СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
(заочне)
ун. № 759/6175/22
пр. № 2/759/3437/22
25 жовтня 2022 року м.Київ
Суддя Святошинського районного суду м. Києва Сенько М.Ф., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням
ОСОБА_1 через свого представника-адвоката Бондара А.В. звернулась з позовом до суду, за яким просила визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 .
Позов мотивовано тим, що відповідач, створює позивачу, як власнику квартири, перешкоди у користуванні.
Провадження за позовом відкрите відповідно до ухвали судді від 14.06.2022 р., справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Відзив від відповідача до суду не надходив.
Судом встановлено таке.
ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину на Ѕ частку за заповітом від 17.05.2018 року, посвідченого державним нотаріусом Дванадцятої Київської державної ноторіальної контори Мельник М.П., яке зареєстроване в реєстрі за №7-25 та на підставі свідоцтва про право на спадщину на Ѕ частку за заповітом від 20.01.2022 року, посвідченого державним нотаріусом Дванадцятої Київської державної ноторіальної контори Мельник М.П., яке зареєстроване в реєстрі за №7-435.
Крім власника квартири ОСОБА_1 зареєстрована ОСОБА_2 , яка з 2013 року не проживає в спірній квартирі.
У відповідності до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п.п. 34, 39 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07.02.2014 року «Пр судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», під час розгляду позовів про визнання особою такою, що втратила право користування жилим приміщенням, судам необхідно чітко розмежовувати правовідносини, які виникають між власником та попереднім власником житла, і правовідносини, які виникають між власником житла та членами його сім'ї, а також членами сім'ї попереднього власника житла. Так, власник житла має право вимагати визнання попереднього власника таким, що втратив право користування житлом, що є наслідком припинення права власності на житлове приміщення (пункт 3 частини першої статті 346 ЦК України) із зняттям останнього з реєстрації.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом зняття особи з реєстраційного обліку, залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (наприклад, ст. ст. 71, 72, 116, 156 ЖК УРСР; ст. 405 ЦК України), а саме від вирішення однієї із таких вимог: про позбавлення права власності на жиле приміщення; про позбавлення права користування жилим приміщенням; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.
Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються положеннями ст. 405 ЦК України.
Судом встановлено, що відповідач не проживає в квартирі з 2013 року, при цьому позивач не чинить перешкод у користуванні квартирою останній. У зв'язку із чим, суд вважає заможливе задовольнити позовні позовом, оскільки доказів на спростування позовних вимог стороною відповідача до суду не було надано.
Питання перерозподілу судових витрат не порушувалось, що не суперечить вимогам ст. 141 ЦПК України.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 264, 265, 280-282 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН матеріали справи не містять) такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме, квартирою АДРЕСА_1 .
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Сенько М.Ф.