено 02.01.2023.
Суддя Оксана ГУМЕГА