Справа № 629/1714/22
Номер провадження 2/629/720/22
РIШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.12.2022 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі головуючого судді Ткаченко О.А., за участю секретаря Заводяна О.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до АТ «Укрзалізниця», третіх осіб ППО ВП «Локомотивне депо Лозова» РФ Південна залізниця АТ Укрзалізниця Вільної профспілки Південна залізниця в особі Придачого Юрія Миколайовича, начальника ВП «Локомотивне депо Лозова» РФ Південна залізниця АТ «Укрзалізниця» Тананян Євгена Рачиковича про визнання незаконним та скасування наказу про простій, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди, -
вирішив:
28.10.2022 року позивач звернувся до Лозівського міськрайонного суду Харківської області з позовом до АТ «Укрзалізниця», третіх осіб ППО ВП «Локомотивне депо Лозова» РФ Південна залізниця АТ Укрзалізниця Вільної профспілки Південна залізниця в особі Придачого Юрія Миколайовича, начальника ВП «Локомотивне депо Лозова» РФ Південна залізниця АТ «Укрзалізниця» Тананян Євгена Рачиковича про визнання незаконним та скасування наказу про простій, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивач працює на посаді помічника машиніста електровоза у виробничому підрозділі «Локомотивне депо Лозова» регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Українська залізниця» відповідно до наказу №26/ОC від 06.03.2012. Відповідно до ст.40 Закону України «Про професійні спілки їх права та гарантії діяльності» здійснює представництво та захист трудових і соціально-економічних прав та інтересів своїх членів профспілки, позивач обраний головою Первинної профспілкова організація виробничого підрозділу «Локомотивне депо Лозова» регіональної філії «Південна залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» Вільної профспілки Південної залізниці (надалі Третя особа), та має право вимагати виконання колективних договорів та угод, додержання законодавства про працю та соціально-економічних прав працівників. 08.08.2022 начальник виробничого підрозділу «Локомотивне депо Лозова» РФ «Південна залізниця» АТ «Українська залізниця» Тананян Є.Р. видав наказ №621 «Про продовження режиму вимушеного простою працівників депо», яким оголосив простій позивачу без збереження заробітної плати. 10.08.2022 позивача ознайомлюють під розписку з наказом №621 «Про продовження режиму вимушеного простою працівників депо» від 08.08.2022. 10.08.2022 позивач звертається до відповідача (роботодавця) з заявою «Про забезпечення роботою, доведення до відома графіку роботи (зміни)» в якій просив не порушувати проти позивача ст.43 Конституції України - право на працю та додатково нагадав, що він є виборним органом та тому на нього поширюються гарантії, встановлені ч.2 ст.252 К3пП України, вхідний реєстраційний №873 від 10.08.2022, але відповідач проігнорував заяву, наказ не скасував та роботою не забезпечив. 05.04.2022 позивач допущений до роботи відповідачем (без ознайомленням з відповідним наказом).
Відповідно до ст.21 КЗпП України між позивачем та відповідачем була укладена угода, за якою позивач зобов'язався виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, зобов'язується виплачувати заробітну плату і забезпечити умови праці, необхідні для виконання роботи, передбаченні законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Простій для всього ВП «Локомотивне депо Лозова» або цеху експлуатації не запроваджувався. Аналіз норми частини 1 статті 34 КЗпП України свідчить про те, що обов'язковою підставою для введення простою на підприємстві є повна зупинка його роботи або роботи окремих підрозділів, про це зазначив Верховний Суд у постанові у справі №464/1320/20 від 10.11.2021, інші співробітники виконували в цей час свої обов'язки дистанційно та/або на робочих місцях. Як слідує з назви наказу, він стосується всіх працівників депо але в резулятивній частині наказу вказано прізвище, ім'я, по-батькові - позивача.
Статтею 2-1 КЗпП України заборонено порушення принципу рівності прав і можливостей працівників. Частина перша статті 252 КЗпП України формулює загальне положення, яке покладає на власника або уповноваженого ним орган обов?язок створення для працівників підприємства, установ, організації обраних до складу виборної профспілкової організації, можливості для здійснення їхніх повноважень. Частиною другою статті 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» і частиною другою статті 252 К3пП України передбачено, що однією з гарантій можливості здійснення такими особами своїх повноважень є заборона змінювати умови трудового договору, оплати праці без попередньої згоди виборного органу. Частиною 1 ст.1 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Відповідно до ст.2 Закону України «Про оплату праці», в структуру заробітної плати входять: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.
Відповідно до п.3.2.12 Галузевої угоди між Державною адміністрацією залізничного транспорту України та профспілками на 2002-2006 роки, яка є чинною - час вимушеного простою з причин, що не залежать від працівника, оплачується з розрахунку тарифної ставки, окладу. Відповідно до п.3.7.5 Галузевої угоди - документи з соціально-економічних та трудових питань, які стосуються інтересів працівників галузі, приймати за погодженням чи за участю відповідних профспілкових організацій. Відповідач жодного разу не звертався до Первинної профспілкової організація виробничого підрозділу «Локомотивне депо Лозова» регіональної філії «Південна залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» Вільної профспілки Південної залізниці та дозволу чи погодження/участі профспілкова організація не давала/не брала. Оголошення простою на визначеному наказом умовах (без оплати з розрахунку тарифної ставки/окладу) нашкодило здоров?ю позивача шляхом погіршення соціального становища і порушило гарантоване ст.48 Конституції право на достатні життєвий рівень для Позивача та його сім?ї.
У сукупності наведені обставини свідчать про недоведеність наявності підстав для видання Наказу від 08.08.2022 №621 «Про продовження режиму вимушеного простою працівників депо», яким було оголошення позивачу простій без збереження оплати простою з розрахунку тарифної ставки/окладу. Пов?язую видання вищезгаданого Наказу із вибірковим підходом та переслідуванням позивача за ознакою належності до профспілки, прагненням керівника створити нестерпні умови праці з метою позбутись від невигідного працівника. Наведені у Наказі обставини могли слугувати підставою для запровадження дистанційної роботи згідно ст.60-2 К3пП або оплати простою у розмірі середнього заробітку згідно ч.3 ст.113 КЗпП, але аж ніяк не запровадження простою без збереження оплати з розрахунку тарифної ставки/окладу.
У зв?язку з оголошенням простою позивач не отримував від відповідача належної заробітної плати, яку б отримував у тому випадку, якби працював, тому вважає, що у зв?язку із незаконністю наказу відповідача про оголошення простою, відповідач зобов'язаний оплатити середній заробіток за час незаконного простою, стягненню підлягає середній заробіток за період перебування у простої, а саме з 06.08.2022 року по 04.10.2022 включно.
При визначенні середньої заробітної плати позивач керується Порядком обчислення середньої заробітної пати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100. Згідно з п.2 Порядку №100, якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов?язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Оскільки простій запроваджено у серпні 2022 року, то останніми двома місяцями роботи є червень та липень 2022 року, які мають враховуватися для визначення середнього заробітку. При обрахунку середнього заробітку позивач виходить з відомостей, що містяться у довідці про Доходи від 20.09.2022, яку надав роботодавець. Формула розрахунку середньоденного заробітку за червень-липень 2022: (12100,95+21627,22):(20+22)=521,94 грн.
3 дня простою 06.08.2022 по 04.10.2022 (включно) минуло 42 робочих дні. 42 роб.дн. х 521,94 грн. = 21921,48 грн. Таким чином, сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу, складає 21921,48 грн.
Згідно ст.237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв?язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. В постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», зазначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Факт заподіяння моральної шкоди пов?язують не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв?язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя. Частинами 1,3 статті 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв?язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв?язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім?ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв?язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Позивач має на утримані неповнолітнього сина ІНФОРМАЦІЯ_1 . Видача Наказу від 08.08.2022 №621 «Про продовження режиму вимушеного простою для працівників депо» яким позивача оголошено простій, що порушило гарантоване ст.48 Конституції право на достатній життєвий рівень для позивача та його сім'ї, призвела до моральних страждають. Відчуття несправедливості призвело до погіршення самопочуття позивача, погіршився сон, погіршились відносини з рідними та близькими, втрати нормальних життєвих зв?язків і вимагають від позивача додаткових зусиль для організації свого життя. Позивач оцінює моральні страждання в розмірі - 10000грн.
Не погодившись з позовом, представник відповідача надав до суду відзив на позов, в якому зазначив, що у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні з 05 годин 30 хвилин 24.02.2022 введено правовий режим воєнного стану, який у подальшому був продовжений до 19.02.2023. Торгово-промислова палата України, враховуючи ситуацію, що склалась, прийняла рішення спростити процедуру засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 президента Торгово-промислової палати України було підтверджено, що військова агресія Російської Федерації проти України з 24 лютого 2022 року до її офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 № 75, зі змінами, затверджено перелік територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) або даних, що оприлюднюються на офіційних сторінках Міністерства оборони України або Збройних сил України. Так, зокрема до вказаного переліку входить Лозівська міська територіальна громада. Через активні бойові дії внаслідок агресії російської федерації проти України обсяги перевезень значно скоротились. У зв'язку з наведеним з метою уникнення скорочень працівників підприємства, збереження робочих місць, було запроваджено режим простою з оплатою відповідно до вимог статті 113 КЗпП України. Таким чином, вважає представник відповідача, твердження позивача про відсутність причинно-наслідкового зв'язку між зупиненням роботи та обмеженням або скасуванням соціальних гарантій є помилковим. Аналіз ч.2 ст.34 КЗпП України свідчить про те, що переведення працівника на іншу роботу передбачає право роботодавця, а не обов'язок. З огляди на викладене, твердження позивача про порушення передбачених законодавством гарантій не узгоджується з нормами трудового законодавства. Позивач займає посаду помічника машиніста електровозу. До матеріалів справи позивачем надано витяг з наказу від 26.12.2017 №1316, згідно до якого помічник машиніста електровозу входить до кола посад з шкідливими та важкими умовами праці. Таким чином, твердження позивача про введення дистанційної роботи для посади помічника машиніста електровозу з шкідливими та важкими умовами праці є хибним та заборонено чинним законодавством. Окремо слід зазначити, що внаслідок ворожих ракетних ударів по території депо, останнє зазнало суттєвих руйнувань, що є загальновідомим фактом. Зазначене вище свідчить про те, що окремі підрозділи депо не можуть функціонувати, а отже свідчить про зупинку роботи його окремих підрозділів. Таким чином, твердження позивача щодо відсутності простою усього депо або його цеху є таким, що не узгоджується з об'єктивними обставинами. Позивач помилково вважає, що при введення режиму простою змінюються істотні умови праці. При застосуванні режиму простою істотні умови праці не змінюються. Таким чином, твердження позивача про те, що без попередньої згоди профспілкового органу заборонено змінювати істотні умови праці є помилковими. З метою забезпечення експлуатаційної роботи регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Укрзалізниця» було направлено розпорядження від 01.07.2022 №ЦЦТух-10/336 про направлення з Локомотивного депо Лозова (ТЧ-9) регіональної філії «Південна залізниця» до локомотивного депо Здолбунів (ТЧ-14) регіональної філії «Львівська залізниця», зокрема, ОСОБА_1 04.07.2022 видано наказ №152 по виробничому підрозділу «Локомотивне депо Лозова» регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця» про відрядження, зокрема, ОСОБА_1 строком на 28 днів. Від відрядження позивач відмовився, про що свідчить рапорт заступника начальника виробничого підрозділу «Локомотивне депо Лозова» регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця» ЮЛ. Матюшина та акт за підписами заступника начальника ОСОБА_2 , старшого нарядника ОСОБА_3 , нарядника ОСОБА_4 , чергового по депо Туркіна А.В. Зазначене свідчить про порушення трудової дисципліни з боку позивача та небажання працювати за повним режимом трудового дня у відрядженні. Слід зазначити, що позивачем подана власна письмова заява про застосування до нього режиму простою. Згідно телеграми від 01.08.2022 № НЗК-40/1188 виведення працівників категорії «робітники» з простою на робочі місця здійснюється виключно через подання на ім'я заступника директора виконавчого регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця» з управління персоналом та соціальної політики з обґрунтуванням доцільності залучення працівника до роботи. Клопотання начальника виробничого підрозділу «Локомотивного депо Лозова» від 05.08.2022 № ТЧ-9-08/306 щодо надання дозволу на виведення з режиму простою працівників, зокрема, позивача, не погоджено у зв'язку з відсутністю об'ємів робіт. Телеграмою від 22.09.2022 №НЗК-40/1603 з 26.09.2022 припинено дію телеграми від 01.08.2022 № НЗК-40/1188 щодо погодження виведення працівників категорії «робітники» з простою на робочі місця. 29.09.2022 наказом по виробничому підрозділу «Локомотивне депо Лозова» регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця» №776 ОСОБА_1 припинено режим вимушеного простою з 01.10.2022. У зв'язку з викладеним представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову повністю.
Третя особа на стороні відповідача начальник ВП «Локомотивне депо Лозова» РФ «Південна залізниця» АТ «Українська залізниця» надав пояснювальну записку, в якій зазначив, що позивач займає посаду помічника машиніста електровозу, і йому не зрозуміло, як робітник з такою посадою може працювати дистанційно. До матеріалів справи позивачем надано витяг з наказу від 26.12.2017 №1316, згідно до якого помічник машиніста електровозу входить до кола посад з шкідливими та важкими умовами праці. Таким чином, твердження позивача про введення дистанційної роботи для посади помічника машиніста електровозу з шкідливими та важкими умовами праці є хибним та заборонено чинним законодавством. Окремо зазначаю , що внаслідок ворожих ракетних ударів по території депо, останнє зазнало суттєвих руйнувань, що є загальновідомим фактом. Зазначене вище свідчить про те, що окремі підрозділи депо не можуть функціонувати, а отже свідчить про зупинку роботи його окремих підрозділів. Твердження позивача щодо відсутності простою усього депо або його цеху є таким, що не узгоджується з об'єктивними обставинами. З огляду на зазначене вище, висновки викладені у постанові Верховного Суду по справі №464/1320/20904/138/21 не можуть бути застосовані при розгляді цієї справи, оскільки зазначена справа розглядалась у мирний час, ніж справа, що розглядається судом на час дії воєнного стану, обставини справ є суттєво різними. З метою забезпечення експлуатаційної роботи регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Укрзалізниця» було направлено розпорядження від 01.07.2022 №ЦЦТух-10/336 про направлення з Локомотивного депо Лозова (ТЧ-9) регіональної філії «Південна залізниця» до локомотивного депо Здолбунів (ТЧ-14) регіональної філії «Львівська залізниця», зокрема, ОСОБА_1 . Мною 04.07.2022 видано наказ №152 по виробничому підрозділу «Локомотивне депо Лозова» регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця» про відрядження, зокрема, ОСОБА_1 строком на 28 днів. Від відрядження ОСОБА_5 відмовився, про що свідчить рапорт заступника начальника виробничого підрозділу «Локомотивне депо Лозова» регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця» Ю.І. Матюшина та акт за підписами заступника начальника ОСОБА_2 , старшого нарядника ОСОБА_3 , нарядника ОСОБА_4 , чергового по депо ОСОБА_6 . Зазначене свідчить про порушення трудової дисципліни з боку позивача та небажання працювати за повним режимом трудового дня у відрядженні, та щоб уникнути відповідальності пішов на лікарняний. Хочу зазначити , що після цього позивач неодноразово відмовлявся від запропонованої роботи згідно трудового договору , а саме відмова нарядникам їхати у поїздку помічником машиніста електровозу вигадуючи різноманітні причини нічим не обґрунтовані, забувши про те що він є працівником критичної інфраструктури у воєнний час для нашої держави.
В судовому засіданні позивач, його представник, представник третьої особи на боці позивача просили суд задовольнити позов з підстав, викладених у позовній заяві, крім цього представник позивача просив суд допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати за один місяць.
Представник відповідача та представник третьої особи на боці відповідача просили суд відмовити в позові з підстав викладених у відзиві на позов.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, судом були встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини.
Згідно копії трудової книжки НОМЕР_1 Завада ОСОБА_7 працює помічником машиніста електровоза у виробничому підрозділі «Локомотивне депо Лозова» регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Українська залізниця».
Наказом по виробничому підрозділу «Локомотивне депо Лозова» №477 від 21.06.2022 «Про запровадження режиму вимушеного простою для працівників депо» Відповідно до Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану а Україні» від 24.02.2022 X» 2Ш24Х, наказу директора виконавчого регіональної філії «Південна залізниця» від 24.02.2022 №70/Н «Про запровадження режиму простою працівників регіональної філії», у в'язку зі зниженням об'єму роботи та відсутністю обслуговування пасажирських поїздів, наказано встановити режим простою з причин, що не залежить від працівника, зокрема для ОСОБА_1 з 22.06.2022 по 06.07.2022.
Відповідно до розпорядження директора з інженерно-технічного забезпечення АТ «Укрзалізниця» від 01.07.2022, з метою забезпечення експлуатаційної роботи на регіональній філії «Львівська залізниця» АТ «Укрзалізниця» було направлено з Локомотивного депо Лозова (ТЧ-9) регіональної філії «Південна залізниця» до локомотивного депо Здолбунів (ТЧ-14) регіональної філії «Львівська залізниця», в тому числі, ОСОБА_1
04.07.2022 видано наказ №152 по виробничому підрозділу «Локомотивне депо Лозова» регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця» про відрядження, зокрема, ОСОБА_1 строком на 28 днів.
Згідно рапорту заступника начальника виробничого підрозділу «Локомотивне депо Лозова» регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця» ЮЛ. Матюшина,( в якому також зазначено, що ОСОБА_1 вів себе не адекватно: самовільно забрав наказ про відрядження, не реагував на зауваження про поведінку) та Акту за підписами заступника начальника ОСОБА_2 , старшого нарядника ОСОБА_3 , нарядника ОСОБА_4 , чергового по депо ОСОБА_6 . ОСОБА_1 від відрядження відмовився.
В заяві від 27.07.2022 ОСОБА_1 просив застосувати до нього вимушений простій з 27.07.2022 по 05.08.2022 р.
Клопотання начальника виробничого підрозділу «Локомотивного депо Лозова» від 05.08.2022 №ТЧ-9-08/306 щодо надання дозволу на виведення з режиму простою працівників, зокрема, ОСОБА_1 , не погоджено у зв'язку з відсутністю об'ємів робіт.
Наказом начальника виробничого підрозділу «Локомотивне депо» №621 від 08.08.2022 «Про продовження режиму вимушеного простою для працівників депо», відповідно до вказівка від 01.08.2022 № НЗК-40/1188 виведення з режиму простою на робочі місця працівників категорії «робітники» необхідно погоджувати і заступником директора виконавчого регіональної філії «Південна залізниця» з управління персоналом та соціальної політики. У зв'язку з відмовою про виведення з режиму простою помічника машиніста електровоза ОСОБА_8 (вх. №Н-4131/32 від 05.08.2022), відсутністю об'єму робіт та недопрацюванням годин працівників локомотивних бригад в електротязі було наказано: продовжити режим простою з 06.08.2022 до відміни ОСОБА_1 .
Телеграмою від 22.09.2022 № НЗК-40/1603 з 26.09.2022 припинено дію телеграми від 01.08.2022 №НЗК-40/1188 щодо погодження виведення працівників категорії «робітники» з простою на робочі місця.
Наказом по виробничому підрозділу «Локомотивне депо Лозова» №776 від 29.09.2022 «Про вихід з режиму простою в режим роботи» наказано припинити режим вимушеного простою з 01.10.2022 ОСОБА_1 .
Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч.1-4 ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 43 Конституції України закріплено право на працю і заробітну плату, а саме визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижче від визначеної законом.
Стаття 55 Конституції України наголошує, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Відповідно до ч.1 ст.94 КЗпП України, ст.1 Закону України від 24 березня 1995 року №108/95-ВР «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.
Відповідно до ч.1 ст.115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Відповідно до статті 34 КЗпП України простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами. У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.
Тобто в розумінні даної статті приклади таких умов: - погодні умови - для сільськогосподарських підприємств; - економічні умови - відсутність замовлень, введення економічних санкцій, обмежень тощо; - відключення електроенергії; - вихід з ладу необхідного обладнання та неможливість його швидко відремонтувати; - форс-мажорні обставини (невідворотна сила).
Поняття форс-мажорних обставин визначено у ч.2 ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні».
Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 на території України строком на 30 діб введено воєнний стан, який затверджено Законом України №2101-ІХ.
Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14 березня 2022 року №133/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 18 квітня 2022 року №259/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 17 травня 2022 року №341/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.
Указом Президента України від 12.08.2022 № 573/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.
Основоположні права громадян, пов'язані з реалізацією права на працю передбачені статтями 43-46 Конституції України. Разом з тим відповідно до статті 64 Конституції України в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статями 24,25,27,28,29,40,47,51,52,55,56,57,58,59,60,61,62,63 цієї Конституції.
Відповідно до підпункту 5 пункту 1 статті 6 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в указі Президента України про введення воєнного стану зазначається вичерпний перелік конституційних прав і свобод людини і громадянина, які тимчасово обмежуються у зв'язку з введенням воєнного стану із зазначенням строку дії цих обмежень, а також тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Верховною Радою України 15.03.2022 прийнято Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» №2136-ІХ, який набув чинності 24 березня 2022 року, яким встановлено особливості регулювання трудових відносин на період воєнного стану.
Відповідно до ст.13 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі Закон), передбачено, що призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором. Дія трудового договору може бути призупинена у зв'язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи. Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин. Призупинення дії трудового договору роботодавець та працівник за можливості мають повідомити один одного у будь-який доступний спосіб. Відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію проти України.
Відповідно до частини третьої статті 29 КЗпП ознайомлення працівників з наказами (розпорядженнями), повідомленнями, іншими документами роботодавця щодо їхніх прав та обов'язків допускається з використанням визначених у трудовому договорі засобів електронного зв'язку. У такому разі підтвердженням ознайомлення вважається факт обміну відповідними електронними документами між роботодавцем та працівником.
Відповідно до ст.7 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», у період дії воєнного стану порядок організації діловодства з питань трудових відносин, оформлення і ведення трудових книжок та архівного зберігання відповідних документів у районах активних бойових дій визначається роботодавцем самостійно, за умови забезпечення ведення достовірного обліку виконуваної працівником роботи та обліку витрат на оплату праці.
У період дії воєнного стану для фіксації доведення інформації або документів до відома працівника можна основуватися за аналогією закону на нормах Порядку фіксації доведення інформації або документів до відома державного службовця шляхом використання засобів телекомунікаційного зв'язку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1042.
Оцінюючи докази надані сторонами справи, суд звертає увагу, що відповідачем надано до суду документи, де зафіксована процедура доведення інформації або документів роботодавцем до відома позивача із урахуванням відповідного порядку доведення інформації, або документів до працівників підприємства.
Крім того, згідно з п.2 розділу «Прикінцеві положення» цього ЗУ главу XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України доповнено п.2 такого змісту: «2. Під час дії воєнного стану, введеного відповідно до ЗУ «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
Згідно з ч.2,3 ст.1 ЗУ «Про правовий режим воєнного стану» на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43,44 Конституції України. У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.
Отже, положення ЗУ «Про правовий режим воєнного стану», які регулюють деякі аспекти трудових відносин, інакше КЗпП України - мають пріоритетне застосування на період дії воєнного стану.
Згідно з ст.11 ЗУ «Про правовий режим воєнного стану» на період дії воєнного стану дія окремих положень колективного договору може бути зупинена за ініціативою роботодавця.
Відповідно до ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» призупинення дії трудового договору може здійснюватися за ініціативи однієї із сторін на строк не більше ніж період дії воєнного стану.
Тобто, з аналізу вищевказаних положень Закону вбачається, що законом надано право роботодавцю призупиняти дію трудового договору з працівниками, що не припиняє трудових відносин, однак таке право роботодавця не є абсолютним. Головною умовою призупинення трудового договору з працівником, є неможливість роботодавця надати роботу, а працівника - виконувати її.
Міністерство економіки України розмістило на сайті міністерства коментар до Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» №2136-ІХ, зокрема і коментар до статі 13 вказаного Закону.
Так, роз?яснено, що у зв'язку з призупиненням дії трудового договору працівник звільняється від обов'язку виконувати роботу, визначену трудовим договором, а роботодавець звільняється від обов'язку забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи. Головною умовою для призупинення дії трудового договору є абсолютна неможливість надання роботодавцем та виконання працівником відповідної роботи. Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин, а також виконання інших обов'язків, передбачених трудовим договором.
Дослідивши в сукупності надані сторонами докази, оцінивши доводи сторін у справі, суд прийшов до висновку, що відповідачем доведена законність та обґрунтованість оскаржуваного наказу, зокрема, що на час видання наказу начальником виробничого підрозділу «Локомотивне депо Лозова» регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Українська залізниця» від 08.08.2022 №621 «Про продовження режиму вимушеного простою для працівників депо», яким оголошено продовження простою помічнику машиніста електровоза ОСОБА_1 , існували обставини, які виключали можливість однієї сторони трудових відносин виконувати обов'язки, передбачені трудовим договором, тобто існувала неможливість роботодавця надати відповідну роботу.
Щодо зазначення позивачем однією з причин поважності скасування наказу - зайняття останнім виборної посади у профспілковому органі (вільній профспілці) та не погодження з цим органом відповідного наказу, тобто безпосередньо з позивачем, оскільки на думку позивача та його представника, зміна умов трудового договору, оплати праці, члену виборного профспілкового органу та допускається лише за попередньою згодою виборного профспілкового органу, членами якого вони є, то суд зазначає наступне.
Згідно Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» допускається звільнення працівника з ініціативи роботодавця у період його тимчасової непрацездатності та у період перебування у відпустці (крім відпустки у зв'язку з пологами та догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку).
Норми статті 43 КЗпП (звільнення за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації) не застосовуються, крім випадків звільнення працівників, обраних до профспілкових органів. Тобто з викладеного вбачається, що гарантії передбачені ст.252 КЗпП України в умовах воєнного стану застосовуються лише в разі звільнення працівників, обраних до профспілкових органів, а отже, на думку суду, в разі оголошення простою членам виборного профспілкового органу в умовах воєнного стану, у в'язку зі зниженням об'ємів роботи, погодження профспілкового органу не потребується.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині визнання незаконними та скасування наказу начальника ВП «Локомотивне депо Лозова» регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Українська залізниця» від 08.08.2022 №621 «Про продовження режиму вимушеного простою для працівників депо», яким оголошено продовження простою помічнику машиніста електровоза ОСОБА_1 та стягнення з відповідача середнього заробітку за час простою з роботодавця.
Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст.78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
Згідно зі ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Згідно ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Як вбачається з позову, визначаючи розмір відшкодування завданої ОСОБА_1 моральної шкоди в сумі 10000 грн., останній виходив з того, що йому були завдані страждання (нанесена моральна шкода) в проміжок часу з 06.08.2022 по 04.10.2022 відповідачем, а саме спричинені страждання оголошенням простою на визначеному наказом умовах (без оплати з розрахунку тарифної ставки/окладу), це нашкодило здоров'ю позивача шляхом погіршення соціального становища і порушило гарантоване ст.48 Конституції право на достатні життєвий рівень для позивача та його сім'ї.
Щодо обґрунтування позивачем своєї вимоги стосовно завдання йому моральної шкоди в сумі 10000 грн., то зазначена аргументація не заслуговує на увагу, оскільки відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до ч.2 ст.23 Цивільного Кодексу України і абзацу 2 пункту 3 Пленуму, моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів, приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Слід також зазначити, що відповідно до п.9 зазначеного Пленуму і ст.23 ЦК України, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власного ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви. Тому твердження позивача про заподіяння йому моральної шкоди не можуть бути прийняті до уваги судом, оскільки не мають свого фактично, нормативного та документального підтвердження. Ні однієї необхідної умови, передбаченої діючим законодавством для можливості стягнення шкоди, позивачем не виконано. Позивачем не доведено причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою відповідача та порушенні спокійного ритму життя позивача, морального страждання, негативних емоцій, яке за поясненнями позивача та його представника може свідчити про заподіяння позивачу моральної шкоди діями відповідача.
Відповідно до положень ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.259,263-265 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до АТ «Укрзалізниця», третіх осіб ППО ВП «Локомотивне депо Лозова» РФ Південна залізниця АТ Укрзалізниця Вільної профспілки Південна залізниця в особі Придачого Юрія Миколайовича, начальника ВП «Локомотивне депо Лозова» РФ Південна залізниця АТ «Укрзалізниця» Тананян Євгена Рачиковича про визнання незаконним та скасування наказу про простій, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди, відмовити.
Рішення може бути оскаржено в Харківський апеляційний суд через Лозівський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Представник позивача: ОСОБА_9 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Третя особа на стороні позивача: ППО ВП «Локомотивне депо Лозова» РФ Південна залізниця АТ Укрзалізниця Вільної профспілки Південна залізниця.
Представник третьої особи на стороні позивача: ОСОБА_10 , АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Відповідач: Акціонерне товариство «Українська залізниця», місце знаходження: 03150, м.Київ, вул.Єжи Гедройця, буд.5, код ЄДРПОУ 40075815.
Представник відповідача: Григорьєв Ігор Володимирович, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 ,РНОКПП НОМЕР_5 .
Третя на стороні особа: начальник ВП «Локомотивне депо Лозова» РФ Південна залізниця АТ «Укрзалізниця» Тананян Євген Рачикович юридична адреса: Харківська область, м.Лозова, вул.38-ї Гвардійської дивізії 7.
Суддя О.А.Ткаченко