Справа №751/9440/21
Провадження №2/751/362/22
07 грудня 2022 року місто Чернігів
в складі: головуючого - судді Яременко І. В.
при секретарі Випинашка Г.Р., Іскри К.П., Шевченко А.О.
за участю представника позивача - адвоката Черненок Г.І., відповідача ОСОБА_1 , представника відповідача - адвоката Дейнеко І.А., третьої особи ОСОБА_2 , розглянувши у загальному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , третя особа: Приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Костенко Ірина Михайлівна, про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки у праві власності на квартиру, укладеного з метою приховання належної частки в об'єкті нерухомого майна та уникнення стягнення на це майно в рахунок повернення завданих збитків,
16.12.2021 ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , у якому просить визнати недійсним договір купівлі-продажу в частині продажу 2/7 часток у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 , укладений 25.11.2021 між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Костенко І.М. за реєстровим № 870.
Позовні вимоги мотивує тим, що відповідно до договору купівлі-продажу від 11.12.2000 він придбав у відповідача, яка діяла від імені ОСОБА_5 , на підставі нотаріально посвідченого доручення від 15.10.1998, житловий будинок АДРЕСА_2 . Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 09.11.2020 вказаний договір купівлі-продажу будинку було визнано недійсним. 11.11.2021 він звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_4 про стягнення збитків. Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 24.11.2021 було відкрито провадження і справа була призначена до розгляду на 20.12.2021. Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 25.11.2021 було задоволено заяву про забезпечення позову і накладено арешт на 1/7 частку квартири АДРЕСА_1 , власником якої була ОСОБА_4 . Позивачу стало відомо, що відповідач ОСОБА_4 , знаючи про наявність його позову до неї про стягнення збитків, 25.11.2021 продала належні їй на праві власності 2/7 частки квартири АДРЕСА_1 відповідачу ОСОБА_1 . Вважає, вважає, що з боку відповідачки ОСОБА_4 цей договір укладено з метою приховання належної їй частки в об'єкті нерухомого майна та уникнення стягнення на це майно в рахунок повернення завданих збитків за продаж будинку, а отже вона могла передбачити негативні наслідки для себе у випадку виконання судового рішення шляхом звернення стягнення на належну їй частку у квартирі, що і є підставою для визнання вказаного договору недійсним.
Ухвалою суду від 17.12.2021 в рахунок забезпечення позову накладено арешт на 2/7 частки квартири АДРЕСА_1 , власником якої являється ОСОБА_1 , до набрання рішенням суду законної сили (а.с. 25-26).
Ухвалою судді від 29.12.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання (а.с.29-30).
03.02.2022 відповідач ОСОБА_1 подав до суду відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити у задоволенні позову. Зазначає, що ухвала про відкриття провадження у справі про стягнення збитків була ухвалена судом 24.11.2021. Таким чином, відповідач ОСОБА_4 на момент укладення оспорюваного правочину не знала та не могла знати про наявність майнових вимог позивача до неї та відповідно про пред'явлений позов про стягнення збитків, оскільки відкрито провадження було днем раніше від дати укладення договору. Оспорюваний правочин в частині продажу майна ОСОБА_4 є оплатним та реально виконаним. Остання отримала від нього грошові кошти в сумі 70000 грн в рахунок оплати за отриману за договором частку в об'єкті нерухомості. Додатковим підтвердженням того, що сторони уклали правочин з метою настання реальних правових наслідків у вигляді переходу до нього права власності на майно є те, що ним як до укладення оспорюваного правочину, так і після нього, були укладені договори дарування частини квартири АДРЕСА_1 . В результаті укладених правочинів, він в цілому володіє на праві власності кв. АДРЕСА_1 . Крім того, позивач посилається на наявність на момент укладення спірного правочину вжитих заходів забезпечення позову у вигляді арешту на 1/7 частину кв. АДРЕСА_1 . Однак, відповідачі на момент укладення оспорюваного правочину не знали та не могли знати про наявність забезпечення позову щодо майна, що було предметом оспорюваного правочину, оскільки ухвала про забезпечення позову у справі № 751/8447/21 була проголошена 25.11.2021 у день укладення правочину, без виклику та участі сторін. А про наявність забезпечення він дізнався лише 17.12.2021, коли отримав копію цієї ухвали. Крім того, позивачем не надано доказів того, що відповідач ОСОБА_4 не має іншого майна за рахунок якого можна задовольнити майнові вимоги, у випадку задоволення позову по справі № 751/8447/21 та доказів того, що у зв'язку з укладенням оспорюваного договору майновий стан ОСОБА_4 змінився таким чином, що остання стала не платоспроможною. Таким чином, позивачем до позову не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності у оспорюваного договору ознак правочину, укладеного з порушенням загальних засад цивільного законодавства (добросовісність) на шкоду позивачу з метою ухилення від виконання зобов'язань (а.с. 41-51)
03.02.2022 представник відповідача ОСОБА_4 подав до суду відзив на позов, згідно якого просить відмовити у задоволенні позову з аналогічних підстав, викладених у відзиві відповідача ОСОБА_1 (а.с. 57-58).
Ухвалою суду від 04.08.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с. 91-92).
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив його задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позові.
Представник відповідача ОСОБА_4 у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позов.
Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позов. Доповнив, що не перебуває у родинних або близьких відносинах з ОСОБА_4 . Він був ініціатором правочину та запропонував ОСОБА_4 комфортні умови для укладення оспорюваного правочину, за 3/7 часток квартири він сплатив 75000,00 грн. ОСОБА_4 змінила нерухоме майно на кошти, якими може задовольнити вимоги ОСОБА_3 в іншій справі, у разі їх задоволення. Зауважив, що вказану квартиру у правочині він остаточно придбав вцілому, викупивши її частки у різних співвласників.
Третя особа - приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Костенко І.М. у судовому засіданні посилалась на ст. 8 Закону України «Про нотаріат», згідно якої не може розголошувати всі обставини вчинення правочину за відсутністю у судовому засідання всіх його учасників та їх згоди на це. Вказала, що спірний правочин був укладений з дотриманням вимог діючого законодавства, відповідав волі сторін договору, сторони розрахувались між собою до підписання правочину. Крім того, нею перевірялись усі необхідні реєстри перед посвідченням правочину, жодних обмежень чи обтяжень щодо відчуження належного відповідачу ОСОБА_4 майна за договором не існувало.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 25.11.2021 між ОСОБА_4 (продавець), ОСОБА_6 (представник продавця) та ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу частки у праві власності на квартиру, за яким ОСОБА_4 передає у власність (продає), а покупець приймає (купує) 2/7 частки у праві власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , і оплачує її вартість за ціною та у порядку, що передбачені договором. За цим договором ОСОБА_6 , в особі представника передає у власність (продає), а покупець приймає (купує) 1/7 частку у праві власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , і оплачує її вартість за ціною та у порядку, що передбачені договором.
1/7 частка у праві власності на квартиру, що відчужується, належить ОСОБА_6 на праві власності та набута на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого 03.06.1994 виконавчим комітетом Новозаводської районної ради народних депутатів згідно з розпорядженням (наказом) від 31.05.1994 № 900, зареєстрованого в Чернігівському міжміському бюро технічної інвентаризації про що в реєстровій книзі зроблено запис № 9-2991.
2/7 частки у праві власності на квартиру, що відчужується, належать ОСОБА_4 на підставі права власності та набута на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого 03 червня 1994 виконавчим комітетом Новозаводської районної ради народних депутатів згідно з розпорядженням (наказом) від 31.05.1994 № 900, зареєстрованого в Чернігівському міжміському бюро технічної інвентаризації про що в реєстровій книзі зроблено запис № 9-2991, Договору дарування частини квартири, посвідченого 30.04.2009 за реєстровим № 3-250 Репех С.О., державним нотаріусом Другої чернігівської державної нотаріальної контори, зареєстрованого в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 21.05.2009 за реєстраційним № 27155277 КП «Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації Чернігівської міської ради».
Продаж квартири за домовленістю сторін вчиняється за 75000,00 грн.
Згідно п. 5.5 Договору, відповідно до Інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно. Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомості та щодо суб'єкта відомості про обтяження, іпотеки, інші речові права відсутні. В податковій заставі, згідно витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, виданого приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Костенко І.М., квартира не перебуває.
Договір посвідчено приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Костенко І.М., зареєстровано у реєстрі за № 870 (а.с. 9-11).
Ухвалою судді Новозаводського районного суду м. Чернігова від 24.11.2021 відкрито провадження у справі № 751/8447/21 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення збитків у сумі 945600 грн (а.с. 7).
Ухвалою суду від 25.11.2021 в рахунок забезпечення позову по вказаній цивільній справі, накладено арешт на 1/7 частину кв. АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_4 , до набрання рішенням суду у даній справі законної сили (а.с. 8).
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 14.02.2022, ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 25.11.2021 у справі № 751/8447/21 скасовано. У задоволенні заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову відмовлено (а.с. 85-87).
Відповідно до ч.1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
За змістом ч.5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно з частинами першою, третьою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Загальними вимогами чинності правочину є: зміст правочину не може суперечити ЦК України та іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вичинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; не може суперечити правам та інтересам осіб. Правочин може визнаватись недійсним за наявності дефектів у будь-якому елементі правочину.
За положеннями ст. 655 ЦК України договір купівлі-продажу - це угода, за якою продавець (одна сторона) зобов'язується передати майно у власність покупцеві (другій стороні), а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року в справі № 369/11268/16-ц зроблено висновок, що «позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України».
Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Згідно з частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (постанова Верховного Суду від 24 липня 2019 року у справі № 405/1820/17).
Договір, який укладений з метою уникнути виконання договору та зобов'язання зі сплати боргу, є зловживання правом на укладання договору та розпорядження власністю, оскільки унеможливлює виконання зобов'язання та завдає шкоди кредитору. Такий договір може вважатися фраудаторним та може бути визнаний судом недійсним за позовом особи, право якої порушено, тобто кредитора.
У постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року в справі № 755/17944/18 зроблено висновок, що «договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції «фраудаторності» при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов'язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника)».
Разом з тим, у постанові Верховного Суду від 16 жовтня 2020 року у справі № 910/12787/17 зазначено: «Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.
Реалізуючи право на судовий захист та звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов'язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.
Як неодноразово наголошував Верховний Суд України (постанови від 01 червня 2016 у справі № 920/1771/14, від 30 листопада 2016 року у справі № 910/31110/15), під час вирішення спору про визнання недійсним оспорюваного правочину потрібно застосовувати загальні положення статей 3,15,16 Цивільного кодексу України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду».
Проаналізувавши наведені нороми та сукупність досліджених доказів, суд доходить висновку, що спірний правочин був направлений на реальне настання наслідків договору купівлі-продажу частки у праві власності на квартиру, сторони договору - відповідачі у справі вчинили всі передбачені цим договором дії, виконали їх, передавши майно від продавця покупцю, з отриманням продавцем коштів за здійснений продаж майна. Контрагент, з яким продавці вчинили спірний договір, є сторонньою особою.
При цьому суд також враховує ті обставини, що ініціатором укладення оспорюваного договору є відповідач ОСОБА_1 , яким як до укладення оспорюваного договору, так і після того були укладені з іншими співвласниками нерухомого майна (предмету договору): договір дарування частки у праві власності на квартиру від 02.11.2021; договір купівлі-продажу частки у праві власності на квартиру від 22.11.2021; договір купівлі-продажу частки у праві власності на квартиру від 26.11.2021, в результаті укладення яких ОСОБА_1 вцілому належить на праві приватної власності кв. АДРЕСА_1 .
На момент укладення оспорюваного договору у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно; Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомості та щодо суб'єкта відомості про обтяження, іпотеки, інші речові права відсутні; Державного реєстру обтяжень рухомого майна були відсутні будь-які арешти вищезазначеного нерухомого майна чи встановлені заборони на його відчуження.
Також, суд вважає хибними доводи позивача про недійсність оспорюваного договору купівлі-продажу з тих підстав, що останній укладений з метою уникнення грошових зобов'язань перед ним, оскільки під час розгляду справи наявність таких обставин не доведено. Зокрема, позивачем не надано будь-яких доказів у справі про обізнаність відповідачки ОСОБА_4 про наявність у суді позову ОСОБА_3 до неї про стягнення збитків, отримання нею копій ухвал Новозаводського районного суду м.Чернігова від 24.11.2021 про відкриття провадження у справі та від 25.11.2021 про забезпечення позову у цивільній справі № 751/8447/21. Зокрема, ухвала Новозаводського районного суду м. Чернігова від 25.11.2021 постановлена судом без повідомлення та виклику сторін, а право власності на 3/7 частини кв. АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу частки у праві власності на квартиру, виданого 25.11.2021 приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Костенко І.М., зареєстровано 25.11.2021 о 12:07:45 (а.с.85-87).
Станом на момент ухвалення рішення судом у цій справі, позивачем не надано жодних доказів, про прийняття рішення про стягнення з відповідача будь-яких збитків на користь позивача у цивільній справі № 751/8447/21 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення збитків.
Отже, стороною позивача не доведено, що відповідач ОСОБА_4 має будь-які грошові зобов'язання перед позивачем, тобто є боржником, а тому вчинений нею оспорюваний правочин не можна кваліфікувати як такий, що вчинений боржником на шкоду кредитору, оскільки в останньої відсутній обов'язок щодо відшкодування збитків.
Аналізуючи докази, зібрані у судовому засіданні, суд дійшов висновку, що договір купівлі-продажу частки у праві власності на квартиру від 25.11.2021 був укладений згідно діючого законодавства і відповідав волевиявленню сторін, що вони і засвідчили своїми підписами.
Положеннями ст. 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Виходячи з наведеного, суд доходить переконання, що під час розгляду справи позивач не довів на підставі належних і допустимих доказів, що укладений між відповідачами договір купівлі-продажу частки у праві власності на квартиру від 25.11.2021 є недійсним та укладеним на шкоду позивачу з метою уникнення сплати боргу, також не наведено фактичних даних, підтверджених доказами, на спростування встановленої законом презумпції правомірності правочину, а тому позовні вимоги ОСОБА_3 є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, ст.ст. 3, 13, 15, 16, 202, 203, 215, 655 ЦК України, та керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-82, 89, 95, 258, 259, 263-265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , третя особа: Приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Костенко Ірина Михайлівна, про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки у праві власності на квартиру, укладеного з метою приховання належної частки в об'єкті нерухомого майна та уникнення стягнення на це майно в рахунок повернення завданих збитків, - відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржено до Чернігівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини рішення, протягом того ж строку з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне рішення суду складене 16.12.2022.
Головуючий - суддя І. В. Яременко