ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
про відмову у вжитті заходів забезпечення адміністративного позову
30 грудня 2022 рокум. Ужгород№ 260/4582/22
Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Луцович М.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Командира військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Командира військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
До суду надійшла заява позивача про забезпечення позову. Так, згідно поданої заяви позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони командуванню військової частини НОМЕР_1 відправляти позивача до зони бойових дій до винесення судового рішення.
Подана заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що позивач непридатний до проходження військової служби за станом здоров'я, потребує постійного медичного догляду та стаціонарного лікування, а тому до закінчення проходження військово-медичної комісії і вирішення питання про придатність до військової служби позивачеві необхідно знаходитися під наглядом лікарів на стаціонарному лікуванні.
Згідно з ч. 1 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Враховуючи терміновість заявленого клопотання, суд вважає за можливе розглянути його без повідомлення осіб, які беруть участь у справі.
Дослідивши заяву позивача про забезпечення адміністративного позову та наведені в обґрунтуванні для вжиття відповідних заходів підстави в їх сукупності, провівши аналіз положень чинного законодавства України, що регулює порядок забезпечення позову, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно з ч. 2 вказаної статті забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Отже, законодавством встановлено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
При розгляді та вирішенні заяви про забезпечення позову суд надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв'язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення позову забезпечити фактичне виконання.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя у разі задоволення вимог позивача (заявника).
Згідно вимог п. 5 ч. 3 ст. 151 КАС України не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов'язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.
Згідно поданої позовної заяви, позивач просить суд: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненадання позивачеві направлення до ВЛК та зобов'язати відповідача надати позивачеві направлення до ВЛК відповідно до наказу 402 Міністерства оборони.
Таким чином, суд констатує, що предметом розгляду в межах заявлених позивачем позовних вимог є, питання щодо проходження/не проходження таким військово-лікарської комісії.
Відтак питання щодо направлення чи не направлення позивача до зони бойових дій не є предметом розгляду даної справи.
Крім того, згідно вимог п. 10 ч. 3 ст. 151 КАС України не допускається забезпечення позову шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
Таким чином, з огляду на предмет позову та засоби доказування такого, суд зазначає, що забезпечення позову в спосіб заявлений позивачем не допускається.
Суд констатує, що оцінка діям відповідача щодо направлення чи не направлення позивача на проходження ВЛК, що є предметом розгляду в межах заявлених позовних вимог - може бути надана судом тільки з урахуванням всіх належних та допустимих доказів у їх сукупності та при дотриманні принципу змагальності сторін у наданні до суду доказів.
Відтак, без дослідження всіх належних та допустимих доказів, без заслуховування сторін та без надання сторонам можливості подати до суду належні та допустимі докази в обґрунтування їхньої правової позиції щодо предмету спору суд не може надавати оцінку правомірності діям відповідача.
У зв'язку з наведеним, виходячи із змісту поданої заяви та доводів, наведених позивачем на її обґрунтування, суд дійшов висновку про її необґрунтованість, а тому не вбачає підстав для задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Командира військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду в строки визначені ст. 295 КАС України. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку визначеному ст. 256 КАС України.
Суддя М.М. Луцович