Справа № 450/3634/22 Провадження № 2-н/450/267/22
про відмову у видачі судового наказу
07 листопада 2022 року суддя Пустомитівського районного суду Львівської області Данилів Є.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення заборгованості по заробітній платі,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення заробітної плати в розмірі 161 599,00 грн. з Товариства з обмеженою відповідальністю «Перфект Пак».
Розглянувши подану заяву та матеріали, додані до неї, суд вважає за необхідне відмовити у видачі судового наказу, виходячи з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ч.2 ст. 19 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.
Наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо (ч.3 ст.19 ЦПК України).
Частиною 1 ст.160 ЦПК України визначено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст.161 ЦПК України.
Пунктом 1 ч.1 ст.161 ЦПК України визначено, що судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку.
При цьому, згідно ч.2 ст.161 ЦПК України, особа має право звернутися до суду з цією вимогою, в наказному або в спрощеному позовному провадженні на свій вибір.
Відповідно до ст. 233 Кодексу законів про працю України(в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 року № 2352-IX, який набрав чинності 19.07.2022 року) із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (ст.116 КЗпПУ).
Відповідно до ст. 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
Відповідно до змісту ст.ст.1, 2 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Основна заробітна плата це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати це виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Відповідно п. 12 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» від 23.12.2011 року у заяві про видачу судового наказу повинно бути зазначено вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються. До заяви має бути додано докази перебування заявника у трудових відносинах із боржником, а підтвердженням суми, яка стягується, може бути будь-який належно оформлений документ, що вказує на розмір нарахованої заробітної плати та компенсації за порушення строків її виплати, зокрема, довідка бухгалтерії боржника, розрахунковий лист чи копія платіжної відомості тощо. Не допускається розгляд вимог про стягнення заробітної плати у разі наявності спору щодо розміру заборгованості чи права на її отримання.
Згідно з п. 9 постанови Пленуму ВССУ «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» наявність спору про право, яке є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб'єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб'єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги.
Таким чином, працівник може звернутися до суду в порядку наказного провадження у разі, якщо вимога про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати є безспірною (роботодавець не оспорює ні право вимоги працівника, ні суму заборгованості з виплати заробітної плати), що підтверджується належно оформленими письмовими документами.
Статтею 49 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівникові на його вимогу довідку про його роботу на даному підприємстві, в установі, організації із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру заробітної плати.
Відповідно до матеріалів справи, заявник просить стягнути з боржника нараховану, але не виплачену заробітну плату в розмірі 161 599,00 грн. На підтвердження своєї заяви подав довідку від 30.09.2022 року № 48, про те що він працює в ТОВ «Перфект Пак» на посаді заступника директора з загальних питань, заборгованість станом на 30.09.2022 року становить 161 599,00 грн.
Законом України №2352-IX від 01.07.2022 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» ч. 1 ст.116 КЗпП України доповнено таким змістом: "Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати".
Сума заборгованості 161 599,00 грн., яка вказана у довідці, оформлена без додержання вимог ст.116 КЗпП України, а саме без зазначення окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) і про які роботодавець повинен був письмово повідомити працівника в день їх виплати.
Відсутність документів, що підтверджують наявність суб'єктного права у заявника, документів, що підтверджують порушення суб'єктного права, або документів, що підтверджують виникнення права вимоги, вказує на наявність спору про право.
У довідці № 48 від 30.09.2022 року виданої Товариством з обмеженою відповідальністю «Перфект Пак» не вказано про те, що сума заборгованості 161 599,00 грн. відноситься до певного виду виплати, що така заборгованість відноситься до основної та/або до додаткової заробітної плати, або що така заборгованість є заохочувальною та/або компенсаційною виплатою.
Згідно з п.1 ч.1 ст.161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку.
Згідно з п.3 ч.1ст. 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам ст.161 КЗпПУ.
Як зазначено вище, внесеними змінами від 01.07.2022 року передбачено, що в підтверджуючих документах про існуючу заборгованість вказуються суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні).
Відповідно до ч. 2 ст. 165 ЦПК України про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.
Відповідно до ч. 2 ст. 167 ЦПК України за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
Розглянувши таку заяву, суд дійшов висновку про необхідність відмови у видачі судового наказу.
На підставі викладеного суддя відмовляє у видачі судового наказу у зв'язку з заявленням вимоги, яка не відповідає вимогам ст.161 КЗпПУ.
Керуючись ст.ст.161,163,165-167,258-261,352-355, п.п.15.5 п.15 ч.1 Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України,
постановив:
відмовити ОСОБА_1 у видачі судового наказу про стягнення заробітної плати з Товариства з обмеженою відповідальністю «Перфект Пак».
Роз'яснити ОСОБА_1 , що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини 1 статті 165 ЦПК України, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її підписання суддею, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів.
СуддяЄ. О. Данилів