ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
УХВАЛА
"20" грудня 2022 р. м. Черкаси справа № 925/724/14
Вх.суду №12817/22, 12818/22 від 04.11.2022
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Хабазні Ю.А., із секретарем судового засідання Садоновою А.Р.,
у судове засідання не з'явились: ліквідатор банкрута, представники від Державної податкової служби України у особі її філії, Головного управління ДПС у Черкаській області, ТОВ "Транспортна компанія "Дортранс", АТ "Державний експортно-імпортний банк України",
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси у приміщенні суду заяви від 03.11.2022 №02-02/94 та №02-02/93
заявника, боржника у особі ліквідатора банкрута,
про затвердження звітів про нарахування і виплату грошової винагороди та про здійснення і відшкодування витрат арбітражного керуючого,
у справі за заявою
ініціюючого кредитора, Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Дортранс",
до боржника, Приватного підприємства "ПФ "Макс",
про банкрутство юридичної особи,
УСТАНОВИВ:
1. Боржником у особі ліквідатора банкрута, арбітражного керуючого Гуріна Р.А., у межах справи про банкрутство подані заяви:
від 03.11.2022 №02-02/94 (вх.суду №12817/22 від 04.11.2022) з вимогою затвердити звіт ліквідатора ПП "ПФ Макс" про понесені готівкові витрати за період з 01.04.2022 до 31.10.2022 на суму 2 463,26 грн. та звіт ліквідатора ПП "ПФ Макс" про нарахування грошової винагороди за виконання обов'язків ліквідатора банкрута за період з 01.08.2022 до 31.10.2022 на суму 78 000,00 грн.;
від 03.11.2022 №02-02/93 (вх.суду №12818/22 від 04.11.2022) з вимогою затвердити звіт ліквідатора ПП "ПФ Макс" про понесені готівкові витрати за період з 29.01.2021 до 31.03.2022 на суму 2 463,26 грн. та про щомісячну грошову винагороду ліквідатора ПП "ПФ Макс" за період з 01.04.2022 до 31.07.2022 на суму 78 000,00 грн.
Ухвалою суду від 06.12.2022 розгляд заяв по суті призначено на 20.12.2022.
2. АТ "Державний експортно-імпортний банк України" у заяві від 21.11.2022 (а.с.103 т.21) та його представник у судовому засіданні проти вимог заперечили і пояснили,
що відповідно до ч.4 ст.30 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - Кодекс) відшкодуванню підлягають витрати арбітражного керуючого, які пов'язані з виконанням ним повноважень у справі, а тому належним предметом доказування є обставини щодо понесення ліквідатором витрат та пов'язаність таких витрат із виконанням ним повноважень саме і виключно у цій справі, проте в жодній із заяв ліквідатором такі обставини не зазначені і не доведені;
що відповідно до ст.30 Кодексу арбітражний керуючий виконує свої повноваження за грошову винагороду і належним доказом виконання його повноважень є фактично виконана ним робота за звітній період (її обсяги), проте такі обставини ліквідатором у заявах не зазначені, а тому не доведені;
що згідно з позицією Верховного Суду у постанові від 15.05.2018 у справі №29/5005/486/2012 господарський суд має досліджувати не тільки період здійснення арбітражним керуючим своїх повноважень, а й які фактичні дії вчинялись протягом процедури, обставини щодо того, які саме послуги були надані арбітражним керуючим за відповідний період, можуть бути встановлені, зокрема, на підставі звітів арбітражного керуючого про свою діяльність;
що при вирішенні питання про затвердження звіту про нарахування і виплату грошової винагороди має бути дотримано принцип змагальності сторін та диспозитивності, на кредитора не може бути перекладено обов'язки ліквідатора щодо доказування та подання доказів;
що вимоги ліквідатора про затвердження звітів є незаконними з огляду на порушення умов та строків подання звітів про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат, визначених у абз.3 ч.6 ст.30 Кодексу, відповідно до якої зазначені звіти подаються до суду за підсумками процедур ліквідації та за 5 днів до закінчення відповідної процедури;
що комітет кредиторів незаконно схвалив звіти арбітражного керуючого, оскільки відповідно до абз.1 ч.6 ст.30 Кодексу арбітражний керуючий не менше одного разу на два місяці повинен звітуватись про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат на засіданнях зборів комітету кредиторів, проте арбітражним керуючим дана норма була порушена в частині періодичності звітування;
що звіти ліквідатора були отримані банком у день проведення комітету кредиторів;
що банком документи не були отримані завчасно і для ознайомлення на зборах комітету кредиторів первинні бухгалтерські документи банку не надавались;
що представник АТ "Державний експортно-імпортний банк України" не може самостійно затверджувати звіти ліквідатора, оскільки це повноваження колегіального органу банку;
що у порядку роботи з проблемною заборгованістю є запис про те, що колегіальний орган банку розглядає і затверджує звіти арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення і відшкодування витрат, та що для дотримання цієї процедури необхідно приблизно 20 днів.
Ліквідатор банкрута у заявах по суті від 03.11.2022 №02-02/94 (а.с.49 т.21), від 03.11.2022 №02-02/93 (а.с.69 т.21), від 09.11.2022 №02-02/98 (а.с.98 т.21) та від 01.12.2022 №02-02/106 (а.с.118 т.21) та у судовому засіданні заявлені вимоги підтримав і пояснив,
що посилання АТ "Державний експортно-імпортний банк України" на постанову Верховного Суду від 15.05.2018 у справі №29/5005/486/2012 є помилковим, оскільки у даній справі Верховний Суд відмовив у затвердженні звітів розпоряднику майна, а не ліквідатору банкрута, і оскільки підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції стали норми ч.2 п.12 ст.31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом";
що абз.3 ч.6 ст. 30 Кодексу не забороняє арбітражному керуючому подавати на затвердження господарського суду звіти (проміжні) у період виконання покладених на нього судом обов'язків;
що абз.1 ч.6 ст.30 Кодексу ліквідатор розцінює як дві об'єднані складові для контролю арбітражного керуючого комітетом кредиторів - нарахування та виплата грошових коштів реалізованої ліквідаційної маси банкрута відповідно для швидкого розподілу ліквідаційної маси відповідно до черговості кредиторських вимог;
що комітет кредиторів, з ініціативи його членів, раз на два місяці не збирався, оскільки реалізація ліквідаційної маси банкрута не здійснювалась і підстав для розподілу грошових коштів не було;
що у заяві від 03.11.2022 №02-02/94 ліквідатор допустив арифметичну описку і просить суд вважати вірним у поданій заяві понесені готівкові витрати за період з 01.04.2022 включно по 31.10.2022 на суму 2 516,80 грн. та звіт про нарахування грошової винагороди за період з 01.08.2022 включно по 31.10.2022 на суму 59 100,00 грн.
3. Учасники провадження у справі про банкрутство боржника, які не прибули у судове засідання були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, однак їх повноважні представники у судове засідання не з'явились і про причини неявки не повідомили.
Явка учасників справи обов'язковою не визнавалась.
Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, у зв'язку з чим суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами без участі учасників справи, які не з'явились.
4. При вирішенні поданої на розгляд заяви судом застосовуються положення Кодексу України з процедур банкрутства (далі - Кодекс).
Відповідно до ст.233 ГПК України у судовому засіданні приєднано до матеріалів справи вступну та резолютивну частини судового рішення.
5. Заслухавши представників учасників справи про банкрутство боржника та дослідивши наявні у справі докази суд встановив наступне.
Ухвалою суду від 22.05.2014 порушено провадження у справі про банкрутство боржника. Постановою суду від 07.04.2015 боржника визнано банкрутом. Ухвалою суду від 01.07.2016 ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Гуріна Р.А.
Ухвалою суду від 17.09.2020 визначено з 21.10.2020 основну грошову винагороду за кожний місяць виконання повноважень ліквідатора банкрута - три розміри мінімальної заробітної плати.
У період з 29.01.2021 до 31.10.2022 арбітражний керуючий Гурін Р.А. здійснював повноваження ліквідатора банкрута.
Згідно зі звітом від 02.11.2022 №02-02/91 про нарахування і виплату грошової винагороди за період з 01.08.2022 до 31.10.2022 ліквідатором банкрута нараховано суму 59 100,00 грн. грошової винагороди, виплату якої не здійснено.
Згідно зі звітом від 02.11.2022 №02-02/90 про здійснення та відшкодування витрат за період з 01.04.2022 до 31.10.2022 ліквідатором банкрута фактично здійснено витрат на суму 2 516,80 грн., які за рахунок майна боржника не відшкодовано.
Згідно зі звітом від 03.08.2022 №02-02/79 про нарахування і виплату грошової винагороди за період з 01.04.2022 до 31.07.2022 ліквідатором банкрута нараховано суму 78 000,00 грн., виплату якої не здійснено.
Згідно зі звітом від 03.08.2022 №02-02/78 про здійснення та відшкодування витрат ліквідатора банкрута за період з 29.01.2021 до 31.03.2022 ліквідатором банкрута фактично здійснено витрат на суму 2 463,26 грн., які за рахунок майна боржника не відшкодовано.
6. Розмір грошової винагороди підтверджується розрахунком.
Розмір понесених витрат підтверджується первинними бухгалтерськими документами (т.21 а.с.54-62, 87-89, т.20 а.с.203-221).
Вищеназвані звіти схвалені рішеннями комітету кредиторів (протокол від 22.08.2022 №7-К та протокол від 02.11.2022 №9-К).
7. Відповідно до положень ст.30 Кодексу:
арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду;
розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна або ліквідатора визначається в розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останніх 12 місяців його роботи до відкриття провадження у справі, але не менше трьох розмірів мінімальної заробітної плати за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень;
право вимоги основної грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень;
витрати арбітражного керуючого, пов'язані з виконанням ним повноважень у справі, відшкодовуються в порядку, передбаченому цим Кодексом, крім витрат на страхування його професійної відповідальності за заподіяння шкоди, а також витрат, пов'язаних з виконанням таких повноважень у частині, в якій зазначені витрати перевищують регульовані державою ціни (тарифи) на відповідні товари, роботи, послуги чи ринкові ціни на день здійснення відповідних витрат або замовлення (придбання) товарів, робіт, послуг;
арбітражний керуючий не менше одного разу на два місяці звітує про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражного керуючого, здійснення та відшкодування його витрат на засіданнях зборів кредиторів (у процедурі банкрутства фізичної особи) чи комітету кредиторів (у процедурі банкрутства юридичної особи), а в частині витрат, що стосуються заставного майна, - перед забезпеченим кредитором.
звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат має бути схвалений зборами кредиторів (у процедурі банкрутства фізичної особи) чи комітетом кредиторів (у процедурі банкрутства юридичної особи), а в частині витрат, що стосуються заставного майна, - забезпеченим кредитором;
звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедур розпорядження майном, санації, ліквідації, реструктуризації заборгованості, погашення боргів подається арбітражним керуючим до господарського суду за п'ять днів до закінчення відповідної процедури, розглядається судом та затверджується ухвалою, що може бути оскаржена у встановленому порядку.
8. Аналізуючи установлені у справі обставини та вищевказані норми чинного законодавства суд приходить до таких висновків.
8.1. Щодо звітів ліквідатора ПП "ПФ Макс" про понесені готівкові витрати за період з 29.01.2021 до 31.03.2022 на суму 2 463,26 грн. та щомісячну грошову винагороду ліквідатора ПП "ПФ Макс" за період з 01.04.2022 по 31.07.2022 на суму 78 000,00 грн. суд приходить до таких висновків.
8.1.1. Згідно із ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
При цьому відмову від оплати винагороди арбітражному керуючому можна розцінювати як примушування до безоплатної праці, що забороняється та прирівнюється до рабства в контексті статті 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та інших міжнародних актів (зокрема, Конвенції 1926 року про заборону рабства, Конвенції Міжнародної організації праці про примусову чи обов'язкову працю 1930 року ратифіковану Україною 10.08.1956 року, Конвенції Міжнародної організації праці №105 про скасування примусової праці 1957 року ратифіковану Україною 05.10.2000 року), резолюції Економічної і Соціальної Ради ООН (ЕКОСОС) 1996 року тощо) та суперечить статті 43 Конституції України (висновки у п.30 постанови Верховного Суду від 14.12.2021 у справі №902/626/20).
8.1.2. Статтею 10 КУзПБ встановлено, що арбітражний керуючий є суб'єктом незалежної професійної діяльності. Виходячи з юридичної природи винагороди арбітражного керуючого, остання є платою суб'єкту незалежної професійної діяльності за виконання ним своїх обов'язків.
Вказане вище кореспондується з підпунктом 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), яким передбачено, що самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності; незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем (за виключенням випадку, передбаченого пунктом 65.9 статті 65 цього Кодексу) та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
8.1.3. Згідно із ст.6 Закону України "По оплату праці", ст.96, 97 Кодексу законів про працю України системами оплати праці є тарифна та інші системи, що формуються на оцінках складності виконуваних робіт і кваліфікації працівників. Оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт.
Згідно із ч.1 ст.30 Кодексу арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, керуючий реструктуризацією, керуючий реалізацією, ліквідатор) виконує повноваження за грошову винагороду.
Тобто оплатність виконання функцій арбітражного керуючого установлена законом і вона є ідентичною по своїй суті до тієї оплати, яка передбачена Конституцією України, Кодексом законів про працю України, Законом України "По оплату праці" за виконання будь-якої роботи працівником. Особливості системи оплати послуг арбітражного керуючого визначені Кодексом і будь-якими іншими актами безпосередньо не регулюються. Будь-яких актів, які передбачають "відрядну або іншу систему" оплати послуг арбітражного керуючого немає, як і не передбачено законом можливості укладення будь-якого договору з арбітражним керуючим на оплату його послуг.
З аналізу цих актів суд приходить до висновку, що оплата послуг арбітражного керуючого є аналогічною до погодинної оплати та здійснюється за весь час виконання ним своїх обов'язків з моменту призначення і до моменту його звільнення. Тому ні комітетом кредиторів, ні судом не може бути унормовано право на отримання грошової винагороди арбітражним керуючим залежно від обсягу, кількості чи й будь-яких інших "вимірних" показників виконаної роботи. Єдиним "вимірним" показником його роботи є оцінка його дій (бездіяльності) як належних чи неналежних, яка здійснюється комітетом кредиторів та судом.
8.1.4. Право вимоги у арбітражного керуючого на грошову винагороду виникає не з підстав погодження (схвалення) звіту комітетом кредиторів, а з підстав закінчення відповідного місяця (абз.5 ч.2 ст.30 Кодексу). Право на відшкодування витрат арбітражного керуючого виникає після надходження коштів на рахунок боржника (абз.2-4 ч.3 ст.61 Кодексу).
Разом з тим, якщо дії (бездіяльність) арбітражного керуючого були неналежними, то вони можуть не підлягати оплаті (грошовою винагородою) повністю чи частково, але ці обставини підлягають доказуванню в суді. Якщо витрати арбітражного керуючого були безпідставними, то вони можуть не підлягати відшкодуванню повністю чи частково, але ці обставини підлягають доказуванню в суді.
Схвалення звіту арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат комітетом кредиторів і забезпеченим кредитором (стосовно заставного майна) та наступне його затвердження судом виступають засобом здійснення контролю за діяльністю арбітражного керуючого та за нарахуванням і виплатою відповідних коштів. Зокрема, для того, щоб комітет кредиторів міг контролювати і оцінювати діяльність арбітражного керуючого та понесені ним витрати, законом передбачено обов'язок арбітражного керуючого не менш як один раз на місяць подавати комітету кредиторів звіт про свою діяльність, інформацію про фінансовий стан і майно боржника на день відкриття ліквідаційної процедури та під час проведення ліквідаційної процедури, про використання коштів боржника, а також іншу інформацію на вимогу комітету кредиторів (ч.4 ст.61 Кодексу) і не менше одного разу на два місяці звітувати про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражного керуючого, здійснення і відшкодування його витрат на засіданнях зборів комітету кредиторів (абз.1 ч.6 ст.30 Кодексу). Цим обов'язкам арбітражного керуючого кореспондує передбачене законом право комітету кредиторів (члена комітету кредиторів чи й будь-якого кредитора) реагувати на незаконну чи неналежну поведінку арбітражного керуючого.
Так, передбаченим Кодексом засобом припинення нарахування грошової винагороди арбітражного керуючого є лише ухвала суду про відсторонення його від виконання повноважень (ч.4 ст.28 Кодексу), а комітет кредиторів має контролювати та оцінювати належність виконання арбітражним керуючим своїх повноважень через звіти ліквідатора банкрута (ч.4 ст.61 Кодексу). Невиконання цих обов'язків є для кредиторів (членів комітету кредиторів) підставою негайно реагувати на незаконні дії чи бездіяльність арбітражного керуючого шляхом їх оскарження (ч.3 ст.60, ч.6 ст.61 Кодексу), в тому числі заявляти вимоги про припинення його повноважень чи про відмову у затвердженні, виплаті грошової винагороди та у відшкодуванні витрат.
При цьому, можливість покладення на кредиторів передбаченої законом грошової винагороди арбітражного керуючого у зв'язку із належним здійсненням ним повноважень керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією, у разі якщо провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи триває після закінчення авансованих заявником коштів, повинна стимулювати кредиторів боржника здійснювати належний контроль за діяльністю арбітражного керуючого, приймати активну участь у такому провадженні та ухилятися від зловживання своїми правами і нехтування обов'язками, що, зокрема, може мати наслідком недопущення безпідставного затягування розгляду справи (постанова Верховного Суду від 14.12.2021 у справі №902/626/20).
8.1.5. АТ "Державний експортно-імпортний банк України" доказів того, що ліквідатор банкрута з власної вини незаконно не виконував чи неналежно виконував свої обов'язки повністю чи у конкретний період часу, суду не надано.
Доказів того, що здійснення витрат безпосередньо не пов'язане з виконанням повноважень у справі про банкрутство, що сума витрат перевищує регульовані державою ціни (тарифи) на відповідні товари, роботи, послуги чи ринкові ціни на день здійснення відповідних витрат або замовлення (придбання) товарів, робіт, послуг, суду не надано.
8.1.6. Зі змісту заперечень АТ "Державний експортно-імпортний банк України" від 21.11.2022 вбачається, що він заперечує проти затвердження звітів з підстав подання до суду заяви арбітражним керуючим про його затвердження з порушенням процесуальних норм (строку для подання звіту) та з матеріальних підстав (відсутності у звіті ліквідатора банкрута даних про фактично вчинені ним заходи у звітний період та доказів пов'язаності витрат ліквідатора з безпосереднім виконанням ним повноважень у даній справі). Представник кредитора вважає, що для затвердження звіту необхідно встановити, які фактичні дії вчинялись протягом ліквідаційної процедури.
Проте суть господарського процесу і як розгляду будь-якої справи в суді полягає в тому, що суд не проводить "розслідування" фактів (обставин), як це здійснюють органи досудового слідства (ч.4 ст.74 ГПК України) - у суді процес "дослідження" стосується виключно поданих сторонами у справу доказів і здійснюється виключно для підтвердження чи спростування обставин (фактів), на які посилається учасник справи.
"Розрахунок" певних сум є складовою "обставин", на які посилається учасник справи, тому суд перевіряє такий розрахунок (якщо він наданий) на відповідність наявним у справі доказам. Адже право арбітражного керуючого на отримання грошової винагороди є безумовним і питання вирішується лише щодо їх розміру.
Представником АТ "Державний експортно-імпортний банк України" не вказано конкретних заперечень щодо відсутності правових підстав для нарахування сум грошової винагороди ліквідатором банкрута. Комітет кредиторів (у протоколі) чи й кредитор (у заяві та у судовому засіданні) доводів і розрахунків щодо сум, які підлягають затвердженню і які підлягають виключенню, не наводить.
Суд не здійснює за завданням учасників справи розслідування фактів діяльності арбітражного керуючого та не здійснює власних розрахунків, як це фактично намагається нав'язати суду АТ "Державний експортно-імпортний банк України". Якщо учасник справи вважає, що із наданого ліквідатором банкрута розрахунку суми вимог мала б бути виключена певна конкретна сума, то він повинен був вказати, яка конкретно сума має бути виключена, за який конкретний період, як вона обрахована та якими доказами підтверджуються доводи і розрахунки кредитора (постанова Північного апеляційного господарського суду від 05.08.2022 у справі №925/236/15). При цьому суд наголошує, що одночасно підтверджуватись цими доказами мають і факти невиконання (неналежного виконання) арбітражним керуючим своїх обов'язків.
Кредиторами не ініціювалось та судом не вирішувалось питання щодо неналежного виконання ліквідатором банкрута своїх обов'язків ні за весь період, ні у окремих його частинах.
Надання представником АТ "Державний експортно-імпортний банк України" зауважень до тексту звіту ліквідатора банкрута та вказівок на відсутність у звіті інформації (даних про фактично вчинені ліквідатором заходи та доказів пов'язаності витрат ліквідатора з виконанням ним повноважень у даній справі), яка на думку учасника справи мала б бути у ньому відображена (тобто критика звіту) не відповідає принципам змагальності сторін та диспозитивності господарського судочинства (ст.13 і 14 ГПК України), суть яких полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом, що збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Оскільки заперечення представника АТ "Державний експортно-імпортний банк України" є узагальненими, неконкретними і не підтвердженими доказами, то вони відхиляються судом.
8.1.7. Разом з тим, комітетом кредиторів були прийняті рішення (протокол від 03.10.2022 №8-К, а.с.233 т.20; протокол від 02.11.2022 №9-К), якими схвалено звіти ліквідатора банкрута про хід ліквідаційної процедури за період з 29.01.2021 до 31.03.2022 та з 01.04.2022 до 31.10.2022, тобто комітетом кредиторів було схвалено дії ліквідатора за час виконання його повноважень, фактів невиконання чи неналежного виконання ліквідатором банкрута своїх обов'язків ні комітетом кредиторів, ні судом не установлено, а тому у ліквідатора є право на отримання грошової винагороди.
8.1.8. Враховуючи, що розрахунок грошової винагороди, судом перевірений та є вірним, що заперечення кредиторів щодо вірності математичного розрахунку суми відсутні, заявлені вимоги у заяві від 03.11.2022 №02-02/93 підлягають задоволенню.
8.2. Щодо звітів ліквідатора ПП "ПФ Макс" про понесені готівкові витрати за період з 01.04.2022 до 31.10.2022 на суму 2 516,80 грн. та про нарахування грошової винагороди за виконання обов'язків ліквідатора банкрута за період з 01.08.2022 до 31.10.2022 на суму 59 100,00 грн. суд приходить до таких висновків.
8.2.1. Згідно з матеріалами справи ліквідатором банкрута, арбітражним керуючим Гуріним Р.А., не надано у справу доказів надання кожному члену комітету кредиторів звітів про нарахування і виплату грошової винагороди та про здійснення і відшкодування витрат арбітражного керуючого - до заяви не додано доказів, які підтверджують надсилання їх поштою чи вручення цих звітів членам комітету кредиторів в інший спосіб.
Фактично звіти були пред'явлені ліквідатором банкрута безпосередньо на засідання комітету кредиторів 02.11.2022 (протокол від 02.11.2022 №9-К, а.с.63 т.21), на якому представники кредиторів по суті вперше мали змогу заслухати або ж ознайомитись зі звітами ліквідатора.
8.2.2. У протоколі зборів комітету кредиторів від 02.11.2022 №9-К зазначено, що представник АТ "Державний експортно-імпортний банк України", Охріменко Р.О., просив відкласти вирішення питання щодо схвалення звітів про нарахування і виплату грошової винагороди та про здійснення і відшкодування витрат арбітражного керуючого на 20 днів, у зв'язку із необхідністю розгляду даного питання і прийняття рішення колегіальним органом банку.
Також у своїх запереченнях АТ "Державний експортно-імпортний банк України" неодноразово зазначав про те, що його представник не може одноособово приймати рішення щодо схвалення звітів арбітражного керуючого, що згідно з внутрішніми правилами роботи банку у нього такими повноваженнями наділений колегіальний орган, який розглядає і схвалює звіти арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди та про здійснення і відшкодування витрат арбітражного керуючого, що для здійснення відповідної процедури розгляду і схвалення звітів необхідно близбко 20 днів.
Проте, комітетом було відхилено клопотання представника АТ "Державний експортно-імпортний банк України" про відкладення розгляду питання щодо схвалення звітів арбітражного керуючого.
Тобто, ліквідатор банкрута та члени комітету кредиторів (які мають більшість голосів) фактично позбавили члена комітету кредиторів можливості завчасно ознайомитись зі звітами, первинними документами, які обгрунтовують розрахунки витрат, та надати свої заперечення щодо їх змісту, сум, які в них зазначені, та доказів, якими підтверджуються зазначені суми.
8.2.3. У своїй заяві, яка є предметом цього судового розгляду, арбітражний керуючий зазначає, що членам комітету кредиторів було надіслано лише примірник заяви без додатків, у зв'язку з надмірним обсягом доказів.
Отже кредитори до дня судового засідання не отримали копії первинних бухгалтерських документів, якими підтверджуються витрати ліквідатора за звітній період.
Частиною 9 ст.80 ГПК України передбачено, що суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними. Додані ж до заяви від 03.11.2022 №02-02/94 докази складають 18 аркушів, що суд не може вважати як надмірний обсяг таких доказів.
8.2.4. До заяви ліквідатора банкрута у справу не додано повідомлення про скликання зборів комітету кредиторів, тому суд позбавлений можливості встановити та оцінити обставини про те, коли та у який спосіб ліквідатор банкрута їх скликав, який було визначено порядок денний зборів комітету кредиторів, чи було додано до повідомлення звіти арбітражного керуючого, чи було достатньо часу у комітету підготувати свої заперечення до встановленої арбітражним керуючим дати зборів комітету кредиторів.
8.2.5. За обставин ненадання ліквідатором банкрута завчасно АТ "Державний експортно-імпортний банк України" звітів ліквідатора ПП "ПФ Макс" про понесені готівкові витрати за період з 01.04.2022 до 31.10.2022 на суму 2 516,80 грн. та про нарахування грошової винагороди за виконання обов'язків ліквідатора банкрута за період з 01.08.2022 до 31.10.2022 на суму 59 100,00 грн., первинних бухгалтерських документів, які підтверджують понесені ліквідатором банкрута витрати, відхилення комітетом кредиторів клопотання АТ "Державний експортно-імпортний банк України" про відкладення зборів комітету кредиторів, на якому вирішувалося питання про затвердження цих звітів, суд вважає, що кредитор був позбавлений можливості перевірити обгрунтованість витрат та їх розмір, у зв'язку з чим суд відхиляє як доказ рішення зборів комітету кредиторів про їх затвердження (протокол від 02.11.2022 №9-К), що є підставою для відмови у затвердженні цих звітів та задоволення заявлених вимог у заяві від 03.11.2022 №02-02/94.
8.3. Щодо підстав для затвердження звітів про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат.
8.3.1. Відповідно до ст.58 Кодексу "у випадках, передбачених цим Кодексом, господарський суд у судовому засіданні за участю сторін ухвалює постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру. Суд визначає строк, протягом якого ліквідатор зобов'язаний здійснити ліквідацію боржника. Цей строк не може перевищувати 12 місяців".
Відповідно до ч.1 ст.37 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у новій редакції згідно із Законом України від 22.12.2011 №4212-VI, чинній з 19.01.2013, далі - Закон №4212-VI) у випадках, передбачених цим Законом, господарський суд у судовому засіданні за участю сторін приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру строком на дванадцять місяців.
Постановою суду від 07.04.2015 боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та на виконання Закону №4212-VI установлено строк її проведення дванадцять місяців.
Відповідно до ч.1 і 3 ст. 251 Цивільного кодексу України: строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення; строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Відповідно до ст.113, ч.2 ст.119 ГПК України: строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом; встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Відповідно до підп.6 ч.8 ст.48 Кодексу (та ч.8 ст.26 Закону №4212-VI) до компетенції комітету кредиторів належить прийняття рішення про внесення пропозицій господарському суду щодо продовження або скорочення строку процедур розпорядження майном боржника чи санації боржника;
Відповідно до п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №15 "Про судову практику в справах про банкрутство" поновлення встановлених Законом строків судових процедур банкрутства не передбачено, але ці строки може бути продовжено судом у випадках, передбачених Законом.
Отже, згідно з Кодексом саме суд визначає строк проведення ліквідаційної процедури. Разом з тим, нормами Кодексу не передбачено можливості продовження строків ліквідаційної процедури, як це передбачено для процедур розпорядження майном та санації. Однак, Кодекс не передбачає і наслідків закінчення 12-ти місячного строку ліквідаційної процедури (зокрема, його закінчення не є підставою для закриття провадження у справі про банкрутство відповідно до ст.90 Кодексу).
З огляду на вищевказані нормативні акти, якщо фактично ліквідаційну процедуру не завершено до спливу 12-ти місячного строку, при вирішенні питання про те, чи має визначатись новий строк ліквідаційної процедури після закінчення 12-ти місячного строку чи ні (тобто чи має такий строк залишатись невизначеним), суд приходить до висновку, що такий строк має визначатись судом (по аналогії до абз. 2 ч.1 ст.58 Кодексу).
Також з огляду на вищевказані нормативні акти при вирішення питання про те, чи має суд поновлювати строк ліквідаційної процедури після її закінчення чи продовжувати його для подальшого здійснення ліквідаційної процедури, суд вважає, що строк ліквідаційної процедури має судом продовжуватись (по аналогії до підп.6 ч.8 ст.48 Кодексу).
Строк ліквідаційної процедури установлено саме судом у постанові суду від 07.04.2015 на виконання вимог ч.1 ст.37 Закону №4212-VI (а також в наступних ухвалах суду, остання з яких від 17.05.2022), тому може бути продовжений судом відповідно до ч.2 ст.119 ГПК України.
8.3.2. Відповідно до абз.3 ч.6 ст.30 Кодексу звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедур розпорядження майном, санації, ліквідації, реструктуризації заборгованості, погашення боргів подається арбітражним керуючим до господарського суду за п'ять днів до закінчення відповідної процедури, розглядається судом та затверджується ухвалою, що може бути оскаржена у встановленому порядку.
Кодекс не містить визначення понять (і їх тлумачення) підсумки відповідної процедури чи закінчення відповідної процедури.
Зокрема, закон не вказує, що у ліквідаційній процедурі обов'язковими складовими елементами цих понять (закінчення і підведення підсумків) є припинення будь-яких дій у ліквідаційній процедурі; подання ліквідатором ліквідаційного балансу; подання ліквідатором повного звіту про усю здійснену і завершену ліквідаційну процедуру.
Закон не визначає, що є моментом (тобто датою і часом) закінчення ліквідаційної процедури, наприклад, не визначає створення ліквідатором банкрута документа з назвою "Звіт про здійснену ліквідаційну процедуру" або з назвою "Ліквідаційний баланс банкрута", не визначає вчинення останньої необхідної дії ліквідатором банкрута, не визначає отримання останнього листа з необхідною інформацією, тощо. Якби закон пов'язував закінчення ліквідаційної процедури саме з такими моментами, то фактично закон зобов'язував би ліквідатора банкрута передбачати наперед, що у відповідну дату та час він створить документ, що він отримає інформацію від іншої особи, що він вчинить останню дію - однак це неможливо фізично та неможливо юридично, оскільки будь-які юридичні наслідки пов'язуються законом з фактами, а не з ймовірністю їх настання (вчинення) у певний момент, тим більше, що достовірно невідомо, настануть вони чи ні.
Процедури розпорядження майном і санації, ліквідаційна процедура можуть тривати (і як правило тривають) понад установлені законом строки. Провадження у справі про банкрутство може бути припинено судом (поза волею арбітражного керуючого) до настання установленого судом строку. Арбітражного керуючого може бути усунено судом до настання установленого судом строку. У таких випадках не можливо визначити наперед такий момент часу, як "за п'ять днів до" припинення провадження у справі чи до усунення арбітражного керуючого.
Разом з тим закон чітко визначає, що звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат подається за п'ять днів до закінчення процедури. Отже існує об'єктивний момент з яким закон пов'язує закінчення процедури і необхідність підведення її підсумків. Цей момент може бути визначений лише в одному випадку - якщо "підсумком ліквідаційної процедури", "закінченням відповідної процедури" вважати саме той конкретний строк, який для відповідної процедури установлений ухвалою (постановою) суду. І цей строк, як і обов'язок ліквідатора банкрута подати суду звіт про виконану роботу, звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат (абсолютно ніяким чином не пов'язаний) і не залежить від того, який документ буде подано ліквідатором банкрута через п'ять днів: ліквідаційний баланс із повним звітом про здійснену ліквідаційну процедуру чи попередній звіт про виконану роботу із клопотанням про продовження строку ліквідаційної процедури.
Суд, визначаючи згідно із законом строк ліквідаційної процедури, фактично визначає, що після закінчення цього строку проводитиме підсумки проведення ліквідаційної процедури. Строк для того і визначається судом, щоб до його закінчення ліквідатор банкрута виконав необхідну роботу та надав звіт про це комітету кредиторів і суду, в тому числі й про грошову винагороду і витрати - тим більше, що для грошової винагороди і витрат законом встановлені більш короткі строки (два місяці) схвалення звітів ліквідатора банкрута комітетом кредиторів.
Отже суд вважає, що в даному випадку "підсумком ліквідаційної процедури" та "закінченням відповідної процедури" є саме строк установлений ухвалою суду від 17.05.2022, а не будь-яка не визначена законом обставина - вчинення останньої необхідної дії ліквідатором банкрута, чи отримання останнього листа з необхідною інформацією, чи складення ліквідатором банкрута документа з назвою "Звіт про здійснену ліквідаційну процедуру" або з назвою "Ліквідаційний баланс банкрута" тощо.
У зв'язку з цим суд відхиляє доводи АТ "Державний експортно-імпортний банк України" про те, що відсутні підстави для затвердження звітів ліквідатора банкрута, які є предметом розгляду.
8.4. Доводи АТ "Державний експортно-імпортний банк України" про невідповідність абз.1 ч.6 ст.30 Кодексу рішення зборів комітету кредиторів від 22.08.2022 №7-К та перевищення останнім своїх повноважень через порушення арбітражним керуючим свого обов'язку не менше одного разу на два місяці звітуватись про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат на засіданнях зборів комітету кредиторів суд відхиляє, оскільки схвалення звіту арбітражного керуючого є повноваженням зборів комітету кредиторів. Закон не визначає, що це повноваження у комітету кредиторів існує виключно у межах двомісячного строку, а після цього - припиняється. Порушення ж ліквідатором банкрута двомісячного стоку подання звітів на схвалення комітетом кредиторів має оцінюватись останнім на предмет належного/неналежного виконання ліквідатором банкрута своїх обов'язків, а не на предмет наявності/відсутності права на відшкодування понесених витрат.
Решту доводів і поданих учасниками справи доказів, які судом не прийнято або відхилення яких не обгрунтовано вище, суд відхиляє як такі, що не мають значення для вирішення спору.
Керуючись ст.30 Кодексу України з процедур банкрутства, суд
УХВАЛИВ:
1. Заяву боржника у особі ліквідатора банкрута, арбітражного керуючого Гуріна Р.А., від 03.11.2022 №02-02/93 задовольнити повністю.
Затвердити схвалені комітетом кредиторів (протокол від 22.08.2022 №7-К):
звіт ліквідатора банкрута, арбітражного керуючого Гуріна Р.А., №02-02/79 про нарахування і виплату грошової винагороди за виконання обов'язків ліквідатора банкрута за період з 01.04.2022 до 31.07.2022 на суму 78 000,00 грн. виплату якої не здійснено;
звіт ліквідатора банкрута, арбітражного керуючого Гуріна Р.А., №02-02/78 про здійснення та відшкодування витрат за період з 29.01.2021 до 31.03.2022 на суму 2 463,26 грн., які за рахунок майна боржника не відшкодовано.
2. У задоволенні заяви боржника у особі ліквідатора банкрута, арбітражного керуючого Гуріна Р.А., від 03.11.2022 №02-02/94 відмовити повністю.
Ухвала суду набрала законної сили 30.12.2022. Ухвала суду може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду через суд першої інстанції в порядку та у строки, встановлені статтями 254-257 та п.17.5 розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.
Повне судове рішення складено і підписано 30.12.2022.
Направити цю ухвалу суду ліквідатору банкрута, членам комітету кредиторів (3).
С у д д я Хабазня Ю.А.
П-5, 14-925-0001