ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.12.2022 Справа № 914/1353/16
Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому засіданні матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Мальви-Маркет», в особі ліквідатора Кривича Р. І. до відповідача: Акціонерного товариства «Мегабанк», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «ВЕЕМ-Будсервіс», Публічного акціонерного товариства «Банк «Форум», Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, Приватного підприємства «Львівдах», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ; за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Приватного підприємства «Елітон-2011», приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Куксіна С. Ю., Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
про: витребування майна із чужого незаконного володіння
у межах справи № 914/1353/16
про банкрутство: Товариства з обмеженою відповідальністю «Мальви-Маркет» (ідентифікаційний код 13835841)
Суддя: Цікало А. І.
При секретарі: Пукач М.В.
Представники:
Позивача (ТзОВ «Мальви-Маркет»): Лазор А. О. - адвокат; Плесканка О. В. - ліквідатор
Відповідача (АТ «Мегабанк»): Кульбій-Кухар Ю. В. - адвокат; Дребот І. А. - адвокат
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача (Фонд гарантування вкладів фізичних осіб): Кустова Т. В. - адвокат
У провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа № 914/1353/16 про банкрутство ТзОВ «Мальви-Маркет», порушена ухвалою Господарського суду Львівської області від 01.06.2016 р. на підставі ст. 95 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Постановою Господарського суду Львівської області від 20.07.2016 р. у справі № 914/1353/16 ТзОВ «Мальви-Маркет» визнано банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором ТзОВ «Мальви-Маркет» призначено арбітражного керуючого Босака О. Є.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 07.09.2016 р. достроково припинено повноваження ліквідатора ТзОВ «Мальви-Маркет» арбітражного керуючого Босака О. Є.; ліквідатором ТзОВ «Мальви-Маркет» призначено Кривича Р. І.
31.07.2018 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Мальви-Маркет» в особі ліквідатора Кривича Р. І. звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до відповідача - Публічного акціонерного товариства «Мегабанк», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «ВЕЕМ-Будсервіс», Публічного акціонерного товариства «Банк «Форум», Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, Приватного підприємства «Львівдах», ОСОБА_4 , ОСОБА_2 ; за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Приватного підприємства «Елітон-2011», приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Куксіна С. Ю. про витребування майна із чужого незаконного володіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: нежитлове приміщення 47,7 кв.м., номер в реєстрі прав власності на нерухоме майно 15301717; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10057646101; нежитлове приміщення площею 286,7 кв.м., номер в реєстрі прав власності на нерухоме майно 3465117; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10049746101; нежитлові приміщення площею 322,3 кв.м., номер в реєстрі прав власності на нерухоме майно 2055678; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10037646101; нежитлові приміщення загальною площею 508, 35 кв.м., номер в реєстрі прав власності на нерухоме майно 3464641; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10025846101; нежитлові приміщення підвалу площею 258,9 кв.м.; приміщення 1-го поверху площею 464,6 кв.м., загальною площею 723, 5 кв.м., номер в реєстрі прав власності на нерухоме майно 3464938; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10010646101, надалі - спірне нерухоме майно.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 03.08.2018 р. позовну заяву прийнято до розгляду; відкрито провадження у справі; розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження в межах справи № 914/1353/16 про банкрутство ТзОВ «Мальви-Маркет»; задоволено клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору за подання позову та відстрочено сплату судового збору до прийняття рішення у справі; задоволено заяву ТзОВ «Мальви-Маркет» про забезпечення позову та вжито заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно; задоволено клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову задоволено та відстрочено сплату судового збору до прийняття рішення у справі.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 03.01.2019 р. у справі №914/1353/16 в задоволенні заяви АТ «Мегабанк» від 30.10.2018 р. про постановлення окремої ухвали відмовлено; позовні вимоги ТзОВ «Мальви-Маркет» в особі ліквідатора Кривича Р. І. задоволено; витребувано із чужого незаконного володіння АТ «Мегабанк» на користь ТзОВ «Мальви-Маркет» нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Литвиненка, 3; здійснено розподіл судових витрат.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 21.11.2019 р. в задоволенні вимог апеляційної скарги АТ «Мегабанк» відмовлено; вимоги апеляційної скарги ТзОВ «Мальви-Маркет» задоволено частково; ухвалу Господарського суду Львівської області від 03.01.2019 р. у справі № 914/1353/16 змінено та викладено її мотивувальну частину в редакції вказаної постанови суду апеляційної інстанції; резолютивну частину ухвали залишити без змін; стягнуто з АТ «Мегабанк» в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 148780,50 грн. за розгляд позовної заяви та 881,00 грн. за розгляд заяви про забезпечення позову.
Постановою Верховного Суду від 18.06.2020 р. касаційну скаргу ліквідатора ТзОВ «Мальви-Маркет» Кривича Р. І. залишено без задоволення; касаційну скаргу АТ «Мегабанк» задоволено частково; постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.11.2019 р. та ухвалу Господарського суду Львівської області від 03.01.2019 р. у справі № 914/1353/16 в частині розгляду позову ТзОВ «Мальви-Маркет» до АТ «Мегабанк» (за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: ТзОВ «Компанія «ВЕЕМ-Будсервіс», ПАТ «Банк «Форум», Галицької ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області, ПП «Львівдах», ОСОБА_4 , ОСОБА_2 ; за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ПП «Елітон-2011», приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Куксіна С. Ю.) про витребування майна із чужого незаконного володіння скасовано; справу № 914/1353/16 у скасованій частині передано на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.07.2020 р., справу № 914/1353/16 на новий розгляд в частині розгляду позову ТзОВ «Мальви-Маркет» в особі ліквідатора Кривича Р. І. до відповідача АТ «Мегабанк», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: ТзОВ «Компанія «ВЕЕМ-Будсервіс», ПАТ «Банк «Форум», Галицької ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області, ПП «Львівдах», ОСОБА_4 , ОСОБА_2 ; за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ПП «Елітон-2011», приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Куксіна С. Ю. про витребування майна із чужого незаконного володіння розподілено судді Цікало А. І.
Ухвалою суду від 24.07.2020 р. справу № 914/1353/16 в частині розгляду позову ТзОВ «Мальви-Маркет» в особі ліквідатора Кривича Р. І. до відповідача АТ «Мегабанк», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: ТзОВ «Компанія «ВЕЕМ-Будсервіс», ПАТ «Банк «Форум», Галицької ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області, ПП «Львівдах», ОСОБА_4 , ОСОБА_2 ; за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ПП «Елітон-2011», приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Куксіна С. Ю. про витребування майна із чужого незаконного володіння прийнято до розгляду в порядку загального позовного провадження у межах справи № 914/1353/16 про банкрутство ТзОВ «Мальви-Маркет» та підготовче засідання призначено на 08.09.2020 р.
10.08.2020 р. до суду за вх. № 23684/20 від АТ «Мегабанк» надійшла заява про повернення позовної заяви позивачу.
18.08.2020 р. до суду за вх. № 24573/20 від АТ «Мегабанк» надійшов відзив з додатками.
Ухвалою суду від 08.09.2020 р. підготовче засідання у зазначеній справі відкладено на 01.10.2020 р.
15.09.2020 р. до суду за вх. № 26748/20 від ТзОВ «Мальви-Маркет» надійшла відповідь на відзив.
21.09.2020 р. до суду за вх. № 27401/20 від АТ «Мегабанк» надійшло заперечення на відповідь на відзив.
21.09.2020 р. до суду за вх. № 27402/20 від АТ «Мегабанк» надійшла заява про залишення без розгляду та повернення позивачу заяви про визнання поважними причин пропуску строку позовної давності та відповіді на відзив.
30.09.2020 р. до суду за вх. № 28225/20 від ТзОВ «Мальви-Маркет» надійшло заперечення на заяву про повернення позовної заяви позивачу.
Ухвалою суду від 01.10.2020 р. підготовче засідання відкладено на 13.10.2020р., засідання ухвалено проводити в режимі відеоконференції.
07.10.2020 р. до суду за вх. № 29142/20 від АТ «Мегабанк» надійшло пояснення по суті заяви про повернення позовної заяви позивачу.
12.10.2020 р. до суду за вх. № 29388/20 від ТзОВ «Мальви-Маркет» надійшли додаткові пояснення щодо позову.
12.10.2020 р. до суду за вх. № 29577/20 від ТзОВ «Мальви-Маркет» надійшло клопотання про залучення до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог не предмет спору.
Ухвалою суду від 13.10.2020 р. підготовче засідання відкладено на 12.11.2020р., засідання ухвалено проводити в режимі відеоконференції.
Ухвалою суду від 22.10.2020 р. підготовче засідання призначено на 17.11.2020р., засідання ухвалено проводити в режимі відеоконференції.
13.11.2020 р. до суду за вх. № 32727/20 від представника АТ «Мегабанк» надійшло письмове пояснення (заперечення) на додаткові пояснення представника позивача від 11.10.2020 р.
17.11.2020 р. до суду за вх. № 33015/20 від представника АТ «Мегабанк» надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання, а також про проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції.
Ухвалою суду від 17.11.2020 р. підготовче засідання відкладено на 10.12.2020 р.
10.12.2020 р. до суду за вх. № 35389/20 від представника АТ «Мегабанк» надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання, а також про проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції.
Ухвалою суду від 10.12.2020 р. підготовче засідання відкладено на 16.02.2021р., засідання ухвалено проводити в режимі відеоконференції.
Ухвалою суду від 16.02.2021 р. залучено ОСОБА_3 як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача до участі у справі № 914/1353/16 в частині розгляду позову ТзОВ «Мальви-Маркет», в особі ліквідатора Кривича Р. І. до відповідача: АТ «Мегабанк» про витребування майна із чужого незаконного володіння; підготовче засідання відкладено на 02.03.2021 р., засідання ухвалено проводити в режимі відеоконференції.
Ухвалою суду від 02.03.2021 р. підготовче засідання відкладено на 30.03.2021р., засідання ухвалено проводити в режимі відеоконференції.
29.03.2021 р. до суду за вх. № 7528/21 від представника АТ «Мегабанк» надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.
30.03.2021 р. до суду за вх. № 7598/21 від ліквідатора ТзОВ «Мальви-Маркет» арбітражного керуючого Плесканки О. В. надійшла заява про підтримання позовних вимог та про проведення засідання без участі ліквідатора.
30.03.2021 р. до суду за вх. № 7600/21 від представника АТ «Мегабанк» надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.
Ухвалою суду від 30.03.2021 р. підготовче засідання відкладено на 22.04.2021р., засідання ухвалено проводити в режимі відеоконференції.
Ухвалою суду від 22.04.2021 р. підготовче засідання відкладено на 13.05.2021р., засідання ухвалено проводити в режимі відеоконференції.
Ухвалою суду від 13.05.2021 р. підготовче засідання відкладено на 10.06.2021р., засідання ухвалено проводити в режимі відеоконференції.
Ухвалою суду від 10.06.2021 р. підготовче засідання відкладено на 06.07.2021р., засідання ухвалено проводити в режимі відеоконференції.
Ухвалою суду від 06.07.2021 р. підготовче засідання відкладено на 02.09.2021р., засідання ухвалено проводити в режимі відеоконференції.
02.09.2021 р. до суду за вх. № 20245/21 від представника АТ «Мегабанк» надійшла заява про відкладення підготовчого засідання у зв'язку з неможливістю з'явитись в підготовче засідання через наявність ознак гострого респіраторного захворювання.
02.09.2021 р. до суду за вх. № 20249/21 від представника АТ «Мегабанк» надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання у зв'язку з неможливістю прийняти участь в підготовчому засіданні через зайнятість у судових засіданнях з розгляду кримінальної справи.
Ухвалою суду від 02.09.2021 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 05.10.2021 р.
Ухвалою суду від 05.10.2021 р. розгляд справи відкладено на 11.11.2021 р.
09.11.2021 р. до суду за вх. № 26278/21 від представника АТ «Мегабанк» надійшла заява про відкладення розгляду справи.
10.11.2021 р. до суду за вх. № 26555/21 від представника АТ «Мегабанк» надійшла заява про відкладення розгляду справи.
11.11.2021 р. до суду за вх. № 26573/21 від представника ПП «Елітон-2011» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою суду від 11.11.2021 р. розгляд справи відкладено на 23.11.2021 р.
23.11.2021 р. до суду за вх. № 27982/21 від представника ПП «Елітон-2011» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою суду від 23.11.2021 р. розгляд справи відкладено на 09.12.2021 р.
09.12.2021 р. до суду за вх. № 29785/21 від представника АТ «Мегабанк» надійшли додаткові пояснення у справі.
Ухвалою суду від 09.12.2021 р. оголошено перерву в судовому засіданні до 13.12.2021 р.
13.12.2021 р. до суду за вх. № 30010/21 від представника АТ «Мегабанк» надійшла заява про відкладення розгляду справи.
13.12.2021 р. до суду за вх. № 30014/21 від представника ПП «Елітон-2011» надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи та відкладення розгляду справи.
13.12.2021 р. до суду за вх. № 30016/21 від представника ТзОВ «Мальви-Маркет» надійшло клопотання про проведення судового засідання за його відсутності.
Ухвалою суду від 13.12.2021 р. розгляд справи відкладено на 21.12.2021 р.
21.12.2021 р. до суду за вх. № 30769/21 від представника ПП «Елітон-2011» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
21.12.2021 р. до суду за вх. № 30785/21 від представника АТ «Мегабанк» надійшло клопотання про відкладення судового засідання.
21.12.2021 р. до суду за вх. № 5250/21 від представника АТ «Мегабанк» надійшло клопотання про зупинення провадження у справі.
Ухвалою суду від 21.12.2021 р. розгляд справи відкладено на 08.02.2022 р.
Ухвалою суду від 08.02.2022 р. провадження у справі № 914/1353/16 зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 910/12525/20.
05.10.2022 р. до суду за вх. № 20631/22 від представника ТзОВ «Мальви-Маркет» надійшло клопотання про поновлення провадження у даній справі у зв'язку з усуненням обставин, що викликали його зупинення.
Ухвалою суду від 11.10.2022 р. поновлено провадження у справі № 914/1353/16; розгляд справи призначено на 01.11.2022 р.
31.10.2022 р. до суду за вх. № 3527/22 від представника відповідача надійшла заява про залучення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.
01.11.2022 р. до суду за вх. № 22611/22 від представника відповідача надійшли письмові пояснення.
Ухвалою суду від 01.11.2022 р. задоволено заяву АТ «Мегабанк» про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача; залучено Фонд гарантування вкладів фізичних осіб до участі у справі № 914/1353/16 (в частині розгляду позову ТзОВ «Мальви-Маркет», до відповідача АТ «Мегабанк» про витребування майна із чужого незаконного володіння) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача (АТ «Мегабанк»); розгляд справи відкладено на 06.12.2022 р.
Ухвалою суду від 06.12.2022 р. розгляд справи відкладено на 15.12.2022 р., засідання ухвалено проводити в режимі відеоконференції.
15.12.2022 р. до суду за вх. № 4102/22 від АТ «Мегабанк» надійшло клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Господарського суду Львівської області від 03.08.2018 р. у справі № 914/1353/16 за позовом ТзОВ «Мальви-Маркет» до відповідача АТ «Мегабанк» про витребування майна із чужого незаконного володіння.
Ухвалою суду від 15.12.2022 р. клопотання АТ «Мегабанк» про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Господарського суду Львівської області від 03.08.2018 р. у справі № 914/1353/16 призначено до розгляду в судовому засіданні на 20.12.2022 р. та відкладено розгляд справи.
В судовому засіданні 20.12.2022 р. оголошено перерві до 22.12.2022 р.
21.12.2022 р. до суду за вх. № 26475/22 від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
В судовому засіданні 22.12.2022 р. оголошено перерву до 23.12.2022 р.
Представники позивача в судове засідання з'явились, позовні вимоги підтримали, просили суд задоволити позов повністю.
Представники відповідача в судове засідання з'явились, позовні вимоги заперечили, просили суд застосувати строки позовної давності та відмовити в задоволенні позову.
Представник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в судове засідання з'явився, позов заперечив.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, причин неявки не повідомили.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши представлені докази, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, врахувавши вказівки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладені у постанові від 18.06.2020 р. у даній справі, суд встановив наступне:
Рішенням Господарського суду Харківської області від 18.01.2011 р., залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04.04.2011 р. у справі № 53/321-10, стягнено солідарно з ТзОВ «Мальви-Маркет» та ПП «Торнадо-М» на користь ПАТ «Мегабанк» заборгованість за кредитним договором № 119/2006 від 25.07.2006 р. станом на 04.01.2011 р. в сумі 4691396,46 грн. та 1177908,30 доларів США, що складається з: залишку кредиту у розмірі 1079395,60 доларів США; заборгованості за нарахованими процентами в розмірі 12484,27 грн. за період з 01.12.2010 р. по 23.12.2010 р.; заборгованості за нарахованими процентами в розмірі 98512,70 доларів США за період з 01.05.2010 р. по 31.12.2010 р. (включно); штрафів у розмірі 4678912,19 грн.
У межах задоволення вказаних вимог ПАТ «Мегабанк», зокрема, звернено стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 3894 від 25.07.2006 р., укладеним між ПАТ «Мегабанк» та ТзОВ «Мальви-Маркет», шляхом проведення публічних торгів для реалізації предмету іпотеки, а саме: побутові приміщення площею 508,35 кв. м., номер в реєстрі прав власності на нерухоме майно 3464641; нежитлові приміщення площею 322,3 кв. м., номер в реєстрі прав власності на нерухоме майно 2055678; нежитлове приміщення площею 47,7 кв. м., номер в реєстрі прав власності на нерухоме майно 15301717; нежитлові приміщення підвалу площею 258,9 кв. м., приміщення першого поверху площею 464,6 кв. м., загальною площею 723,5 кв. м., номер в реєстрі прав власності на нерухоме майно 3464938; нежитлові приміщення площею 286,7 кв. м., номер в реєстрі прав власності на нерухоме майно 3465117, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. С. Литвиненка, 3 (надалі - спірне нерухоме майно), за початковою ціною на підставі оцінки майна, встановленою суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за 9918700,00 грн.
Постановою Вищого господарського суду України від 16.06.2011 р. у справі № 53/321-10 рішення Господарського суду Харківської області від 18.01.2011 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.04.2011 р. залишено без змін.
Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України відкрито виконавче провадження № 26153885 з примусового виконання наказу Господарського суду Харківської області від 13.03.2011 р. у справі № 53/321-10, за яким в межах задоволення вимог ПАТ «Мегабанк» звернено стягнення на предмет іпотеки (спірне нерухоме майно) шляхом проведення публічних торгів для реалізації предмету іпотеки за початковою ціною на підставі оцінки майна, встановленою суб'єктом оціночної діяльності на рівні, не нижчому за 9918700,00 грн.
31.12.2011 р. в рамках виконавчого провадження № 26153885 відбулись прилюдні торги, проведені Приватним підприємством «Спеціалізоване підприємство Юстиція» в особі Львівської філії Приватного підприємства «Спеціалізоване підприємство Юстиція», з реалізації спірного нерухомого майна, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Литвиненка, 3.
Відповідно до протоколу № 1-121/11 від 31.12.2011 р., переможцем торгів визнано Приватне підприємство «Елітон-2011» за ціною продажу 9918700,00 грн.
18.01.2012 р. головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України складено акт про реалізацію предмета іпотеки №173/10-1.
19.01.2012 р. ПП «Елітон-2011» видано свідоцтво, відповідно до якого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дячук О. А., на підставі акту державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки, посвідчено, що ПП «Елітон-2011» належить на праві власності спірне нерухоме майно за адресою: м. Львів, вул. С. Литвиненка, 3.
Відповідно до Інформаційної довідки від 22.06.2020 №213487025 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, 30.01.2012 р. зареєстровано право власності на спірні об'єкти нерухомого майна за ПП «Елітон-2011».
Рішенням Господарського суду Львівської області від 07.03.2012 р. у справі № 5015/537/12 частково задоволено позов ТзОВ «Мальви-Маркет» до Приватного підприємства «Спеціалізоване підприємство Юстиція» в особі Львівської філії Приватного підприємства «Спеціалізоване підприємство Юстиція», Приватного підприємства «Елітон-2011», Міністерства юстиції України в особі відділу примусового виконання рішення Департаменту державної виконавчої служби України про визнання недійсними прилюдних торгів, визнання недійсним протоколів про проведення прилюдних торгів, визнання недійсними актів державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.04.2012 р. у справі № 5015/537/12 залучено ПАТ «Мегабанк» до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, апеляційні скарги ПАТ «Мегабанк» та ПП «Елітон-2011» задоволено частково, рішення Господарського суду Львівської області від 07.03.2012 р. у справі № 5015/537/12 скасовано, прийнято нове рішення, яким, в тому числі, визнано недійсними прилюдні торги за виконавчим провадженням ВП № 26153885, проведені 31.12.2011 р. з реалізації спірного нерухомого майна, яке належить ТзОВ «Мальви-Маркет», і знаходиться у м. Львові по вул. Литвиненка, 3.
Постановою Вищого господарського суду України від 09.07.2012 р. постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.04.2012 р. у справі № 5015/537/12 залишено без, а касаційні скарги ПАТ «Мегабанк» та ПП «Елітон-2011»- без задоволення.
27.12.2011 р. між ПАТ «Мегабанк» та ПП «Елітон-2011» укладено кредитний договір № 138/2011, за умовами якого ПП «Елітон-2011» надано кредит у розмірі (сумі) 4750855,20 грн. строком з 27.12.2011 р. по 28.12.2012 р. зі сплатою 0,1% річних.
30.01.2012 р. між ПАТ «Мегабанк» та ПП «Торнадо-М» укладено кредитний договір № 20-10/2012, за умовами якого ПП «Торнадо-М» надано кредит у розмірі (сумі) 17000 000,00 грн. строком з 30.01.2012 р. по 29.01.2013 р. зі сплатою 0,1% річних.
Цього ж дня, а саме 30.01.2012 р., між ПП «Елітон-2011» (іпотекодавець) та ПАТ «Мегабанк» укладено договір іпотеки № 138/2011-з-2, зареєстрований в реєстрі за № 252.
За умовами п.п. 1.1, 1.2 вказаного договору іпотеки, спірним нерухомим майном, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. С. Литвиненка, 3, забезпечується виконання ПП «Елітон-2011» і ПП «Торнадо-М» зобов'язань за кредитними договорами № 138/2011 від 27.12.2011 р. та № 20-10/2012 від 30.01.2012 р. відповідно.
12.02.2016 р. приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Куксіним С. Ю. прийняті рішення про реєстрацію переходу до ПАТ «Мегабанк» права власності на спірне нерухоме майно, що слідує з відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, актуальних станом на 30.07.2018 р. При цьому, підставою для прийняття відповідного рішення визначено іпотечний договір від 30.01.2012 р. № 138/2011-з-2 (зі змінами, внесеними згідно договору про внесення змін від 28.12.2012 р. № 1 та договору про внесення змін від 04.11.2015 р. № 2) між ПАТ «Мегабанк» та ПП «Елітон-2011», посвідчених приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Лавіндою Н. О.
Отже, ПАТ «Мегабанк» набуло право власності на спірне нерухоме майно відповідно до рішень приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Куксіна С. Ю. від 12.02.2016 р., прийнятих на підставі договору іпотеки, укладеного між ПАТ «Мегабанк» та ПП «Елітон-2011».
З огляду на вказані обставини, 31.07.2018 р. ліквідатор банкрута ТзОВ «Мальви-Маркет» Кривич Р. І. звернувся до Господарського суду Львівської області із позовною заявою про витребування із чужого незаконного володіння майна, що знаходяться за адресою: 79034, м. Львів, вул. Литвиненка, 3, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що ТзОВ «Мальви-Маркет», як власнику, належать спірні приміщення, а відповідач є недобросовісним набувачем, що зумовлює витребування майна в АТ «Мегабанк».
Відповідно до статті 55 Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненими законом способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
У силу положень пунктів 5, 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства є: судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність, і застосування цих засад полягає в тому, що тексти законів, угод та їх застосування мають бути належними і справедливими стосовно усіх суб'єктів цивільних правовідносин та відповідати загальновизнаним нормам обороту.
При цьому, концепція добросовісності може використовуватися судом в будь-якій ситуації, щоб виправити несправедливість, яка б мала місце, якщо б застосовувалися традиційні правила.
Принцип непорушності права власності гарантований Конституцією України та узгоджується з Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини.
Відповідно до статті 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно зі статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно із частиною першою статті 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Статтею 316 Цивільного кодексу України встановлено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
За змістом статей 317 та 319 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Частиною першою статті 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно зі статтею 387 Цивільного кодексу України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Відповідно до ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Віндикація - це витребування своєї речі неволодіючим власником від володіючого не власника. Віндикація - це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об'єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей. Майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 Цивільного кодексу України. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником (законним володільцем) і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.
Слід зазначити, що у спорі між особою, яка вважає себе власником спірного майна, та особою, яка вважає себе законним володільцем (користувачем) спірного майна, сторонами спору є особи, які претендують на спірне майно. Тому для правильного вирішення спору суду слід з'ясувати та перевірити передусім правові підстави, відповідно до яких виникло та існує речове право на майно у позивача; факт наявності майна у незаконному володінні відповідача; факт відсутності у відповідача правових підстав для володіння майном; факт добросовісного (недобросовісного) володіння чужим майном.
При цьому незаконним володільцем може бути і добросовісний, і недобросовісний набувач.
Добросовісним набувачем є особа, яка не знала і не могла знати про те, що майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати.
Набувач визнається добросовісним, якщо при вчиненні правочину він не знав і не міг знати про відсутність у продавця прав на відчуження майна, наприклад, вжив усіх розумних заходів, виявив обережність та обачність для з'ясування правомочностей продавця на відчуження майна. При цьому, в діях набувача не повинно бути і необережної форми вини, оскільки він не лише не усвідомлював і не бажав, а й не допускав можливості настання будь-яких несприятливих наслідків для власника.
Недобросовісний набувач, навпаки, на момент здійснення угоди про відчуження спірного майна знав або міг знати, що річ відчужується особою, якій вона не належить і яка не має права на її відчуження.
Слід зазначити, що від недобросовісного набувача майно може бути витребувано в будь-якому випадку. Від добросовісного - лише в передбачених законом випадках, а саме відповідно до положень ст. 388 ЦК України.
Щодо вибуття спірного майна від позивача поза його волею, то враховуючи те, що судовим рішенням визнано недійсними прилюдні торги за виконавчим провадженням ВП №2 6153885, проведені 31.12.2011 р. з реалізації спірного нерухомого майна, яке належить ТзОВ «Мальви-Маркет», і знаходиться у м. Львові по вул. Литвиненка, 3, витребування якого є предметом даного спору, то можна дійти до висновку, що спірне майно від позивача вибуло поза його волею.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 р. у справі ««Совтрансавто-Холдинг» проти України» зазначено, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.
Отже, постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.04.2012 р. у справі № 5015/537/12, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 09.07.2012 р., встановлені обставини, якими підтверджується неправомірність проведення прилюдних торгів та затвердження їхніх результатів, які є преюдиціальними обставинами в силу ч. 4 ст. 75 ГПК України під час розгляду позовної заяви ліквідатора у цій справі.
Системний аналіз статей 216, 328 Цивільного кодексу України дозволяє зробити висновок про те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, а незаконність набуття права власності, яка встановлена судом, не може обґрунтовувати правомірності набуття права власності.
Таким чином, наведене свідчить про вибуття спірного майна з володіння позивача поза його волею, оскільки за встановлених господарським судом фактичних обставин позивач жодної власної волі на вибуття майна з його володіння не виражав.
За наведених фактичних обставин, судом встановлено, що ТзОВ «Мальви-Маркет» є власником спірного майна, оскільки в результаті визнання недійсними прилюдних торгів з реалізації спірного нерухомого майна, яке належить ТзОВ «Мальви-Маркет», право власності дійсного власника спірного нерухомого майна - ТзОВ «Мальви-Маркет» - презюмується і не припиняється із вибуттям від нього цього майна.
Визнання судом недійсними прилюдних торгів (правочину) за виконавчим провадженням ВП № 26153885 не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ст. 216 ЦК України).
Отже, судом встановлено, що набуття ПАТ «Мегабанк» права власності на спірне майно відбулося не в результаті врегулювання договірних відносин між ПАТ «Мегабанк» та ТзОВ «Мальви-Маркет» (власником), а на підставі договору іпотеки від 30.01.2012 р. № 138/2011-з-2 (зі змінами, внесеними згідно договору про внесення змін від 28.12.2012 р. № 1 та договору про внесення змін від 04.11.2015 р. № 2), укладеного між ПАТ «Мегабанк» та ПП «Елітон-2011».
Водночас статус іпотекодавця набуває лише особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки (аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 24.01.2020 р. у справі № 910/10987/18).
З аналізу наведеної правової позиції, можна зробити висновок про те, що в даних правовідносинах ПП «Елітон-2011» не набувало права власності на спірні приміщення з огляду на визнання недійсними прилюдних торгів з реалізації спірного майна за рішенням суду, так як недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
На день укладення додаткових угод від 28.12.2012 р. № 1 та від 04.11.2015 р. №2 до договору іпотеки від 30.01.2012 р. № 138/2011-з-2 між ПАТ «Мегабанк» та ПП «Елітон-2011» так само, як на час звернення до приватного нотаріуса із заявою про реєстрацію переходу права власності на спірне майно на підставі договору іпотеки від 30.01.2012 р. № 138/2011-з-2 (з відповідними змінами), укладеного між ПАТ «Мегабанк» та ПП «Елітон-2011», ПП «Елітон-2011» не було власником спірних приміщень з огляду на визнання недійсними прилюдних торгів з реалізації спірного майна за рішенням суду, отож не вправі було передавати в іпотеку спірне нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов'язання та зобов'язання ПП «Торнадо-М» перед іпотекодержателем ПАТ «Мегабанк», тобто не мало права розпоряджатися цим майном. А це означає, що ПАТ «Мегабанк» на незаконних підставах заволоділо спірними нежитловими приміщення, що знаходяться за адресою: 79034, м. Львів, вул. Литвиненка, 3.
Отже, ПАТ «Мегабанк» набуло спірне майно не в результаті іпотечних правовідносин з позивачем, а за договором іпотеки (з подальшими змінами), укладеним з іншою особою - ПП «Елітон-2011», яке не мало права розпоряджатися цим майном, оскільки прилюдні торги з продажу такого майна були визнані недійсними в судовому порядку.
Таким чином, встановлення зазначених фактів є достатніми для того, щоб у ТзОВ «Мальви-Маркет» виникли правові підстави для витребування спірного нерухомого майна від відповідача АТ «Мегабанк».
З огляду на викладене, слід дійти висновку щодо наявності порушених прав позивача (боржника) та правових підстав для звернення ліквідатора боржника до суду із позовною заявою по цій справі про витребування майна.
При цьому Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 18.06.2020 р. у справі № 914/1353/16, направляючи справу на новий розгляд, вказав на необхідність відповідно до положень статті 13 ЦК України оцінити добросовісність поведінки як позивача (заявника), так і відповідача протягом всього періоду з моменту виникнення права на захист порушеного права і до моменту звернення з позовом, надати відповідну оцінку доводам учасників справи щодо поважності причин пропущення позовної давності та вирішити питання про наслідки такого спливу.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що ПАТ «Мегабанк» є недобросовісним набувачем майна ТзОВ «Мальви-Маркет», оскільки ПАТ «Мегабанк», як іпотекодержатель, було обізнаним з фактом визнання недійсними прилюдних торгів з реалізації спірного майна за судовим рішенням, яке набрало законної сили, оскільки було учасником відповідної судової справи так само, як і переможець торгів - ПП «Елітон-2011», а це означає, що сторони іпотечного правочину усвідомлювали факт розпорядження спірним майном особою, якій воно не належить і яка не має права на його відчуження.
Окрім того, доказом недобросовісності ПАТ «Мегабанк» щодо набуття права на майно, яке є предметом даного спору, також є та обставина, що укладення додаткових угод від 28.12.2012 р. № 1 та від 04.11.2015 р. № 2 до договору іпотеки від 30.01.2012 р. № 138/2011-з-2 між ПАТ «Мегабанк» та ПП «Елітон-2011» так само, як і звернення до приватного нотаріуса із заявою про реєстрацію переходу права власності на спірне майно на підставі договору іпотеки від 30.01.2012 р. № 138/2011-з-2 (з відповідними змінами), укладеного між ПАТ «Мегабанк» та ПП «Елітон-2011», відбувалося після визнання недійсними прилюдних торгів, у зв'язку з чим ПАТ «Мегабанк» не може вважатися таким, що не знало і не повинно було знати про незаконність свого володіння.
Відповідні фактичні обставини, на переконання суду, свідчать про недобросовісність ПАТ «Мегабанк» щодо набуття спірного майна.
Згідно зі статтею 400 Цивільного кодексу України, недобросовісний володілець зобов'язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов'язку заінтересована особа має право пред'явити позов про витребування цього майна.
При цьому, зі змісту статей 388 та 400 Цивільного кодексу України убачається, що від недобросовісного набувача майно може бути витребувано в будь-якому випадку, а від добросовісного - лише у випадках передбачених законом.
Отже, судом встановлено наявність порушеного права позивача і наявність правових підстав для витребування майна.
Відповідно до ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, кожна особа/суб'єкт господарювання має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного/господарського законодавства.
Європейський суд з прав людини, у рішенні від 15.11.1996 р. у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства», зазначив, що стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Конституційне право на судовий захист передбачає, як невід'ємну частину такого захисту, можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному обсязі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 р. № 15-рп/2004 значено, що верховенство права - це панування права в суспільстві. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Усі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.
Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Правову позицію щодо дотримання справедливості Конституційний Суд України висловив у рішенні від 30.01.2003 р. № 3-рп/2003 у справі про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора: «Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах».
Водночас, як правило, суб'єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (п. 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 р. у справі № 925/1265/16 (провадження №12-158гс18)).
Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 р. у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11.09.2018 р. у справі № 905/1926/16 (провадження №12-187гс18), від 30.01.2019 р. у справі № 569/17272/15-ц (провадження №14-338цс18).
Обраний заявником спосіб захисту має гарантувати практичну та ефективну можливість захисту порушеного права.
Водночас, можливість судового захисту суб'єктивного права особи в разі його порушення, визнання або оспорювання, серед іншого, обумовлена строком, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу - позовною давністю (стаття 256 Цивільного кодексу України).
На виконання вказівок Верховного Суду, викладених у постанові від 18.06.2020р. у справі № 914/1353/16, Господарський суд Львівської області вважає за необхідне зауважити таке.
Відповідач заявив про застосування позовної давності до позовних вимог ліквідатора, в порядку ст. 267 ЦК України.
Позивач, згідно заяв б/н від 29.11.2018 р., 14.09.2020 р., просив суд визнати причини пропуску позовної давності поважними.
Статтею 256 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Частиною четвертою статті 267 Цивільного кодексу України визначено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).
До позовних вимог про витребування майна на підставі статей 387, 388 Цивільного кодексу України застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки. При цьому, у спірних правовідносинах визначальним є обізнаність потенційного позивача саме про факт порушення його права, а не проінформованість про певні обставини щодо обліку майна чи його передачі.
Про такий підхід відзначено і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 р. у справі № 914/3224/16. Зокрема, вказано, що відповідно до частини першої статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, а не від дня, коли власник майна, яке перебуває у володінні іншої особи, дізнався чи міг дізнатися про кожного нового набувача цього майна.
При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що оскільки право власності територіальної громади на спірну земельну ділянку було порушено в момент її вибуття з комунальної власності у володіння іншої особи, то початок перебігу позовної давності для позову, поданого на захист цього порушеного права, пов'язується з моментом, коли міська рада довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила, а саме про факт вибуття з комунальної власності у володіння іншої особи.
Саме принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю пов'язується з позбавленням власника володіння майном.
Зокрема, у постанові від 28.11.2018 р. у справі № 504/2864/13-ц Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю).
Така правова позиція відображена і в постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 р. у справі № 653/1096/16-ц, від 14.11.2018 р. у справі № 183/1617/16.
Таким чином, з огляду на те, що володіння нерухомістю пов'язано з реєстраційним посвідченням, то слід визнати, що датою порушення володіння є дата реєстрації за новим володільцем (першим набувачем) спірної нерухомості.
На виконання вказівок Верховного Суду, викладених у постанові від 18.06.2020р. у даній справі, суд дослідив, коли здійснено реєстрацію спірного нерухомого майна за першим набувачем - ПП «Елітон-2011», що вбачається з Інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 22.06.2020р. № 213487025 та щодо об'єкта нерухомого майна від 08.10.2021 р. № 278721994, тобто судом встановлено дату вибуття з володіння позивача цього майна, а саме: 30.01.2012 р.
Частиною п'ятою статті 267 Цивільного кодексу України передбачено, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
За змістом частин третьої, четвертої та п'ятої статті 267 Цивільного кодексу України, якщо позовні вимоги судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 Цивільного кодексу України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення - захистити порушене право).
Питання щодо поважності причин пропуску позовної давності, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини (правова позиція Судової палати з розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду щодо застосування приписів частини п'ятої статті 267 Цивільного кодексу України, викладена у постанові від 23.04.2019р. у справі № Б-19/207-09).
Суд зазначає, що закон не передбачає переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском строку позовної давності. Тому, вирішення цього питання покладається безпосередньо на юрисдикційний орган - суд, який розглядає справу по суті заявлених вимог з врахуванням всіх обставин справи на підставі здійсненої оцінки поданих доказів.
Отже, суд має право надати особі (визнати право на) судовий захист порушеного права за сукупності умов:
- особа (позивач) наведе поважні, на її думку, причини пропуску позовної давності при зверненні до суду за захистом порушеного права, вказавши на конкретні обставини, які об'єктивно перешкоджали їй звернутися за захистом порушеного права у межах позовної давності, та надасть суду докази, що підтверджують існування цих обставин (ст. 74 ГПК України);
- суд за результатами оцінки доказів, наданих на підтвердження цих обставин, встановить їх існування та дійде висновку про їх об'єктивний характер, і, відповідно, про існування поважних причин пропуску позовної давності при зверненні позивача за захистом порушеного права.
Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, суд дійшов висновку щодо наявності поважних та об'єктивних причин пропуску позивачем ТзОВ «Мальви-Маркет» в особі ліквідатора Кривича Р. І. позовної давності у спірних правовідносинах, оскільки:
1. Суд враховує встановлену фактичну обставину, що за позовною заявою ТзОВ «Мальви-Маркет» постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.04.2012 р., залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 09.07.2012 р. у справі №5015/537/12, були визнані недійсними прилюдні торги за виконавчим провадженням ВП № 26153885, проведені 31.12.2011 р. приватним підприємством «Спеціалізоване підприємство Юстиція» в особі Львівської філії приватного підприємства «Спеціалізоване підприємство Юстиція» з реалізації нерухомого майна, яке належить ТзОВ «Мальви-Маркет», а саме: нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Литвиненка, 3.
Зазначені прилюдні торги були проведені в межах виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Харківської області № 53/321-10 від 13.03.2011 р. виданого на виконання рішення Господарського суду Харківської області від 18.01.2011 р. у справі № 53/321-10, яким у межах задоволення вимог ПАТ «Мегабанк» за кредитним договором № 119/2006 від 25.07.2006 р. звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 3894 від 25.07.2006 р., укладеним між ПАТ «Мегабанк» та ТзОВ «Мальви-Маркет» шляхом проведення публічних торгів для реалізації предмету іпотеки, а саме: нежитлові приміщення, що знаходиться за адресою м. Львів, вул. С. Литвиненка, 3.
З узагальнень Верховного Суду України від 24.11.2008 р. «Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними» слідує, що чинне на той час законодавство та усталена на той час судова практика передбачали, що якщо вчинений один правочин і повернути майно можна шляхом застосування реституції, то ефективним способом захисту буде визнання правочину недійсним. Якщо ж набувач, який набув майно за недійсним правочином, надалі відчужив таке майно іншій особі, потрібно звертатися з віндикаційним позовом. Якщо після укладення недійсного правочину було укладено ще декілька, то вбачається правильним визнавати недійсними не всі правочини, а лише перший і заявляти позов про витребування майна в останнього набувача. Проте в цьому випадку немає перешкод для задоволення лише віндикаційного позову, оскільки право на витребування майна з чужого володіння не потребує визнання недійсним правочину, за яким майно вибуло від законного власника, воно лише обмежене добросовісністю набувача і зберігається за власником за умови, якщо майно вибуває з володіння власника поза його волею, що й повинно бути доведено в суді
Встановивши дати вибуття з володіння позивача спірного майна, суд дійшов висновку про те, що реєстрація права власності за першим набувачем спірного майна ПП «Елітон-2011» відбулась 30.01.2012 р., а наступне відчуження цього майна, з огляду на принцип реєстраційного посвідчення, відбулося 12.02.2016 р., тобто після спливу чотирьох років, то захищаючи своє право власності у межах трьохрічного строку позовної давності шляхом звернення до суду з позовом про визнання недійсними прилюдних торгів, позивач ТзОВ «Мальви-Маркет» з огляду на усталену на той час судову практику правомірно розраховував, що за загальним правилом, належним та ефективним способом захисту у випадку повернення отриманого стороною за недійсним правочином є реституція, оскільки наступне відчуження спірного майна до іншої особи ПАТ «Мегабанк» у межах строку позовної давності фактично не відбулось.
Відповідно до усталеної на той час судової практики, зокрема абз. 3 п. 30 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 р. «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» вбачається, що у разі наявності підстав для визнання публічних торгів недійсними у первісний стан шляхом реституції повертаються сторони договору - організатор торгів та їх переможець. Отже, після цього майно підлягало повторному продажу з публічних торгів відповідно до порядку, встановленого для виконання судового рішення, оскільки задоволення позову про визнання торгів недійсними не скасовує судового рішення, для виконання якого такі торги були проведені (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 18.11.2015 р. у справі № 6-1884цс15).
Тобто, у даному випадку після ухвалення судових рішень про визнання недійсними прилюдних торгів мав мати місце повторний примусовий продаж спірних нежитлових приміщень, тому з огляду на усталену на той час судову практику у боржника - ТзОВ «Мальви-Маркет» виникли «правомірні очікування» та «законні сподівання» щодо настання наступних прилюдних торгів щодо реалізації його майна на примусове виконання рішення Господарського суду Харківської області від 18.01.2011 р., залишеного без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04.04.2011 р. у справі №53/321-10, а тому вимога саме про витребування майна боржником не подавалась.
2. Також, у даному випадку підставами для визнання строку позовної давності пропущеним з поважних причин є встановлення таких фактичних обставин даної справи, які, на думку суду, з об'єктивних, незалежних від заявника підстав унеможливлювали своєчасне подання позову, зокрема:
Після визнання торгів недійсними, ПАТ «Мегабанк» звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції, за участю третіх осіб- ПП «Елітон-2011» та ТОВ «Мальви-Маркет», в якому просило суд зобов'язати Реєстраційну службу Львівського міського управління юстиції скасувати державну реєстрацію права власності ПП «Елітон-2011» на спірне нерухоме майно за адресою: м. Львів, вул. Литвиненка, 3; скасувати рішення Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції про відмову в державній реєстрації права власності на спірне нерухоме майно за ПАТ «Мегабанк»; зобов'язати Реєстраційну службу Львівського міського управління юстиції провести державну реєстрацію права власності на спірне нерухоме майно за ПАТ «Мегабанк».
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.07.2013 р. у справі № 820/2078/13-а, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2014 р., заявлені ПАТ «Мегабанк» позовні вимоги задоволено повністю.
За касаційною скаргою ТзОВ «Мальви-Маркет», постановою Вищого адміністративного суду України від 30.09.2014 р. скасовано зазначені рішення адміністративних судів, а в задоволенні позову ПАТ «Мегабанк» відмовлено. Постановою Верховного Суду України від 24.02.2015 р. відмовлено у задоволенні заяви ПАТ «Мегабанк» про перегляд постанови Вищого адміністративного суду від 30.09.2014 р. у справі № 820/2078/13-а.
30.05.2015 р. з метою задоволення майнових вимог за кредитним договором, укладеним з ТзОВ «Мальви-Маркет», за рахунок спірного майна (предмета іпотеки), ПАТ «Мегабанк» звернулося до Господарського суду Харківської області із заявою про зміну способу виконання рішення у справі № 53/321-10, в якій просило господарський суд змінити спосіб виконання цього рішення з продажу спірного майна (предмета іпотеки) шляхом проведення прилюдних торгів на визнання за ПАТ «Мегабанк» права власності на спірне нерухоме майно з урахуванням того, що заборгованість ТзОВ «Мальви-Маркет» за кредитним договором від 25.07.2006 р. № 119/2006 залишається непогашеною.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 07.04.2015 р., залишеною без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.06.2015р. у справі № 53/321-10 (53/278-09), вказану заяву задоволено та в межах задоволення вимог ПАТ «Мегабанк» за кредитним договором від 25.07.2006 р. № 119/2006 звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором від 25.07.2006 р. № 3894, укладеним між ПАТ «Мегабанк» та ТОВ «Мальви-Маркет», шляхом визнання за ПАТ «Мегабанк» права власності на спірне майно.
За касаційною скаргою ТзОВ «Мальви-Маркет», постановою Вищого господарського суду України від 03.11.2015 р. у справі №53/321-10 (53/278-09) скасовано вказані рішення судів попередніх інстанцій; прийнято нове рішення про відмову в задоволенні заяви ПАТ «Мегабанк» про зміну способу виконання рішення суду.
Вирішуючи питання щодо поважності причин пропущення позовної давності у спірних правовідносинах, господарський суд, з огляду на наведені фактичні обставини справи та положення статті 13 Цивільного кодексу України («межі здійснення цивільних прав»), виконуючи вказівки Верховного Суду, викладені у постанові від 18.06.2020 р. у даній справі, суд дійшов висновку про добросовісність поведінки позивача (заявника) ТзОВ «Мальви-Маркет» та, водночас, недобросовісну поведінку відповідача ПАТ «Мегабанк» протягом всього періоду з моменту виникнення права на захист порушеного права (права на позов) і до моменту звернення з позовом, зважаючи на характер спірних правовідносин між сторонами, особливості їх нормативного регулювання: надані сторонам права та покладені на них обов'язки тощо.
Разом з тим, судом встановлено вчинення позивачем дій щодо відновлення свого порушеного права на спірні нежитлові приміщення, що також свідчить про не втрату інтересу позивачем ТзОВ «Мальви-Маркет» до захисту своїх прав та добросовісне ставлення до них, які є об'єктом правового захисту згідно зі статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції та національного законодавства України.
Вказані обставини також викладені в наданих ТзОВ «Мальви-Маркет» поясненнях б/н від 12.10.2020 р. щодо строку позовної давності, а також в заяві б/н від 14.09.2020 р. про визнання поважними причин пропуску строку позовної давності.
При цьому, відповідач АТ «Мегабанк» не довів суду відсутність об'єктивних перешкод для своєчасного звернення позивача з вимогою про захист порушеного права.
Аналізуючи інші доводи відповідача, господарський суд ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Проніна проти України». Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
З огляду на наведене, виконуючи вказівки Верховного Суду, викладені у постанові від 18.06.2020 р. у даній справі, встановивши, що звернення позивача з позовом відбулося поза межами строків позовної давності, та керуючись ч. 5 ст. 267 ЦК України, суд дійшов висновку про поважність та об'єктивність причин пропущення позивачем строку позовної давності щодо заявлених позовних вимог, у зв'язку з чим порушене право підлягає захисту.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Мальви-Маркет» в особі ліквідатора Кривича Р. І. до відповідача Акціонерного товариства «Мегабанк» про витребування майна із чужого незаконного володіння підлягають задоволенню.
15.12.2022 р. АТ «Мегабанк» подано до суду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Господарського суду Львівської області від 03.08.2018 р. у справі № 914/1353/16 за позовом ТзОВ «Мальви-Маркет» до відповідача АТ «Мегабанк» про витребування майна із чужого незаконного володіння.
Зазначене клопотання обґрунтоване, зокрема, тим, що з 22.07.2022 р. АТ «Мегабанк» знаходиться в процесі ліквідації на підставі рішення Правлінням Національного банку України прийнято рішення від 21.07.2022 р. № 362-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ «МЕГАБАНК» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 21.07.2022 р. № 506 «Про початок процедури ліквідації АТ «МЕГАБАНК» та делегування повноважень ліквідатора банку». Порядок реалізації активів (майна) банку, що ліквідується, визначається Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» пунктом 7 частини другої статті 46 якого встановлено, що з дня початку процедури ліквідації банку втрачають чинність публічні обтяження чи обмеження на розпорядження (у тому числі арешти, заборони прийняття рішень про продаж або про вчинення інших дій з продажу) будь-яким майном (активами), у тому числі коштами банку. Відповідач стверджує, що забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони всім державним реєстраторам та приватним нотаріусам у розумінні Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» вчиняти проведення будь-яких реєстраційних дій в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо спірних об'єктів нерухомого майна, є фактичною забороною Фонду гарантування вкладів фізичних осіб здійснювати заходи щодо продажу майна неплатоспроможного банку. На думку АТ «Мегабанк», у зв'язку з прийняттям Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, настали правові наслідки, які роблять неможливим подальше існування таких заходів забезпечення позову, а тому наявні підстави для їх скасування.
Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони прав та інтересів позивача від можливих неправомірних дій із боку відповідача з тим, щоб гарантувати реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийнято на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Згідно з ч. 7 та ч. 8 ст. 145 Господарського процесуального кодексу України, у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження - вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.
У зв'язку з тим, що суд дійшов висновку про задоволення даного позову та враховуючи те, що забезпечення позову застосовується як гарантія реального і ефективного виконання судового рішення, прийнятого на користь позивача, суд не вбачає підстав для скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Господарського суду Львівської області від 03.08.2018 р. у даній справі, а тому в задоволенні клопотання АТ «Мегабанк» про скасування таких заходів забезпечення позову слід відмовити.
Щодо стягнення судового збору.
Ухвалою суду від 03.08.2018 р. у даній справі задоволено клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору за подання позову та за подання заяви про забезпечення позову і постановлено відстрочити сплату судового збору до прийняття рішення у справі.
Згідно з частиною першою статті 163 ГПК України у позовах про визнання права власності на майно або його витребування ціна позову визначається вартістю майна.
В п. 91 постанови Верховного Суду від 18.06.2020 р. у справі № 914/1353/16 зазначено, що при розгляді цієї позовної заяви було встановлено судом апеляційної інстанції, що вартість спірного майна визначена в сумі 9918700 грн. (як встановлено у межах розгляду господарської справи № 53/321-10 - висновок Українського експертно-оціночного бюро від 09.12.2010 р.), то саме з цієї вартості слід виходити суду при обчисленні сум судового збору за розгляд позовної заяви у цій справі.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з відповідача слід стягнути в дохід Державного бюджету України судовий збір за розгляд позовної заяви у цій справі виходячи з вартість спірного майна, зазначеної в п. 91 постанови Верховного Суду від 18.06.2020 р. у справі № 914/1353/16.
Також з відповідача слід стягнути в дохід Державного бюджету України судовий збір за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 881,00 грн.
Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 2, 7 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 3, 7, 8, 11, 42, 46, 73, 74, 76, 86, 129, 194, 232, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Мальви-Маркет» в особі ліквідатора Кривича Р. І. до відповідача Акціонерного товариства «Мегабанк» про витребування майна із чужого незаконного володіння - задоволити повністю.
2. Витребувати із чужого незаконного володіння від Акціонерного товариства «Мегабанк» (вул. Січових Стрільців, буд. 17, м. Київ, 04053; ідентифікаційний код 09804119) на користь власника Товариства з обмеженою відповідальністю «Мальви-Маркет» (вул. Литвиненка, буд. 3, м. Львів, 79034; ідентифікаційний код 13835841) нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: 79034, м.Львів, вул. Литвиненка, 3, а саме:
2.1. нежитлове приміщення площею 47,7 кв.м., номер в реєстрі прав власності на нерухоме майно 15301717; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10057646101;
2.2. нежитлове приміщення площею 286,7 кв.м., номер в реєстрі прав власності на нерухоме майно 3465117; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10049746101;
2.3. нежитлові приміщення площею 322,3 кв.м., номер в реєстрі прав власності на нерухоме майно 2055678; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10037646101;
2.4. нежитлові приміщення загальною площею - 508, 35 кв.м., номер в реєстрі прав власності на нерухоме майно 3464641; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10025846101;
2.5. нежитлові приміщення підвалу площею 258,9 кв.м.; приміщення 1-го поверху площею 464,6 кв.м., загальною площею 723, 5 кв.м., номер в реєстрі прав власності на нерухоме майно 3464938; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10010646101.
3. В задоволенні клопотання Акціонерного товариства «Мегабанк» про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Господарського суду Львівської області від 03.08.2018 р. у справі № 914/1353/16 - відмовити.
4. Стягнути з Акціонерного товариства «Мегабанк» (вул. Січових Стрільців, буд.17, м. Київ, 04053; ідентифікаційний код 09804119) в дохід Державного бюджету України 111035 грн. 44 коп. судового збору.
5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 30 грудня 2022 року.
Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Цікало А.І.