465/1411/22
3/465/1166/22
Іменем України
28.12.2022 року м. Львів
Суддя Франківського районного суду м. Львова Величко О.В., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, місце проживання: АДРЕСА_1 ,
за ч.1 ст.130 КУпАП, -
встановив:
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ № 294490 від 24.02.2022 року ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що він 24.02.2022 року о 13 год. 45 хв. у м. Львові по вул. Героїв Майдану, 32 керував автомобілем Mitsubishi Lancer, д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння (нестійка хода, нечітка вимова, запах алкоголю з порожнини рота), чим порушив вимоги п. 2.9.А ПДР України, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.
В судовому засіданні захисник ОСОБА_1 - адвокат Туз Б.М. вчинення своїм підзахисним адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП, заперечив. При цьому, вказав, що ОСОБА_1 транспортним засобом не керував, приїхав на місце події в якості пасажира із особою на ім'я ОСОБА_2 , який керував автомобілем та в якого були ключі від транспортного засобу на момент приїзду працівників поліції. Жодних належних та допустимих доказів, які б вказували на те, що ОСОБА_1 був водієм транспортного засобу, немає. З урахуванням наведеного просив провадження у справі закрити за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Допитана в судовому засіданні за клопотанням сторони захисту свідок ОСОБА_3 пояснила, що 24.02.2022 року вона в обідній час приїхала до банкомату, розташованого у м. Львові по вул. Героїв Майдану, 32, щоб зняти готівкові кошти, оскільки з початком воєнних дій не хотіла втратити кошти, наявні на рахунку в банку. Біля банкомату була черга людей, також сюди приїхав ОСОБА_1 разом із іншою особою, імені якого вона не знає. У ОСОБА_1 відбувся конфлікт із людьми, які очікували в черзі, у зв'язку з чим хтось із черги викликав поліцію. По приїзду поліції працівниками останньої на ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП. Водночас вона особисто бачила, що транспортним засобом керував не ОСОБА_1 , а інша особа, з якою він приїхав, як пізніше стало їй відомо - це сусід ОСОБА_1 . Саме ця особа, яка привезла ОСОБА_1 до банкомату, мала ключі від автомобіля Mitsubishi Lancer та саме цій особі працівники поліції в подальшому доручили евакуацію вказаного транспортного засобу з проїжджої частини дороги.
Свідок ОСОБА_4 , який давав первинні пояснення працівникам поліції, будучи допитаним в судовому засіданні за клопотанням сторони захисту, вказав, що 24.02.2022 року він разом із своїм товаришем перебував поблизу банкомату, розташованого на КПП академії сухопутних військ у м. Львові по вул. Героїв Майдану, 32. У черзі людей виник конфлікт, спровокований ОСОБА_1 , який перебував з ознаками алкогольного сп'яніння і безпідставно чіплявся до людей. ОСОБА_1 прибув на місце події автомобілем Mitsubishi, з якого вийшов, та при спілкуванні з людьми вживав алкоголь. Разом із ОСОБА_1 була компанія людей. На запитання суду, чи був ОСОБА_1 водієм транспортного засобу, свідок підтвердив зазначену обставину, та в подальшому на запитання, з якої дверки автомобіля виходив ОСОБА_1 , зазначив, що, вочевидь, з водійської.
Інший свідок, який давав письмові пояснення працівникам поліції, а саме ОСОБА_5 , на виклик до суду, який здійснювався в телефонному режимі через незазначення у письмових поясненнях повної адреси проживання свідка, не прибув, повідомив, що являтися до суду не бажає, точної адреси проживання для скерування йому судової повістки не надав.
За клопотанням сторони захисту в судове засідання для допиту в якості свідка також тричі через начальника УПП у Львівській області, на адресу якого скеровувались відповідні повідомлення та судові повістки, викликався працівник поліції, яким складався протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , - лейтенант поліції ОСОБА_6 , однак, останній жодного разу до суду не прибув, причин неявки не повідомив.
Дослідивши протокол про адміністративне правопорушення та долучені до нього докази, суддя приходить до наступного висновку.
Частиною 1 ст. 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права та свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно із ст. 252 КУпАП суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Як передбачено ст. 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов'язаний з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає адміністративній відповідальності та встановити інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Об'єктивну сторону адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, утворюють дії, що полягають у керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Пунктом 2.9.а Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. №1306, передбачено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Як зазначено в ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
В ході розгляду адміністративних матеріалів про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності встановлено, що такі не містять доказів, які б могли однозначно вказувати на вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Так, досліджуючи в судовому засіданні долучені до протоколу про адміністративне правопорушення відеозаписи з нагрудних камер працівників поліції, судом з'ясовано, що на час прибуття працівників поліції на місце події ОСОБА_1 в транспортному засобі не перебував та стояв осторонь з іншими особами. У цей час ключі від транспортного засобу Mitsubishi Lancer перебували в іншої особи з числа гурту людей, анкетні дані якої працівниками поліції не встановлювались. Більш того, цій невстановленій особі в подальшому працівники поліції довірили евакуацію вказаного транспортного засобу попри відмову цієї особи пред'явити у належний спосіб своє водійське посвідчення.
З досліджених відеоматеріалів також слідує, що ОСОБА_1 не заперечував своє перебування у стані алкогольного сп'яніння, водночас заперечував керування власне ним транспортним засобом.
У письмових поясненнях свідка ОСОБА_4 від 24.02.2022 року зазначено, що вказаний свідок бачив, як водій автомобіля Mitsubishi вийшов з нього і перебував з явними ознаками алкогольного сп'яніння. Однак, як вбачається з безпосередньо досліджених в судовому засіданні відеоматеріалів, свідок ОСОБА_4 писав такі пояснення дослівно під диктовку працівника поліції (відеофайл clip-0, часовий епізод 07:30-11:40). Більш того, будучи допитаним в судовому засіданні, свідок ОСОБА_4 , вказуючи про вчинення правопорушення ОСОБА_1 , чітко та однозначно не вказав, з якого саме місця в автомобілі ОСОБА_1 виходив. При цьому, не заперечив, що зі ОСОБА_1 були й інші особи.
З вищезазначених відеоматеріалів вбачається також, що на місці події інший свідок - ОСОБА_5 , який у своїх письмових поясненнях від 24.02.2022 року вказав про перебування водія автомобіля Mitsubishi в стані алкогольного сп'яніння, вагався щодо того, чи бачив він все достеменно чи ні. Попри це, в подальшому написав відповідні письмові пояснення, не зазначивши в таких ні точної адреси свого проживання, ні дати народження, які б дали можливість його чітко ідентифікувати. При спробі виклику такого свідка в судове засідання за вказаним у поясненнях номером мобільного телефону свідок категорично відмовився прибувати до суду та вказати адресу свого проживання для надіслання йому судової повістки.
З оглянутих відеоматеріалів було встановлено, що свідок ОСОБА_3 дійсно перебувала на місці події і була безпосереднім очевидцем події. Остання допитувалась в судовому засіданні в якості свідка і, будучи попередженою про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, категорично ствердила, що ОСОБА_1 автомобілем не керував, а приїхав транспортним засобом, за кермом якого перебувала інша особа.
З урахуванням виявлених розбіжностей в показаннях свідків суд за клопотанням сторони захисту неодноразово (тричі) викликав в судове засідання інспектора УПП у Львівській області Шпитка Ю.В. для допиту з метою з'ясування дійсних обставин справи. Однак, на всі неодноразово надіслані судові повістки та виклики через начальника УПП у Львівській області свідок не з'явився, причин неявки не повідомив.
За наведених обставин існують реальні сумніви в тому, хто ж дійсно керував транспортним засобом Mitsubishi Lancer, д.н.з. НОМЕР_1 .
Також суд приймає до уваги, що ОСОБА_1 на місці події затримувався, до нього застосовувалася фізична сила і спецзасоби - кайданки, здійснювалась поверхнева перевірка останнього, вилучалися особисті речі затриманого, однак протокол затримання на місці події працівниками поліції не складався, права затриманому не роз'яснювалися, як і підстави його затримання, про затримання не повідомлявся центр надання безоплатної правової допомоги (відеофайл clip-0, часовий епізод 03:05-05:12), чим порушено вимоги ч.3 ст.261, ч.2 ст.265 КУпАП. Незалучення захисника затриманій особі з урахуванням того, що така особа на місці заперечувала свою причетність до скоєння адміністративного правопорушення, свідчить про грубе порушення права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на захист.
За наведених обставин, беручи до уваги наявність неспростованих сумнівів в частині того, хто в дійсності керував транспортним засобом Mitsubishi Lancer, д.н.з. НОМЕР_1 , а також допущені грубі порушення права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на захист, в зв'язку з вичерпання судом всіх можливостей для встановлення дійсних обставин справи внаслідок неповної ідентифікації працівниками поліції свідка ОСОБА_5 , який в судові засідання відмовився прибувати, та ігнорування працівником поліції, яким складено адміністративні матеріали, судових викликів до суду без наявних поважних причин для цього, суд не вбачає достатніх підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП. Версія сторони захисту про непричетність ОСОБА_1 до вчинення адміністративного правопорушення знайшла своє підтвердження в ході судового розгляду (доводиться наявними відеоматеріалами, категоричними показаннями очевидця події - свідка ОСОБА_3 ), водночас обвинувачення особи у вчиненні адміністративного правопорушення не доведене сукупністю належних, допустимих та водночас несуперечливих доказів.
Відтак, працівниками поліції не доведено факт керування власне ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року №23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правовій презумпції, в тому числі, закріпленій в ст.62 Конституції України - презумпції невинуватості.
Як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Аллене де Рібемон проти Франції» від 10.02.1995 року, сфера застосування принципу презумпції невинуватості значно ширша, ніж це передбачають: презумпція невинності обов'язкова не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.
У рішенні «Маліга проти Франції» від 23.09.1998 року ЄСПЛ визнав кримінально- правовий зміст адміністративного правопорушення, за яке передбачена санкція у виді позбавлення права керування транспортним засобом.
ЄСПЛ підкреслює, що обов'язок адміністративного органу нести тягар доведення є складовою презумпції невинуватості і звільняє особу від обов'язку доводити свою непричетність до скоєння порушення.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин, зокрема відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Оскільки судом не встановлено в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а враховуючи, що тільки за наявності такого особа, яка його вчинила, може бути притягнута до адміністративної відповідальності, провадження у справі підлягає закриттю.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір стягується у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення. Враховуючи, що провадження у даній справі слід закрити у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, то, відповідно, судовий збір стягненню не підлягає.
Керуючись п. 1 ст. 247, 283, 284, 294 КУпАП, суд -
постановив:
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП - закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня її винесення шляхом подачі апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду через Франківський районний суд м. Львова.
Суддя Величко О.В.