ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
02.01.2023Справа № 910/10001/22
За позовом Акціонерного товариства "ЖИТОМИРОБЛЕНЕРГО"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАВЕРСТОК"
про стягнення 257 291,56 грн
Суддя О.В. Гумега
секретар судового засідання
Ратківська А.Р.
Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.
Акціонерне товариство "ЖИТОМИРОБЛЕНЕРГО" (далі - позивач, АТ "ЖИТОМИРОБЛЕНЕРГО") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАВЕРСТОК" (далі - відповідач, ТОВ "ПАВЕРСТОК") про стягнення 257 291,56 грн на підставі Договору електропостачальника про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії № 229 від 11.03.2020, з яких: 83 015,62 грн заборгованості за послуги з розподілу (передачі) електричної енергії за червень 2022 року, 166 031,24 грн штрафу, 6 368,32 грн пені, 1 494,28 грн інфляційних нарахувань, 382,10 грн 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати отриманих за Договором послуг з розподілу (передачі) електричної енергії за червень 2022 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.10.2022 позовну заяву АТ "ЖИТОМИРОБЛЕНЕРГО" прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/10001/22, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).
Суд повідомляв позивача та відповідача про відкриття провадження у справі № 910/10001/22.
У зв'язку з відсутністю фінансування видатків на оплату послуг з пересилання поштових відправлень (відповідне оголошення було розміщене на сторінці Господарського суду міста Києва суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://court.gov.ua/fair/), ухвала Господарського суду міста Києва від 04.10.2022 про відкриття провадження у справі № 910/10001/22 була надіслана на електронні адреси позивача та відповідача, вказані позивачем у позовній заяві, а саме: kanc@co.ztoe.com.ua (позивача) та office@powerstok.com.ua (відповідача).
Крім того, ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.10.2022 зобов'язано позивача направити відповідачу (на адресу місцезнаходження) копію ухвали про відкриття провадження у справі № 910/10001/22 (виготовленої з Єдиного державного реєстру судових рішень https://reyestr.court.gov.ua/), докази чого надати суду.
Пунктом 2 частини 6 статті 242 ГПК України встановлено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.
В матеріалах справи міститься повідомлення про доставку електронного листа, в якому зазначено, що ухвала про відкриття провадження у справі № 910/10001/22 від 04.10.2022 доставлена позивачу 05.10.2022. Оскільки представник позивача не повідомляв суд про зміну адреси електронної пошти (ч. 8 ст. 120 ГПК України), тому останній вважається належним чином повідомленим, а вказана ухвала врученою позивачу в порядку ст. 120, 242 ГПК України.
11.11.2022 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшли докази на підтвердження направлення позивачем на адресу місцезнаходження відповідача (Україна, 03038, м. Київ, вул. Грінченка Миколи, буд. 4) копії ухвали суду про відкриття провадження у справі № 910/10001/22, а саме: фіскальний чек, накладна та опис вкладення у цінний лист № 1000814151607 від 02.11.2022.
Враховуючи, що ухвалу про відкриття провадження у справі № 910/10001/22 від 04.10.2022 було надіслано відповідачу за належною адресою, яка відповідає адресі місцезнаходження відповідача, зазначеній у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд дійшов висновку про те, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).
Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.
У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву та додані до неї докази.
Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до статей 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.
З'ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, та дослідивши матеріали справи, суд
Закон України "Про ринок електричної енергії" визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.
Відповідно до п. 56, 72 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок електричної енергії", оператор системи розподілу - юридична особа, відповідальна за безпечну, надійну та ефективну експлуатацію, технічне обслуговування та розвиток системи розподілу і забезпечення довгострокової спроможності системи розподілу щодо задоволення обґрунтованого попиту на розподіл електричної енергії з урахуванням вимог щодо охорони навколишнього природного середовища та забезпечення енергоефективності; Регулятор - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг
Відповідно до ч. 4 ст. 46 Закону України "Про ринок електричної енергії" оператор системи розподілу надає послуги з розподілу електричної енергії на підставі договорів про надання послуг з розподілу. Договори про надання послуг з розподілу є публічними договорами приєднання та укладаються на основі типових договорів, форма яких затверджується Регулятором.
Пунктом 1.2.5 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 312 від 14.03.2018 (далі - Правила) (тут і далі - в редакції, чинній станом на 06.03.2020) встановлено, що оператор системи розподілу укладає договір електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії, зміст якого визначається оператором системи на основі Типового договору електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії, який є додатком 4 до цих Правил та укладається з кожним електропостачальником, який звертається до оператора системи.
Пунктами 2.1.14, 2.1.15 Правил передбачено, що Оператор системи не має права відмовити електропостачальнику, який звертається щодо укладення договору електропостачальника про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії споживачам, електроустановки яких приєднані до електричних мереж на території здійснення діяльності відповідного оператора системи. Договір електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії є публічним договором приєднання, зміст якого визначається оператором системи на основі типового договору, що є додатком 4 до цих Правил, оприлюднюється на офіційному веб-сайті оператора системи та укладається шляхом надання електропостачальником заяви-приєднання. Датою початку дії зазначеного договору є наступний робочий день від дня отримання оператором системи заяви-приєднання електропостачальника щодо укладення такого договору. На вимогу електропостачальника оператор системи протягом трьох робочих днів від дати звернення повинен надати електропостачальнику підписаний оператором системи примірник укладеного договору електропостачальника про надання послуг з розподілу (передачі) у письмовій формі.
10.03.2020 на адресу позивача від відповідача надійшла заява-приєднання від 06.03.2020 до умов договору електропостачальника про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії, розміщеного на сайті оператора системи розподілу (позивача).
11.03.2020 між Акціонерним товариством "ЖИТОМИРОБЛЕНЕРГО" (далі - оператор системи розподілу, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПАВЕРСТОК" (далі - постачальник, відповідач) укладено Договір № 229 електропостачальника про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії (далі - Договір).
Відповідно до умов Договору:
- цей Договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови передачі (розподілу) електричної енергії споживачам електропостачальника (далі - постачальник) як послуги оператора системи розподілу. Укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання постачальника до умов цього Договору (п. 1.1);
- умови Договору є однаковими для всіх електропостачальннків та розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричні енергії, затверджених постановою Національної комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14 березня 2018 року № 312 (далі - ПРРЕЕ) (п. 1.2);
- оператор системи надає послуги з розподілу/передачі електричної енергії за сукупністю споживачів, які входять до групи постачальника згідно з реєстром за ЕІС-кодамн споживачів і їх точками вимірювання. Реєстр ведеться оператором системи в електронному вигляді (п. 2.1);
- постачальник здійснює придбання та оплату послуг з розподілу (передачі) електричної енергії згідно з умовами глави 3 цього Договору за сукупністю споживачів постачальника, які згідно з умовами договорів про постачання електричної енергії (комерційних пропозицій постачальника) здійснюють оплату послуг з розподілу (передачі) електричної енергії у складі вартості (ціни) електричної енергії постачальника, та інших послуг оператора системи розподілу згідно з порядком розрахунків, який є додатком 1 до цього Договору (п. 2.2);
- розрахунковим періодом для цілей цього Договору є календарний місяць (п. 3.3);
- оплата, (придбання) послуг з розподілу (передачі) електричної енергії здійснюється постачальником у формі попередньої оплати, у тому числі плановими авансовими платежами (п. 3.4);
- оплата послуг з розподілу (передачі) електричної енергії здійснюється постачальником на поточний рахунок оператора системи розподілу (п. 3.5)
- постачальних зобов'язується: виконувати умови нього Договору; здійснювати придбання та оплату послуг з розподілу (передачі) електричної енергії у повному обсязі згідно з умовами глави 3 цього Договору за сукупністю споживачів постачальника, які згідно з умовами договорів про постачання електричної енергії (комерційних пропозицій постачальника) оплату (придбання) послуг з розподілу (передачі) електричної енергії забезпечу постачальних, та інших платежів, необхідність яких випливає з умов цього Договору (п. 4.2);
- за внесення платежів, передбачених цим Договором, з порушенням термінів, визначення порядком розрахунків, постачальник сплачує оператору системи розподілу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати (п. 6.6);
- Договір набирає чинності з дня приєднання постачальника до його умов цього договору і діє протягом 1 року, якщо інший строк не зазначено в заяві-приєднання (п. 9.1);
У заяві-приєднання від 06.03.2020 зазначено, що "Договір набирає чинності з дня приєднання постачальника до умов Договору і діє протягом 1 року, якщо інший строк не зазначено в заяві-приєднання. Договір вважається продовженим на кожен наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов".
Пунктом 10.1 Договору також встановлено, що цей Договір може бути змінений у разі внесення змін або скасування нормативно-правових актів, що регулюють відносини між оператором системи розподілу та постачальником. Сторони погоджуються з тим, що оператор системи розподілу вносить відповідні зміни та доповнення до цього Договору та оприлюднює їх на власному веб-сайті. Якщо постачальна не ініціював розірвання цього Договору протягом одного місяця з моменту оприлюднення змін та доповнень до цього Договору, вважається, що постачальник погодився зі зміненим Договором з дати його оприлюднення на веб-сайті оператора системи розподілу.
Матеріали справи не містять доказів про припинення дії або розірвання Договору.
Звертаючись з даним позовом до суду та обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що у червні 2022 року надав відповідачу на підставі Договору послуги з розподілу (передачі) електричної енергії на загальну суму 83 015,62 грн.
У зв'язку з тим, що відповідач наданих позивачем послуг не оплатив, станом на 01.09.2022 заборгованість відповідача за надані послуги з розподілу (передачі) електричної енергії у червні 2022 року склала 83 015,62 грн (основний борг).
Відтак, позивач звернувся з даним позовом до суду з вимогами про стягнення з відповідача 83 015,62 грн заборгованості за послуги з розподілу (передачі) електричної енергії за червень 2022 року (основного боргу), а також 166 031,24 грн штрафу, 6 368,32 грн пені, 1 494,28 грн інфляційних нарахувань, 382,10 грн 3% річних за порушення строків оплати послуг з розподілу (передачі) електричної енергії у червні 2022 року.
Відповідно до частин 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (частини 1, 2 ст. 73 ГПК України).
Приписами статей 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно статей 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає наступне.
Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з частиною 1 статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як встановлено судом, Договір між сторонами укладено з урахуванням статей 633, 634 ЦК України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 599 ЦК України, ст. 202 ГК України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 83 015,62 грн.
Як встановлено судом, у червні 2022 року позивачем надано відповідачу послуги з розподілу (передачі) електричної енергії на суму 83 015,62 грн.
Відповідно до п. 3.2 Додатку № 1 до Договору ("Порядок розрахунків") встановлено, що оплата послуг з розподілу (передачі) здійснюється постачальником авансовими платежами відповідно до розрахункових обсягів розподіленої електричної енергії у 100 % обсязі до 25 числа місяця, шо передує розрахунковому.
Пунктом 4 Додатку № 5 до Договору ("Порядок розрахунків вартості послуг з розподілу (передачі) електричної енергії") передбачено, що постачальник здійснює остаточний розрахунок за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії та оплату інших послуг (відключення/підключення споживача, інше), якщо такі надаються оператором системи за умовами даного Договору, з урахуванням всіх оплат за розрахунковий місяць протягом п'яти операційних днів після закінчення розрахункового місяця окремими платіжними дорученнями самостійно, згідно даного Договору та/або на підставі виставлених оператором системи розподілу рахунків.
Отже, враховуючи умови п. 4 Додатку № 5 до Договору, остаточний розрахунок за послуги з розподілу (передачі) електричної енергії за червень 2022 року відповідач мав здійснити до 07.07.2022 включно (протягом п'яти операційних днів після закінчення розрахункового місяця).
Листом № 012/13375 від 01.07.2022 позивач надіслав на адресу відповідача рахунок-фактуру № 90924 від 30.06.2022 та акт приймання-передачі наданих послуг № 90924 до Договору за червень 2022 року на суму 83 015,62 грн, просив відповідача провести оплату в терміни, передбачені Договором, один екземпляр акту приймання-передачі, підписаного з боку відповідача, повернути позивачу.
Матеріали справи підтверджується, що відповідач отримав наведений лист з рахунком-фактурою та актом за червень 2022 року на суму 83 015,62 грн, проте у встановлений Договором строк акт не підписав, заперечень не надав, рахунок не оплатив, докази протилежного в матеріалах справи відсутні.
Пунктом 8 Додатку № 5 до Договору встановлено, що за підсумками розрахункового місяця (періоду) оператор системи розподілу оформляє та направляє (надає) постачальнику Акт приймання-передачі послуг з розподілу електричної енергії та Акт приймання-передачі виконаних робіт на інші послуги, згідно умов цього Договору. Оформлені належним чином акти постачальник повертає оператору системи розподілу у п'ятиденний термін. У разі неповернення постачальником належно підтвердженого акта та відсутності заперечень, останній вважається підтвердженим.
Враховуючи умови п. 8 Додатку № 5 до Договору та неповернення відповідачем підписаного з його боку акту приймання-передачі наданих послуг № 90924 до Договору за червень 2022 року, за відсутності при цьому заперечень, такий акт вважається підтвердженим відповідачем.
Станом на час вирішення спору по суті матеріали справи не містять доказів на спростування вищенаведених обставин, доказів щодо оплати заборгованості відповідачем до суду не надано, відтак заборгованість відповідача перед позивачем за послуги з розподілу (передачі) електричної енергії за червень 2022 року на підставі Договору становить 83 015,62 грн.
З огляду на встановлене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 83 015,62 грн основного боргу підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 166 031,24 грн штрафу, 6 368,32 грн пені.
Судом встановлено, що відповідач не здійснив оплату послуг з розподілу (передачі) електричної енергії за червень 2022 року у встановлений термін (до 07.07.2022 включно).
Згідно з ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
За приписами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 9 Додатку № 5 до Договору також передбачено, що у випадку порушення строків оплати платежів за умовами цього Договору, постачальник сплачує оператору системи розподілу нараховану пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.
Дослідивши розрахунок пені, наведений позивачем у позовній заяві, судом встановлено, що позивачем вірно визначено період прострочення, за який нараховується пеня.
Здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" перевірку наведеного позивачем розрахунку пені, суд визнає його обґрунтованим та арифметично вірним, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача 6 368,32 грн пені підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Пунктом 5 Додатку № 1 "Порядок розрахунків" до Договору передбачено, що у випадку неоплати послуг з розподілу електричної енергії у встановлений термін постачальник сплачує оператору системи розподілу штраф в двократному розмір від суми неоплачених коштів.
Враховуючи наявність прострочення відповідачем оплати послуг з розподілу (передачі) електричної енергії за червень 2022 року, перевіривши наведений позивачем у позовній заяві розрахунок штрафу, який є вірним, суд дійшов до висновку про обґрунтованість вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу у сумі 166 031,24 грн.
Водночас судом враховано, що відповідно до статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з частиною 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Зазначені норми чинного законодавства України не містять переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
За змістом зазначених норм, вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін.
Зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткового співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України на власний розсуд та внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.
Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судами фактичні обставини.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 вказала таке: справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин; закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов'язків у правовідносинах; господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань; якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним.
Врахувавши непомірно великий розмір заявленого до стягнення з відповідача штрафу (166 031,24грн) порівняно з сумою заборгованості за послуги розподілу (передачі) електричної енергії за червень 2022 року (83 015,62 грн), враховуючи загальні засади, встановлені статтею 3 Цивільного кодексу України, а саме, справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи інтереси обох сторін, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру штрафу на 50 % до 83 015,62 грн, у зв'язку з чим вимога позивача щодо стягнення з відповідача штрафу підлягає частковому задоволенню в розмірі 83 015,62 грн.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 494,28 грн інфляційних нарахувань, 382,10 грн 3% річних.
Відповідно до вимог ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" перевірку наведеного позивачем у позовній заяві розрахунку 3% річних та інфляційних нарахувань, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 1 494,28 грн інфляційних нарахувань, 382,10 грн 3% річних підлягають задоволенню в повному обсязі.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи викладене, оцінивши подані докази в порядку ст. 86 ГПК України, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме: стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 83 015,62 грн основного боргу, 83 015,62 грн штрафу, 1 494,28 грн інфляційних нарахувань, 382,10 грн 3% річних.
Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Позивачем в позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, який складається з суми судового збору в розмірі 3 859,37 грн.
Відповідач попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, до суду не подав.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 9 ст. 129 ГПК України передбачено, зокрема, що якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Таким чином, судовий збір повністю покладається на відповідача, з огляду те, що спір у даній справі виник внаслідок неправильних дій відповідача, а часткове задоволення позовних вимог обумовлене реалізацією судом свого права на зменшення неустойки (штрафу).
Враховуючи приписи ст. 129 ГПК України, судовий збір у сумі 3 859,37 грн покладається на відповідача як на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір.
Керуючись статтями 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 165, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАВЕРСТОК" (Україна, 03038, м. Київ, вул. Грінченка Миколи, буд. 4; ідентифікаційний код 43016569) на користь Акціонерного товариства "ЖИТОМИРОБЛЕНЕРГО" (Україна, 10008, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Пушкінська, буд. 32/8; ідентифікаційний код 22048622) 83 015,62 грн (вісімдесят три тисячі п'ятнадцять гривень 62 коп.) основного боргу, 83 015,62 грн (вісімдесят три тисячі п'ятнадцять гривень 62 коп.) штрафу, 1 494,28 грн (одну тисячу чотириста дев'яносто чотири гривні 28 коп.) інфляційних нарахувань, 382,10 грн (триста вісімдесят дві гривні 28 коп.) 3% річних, 3 859,37 грн (три тисячі вісімсот п'ятдесят дев'ять гривень 37 коп.) судового збору.
3. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України.
Повне рішення складено 02.01.2023.
Суддя Оксана ГУМЕГА