465/6508/22
3/465/3422/22
Іменем України
24.11.2022 року м.Львів
Суддя Франківського районного суду м.Львова- Мартинишин М.О., розглянувши адміністративні матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Україна, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1
за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративне правопорушення -
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ № 273299 складеного 26.10.2022 року о 08:55 год. Інспектором взводу №1 роти №1 батальну №1 УПП у Львівській обл. ДПП лейтенантом поліції Рудницьким Р.М., що ОСОБА_1 26.10.2022 року о 07:32 год. в м. Львові по вул. Сахарова, 7 керував транспортним засобом «RENAULT» д.н.з. НОМЕР_1 перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння. Медичний огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився у встановленому законодавством порядку у медичному закладі у лікаря нарколога та підтверджується висновком медичним закладом №002729 від 26.10.2022 року. Подія фіксувалась на нагрудні відеореєстратори №470153; №471304, чим порушив п. 2.9а Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.
ОСОБА_1 у суді свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП не визнав, заперечив викладенні дані у протоколі про адміністративне правопорушення та пояснив, що він 26.10.2022 року о 07:32 год. в м. Львові по вул. Сахарова, 7 не керував автомобілем «RENAULT» д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння та ознак алкогольного сп'яніння в цей час в нього не було. Вважає, що проведений аналіз щодо встановлення стану алкогольного сп'яніння є не об'єктивний, оскільки не міг даний прилад показати результати тесту в медичному закладі 0,24 %. Із цим результатом він не погодився і почав вимагати, щоб у нього взяли біологічні зразки сечі або крові для перевірки правильності результату тестування, отриманого за допомогою алкотестера . Проте, у цьому йому як працівниками поліції так і медичним працівником, яка проводила огляд, було відмовлено та безпідставно складено працівником поліції на нього даний протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ № 273299 від 26.10.2022 року. Крім цього, він самостійно звернувся у державний заклад охорони здоров'я - Комунальне некомерційне підприємство «1 територіальне медичне об'єднання м. Львова» за адресою: м. Львів вул. І. Миколайчука, 9, де у нього медичні працівники відібрали зразки крові та направили їх на лабораторне дослідження. та згідно результату токсикологічного лабораторного дослідження № 6045 у його крові етанолу не виявлено. У зв'язку з чим просив закрити справу відносно нього.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Олексів В.В. у суді заперечував проти протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП та просив в порядку ст. 247 КУпАП провадження по справі закрити за відсутністю в діях ОСОБА_2 події і складу адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Зазначив, що після зупинки автомобіля «RENAULT» д.н.з. НОМЕР_1 , керованого водієм ОСОБА_1 , працівники патрульної на місці зупинки провели його огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою алкотестера «Drager Alcotest 6820». На моніторі приладу висвітилася цифра 0,33, яка означає, що в парах повітря, які видихав піддослідний, наявні пари етанолу в кількості 0,33 проміле.Будучи незгідним із показаннями вищевказаного алкотестера, ОСОБА_1 виявив бажання пройти медичний огляд на стан алкогольного сп'яніння у медичному закладі охорони здоров'я. Працівники поліції доставили його у КНП ЛОР «Львівський обласний центр превенції та терапії узалежнень».У цьому медичному закладі медичний працівник повторно провела тестування ОСОБА_1 за допомогою алкотестера, який показав результат - 0,24 проміле. Із цим результатом ОСОБА_1 не погодився і почав вимагати, щоб у нього взяли біологічні зразки сечі або крові для перевірки правильності результату тестування, отриманого за допомогою алкотестера. Проте, у цьому йому як працівниками поліції так і медичним працівником, яка проводила огляд, було відмовлено. Відтак, на ОСОБА_1 був складений протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 ч. 1 КУпАП, зміст фабули якого наведений вище.Будучи ОСОБА_1 незгідним із результатами алкотестування за допомогою механічних приладів, бажаючи отримати результати лабораторного дослідження своїх біологічних зразків, зважаючи на те, що у цьому йому було грубо відмовлено як лікарем, що проводила огляд, так і працівниками поліції, він самостійно звернувся у державний заклад охорони здоров'я - Комунальне некомерційне підприємство «1 територіальне медичне об'єднання м. Львова» за адресою: м. Львів вул. І. Миколайчука, 9, де у нього медичні працівники відібрали зразки крові та направили їх на лабораторне дослідження. У відповідності до Результату токсикологічного лабораторного дослідження № 6045 у крові ОСОБА_1 етанолу не виявлено. Вважає, що лікарем, яка проводила медичний огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння, і відмовила у відібранні біологічних зразків для лабораторного дослідження, грубо порушено ці вимоги. А це означає, що тим самим було грубо порушено вимоги ст. 266 КУпАП, якою регламентовано порядок проведення медичного огляду. Відтак результати цього огляду, отримані як працівниками поліції так і медичним працівником КНП ЛОР «Львівський обласний центр превенції та терапії узалежнень» зазначає є недійсними. Відтак, факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом «RENAULT» д.н.з. НОМЕР_1 у стані алкогольного сп'яніння належними та допустимими доказами не доведений, а тому у його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. У зв'язку з чим просив закрити справу відносно ОСОБА_1 .
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , представника ОСОБА_1 - адвоката Олексіва В.В., дослідивши матеріалами адміністративної справи, вважаю, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.1 ст. 130 КУпАП, тому провадження по справі слід закрити з наступних підстав.
Частиною 1 ст. 130 КУпАП, передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненням особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, а також іншими документами.
Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак сп'яніння визначається ст. 266 КУпАП, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 9 листопада 2015 року № 1452/735.
Зі змісту ч. 1 ст. 130 КУпАП, об'єктивна сторона правопорушення, полягає у керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів (до уваги не береться диспозиція статті щодо передачі керування транспортними засобом).
Суб'єктом правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у цьому випадку є водії транспортного засобу.
Тобто об'єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є керування транспортним засобом у стані сп'яніння (алкогольного чи наркотичного) або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з п.2.9а ПДР України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебувати під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Так, відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 266 КУпАП, особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Відповідно до ч.2 ст. 266 КУпАП огляд водія на стан сп'яніння проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Однак, на цьому етапі водій ще не вважається винним. Далі законодавець надав право водію пройти ще один незалежний огляд, а саме, у разі незгоди водія на проведення огляду на стан сп'яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
При цьому, огляд може проводитися не у будь-якому медичному закладі, а у закладі, який включено в Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення такого огляду. Цей перелік затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду в інших закладах заборонено законом.
Отже, зазначені нормативні акти чітко передбачають, що у випадку відмови водія від огляду на місці зупинки чи незгоди водія із результатами огляду на місці зупинки, працівник поліції ще не має права скласти протокол за статтею 130 КУпАП. У такому випадку закон покладає обов'язок на працівника поліції запропонувати водієві пройти огляд в медичному закладі.
Вказані положення Закону повністю узгоджуються з вимогами Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі Інструкція), затвердженої спільним Наказом МОЗ та МВС України №1452/735 від 09.11.2015 року.
Відповідно до п. 7 розділу І Інструкції, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі заклад охорони здоров'я).
Пунктом 7 розділу ІІ Інструкції, встановлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.
Відповідно до п.п. 3, 4 розділу ІІІ Інструкції, огляд у закладах охорони здоров'я щодо виявлення стану сп'яніння проводиться лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту), який пройшов тематичне удосконалення за відповідною програмою згідно з чинним законодавством. Метою цього огляду є встановлення наявності чи відсутності стану сп'яніння в обстежуваної особи.
Встановлено, що ОСОБА_1 26.10.2022 року о 07:32 год. в м. Львові по вул. Сахарова, 7 керував транспортним засобом «RENAULT» д.н.з. НОМЕР_1 та був зупинений працівниками патрульної поліції.
На місці зупинки у ОСОБА_1 проведено огляд з використанням спеціальних технічних засобів - газоаналізатора Alkotest 6820 (вир.Drager).
За результатами огляду ОСОБА_1 на місці зупинки виявлено склад алкоголю у крові 0,33 ‰, про що свідчать результати тесту №1438(а.с.1) за допомогою алкотестеру Alkotest 6820 (вир.Drager).
За наслідками обстеження складено акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів за підписом ОСОБА_1 , де останнім вказав, що він не згідний з даним результатом(а.с.4).
Будучи незгідним із показаннями вищевказаного алкотестеру Alkotest 6820 (вир.Drager), ОСОБА_1 виявив бажання пройти медичний огляд на стан алкогольного сп'яніння у медичному закладі охорони здоров'я. Працівники поліції доставили його у КНП ЛОР «Львівський обласний центр превенції та терапії узалежнень».
У цьому медичному закладі медичний працівник повторно провела тестування ОСОБА_1 за допомогою алкотестера, який показав результат - 0,24 ‰, що підтверджується висновком №002729 щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 26.10.2022 року(а.с.6) та долученим фото до клопотання про закриття справи про адміністративне правопорушення.
Із цим результатом ОСОБА_1 не погодився і почав вимагати, щоб у нього взяли біологічні зразки сечі або крові для перевірки правильності результату тестування, отриманого за допомогою алкотестера, про що у письмових поясненнях ОСОБА_1 вказано у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААБ № 273299 від 26.10.2022 року(а.с.2), а саме дослівно « не погоджуюсь з результатом тому, що вимагаю зробити аналіз крові та сечі».
За технічним визначенням газоаналізатором (алкотестер) є прилад для визначення кількості алкоголю в крові (без аналізу крові безпосередньо) шляхом вимірювання концентрації парів спирту у видихуваному повітрі та застосування коефіцієнтів перерахунку, що визначаються експериментально.
Газоаналізатор Alkotesta 6820 (Drager) відповідає європейському стандарту ЕN 15964:2011, що наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 1494 від 30 грудня 2014 року прийнято як національний стандарт, відповідає Технічному регламенту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, затверджених постановою КМУ №94 від 13 січня 2016 року та Технічному регламенту щодо медичних виробів, затверджених постановою КМУ №753 від 2 жовтня 2013 року.
За технічними характеристиками цього газоаналізатора діапазон вимірювання: масова концентрація алкоголю у видихуваному повітрі від 0 до 2,5 мг/л (відношення маси етанолу у видихуваному повітрі до об'єму цього повітря, зведеного до температури 34°C та тиску1013 гПа); масова концентрація алкоголю в крові від 0 до 5 ‰ (відношення маси етанолу в крові до об'єму крові за температури 20°C).
Границі допустимої похибки в робочих умовах для масової концентрації алкоголю в крові: абсолютна похибка (Д): ± 0,04 ‰ у діапазоні від 0 до 0,4 ‰; відносна похибка (д): ± 10 % у діапазоні понад 0,4 ‰
За таких технічних даних та з урахуванням виявленого показника алкоголю в крові ОСОБА_1 (0,24‰) допустима абсолютна похибка складає 0,04‰.
Крім того, відповідно до статті 8 пункту 5 Конвенції про дорожній рух від 8 листопада 1968 року, яка ратифікована Українською РСР 25 квітня 1974 року, зі змінами, внесеними Європейською угодою, якою доповнено Конвенцію про дорожній рух, від 1травня1971 року, зі змінами та доповненнями, в національному законодавстві повинні бути передбачені спеціальні положення, які стосуються керування під впливом алкоголю, а також допустимий законом рівень вмісту алкоголю в крові, а у відповідних випадках - у повітрі, що видихається, перевищення якого є несумісним з керуванням транспортним засобом. У всіх випадках максимальний рівень вмісту алкоголю в крові у відповідності до національного законодавства не повинен перевищувати 0,50 г чистого алкоголю на літр крові або 0,25 мг на літр повітря, що видихається (‰).
Відтак, суд бере до уваги норми визначені Конвенцією про дорожній рух від 08 листопада 1968 року, яка ратифікована 25.04.1974 року Україною в складі СРСР.
Положеннями ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» №3477-IV від 23.02.2006 року встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
При цьому норми міжнародного договору ратифікованого ВРУ є пріоритетними по відношенню до норм законодавства України.
Відповідно до п. 6 ст. 8 Конвенції в національному законодавстві повинні бути передбачені спеціальні положення, що стосуються керування під впливом алкоголю, а також допустимий законом рівень вмісту алкоголю в крові, а у відповідних випадках - у видихуваному повітрі, перевищення якого є несумісним з керуванням транспортним засобом.
У всіх випадках максимальний рівень вмісту алкоголю в крові у відповідності з національним законодавством не повинен перевищувати 0,50 г чистого алкоголю на літр крові або 0,25 мг на літр повітря, що видихається.
Відповідно до результату огляду ОСОБА_3 на стан алкогольного сп'яніння в медичному закладі за допомогою приладу Alkotesta 6820 (Drager) становить 0.24 проміле, що не перевищує допустиму норму алкоголю, оскільки є меншою за 0,25 мг на літр повітря, як вказано в п. 6 ст. 8 Конвенції.
Як слідує з інформації офіційного інтернет-сайту (http://www.saturn-data.com/ukr/products/631/0/531/) компанія «Сатурн Дейта Інтернешенл» є офіційним представником (дистриб'ютором) концерну Drager Safety AG & Co. KGaA (Німеччина) в Україні, за допомогою якого 28.08.2021 року було проведено огляд водія на стан сп'яніння, в технічних характеристиках вказано, що даний прилад має похибку у 0,04 проміле в діапазоні вимірювання від 0,00-0,84 проміле.
Отже, враховуючи допустимий граничний рівень алкоголю в крові 0,2 ‰ (пункт 7 розділу ІІ Інструкції №1452) та допустиму абсолютну похибку рівня алкоголю в крові - 0,04‰, показник газоаналізатора Alkotesta 6820 (Drager) за наслідками огляду ОСОБА_1 0,24‰ викликає обґрунтований сумнів в тому, що ця особа керувала транспортним засобом з таким показником алкоголю в крові, який перевищує допустиму норму та утворює склад адміністративного правопорушення за статтею 130 КУпАП.
Разом з тим, ОСОБА_1 будучи незгідним із результатами алкотестування за допомогою механічних приладів, бажаючи отримати результати лабораторного дослідження своїх біологічних зразків, він самостійно звернувся у державний заклад охорони здоров'я - Комунальне некомерційне підприємство «1 територіальне медичне об'єднання м. Львова» за адресою: м. Львів вул. І. Миколайчука, 9, де у нього медичні працівники відібрали зразки крові та направили їх на лабораторне дослідження та згідно токсикологічного лабораторного дослідження № 6045 у крові ОСОБА_1 етанолу не виявлено(О‰)
Відтак, оцінюючи результат тесту ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння, з урахуванням можливої похибки технічного приладу та не підтвердження проведення повірки газоаналізатора, поза розумним сумнівом відсутні підстави стверджувати про його перебування на момент керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
Відповідно до п. 8 Інструкції, метою лабораторного дослідження є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп'яніння.
Згідно п. п. 12, 13 Інструкції, предметом дослідження біологічного середовища можуть бути слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук. Для дослідження біологічного середовища може використовуватися кров, якщо в обстежуваної особи неможливо взяти зразки біологічних середовищ, вказаних у пункті 12 цього розділу.
Таким чином, положення цього нормативно-правового акта передбачає, що у разі неможливості відібрати зразки біологічного середовища, визначені п. 12 розділу ІІІ Інструкції, для проведення лабораторних досліджень відбирається кров, яка, відповідно до п. 10 Інструкції, відбираються у дві ємності. Вміст однієї ємності використовується для первинного дослідження, вміст другої ємності зберігається протягом 90 днів.
Відповідно до ч. 5 ст. 266 КУпАП та п. 22 Розділу ІІІ Інструкції, огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті та Інструкції, вважається недійсним.
З відеозапису видно, що ОСОБА_1 жодного разу не відмовився від проходження огляду, а наполягав на здачі крові чи сечі.
Те, що заклад охорони здоров'я не зміг передбаченим законом способом (п. 12, 13 Інструкції) виявити чи спростувати наявність сп'яніння, ніяк не свідчить про вину ОСОБА_1 , позаяк він свій обов'язок перед законом виконав, на огляд погодився.
Тобто, процедура огляду на стан алкогольного сп'яніння була порушена, оскільки ОСОБА_1 не відмовився від огляду на стан сп'яніння, про що вказав у своїх поясненнях в протоколі про адміністративне правопорушення, однак, в порушення приписів Інструкції, йому було відмовлено у здачі крові чи сечі.
Отже, за вказаних обставин, суд доходить висновку, що будь-яких перешкод для відібрання зразків крові або сечі у лікаря закладу охорони здоров'я не було, а відмова в дослідженні саме цього предмету біологічного середовища не ґрунтується на вимогах Закону та не відповідає фактичним обставинам даної справи, у зв'язку з чим наданими матеріалами справи про адміністративне правопорушення не підтверджується той факт, що він перебував у стані алкогольного сп'яніння, що виключає у його діях склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Натомість Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення.
Так, ч.1 ст.6 Конвенції передбачено, що "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення".
Враховуючи правову позицію ЄСПЛ у справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.), суддя не має права взяти на себе функції сторони обвинувачення, змінити обсяг інкримінованого правопорушення, усунути певні розбіжності та неточності, які мають місце в протоколі про адміністративне правопорушення, самостійно відшукувати докази винуватості особи, що становило б порушення ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
ЄСПЛ притримується у своїх рішення позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту ( рішення Європейського суду з прав людини, справа " Коробов проти України " № 39598 / 03 від 21 липня 2011 року ), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» ( рішення від 18 січня 1978 року у справі « Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v.the UnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25).
У рішенні ЄСПЛ від 10.02.1995 року у справі «Аллене де Рібемон проти Франції», ЄСПЛ зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості значно ширше, ніж це передбачають: презумпція невинуватості обов'язкова не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.
Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпції, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Згідно з п. 2 ст. 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства, є забезпечення доведеності вини.
В той же час, у справі «Barbera, Messegu and Jabardo v.Spain» від 06.12.1998 (п.146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Статтею 7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути під даний заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст.252 КУпАП України, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Виходячи з положень статті 62 Конституції України про те, що обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи мають тлумачитись на її користь, суд вважає, що протокол, який складено працівниками патрульної поліції з посиланням за частиною 2 статті 266 КУпАП та пунктом 7 розділу ІІ Інструкції №1452, у сукупності з іншими доказами не може забезпечити такий рівень доказування вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, який би не залишав «розумних сумнівів» у доведеності цієї події.
Згідно п. 1 ст. 247 КУпАП України, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Таким чином, у суду відсутні підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, зважаючи на те, що у матеріалах справи відсутні достатні докази, які беззаперечно свідчили б про вчинення останнім адміністративного правопорушення, визначеного ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Враховуючи наведене, приходжу до висновку, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відтак, на підставі п. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.
Керуючись ст. 7, 9, 247, 248, 279, 283, 284, 307, 308 КУпАП -
провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративне правопорушення.
Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її винесення шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду через Франківський районний суд м. Львова.
Суддя Мартинишин М.О.