ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"30" грудня 2022 р. справа № 300/4082/22
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Тимощук О.Л., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовною заявою ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області,
Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання до вчинення дій,
ВСТАНОВИВ:
Олесів Назар Ярославович (надалі, також - представник позивачки), який діє в інтересах ОСОБА_1 (надалі, також - позивачка, ОСОБА_1 ), 12.10.2022 звернувся в суд з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі, також - відповідач 1, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, орган пенсійного фонду), у якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 02.09.2022 за №091630012567 щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до заяви від 29.08.2022;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до заяви від 29.08.2022.
В обґрунтування позовних вимог представник позивачки зазначив, що ОСОБА_1 зверталася до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за віком, однак листом від 06.09.2022 за №0900-0209-8/30476 відповідач 1 повідомив, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №091630012567 від 02.09.2022, яким відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного загального страхового стажу 29 років. Позивачкою подано з заявою про призначення пенсії весь необхідний пакет документів, який підтверджує наявність у неї страхового стажу відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Зазначив, що оскільки трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи, вважає, що періоди роботи підлягали зарахуванню на підставі відповідних записів у трудовій книжці ОСОБА_1 . Також представник позивачки зазначив, що позивачкою додатково подавалися витяги з наказів про прийняття та звільнення з роботи. Таким чином, вважає, що відповідачем безпідставно не зараховано періоди роботи ОСОБА_1 до страхового стажу позивачки та у зв'язку з цим протиправно відмовлено їй у призначенні пенсії за віком. З метою відновлення порушеного права на її пенсійне забезпечення, представник позивачки звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою суду від 17.10.2022 позовну заяву залишено без руху та надано позивачці десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії ухвали для усунення недоліків шляхом уточнення складу відповідачів в цій справі, привівши зміст позовної заяви у відповідність із вимогами пунктів 2 та 4 частини 5 статті 160 КАС України (а.с. 51-53).
У встановлений судом строк недоліки позовної заяви усунуто шляхом подання уточненої позовної заяви в якій, другим відповідачем по справі визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (надалі, також - відповідач 2, ГУ ПФУ у Вінницькій області (56-72).
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.10.2022 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до правил, встановлених статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі, також - КАС України) (а.с. 73-75). Пунктом 4 даної ухвали судом витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області належним чином оформлені письмові докази, що підтверджують періоди трудової діяльності позивачки - 23 роки 1 місяць 20 днів, зараховані до страхового стажу позивачки згідно з оскаржуваним рішенням від 02.09.2022 №091630012567, а також вичерпне обґрунтування, з посиланням на відповідні докази причин (підстав) не включення до страхового стажу решти періодів трудової діяльності позивачки, зазначених в позовній заяві. У Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області витребувано належним чином засвідчені копії всіх документів позивачки, які долучені до заяви про призначення пенсії від 29.08.2022.
Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області скористалося правом подання відзиву, який надійшов на адресу суду 04.11.2022 за №0200-0902-8/81948 від 04.11.2022 (а.с. 81-83). Представниця відповідача 2 вказала на те, що позивачка 29.08.2022 звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком. За результати розгляду документів, до загального страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано такі періоди роботи, а саме: з березня 1981 по 09.09.1992, оскільки в трудовій книжці, що надавала позивачка відсутні записи про роботу за цей період, уточнюючі довідки за цей період не надавалися та з 1983 по 1986, оскільки позивачка навчалася в Республіканському заочному технологічному технікумі Міністерства побутового обслуговування УРСР, записи у трудовій книжці відсутні. Таким чином враховуючи вищезазначене, страховий стаж позивачки є недостатнім, оскільки становить 23 роки 1 місяць і 20 днів з необхідних 29 років. На підставі наведеного, просила суд в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області скористалося правом подання відзиву, який отримано судом 14.11.2022 за №0900-0903-7/38785 від 10.11.2022. Відповідач 1 позовні вимоги вважає безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на таке. Відповідно до пункту 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у 2022 році право на призначення пенсії за віком мають особи, які досягли 60 річного віку та за наявності страхового стажу не менше 29 років. Відповідно до рішення про відмову в призначенні пенсії від 02.09.2022 №091630012567 відповідно до поданих позивачкою документів страховий стаж становить 23 роки 1 місяць 20 днів, а відповідно до дублікату трудової книжки серії НОМЕР_1 від 03.01.1999 страховий стаж ОСОБА_1 становить 12 років 4 місяці 18 днів. Згідно з статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Страховий стаж набутий до 01.01.2004 підтверджується трудовою книжкою та документами, визначеними Порядком №637 від 12.08.1993, а з 01.01.2004 страховий стаж обчислюється територіальним органами Пенсійного фонду відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Оскільки при поданні заяви про призначення пенсії за віком не було подано трудової книжки та уточнюючих довідок, страховий стаж позивачки становить 23 роки 1 місяць 20 днів. З огляду на вищевикладене, Головним управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області прийнято правомірне рішення про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 . Просить у задоволенні позовних вимог позивачки відмовити в повному обсязі.
Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив такі обставини.
На момент звернення ОСОБА_1 із заявою до пенсійного органу, позивачка досягла 60-річного віку.
Позивачка звернулася із заявою з приводу втрати документа, а саме, оригіналу трудової книжки, однак, довідкою №3717 виданою оперуповноваженим СКР Пасічнянського МВМ Івано-Франківського МВ УМВС повідомлено, що такого документа серед знайдених речей не числиться (а.с. 31).
Відповідно до записів у дублікаті трудової книжки НОМЕР_1 від 03.01.1999 ОСОБА_1 , серед іншого, працювала:
з 03.04.1999 по 01.10.2002 - на посаді майстра - перукаря в перукарні « Еліта » (а.с. 32);
з 03.01.2003 по 16.01.2004 - на посаді перукаря за трудовим договором №110 від 03.01.2003 зареєстрованим Івано-Франківським МЦЗ (а.с. 32-33);
з 11.05.2004 по 31.10.2005 - на посаді перукаря за трудовим договором №1629 від 11.05.2004 (а.с. 33);
з 01.11.2005 по 01.11.2009 - на посаді майстра - перукаря в перукарні «Еліта» (а.с 33);
з 25.10.2011 по 12.11.2013 - на посаді майстер-перукар в ЛВКП «Мегаполіс» (а.с. 34);
з 02.03.2017 по 31.03.2017 - на посаді перукаря у ФОП ОСОБА_3 (а.с. 34).
Із метою призначення пенсії за віком 29.08.2022 ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
За принципом екстериторіальності заяву позивачки розглянуло Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, яке рішенням від 02.09.2022 №091630012567 відмовило позивачці у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу (а.с. 46).
Не погоджуючись із рішенням пенсійного органу щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на підставі поданих нею документів, представник позивачки звернувся до суду з метою захисту її порушеного права.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд керується приписами Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України, а також бере до уваги положення законів та підзаконних нормативно-правових актів у відповідних редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Водночас у пункті 5 рішення № 8-рп/2005 від 11.10.2005 Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.
За приписами пунктів 1, 6 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Гарантування непрацездатним громадянам України права на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій передбачено Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (надалі, також - Закон №1788-XII).
Згідно із статтею 2 Закону №1788-XII призначаються трудові пенсії: до яких відносяться пенсії за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 (надалі, також - Закон №1058-IV).
Пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Відповідно до приписів статті 26 Закону №1058-IV, починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.
Отже законодавством передбачені певні умови для призначення пенсії за віком: досягнення особою 60-ти річного віку, наявність не менше 29 років страхового стажу при зверненні із заявою про призначення пенсії у період з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року.
Зі змісту рішення ГУ ПФУ у Вінницькій області №091630012567 від 02.09.2022, вбачається, що підставою для відмови у призначенні позивачці пенсії за віком є відсутність необхідного страхового стажу, визначеного статтею 26 Закону №1058-IV. Зокрема, ГУ ПФУ у Вінницькій області визначено, що загальний страховий стаж ОСОБА_1 становить 13 років 01 місяць 20 днів.
Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Абзацом 1 частини 2 статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідач 2 у відзиві від 04.11.2022 №02000-0902-8/81948 зазначає, що до страхового стажу ОСОБА_1 не враховано періоди роботи з березня 1981 по 09.09.1992, оскільки в трудовій книжці відсутні записи, з 1983 по 1986, оскільки навчалася в Республіканському заочному технологічному технікумі Міністерства побутового обслуговування населення про що немає записів у трудовій книжці, з приводу цього суд зазначає таке.
Статтею 62 Закону №1788-ХІІ визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Аналогічне положення міститься у Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (надалі, також - Порядок №637), пунктами 1 та 2 якого визначено трудову книжку як основний документ, що підтверджує стаж роботи. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження стажу роботи приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.
На час розгляду справи судом, чинною є Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (надалі, також - Інструкція).
Відповідно до пункту 1.1 Інструкції, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження (пункт 2.11 Інструкції).
Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка (пункт 2.12 Інструкції).
Пунктами 2.2, 2.3, 2.4 Інструкції передбачено, що заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем "кваліфікований робітник", "молодший спеціаліст", "бакалавр", "спеціаліст" та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування.
До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України.
Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р, у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993".
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Як зазначено вище, відповідно до записів дублікату трудової книжки серії НОМЕР_1 від 03.01.1999 в ОСОБА_1 наявний наступний страховий стаж:
- з 03.01.1999 по 01.10.2002 у приватному виробничо-комерційному підприємстві «Метрополь» на посаді майстра перукаря в перукарні « Еліта » (загальний період роботи становить 3 роки 8 місяців 28 днів) (а.с. 32);
- з 03.01.2003 по 16.01.2004 - на посаді перукаря за трудовим договором №110 від 03.01.2003 зареєстрованим Івано-Франківським МЦЗ (загальний період роботи становить 1 рік 0 місяців 13 днів) (а.с. 32-33);
- з 11.05.2004 по 31.10.2005 - на посаді перукаря (загальний період роботи становить 1 рік 5 місяців 20 днів) (а.с. 33), що додатково підтверджується трудовим договором №1629 від 11.05.2004 (а.с. 37-40);
- з 01.11.2005 по 01.11.2009 - на посаді майстра - перукаря в перукарні « Еліта » (загальний період роботи становить 4 роки 0 місяців 0 днів) (а.с 33);
з 25.10.2011 по 12.11.2013 - на посаді майстер-перукар в ЛВКП «Мегаполіс» (загальний період роботи становить 2 роки 0 місяців 18 днів) (а.с. 34);
- з 02.03.2017 по 31.03.2017 - на посаді перукаря у ФОП ОСОБА_3 (загальний період роботи становить 0 роки 0 місяців 29 днів) (а.с. 34), додатково підтверджено Формою трудового договору №2-17 від 02.03.2017 (а.с. 42-43).
Отже, загальний страховий стаж роботи ОСОБА_1 відповідно до записів у трудовій книжці становить 12 років 1 місяць 26 днів.
Також позивачці Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахований наступний страховий стаж, а саме: навчання у технічному училищі №16 з 01.09.1979 по 04.03.1981, що в загальному становить 1 рік 6 місяців 4 дні; з 25.05.1986 по 20.04.1991 - догляд за дитиною до 3-х років, що в загальному становить 4 роки 10 місяців 27 днів; відповідно до витягу з наказу №2 з 10.09.1992 по 01.12.1996 відповідно до Наказу №108 про звільнення в ТзОВ «Валентино», що в загальному становить 4 роки 2 місяці 22 дні.
Окрім цього, суд при дослідженні поданого розрахунку встановив, що при обчисленні та зарахуванні до страхового стажу позивачки не враховані наступні періоди трудової діяльності позивачки: за період з 01.06.2010 по 30.06.2010 замість зарахованого стажу 4 дні, не врахований 1 місяць; з 01.08.2010 по 31.08.2010 замість зарахованих 2 днів, не врахований 1 місяць; з 01.10.2010 по 31.10.2010 замість зарахованих 2 днів, не врахований 1 місяця; з 01.12.2010 по 31.12.2010 зарахований 1 день, замість наявного 1 місяця; за період з 02.03.2011 по 31.03.2011 зарахований стаж становить 0 (нуль), замість 29 днів; за період з 01.03.2017 по 30.03.2017 зараховано 19 днів, замість 29 днів; за період з 01.11.2005 по 30.06.2006 зараховано 7 місяців 15 днів, що не відповідає (суперечить) запису у трудовій книжці, а саме період трудової діяльності з 01.11.2005 по 01.11.2009, що становить 3 роки 4 місяці 2 дні (а.с. 33). Таким чином, загальний період трудового стажу не включений відповідачем 2 до страхового стажу позивачки для призначення пенсії за віком становить 3 роки 17 днів.
За змістом частини 3 статті 44 Закону № 1058, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Пунктом 4.1, 4.2. розділу ІV Порядку №22-1, орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3).
При прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Також, приписами підпункту 7 пункту 4 і підпункту 2 пункту 6 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 за №28-2, визначено, що:
- Управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань призначає пенсії;
- Управління Фонду має право отримувати безоплатно в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і від фізичних осіб-підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на управління Фонду завдань.
Таким чином, органи Пенсійного фонду не позбавлені права, а в розумінні положень процесуального закону і обов'язку, зокрема, у разі наявності певних розбіжностей у документах, чи відсутності окремих документів у архівних установах, для підтвердження стажу роботи, звертатись із відповідними листами, запитами до підприємств, установ, організацій, з метою отримання відповідних документів від підприємств, організацій і окремих осіб, в тому числі документів, які містять інформацію про періоди роботи особи.
В матеріалах справи також міститься профспілковий білет позивачки від 1981 (а.с. 17) та Почесна грамота видана Івано-Франківським ОБЛКОМ ЛКСМ України обласного управління побутового обслуговування при облвиконкомі, відповідно до якої ОСОБА_1 (дівоче прізвище), що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу від 27.07.1985, нагороджено у грудні 1981 за активну участь в ІХ обласному конкурсі перукарського мистецтва (а.с. 18). З огляду на зазначене, позивачка після отримання атестату технічного училища №16 могла, як зазаначає у позовній заяві її представник, провадити трудову діяльність у перукарні №19 Івано-Франківського міскпобуткомбінату та перебувала у професійній спілці робітників місцевої промисловості та комунально-побутових підприємств профкому Івано-Франківського міськпобуткомбінату, про що свідчить профспілковий білет №13876698, виданий головою комітету 25.07.1985 (а.с. 17), однак у зв'язку із втратою трудової книжки не змогла підтвердити зазначений період своєї діяльності, оскільки 05.10.2021 з метою одержання додаткових відомостей звернулась до Архівного відділу Івано-Франківської міської ради, однак листом №35/59-4.01/944 від 12.10.2021 їй повідомлено, що документи до архівного відділу не надходили, а тому підтвердити дані про стаж роботи та заробітну плату немає можливості (а.с. 35).
З огляду на викладене, суд зазначає, що відповідачами у цій справі є суб'єкти владних повноважень, на яких покладається обов'язок доказування правомірності своїх дій/рішень, однак відомостей про вжиття ними будь-яких заходів з метою підтвердження періодів трудової діяльності позивачки, матеріали справи не містять.
Відповідно до пункту 3 Постанови 637, за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Так, згідно з пунктом 17 Постанови 637, зокрема, за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливості їх одержання у зв'язку із стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.
Пунктом 18 цієї ж постанови, передбачено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, стаж роботи установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку, що орган пенсійного фонду не вчинив всіх передбачених, можливих, нормативно регламентованих заходів щодо перевірки трудової діяльності позивачки.
Водночас, суд звертає увагу на принцип пропорційності, який вимагає співрозмірного обмеження прав і свобод людини для досягнення публічних цілей - органи влади, зокрема, не можуть покладати на громадян зобов'язання, що перевищують межі необхідності, які випливають із публічного інтересу, для досягнення цілей, які прагнуть досягнути за допомогою застосовуваної міри (або дій владних органів). Вказаний принцип передбачає наявність розумного співвідношення між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар.
Як встановлено судом, відповідачем 2 не враховано всі періоди трудової діяльності ОСОБА_1 , в тому числі, підтверджені записами трудової книжки, а спірним рішенням визначено страховий стаж позивачки 23 роки 1 місяць 20 днів, натомість визначений судом, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, стаж ОСОБА_1 становить 26 років 2 місяці 7 днів.
З огляду на вищенаведене, а також те, що відповідачами ні в оскаржуваному рішенні, а ні в поданих відзивах не вказані причини не врахування всього наявного трудового стажу позивачки при обрахунку страхового стажу для призначення пенсії за віком, суд дійшов висновку про наявність обгрунтованих підстав для визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №091630012567 від 02.09.2022.
Стосовно позовної вимоги щодо зобов'язання призначити пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV, суд зазначає таке.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Аналіз зазначених норм у їх взаємозв'язку зі статтями 2, 5 КАС України свідчить про те, що такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав, свобод чи інтересів позивача, що зумовлює необхідність їх відновлення належним способом у тій мірі, у якій вони порушені. Зміст вимог адміністративного позову, як і, відповідно, зміст постанови, має виходити з потреби захисту саме порушених прав, свобод та інтересів у цій сфері.
Розглядаючи питання зобов'язання призначення пенсії, суд повинен перевірити усі умови, за яких відповідач зобов'язаний таку пенсію призначити.
Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював необхідність ефективного захисту прав заявників. Наприклад, у п. 75 рішення від 05.04.2005 у справі "Афанасьєв проти України" (заява №38722/02) ЄСПЛ зазначає, що засіб захисту, який вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним", як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні (абзац 2 частини 4 статті 245 КАС України).
Відповідно до частин 1-2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, з метою забезпечення ефективного судового захисту порушених прав позивачки, керуючись статтею 9 КАС України, враховуючи вищенаведені висновки суду в частині не вжиття відповідачем 2 всіх передбачених, можливих, нормативно регламентованих заходів щодо перевірки наявності страхового стажу позивачки в період з березня 1981 року по вересень 1992 року, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати ГУ ПФУ в Івано-Франківській області як орган пенсійного забезпечення за місцем проживання/реєстрації позивачки, до якого подавалася заява про призначення пенсії, повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29.08.2022 про призначення їй пенсії за віком, з урахуванням правової оцінки, викладеної в цьому рішенні.
Оцінюючи в сукупності обставини справи, враховуючи вищенаведені положення законодавства, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до частини 3 статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Наявною в матеріалах справи квитанцією №8033-4492-7800-2632 від 21.10.2022 підтверджується сплата позивачкою судового збору у розмірі 992,40 грн (а.с. 1).
Доказів понесення сторонами будь-яких інших витрат, пов'язаних з розглядом справи суду не надано, відтак підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів на користь позивачки частина сплаченої нею суми судового збору в розмірі 248,10 грн з кожного з відповідачів, що пропорційно до задоволених позовних вимог.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №091630012567 від 02.09.2022 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах.
Вийти за межі позовних вимог.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29.08.2022 про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду та правової оцінки, наданої судом у рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ - 13322403) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 248 (двісті сорок вісім) гривень 10 копійок.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ - 20551088) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 248 (двісті сорок вісім) гривень 10 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 ;
відповідач 1 - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, 76018, вул.Січових Стрільців, 15 м.Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ 20551088;
відповідач 2 - Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, 21100, вул.Хмельницьке шосе,7, м.Вінниця, Вінницька область, код ЄДРПОУ 13322403.
Суддя /підпис/ Тимощук О.Л.