465/4703/19
6/465/70/22
29.12.2022 року м. Львів
Франківський районний суд м.Львова в особі судді Гладишевої Х.В.,
за участю секретаря судового засідання Василюк В.Б.
заявник - не з'явився,
заінтересовані особи - не з'явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в залі судових засідань Франківського районного суду м.Львоваподання Франківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) (відділ примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів)) про встановлення способу та порядку виконання виконавчого листа №465/4703/19 від 08.10.2020, -
встановив:
В провадженні Франківського районного суду м.Львова перебуває подання Франківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) про встановлення способу та порядку виконання виконавчого листа №465/4703/19 від 08.10.2020, в якому заявник просить встановити спосіб та порядок виконання виконавчого листа №465/4703/19, виданого 08.10.2020 Франківським районним судом м.Львова про відібрання малолітнього ОСОБА_1 у батька ОСОБА_2 та передачу матері ОСОБА_3 .
Подання мотивоване тим, що на виконанні у відділі перебуває виконавче провадження АСВП 63570004 з примусового виконання виконавчого листа №465/4703/19, виданого 08.10.2020 Франківським районним судом м.Львова про відібрання малолітнього ОСОБА_1 у батька ОСОБА_2 та передачу матері ОСОБА_3 . 10.11.2020 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, яку скеровано боржнику для виконання та стягувану до відома. 27.11.2020 року державним виконавцем скеровано боржнику виклик у відділ з метою надання пояснень з приводу невиконання рішення суду та надання відомостей щодо місця перебування дитини. 04.12.2020 року та 11.12.2020 року державним виконавцем винесено постанови про накладення штрафу на боржника у розмірі 1700 грн. та повторно скеровано боржнику виклик у відділ. 18.12.2020 року державним виконавцем скеровано до Франківського районного суду м.Львова подання про привід боржника. Також зазначено, що заступником начальника відділу 08.10.2021 року та 18.10.2021 року винесено постанову про залучення працівників органів внутрішніх справ та постанову про залучення представників органу опіки та піклування для участі у проведенні виконавчих дій. 19.10.2021 року при виході за вказаною адресою за участі інспектора, старшого інспектора сектору ювенальної превенції ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області та начальника відділу «Служба у справах дітей ФРА ЛМР встановлено, що дитина відмовляється йти до матері, зі слів представника органу опіки та піклування в дитини втрачено емоційний контракт з матір'ю, а примусове відібрання дитини в подальшому може спричинити психологічне травмування дитини. В поданні зазначено, що факт відмови дитини добровільно перебувати з матір'ю та враховуючи висновки органу опіки та піклування щодо можливого психологічного та емоційного травмування дитини - по своїй суті є обставинами, що ускладнюють виконання виконавчого листа, а відтак враховуючи обов'язковість даного рішення до виконання просять встановити спосіб та порядок виконання даного рішення.
Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 28.12.2021 року подання передано в провадження судді Дзеньдзюри С.М.
На підставі розпорядження в.о.керівника апарату Турчак М. №53/Р від 22.06.2022 року у зв'язку з увільненням судді ОСОБА_4 від виконання обов'язків з 09.03.2022 року у зв'язків з укладенням контракту про проходження служби у військовому резерві ЗСУ (наказ №44/к від 04.03.2022 року) на виконання рішення зборів суддів №3 від 17.06.2022 року та подання помічника судді Максимович М.М. №62/22 від 21.06.2022 року здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.06.2022 року справу передано в провадження судді Гладишевої Х.В.
В судове засідання заявник свого представника не направив, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.
Як вбачається із клопотання відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), скерованого на електронну пошту суду від 09.12.2022 року, виконавче провадження №63570004 з примусового виконання виконавчого листа №465/4703/19, виданого 08.10.2020 передано постановою про передачу виконавчого провадження №18 від 23.12.2021 з Франківського ВДВС у м.Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) до відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів). Просили залучити відділ примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) до розгляду подання.
Також до матеріалів справи долучено клопотання представника Франківської районної адміністрації як органу опіки та піклування про проведення розгляду подання за відсутності представника Франківської районної адміністрації як органу опіки та піклування.
В судове засідання заінтересована особа - ОСОБА_3 не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, однак подала заяву, в якій просила розглянути подання за її відсутності.
Інші заінтересовані особи, які беруть участь у розгляді подання в судове засідання не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про судове засідання, про причини неявки не повідомили.
Дослідивши подання та додані до нього матеріали суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що між сторонами існує конфлікт з приводу самостійного відібрання дитини батьком від матері, з котрою визначено місце проживання, що підтверджується численними заявами, скаргами за зверненнями в правоохоронні органи, Державну виконавчу службу, Управління юстиції, орган опіки та піклування, та іншими наявними у матеріалах справи доказами.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Франківського районного суду м.Львова від 30.09.2020 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , треті особи: відділ «Служби у справах дітей» Франківського району Управління «Служби у справах дітей» департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, Орган опіки та піклування Франківської районної адміністрації Львівської міської ради, про відібрання малолітньої дитини та передачу її матері - задоволено. Відібрано малолітнього ОСОБА_2 у батька ОСОБА_2 , та передано матері ОСОБА_3 ..
На виконання вищевказаного рішення Франківського районного суду м.Львова 08.10.2020 року видано виконавчий лист.
Постановою старшого державного виконавця Франківського відділу державної виконавчої служби м.Львова Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Борського Р.М. від 10.11.2020 року відкрито виконавче провадження ВП №63570004 з виконання виконавчого листа №465/4703/19, виданого Франківським районним судом м.Львова 08.10.2020 року.
27.11.2020 року державним виконавцем скеровано боржнику виклик у відділ з метою надання пояснень з приводу невиконання рішення суду та надання відомостей щодо місця перебування дитини.
04.12.2020 року та 11.12.2020 року старшим державним виконавцем Франківського відділу державної виконавчої служби м.Львова Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Борського Р.М. винесено постанови про накладення штрафу на боржника у розмірі 1700 грн. та повторно скеровано боржнику виклик у відділ.
18.12.2020 року державним виконавцем скеровано до Франківського районного суду м.Львова подання про привід боржника.
Також встановлено, що заступником начальника відділу 08.10.2021 року та 18.10.2021 року винесено постанову про залучення працівників органів внутрішніх справ та постанову про залучення представників органу опіки та піклування для участі у проведенні виконавчих дій.
19.10.2021 року при виході за вказаною адресою за участі інспектора, старшого інспектора сектору ювенальної превенції ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області та начальника відділу «Служба у справах дітей ФРА ЛМР встановлено, що дитина відмовляється йти до матері, зі слів представника органу опіки та піклування в дитини втрачено емоційний контракт з матір'ю, а примусове відібрання дитини в подальшому може спричинити психологічне травмування дитини.
Згідно з ч. 1 ст. 431 ЦПК України, виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення суду.
До обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, Закон України «Про виконавче провадження» відносить хворобу сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 05 вересня 2018 року у справі № 2-749/11/2229 роз'яснив, що поняття «спосіб і порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, що встановленого ст. 16 ЦК України. Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі абсолютної неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений. Але під час зміни способу та порядку виконання рішення, суд не може змінювати саме рішення по суті.
На стадії виконання рішення суд не може застосувати інший спосіб правового захисту стягувача ніж той, що передбачений рішенням суду, оскільки в іншому випадку це означало б зміну суті рішення суду та застосування іншого способу правового захисту позивача без дотримання належної судової процедури розгляду відповідних позовних вимог.
Спосіб виконання рішення визначається на підставі встановлених у статті 16 ЦК України способів захисту цивільних прав. Зміна способу і порядку виконання рішення полягає у заміні одного заходу примусового виконання іншим. При вирішенні питання про зміну способу виконання рішення суду підлягають з'ясуванню обставини, що свідчать про абсолютну неможливість виконання рішення суду. Отже, суд дійшов вірно висновку про те, що процесуальна можливість встановити чи змінити спосіб або порядок виконання рішення суду не передбачає зміну рішення суду по суті, обрання нового способу захисту порушеного права, а полягає лише у вирішенні питання про вжиття нових заходів для належного виконання рішення суду. Тобто, слід розрізняти способи захисту цивільного права, передбачені статтею 16 ЦК України, та способи і порядок виконання рішення суду, що суд й здійснив.
При вирішенні питання про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення, суд повинен з'ясовувати обставини, що свідчать про неможливість такого виконання
При цьому згідно з приписами ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26.12.2003 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або заміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.
У своїй діяльності державний/приватний виконавець повинен керуватися Порядком примусового виконання рішень про відібрання дитини затверджений Міністерством юстиції України від 08.07.2013 року.
Зі змісту даного Порядку вбачається, що у разі якщо боржник перешкоджає виконанню рішення про відібрання дитини, до нього застосовуються заходи, передбачені законом. Так, відповідно до частини другої статті 90 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності ознак злочину в діях особи, яка умисно перешкоджає виконанню рішення чи іншим чином порушує вимоги закону про виконавче провадження, державний виконавець складає акт про порушення і звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення особи до кримінальної відповідальності відповідно до закону.
Згідно ст.76 Закону України Про виконавче провадження» (в редакції чинній на день розгляду подання) за наявності ознак кримінального правопорушення в діях особи, яка умисно перешкоджає виконанню рішення чи в інший спосіб порушує вимоги закону про виконавче провадження, виконавець складає акт про порушення і звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, і насамперед повинні бути визначені та враховані інтереси дитини з огляду на об'єктивні обставини спору, а вже тільки потім права батьків.
Створювані одним із батьків для іншого протягом тривалого часу перешкоди у вихованні дитини та спілкуванні з нею мають наслідком руйнування зв'язків із сім'єю, до якої належить як батько, так і мати дитини, а отже в такому разі поведінка того із батьків, хто створює перешкоди, суперечить сімейним цінностям та не відповідає найкращому забезпеченню інтересів дитини.
При цьому, порядок виконання рішення суду про відібрання дитини урегульовано Законом України «Про виконавче провадження», а дії державного виконавця при виконанні вказаного рішення визначені частинами 1-3 статті 64 цього закону.
Однак, зазначені обставини щодо дій боржника направлених на перешкоджання проведення виконавчих дій, надані заявником акти державного виконавця, не вказують на неможливість виконання судового рішення у цій справі саме через спосіб захисту, застосований судом при його ухваленні, та не надають достатніх правових підстав для застосування процесуального інституту зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення, регламентованого статтею 435 ЦПК України.
Враховуючи вищевикладене, суд не вбачає підстав для встановлення іншого способу і порядку виконання рішення Франківського районного суду м.Львова від 30.09.2020 року, ніж той, який визначено у цьому рішенні - відібрання дитини та передання матері, а тому подання про встановлення способу та порядку виконання судового рішення задоволенню не підлягає.
При цьому суд вважає за необхідним зазначити, що розгляд процесуальних питань, пов'язаних з виконанням судових рішень, є триваючими правовідносинами до тих пір, поки судове рішення не буде виконане у порядку, передбаченому законом. Тому державний/приватний виконавець має право звертатися до суду з відповідним поданням, направленим на виконання статті 129 Конституції України щодо обов'язковості судового рішення стільки раз, скільки для цього необхідно, аби виконати судове рішення. Проте це не повинні бути тотожні й аналогічні подання (заяви), які вже судом вирішені.
Аналогічна позиція викладена у постанові ВС від 01.07.2020 року у справі № 488/3753/17-ц (провадження № 61-17011сво19).
Керуючись ст.ст.258-261, 352-354,435 ЦПК України, суд -
постановив:
В задоволенні подання Франківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) (відділ примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів)) про встановлення способу та порядку виконання виконавчого листа №465/4703/19 від 08.10.2020 - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду через Франківський районний суд м.Львова шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали.
Суддя Х.В.Гладишева