Дата документу 28.12.2022
Справа № 334/5763/17
Провадження № 1-кп/334/50/22
28 грудня 2022 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
розглянувши у підготовчому засіданні в залі суду м. Запоріжжі клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру у кримінальному провадженні №12016080050005691 від 16.09.2016 відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Андріївка Покровського району Дніпропетровської області, громадянина України, освіта середня спеціальна, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , який вчинив суспільно небезпечні діяння, передбачені ч.1, ч.2 ст. 190 КК України,
У вересні 2017 року до Ленінського районного суду м. Запоріжжя надійшло клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру у кримінальному провадженні, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016080050005691 від 16.09.2016 відносно ОСОБА_5 (головуючий суддя ОСОБА_6 ).
Згідно розпорядження керівника апарату Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 31.10.2018 проведено повторний автоматизований розподіл справи між суддями, визначено головуючого суддю ОСОБА_1 .
У підготовче судове засідання ОСОБА_5 протягом всього часу перебування справи в провадженні суду не з'являється.
У зв'язку з тим, що угода з адвокатом, який здійснював захист ОСОБА_5 , була розірвана за взаємною згодою сторін, ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 23.12.2022 залучено захисника для надання безоплатної вторинної правової допомоги.
У підготовче судове засідання 28.12.2022 ОСОБА_5 , його законний представник ОСОБА_7 , потерпілі не з'явились. Враховуючи обставини даної справи, відсутність клопотань учасників процесу про відкладення підготовчого засідання, суд вважає за можливе провести підготовче засідання у відсутності зазначених осіб.
Захисник звернувся з клопотанням про закриття кримінального провадження у зв'язку зі спливом строків притягнення до кримінальної відповідальності, передбачених ст. 49 КК України, а тому вважав недоцільним вирішувати питання щодо відповідності клопотання вимогам КПК України і призначення клопотання до судового розгляду.
Прокурор у підготовчому судовому засіданні пояснив, що клопотання захисника вважає обґрунтованим, клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру відповідає вимогам закону і підстав для його повернення не вбачається.
Ухвалою суду від 28.12.2022 залишено без задоволення клопотання захисника про закриття провадження у справі у зв'язку зі звільненням ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України.
Вислухавши думку учасників судового провадження, вивчивши клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_5 та долучений до нього реєстр матеріалів досудового розслідування, суд дійшов наступних висновків.
За приписами ст. 511 КПК України однією із форм закінчення досудового розслідування у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів медичного характеру є затвердження прокурором складеного слідчим або самостійне складання клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру і надіслання його суду в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст. 292 КПК України, клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру має відповідати вимогам статті 291 цього Кодексу, а також містити інформацію про примусовий захід медичного характеру, який пропонується застосувати, та позицію щодо можливості забезпечення участі особи під час судового провадження за станом здоров'я.
За змістом п.3 ч.3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.
Судом встановлено, що клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру у кримінальному провадженні, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016080050005691 від 16.09.2016 відносно ОСОБА_5 не відповідає вимогам КПК України, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 503 КПК України кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, здійснюється за наявності достатніх підстав вважати, що: 1) особа вчинила суспільно небезпечне діяння, передбачене законом України про кримінальну відповідальність, у стані неосудності; 2) особа вчинила кримінальне правопорушення у стані осудності, але захворіла на психічну хворобу до постановлення вироку.
Якщо під час досудового розслідування будуть встановлені підстави для здійснення кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру, слідчий, прокурор виносить постанову про зміну порядку досудового розслідування і продовжує його згідно з правилами, передбаченими цією главою.
Згідно реєстру матеріалів досудового розслідування, 30.08.2017 слідчий виніс постанову про зміну порядку досудового розслідування та склав клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру.
Кримінально-правова оцінка суспільно небезпечного діяння, вчиненого у стані неосудності, повинна ґрунтуватися лише на відомостях, які характеризують суспільну небезпеку вчинених дій. Примусові заходи медичного характеру застосовуються лише до осіб, які є суспільно небезпечними.
Всупереч вимогам закону, у клопотанні зазначені формулювання, які суперечать вимогам КК України та КПК України в частині поняття та мети примусових заходів медичного характеру та особливого порядку здійснення кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру.
Так, клопотання містить не кримінально-правову оцінку суспільно небезпечного діяння, вчиненого ОСОБА_5 у стані неосудності, а формулювання обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 та ч.2 ст. 190 КК України.
Зокрема, у клопотанні зазначено, що ОСОБА_5 своїми умисними діями вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч.1 та ч.2 ст. 190 КК України, оскільки досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 діяв, маючи умисел на заволодіння чужим майном, умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їхні суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто клопотання містить визначення суб'єктивної сторони у діях неосудної особи.
У клопотанні також викладено формулювання обставин, які пом'якшують або обтяжують покарання ОСОБА_5 . Жодного висновку слідчого, що ОСОБА_5 вчинив суспільно небезпечні діяння, передбачені законом України про кримінальну відповідальність, у стані неосудності, клопотання не містить, окрім зазначення після відомостей про учасників провадження про проведення судово-психіатричної експертизи №598 від 23.11.2016 та її висновку.
Відповідно до ст.11 КК України, кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом кримінального правопорушення.
Частиною 1 ст.18 КК України визначено, що суб'єктом кримінального правопорушення є фізична осудна особа, яка вчинила кримінальне правопорушення у віці, з якого відповідно до цього Кодексу може наставати кримінальна відповідальність.
Згідно ст.19 КК України, осудною визнається особа, яка під час вчинення кримінального правопорушення могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними.
Таким чином, згідно до вимог ст.ст.18, 19 КК України, осудність є обов'язковою ознакою суб'єкта злочину, що характеризується таким психічним станом особи, при якому вона під час вчинення злочину здатна усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними. Здатність особи під час вчинення злочину усвідомлювати свої дії (бездіяльність) означає правильне розуміння фактичних об'єктивних ознак злочину об'єкта посягання, суті діяння, обстановки, час) і місця, способу його вчинення, його спільно небезпечних наслідків тощо. Така здатність повинна бути пов'язана з можливістю контролювати, керувати своїми вчинками. Тут свідомість і воля взаємозалежні й лише в сукупності виступають передумовою визнання особи винною.
Натомість неосудною визнається така особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого Кримінальним кодексом, не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. Особу може бути визнано неосудною тільки тоді, коли встановлена одна з ознак юридичного критерію на підставі хоча б однієї з ознак медичного критерію.
Стан неосудності пов'язаний з відсутністю у особи інтелектуальної та вольової ознак, з ним несумісні наявність у свідомості особи чітко сформованих мети й мотиву як ознак суб'єктивної сторони злочину, тому встановлення будь-якої форми вини (умислу чи необережності) у діях неосудної особи є об'єктивно неможливим. Юридична оцінка суспільно небезпечному діянню в такому випадку, повинна надаватись, виходячи з фактичних обставин скоєного та наслідків, що настали.
Всупереч викладеному, встановивши, що суспільно небезпечне діяння ОСОБА_5 було вчинено у стані неосудності, орган досудового розслідування вказав у клопотанні про наявність умислу останнього на скоєння кримінальних правопорушень та надав оцінку вчиненому за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1, ч.2 ст. 190 КК України.
Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про те, що клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_5 не відповідає вимогам КПК України, у зв'язку із чим підлягає поверненню прокурору.
У клопотанні зазначено про доцільність його розгляду без участі підозрюваного ОСОБА_5 у зв'язку з його психічним захворюванням, втім клопотання в цій частині не обґрунтоване, до засідання 28.12.2022 жодного разу учасники провадження не заявляли про можливість розгляду клопотання за відсутності ОСОБА_5 , наводячи обґрунтовані доводи про доцільність з'ясування стану його осудності на теперішній час.
При цьому суд зауважує, що зазначені у клопотанні анкетні відомості ОСОБА_5 щодо його місця проживання не відповідають фактичному стану речей, оскільки здійснити його виклик до суду за вказаною адресою жодного разу не виявилось можливим, а за відомостями правоохоронних органів ОСОБА_5 вважається причетним до вчинення інших кримінальних правопорушень на території м. Запоріжжя, Запорізької області та інших регіонів України. Жодних клопотань щодо встановлення фактичного місця проживання, місця перебування ОСОБА_5 стороною обвинувачення не заявлялось.
Повернення клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру прокурору, на думку суду, буде відповідати вимогам статті 2 КПК України, завданням кримінального провадження щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Керуючись ч.3 ст.314, 315, 376 КПК України, суд,-
Клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру у кримінальному провадженні №12016080050005691 від 16.09.2016 відносно ОСОБА_5 - повернути прокурору.
Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а у разі подання апеляційної скарги, якщо її не скасовано, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Оголошення повного тексту ухвали 02.01.2023 року о 12-30 год.
Суддя: ОСОБА_1