ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 грудня 2022 рокум. Ужгород№ 260/1785/22
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Рейті С.І.
при секретарі судового засідання Гавій Л.В.
за участі представників
позивача: Надь В.З., Калинич О.І.
відповідача 1: Райніш М.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
У відповідності до ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 22 грудня 2022 року проголошено вступну та резолютивну частини Рішення. Рішення в повному обсязі складено 29 грудня 2022 року.
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі - відповідач 1, ГУ ПФУ в Закарпатській області), яким просить: визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Закарпатській області щодо не зарахування до страхового стажу періоду роботи ОСОБА_1 на Ужгородському міському комітеті ЛКСМУ з 12.10.1988 року по 03.06.1991 року та період роботи в приватному підприємстві «Інекс-Плюс» з 17.02.1998 року по 26.02.1999 року; зобов'язати ГУ ПФУ в Закарпатській області зарахувати до страхового стажу періоду роботи ОСОБА_1 на Ужгородському міському комітеті ЛКСМУ з 12.10.1988 року по 03.06.1991 року та період роботи в приватному підприємстві «Інекс-Плюс» з 17.02.1998 року по 26.02.1999 року та здійснити призначення пенсії ОСОБА_1 з моменту звернення за призначенням пенсії, 20.04.2022 року.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що звернувся із заявою та необхідними документами до відповідача для призначення пенсії відповідно до Закону України «Загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Відповідач листом повідомляє та відмовляє в такому призначення на підставі прийнятого рішення № 071750007274 від 25.04.2022 року у зв'язку з недостатнім страховим стажем, який має бути з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року не менше 29 років. Згідно поданих ним документів загальний страховий стаж становить 25 років 11 місяців 4 дні. До страхового стажу не враховано період роботи в Ужгородському міському комітеті ЛКСМУ з 12.10.1988 року по 03.06.1991 року за довідками від 20.01.2022 року № Н-06/01-13 та від 17.02.2022 року № Н-32/01-13, оскільки в документах на підставі яких видані довідки не зазначеного повного ім'я та по батькові. Також до страхового стажу не враховано період роботи з 17.02.1998 року по 26.02.1999 року в приватному підприємстві «Інекс-Плюс», оскільки в трудовій книжці відсутній наказ на звільнення, що суперечить Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, яка затверджена Міністерством праці України 29.07.1993 року за № 58.
Однак з таким твердженням позивач не погоджується, оскільки, відповідачу було надано всі необхідні документи: паспорт, РНОКПП, трудову книжку, архівні довідки від 20.01.2022 року № Н-06/01-16 та від 17.02.2022 року № Н-32/01-13, а формальні неточності у документах, а також неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, не може бути підставою для позбавлення його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах, відтак не погоджується із діями відповідача щодо неврахування спірного трудового стажу, вказаного у його трудовій книжці з підстав вказаних у відповідях відповідача.
Ухвалою судді від 23.05.2022 року відкрито провадження у даній адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву у разі її заперечення.
07.06.2022 року до суду від представника відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній позову не визнав, просив відмовити в задоволенні позову повністю. Зазначив, що розглянувши документи, подані для призначення пенсії, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (територіальним органом Пенсійного фонду України, що розглядав заяву ОСОБА_1 за принципом екстериторіальності) було прийнято рішення про відмову в призначенні пенсій № 071750007274 від 25.04.2022 pоку, оскільки страховий стаж роботи позивача становить 25 років 11 місяців 4 дні, що є недостатнім для призначення пенсії за віком.
13.06.2022 року до суду представником позивача надано заперечення на відзив, де представником відхилено наведені у відзиві на позовну заяву доводи.
Ухвалою суду від 07.07.2022 року (протокольно, внесеною до журналу судового засідання, а.с.102-103), залучено до участі у справі в якості співвідповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі - відповідач 2, ГУ ПФУ в Хмельницькій області).
08.08.2022 року на адресу суду надійшов відзив від представника ГУ ПФУ в Хмельницькій області, зі змісту якого, не погоджується із заявленими позовними вимогами. Зазначає, що рішенням ГУ ПФУ в Хмельницькій області № 071750007274 від 04.04.2022 року за результатами розгляду заяви від 24.03.2022 року ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком згідно Закону № 1058-VI у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу визначеного ст. 26 (29 років) про що позивача повідомлено листом ГУ ПФУ в Закарпатській області №0700-0201-8/15385 від 29.04.2022 року.
20.04.2022 року ОСОБА_1 повторно звернувся до ГУ ПФУ в Закарпатській області із заявою щодо призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV.
Рішенням ГУ ПФУ в Полтавській області № 071750007274 від 25.04.2022 року за результатами розгляду заяви від 20.04.2022 року ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком згідно Закону №1058-VI у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу визначеного ст. 26 (29 років), про що позивача повідомлено листом ГУ ПФУ в Закарпатській області № 0700-0201-8/15385 від 29.04.2022 року.
Страховий стаж згідно поданих документів та даних персоніфікованого обліку складає 25 років 11 місяців 04 дні.
При зверненні із заявою про призначення пенсії за віком позивачем надано, зокрема трудову книжку серії НОМЕР_1 від 08.04.1980 року, архівну довідку про заробітну плату отримувану в Ужгородському міському комітеті ЛКСМУ з листопада 1988 року по грудень 1990, видану Державним архівом Закарпатської області № Н-32/01-13 від 17.02.2022 року та архівну довідку про період роботи в Ужгородському міському комітеті ЛКСМУ видану Державним архівом Закарпатської області № Н-06/01-13 від 20.01.2022 року. До страхового стажу позивача не зараховано період роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 08.04.1980 року з 17.02.1998 року по 26.02.1999 року, оскільки відсутній номер та дата наказу на звільнення з роботи, та не враховано період роботи з 14.10.1988 року по 03.06.1991 року, оскільки відсутня дата прийняття на роботу.
До страхового стажу позивача не зараховано період роботи з листопада 1988 року по грудень 1990 року згідно архівної довідки № Н-32/01-13 від 17.02.2022 року виданої Державним архівом Закарпатської області, та період з 12.10.1988 року по грудень 1990 року згідно архівної довідки № Н-06/01-13 від 20.01.2022 року виданої Державним архівом Закарпатської області, оскільки довідки видані на ім'я ОСОБА_1 (ініціали імені та по-батькові не розшифровано).
Згідно паспорту громадянина України серії НОМЕР_2 від 03.04.1998 року позивач - ОСОБА_1 .
Враховуючи наявні розбіжності між первинними документами та паспортними даними позивача, відсутні підстави для врахування періоду роботи в Ужгородському міському комітеті ЛКСМУ згідно архівних довідок від № Н-06/01-13 від 20.01.2022 року та № Н-32/01-13 від 17.02.2022 року, виданих Державним архівом Закарпатської області.
Відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 з 17.02.1998 року по 26.02.1999 року позивач працював у приватному підприємстві «Інекс-Плюс».
Звертає увагу, що в записі №24 про звільнення з 26.02.1999 року не вказано підставу занесення даного запису (номер та дата наказу), що суперечить вимогам п. 2.4 Інструкції № 110.
Жодних інших документів, що підтверджували б спірний період роботи, визначених Порядком № 637 позивачем надано не було.
Згідно архівної довідки №206/02-07 від 13.05.2022 року, виданої архівним відділом Ужгородської міської ради та архівної довідки № Н-112/01-13 виданої Державним архівом Закарпатської області, документи ПП «Інекс - плюс» на зберігання до вищезазначених архівів не передавались.
З огляду на вищезазначене, відсутні підстави для зарахування до стажу періоду роботи з 17.02.1998 року по 26.02.1999 року у приватному підприємстві «Інекс-Плюс».
Стверджує, що позивач помилково посилається на правову позицію Верховного Суду висловлену у постановах у справах № 490/12392/16-а від 24.05.2018 року та № 687/975/17 від 21.02.2018 року про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії, при умові зарахування стажу роботи згідно інших документів, якими підтверджено записи трудової книжки.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 04.03.2020 року по справі № 155/1180/17 дійшов висновку про відсутність підстав для зарахування до стажу роботи періодів зазначених в трудовій книжці, яка не оформлена в установленому порядку.
Також, позивач помилково стверджує, що спірний період можуть підтвердити свідки, оскільки згідно п. 17, 18 Постанови № 637 показаннями свідків підтверджується загальний трудовий стаж за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливості їх одержання у зв'язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями.
Ухвалою суду від 03.11.2022 року (протокольно, внесеною до журналу судового засідання, а.с.152-158), залучено до участі у справі в якості співвідповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі - відповідач 3, ГУ ПФУ в Полтавській області).
18.11.2022 року до суду надійшов відзив від представника ГУ ПФУ в Полтавській області де останній заперечує проти задоволення позовних вимог з тих підстав, що за наданими позивачем документами та індивідуальними відомостями про застраховану особу страховий стаж ОСОБА_1 становить 25 років 11 місяців 4 дні, якого недостатньо для призначення пенсії, на підставі чого, прийнято рішення про відмову в її призначенні.
Зазначає, що трудової книжки не достатньо для підтвердження страхового стажу, а уточнюючу довідку заявником не надано. Відтак, врахувати записи про роботу до загального страхового стажу при розрахунку пенсії не вбачається за можливе, оскільки потребують підтвердження відповідно до Порядку.
В судовому засіданні позивач та його представник вимоги позовної заяви підтримали, просили позов задовольнити, представник відповідача 1 проти задоволення позову заперечив.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Як встановлено судом, 24.03.2022 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в Закарпатській області із заявою щодо призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Розглянувши документи, подані для призначення пенсії, ГУ ПФУ в Хмельницькій області (територіальним органом Пенсійного фонду України, що розглядав заяву ОСОБА_1 за принципом екстериторіальності) рішенням № 071750007274 від 04.04.2022 року ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу визначеного ст. 26 (29 років), про що позивача повідомлено листом ГУ ПФУ в Закарпатській області № 0700-0201-8/15385 від 29.04.2022 року.
Зі змісту вказаного рішення, за доданими документами до страхового стажу позивача не зараховано: період роботи з 14.10.1988 року (згідно з Постановою від 14.10.1988 року) по 03.06.1991 року, оскільки відсутня дата прийняття на роботу, та номера Постанов на прийняття та звільнення з роботи; з листопада 1988 року по грудень 1990 року згідно з довідкою від 17.02.2022 року № Н-32/01-13 оскільки в документах, на підставі яких видана довідка, не повністю розкриті ініціали особи (зустрічається ОСОБА_1 ); з 12.10.1988 року по грудень 1990 року згідно з архівною довідкою від 20.01.2022 року № Н-06/01-13, оскільки в документах, на підставі яких видана довідка, не повністю розкриті ініціали особи (зустрічається ОСОБА_1 ); з 17.02.1998 року по 26.02.1999 року, оскільки відсутній номер і дата наказу на звільнення з роботи; період з 26.03.2007 року по 06.04.2007 року, оскільки матеріальна допомога по безробіттю виплачується безробітним, у яких закінчився строк виплати допомоги по безробіттю відповідно до ст. 28 п. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 23.09.1999 року № 1105-ХІV. Для зарахування періодів роботи з 14.10.1988 року по 03.06.1991 року, з 17.02.1998 року по 26.02.1999 року, необхідно надати уточнюючі довідки про періоди роботи, видані підприємствами, на яких особа працювала, на підставі первинних документів за час виконання роботи.
20.04.2022 року ОСОБА_1 повторно звернувся до ГУ ПФУ в Закарпатській області із заявою щодо призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням ГУ ПФУ в Полтавській області (територіальним органом Пенсійного фонду України, що розглядав заяву ОСОБА_1 за принципом екстериторіальності) № 071750007274 від 25.04.2022 року за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу визначеного ст. 26 (29 років), про що позивача повідомлено листом ГУ ПФУ в Закарпатській області № 0700-0201-8/15385 від 29.04.2022 року.
Зі змісту вказаного рішення, до страхового стажу позивача не враховані періоди роботи по трудовій книжці НОМЕР_1 від 08.04.1980 року з 17.02.1998 року по 26.02.1999 року, оскільки відсутній номер і дата наказу на звільнення з роботи, також, не враховано період роботи з 14.01.1988 року по 03.06.1991 року, оскільки відсутня дата прийняття на роботу, та номера Постанов на прийняття та звільнення, що суперечить Інструкції про порядок ведення трудових книжок.
Крім того, не враховано період з листопада 1988 року по грудень 1990 року згідно з довідкою № Н-32/01-13 від 17.02.2022 року, та період з 12.10.1988 року по грудень 1990 року по довідці № Н-32/01-13 від 20.01.2022 року, оскільки в документах, на підставі яких видані довідки, не повністю розкриті ініціали особи ( ОСОБА_1 ).
Вважаючи відмову в призначенні пенсії протиправною, позивач звернувся з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законами України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ), «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Відповідно до ч. 1 Закону №1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.
Згідно ч. 1 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (абзац перший частини другої статті 24 Закону № 1058-ІV).
Абзацом другим частини четвертої статті 26 Закону №1058-ІV передбачено, що наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.
Згідно зі статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Отже, законодавством встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями про період роботи, що можуть міститися в інших документах.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року за № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Пунктом 1 Порядку №637 передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 3 цього Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно матеріалів справи, позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком, в тому числі, оскільки при призначенні пенсії не зараховано до стажу періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 08.04.1980 року з 17.02.1998 року по 26.02.1999 року, оскільки відсутній номер і дата наказу на звільнення з роботи, також, не враховано період роботи з 14.01.1988 року по 03.06.1991 року, оскільки відсутня дата прийняття на роботу, та номера Постанов на прийняття та звільнення, що суперечить Інструкції про порядок ведення трудових книжок (згідно рішення ГУ ПФУ в Полтавській області від 25.04.2022 року).
Суд зазначає, що неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питання про призначення пенсії.
Правова позиція щодо того, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для зазначеної у такій трудовій книжці особи, викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 року по справі № 677/277/17.
Також варто зазначити, що трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем (або іншими органами) трудової книжки, а тому працівник не може нести негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.
Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
ГУ ПФУ в Полтавській області, приймаючи рішення про відмову в призначенні пенсії від 25.04.2022 року, не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
У даному випадку суд звертає увагу, що записи про трудову діяльність позивача є зрозумілими, відсутні ознаки підчисток та підробок, маються печатки підприємств, у зв'язку з чим наявність в наказі про прийняття на роботу виправлення його номеру, не може бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні періоду роботи до страхового стажу.
Таким чином, суд встановив, що періоди роботи позивача з 14.10.1988 року по 03.06.1991 року та з 17.02.1998 року по 26.02.1999 року та підлягають зарахуванню до страхового стажу позивача та повинні бути враховані при призначенні його пенсії.
З урахуванням приписів Закону № 1058 необхідний стаж для призначення пенсії позивачу становить 29 років. Згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 , наявний страховий стаж позивача становить більше 29 років.
Враховуючи викладене, ГУ ПФУ в Полтавській області протиправно відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком, а тому, рішення від 25.04.2022 року № 071750007274 підлягає скасуванню.
Що стосується рішення ГУ ПФУ в Хмельницькій області від 04.04.2022 року № 071750007274 - суд констатує, що зі змісту останнього, пенсійним органом розглядалось питання про призначення ОСОБА_1 пенсії по інвалідності, хоча останній звертався із заявою про призначення пенсії за віком, з огляду на що, таке підлягає скасуванню.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання призначення пенсії, суд зазначає таке.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (ч. 3 ст. 44 Закону № 1058-IV).
За приписами ч. 5 ст. 45 Закону № 1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій урегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування , затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 року (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України № 13-1 від 07.07.2014 року, далі - Порядок № 22-1).
Відповідно до п. 1.1 Порядку № 22-1 заява про призначення пенсії подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб.
Відповідно до пункту 4.2 Порядку № 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Пунктом 4.3 Порядку № 22-1 встановлено, що рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Відповідно до п. 4.7 Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.
З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне зобов'язати ГУ ПФУ в Полтавській області (як орган, що призначає пенсію) призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону № 1058.
Відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону № 1058 пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: 1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Так, позивач просить призначити йому пенсію, з дня звернення за призначенням пенсії.
Оскільки позивач досяг пенсійного віку, необхідного для призначення пенсії за віком (60 років) та за наявності відповідного страхового стажу, а із заявою про призначення пенсії звернувся 24.03.2022 року, тобто в межах трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку, тому пенсія має бути призначена саме з дати звернення з відповідною заявою (з 24.03.2022 року).
При цьому суд зазначає, що повноваження Пенсійного фонду щодо призначення пенсії не є дискреційними, з огляду на таке.
На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.
Стосовно дискреційних повноважень, суд, за наслідками аналізу вказаних положень, зазначає, що такими є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може".
У такому випадку дійсно суд, за загальним правилом, не завжди може зобов'язати суб'єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки, як правило, який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав.
Натомість, у цій справі, відповідач помилково вважає свої повноваження дискреційними, оскільки у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов'язаний до вчинення конкретних дій призначити пенсію, в іншому випадку, такі дії є неправомірними, тобто у відповідача у спірних правовідносинах існував лише один правомірний варіант поведінки (призначити пенсію) і він не мав законної можливості на власний адміністративний розсуд (дискрецію) не призначати таку пенсію.
Умовами для призначення пенсії законодавство визначає цілком визначені матеріально-правові факти, а не бажання на вільний розсуд (дискрецію) пенсійного органу. В іншому випадку законодавець формулював би відповідні положення закону із застосуванням формулювань на зразок «пенсійний орган може призначити пенсію» чи «пенсійний орган має право призначити пенсію» тощо, щоб вказувало на те, що це залежить виключно від його розсуду, а не від виконання платником передбачених законом умов, відтак, повноваження відповідача у спірних правовідносинах не є дискреційними.
Враховуючи викладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Керуючись ст. ст. 5, 19, 77, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ВИРІШИВ:
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, 4 код ЄДРПОУ 20453063), Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (Хмельницька область, м. Хмельницький, вул. Гната Чекірди, 10 код ЄДРПОУ 21318350), Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (Полтавська область, м. Полтава, вул. Соборності, 66 код ЄДРПОУ 13967927), про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 04 квітня 2022 року № 071750007274 щодо відмови в призначенні пенсії по інвалідності ОСОБА_1 .
3. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 25 квітня 2022 року № 071750007274 щодо відмови в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
4. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з моменту звернення за призначенням пенсії, а саме з 24 березня 2022 року.
5. В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
6. Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 255 КАС України, та може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення, а в разі проголошення в судовому засіданні вступної та резолютивної частини рішення - протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
СуддяС.І. Рейті