04.10.2022 Справа №607/8202/22
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого судді Дзюбич В.Л., за участю секретаря судового засідання Кочмар С. М., розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Великоберезовицької селищної ради про визнання права власності на спадкове майно, -
Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Яворський А. В., звернувся в суд з позовом до Великоберезовицької селищної ради про визнання права власності на спадкове майно, а саме просить визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 56,5 кв. м., у тому числі житловою 27,7 кв. м., у порядку спадкування за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .
В обгрунтування заявлених вимог вказує на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 (тітка ОСОБА_1 ). За час життя ОСОБА_4 було складено заповіт від 21 листопада 2013 року, відповідно до якого заповіла ОСОБА_1 все належне їй майно, де б воно не знаходилось та з чого б не складалось, а також все те, на що вона за законом має право. У Тернопільській районній державній нотаріальній конторі заведена спадкова справа за № 257/2019 після померлої ОСОБА_3 , за заявою ОСОБА_1 про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом №812 від 09 липня 2019 року. Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії №616/02-31 від 18.05.2020 p., відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , у зв'язку із відсутністю правовстановлюючих документів, що підтверджують належність спадкового майна спадкодавцеві. Вказує, що дане будинковолодіння належить до суспільної категорії - колгоспний двір, станом на 01.07.1990 року головою двору була ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , членом колгоспного двору - чоловік - ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , станом на 15.04.1991 року головою колгоспного двору була ОСОБА_3 , яка проживала одна. Також, позивач вказує, що на Ѕ частину вказаного вище житлового будинку померла ОСОБА_3 набула права власності після смерті чоловіка ОСОБА_5 . Крім цього, зазначає, що позивач в порядку спадкування за заповітом після померлої ОСОБА_3 успадкував земельну ділянку, площею 0,1170 га., цільове призначення (використання) земельної ділянки - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована в смт Велика Березовиця Тернопільського району Тернопільської області, кадастровий номер земельної ділянки: 6125255200:02:002:0076, що розміщена під спірним будинком. Таким чином, оскільки позивач позбавлений можливості реалізувати свої права у позасудовому порядку, просить позов задовольнити.
Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 липня 2022 року відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
У підготовче судове засідання позивач не з'явився, однак його представник - адвокат Яворський А. В. подав до суду заяву про розгляд справи у їх відсутності, позовні вимоги підтримують повністю та просять суд їх задовольнити.
Представник відповідача Великоберезовицької сільської ради у підготовче судове засідання не з'явився, направив до суду заяву в якій просить судове засідання проводити без їхньої участі, проти задоволення позовних вимог не заперечує.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Суд, розглянувши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні обставини.
21.11.2013 приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу Береш С. М. посвідчено заповіт зареєстрований в реєстрі за № 2580, згідно якого ОСОБА_3 заповіла все належне їй на день смерті майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося і взагалі все те, на що вона за законом матиме право, ОСОБА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 08.02.2018 виконавчим комітетом Великоберезовицької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області.
ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим повторно 21.06.2022 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Тернопільській області Управління державної реєстрації південно-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ).
Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища №00035901332 від 21.06.2022 p., 20 березня 1967 року виконавчим комітетом Хмелівської сільської ради Теребовлянського району Тернопільської області було укладено шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
Згідно копії свідоцтва на право особистої власності на жилий будинок від 20.01.1989, що виданий виконкомом Великоберезовицької селищної ради народних депутатів Тернопільської області, посвідчено, що цілий жилий будинок з належними до нього будівлями та спорудами який розташований в АДРЕСА_1 з дійсно належить колгоспному двору, що складається з 2-ох членів, головою якого є ОСОБА_3 на праві особистої власності.
Відповідно до інформаційної довідки №1259 від 19.09.2019 р. по обліку бюро, житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 зареєстровано за головою колгоспного ОСОБА_3 на підставі свідоцтва на право особистої власності на жилий будинок, виданого Великоберезовицькою селищною радою 20.01.1989 р. та записано реєстрову книгу №2 за реєстровим №198.
Як вбачається з технічного паспорта від 17.09.2019 року, будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , загальною площею 56,5 кв. м., у тому числі житловою площею 27,7 кв.м.
Відповідно до довідки №1482 від 22.06.2022 року, виданої Великоберезовицькою селищною радою, зазначено, що будинковолодіння по АДРЕСА_1 належить до суспільної категорії - колгоспний двір. Станом на 01.07.1990 року головою двору була ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , членом колгоспного двору був її чоловік - ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Згідно довідки №1481 від 22.06.2022 року, станом на 15.04.1991 року головою колгоспного двору була ОСОБА_3 та проживала одна, померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до довідки №1920 від 03.06.2020 року, виданої ОСОБА_1 про те, що тітка - ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , до дня смерті проживала за адресою АДРЕСА_1 ; чоловік померлої - ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , до дня смерті проживав з дружиною ОСОБА_3 і разом вели спільне господарство за адресою АДРЕСА_1 ; після смерті чоловіка ОСОБА_3 продовжувала вести господарство за вищевказаною адресою до дня своєї смерті.
Згідно довідки від 09.07.2019 року № 2731, виданої Великоберезивицькою селищною радою, ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 постійно проживала та перебувала на реєстраційному обліку за адресою АДРЕСА_1 ; разом з нею за вищевказаною адресою до дня смерті перебували на реєстраційному обліку і перебувають по даний час: племінник - ОСОБА_1 , 1974 р. н., племінник - ОСОБА_7 , 1976 р. н., (за даною адресою не проживає); за померлою ОСОБА_3 в АДРЕСА_1 значиться житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами.
Як вбачається з матеріалів спадкової справи № 257-2019, після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , 09.07.2019 ОСОБА_1 звернувся у Тернопільську районну державну нотаріальну контору із заявою № 812 у якій просить видати свідоцтво про право на спадщину за заповітом на майно, яке належало померлій.
18.05.2020 державним нотаріусом Тернопільської районної державної нотаріальної контори Підгайною І. В. винесено постанову про відмову у чинені нотаріальної дії №616/02-31, у якій відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, а саме житлового будинку, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_3 у зв'язку з тим, що відсутній правовстановлюючий документ про належність майна спадкодавцеві.
24.01.2020 року державним нотаріусом Тернопільської районної державної нотаріальної контори Підгайною І. В. видано свідоцтва про право на спадщину за заповітом ОСОБА_3 , 1931 р. н., ОСОБА_1 на земельну ділянку, площею 0,1170 га., цільове призначення (використання) земельної ділянки - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована в смт Велика Березовиця Тернопільського району Тернопільської області, кадастровий номер земельної ділянки: 6125255200:02:002:0076.
Як вбачається з відповідей Тернопільської районної державної нотаріальної контори від 15.08.2022 р. № 1200/01-16 та Державного нотаріального архіву Тернопільської області від 26.08.2022 р. № 726/01-21, спадкова справа до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 Гевка ОСОБА_8 не заводилась.
Проаналізувавши в сукупності досліджені докази, встановлені ними обставини та визначені відповідно до них правовідносини сторін, суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають до задоволення.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Вимогами ст. 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом установлено, що житловий будинок, що знаходиться по АДРЕСА_1 станом на 15 квітня 1991 року належав до суспільної групи «колгоспний двір».
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 6 постанови від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», до правовідносин, що виникли до прийняття 15 квітня 1991 року Закону України «Про власність», застосовується чинне на той час законодавство.
Так, у відповідності до чинного на той час законодавства, зокрема положень Цивільного кодексу Української РСР 1963 року виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.
Згідно з ст. 13 Закону Української РСР «Про сільську раду депутатів трудящих Української РСР» 1968 року зі змінами на вказані ради було покладено обов'язок здійснення обліку населення та ведення за встановленими формами погосподарських книг.
Таким чином, записи у погосподарських книгах, визнавались в якості актів органів влади / публічних актів /, що підтверджують право приватної власності на житлові споруди.
На час виникнення спірних правовідносин, порядок введення погосподарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по введенню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів / далі - Вказівки /, затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР /далі - Держкомстат СРСР / від 12 травня 1985 року № 5-24/26, а згодом - Вказівками, затвердженими постановою Держкомстату СРСР № 69 від 25 травня 1990 р.
Відповідно до п. 20 Вказівок суспільна група господарства встановлюється в залежності від роду занять голови господарства /сім'ї/.
Пунктом 6 Постанови Пленуму Верховного Суду від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» судам роз'яснено, що положення статей 17, 18 Закону «Про власність» щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону (з 15 квітня 1991 року). До правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, ще регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба).
Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду України від 14.01.2014 року у справі №6-145цс13 та від 18 листопада 2015 року № 6-350цс15.
Таким чином, право на частку у колгоспному дворі мають всі члени двору, які до 15 квітня 1991 року не втратили право на таку частку.
Судом встановлено, що головою колгоспного двору, що знаходиться по АДРЕСА_1 була ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , членом двору був ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 - який був чоловіком ОСОБА_3 .
Таким чином, кожному члену даного колгоспного двору належить по 1/2 частині житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель та споруд.
Відповідно до ст. 1216-1217 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
У ст.1218 ЦК України зазначено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Частиною 1 статті 1261 ЦК України встановлено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народженні після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Частина 1 статті 1235 ЦК України визначає, що заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.
Відповідно до ст.120 ЦК Української РСР майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно зі статтею 3 зазначеного Закону, речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.
Отже, право власності на збудоване до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його спорудження, а не виникає у зв'язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, яка є лише офіційним визнанням державою такого права, а не підставою його виникнення.
Таким чином, виникнення права власності на житлові будинки, споруди, в тому числі на житлові будинки, які відносились до колгоспного двору, не залежить від державної реєстрації цього права.
При вирішення спорів щодо майна колишнього колгоспного двору, яке придбане до 15 квітня 1991 року, належить застосовувати норми, що регулювали власність цього двору до вказаної дати, зокрема, право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Розмір таких часток визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_5 , який за життя не склав заповітного розпорядження, а тому у даному випадку має місце спадкування за законом.
Після смерті ОСОБА_5 , а саме належну йому 1/2 частку житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1 прийняла його дружина - ОСОБА_3 , як така, що на момент смерті спадкодавця була зареєстровані та проживала разом із ним за адресою АДРЕСА_1 .
Згідно довідки від 17.12.2019 року № 5436, виданої Виконавчим комітетом Великоберезовицької селищної ради, ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , постійно проживав та перебував на реєстраційному обліку за адресою: АДРЕСА_1 ; разом з ним за вищевказаною адресою на день смерті перебувала на реєстраційному обліку дружина - ОСОБА_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Таким чином, ОСОБА_3 успадкувала 1/2 частину житлового будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 Гевка ОСОБА_8 .
Отже, до спадкової маси після померлої ОСОБА_3 входить право власності на цілий житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами розміщений за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 56, 5 кв.м., в тому числі житловою площею 27,7 кв.м., оскільки 1/2 частину будинку вона прийняла в порядку спадкування після померлого чоловіка, а інша 1/2 частина належала їй на праві приватної власності як одному з членів колгоспного двору.
Нормами статті 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Проаналізувавши в сукупності досліджені докази, встановлені ними обставини та визначені відповідно до них правовідносини сторін, враховуючи вимоги закону, суд приходить до переконання, що позовні вимоги є підставними та підлягають до задоволення шляхом визнання за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 56,5 кв. м., у тому числі житловою 27,7 кв. м., у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 258-268, 273, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, ст. ст. 328, 1216, 1217, 1223, 1268, 1276 Цивільного кодексу України, Цивільного кодексу УРСР 1963 року, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Великоберезовицької селищної ради про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 56,5 кв. м., у тому числі житловою 27,7 кв. м., у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Копію рішення направити учасникам справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Відповідач: Великоберезовицька селищна рада, вул. Степана Бандери, 26, смт. Велика Березовиця Тернопільського району Тернопільської області.
Головуючий суддяВ. Л. Дзюбич