ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"30" грудня 2022 р. справа № 300/4650/22
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Григорука О.Б., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Івано-Франківської міської ради про визнання протиправною бездітності та зобов'язання вчинити дії
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання до вчинення дій.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилається на протиправність бездіяльності відповідача, оскільки за результатами розгляду клопотання позивача про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення відповідачем жодного рішення прийнято не було. На запит адвоката було отримано відповідь, що у зв'язку з воєнним станом вирішення питання щодо затвердження проекту землеустрою за клопотанням позивача призупинено. Вважає таку бездіяльність такою, що суперечить вимогам ст. 122 Земельного кодексу України щодо обов'язку органу місцевого самоврядування у двотижневий строк прийняти рішення про затвердження погодженого проекту землеустрою. Вважає, що належним способом захисту буде визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо неприйняття рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення та зобов'язання відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки сільськогосподарського призначення, розташованої на території села Підлужжя, урочище «Під Борисів», площею 0,5497 га, кадастровий номер 2625884201:01:004:1068 із цільовим призначенням - особисте селянське господарство.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.11.2022 відкрито провадження у даній справі та вирішено її розгляд здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с. 26-28).
Відповідач правом подання відзиву на адміністративний позов скористався, який надійшов на адресу суду 06.12.2022. Згідно відзиву відповідач позовні вимоги не визнав і вказав, що 24.03.2022 був прийнятий Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки умовах воєнного стану», яким внесено зміни до Земельного кодексу України. Вказаний закон набрав чинності з 07.04.2022. Відповідно до пункту 5 частини 27 Перехідних положень Земельного кодексу України безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється. Зазначив, що у відповідача відсутні реальні можливості прийняття рішення про затвердження проектної документації через введену заборону на безоплатну передачу земельних ділянок комунальної власності у період дії воєнного стану, а тому відповідачем не було допущено протиправної бездіяльності. Просить відмовити в задоволенні позову (а.с. 26-28).
Позивач надав суду відповідь на відзив, у якій не погодився з аргументами відповідача та просить позов задовольнити в повному обсязі (а.с. 37-41).
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Позивач 15.02.2022 звернувся до Івано-Франківської міської ради з клопотанням про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, розташованої на території села Підлужжя, урочище «Під Борисів», площею 0,5497 га, кадастровий номер 2625884201:01:004:1068 із цільовим призначенням - особисте селянське господарство (а.с.12).
За результатами розгляду клопотання рішення органу місцевого самоврядування щодо затвердження проекту землеустрою чи відмови в затвердженні не прийнято.
На запит адвоката була отримана відповідь, що у зв'язку з воєнним станом вирішення питання щодо затвердження проекту землеустрою за клопотанням позивача призупинено (а.с. 31).
Позивач, вважаючи таку бездіяльність протиправною та такою, що суперечить вимогам ст. 122 Земельного кодексу України, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.
Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються, зокрема, Земельним кодексом України (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин).
Відповідно до положень статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.
Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара (пункт б частини 1 статті 121 ЗК України).
Частиною 1 статті 122 ЗК України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Частиною 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.
Частинами 1 та 2 статті 59 зазначеного Закону визначено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.
Частиною 6 статті 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, які є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
Відповідно до частин 9, 10 статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.
Частиною 7 статті 186 ЗК України передбачено, що підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації (в редакції Закону № 1423-IX від 28.04.2021).
Отже, чинним законодавством чітко визначено, що орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, розглядає клопотання у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або відмовляє у його затвердженні.
При цьому, у випадку відмови у затвердженні проекту землеустрою, таке рішення має містити вичерпний перелік недоліків документації із землеустрою з описом змісту недоліку та посиланням на відповідні норми законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.
Відповідач при цьому жодного рішення в строк визначений Земельним кодексом України не прийняв, тобто не вирішив дане питання у порядку, що відповідає вимогам чинного законодавства.
При цьому, двотижневий строк визначений чинним законодавством для розгляду клопотання позивача сплив до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки умовах воєнного стану».
За таких обставин, судом встановлена протиправна бездіяльність Івано-Франківської міської ради щодо неприйняття рішення в строк встановлений Земельним кодексом України за результатами розгляду клопотання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, розташованої на території села Підлужжя, урочище «Під Борисів», площею 0,5497 га, кадастровий номер 2625884201:01:004:1068 із цільовим призначенням - особисте селянське господарство.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Івано-Франківську міську раду затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, розташованої на території села Підлужжя, урочище «Під Борисів», площею 0,5497 га, кадастровий номер 2625884201:01:004:1068 із цільовим призначенням - особисте селянське господарство суд зазначає наступне.
Зобов'язання судом відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки може мати місце лише у випадку, якщо судом встановлено відсутність таких підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою, які передбачені законом, а саме: невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.
При цьому, суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності усіх названих підстав, у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки у такому разі це не входить до предмету судової перевірки.
Прийняття судом рішення про зобов'язання відповідача затвердити проект землеустрою, без перевірки наявності чи відсутності усіх названих підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою, може бути необґрунтованим та призвести до затвердження такого проекту з порушенням закону.
За таких обставин, суд на цьому етапі позбавлений процесуальної можливості приймати рішення за умови відсутності перевірки, ненадання оцінки та невстановлення певних обставин органом місцевого самоврядування з цього питання.
До того ж, вказана вимога суперечитиме вимогам п.п. 27 і 28 Розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України.
Крім цього, суд зазначає, що у зв'язку з військовою агресією РФ проти України, Президентом України указом №64/2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який продовжений і триває станом на цей час.
Отже, на дату ухвалення рішення у цій справі в Україні діє воєнний стан, правовий режим якого визначається Законом України від 12.05.2015 №389-VIII "Про правовий режим воєнного стану".
Відповідно до статті 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Суд погоджується з відповідачем, що станом на час прийняття спірного рішення Земельним кодексом України встановлено заборону щодо, зокрема, питання пов'язаного із затвердженням проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, що фактично є рішенням про передачу у приватну власність особи земельної ділянки комунальної власності.
Закон України № 2145-IX від 24 березня 2022 року встановлює беззаперечну заборону під час дії воєнного стану на вчинення дій стосовно безоплатної передачі земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою безоплатної передачі та формування земельної ділянки.
Проте, заборона діє під час дії воєнного стану та до припинення (скасування) воєнного стану в Україні, тобто має місце тимчасова заборона на безоплатну передачу земель комунальної власності у приватну власність. Натомість, відповідно до ч. 7 статті 186 ЗК України передбачено, що підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.
При цьому, вирішуючи спір суд приймає до уваги, що заява про затвердження проекту землеустрою була подана не в період воєнного стану, а 15.02.2022, що не заперечується самим відповідачем.
З урахуванням викладеного, належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивачів, є зобов'язання відповідача, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні, розглянути клопотання позивача поданого 15.02.2022 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, та у двотижневий строк після закінчення в Україні воєнного стану за результатами розгляду прийняти рішення відповідно до норм Земельного кодексу України.
Відтак позовні вимоги про зобов'язання відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність позивачам за рахунок земель сільськогосподарського призначення, задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, судом встановлено наявність підстав для задоволення даного позову частково.
Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи те, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача частину сплаченого судового збору в розмірі 496,20 грн.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Івано-Франківської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Зобов'язати Івано-Франківську міську раду, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні, розглянути клопотання, подане 15.02.2022 ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, розташованої на території села Підлужжя, урочище «Під Борисів», площею 0,5497 га, кадастровий номер 2625884201:01:004:1068 із цільовим призначенням - особисте селянське господарство, у двотижневий строк після закінчення (скасування) в Україні воєнного стану та за результатами розгляду прийняти рішення відповідно до норм Земельного кодексу України.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської міської ради (76004, Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, вул. Грушевського, 21; код ЄДРПОУ 33644700) сплачений судовий збір в сумі 496 (чотириста дев'яносто шість) грн. 20 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Григорук О.Б.