ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. В'ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25022,
тел. (0522) 32 05 11, факс 24 09 91, код ЄДРПОУ 03499951,
e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua
УХВАЛА
30 грудня 2022 рокуСправа № 912/1896/22
Суддя Господарського суду Кіровоградської області Тимошевська В.В., розглянувши матеріали заяви №б/н від 21.12.2022 ОСОБА_1 (далі - гр. ОСОБА_1 ), ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1
про неплатоспроможність боржника - фізичної особи або фізичної особи - підприємця
ВСТАНОВИВ:
Заявник звернулася до Господарського суду Кіровоградської області через систему "Електронний суд" із заявою на підставі ч. 2 ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) з вимогою відкрити провадження з приводу банкрутства фізичної особи.
За ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) - провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України), іншими законами України.
Судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. (ч. 1 ст. 3 ГПК України)
Ухвалою від 26.12.2022 господарський суд заяву №б/н від 21.12.2022 гр. ОСОБА_1 про неплатоспроможність боржника - фізичної особи або фізичної особи - підприємця залишив без руху, постановив у строк, який не перевищує десять днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху, гр. ОСОБА_1 усунути недоліки заяви, надавши суду:
- інформацію, визначену у п. 8-9 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України;
- належний конкретизований список кредиторів із зазначенням щодо кожного кредитора окремо загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені);
- кредитні договори з банками та інші належні докази наявності заборгованості перед кредиторами, про яких зазначено в заяві №б/н від 21.12.2022, щодо кожного кредитора окремо із документальним підтвердженням суми грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов'язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором;
- заповнену належним чином декларацію про майновий стан боржника за формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства, або докази на підтвердження неможливості отримання інформації щодо членів сім'ї;
- докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень;
- пропозиції щодо реструктуризації боргів (проект плану реструктуризації боргів) з урахуванням вимог КУзПБ.
29.12.2022 гр. ОСОБА_1 в системі "Електронний суд" сформована заява про усунення недоліків.
Розглянувши заяву №б/н від 29.12.2022 про усунення недоліків, господарський суд дійшов висновку про необхідність повернення заяви про неплатоспроможність боржника - фізичної особи або фізичної особи - підприємця, з огляду на наступне.
Як вбачається з заяви про усунення недоліків, заявником не надано первинних документів (усіх договорів, квитанцій, банківських виписок тощо), що підтверджують суми грошових зобов'язань (заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов'язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором.
Заявник зазначає, що ним додано до заяви конкретизований список кредиторів і боржників, де щодо більшості кредиторів було зазначено суму основного зобов'язання, суми неустойки, розмір загальної вартості кредиту щодо кожного кредитора окремо.
Судом не приймається до уваги посилання заявника щодо відсутності у нього всіх кредитних договорів, оскільки заявник, як сторона договорів не позбавлений права звернутися до відповідних фінансових установ з метою отримання відповідних документів, які стосуються його прав та обов'язків. Проте докази таких звернень заявником до заяви не додано. Чинним законодавством України, зокрема, Законом України "Про інформацію" врегульовано відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації.
Також заявником не надано докази припинення погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань (банківські виписки, довідки із фінансових установ із зазначенням останнього здійсненого боржником платежу, претензії відповідних осіб тощо).
В ухвалі від 26.12.2022 про залишення без руху заяви гр. ОСОБА_1 про неплатоспроможність боржника - фізичної особи або фізичної особи-підприємця, суд звертав увагу, що надана заявником роздруківка з сайту Українського бюро кредитних історій не може бути належним, допустимим та достатнім доказом, що підтверджує обставини про суми грошових вимог кредиторів (заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстави виникнення зобов'язань, а також строку їх виконання згідно із договором.
У постанові Верховного Суду від 21.10.2020 у справі №915/36/20 висловлено позицію, за якою на момент подачі заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство боржником повинні бути надані документи (первинні документи, договори, бухгалтерський баланс, аудиторський висновок, судові рішення тощо), які підтверджують наявність ознак неплатоспроможності або її загрози, інакше таке банкрутство має ознаки фіктивного, тобто ініційованого з метою невиконання зобов'язань.
Заявник у заяві про усунення недоліків вказує, що звертався до АТ "Ідея Банк" щодо отримання копії договору, однак останнім відмовлено у наданні такого договору. Проте, суду не надано доказів такого звернення та отримання відповіді про відмову.
Таким чином, за відсутності усіх первинних документів у суду відсутня можливість встановити наявність ознак неплатоспроможності заявника або загрози такої неплатоспроможності. Відсутність доказів наявності первісної документації, на підставі якої виникла заборгованість та суми такої заборгованості позбавляє суд можливості надати оцінку щодо права боржника звернутись до господарського суду з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство в порядку ч. 2 ст. 115 КУзПБ.
За ч. 1, 3-4 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Відповідно до ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом.
Натомість, заявником не доведено суду причини, з яких зазначені вище докази не можуть бути подані у зазначений строк, як і не подано доказів, які підтверджують, що заявник здійснив всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу та не подано клопотання про їх витребування.
Крім того, заявником не надано, на виконання вимог ухвали суду від 26.12.2022, доказів авансування на депозитний рахунок Господарського суду Кіровоградської області винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень у розмірі 40 260,00 грн.
Заявник посилаючись на позицію Верховного Суду, що викладена у постанові від 19.11.2020 у справі №910/726/20, додав до заяви №б/н від 21.12.2022 заяву на затвердження кандидатури Хомича Р.В. про участь у справі про неплатоспроможність гр. ОСОБА_1 ; договору про оплату праці, винагороду та відшкодування витрат арбітражного керуючого №б/н від 21.12.2022 та квитанції №44 від 25.01.2022, №63 від 21.03.2022, №5 від 22.04.2022, №34 від 10.06.2022, №98 від 01.07.2022, №19 від 25.07.2022, №19 від 23.08.2022, № 6 від 23.09.2022, № 7 від 24.10.2022, № 30 від 08.11.2022 на загальну суму 18 608,40 грн.
Поряд з цим, згідно з ч. 1 ст. 30 КУзПБ арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду.
Частиною 2 ст. 30 КУзПБ передбачено, що сплата основної винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень керуючого реструктуризацією здійснюється за рахунок коштів, авансованих заявником на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу, до моменту подання заяви про відновлення відкриття провадження у справі.
Згідно абз. 3 ч. 2 ст. 30 КУзПБ, розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень керуючого реструктуризацією становить п'ять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за кожен місяць виконання арбітражним керуючим повноважень.
Згідно з Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" установлено у 2021 році місячний прожитковий мінімум для працездатних осіб становить: з 1 січня - 2 481,00 грн, з 1 липня - 2 600,00 грн, з 1 грудня - 2 684,00 грн.
Отже, станом на дату звернення заявника із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність розмір авансування винагороди керуючому реструктуризацією повинен становити 40 260,00 грн = 5 х 2684 грн х 3міс.
Суд зазначає, що відмова від авансування, відсутність майна у боржника або ж відсутність інших джерел для покриття витрат на виплату винагороди арбітражному керуючому судом може розцінюватись як примушування до безоплатної праці, що забороняється та прирівнюється до рабства у контексті статті 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та інших міжнародних актів (зокрема, Конвенції 1926 року про заборону рабства, Конвенції Міжнародної організації праці про примусову чи обов'язкову працю 1930 року ратифіковану Україною 10.08.56 року, Конвенції Міжнародної організації праці №105 про скасування примусової праці 1957 року ратифіковану Україною 05.10.2000 року), резолюції Економічної і Соціальної Ради ООН (ЕКОСОС) 1996 року тощо) та суперечить статті 43 Конституції України.
Законодавцем не передбачено жодних альтернативних можливостей авансуванню на депозитний рахунок суду оплати послуг керуючого реструктуризацією за три місяці виконання ним повноважень, що є гарантією з боку держави оплати праці цією особи на час формування реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство та відповідає гарантіям на оплату праці відповідно до частин другої, шостої статті 43 Конституції України.
Проте, КУзПБ та інші норми законодавства не передбачають права боржника бути звільненим від авансування винагороди арбітражному керуючому при поданні такої заяви, як не передбачають можливості відстрочення чи розстрочення заявнику в авансуванні такої винагороди.
Зазначені висновки узгоджуються з правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 24.09.2020 у справі №910/2629/20, від 19.11.2020 у справі №910/726/20, від 19.11.2020 у справі №927/203/20.
Будь-яких положень, умов та підстав, за яких суд може відстрочити, розстрочити або звільнити заявника від здійснення авансування винагороди арбітражному керуючому, чинним законодавством України не передбачено.
У зв'язку з однозначним врегулюванням даного питання про обов'язок боржника-фізичної особи здійснити авансування винагороди арбітражного керуючого в момент звернення із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, господарський суд не вбачає в поданих боржником матеріалах належних доказів дотримання положень п. 12 ч. 3 ст. 116 КУзПБ.
До вимог про авансування винагороди керуючому реструктуризацією не застосовується аналогія закону щодо звільнення від сплати судового збору, оскільки авансування винагороди керуючому реструктуризацією та сплата судового збору мають різну правову природу, регулюються різними нормативно-правовими актами, мають різну сферу застосування та кінцеву мету (висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 19.11.2020р. у справі №927/203/20, від 19.11.2020р. у справі №910/726/20).
Обов'язок заявника при зверненні із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність авансувати на депозитний рахунок суду винагороду керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень врегульований положеннями КУзПБ, і до такого обов'язку не підлягають застосуванню положення Закону України "Про судовий збір" щодо звільнення заявника від авансування (висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 24.09.2020р. у справі №910/2629/20).
У зв'язку з однозначним врегулюванням даного питання про обов'язок боржника - фізичної особи здійснити авансування винагороди арбітражного керуючого в момент звернення із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, апеляційний господарський суд не вбачає в поданих боржником матеріалах належних доказів дотримання положень п. 12 ч. 3 ст. 116 КУзПБ.
Суд, у відповідності до ч. 2 ст. 19 Конституції України, зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З огляду на викладене, у суду відсутні підстави для розстрочення або відстрочення боржнику здійснення авансування винагороди арбітражного керуючого.
Як вбачається із заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, заявник посилається на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 19.11.2020р. у справі №910/726/20. Крім того, заявник наголошує на врахуванні вказаної позиції Верховного Суду під час дослідження договору, укладеного між заявником та арбітражним керуючим, як альтернативного способу сплати грошової винагороди арбітражному керуючому.
Разом з тим, аналіз висновків Верховного Суду, на які посилається заявник, свідчить про те, що право на одержання винагороди за працю гарантоване законом, зокрема ст. 43 Конституції України. Відповідне правило також поширюється на арбітражних керуючих, право яких на одержання винагороди за виконання обов'язків у справі про неплатоспроможність регламентоване в ст. ст. 12, 30 КУзПБ.
Суд звертає увагу, що Верховний Суд в наведеній постанові вказує на право місцевого господарського суду, а не обов'язок, розгляду питання щодо альтернативного врегулювання питання винагороди арбітражного керуючого за виконання повноважень у справі про неплатоспроможність, зокрема, на умовах відстрочення, розстрочення чи зменшення розміру винагороди від розміру, встановленого Кодексом.
При цьому, альтернативне врегулювання боржником - фізичною особою та арбітражним керуючим питання щодо винагороди останнього за виконання роботи, не може ґрунтуватись на безоплатному виконанні роботи, оскільки така умова суперечитиме положенням ст. 43 Конституції України.
Разом з тим, суд звертає увагу заявника на те, що відповідно до ст. 129 Конституції України здійснюючи свої конституційні обов'язки, господарські суди повинні дотримуватися принципів здійснення правосуддя, зокрема, принципу рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Враховуючи даний принцип господарський суд позбавлений права надавати перевагу будь-якій стороні, в тому числі, й у питанні відстрочення сплати винагороди керуючому реструктуризацією.
Посилання скаржника на практику місцевих господарських судів у справах, в яких провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи було відкрито з урахуванням наявності доказів авансування винагороди арбітражному керуючому шляхом укладення договору про розстрочку такої оплати, судом апеляційної інстанції не беруться до уваги, оскільки ч. 4 ст. 236 ГПК України не визначає обов'язку суду щодо врахування висновків судових рішень суду першої інстанції.
За викладених обставин, заявником не надано доказів на підтвердження обставин, викладених в заяві, у зв'язку з чим суд дійшов висновку щодо відсутності доказів на підтвердження усунення обставин, на підставі яких, заяву ОСОБА_1 залишено без руху.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Згідно ч. 3 ст. 37 КУзПБ господарський суд залишає без руху заяву про відкриття провадження у справі з підстав, передбачених статтею 174 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог цього Кодексу
Відповідно до приписів ч. 1-2 ст. 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Згідно ч. 4 ст. 174 ГПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Відповідно до ст. 113 КУзПБ встановлено, що провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
Приписами ч. 1 ст. 38 КУзПБ передбачено, що господарський суд не пізніше п'яти днів з дня надходження заяви про відкриття провадження у справі або закінчення строку на усунення недоліків заяви повертає її та додані до неї документи без розгляду.
Згідно ч. 3 ст. 38 КУзПБ повернення заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство не перешкоджає повторному зверненню з такою заявою до господарського суду у встановленому порядку.
Таким чином, заява підлягає поверненню, оскільки заявник не усунув недоліки заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у строк, встановлений судом.
Також суд вважає за необхідне роз'яснити заявнику наступне.
Відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Пунктом 11 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією із основних засад (принципів) господарського судочинства визначено неприпустимість зловживання процесуальними правами.
При цьому процесуальні права надаються особам, які беруть участь у процесі, для сприяння суду під час розгляду справ, для сприяння їх правильному вирішенню. Щоразу, коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не з цією метою, а задля досягнення якихось інших цілей, вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто зловживає ним.
Згідно з пунктом 5 частини 5 статті 13 Господарського процесуального кодексу України суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Відповідно до частин 1, 4 статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.
Наведеними правовими нормами передбачено право суду на будь-якій стадії судового процесу визнати дії скаржника як зловживання процесуальними правами.
Виходячи зі змісту вказаних приписів Господарського процесуального кодексу України, а також, оскільки згідно з пунктом 1 частини 2 статті 43 Господарського процесуального кодексу України перелік дій, що суперечать завданню господарського судочинства, які залежно від конкретних обставин, не є вичерпним, суд може визнати зловживанням процесуальними правами неодноразове подання до суду заяв без усунення недоліків у відповідності до постановлених судом ухвал.
Керуючись ст. 2, 9, 38, 116-117 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 3, 12, 118, 119, 232-235, 255 Господарського процесуального кодексу України, суддя
УХВАЛИВ:
Заяви гр. ОСОБА_1 №б/н від 21.12.2022 про неплатоспроможність боржника - фізичної особи або фізичної особи - підприємця та №б/н від 29.12.2022 про усунення недоліків та додані до них документи повернути заявнику - гр. ОСОБА_1 .
Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття.
Ухвала може бути оскаржена до Центрального апеляційного господарського суду в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства.
Копію ухвали надіслати заявнику на офіційну електронну адресу через систему "Електронний суд".
Суддя В.В.Тимошевська