ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"30" грудня 2022 р. справа № 300/3992/22
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Чуприни О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Щербина Яна Миколаївна, до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про визнання протиправним і скасування наказу за №396 о/с від 13.09.2022 в частині підстав звільнення та зобов'язання змінити причини звільнення в такому наказі, а також стягнення моральної шкоди в сумі 50 000,00 гривень, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, ОСОБА_1 ), в інтересах якого діє адвокат Щербина Яна Миколаївна (надалі по тексту також - представник позивача), звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області (надалі по тексту також - відповідач, Головне управління НП в області, орган призначення) про визнання протиправним і скасування наказу за №396 о/с від 13.09.2022 (надалі по тексту також - оскаржуваний наказ) в частині підстав звільнення та зобов'язання змінити причини звільнення в такому наказі, а також стягнення моральної шкоди в сумі 50 000,00 гривень.
Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_1 з 15.02.2021 працював на посаді начальника сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №1 (м. Долина) Калуського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області. Наказом №249 від 24.03.2022, зокрема пунктом 1 даного наказу, за вчинення дисциплінарного проступку, що виразилось у порушенні вимог підпункту 1, 2, 6 пункту 1 статті 18, пункту 1 статті 64 Закону України "Про національну поліцію" від 02.07.2015 за №580-VІІІ, пункту 1, підпункту 1-6 пункту 3 статті 1 розділу І Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 за №2337-VІІІ, підпункту 2 пункту 1, пункту 2 розділу І, підпункту 1, 2, 12 пункту 1 розділу ІІ та пункту 3 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України (надалі по тексту також - МВС України) від 09.11.2016 за №1179, пункту 11 розділу ІІІ Порядку оформлення, виготовлення, обліку, видачі, знищення службових посвідчень Національної поліції України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26.04.2017 за №347 та пункту 9 розділу ІІ Порядку оформлення, обліку, видачі спеціальних жетонів поліцейським, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 23.12.2015 за №1614, ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності шляхом звільнення з Національної поліції України.
Того ж дня, 24.03.2022, згідно наказу Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області №118 о/с на підставі частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" капітана поліції ОСОБА_1 з 24.03.2022 звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби). Однак, Головним управління Національної поліції в Івано-Франківській області, після встановлення факту перебування позивача на лікуванні 24.03.2022, наказом №190 о/с від 04.05.2022 скасовано власний наказ Головного управління НП в області №118 о/с від 24.02.2022.
В подальшому наказом відповідача від 13.09.2022 за №396 о/с "По особовому складу" ОСОБА_1 з 14.09.2022 звільнено з поліції з посади начальника сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №1 (м. Долина) Калуського районного відділу поліції, на підставі пункту 6 частини 1 статті 77 Закону України "Про національну поліцію" у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
За доводами позивача, видання відповідачем оскаржуваного наказу від 13.09.2022 за №396 о/с є протиправним, оскільки належною підставою звільнення ОСОБА_2 вважає - через хворобу, за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції.
А саме, після скасування наказу про звільнення ОСОБА_1 , останній продовжував проходити службу, проте тривалий час перебував на лікарняному. За направленням заступника начальника Управління кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області (надалі по тексту також - УКЗ ГУНП в Івано-Франківській області) від 10.06.2022 за №748 медичною (військово-лікарською) комісією ДУ "ТМО МВС України по Івано-Франківській області" видано Свідоцтво про хворобу №146 від 09.09.2022, відповідно до якого комісія дійшла висновку про непридатність ОСОБА_1 до служби в поліції.
Згідно пояснень позивача, відповідачем не враховано тривале перебування позивача на лікарняному як у 2021 році так і в 2022 році, про що належним чином доведено керівництву органу призначення, та неможливість приступити до виконання своїх службових обов'язків, що також підтверджується Службовою характеристикою від 10.06.2022, відповідачем у відношення до позивача. Перебування позивача на лікарняному в сукупності становить більше 4-х місяців впродовж року, а тому відповідач зобов'язаний був наприкінці 2021 року до дати службового розслідування і до дати застосування дисциплінарного стягнення, в порядку частини 1 розділу ІІ Положення про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 03.04.2017 за №285, направити ОСОБА_1 на медичний огляд для проведення лікарської експертизи. Проте, відповідач знехтував своїм прямим обов'язком, що, на думку позивача, свідчить про упереджене ставлення до нього, як до працівника.
За твердженням ОСОБА_1 , висновки, відображені у Висновку службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни від 24.03.2022, на підставі яких виданий наказ №249 від 24.03.2022 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності", та, як наслідок, наказ Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області №118 о/с від 24.03.2022, надалі були спростовані отриманими відповідачем належними доказами про перебування позивача на лікарняному та як наслідок прийняттям у зв'язку з цим законного наказу №190 о/с від 04.05.2022 про поновлення ОСОБА_1 на службі.
Оскільки наказ відповідача №249 від 24.03.2022 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівника районного територіального підрозділу Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області" реалізований виданням наказу №118 о/с від 24.03.2022, який в подальшому самостійно скасований та скасоване саме звільнення позивача, а тому позивач вважає повторне звільнення у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення незаконним та протиправним.
Враховуючи обізнаність відповідача про наявність Свідоцтва про хворобу №146 від 09.09.2022, подання позивачем рапорту від 09.09.2022 про звільнення його зі служби за станом здоров'я, ОСОБА_1 вважає протиправним його звільнення зі служби органом призначення на підставі пункту 6 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" відповідно до наказу за №396 о/с від 13.09.2022, так як були усі правові підстави для такого звільнення згідно пункту 2 частини 1 статті 77 коментованого Закону.
За наведених підстав позивач просить позов задовольнити в повному обсязі шляхом визнання протиправним і скасування наказу за №396 о/с від 13.09.2022 в частині підстав звільнення, зобов'язання змінити причини звільнення в такому наказі (через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції), а також стягнення моральної шкоди в сумі 50 000,00 гривень.
За наслідками виконання позивачем ухали про залишення позовної заяви без руху від 10.10.2022 (а.с.82-84, 88-105 том І), Івано-Франківським окружним адміністративним судом ухвалою від 24.10.2022 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику сторін за наявними матеріалами (а.с.106-107 том І).
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву від 02.11.2022 за №26/362, який із відповідними доказами 02.11.2022 зареєстрований в суді (а.с.127-134, 135-222 том І).
Орган призначення не погоджується з доводами ОСОБА_1 , викладеними у позовній заяві, та вказує на їх безпідставність і необґрунтованість з огляду на наступні обставини.
Зокрема зазначено, що за результатами службового розслідування 24.03.2022 начальником Головне управління НП в області затверджено висновок службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни капітана поліції ОСОБА_1 начальника сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №1 (м. Долина) Калуського районного відділу поліції.
Так, службовим розслідуванням зафіксовано факт порушення позивачем службової дисципліни, серед іншого, в частині відсутності на службі з 24.02.2022 по 03.03.2022, оформленого відповідними актами, без повідомлення свого безпосереднього керівника про поважність причин неможливості виконання службових обов'язків та про місця знаходження (в тому числі не повідомлення керівника про перебування на лікарняному).
На підставі висновку службового розслідування Головним управлінням Національної поліції в Івано-Франківській області видано наказ від 24.03.2022 за №249, яким ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції.
Наказом Головного управління НП в області по особовому складу від 24.03.2022 за №118 о/с реалізовано наказ №249 від 24.03.2022 про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.
Після завершення службового розслідування та прийняття наказу про притягнення до відповідальності (звільнення зі служби у поліції), ОСОБА_1 в перше в 2022 році вперше виконав свій обов'язок шляхом подання рапортів від 09.04.2022 та від 15.04.2022 із наданням копій листів непрацездатності, якими повідомив відповідача про перебування на лікарняному, в тому числі станом на 24.03.2022 (день реалізації наказу на притягнення до відповідальності у вигляді звільнення). Відтак, з метою дотримання відповідачем частини 4 статті 22 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, начальником Головного управління НП в області видано наказ від 04.05.2022 за №190 о/с, яким скасовано наказ від 24.03.2022 №118 о/с про звільнення ОСОБА_1 , у зв'язку з перебування останнього на лікарняному.
Представник відповідача звертає увагу на те, що обставини з приводу наявності чи відсутності складу дисциплінарного проступку, за вчинення якого відповідачем прийнято наказ від 24.03.2022 за №249, були предметом перевірки в адміністративній справі №300/1824/22 за позовною заявою ОСОБА_1 до органу призначення про визнання протиправним і скасування коментованого наказу.
Рішенням суду у справі №300/1824/22, залишеного без змін в порядку апеляційного перегляду, у задоволенні позову відмовлено. Суд дійшов висновку про порушення позивачем власного обов'язку в частині не вжиття ним заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов'язків поліцейського, та негайного інформування про це безпосереднього керівника.
В подальшому, після видання наказу від 04.05.2022 за №190 о/с, з метою отримання інформації щодо перебування чи не перебування ОСОБА_1 на лікарняному відповідач надіслав запит до КНП "Центральна районна лікарня Калуської міської ради Івано-Франківської області", на який отримано відповідь про знаходження позивача на стаціонарному лікуванні по 13.09.2022. З огляду на вказані обставини, а також з урахуванням подання позивачем рапорту від 09.09.2022, згідно якого останній наполягав на своєму звільненні саме з 14.09.2022, відповідачем видано наказ №396 о/с від 13.09.2022, яким реалізовано наказ №249 від 24.03.2022 про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби.
Згідно пояснень відповідача оскаржуваний наказ №396 о/с від 13.09.2022 є обов'язковим рішенням органу призначення, прийнятим відповідно до статті 22 Дисциплінарного статуту, яким в силу вимог коментованого Статуту завершується процедура реалізації і застосування дисциплінарного стягнення.
Окрім вказаного, відповідач заперечує доводи позивача щодо обізнаності Головного управління НП в області про відкриті позивачем листки непрацездатності, оскільки надання доступу до особистого електронного кабінету страхувальника на веб-порталі Електронних послуг Пенсійного Фонду України не зобов'язує, а лише надає можливість органу призначення (роботодавцю) скористатись даної послугою для перевірки, контролю обліку лікарняних чи достовірності інформації про них, при цьому не звільняє поліцейського від обов'язку повідомити керівника про перебування на лікарняному, що перешкоджає прибуттю на службу і виконання службових обов'язків.
Також відповідач вказав про недотримання позивачем наказу Головного управління НП в області №52 від 05.02.2019, в частині невиконання обов'язку реєстрації листків непрацездатності у ДУ "ТМО по Івано-Франківській області".
У відповідача не було обов'язку в першу чергу реалізовувати рапорт ОСОБА_1 про звільнення його зі служби через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції (пункт 2 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію"), так як, на переконання органу призначення, спершу слід було заверти реалізацію наказу відповідача про притягнення позивача до відповідальності (пункт 6 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію").
Зокрема, наказ про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення його зі служби в поліції від 24.03.2022 за №249 задовго передував визнанню ОСОБА_1 непридатним до служби, а також виданню військово-лікарською комісією ДУ "ТМО по Івано-Франківській області" свідоцтва про хворобу від 09.09.2022.
А тому, відповідач вважає правомірним прийняття наказу від 13.09.2022 за №396 о/с щодо реалізації дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби ОСОБА_1 , а не через хворобу, у зв'язку з чим просив відмовити в задоволенні позову.
В свою чергу позивач подав через систему "Електронний суд" відповідь на відзив, реєстрацію якого здійснено 10.11.2022 (а.с.231-234 том І). Позивач заперечив доводи відповідача, наведені у відзиві на позов, зазначивши, що наказ №249 від 24.03.2022 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівника районного територіального підрозділу ГУНП в Івано-Франківській області" станом на 13.09.2022 року (дату прийняття оскаржуваного наказу) був реалізований виданням наказу №118 о/с від 24.03.2022 (який в подальшому самостійно скасований відповідачем), а тому не може бути вдруге реалізований. За аргументами позивача немає жодної норми матеріального права, яка дозволяє органу призначення двічі виконувати по особовому складу накази про реалізацію дисциплінарного стягнення. Крім того, позивач стверджує про подання до відповідача двох рапортів на звільнення, згідно яких у першому - просив звільнити зі служби за станом здоров'я, відповідно у другому - уточнив бажану дату свого звільнення (14.09.2022). Таким чином ОСОБА_1 наполягав на своєму звільненні 14.09.2022 в контексті рапорту про звільнення в порядку пункту 2 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію", а не у зв'язку із реалізацію дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби. Також позивач вкотре звернув увагу на перебування ним на довготривалому лікуванні, про що інформував орган призначення спочатку виключно засобами телефонного зв'язку та через програмні додатки "viber"/"telegram"/"whatsapp", надсилаючи повідомлення та фотографі (надалі по тексту також - фото) відповідних документів. Усі листки непрацездатності взяті відповідачем до уваги, що підтверджується виплатою коштів за час перебування на листках непрацездатності. Вказане в сукупності засвідчує про обізнаність відповідача про перебування позивача на листках непрацезданості за всіма без винятку випадками лікарняного.
Водночас згідно аргументів позивача, протягом 2021 року ОСОБА_1 перебував на лікуванні 93 дні (9 випадків захворювання), станом 24.01.2022 - 138 днів, а станом на дату оскаржуваного наказу про звільнення - 320 днів. Таким чином, в силу вимог пункту 6 розділу ІІІ Положення про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 03.04.2017 за № 285, відповідач зобов'язаний був ще у 2021 році направити позивача для проходження лікарської (військово-лікарської) експертизи у ВЛК для визначення придатності до подальшої служби.
У висновку про непридатність до служби в поліції, що зафіксовано у Свідоцтві про хворобу №146 від 09.09.2022 перелічені травми, отримані позивачем до дати винесення наказу про дисциплінарне стягнення, тобто зазначені травми, що призвели до непридатності позивача до служби у поліції, передували даті винесенню наказу №249 від 24.03.2022.
Окрім того, відповідач не дочекавшись відповіді на запит, який направив до закладу охорони здоров'я в місті Калуш 23.03.2022 щодо перебування/не перебування ОСОБА_1 у даному закладі на лікуванні, на наступний день 24.03.2022 звільнив позивача, з мотивів неможливості встановити законні підстави відсутності на робочому місці ОСОБА_1 . В той час, як після такого звільнення відповідний заклад охорони здоров'я інформував орган призначення про перебування позивача на лікуванні в такому закладі.
За змістом заперечення відповідача на відповідь на відзив, зареєстрованого у суді 16.11.2022 (а.с.62-66 том ІІ), відповідач вказав на частину 4 статті 22 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, відповідно до якої дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади та звільнення зі служби в поліції, застосовані до поліцейського, який перебуває у відпустці чи на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності), виконуються (реалізуються) після його прибуття до місця проходження служби. Оскільки дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції застосоване до ОСОБА_1 , після 24.03.2022 не було з об'єктивних причин реалізоване відповідачем у зв'язку з його перебуванням на лікарняному, відповідно після прибуття позивача до місця проходження служби, начальником Головного управління НП в області із дотриманням вищезазначених норм Статуту, видано наказ №396 о/с від 13.09.2022 про реалізацію дисциплінарного стягнення. Крім того, відповідач заперечив твердження позивача про своєчасне інформування Головне управління НП в області про перебування на лікарняному, навівши послідовність і порядок передачі ОСОБА_1 листків непрацездатності до відповідача за спірний період.
Івано-Франківським окружним адміністративним судом 09.11.2022 постановлено ухвалу про витребування в Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області та в ОСОБА_1 письмових пояснень і відповідних письмових доказів на засвідчення/спростування обставин справи (а.с.225-226 том І).
На виконання вимог коментованої ухвали суду від 09.11.2022, представник позивача і відповідача подав суду додаткові пояснення і докази, які зареєстровані в суді 14.11.2022 і 16.11.2022 відповідно (а.с.244-245 том І, а.с.1-51, 67-118 том ІІ).
В подальшому позивач і відповідач направили суду додаткові пояснення щодо обставин справи і докази на їх підтвердження, необхідні для розгляду даної справи, які зареєстровані в суді 28.11.2022, 08.12.2022, 14.12.2022 і 15.12.2022 (а.с.119-127, 128-168, 171-199, 200-204, 205-206 том ІІ). Виходячи із змісту коментованих пояснень відповідач більш детально розкрив обґрунтування підстав для прийняття оскаржуваного наказу, а позивач, в свою чергу, вислови відповідні заперечення.
В даному випадку суд звертає увагу, що позивач і представник позивача не подавали заяви про зміну підстав позову, в строки і порядку визначеному статтею 47 КАС України, а відтак, слід констатувати, що у всіх процесуальних заявах по справі та інших письмових поясненнях позивач додатково розкрив та збільшив підстави позову, на відміну від тих, які визначені в первинному адміністративному позові від 28.09.2022. Такі нові, інші мотиви позову неможливо трактувати як підстави позову, разом з тим, суд усім таким аргументам надає правову оцінку.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, вивчивши адміністративний позов, відзив на позовну заяву, відповідь на відзив і додаткові пояснення, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 проходив службу на посаді начальника сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №1 (м. Долина) Калуського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області. Дана обставина підтверджується послужним списком №0110617 (особовий номер НОМЕР_1 ), матеріалами службового розслідування і самого висновку від 24.03.2022 та не заперечується сторонами (а.с.1-11, 36-46, 127-134 том І; 157-168 том ІІ).
На підставі рапорту начальника Івано-Франківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області полковника поліції Міровського П.І. від 03.03.2022 (а.с.152 том І), відповідачем прийнято наказ №227 від 03.03.2022, яким призначено службове розслідування за фактом невиходу позивача на робоче місце в період з 24.02.2022 та визначено склад дисциплінарної комісії (а.с.35 том І).
24.03.2022 начальником Головного управління НП в області затверджено висновок службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни капітаном поліції ОСОБА_1 , яким встановлено вчинення позивачем порушення службової дисципліни в частині відсутності на службі за місцем дислокації підрозділу та неповідомлення про своє місцезнаходження та про причини відсутності на службі під час воєнного стану на території України, що підтверджено актами про відсутність на службі, та вирішено застосувати до нього дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби (а.с.36-49 том І).
На підставі висновку службового розслідування від 24.03.2022, відповідачем 24.03.2022 видано наказ №249, пунктом 1 якого за вчинення дисциплінарного проступку, що виразилось у порушенні вимог підпункту 1, 2, 6 пункту 1 статті 18, пункту 1 статті 64 Закону України "Про національну поліцію" від 02.07.2015 за №580-VІІІ, пункту 1, підпункту 1-6 пункту 3 статті 1 розділу І Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 за №2337-VІІІ, підпункту 2 пункту 1, пункту 2 розділу І, підпункту 1, 2, 12 пункту 1 розділу ІІ та пункту 3 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 за №1179, пункту 11 розділу ІІІ Порядку оформлення, виготовлення, обліку, видачі, знищення службових посвідчень Національної поліції України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26.04.2017 за №347 та пункту 9 розділу ІІ Порядку оформлення, обліку, видачі спеціальних жетонів поліцейським, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 23.12.2015 за №1614, начальника сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 1 (м. Долина) Калуського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з Національної поліції України (а.с.47-49 том І).
Наказом від 24.03.2022 за №118 о/с "По особовому складу" ОСОБА_1 з 24 березня 2022 року звільнено з поліції з посади начальника сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 1 (м. Долина) Калуського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області на підставі пункту 6 частини 1 статті 77 Закону України "Про національну поліцію" у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби (а.с.50 том І).
Як з'ясовано судом, ОСОБА_1 оскаржив наказ від 24.03.2022 за №249 і наказ від 24.03.2022 за №118 о/с, у судовому порядку, які були предметом розгляду Івано-Франківським окружним адміністративним судом в адміністративній справі №300/1824/22 (а.с.51-59 том І).
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.07.2022 у справі №300/1824/22 відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Івано-Франківській області про визнання протиправними і скасування наказів (а.с.113-120 том І).
За наслідками апеляційного оскарження, постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.10.2022 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції від 12.07.2022 у справі №300/1824/22 - без змін (а.с.121-125 том І).
На час вирішення даного публічно-правового спору, рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.07.2022 є чинним так як набрало законної сили 18.10.2022, згідно довідки начальника відділу документального забезпечення - канцелярія Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31.10.2022 (а.с.126 том І).
В ході розгляду адміністративної справи №300/1824/22, Головним управління Національної поліції в Івано-Франківській області, після встановлення факту перебування позивача на лікуванні 24.03.2022, наказом №190 о/с від 04.05.2022 скасовано наказ Головного управління НП в області №118 о/с від 24.02.2022 (а.с.194 том І).
У даній справі (№300/3992/22) судом встановлено, що ОСОБА_1 в період з 06.01.2022 по 13.09.2022 перебував на лікарняному, про що свідчать наявні в матеріалах справи медичні висновки №М466-5ССХ-ТНРА-Е2Т3 від 06.01.2022, №СТНА-Т8ЕХ-А544-565В від 13.01.2022, №8ХА2-А662-Н77Е-7К6Н від 14.01.2022, №НН97-78М4-ВМР9-3В65 від 19.01.2022, №2984-РХТЛ-45Е7-С897 від 24.01.2022, №Н6ТР-8655-РАНА-992А від 01.02.2022, довідка КНП "Івано-Франківський обласний клінічний кардіологічний центр Івано-Франківської обласної ради" від 16.02.2022, медичні висновки №ЕЕР7-КЕ6Р-3Ь8С-3ЕЕ8 від 18.02.2022, №Н29Е-ТВ2Р-2КРК-НКАМ від 26.02.2022, листок непрацездатності серії АЛЕ №720443, довідки про тимчасову непрацездатність №4 від 24.03.2022, виписку із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №1735 від 24.03.2022, довідок про тимчасову непрацездатність №608 від 25.03.2022, №12 від 11.05.2022, №643 від 18.05.2022№695 від 21.06.2022, №12 від 22.07.2022, №163 від 22.08.2022, медичні висновки №973Т-МТ2М-Е543-АНКС від 26.08.2022, №Н53С-В2НР-6ВНТ-6СТВ від 23.08.2022, довідки КНП "Центральна районна лікарня Калуської міської ради Івано-Франківської області" №227 від 13.09.2022 (а.с.14-34 том І).
Під час перебування позивача на лікарняному, за направленням заступника начальника УКЗ Головного управління Національної поліції України в Івано-Франківській області від 10.06.2022 за №748 медичною (військово-лікарською) комісією ДУ "ТМО МВС України по Івано-Франківській області" видано ОСОБА_1 Свідоцтво про хворобу №146 від 09.09.2022, відповідно до якого військово-лікарська комісія дійшла висновку про непридатність позивача до служби в поліції (а.с.61-62 том І).
Позивач подав до відповідача рапорт від 09.09.2022, згідно якого просив звільнити його зі служби в Національній поліції України на підставі пункту 2 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" за станом здоров'я, до якого долучив вищевказане Свідоцтво про хворобу №146 від 09.09.2022 (а.с.65). Крім того, ОСОБА_1 , звернувся до відповідача із рапортом від 09.09.2022, в якому наполягав на своєму звільненні саме з 14.09.2022 (а.с.66 том І).
Головне управління НП в області звернулося до в.о. директора КНП "Центральна районна лікарня Калуської міської ради Івано-Франківської області" із запитом від 13.09.2022 за №2075/109/12-2022 щодо надання інформації про перебування ОСОБА_1 на лікуванні в період з 30.08.2022 по 13.09.2022 (а.с.197 том І).
На коментований запит т.в.о. генерального директора КНП "Центральна районна лікарня Калуської міської ради Івано-Франківської області" надано відповідь №1644 від 13.09.2022, якою повідомлено орган призначення про знаходження ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні у відділенні медичної реабілітації та фізичної терапії КНП "Калуська ЦРЛ" з 31.08.2022 по 13.09.2022 з діагнозом: "Згинально-розгинальна контрактура ІІ-ІІІ пальців лівої кисті та променево-засп'ясного суглобу" (а.с.198 том І).
Відповідач, в свою чергу, видав наказ №396 о/с від 13.09.2022 "По особовому складу", яким ОСОБА_1 з 14.09.2022 звільнено з поліції з посади начальника сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №1 (м. Долина) Калуського районного відділу поліції, на підставі пункту 6 частини 1 статті 77 Закону України "Про національну поліцію" у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України (а.с.199 том І).
Позивач, не погоджуючись із його звільненням зі служби на підставі пункту 6 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" відповідно до наказу за №396 о/с від 13.09.2022, звернувся до суду за захистом своїх порушених прав при проходженні (звільненні) публічної служби в Національної поліції України, ставлячи вимогу про скасування наказу відповідача від 13.09.2022 за №396 о/с в частині підстав звільнення та зобов'язання змінити причини звільнення в такому наказі - на звільнення через хворобу за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції.
Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступних підстав та мотивів.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина 2 статті 19 Конституції України).
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 за №580-VIII (надалі по тексту також - Закон №580-VIII).
Частиною 1 статті 18 Закону №580-VIII визначено, що поліцейський зобов'язаний поряд з іншим: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Відповідно до частини 1 статті 59 Закону №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
За змістом частини 1 статті 19 Закону №580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом (частина 2 статті 19 Закону №580-VIII).
Так, Законом України від 15.03.2018 за №2337-VІІІ "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції України (надалі по тексту також - Дисциплінарний статут Національної поліції України, Дисциплінарний статут, Статут).
Цей Статут визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження.
Дія цього Статуту поширюється на поліцейських, осіб, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, співробітників Служби судової охорони та осіб рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань, які повинні неухильно додержуватися його вимог.
Службова дисципліна як визначено в частині 1 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Згідно частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов'язує поліцейського: 1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки; 3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; 4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; 5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов'язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; 6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України.
Водночас відповідно до підпунктів 1, 2, 12 пункту 1 розділу ІІ "Правил етичної поведінки поліцейських", затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 за №1179 (надалі по тексту також - Правила №1179) під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
За будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов'язаний дотримуватися норм професійної етики (пункт 3 розділу IV Правила №1179).
Як свідчить зміст частин 1 і 2 статті 11 Дисциплінарного статуту Національної поліції України за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції (стаття 12 Дисциплінарного статуту Національної поліції України).
За змістом статті 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
До поліцейських може застосовуватися такий вид дисциплінарного стягнення, як звільнення із служби в поліції (пункт 7 частина 3 статті 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України).
Повертаючись до фактичних обставин, встановлених вище по тексту судового рішення, згідно наказу №249 від 24.03.2022 начальника сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 1 (м. Долина) Калуського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області капітана поліції ОСОБА_1 , за вчинення дисциплінарного проступку, що виразилось у порушенні, серед іншого, вимог підпункту 1, 2, 6 пункту 1 статті 18, пункту 1 статті 64 Закону України "Про національну поліцію" від 02.07.2015 за №580-VІІІ, пункту 1, підпункту 1-6 пункту 3 статті 1 розділу І Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 за №2337-VІІІ, підпункту 2 пункту 1, пункту 2 розділу І, підпункту 1, 2, 12 пункту 1 розділу ІІ та пункту 3 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 за №1179, притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з Національної поліції України (а.с.47-49 том І).
З метою реалізації дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, відповідачем видано наказ від 24.03.2022 за №118 о/с "По особовому складу", яким ОСОБА_1 з 24.03.2022 звільнено з поліції із займаної посади на підставі пункту 6 частини 1 статті 77 Закону України "Про національну поліцію" (а.с.50 том І). Втім такий наказ, після встановлення факту перебування позивача на лікуванні 24.03.2022, самостійно скасований наказом Головного управління НП в області №190 о/с від 04.05.2022 (а.с.194 том І).
В подальшому, по закінченню лікарняного Бакана В.В., відповідач видав оскаржуваний наказ №396 о/с від 13.09.2022 "По особовому складу", яким ОСОБА_1 з 14.09.2022 звільнено з поліції на підставі пункту 6 частини 1 статті 77 Закону України "Про національну поліцію" у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України (а.с.199 том І).
У досліджуваному спірному випадку, виходячи із змісту фактичних обставин у справі, суд перевіряє кожний із доводів позивача окремо у співвідношенні із відповідними запереченнями відповідача.
Основними доводами позивача щодо протиправності оскаржуваного наказу являються:
- "належне інформування керівника (інших посадових осіб керівного/відповідального складу органу призначення) про причини відсутності ОСОБА_1 на службі у поліції, в тому числі з 24.02.2022 (дня введення на території держави воєнного стану), що виключають можливість притягнення останнього до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби";
- "не направлення ОСОБА_1 , у зв'язку із довготривалим лікуванням, для проходження лікарської (військово-лікарської) експертизи у ВЛК для визначення придатності до подальшої служби";
- "можливість видання одного наказу щодо реалізації наказу про накладення дисциплінарного стягнення одноразово, що не відповідає спірному випадку";
- "зазначення неналежної підстави звільнення (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби), оскільки належною є підстава - через хворобу, так як на час реалізації дисциплінарного стягнення було наявне рішення медичної комісії про непридатність до служби в поліції";
- "події отримання травми і захворювання, із якими пов'язано оформлення 09.09.2022 рішення медичної комісії про непридатність до служби в поліції, виникли і мали місце швидше ніж позивача 24.09.2022 притягнуто до дисциплінарної відповідальності".
Надаючи правову оцінку таким доводам позивача, суд дійшов наступних висновків, виходячи із фактичних обставин справи та з урахуванням правових норм в їх сукупності.
Насамперед слід зауважити, що правомірність притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби на підставі наказу відповідача від 24.03.2022 за №249, досліджувалась Івано-Франківським окружним адміністративним судом в адміністративній справі №300/1824/22. За наслідками розгляду даної справи судом ухвалено рішення від 12.07.2022 про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 , яке, за результатом апеляційного оскарження, набрало законної сили 18.10.2022.
У справі №300/1824/22, суд дійшов наступного висновку: "Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи факт відсутності позивача на службі в робочий час в період воєнного стану, факт неповідомлення капітаном поліції ОСОБА_1 про своє місцеперебування та причини відсутності на службі, а тому висновок відповідача про вчинення дисциплінарного проступку позивачем є обґрунтованим.
Дослідивши вищенаведені обставини службового розслідування, суд приходить до висновку, що висновок службового розслідування сформований з урахуванням норм чинного законодавства, у межах компетенції, та з врахуванням введеного воєнного стану в державі.
Факт порушення позивачем службової дисципліни в частині відсутності на службі з 24.02.2022 по 03.03.2022 без повідомлення поважності причин та свого місцезнаходження, підтверджено належними та допустимими доказами, тому суд погоджується з аргументами відповідача про те, що наказ Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області №249 від 24.03.2022 є правомірним та обґрунтованим.".
В силу вимог частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Разом з цим, предметом дослідження у справі, що розглядається судом (№300/3992/22) є правомірність прийняття відповідачем наказу №396 о/с від 13.09.2022 про звільнення ОСОБА_1 з поліції з посади начальника сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №1 (м. Долина) Калуського районного відділу поліції, на підставі пункту 6 частини 1 статті 77 Закону України "Про національну поліцію" у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби та наявності правових підстав для внесення змін до оскаржуваного наказу в частині підстави звільнення, а саме - "за станом здоров'я (через хворобу)".
В межах спірних правовідносин позивач вказує на вчинення ним дій, зміст і форма яких свідчить про доведення до відома керівника про свою тимчасову непрацездатність в період з 06.01.2022 по 24.03.2022 (та в подальшому до 13.09.2022), при цьому відповідач заперечує наявність таких обставин та вказує на правомірність застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, відповідно і видання оскаржуваного наказу з метою реалізації такого дисциплінарного стягнення.
З метою належного з'ясування обставин справи, суд витребував у позивача і відповідача пояснення і докази на їх підтвердження, щодо повідомлення/доведення до відома ОСОБА_1 свого безпосереднього керівника ОСОБА_3 чи іншу відповідальну посадову особу про перебування на лікарняному (листку непрацездатності) за кожним окремим лікарняним окремо за період з 06.01.2022 по 13.09.2022, та пояснення щодо способу представлення до відповідача (його уповноважених осіб) листи непрацездатності за коментований період.
На виконання вимог ухвали суду представник позивача подав пояснення від 14.11.2022, за змістом яких, наведено обставини щодо порядку і черговості повідомлення керівника та інших уповноважених осіб про перебування ОСОБА_1 на лікарняному, зокрема за період з 06.01.2022 по 24.03.2022, а також способи представлення до відповідача листків непрацездатності за вказаний період.
Так, представник позивача зазначив, що ОСОБА_1 в телефонному режимі інформував про своє перебування на лікарняному за період з 06.01.2022 по 11.01.2022, з 11.01.2022 по 13.01.2022, з 14.01.2022 по 19.01.2022, з 19.01.2022 по 21.01.2022, з 24.01.2022 по 31.01.2022, з 31.01.2022 по 04.02.2022 начальника Івано-Франківського районного управління поліції Головного управління НП в області - Міровського П.І. (безпосереднього начальника), заступника начальника Івано-Франківського районного відділу поліції - Гончарука Л.М., начальника управління кадрового забезпечення районного управління поліції Головного управління НП в області - Гаврилаша В.І., а за період з 07.02.2022 по 16.02.2022, з 17.02.2022 по 25.02.2022, з 26.02.2022 по 02.03.2022, з 03.03.2022 по 11.03.2022, з 11.03.2022 по 24.03.2022 - начальника Івано-Франківського районного управління поліції Головного управління НП в області - Міровського П.І. (безпосереднього начальника), заступника начальника Івано-Франківського районного відділу поліції - Охрея Д.О., начальника управління кадрового забезпечення районного управління поліції Головного управління НП в області - Гаврилаша В.І. (а.с.1-9 том ІІ).
Проте, як зазначив позивач, доказів такого спілкування із коментованими відповідальними посадовими органу призначення (доведення до їх відома інформації про початок відкриття лікарняного, завершення такого лікарняного і чергового, нового, наступного, безрозривного відкриття/оформлення нового листка непрацездатності), не збереглися.
Відповідач, в свою чергу, заперечив такі твердження позивача, надавши суду, письмові пояснення відповідальних посадових осіб, на яких у пояснення посилається ОСОБА_1 , зокрема, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 і ОСОБА_5 , згідно яких останні не підтвердили інформування їх у телефонному режимі ОСОБА_1 про перебування на лікарняному в період з 06.01.2022 по 24.03.2022 (а.с.136-137, 138-139, 176 том ІІ).
Виходячи із змісту письмових пояснень ОСОБА_6 , останній підтвердив повідомлення ОСОБА_1 свого безпосереднього керівника ОСОБА_7 (заступник начальника Івано-Франківського районного відділу поліції) про перебування на лікарняному один раз в період новорічно-різдвяних свят (а.с.138-139 том ІІ). Проте, на аргументами ОСОБА_6 як і відповідача, інформування про лікування один раз по телефону в період новорічно-різдвяних свят не звільняє позивача від дисциплінарної відповідальності, оскільки таке лікування позивач нічим не підтвердив, а в подальшому на зв'язок не виходив, що є неприпустимим для поліцейського.
На підтвердження неможливості подання ОСОБА_7 пояснень з приводу інформування позивачем перебування на лікарняному, відповідач надав суду витяг із наказу від 15.11.2022 за №482/о/с дск про відрядження капітана поліції ОСОБА_7 з 17.11.2022 до особливого розпорядження до складу утвореного зведеного загону Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області і підпорядкування начальника Головного управління Національної поліції в Харківській області для виконання поліцейських завдань (а.с.198 том ІІ).
В даному випадку начальник Івано-Франківського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області Міровський Петро Іванович не заперечив, що до відома його заступника ОСОБА_7 позивач доводив про перебування на лікарняному, але таке повідомлення було лише один раз в період новорічно-різдвяних свят.
Як свідчать матеріали справи за вказаний період новорічно-різдвяних свят позивачем було оформлено лікарняне в період з 06.01.2022 по 11.01.2022. Тобто, про решта лікарняних, з 12.01.2022 по 24.03.2022 ОСОБА_6 заперечував інформування його через ОСОБА_7 .
З огляду на коментовані обставини та наявні в матеріалах справи докази, в суду відсутні підстави вважати, що ОСОБА_1 повідомляв відповідача у телефонному режимі про своє перебування на лікарняному, зокрема з 11.01.2022 по 24.03.2022, враховуючи вище коментовані пояснення керівників і відповідальних посадових осіб структурного підрозділу органу призначення, в якому перед звільненням і в спірний період, безпосередньо ніс службу позивач, а саме - ОСОБА_6 , ОСОБА_4 і ОСОБА_5 .
Окрім вказаного представник позивача у поясненнях від 14.11.2022 стверджує про те, що листки непрацездатності лікувальним закладом позивачу не надавалися, оскільки записи були сформовані в електронній системі охорони здоров'я та доступні відповідачу в день внесення запису про початок хвороби позивача. При цьому окремі із них представлені відповідачу наступним способом, а саме:
- фото медичної довідки від 16.02.2022 за період лікування з 07.02.2022 по 16.02.2022 направлено засобами програмного додатку "telegram" начальнику управління кадрового забезпечення Івано-Франківського районного управління поліції Головного управління НП в області Гаврилашу В.І. та заступнику начальника управління кадрового забезпечення Головного управління НП в області Савчук Н.В. (а.с.21-27 том ІІ);
- фото листка непрацездатності №720443 за період лікування з 03.03.2022 по 11.03.2022 направлено засобами програмного додатку "telegram" начальнику управління кадрового забезпечення Івано-Франківського районного управління поліції Головного управління НП в області Гаврилашу В.І. (а.с.21-27 том ІІ);
- фото довідки про тимчасову непрацездатність поліцейського/військовослужбовця Національної гвардії України №4 від 24.03.2022 надіслано 25.03.2022 на програмний додаток "whatsapp" начальнику комісії ВГІ Головного управління НП в області Данько В.В. (а.с.17-20 том ІІ).
Також за доводами представника позивача, ОСОБА_1 направив начальнику Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області Безпальку С. засобами поштового зв'язку рапорт від 15.04.2022 із копіями медичних висновків про хворобу за період з січня 2022 року по квітень 2022 року (а.с.37-38 том ІІ).
Виходячи із вище коментованих обставин в сукупності із наявними в матеріалах справи доказами, можна дійти висновку, що ОСОБА_1 надав відповідачу копії медичних висновків і листів непрацездатності за період з січня 2022 року по квітень 2022 року вже після 24.03.2022 - дати звільнення позивача з поліції із займаної посади на підставі наказу від 24.03.2022 за №118 о/с "По особовому складу".
Суд наголошує, що у спірному випадку предметом дослідження є належне і своєчасне повідомлення ОСОБА_1 керівника про неможливість перебування на службі у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю (не вжиття заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов'язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника) саме за період з 06.01.2022 по 24.03.2022, оскільки наказ №396 о/с від 13.09.2022 стосується звільнення позивача із займаної посади за вчинення дисциплінарного проступку, вчиненого у період до 24.03.2022.
Сам позивач підтверджує обставину представлення деяким посадовим особам відповідача окремих листків непрацездатності тільки 25.03.2022, шляхом надсилання їх фото на програмні додатки засобів мобільного зв'язку "whatsapp" і "telegram".
Водночас, долучені ОСОБА_1 до матеріалів справи фото знімків/фіксації з екрану мобільного телефону інформації із програмних додатків сповіщення і зв'язку "whatsapp" і "telegram" підтверджують доведення до відома начальника комісії ВГІ Головного управління НП в області Данько В.В. та заступника начальника управління кадрового забезпечення Головного управління НП в області Савчук Н.В., починаючи з 25.03.2022 і 14.07.2022 про перебування на лікарняному шляхом надсилання фото довідок про тимчасову непрацездатність за період з 11.03.2022 по 24-25.03.2022 і з травня 2022 по серпень 2022 року. Втім, такі докази не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки період перебування позивача на лікарняному після 24.03.2022 та повідомлення про вказану обставину керівника не входить у предмет доказування при розгляді даної справи.
Разом з тим, як свідчать письмові пояснення заступника начальника управління кадрового забезпечення-начальника відділу комплектування Головного управління НП в області Куцої Н.В. (дошлюбне прізвище ОСОБА_8 ) остання заперечила доводи ОСОБА_1 про будь-яке інформування її у лютому 2022 року щодо перебування позивача на лікарняному. В той же час ОСОБА_9 підтвердила інформування її ОСОБА_1 про періоди перебування на лікарняному та направлення довідок про тимчасову непрацездатність тільки починаючи з 14.07.2022, на підтвердження чого долучила відповідні докази. ОСОБА_9 стверджує, що до моменту призначення і закінчення службового розслідування (з січня по березень 2022 року) ОСОБА_1 жодним способом не повідомляв про перебування на лікарняному ні усно, ні засобами зв'язку, ні письмово рапортом (а.с.180-187 том ІІ).
Такі пояснення ОСОБА_9 , на думку суду, в сукупності із письмовими поясненнями ОСОБА_6 , ОСОБА_4 і ОСОБА_5 , є додатковим підтвердженням не повідомлення ОСОБА_1 керівника (безпосереднього) чи іншу уповноважену особу, до відання якої належить отримання відповідної інформації, про причини відсутності на робочому місці в період з 12.01.2022 до 24.03.2022, про що, серед іншого, зазначено у висновку службового розслідування за фактом порушення позивачем службової дисципліни, затвердженого 24.03.2022.
В частині аргументів позивача про обізнаність відповідача про перебування позивача на лікарняному, оскільки така інформація наявна в електронній системі охорони здоров'я, до якої орган призначення має доступ, суд керується наступними аргументами.
Згідно пояснень відповідача в ході проведення службового розслідування дисциплінарною комісією досліджено електронний реєстр листків непрацездатності стосовно ОСОБА_1 , згідно якого встановлено перебування останнього на лікарняному. Однак, поряд із констатуванням порушення в частині не вжиття заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов'язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника, дисциплінарною комісією не представилось можливим встановити законні підстави відсутності позивача на робочому місці з 14-15.03.2022 і з 22-24.03.2022, оскільки інформація в електронному реєстрі за дані періоди щодо ОСОБА_1 була відсутня і відсутня, як вважає відповідач, й на даний час.
Позивач жодним чином не спростував такі твердження відповідача, хоча суд не ставить у вину позивачу відсутність такої інформації на веб-порталі Електронних послуг Пенсійного фонду України.
За таких обставин, суд вважає хибною і помилковою позицію позивача щодо повної обізнаності відповідача про листки непрацездатності ОСОБА_1 станом на 24.03.2022, оскільки надання доступу до особистого електронного кабінету страхувальника (роботодавця) на веб-порталі Електронних послуг Пенсійного фонду України не зобов'язує, а лише надає можливість відповідачу скористатись даною послугою для перевірки, контролю, обліку лікарняних чи достовірності інформації про них.
Разом з цим, як вірно відзначив відповідач, наявність доступу до особистого електронного кабінету страхувальника (роботодавця) на веб-порталі Електронних послуг Пенсійного фонду України, не звільняє поліцейського від обов'язку повідомляти керівника про перебування на лікарняному, як обставини унеможливлює чи ускладнює виконання службових обов'язків поліцейським.
В контексті вказаного суд особливо звертає увагу нате, що за період, в тому числі охоплений службовим розслідуванням, з 11.01.2022 по 24.03.2022 (окрім період з 06.01.2022, у відношенні до якого мало місце інформування ОСОБА_7 ) позивач 10 разів перебував на лікарняному, окремо оформлених самостійними листками непрацездатності. Таке лікування позивача з 11.01.2022 по 13.01.2022, з 14.01.2022 по 19.01.2022, з 19.01.2022 по 21.01.2022, з 24.01.2022 по 31.01.2022, з 31.01.2022 по 04.02.2022, з 07.02.2022 по 16.02.2022, з 17.02.2022 по 25.02.2022, з 26.02.2022 по 02.03.2022, з 03.03.2022 по 11.03.2022, з 11.03.2022 по 24.03.2022 відбувалося в різних закладах охорони здоров'я, які розташовані в різних населених пунктах Івано-Франківської області, зокрема, в Комунальному некомерційному підприємстві "Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної лікарні", в Комунальному некомерційному підприємстві "Калуський міський центр первинної медико-санітарної допомоги Калуської міської ради", в Комунальному некомерційному підприємстві "Івано-Франківський обласний клінічний кардіологічний центр Івано-Франківської обласної ради" і в Комунальному некомерційному підприємстві "Калуська міська лікарня Калуської міської ради".
Суд вважає, що кожне лікарняне є самостійною і окремою подією, яка спричиняє і зумовлює неможливість несення служби в поліції, що створює об'єктивні причин та умов, які ускладнюють виконання обов'язків поліцейського. За кожним із таких фактів поліцейський зобов'язаний інформувати свого безпосереднього керівника про оформлення нових листів непрацездатності, оскільки, як свідчать матеріали справи, закриття попереднього лікарняного зумовлювало в кожному окремому випадку переміщення поліцейського (позивача) із одного закладу охорони здоров'я до іншого, які розташовані в різних населених пунктах області, а якщо і в межах одного міста то в різних його частинах нарізних вулицях.
Суд констатує не подання позивачем до 24.03.2022 (дня завершення службового розслідування і прийняття наказу №249 від 24.03.2022) за період з 11.01.2022 по 24.03.2022 за десятьма лікарняними своєму безпосередньому керівнику чи іншій відповідальній особі органу призначення інформації про існування об'єктивних причин та умов, які унеможливлюють, а з 24.02.2022 з дня введення в державі воєнного стану ускладнюють виконання обов'язків поліцейського.
Таким чином, суд погоджується із висновками службового розслідування, оформлених 24.03.2022, про невиконання позивачем обов'язку щодо негайного інформування безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді, в тому числі не вжиття заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов'язків поліцейського, визначених пунктом 6 частини 1 статтею 18 Закону №580-VIII, пункту 5 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України і підпункту 12 пункту 1 розділу ІІ Правила №1179.
В контексті доводів представника позивача щодо не направлення ОСОБА_1 , у зв'язку із довготривалим лікуванням, для проходження лікарської (військово-лікарської) експертизи у ВЛК для визначення придатності до подальшої служби, суд вказує на слідуюче.
Так, з метою нормативно-правового врегулювання організації медичного обстеження кандидатів на службу в поліцію, поліцейських, кандидатів на військову службу за контрактом, резервістів та військовослужбовців Національної гвардії України, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 03.04.2017 за №285 затверджено Положення про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС (надалі по тексту також - Положення №285).
Згідно пункту 6 Розділу ІІІ Положення №285, якщо поліцейські, військовослужбовці впродовж року близько 4-х місяців не можуть приступити до виконання своїх службових обов'язків через захворювання (травми, поранення), часто та довготривало хворіють, вони зобов'язані за поданням підрозділу кадрового забезпечення пройти лікарську (військово-лікарську) експертизу у ВЛК для визначення придатності до подальшої служби.
До осіб, що часто та довготривало хворіють, належать ті особи, у яких за останні 12 місяців було 4 та більше випадків захворювань і 40 днів непрацездатності за однорідними захворюваннями або 6 і більше випадків захворювань та 60 і більше днів непрацездатності за неоднорідними захворюваннями.
За доводами представника позивача, ОСОБА_1 у 2021 році перебував на довготривалому лікуванні (зворотній бік а.с.234 том І, а.с.235-238 том І, зворотній бік а.с.238 том І), а саме:
- з 27.01.2021 по 08.02.2021 (13 днів), згідно довідки про тимчасову непрацездатність №4 від 08.02.2021;
- з 03.09.2021 по 15.09.2021 (13 днів), згідно довідки про тимчасову непрацездатність №28 від 15.09.2021;
- з 17.09.2021 по 29.09.2021 (12 днів), згідно довідки про тимчасову непрацездатність №29 від 29.09.2021;
- з 27.09.2021 по 06.10.2021 (10 днів), згідно медичного висновку №287В-5266- НХЕ2-Р595 від 27.09.2021;
- з 01.11.2021 по 24.11.2021 (24 дні), згідно довідки №50;
- з 25.11.2021 по 30.11.2021 (6 днів), згідно медичного висновку №5МС7-Е484-РКРХ-А8М7 від 25.11.2021;
- з 30.11.2021 по 09.12.2021 (10 днів), згідно медичного висновку № 6К9К-КК4А-52НТ-7ХС7 від 30.11.2021;
- з 09.12.2021 по 11.12.2021 (3 дні), згідно медичного висновку № 5Е35-ТЕТМ-ММСЗ-4К38 від 09.12.2021;
- з 17.12.2021 по 18.12.2021 (2 дні), згідно медичного висновку №39Р2-95РВ- С9А7-2Е25 від 17.12.2021.
Також, як вказує у поясненнях представник позивача, по коментованих 9-ти листкам непрацездатності позивачу нараховані і сплачені кошти, що свідчить про відсутність сумнівів у відповідача щодо перебування ОСОБА_1 на лікарняному як протягом 2021 року так і до 24.02.2022.
Отже, за аргументами представника позивача, ОСОБА_1 у 2021 році перебував на лікуванні протягом 93 днів, 9 випадків захворювань, станом на 24.02.2022 позивач перебував на лікування 138 днів, а станом на дату оскаржуваного наказу про звільнення від 14.09.2022 - 320 днів.
Аналізуючи пункт 6 Розділу ІІІ Положення №285 можна дійти висновку, що поліцейські зобов'язані пройти лікарську (військово-лікарську) експертизу у ВЛК для визначення придатності до подальшої служби у тому випадку, коли впродовж року близько 4-х місяців не можуть приступити до виконання своїх службових обов'язків через захворювання (травми, поранення), часто та довготривало хворіють.
Такий обов'язок поліцейські виконують за поданням підрозділу кадрового забезпечення.
У абзаці другому пункт 6 Розділу ІІІ Положення №285 наведено більш детальне роз'яснення поняття "осіб, що часто та довготривало хворіють", а саме: особи, у яких за останні 12 місяців було 4 та більше випадків захворювань і 40 днів непрацездатності за однорідними захворюваннями або 6 і більше випадків захворювань та 60 і більше днів непрацездатності за неоднорідними захворюваннями.
В матеріалах справи відсутні належні докази, із яких можливо встановити однорідність чи неоднорідність захворювання ОСОБА_1 , в тому числі до 24.03.2022.
Наполягаючи на невиконанні відповідачем вимог Положення №285 до 24.03.2022, і ставлячи в судовому порядку питання про існування у ОСОБА_1 обставин, визначених в пункт 6 Розділу ІІІ Положення №285, позивач не надав до матеріалів справи належних доказів, із яких можливо встановити вид захворювання, так довідки і листки непрацездатності таких відомостей не містять.
А отже позивач не довів перед судом наявність всі сукупних умов, визначених пунктом 6 Розділу ІІІ Положення №285, які б давали підстави підрозділу кадрового забезпечення вносити подання у ВЛК для проходження ним лікарської (військово-лікарської) експертизи для визначення придатності до подальшої служби.
Попри вказане, згідно відповіді начальника відділення поліції №1 (м. Долина) від 11.11.2022 за №5727, ОСОБА_1 надав копії листків непрацездатності, а саме: довідки про тимчасову непрацездатність №28 від 15.09.2021, №29 від 29.09.2021, №345 від 30.09.2021 і №355 від 01.11.2021. Будь яких інших листків непрацездатності за 2021 рік і 2022 рік позивач до сектору кадрового забезпечення та канцелярії відділення поліції №1 (м. Долина) Калуського РВП ГУНП в Івано-Франківській області не надавав (а.с.70 том ІІ).
Згідно відповіді управління кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області від 16.11.2022 за №2366/108/12-2022, повідомлення про перебування на лікарняному ОСОБА_1 в період з 06.01.2022 по 13.09.2022, в тому числі за період з 24.02.2022 по 24.03.2022 до управління кадрового забезпечення надійшли рапортами від 09.04.2022 (вхідний номер 12/297 від 12.04.2022), від 15.04.2022 (вхідний номер 12/321 від 19.04.2022), від 15.04.2022 (вхідний номер 12/322 від 19.04.2022), від 17.05.2022 (вхідний номер 12/454 від 02.06.2022), від 13.08.2022 (вхідний номер 12/709 від 18.08.2022), від 25.08.2022 (вхідний номер 12/732 від 26.08.2022), від 31.08.2022 (вхідний номер 12/760 від 06.09.2022). Інших лікарняних листів окрім вказаних за період з 2021 року по момент звільнення в УКЗ не мітиться (а.с.75 том ІІ).
За змістом відповіді Завідувача сектору документального забезпечення Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області від 10.11.2022 за №110/108/11-2022, за результатами здійсненої перевірки стосовно повідомлення ОСОБА_1 про перебування на лікарняному за період 06.01.2022 по 13.09.2022, у тому числі за період з 24.02.2022 по 24.03.2022 до сектору документального забезпечення надходив рапорт ОСОБА_1 від 17.05.2022 (а.с.111 том ІІ).
Також в матеріалах справи міститься відповідь Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області, за змістом якої жодного листка непрацездатності до управління ОСОБА_1 не надав (а.с.112 том ІІ).
Отже, враховуючи коментовані докази, а також пояснення відповідача з даного приводу, позивач повідомив про перебування на лікарняному у 2021 році, надавши чотири довідки про тимчасову непрацездатність за період з 15.09.2021 по 16.11.2021. При цьому, про інші періоди перебування на лікуванні, ОСОБА_1 вперше повідомив органу призначення тільки 12.04.2022, надавши рапорт від 09.04.2022.
Суд враховує, що позивачем не було виконано покладений на нього як на поліцейського обов'язок у разі хвороби повідомити негайно про це свого безпосереднього керівника, що визначений нормами чинного законодавства.
Таким чином, з урахуванням неналежного інформування позивачем орган призначення про перебування на лікарняному (до 24.03.2022), підрозділ кадрового забезпечення не мав законних підстав вносити подання у ВЛК для проходження ОСОБА_1 лікарської (військово-лікарської) експертизи для визначення придатності до подальшої служби, так як у відповідача не було первинних документів, із яких останній міг би в сукупності встановити одну із обставин:
- у поліцейського за останні 12 місяців було 4 та більше випадків захворювань і 40 днів непрацездатності за однорідними захворюваннями;
- у поліцейського за останні 12 місяців було 6 і більше випадків захворювань та 60 і більше днів непрацездатності за неоднорідними захворюваннями.
В той же час, суд звертає увагу позивача на те, що дії/бездіяльність відповідача щодо не направлення ОСОБА_1 у зв'язку із довготривалим лікуванням, для проходження лікарської (військово-лікарської) експертизи у ВЛК для визначення придатності до подальшої служби є окремим предметом оскарження та дослідження, правова оцінка яким може бути надана судом у межах іншої справи із заявленими відповідними позовними вимогами, які не були сформовані у даній справі.
У розглядуваному випадку такі дії/бездіяльність відповідача не містять причинно-наслідкового зв'язку із виданням оскаржуваного наказу №396 о/с від 13.09.2022, який є предметом перевірки і розгляду у межах даної адміністративної справи, а тому у суду відсутні процесуальні підстави для дослідження правомірності вказаної бездіяльності відповідача, хоча суд їх надав вище по тексту рішення.
У разі незгоди із такими діями/бездіяльністю Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області, вважаючи їх протиправними, ОСОБА_1 вправі оскаржити їх до суду.
Суд вважає безпідставними і помилковими доводи ОСОБА_1 щодо можливості видання відповідачем одного наказу щодо реалізації наказу про накладення дисциплінарного стягнення одноразово, звертаючи увагу слідуюче.
За змістом пункту 6 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
В силу вимог пункту 8 частини 1 статті 3 Дисциплінарного статуту керівник несе відповідальність за дотримання підлеглими службової дисципліни. З метою забезпечення дотримання службової дисципліни керівник зобов'язаний у разі виявлення порушення підлеглим службової дисципліни вжити заходів для припинення такого порушення та застосувати дисциплінарне стягнення до порушника або порушити клопотання про застосування стягнення уповноваженим керівником.
Водночас, керівник відповідає за відданий (виданий) наказ, результати його виконання, відповідність його закону (частина 6 статті 4 Дисциплінарного статуту).
Згідно частини 3 статті 22 Дисциплінарного статуту дисциплінарні стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь та звільнення із служби в поліції виконуються (реалізуються) шляхом видання наказу по особовому складу.
Як уже зазначено судом вище по тексту судового рішення, наказом №249 від 24.03.2022, за вчинення дисциплінарного проступку, ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності шляхом звільнення з Національної поліції України.
Даний наказ №249 від 24.03.2022 реалізований виданням наказу №118 о/с від 24.03.2022. Втім після встановлення відповідачем факту перебування позивача на лікуванні 24.03.2022, наказом №190 о/с від 04.05.2022 скасовано наказ Головного управління НП в області №118 о/с від 24.02.2022.
На переконання позивача, наказ №249 від 24.03.2022 реалізований виданням наказу №118 о/с від 24.03.2022, а тому вважає повторне звільнення у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення незаконним та протиправним.
Суд не може погодитися з такими доводами позивача, виходячи, зокрема, із положень Дисциплінарного статуту.
За приписами частини 4 статті 22 Дисциплінарного статуту дисциплінарні стягнення у виді звільнення з посади та звільнення із служби в поліції, застосовані до поліцейського, який перебуває у відпустці чи на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності), виконуються (реалізуються) після його прибуття до місця проходження служби.
Дотримуючись наведеної правової норми, після встановлення перебування ОСОБА_1 24.03.2022 на лікарняному, орган призначення зобов'язаний був скасувати наказ №118 о/с від 24.03.2022, оскільки положення Дисциплінарного статуту дозволяють реалізувати дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади та звільнення із служби в поліції тільки після прибуття до місця проходження служби.
Як свідчать матеріали справи, відповідач звертався до в.о. директора КНП "Центральна районна лікарня Калуської міської ради Івано-Франківської області" із запитом від 13.09.2022 за №2075/109/12-2022 щодо надання інформації про перебування ОСОБА_1 на лікуванні в період з 30.08.2022 по 13.09.2022, на який отримано відповідь про знаходження позивача на стаціонарному лікуванні по 13.09.2022.
З огляду на вказані обставини, відповідачем видано наказ №396 о/с від 13.09.2022, яким реалізовано наказ №249 від 24.03.2022 про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.
Суд констатує, що у спірному випадку немає місце повторне звільнення позивача шляхом видання оскаржуваного наказу №396 о/с від 13.09.2022, оскільки наказ №249 від 24.03.2022 про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 був чинним на дату видання спірного наказу і є чинним на день розгляду даної справи і вирішення публічно-правового спору по суті.
А тому, враховуючи частину 3 статті 22 Дисциплінарного статуту, яка передбачає порядок виконання (реалізацію) дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади тільки шляхом видання наказу по особовому складу, суд дійшов висновку про правомірність дій відповідача по виданню наказу №396 о/с від 13.09.2022, з метою реалізації дисциплінарного стягнення, застосованого до позивача наказ №249 від 24.03.2022.
Надаючи правову оцінку аргументам позивача щодо зазначення відповідачем неналежної підстави звільнення (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби), оскільки, на думку ОСОБА_1 належною є підстава - за станом здоров'я (через хворобу), суд звертається до наступних обставин і керується такими мотивами.
За змістом пункту 2 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється за станом здоров'я (через хворобу) - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції.
Постанова ВЛК щодо придатності (непридатності) особи до служби, яка приймається за результатами медичного огляду, заноситься до Акта медичного огляду, Книги (журналу) обліку документації ВЛК (додаток 9) і оформлюється Довідкою (додаток 10) або свідоцтвом про хворобу (пункт 19 пункту 6 розділу ІІІ Положення №285).
В ході розгляду справи, судом встановлено, що за направленням заступника начальника УКЗ Головного управління Національної поліції України в Івано-Франківській області від 10.06.2022 за №748 медичною (військово-лікарською) комісією ДУ "ТМО МВС України по Івано-Франківській області" видано ОСОБА_1 Свідоцтво про хворобу №146 від 09.09.2022, відповідно до якого військово-лікарська комісія дійшла висновку про непридатність позивача до служби в поліції.
У пункті 11 Свідоцтва про хворобу №146 від 09.09.2022, про що наголошує представник позивача, зазначено: "Діагноз і постанова військово-лікарської комісії про причинний зв'язок захворювання (поранення, травми, контузії, каліцтва). Наслідки травматичного розриву (11.03.2022) згиначів ІІ-ІІІ (другого-третього) пальців лівої китиці на рівні променево-зап'ясного суглобу, операції-тенорафії згиначів ІІ-ІІІ (другого-третього) пальців лівої китиці (11.03.2022)… Наслідки ЗЧМТ (струс головного мозку 27.01.2021) у вигляді періодичного цефалгічного синдрому та незначно вираженої вегето-судинної нестійкості. Консолідований перелом (27.01.2021) четвертої п'ясткової кістки правої китиці без порушення функції.".
Тобто, за переконанням позивача, травми, отримані ОСОБА_1 (27.01.2022 і 11.03.2022), та призвели до непридатності і які зазначені у свідоцтві про хворобу, передували даті винесення наказу №249 від 24.03.2022 про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення. А тому в даному випадку, позивач наполягає на застосуванні належної підстави звільнення саме за станом здоров'я.
Втім суд вважає такі доводи ОСОБА_1 помилковими, оскільки наказ №249 від 24.03.2022 про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення передував виданню Свідоцтва про хворобу, станом на 13.09.2022 був чинний і нереалізований.
Медична (військово-лікарською) комісія ДУ "ТМО МВС України по Івано-Франківській області" тільки 09.09.2022 дійшла висновку про непридатність ОСОБА_1 до служби в поліції, видавши останньому Свідоцтво про хворобу №146 від 09.09.2022.
Попри вказане, до такого висновку прийшла медична (військово-лікарська) комісія тільки після довготривалого лікування позивача і за наслідками медичного огляду 09.09.2022.
Слід зазначити, що отримання травми поліцейським, не завжди може призвести до її негативних наслідків, які в подальшому перешкоджають проходженню служби в поліції, а отже не придатним до такої служби в поліції.
Отримання позивачем травми 27.01.2022 і 11.03.2022 є певним фактом, при цьому наслідки таких травм за результатом їх лікування, зафіксовано (встановлено) тільки 09.09.2022, тобто після видання наказу про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності (24.03.2022).
Особливо слід мати на увазі, що період лікування (перебування на лікарняному) після першої і останньої травми з 24.03.2022 по 09.09.2022 включений до висновку про непридатність позивача до несення служби. Тобто коментоване свідоцтво включає в собі події і факти за вказаний період, правову оцінку яким в сукупності надано не станом до 24.03.2022, а станом на 09.09.2022. Отримані травми 27.01.2022 і 11.03.2022 самі по собі не створюють факту непридатності до служби за станом здоров'я, а є причиною для наступного лікування та реабілітації, які покращують стан здоров'я або спричиняють його погіршення, наслідком чого стає констатація обставини про неможливість виконання обов'язків із таких причин. Така констатація погіршення стану здоров'я, внаслідок лікування і реабілітації, оформлена станом на 09.09.2022, в тому числі період перебування на лікарняному з 25.03.2022 по 09.09.2022.
З огляду на вище встановлені обставини у сукупності із наведеними правовими нормами, суд дійшов висновку про правомірність наказу №396 о/с від 13.09.2022, яким ОСОБА_1 звільнено зі служби органом призначення на підставі пункту 6 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби).
Окремо суд у даній справі вважає за необхідне відмітити, що Указом Президента України з 24 лютого 2022 року на всій території України введено воєнний стан, який триває і на час вирішення спору. Даний факт є загальновідомим і не підлягає жодному доказуванню. Суд переконаний, що з 24.02.2022 позивачу було відомо про таку подію. Як свідчить поданий відповідачем наказ Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області №67 від 24.02.2022 весь особовий склад органу призначення на час дії правового режиму надзвичайного стану переведений на посилений варіант службової діяльності згідно з наказом МВС України від 10.12.2015 за №1560 "Про затвердження Інструкції про порядок переведення органів Національної поліції України на посилений варіант службової діяльності" (надалі по тексту також - Інструкція №1560.
Позивач зобов'язаний був як станом на 24.02.2022, так і станом на 24.03.2022, знати правові положення коментованого наказу МВС України від 10.12.2015 за №1560.
У своїх поясненнях від 08.12.2022 за №26/446 представник позивача вказав, що Головою Національної поліції України 24.02.2022 оголошено збір по сигналу "Бойова Тривога". ОСОБА_1 за вказаним сигналом не прибув, про причини не прибуття не повідомив, відповідно керівником складено акти відсутності на службі, які є складовою висновку службового розслідування, оформленого 24.03.2022.
Як пояснює орган призначення винятки щодо осіб, які залучаються до посиленого варіанту несення служби, визначених в пункті 9 розділу ІV Інструкції №1560, не стосується поліцейських, які перебувають на лікарняному.
Зважаючи на перебування ОСОБА_1 станом на 24.02.2022 на лікарняному, на переконання суду, останній щонайменше зобов'язаний був повідомити свого безпосереднього керівника про причини неможливості виконання службових обов'язків з дня введення в державі воєнного стану.
З приводу позовної вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди в сумі 50 000,00 гривень, яка полягає у спричиненому позивачу тяжкому тривалому психологічному стресі від незаконного звільнення, скасування звільнення та повторного звільнення, перебування у стані постійної боротьби за відновлення своїх порушених прав, потребою вкотре доводити та спростовувати недостовірну інформацію, неможливістю бути корисним державі та реалізувати свої право на працю в повній мірі, у зв'язку з протиправним рішенням відповідача, то суд, оцінивши аргументи позивача, дійшов висновку, що позов в цій частині не підлягає до задоволення з огляду на таке.
Така вимога ОСОБА_1 є похідною від основних, для задоволення якої суд не знайшов правових підстав, у зв'язку із чим, відсутність у досліджуваних правовідносинах протиправної поведінки Головного управління НП в області не може породжувати завдання шкоди, про відшкодування якої просить позивач.
Вирішення позитивно питання щодо стягнення моральної шкоди з суб'єкта владних повноважень, серед іншого, є наслідком встановлення судом порушень прав, свобод чи інтересів особи неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльності першого.
У спірному випадку суд не знайшов підстав для визнання протиправним наказу за №396 о/с від 13.09.2022 в частині підстав звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції, а саме у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби.
Порядок відшкодування моральної шкоди визначений в статті 23 Цивільного кодексу України, відповідно до якої особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Так, відповідно до положень частини 2 статті 23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Окрім того, правове регулювання відшкодування моральної шкоди також здійснюється частиною 1 статті 1167 Цивільного кодексу України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
При цьому, суд враховує роз'яснення, надані у пунктах 3, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 за №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", де зазначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих відносин через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Зважаючи на вказане слід керуватися тим, що саме по собі порушення прав особи ще не свідчить про заподіяння їй моральної шкоди, оскільки така шкода повинна мати певний прояв у вигляді, зокрема, фізичних та/або душевних страждань, приниженні честі і гідності тощо, і наявність таких обставин повинна довести особа, яка вважає, що їй заподіяно моральну шкоду.
Відтак, оцінивши і проаналізувавши викладені позивачем доводи, суд вказує на недоведеність позивачем того, що оскаржуваними діями (бездіяльністю) відповідача йому заподіяно моральну шкоду, а саме позивач не надав належних пояснень та будь-яких доказів того, в чому полягає моральна шкода, якими доказами вона підтверджується (наявність душевних переживань, погіршення стану здоров'я тощо), наявності причинно-наслідкового зв'язку між діями (бездіяльністю) відповідача та заподіянням йому шкоди, з яких міркувань він виходить, визначаючи розмір моральної шкоди тощо.
Решта доводів сторін висновків суду та рішення по суті спору не змінюють.
Згідно з вимогами частини 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області.
З приводу розподілу судових витрат суд зазначає, що позивач за подання до суду адміністративного позову немайнового характеру сплачено судовий збір в розмірі 992,40 гривень згідно квитанції №1 від 12.10.2022 (а.с.89 том І).
Водночас, представником позивача долучено до матеріалів справи додаток №38 до позовної заяви, в якому вказала на попередній розрахунок судових витрат на правничу допомогу в розмірі 14 500,00 гривень, які просила стягнути на користь позивача із відповідача (а.с.74 том І).
Зважаючи на висновок суду про необґрунтованість адміністративного позову в силу вимог статті 139 КАС України не підлягає стягненню із відповідача суб'єкта владних повноважень судовий збір та витрати на правову допомогу.
Сторонами не подано до суду будь-яких доказів про понесення ними інших витрат, пов'язаних з розглядом справи, відтак у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо їх розподілу.
На підставі статті 1291 Конституції України, керуючись статтями 134, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
В задоволенні позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ), адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_2 ;
представник позивача - адвокат Щербина Яна Миколаївна (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №8520/10 від 28.11.2019; ордер на надання правничої допомоги серії АІ №1285345 від 28.09.2022), вул. Світлицького, 13/44, м. Київ, Київська область, 04123;
відповідач - Головне управління Національної поліції України в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код юридичної особи 40108798), вул. Української Перемоги (попередня назва Академіка Сахорова), 15, м. Івано-Франківськ, 76000;
Суддя Чуприна О.В.