Єдиний унікальний номер: 448/1510/22
Провадження № 1-кп/448/51/23
про продовження запобіжного заходу
(повний текст)
02.01.2023 року м.Мостиська
Мостиський районний суд Львівської області в складі:
головуючий - суддя ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
провівши судове засідання в приміщенні залу суду в м.Мостиська (81300, м.Мостиська, вул.Грушевського, 1/9, Яворівського району Львівської області) по кримінальному провадженні за №12022141350000297 про обвинувачення ОСОБА_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.121 та ч.1 ст.263 КК України, -
учасники справи:
прокурор ОСОБА_4 ,
потерпілий ОСОБА_5 ,
обвинувачений ОСОБА_6 ,
його захисник-адвокат ОСОБА_7 ,
В провадженні суду перебуває вищевказане кримінальне провадження.
11.11.2022 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вищевказане кримінальне провадження надійшло на розгляд судді ОСОБА_8 .
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_9 , заявила клопотання щодо продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , запобіжного заходу - тримання під вартою. Стверджує, що ОСОБА_3 , обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.121 та ч.1 ст.263 КК України, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі терміном від 7-и до 10-и років та від 3-ох до 7-ми років відповідно, котрі відносяться до категорії тяжких кримінальних правопорушень, та в разі не обрання такому запобіжного заходу пов'язаного з триманням під вартою, останній продовжить вчиняти нові кримінальні правопорушення, а також враховуючи те, що він ніде не працює, не має міцних соціальних зв'язків, може впливати на свідків, які на даний час недопитані, та може переховуватись від досудового слідства, та суду.
З огляду на вищенаведене, просила суд продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 вищевказаний запобіжний захід строком на 60 днів, однак без визначення розміру застави.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_9 , просить клопотання задоволити. Крім того, просила суд при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу - тримання під вартою, не визначати розмір застави, оскільки кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.121 КК України спричинило загибель людини.
Обвинувачений ОСОБА_3 , в судовому засіданні проти задоволення клопотання сторони обвинувачення заперечив. Просив обрати щодо нього запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою, зокрема обрати цілодобовий домашній арешт.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 , - адвокат ОСОБА_10 , в судовому засіданні заперечив щодо застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, покликаючись на те, що прокурором не доведено необхідності застосування найбільш суворого запобіжного заходу у виді тримання під вартою та недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів, оскільки обвинувачений не має наміру ухилятися від слідства, тому просить застосувати відносно його підзахисного запобіжний захід у виді домашнього арешту цілодобово.
Потерпілий ОСОБА_11 погодився з доводами прокурора щодо продовження відносно обвинуваченого запобіжного заходу - тримання під вартою без визначення розміру застави.
Заслухавши думку прокурора ОСОБА_9 , яка просить задовольнити клопотання, думку захисника ОСОБА_12 , обвинуваченого ОСОБА_3 , потерпілого ОСОБА_13 , вивчивши матеріали, яким прокурор обґрунтовує доводи клопотання, суд приходить до наступного висновку.
18.05.2022р. ухвалою слідчого судді Яворівського районного суду Львівської області щодо ОСОБА_3 , обрано запобіжний захід - тримання під вартою, котрий 11.07.2022р., 12.08.2022р. та 06.10.2022р. відповідно слідчим суддею того ж таки суду було продовжено до 16.11.2022 року.
Надалі, 14.11.2022 року, під час підготовчого судового засідання відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , головуючим по даній справі обрано запобіжний захід - тримання під вартою.
Статтею 2 КПК України передбачено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до статті 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 26 КПК України передбачено, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.
Розділ II КПК України визначає, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення.
До них, згідно статті 131 КПК України, віднесені запобіжні заходи.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання передбаченим у статті 177 КПК України ризикам.
Рішення суду про застосування до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою/продовження строку дії такого запобіжного заходу буде обґрунтованим не лише, якщо воно відповідає внутрішньому законодавству, але й постановлене з урахуванням положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики ЄСПЛ, що узгоджується з вимогами ч.5 ст.9 КПК України.
ЄСПЛ неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
За змістом частини 1 статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до частини 2 статті 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Виключною (єдиною) метою застосування запобіжного заходу у кримінальному провадженні є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків. Застосування таких заходів завжди пов'язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
При вирішенні питання про обрання (продовження) запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Окремо слід зауважити про необхідність ретельного аналізу наявності підстав застосування запобіжного заходу.
Такі підстави мають бути оцінені при розгляді відповідного клопотання для забезпечення можливості встановлення достатнього ступеня суворості запобіжного заходу до підозрюваного за правилами статті 194 КПК України.
Згідно частини 1 статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.
Метою і підставою тримання під вартою є запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється особа, незаконно впливати на потерпілих та свідків або іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню.
При судовому розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги пунктами 3 та 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження прав особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Зокрема при розгляді клопотання суд оцінює підстави для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з урахуванням конкретних обставин справи.
Крім цього, враховуючи практику Європейського суду та положення частини 1 статті 178 КПК України, при розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою, суд бере до уваги характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Відповідно до частини 1 статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слід зазначити те, що із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 , обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.121 та ч.1 ст.263 КК України, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі терміном від 7-и до 10-и років та від 3-ох до 7-ми років відповідно.
З урахуванням характеру та обставин даних кримінальних правопорушень та вагомості наявних доказів вчинення таких саме ОСОБА_3 ; беручи до уваги тяжкість кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.121 та ч.1 ст.263 КК України; враховуючи суворість покарання, передбачене за вчинення кримінальних правопорушень, що інкриміновані обвинуваченому, а відтак існування вірогідності призначення обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі на тривалий термін, що відповідно може спонукати його переховуватись від суду; зважаючи на те, що судом ще не допитувались свідки, відтак є достатні підстави вважати, що обвинувачений може незаконно впливати на них шляхом їх переконання чи схиляння до зміни даних ними під час досудового розслідування показань чи перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; враховуючи особу обвинуваченого ОСОБА_3 , суд приходить до висновку про доведення прокурором ОСОБА_9 обставин, які свідчать про існування і надалі ризиків, передбачених ст.177 КПК України, зокрема ризиків того, що обвинувачений може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, незаконного впливати на свідків, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
При вирішення питання щодо продовження запобіжного заходу - тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 , суд вважає, що тримання під вартою є виправданим за наявності певного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважує принцип поваги до свободи особистості.
Відповідно, суд вважає, що в даному випадку застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначених в клопотанні стороною обвинувачення у відношенні до обвинуваченого ОСОБА_3 , не буде обґрунтовано з точки зору Закону, зокрема КПК України.
В судовому засіданні не здобуто відомостей, які б безумовно свідчили про неможливість тримання ОСОБА_3 під вартою, а також не отримано відомостей щодо інших обставин, які б переважали ризики, передбачені ст.177 КПК України.
При продовженні запобіжного заходу - тримання під вартою у відношенні ОСОБА_3 було також враховано норми Основного закону, - Конституції України.
Згідно статті 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою, інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Як вбачається з обставин, вищевказаних судом, суд визнає, що існують підстави для продовження такого найтяжчого виду запобіжного заходу, як тримання під вартою, - у відношенні обвинуваченого ОСОБА_3 .
Суд прийшов до переконання, що саме такий запобіжний захід як тримання під вартою на даний час є відповідний існуючим ризикам та особі обвинуваченого ОСОБА_3 а також тяжкості пред'явленого йому обвинувачення, зможе забезпечити виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов'язків, а відтак є необхідним за даних обставин та відповідає характеру кримінального провадження і суспільному інтересу.
Відповідно до частини 4 статті 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини.
Оскільки ОСОБА_3 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення (ч.2 ст.121 КК України), яке спричинило загибель людини, запобіжний захід - тримання під вартою на переконання суду необхідно продовжити без визначення розміру застави.
З огляду на викладене, клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу - тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_3 , підлягає задоволенню, з наведених вище мотивів та підстав.
Керуючись статтями 2, 22, 26, 176-178, 183, 194, 197, 205, 314-316, 372, 395 КПК України, суд -
Клопотання сторони обвинувачення - прокурора ОСОБА_9 про продовження запобіжного заходу - тримання під вартою щодо ОСОБА_3 , - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , запобіжний захід - тримання під вартою, в умовах Державної установи «Львівська установа виконання покарань (№19)».
Альтернативний запобіжний захід у вигляді застави не визначати.
Строк дії ухвали суду щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 становить 60 (шістдесят) днів і обчислюється з моменту постановлення ухвали, тобто з 02 січня 2023 року, і до 02 березня 2023 року включно.
Ухвала суду про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою припиняє свою дію 03 березня 2023 року.
Ухвала суду щодо продовження запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора ОСОБА_9 .
Копію ухвали направити для виконання співробітникам Державної установи «Львівська установа виконання покарань (№19)».
З текстом судового рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua
Повний текст ухвали складено 02.01.2023 року
Суддя ОСОБА_1