ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 грудня 2022 року м. Ужгород№ 260/4498/22
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гаврилка С.Є., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -
ВСТАНОВИВ:
02 листопада 2022 року до Закарпатського окружного адміністративного суду звернулася з позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України ( АДРЕСА_2 , код ЄРДПОУ 07764551), яким просить суд: "1. Прийняти позовну заяву та розглянути її за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін; 2. Визнати бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо ненарахувння та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди; 3. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої ч. 2 ст. 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 24 календарних роки з врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 60% грошового забезпечення, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року № 889, з урахуванням раніше виплаченої суми одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби; 4. Встановити судовий контроль за виконанням судового рішення по адміністративній справі по позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_3 Міністерства оборони України про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії шляхом зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України подати у строк 30 (тридцять) днів з дня набрання судовим рішенням законної сили - звіт про виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду."
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2022 року даний позов було залишено без руху
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2022 року було прийнято дану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній адміністративній.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_4 та відповідно до витягу з наказ № 82 від 28 квітня 2017 року позивача визнано таким, що справу та посаду здав, виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення. Позивач зазначає, що одноразова грошова допомога по звільненню була нарахована та виплачена позивачу без врахування щомісячної додаткової грошової винагороди, та яка входила до складу отримуваного позивачем грошового забезпечення, і яку він отримував на момент звільнення з військової служби. Такі дії відповідача, щодо ненарахування та невиплати йому одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди позивач вважає протиправними, у зв'язку із чим, звернувся із даним позовом до суду.
Ухвалу про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження в даній адміністративній справі, а також адміністративний позов з додатками було надіслано відповідачу з використанням системи ЄСІТС та доставлено в його електронний кабінет 07 листопада 2022 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с. 28).
У встановлений судом строк відповідач відзив на позовну заяву не надав. Також такий відзив відсутній і на час ухвалення рішення суду.
Статтею 159 частиною 4 КАС України визначено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Відповідно до статті 162 частини 6 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
З огляду на те, що відповідачем у встановлений судом строк не надано суду відзив на позов та не повідомлено суд про причини за яких такий відзив не поданий, суд кваліфікує неподання відповідачем відзиву на позов, як визнання позову у повному обсязі.
Згідно зі статтею 262 частиною 5 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши подані сторонами докази, (заслухавши сторони та їх представників) всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_5 Міністерства оборони України, яка перебуває на фінансовому забезпеченні у Військовій частині НОМЕР_1 Міністерства оборони України та відповідно до витягу з наказу № 82 від 28 квітня 2017 року позивача визнано таким, що справу та посаду здав, виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення (а.с.а.с. 21, 22).
Відповідно до вищезазначеного витягу з наказу, позивачу виплачена грошова допомога при звільнені з військової служби у запас у розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за 24 календарних років. Окрім цього, відповідно до наказу Міністра оборони України від 15 листопада 2010 року № 595 (зі змінами) виплачена щомісячна додаткову грошову винагороду у розмірі 60 % місячного грошового забезпечення.
Позивач, вважаючи, що йому безпідставно під час обчислення розміру грошової допомоги при звільненні до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється одноразова грошова допомога при звільненні, не була включена щомісячна додаткова грошова винагорода, звернувся до відповідача з заявою, в якій просив здійснити перерахунок та доплату належної йому суми одноразової грошової допомоги при звільненні.
21 жовтня 2022 року листом № 85/55/849 відповідач надав відповідь щодо відсутності правових підстав для здійснення перерахунку та виплати позивачу одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 15 частиною 2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в розмірі 50% місячного грошового забезпечення з врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 60% грошового забезпечення (а.с. 9).
Вважаючи дії відповідача щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, без врахування щомісячної додаткової грошової винагороди позивач протиправними, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Визначаючись стосовно позовних вимог, суд виходив з наступного.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до статті 2 частини 1 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У статтті 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно вимог статті 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Визначення соціального захисту військовослужбовців міститься у статті 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", та означає діяльність (функція) держави, спрямовану на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 1-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Статтею 9 частиною 2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності (стаття 9 частина 4 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей").
За змістом статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова № 1294) грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством інфраструктури, Державною службою з надзвичайних ситуацій, Службою безпеки, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Державною пенітенціарною службою, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації (пункт 2 Постанови № 1294).
Пунктом 1 Постанови № 889 встановлено щомісячну додаткову грошову винагороду:
1) військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади у Військово-Морських Силах Збройних Сил та Морській охороні Державної прикордонної служби, посади наземних авіаційних спеціалістів, що забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил та Сухопутних військ Збройних Сил, посади у військових частинах і підрозділах високомобільних десантних військ та спеціального призначення Збройних Сил, і військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) льотного складу Збройних Сил, Національної гвардії та Державної прикордонної служби - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення;
2) військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби): з 1 квітня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 року - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.
Згідно із пунктом 2 Постанови № 889 граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Службою зовнішньої розвідки за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.
На виконання Постанови № 889, наказом Міністерства оборони України № 550 від 24.10.2016 року затверджено Інструкцію про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України (далі - Інструкція № 550).
Інструкція № 550 визначає порядок та умови виплати особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом (далі - військовослужбовці), які займають посади в органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах і військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів, установах та організаціях Збройних Сил України, щомісячної додаткової грошової винагороди.
Згідно із пунктом 3 Інструкції № 550 до місячного грошового забезпечення, з якого визначається винагорода, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою (посадою, до тимчасового виконання обов'язків за якою він допущений).
Пункт 3 Інструкції № 550 містить перелік складових грошового забезпечення, з якого має обраховуватися і виплачуватися винагорода, та який за обсягом є меншим за перелік складових грошового забезпечення, встановлений статтею 9 частино 2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Пунктом 5 Інструкції № 550 визначено, що винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби одночасно з виплатою грошового забезпечення на підставі наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації); командирам (начальникам) військових частин (установ, організацій) - на підставі наказів вищих командирів (начальників).
Пунктом 8 Інструкції № 550 встановлено, що винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Розміри винагороди встановлюються наказами Міністерства оборони України (начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони України) з урахуванням конкретної військової частини, займаної посади та особливостей умов проходження служби у межах видатків на грошове забезпечення, передбачених для Міністерства оборони України (Головного управління розвідки Міністерства оборони України) у державному бюджеті України на відповідний рік (пункт 9 Інструкції № 550).
Відповідно до положень пункту 10 Інструкції № 550 командир (начальник) військової частини (установи, організації) має право зменшувати розміри винагороди за наявності обставин, передбачених у цьому пункті.
Аналогічні норми містилися і в наказі Міністерства оборони України від 15.11.2010 року № 595 "Про затвердження Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України", що був чинним до 16.12.2016 року, тобто до затвердження Інструкції № 550 (далі - Інструкція № 595).
Відповідно до пукнкту 38.6. наказу Міністерства оборони України від 11.06.2008 року № 260 "Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам" (далі - Інструкція № 260) військовослужбовцям, які звільняються з підстав, зазначених у пунктах 38.1 та 38.2 цієї Інструкції, до їх місячного грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога, включаються, зокрема, звільненим з посад, на які вони були призначені, - оклад за штатною посадою, оклад за військовим званням і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення).
Відповідно до пункту 38.1. Інструкції № 260 особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Системний аналіз наведених норм доводить, що при визначені розміру грошового забезпечення застосуванню підлягає саме Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", а не підзаконні акти, які звужують поняття грошового забезпечення та суперечать вимогам зазначеного Закону. Таким чином, згідно положень Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення, тобто до грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункової величини, не включаються щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.
З матеріалів справи вбачається, що виплата позивачеві додаткової грошової винагороди, що передбачена Постановою № 889, мала постійний характер, нараховувалася та виплачувалася щомісяця, що не заперечувалося та не спростовувалося відповідачем. Відтак, на переконання суду, підстав вважати таку винагороду одноразовим та нерегулярним видом грошового забезпечення відсутні.
Аналогічного висновку дійшов й Верховний Суд у постанові від 09.07.2020 року у справі № 826/2807/18 та Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.02.2019 року у справі № 522/2738/17.
Суд критично оцінює посилання відповідача на положення Інструкції № 595, за змістом яких винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення, адже, застосовуючи вищезазначену Інструкцію, відповідач не врахував пріоритетності законів над підзаконними актами та дискреції держави щодо визначення порядку та розміру гарантій особам, які проходять військову службу.
Крім того, встановлення підзаконним нормативно правовим актом порядку та умов виплати щомісячної додаткової грошової винагороди не може звужувати чи заперечувати права на отримання такої винагороди, встановленого актом вищої юридичної сили.
Ієрархічні колізії нормативно-правових актів долаються шляхом застосування норми, яка закріплена в нормативно-правовому акті, що має вищу юридичну силу.
Враховуючи правове регулювання спірних правовідносин, застосуванню підлягають норми Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови № 889, а не Інструкцій № 595 та 550.
Відтак, щомісячна додаткова грошова винагорода входить до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого обчислюється одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби.
Вказані висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2021 року у справі №825/997/17.
Таким чином, відповідач протиправно не включив до складу грошового забезпечення, з якого нараховано позивачеві одноразову грошову допомогу при звільненні, щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену Постановою № 889. Відтак, позовні вимоги в частині визнання протиправними дій відповідача щодо нарахування та виплати позивачеві грошової допомоги при звільненні, передбаченої статтею 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, передбаченої Постановою № 889 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачеві грошову допомогу при звільнення з включенням до грошового забезпечення 60% щомісячної грошової винагороди, яка встановлена військовослужбовцям Збройних Сил України Постановою № 889 з урахуванням виплачених сум, суд зазначає наступне.
У відповідності до статті 245 частини 2 пункту 10 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
За таких обставин, суд вважає, що належним способом захисту для відновлення порушених прав та інтересів позивача зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачеві грошову допомогу при звільнення з включенням до грошового забезпечення 60% щомісячної грошової винагороди, яка встановлена військовослужбовцям Збройних Сил України Постановою № 889 з урахуванням виплачених сум.
Згідно із статтею 9 частиною 1 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до статті 77 частин 1, 2 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову у повному обсязі.
У відповідності до статті 382 частини 1 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
З аналізу викладених норм вбачається, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду та вирішується на його розсуд.
Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов'язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання рішення суду, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.
При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.
Приймаючи до уваги обставини даної справи, суд не вважає за необхідне зобов'язувати суб'єкта владних повноважень подавати звіт про виконання даного судового рішення, оскільки позивачем не наведено достатніх підстав та не надано належних доказів, які б свідчили про те, що відповідач може ухилятися від виконання рішення суду, яке, після набрання ним законної сили, є обов'язковим до виконання.
Керуючись 242-246 КАС України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України ( АДРЕСА_2 , код ЄРДПОУ 07764551) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо ненарахувння та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 15 частиною 2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 24 календарних роки з врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 60% грошового забезпечення, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року № 889, з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
СуддяС.Є. Гаврилко