ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
УХВАЛА
"30" грудня 2022 р., м. Київ Справа № 911/2781/22
Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф., розглянувши заяву про видачу судового наказу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" (01133, м. Київ, бульв. Лесі Українки, буд. 26, оф. 411, код ЄДРПОУ 41084239)
з вимогою про стягнення заборгованості з ФОП Охріменко Світлани Олексіївни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за договором № 243185-КС-002,
ВСТАНОВИВ:
До Господарського суду Київської області надійшла заява про видачу судового наказу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" з вимогою про стягнення заборгованості з ФОП Охріменко Світлани Олексіївни за договором № 243185-КС-002.
Заявник стверджує, що ФОП Охріменко Світланою Олексіївною не виконувалось належним чином свої зобов'язання за договором №243185-КС-002, укладеним в електронній формі, у зв'язку з чим у боржника станом на 17.12.2021 утворилась заборгованість за договором.
Частиною 2 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
За змістом ст.ст. 147, 148 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст. 148 цього Кодексу. Судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
В силу пунктів 3, 4 частини 3 статті 150 ГПК України до заяви про видачу судового наказу додаються копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості, інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Тож заявник до заяви про видачу судового наказу додає паперові копії договору №243185-КС-002 про надання кредиту від 25.03.2021, пропозиції укласти договір, прийняття (акцепту) пропозиції укласти договір та анкети-згоди клієнта, які відповідно до наведених пояснень заявника є електронними доказами.
Також ТОВ "Бізнес Позика" подає оригінал довідки про укладення договору, що підписаний директором стягувача.
Відповідно до частини першої-третьої статті 96 Господарського процесуального кодексу України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео - та звукозаписи тощо), вебсайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.
Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.
Суд звертає увагу заявника, що роздруківка електронного доказу не може вважатись електронним документом (копією електронного документа) в розумінні положень частини першої статті 5 ЗУ "Про електронні документи та електронний документообіг", тобто не може вважатися доказом, бо не містить електронного підпису, який є обов'язковим реквізитом електронного документа, оскільки у такому разі неможливо ідентифікувати відправника повідомлення і зміст такого документа не захищений від внесення правок і викривлення.
Згідно із частинами першою та другою статті 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписування електронного документа іншим суб'єктами електронного документообігу. Саме накладання електронного підпису завершує створення електронного документа.
Відповідно до частини четвертої статті 8 Закону України "Про електронну комерцію", фізична особа повинна надати інформацію про себе, необхідну для вчинення електронного правочину, створення електронного підпису, ідентифікації в інформаційній системі суб'єкта електронної комерції, шляхом введення (створення) особою спеціального набору електронних даних, а також вчинення інших дій у такій системі.
Відповідно до частини дванадцятої статті 11 Закону України "Про електронну комерцію", електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Згідно з Прикінцевими положеннями ЗУ "Про електронну комерцію" щодо внесених змін до таких законодавчих актів України:
2) абзац сьомий частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" після слів "особистий підпис" доповнити словами "аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис";
3) частину першу статті 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" викласти в такій редакції:
"Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис".
Таким чином, без накладеного електронного цифрового підпису електронний документ не може вважатися створеним і тому не може розглядатися судом як доказ. Відповідна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 28.12.2019 у справі № 922/788/19, від 19.01.2022 у справі № 202/2965/19.
Як встановлено судом, паперова копія договору про надання кредиту не посвідчена в установленому порядку. До заяви на підтвердження того, що саме боржник, ФОП Охріменко Світлана Олексіївна, підписала договір не додано належних доказів нанесення електронного цифрового підпису (у т. ч. роздруківка ЕЦП на паперовому носії Договору, де вказано відповідний штрих-код та/або QR-код, із зазначенням ПІБ підписувача, номер, дату нанесення, номер сертифіката підпису).
Також до заяви долучено довідку про укладення договору, складену заявником в односторонньому порядку, про те, що договір підписано одноразовим ідентифікатором. Разом із тим, доказів належності наведеного в довідці номеру телефону саме ФОП Охріменко Світлані Олексіївні матеріали заяви не містять, а дані, зазначені у довідці, жодним чином не підтверджені.
Окрім іншого, суд звертає увагу заявника на те, що стверджуючи про належне виконання умов договору зі сторони стягувача, перерахування коштів на розрахунковий рахунок боржника за умовами договору, стягувач не посилається на докази, які б підтвердили, який банківський рахунок (номер банківської картки) має позивач. Ні договір, ні інші документи не підтверджують викладених в заяві обставин. Таким чином, платіжне доручення про перерахування 24000,00 грн на рахунок № UA623052990000029244827503074, де код отримувача не співпадає з юридичним кодом боржника за заявою не може вважатись належним доказом на підтвердження викладених в заяві обставин.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушеннями вимог статті 150 цього Кодексу.
Суд констатує порушення заявником вимог статті 150 ГПК України щодо надання доказів, які підтверджують викладені у заяві обставини та у порядку пункту 1 частини 1 статті 152 ГПК України відмовляє у видачі судового наказу.
Керуючись ст.ст. 148, 150, 152, 234 ГПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити у задоволенні заяви про видачу судового наказу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" з вимогою про стягнення заборгованості з ФОП Охріменко Світлани Олексіївни за договором № 243185-КС-002.
Ухвала господарського суду набирає законної сили в порядку статті 235 ГПК України.
Ухвала суду підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені ст. ст. 254-256 ГПК України.
Ухвалу підписано 30.12.2022.
Суддя А.Ф. Черногуз