ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 грудня 2022 року м. Ужгород№ 260/3934/22
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луцович М.М. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом Тячівської окружної прокуратури Закарпатської області в інтересах держави в особі Служби у справах дітей Тячівської міської ради до Відділу освіти Тячівської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -
ВСТАНОВИВ:
Тячівська окружна прокуратура Закарпатської області звернулася в інтересах держави в особі Служби у справах дітей Тячівської міської ради до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу освіти Тячівської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами вивчення стану дотримання прав дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, з числа випускників закладів освіти, встановлено факт неналежного виконання відповідачем вимог ст.8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», яке виразилося у ненарахуванні та невиплаті у 2022 році одноразової грошової допомоги дитині, позбавленій батьківського піклування з числа випускників Тячівської ЗОШ І-ІІІ ступенів №2, а саме: ОСОБА_1 , у розмірі шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку з розміру, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік». З огляду на викладене Тячівська окружна прокуратура Закарпатської області, яка звернулася в інтересах держави в особі Служби у справах дітей Тячівської міської ради, просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Відповідач відзив на позов до суду не надіслав.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, згідно Розпорядження голови Тячівської районної державної адміністрації Закарпатської області № 586 від 04.11.2015 р. - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 надано статус дитини-сироти (а.с. 26).
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у червні 2022 року закінчив Тячівську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів №2, здобувши повну загальну середню освіту (а.с. 21), у зв'язку з чим набув статус випускника закладу освіти.
Однак, після закінчення навчального закладу у 2022 році, Відділом освіти Тячівської міської ради не здійснено виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 .
Зокрема, у відповідності до п. 1 ст. 3 Конвенції ООН «Про права дитини» від 20.11.1989, ратифікованої Постановою ВР № 789-ХІІ від 27.02.1991 (далі- Конвенція) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага має приділятись якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно з ч.ч. 2-3 ст. 3 Конвенції, держави-учасниці Конвенції зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Затверджуючи та забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до ч.2 ст. 19, ч. 1 ст.68 Конституції України є загальнообов'язковими та однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить їх у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що призводить до порушення засад соціальної правової держави.
Згідно з ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Аналогічні зобов'язання України передбачені і у основних міжнародно-правових актах. Стаття 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права від 16.12.1966, ратифікованого Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 19.10.1973, визначає право кожної людини на соціальне забезпечення, а ст. ст. 2, 10 Пакту декларують визнання Державами-учасницями, що сім'ї, яка є природним і основним осередком суспільства, повинні надаватися по можливості якнайширша охорона і допомога, особливо при її утворенні і поки на її відповідальності лежить турбота про несамостійних дітей та їх виховання. Особливих заходів охорони і допомоги має вживатися щодо всіх дітей і підлітків без будь-якої дискримінації за ознакою сімейного походження чи за іншою ознакою.
Відповідно до ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997, кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Основним законом, який визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров'я, освіту, соціальний захист та всебічний розвиток, встановлює основні засади державної політики у цій сфері, є Закон України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 №2402-ІІІ (Преамбула Закону).
У відповідності до ст. ст. 5, 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх компетенції, визначеної законом, забезпечують, зокрема, проведення державної політики у сфері охорони дитинства, розроблення і здійснення галузевих та регіональних програм поліпшення становища дітей, підтримки сімей з дітьми, вирішення інших питань у цій сфері; вирішення питань щодо забезпечення прав дітей, встановлення опіки і піклування, створення інших передбачених законодавством умов для виховання дітей, які внаслідок смерті батьків, позбавлення батьків батьківських прав, хвороби батьків чи з інших причин залишилися без батьківського піклування, а також для захисту особистих і майнових прав га інтересів дітей.
Згідно зі ст.25 цього Закону, діти, які внаслідок смерті батьків, позбавлення батьків батьківських прав, хвороби батьків чи з інших причин залишилися без батьківського піклування, мають право на особливий захист і допомогу з боку держави.
Статтями 52, 53 Конституції України передбачено, що утримання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, покладається на державу. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам.
Правові, організаційні, соціальні засади та гарантії державної підтримки дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, молоді із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, визначаються Законом України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» від 13.01.2005.
Згідно з визначеннями, наведеними в ст. 1 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», статус дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, - визначене відповідно до законодавства становище дитини, яке надає їй право на повне державне забезпечення і отримання передбачених законодавством пільг та яке підтверджується комплектом документів, що засвідчують обставини, через які дитина не має батьківського піклування.
З аналізу наведеної правової норми вбачається, що статус дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, надає таким особам право на отримання передбачених законодавством пільг.
Стаття 46 Конституції України закріплює право громадян на соціальний захист. Право на соціальний захист - це передбачені законодавством, гарантовані державою певні можливості людини отримати від держави, а також інших суб'єктів, які діють за уповноваженням або дозволом держави, на умовах і в порядку, передбаченому законодавством, а також договором, матеріальне забезпечення, матеріальну підтримку та соціальні послуги у разі настання соціальних ризиків.
Право на соціальний захист забезпечене певними юридичними обов'язками, які покладено на чітко визначених суб'єктів - відповідні державні органи праці та соціального захисту, соціальні фонди, соціальні служби тощо. Невиконання або неналежне виконання юридичного обов'язку тягне за собою заходи державного примусу. Право на соціальний захист може бути захищене в суді.
Одним із основних принципів державної політики в частині соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, згідно з ст.3 Закону, є захист прав і інтересів таких дітей, а також забезпечення соціально-правових гарантій.
Відповідно до ст.4 Закону, заходи соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа гарантуються, забезпечуються та охороняються державою та встановлюються на рівні, не меншому за встановлений прожитковий мінімум для осіб відповідного віку.
Таким чином, одноразова грошова допомога є соціальною гарантією державної підтримки дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.
Повноваження щодо виплати зазначеної допомоги державою делеговані навчальним закладам, у яких навчаються конкретні діти-сироти чи діти, позбавлені батьківського піклування.
Згідно з чч.1-3, ч.9 ст.8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», держава здійснює повне забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа. Допомога та утримання таких дітей не може бути нижчою за встановлені мінімальні стандарти, що забезпечують кожній дитині рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку на рівні, не нижчому за встановлений прожитковий мінімум для таких осіб. Право на повне державне забезпечення в навчальних закладах мають діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, віком до вісімнадцяти років та особи з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, при продовженні навчання до 23 років або до закінчення відповідних навчальних закладів.
Державні соціальні стандарти, нормативи споживання, нормативи забезпечення є однаковими для всіх дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа незалежно від форми їх влаштування та утримання.
Частиною 7 статті 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» передбачено, що випускники навчальних закладів із числа дітей-сиріт га дітей, позбавлених батьківського піклування, забезпечуються за рахунок навчального закладу або відповідної установи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, одягом і взуттям, а також одноразовою грошовою допомогою в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку.
Зазначеною нормою Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» врегульовано розмір одноразової грошової допомоги випускникам навчального закладу не залежно від подальшого працевлаштування або продовження навчання дитиною, а також незалежно від того, чи перебувала дитина на повному державному утриманні у навчальному закладі.
Відповідно до п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону,
Правилами ч.3 ст.4 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» державні соціальні стандарти і нормативи встановлюються, серед іншого, щодо мінімального стандарту разової державної фінансової допомоги при закінченні такими дітьми виховного, навчального закладу.
Оскільки Закон України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» не конкретизує, який саме навчальний заклад має закінчити дитина-сирота або дитина, позбавлена батьківського піклування, то, за змістом наведеної норми, право на отримання грошової допомоги мають усі випускники навчальних закладів (в т.ч. не інтернатного типу) з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.
Крім того, відповідно до чинного законодавства України дитиною є особа до 18 років (повнолітні).
Такий підхід для визначення віку, до досягнення якого особа має статус дитини, закріплено у Законах України «Про громадянство України», «Про охорону дитинства», «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», а також у Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Оскільки за змістом статті 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» грошова допомога виплачується лише випускникам навчальних закладів і лише з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування (особи до 18 років), і її виплата не передбачена для осіб із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування (особи віком від 18 до 23 років), то право на виплату спірної допомоги триває лише до досягнення особою 18-річного віку.
Тячівська ЗОШ І-ІІІ ступенів №2, відповідно п.4, п. 5 ч.1 ст. 1, ст.4 Закону України «Про повну загальну середню освіту» від 16.01.2020 № 463-ІХ є закладом загальної середньої освіти, який забезпечує здобування повної загальної середньої освіти за такими освітніми рівнями: початкова освіта - перший рівень повної загальної середньої освіти, здобувається протягом чотирьох років; базова середня освіта - другий рівень повної загальної середньої освіти, здобувається протягом п'яти років; профільна середня освіта - третій рівень повної загальної середньої освіти, здобувається протягом трьох років.
Відповідно до ч.2 ст.10 Закону України «Про повну загальну середню освіту», на кожному рівні повної загальної середньої освіти освітній процес організовується в безпечному освітньому середовищі та здійснюється з урахуванням вікових особливостей, фізичного, психічного та інтелектуального розвитку дітей, їхніх особливих освітніх потреб. Освітній процес організовується за такими циклами: перший цикл початкової освіти - адаптаційно-ігровий (1-2 роки навчання); другий цикл початкової освіти - основний (3-4 роки навчання); перший цикл базової середньої освіти - адаптаційний (5-6 роки навчання); другий цикл базової середньої освіти - базове предметне навчання (7-9 роки навчання); перший цикл профільної середньої освіти - профільно-адаптаційний (10 рік навчання); другий цикл профільної середньої освіти - профільний (11-12 роки навчання).
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який у червні 2022 року закінчив Тячівську ЗОШ І-ІІІ ступенів №2, на момент закінчення навчального закладу не досяг повноліття, у зв'язку з чим мав та має право на отримання передбаченої ч.1 ст.8 Закону одноразової грошової допомоги, виплату якої здійснює відповідач як орган, наділений бюджетними повноваженнями щодо розпорядження коштами.
Наведені положення підтвердженні постановою Верховного суду України від 05.06.2019 у справі № 158/1684/16а.
Відповідно до Положення про відділ освіти Тячівської міської ради, затвердженого рішенням 33 сесії 7 скликання Тячівської міської ради від 12.09.2019 №3814, відділ освіти Тячівської міської ради є виконавчим органом міської ради, створюється міською радою, підзвітний і підконтрольний міській раді, підпорядкований виконавчому комітету міської ради та міському голові, а з питань здійснення делегованих повноважень підконтрольний відповідним органам виконавчої влади. Відділ є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із зображенням Державного герба України і своїм найменуванням.
Завданнями відділу є реалізація державної політики та політики міської ради: створення рівних та доступних умови для здобуття громадянами дошкільної, повної загальної середньої га позашкільної освіти, забезпечує соціальний захист учасників навчально-виховного процесу; здійснення навчально-методичного керівництва, контролю за дотриманням стандартів освіти в дошкільних, загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладах; здійснення комплектування навчальних закладів педагогічними працівниками на конкурсній основі, в тому числі керівними кадрами; вдосконалення професійної кваліфікації педагогічних працівників, їх перепідготовки та атестації; здійснення контролю за організацією матеріально-технічного та фінансового забезпечення дошкільних, загальноосвітніх, позашкільних навчальних закладів та установ освіти (розділ 3 Положення).
Згідно з приписами вказаного Положення (п.4.36, 4.37,4.38), відповідно до покладених на нього завдань Відділ реалізує наступні функції: сприяє фінансовому забезпеченню існуючої мережі навчальних закладів; вносить пропозиції щодо обсягів бюджетного фінансування навчальних закладів та установ освіти, які перебувають у комунальній власності, аналізує їх використання; координує формування та використання закладами та установами освіти видатків загального та спеціального фондів міського бюджету, а також коштів, залучених закладами з інших джерел.
Отже, обов'язок щодо виплати одноразової грошової допомоги випускнику навчального закладу з числа дитини-сироти ОСОБА_1 покладено на відділ освіти Тячівської міської ради як розпорядника бюджетних коштів.
Крім того, обов'язок щодо виплати випускникам з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування одноразової грошової допомоги є безумовним та не залежить від наявності звернень про виплату грошової допомоги.
Оскільки одноразова грошова допомога є соціальною гарантією державної підтримки дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, обов'язок органів державної влади та місцевого самоврядування полягає у створенні у межах, визначених законом, повноважень, умов для комфортного та безпечного життя дитини, отримання освіти, соціального захисту, всебічного розвитку тощо, зокрема, й шляхом надання одноразової грошової допомоги.
Разом з тим, Тячівською окружною прокуратурою встановлено, що Службою у справах дітей Тячівської міської ради повноваження щодо захисту інтересів дитини-сироти ОСОБА_1 здійснюються неналежним чином (а.с. 44-45, 38).
Згідно з ч.1 ст. 1 Закону України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей» від 24.01.1995 №20/95-ВР, здійснення соціального захисту дітей і профілактики серед них правопорушень покладається в межах визначеної компетенції на центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері сім'ї та дітей, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері сім'ї та дітей, орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері сім'ї та дітей, відповідні структурні підрозділи обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних, адміністрацій, виконавчих органів міських і районних у містах рад.
Відповідно до ст. 12 Закону, ст. 4 Закону України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей» та п.3 «Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини», затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 24.09.2008 №866, на служби у справах дітей покладається безпосереднє ведення справ та координація діяльності стосовно дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.
Служба у справах дітей бере участь у здійсненні заходів щодо соціального захисту і захисту прав та інтересів дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, і несе відповідальність за їх дотримання, а також координує здійснення таких заходів, зокрема стосовно соціального захисту дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, осіб із їх числа. У разі необхідності служба має право представляти інтереси дітей в судах, у їх відносинах з підприємствами, установами та організаціями усіх форм власності.
На території міста Тячів вказані повноваження здійснює Служба у справах дітей Тячівської міської ради Закарпатської області.
Відповідно до Положення про службу у справах дітей Тячівської міської ради, затвердженого рішенням четвертої (позачергової) сесії восьмого скликання Тячівської міської ради від 28.01.2021 за № 258, Служба у справах дітей Тячівської міської ради є структурним підрозділом та виконавчим органом Тячівської міської ради.
Згідно з п.2.2. даного Положення, Служба відповідно до покладених на неї завдань, організовує розроблення і здійснення па території Тячівської міської ради заходів, спрямованих на поліпшення становища дітей; подає пропозиції до проектів регіональних програм, планів прогнозів у частині соціального захисту, забезпечення прав, свобод і законних інтересів дітей; веде облік дітей, які опинилися у складних життєвих обставинах, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, забезпечує у межах своїх повноважень здійснення контролю за додержанням законодавства щодо соціального захисту дітей.
Зокрема Службою справах дітей Тячівської міської ради після отримання інформації про порушення прав згаданої дитини щодо не отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої ст.8 Закону, заходи щодо захисту прав такого, у тому числі, в судовому порядку не вживались, що свідчить про порушення інтересів держави у сфері соціального захисту та охорони дитинства в частині забезпечення належного захисту гарантованих державою прав дітей, а також неналежний захист цих інтересів органом державної влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.
Варто зазначити, що обов'язок Служби щодо захисту інтересів дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, є безумовним та не залежить від наявності звернень про не виплату грошової допомоги.
Відповідно до ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно з положеннями ст.23 Закону України «Про прокуратуру», представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Інтереси держави закріплюються як нормами Основного Закону, так і нормами інших правових актів. У рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 №3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття «інтереси держави», висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій.
Свропейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на категорії справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Зокрема, у справі «Менчинська проти російської федерації» (заява №42454/02, п.35) ЄСПЛ висловив таку думку: «сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави».
З огляду на вищезазначене, подання Тячівською окружною прокуратурою Закарпатської області в інтересах держави, в особі Служби у справах дітей Тячівської міської ради вищезазначеного позову - має на меті захист «інтересів держави».
Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, у постановах Верховного Суду від 18.10.2018 у справі №822/3692/17, від 15.10.2019 у справі №810/3894/17 та від 05.11.2019 у справі №804/4585/18.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» встановлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком від 6 до 18 років (з 1 січня 2022 року) у розмірі 2618 грн.
Виходячи з вищенаведеної норми, дітині-сироті ОСОБА_1 мала бути нарахована та виплачена одноразова грошова допомога у розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідно віку, тобто у сумі не менше 15708 грн.
Аналогічна позиція викладена у постанові Вищого адміністративного Суду України від 27.10.2010 №К-16968/10.
У той же час, неналежне виконання відділом освіти Тячівської міської ради делегованих йому державою функцій суперечить принципам верховенства права, задоволення суспільної потреби у відновленні законності та, як наслідок, реалізації державних гарантій захисту прав і свобод дітей, у тому числі соціально вразливих категорій.
Бездіяльність відповідача полягає у не нарахуванні та невиплаті випускнику загальноосвітнього навчального закладу міста, а саме дитині-сироті ОСОБА_1 , одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом, у розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку, встановленого Законом Україну «Про Державний бюджет України на 2022 рік».
Згідно зі ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Визначивши людину як найвищу соціальну цінність Конституція України приєдналася до європейського і світового бачення цього питання, закріпила його загальнолюдське вирішення як обов'язкове для держави і для всіх інших учасників суспільних відносин.
Закріплені ст. 3 Конституції права і свободи людини, та їх гарантії визначають зміст і спрямованість функціонування держави.
Законом України «Про охорону дитинства» охорону дитинства в Україні визначено як стратегічний загальнонаціональний пріоритет.
Згідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ч.1, ч.2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, провівши правовий аналіз законодавчих норм, що регулюють спірні правовідносини крізь призму встановлених обставин даної адміністративної справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 262-265 КАС України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов Тячівської окружної прокуратури Закарпатської області (вул. Незалежності, буд.27, Тячів, Закарпатська область, 90500) в особі Служби у справах дітей Тячівської міської ради (вул. Шевченка, буд. 2, м. Тячів, Закарпатська область, 90500, код ЄДРПОУ 44113068) до Відділу освіти Тячівської міської ради (вул. Шевченка, буд. 2, м. Тячів, Закарпатська область, 90500, код ЄДРПОУ 40334947) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
2. Визнати протиправною бездіяльність відділу освіти Тячівської міської ради щодо ненарахування та невиплати дитині-сироті з числа випускників навчальних закладів міста Тячів - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який у 2022 році закінчив Тячівську ЗОШ І-ІІІ ступенів №2, одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 8 Законом України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування».
3. Зобов'язати відділ освіти Тячівської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 одноразову грошову допомогу, передбачену ст. 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», у розмірі шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» в сумі 15708,00 (п'ятнадцять тисяч сімсот вісім гривень) грн.
4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
СуддяМ.М. Луцович