Україна
Донецький окружний адміністративний суд
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 грудня 2022 року Справа№200/2884/22
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Череповського Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
16.02.2022 року ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Військової частини НОМЕР_2 (далі - Відповідач) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, в якому просив суд:
визнати протиправною бездіяльність відповідача Військової частини НОМЕР_2 код ЄДРПОУ НОМЕР_3 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 15.05.2017 року по 02.07.2019 року та з 15.02.2020 року по 14.08.2021 року, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 14.08.2021 року, грошової компенсації за роботу у вихідні, святкові та не робочі дні під час виконання завдань у зоні проведення АТО-ООС у Донецькій та Луганській областей в період проходження військової служби з 02.07.2016 року по 02.07.2019 року та в період з 15.02.2020 року по 14.08.2021 року, індексації грошового забезпечення за період з 02.07.2016 року по 02.07.2019 року та в період з 15.02.2020 року по 14.08.2021 року та грошової компенсації за недоотримане під час проходження служби речове майно, а також визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненадання довідки про нараховану суму індексації грошового забезпечення за період з 02.07.2016 року по 02.07.2019 року та в період з 15.02.2020 року по 14.08.2021 року, довідки про розмір грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, та довідки про розмір грошової компенсації за роботу у вихідні, святкові та не робочі дні під час виконання завдань у зоні проведення АТО - ООС у Донецькій та Луганській областей, довідки про розмір грошової компенсації за недоотримане під час проходження служби речове майно;
зобов'язання відповідача Військової частини НОМЕР_2 код ЄДРПОУ НОМЕР_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 15.05.2017 року по 02.07.2019 року та з 15.02.2020 року по 14.08.2021 року, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 14.08.2021 року;
зобов'язання відповідача Військової частини НОМЕР_2 код ЄДРПОУ НОМЕР_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , грошову компенсацію за роботу у вихідні, святкові та не робочі дні під час виконання завдань у зоні проведення АТО-ООС у Донецькій та Луганській областей в період проходження військової служби з 02.07.2016 року по 02.07.2019 року та в період з 15.02.2020 року по 14.08.2021 року;
зобов'язання відповідача Військової частини НОМЕР_2 код ЄДРПОУ НОМЕР_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , індексацію грошового забезпечення за період з 02.07.2016 року по 02.07.2019 року та в період з 15.02.2020 року по 14.08.2021 року;
зобов'язання відповідача Військової частини НОМЕР_2 код ЄДРПОУ НОМЕР_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , грошову компенсацію за недоотримане під час проходження служби речове майно;
зобов'язання відповідача надати до суду довідки про нараховану суму індексації грошового забезпечення за період з 02.07.2016 року по 02.07.2019 року та в період з 15.02.2020 року по 14.08.2021 року, довідки про розмір грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 15.05.2017 року по 02.07.2019 року та з 15.02.2020 року по 14.08.2021 року, довідки про розмір грошової компенсації за роботу у вихідні, святкові та не робочі дні під час виконання завдань у зоні проведення АТО - ООС у Донецькій та Луганській областей за період з 02.07.2016 року по 02.07.2019 року та в період з 15.02.2020 року по 14.08.2021 року, довідки про розмір грошової компенсації за недоотримане під час проходження служби речове майно.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що він проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 з 02.07.2016 року по 02.07.2019 року, наказом командира від 02.07.2019 року його було виключено зі списків особового складу, усіх видів грошового забезпечення з 02.07.2019 року, в період з 15.02.2020 року по 14.08.2021 року, наказом командира від 13.08.2021 року його було виключено зі списків особового складу, усіх видів грошового забезпечення з 14.08.2021 року.
В день виключення зі списків йому не було виплачено: грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, за період з 15.05.2017 року по 02.07.2019 року та з 15.02.2020 року по 14.08.2021 року, виходячи із грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 14.08.2021 року; грошову компенсацію за недоотримане під час проходження служби речове майно; грошову компенсацію за роботу у вихідні, святкові та не робочі дні під час виконання завдань в зоні проведення АТО-ООС у Донецькій та Луганській області в період проходження служби; індексації грошового забезпечення за період перебування у трудових відносинах з 02.07.2016 року по 02.07.2019 року та в період з 15.02.2020 року по 14.08.2021 року. Вважає таку бездіяльність протиправною та такою, що порушує його права.
Ухвалою суду від 21.02.2022 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні без повідомлення сторін).
Відповідач через відділ діловодства та документообігу суду надав відзив на адміністративний позов, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Свою позицію обґрунтував тим, що позивач за час виконання завдань і також у вихідні, святкові та не робочі дні отримував винагороду за участь у воєнних конфліктах, в заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації чи в антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду відповідно до Інструкції про розміри і порядок виплати винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту за безпосередню участь у воєнних конфліктах, в заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації чи в антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 10.02.2016 року №67. Відповідно до п.2 Наказу №67 винагорода виплачується пропорційно часу участі у воєнних конфліктах, в заходах ЗНБО чи в АТО, інших заходах в умовах особливого періоду, який обраховується з дня фактичного початку участі військовослужбовців у цих заходах до дня завершення такої участі, про що зазначається у відповідних наказах командирів.
Щодо виплати компенсації додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, зазначив, що грошова компенсація як соціальна гарантія може бути виплачена у разі наявності відповідного права на відпустки. Тому при звільненні з військової служби грошова компенсація за ненадані під час дії особливого періоду дні додаткових і соціальних відпусток не виплачується. Також необхідно звернути увагу суду на те, що позивач за 2021 рік компенсацію отримав в повному обсязі в сумі 5192,87 грн., що підтверджується краткою особового рахунку позивача за 2021 рік, а в період з 02.07.2019 по 15.02.2020 позивач військову службу у військовій частині НОМЕР_2 не проходив і йому потрібно надати підтверджуючі документи, що в цей період він не скористався своїм правом на використання даної відпустки та не отримав дану компенсацію за 2019, 2020 рік в інших закладах, підприємствах (організаціях) роботи (служби).
Щодо невиплати компенсації за речове майно зазначив, що відповідно до абз.6 п.4 Інструкції від 29.04.2016 року №232 (яка діяла на момент спірних відносин) встановлено, що особам офіцерського, сержантського, старшинського та рядового складу, які проходили військову службу за контрактом, нарахування заборгованості здійснюється під час звільнення в запас або у відставку військовослужбовців, які були прийняті на військову службу за контрактом із запасу, нараховується заборгованість за наявності календарної вислуги більш ніж 5 років, пропорційно часу, який минув з дня настання права а отримання речового майна, що не було отримане під час проходження служби в повному обсязі. Позивачу встановлено календарну вислугу років - 04 роки 06 місяців. Тобто, враховуючи той факт, що позивач був призваний на військову службу в ЗСУ із запасу та йому було встановлено на день виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 календарну вислугу років - 04 роки 06 місяців, на думку представника відповідача, позивач не набув права на нарахування компенсації за неотримане речове майно, так і відповідно компенсації.
Щодо виплати індексації грошового забезпечення, зазначив, що правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі - Порядок № 1078). Пункт 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі - Постанова № 1013) визначено, що міністрам, керівникам інших центральних органів виконавчої влади, головам обласних, Київської міської державних адміністрацій та інших державних органів у межах передбачених коштів державного бюджету, місцевих бюджетів та власних коштів вжити заходів для підвищення з 1 грудня 2015 року розмірів посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати), перегляду розмірів надбавок, доплат, премій, спрямувавши на зазначені цілі всі виплати, пов'язані з сумою індексації, яка склалась у грудні 2015 року, з тим, щоб розмір підвищення всіх складових заробітної плати у сумарному виразі для кожного працівника у грудні 2015 року перевищив суму індексації, яку йому повинні були виплатити у грудні 2015 року. Для проведення подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 року відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078. Отже, Постановою № 1013 Урядом фактично визначено підвищення з грудня 2015 року грошових доходів населення задіяного в бюджетній сфері з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом (сума підвищення доходу повинна перевищити суму індексації за грудень 2015 року), з тією метою, щоб з січня 2016 року розпочати знову обчислювати індекс споживчих цін для проведення індексації. Таким чином, відповідно до наведеного та згідно вимог Постанови № 1013 і Порядку № 1078 грудень 2015 року є місяцем підвищення грошових доходів населення (грошового забезпечення військовослужбовців) випереджаючим шляхом з урахуванням прогнозного рівня інфляції. Відповідно, для проведення подальшої індексації доходів, обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 відповідно до Порядку № 1078.
Відповідно статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
За приписами частини 5 статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Разом з цим, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022 № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Станом на час розгляду справи воєнний стан триває. Донецький окружний адміністративний суд продовжує свою роботу у дистанційному режимі.
Відповідно до ст. 12-2 Закону України Про правовий режим воєнного стану від 12.05.2015 № 389-VIII, в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.
Рішенням Ради суддів України від 24.02.2022 №9, з урахуванням положень статті 3 Конституції України про те, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю рекомендовано зборам суддів, головам судів, суддям судів України у випадку загрози життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.
Згідно п. 4 Рекомендацій Ради суддів України, опублікованих 02.03.2022, щодо роботи судів в умовах воєнного стану, судам України рекомендовано усіх доступних працівників, по можливості, перевести на дистанційну роботу.
Місцезнаходження Донецького окружного адміністративного суду визначено м.Слов'янськ Донецької області.
У зв'язку з активізацією проведення бойових дій на території Донецької області та прилеглих областей, виникнення загрози безпеці, здоров'ю та життю людей, головою Донецького окружного адміністративного суду 26.02.2022 прийнято наказ №14/І-г Про запровадження особливого режиму роботи Донецького окружного адміністративного суду у вигляді дистанційної роботи. Наказом запроваджено особливий режим роботи з 26.02.2022 до закінчення воєнного стану, і до дня відновлення роботи суду у звичайному режимі. Позивач з відповідним рапортом не звертався.
З огляду на викладене, у встановлений КАС України строк рішення по справі з об'єктивних причин не було прийнято, справу розглянуто у розумний строк після виникнення можливості для цього.
Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, судом встановлено наступне.
Позивач, ОСОБА_1 01 ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_4 .
Позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_5 від 15.05.2017 року.
Позивачем 02.07.2016 року було підписано контракт строком на 3 роки, відповідно до якого останній проходив військову службу в військовій частині польова пошта НОМЕР_6 .
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 02.07.2019 року №189 старшого солдата ОСОБА_1 з 02.07.2019 року виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, а з продовольчого забезпечення з 03.07.2019 року. Вислуга років у ЗСУ становить: календарна - 03 роки 00 місяців 01 день.
Позивачем 15.02.2020 року, 15.08.2020 року, 15.02.2021 року було підписано контракти строком на 6 місяців кожний, відповідно до яких останній проходив військову службу в військовій частині НОМЕР_2 .
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 13.08.2021 року №189 старшого солдата ОСОБА_1 з 14.08.2021 року виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, а з продовольчого забезпечення з 15.08.2021 року. Вислуга років у ЗСУ становить: календарна - 04 роки 06 місяців 00 днів, пільгова - 04 роки 03 місяці 26 днів, загальна - 08 років 09 місяців 26 днів.
В період з 03.09.2016 року по 17.09.2016 року, з 25.10.2016 року по 10.12.2016 року, з 26.12.2016 року по 09.03.2017 року, з 15.03.2017 року по 22.03.2017 року, з 31.03.2017 року по 05.04.2017 року, з 20.10.2017 року по 03.11.2017 року, з 03.11.2017 року по 14.01.2018 року, з 23.01.2018 року по 15.03.2018 року, з 25.03.2018 року по 30.04.2018 року позивач приймав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення АТО, що підтверджується довідкою від 03.07.2019 року №1120.
В період з 30.04.2018 року по 06.06.2018 року, з 17.12.2018 року по 15.02.2019 року, з 26.02.2019 року по 02.07.2019 року, з 20.03.2020 року по 23.11.2020 року позивач приймав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпечення їх здійснення, що підтверджується довідкою від 03.07.2019 року №1119 та довідки №б/н від 2021 року.
19.10.2021 року позивач звертався до командира військової частини НОМЕР_2 щодо виплати недоотриманих сум при звільненні.
Відповідно до розрахунку виплаченої індексації, Позивачу в період з 02.07.2016 року по 30.11.2018 року включно індексація грошового забезпечення не виплачувалась, в період з 01.12.2018 року по 02.07.2019 року та з 01.03.2020 року по 13.08.2021 року індексація грошового забезпечення була виплачена, що також підтверджується картками особового рахунку за 2019, 2020, 2021 роки.
Відповідно до картки особового рахунку за 2021 рік Позивачу було виплачено компенсацію за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій за 2021 рік у розмірі 5192,87 грн,, що також підтверджується витягом з наказу від 13.08.2021 року №189.
Відповідно до довідки-розрахунку №7 за речове майно яке належить до видачі Позивачу згідно встановлених норм при звільненні з лав ЗСУ, сума речового майна складає - 21070,91 грн.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
За правилами ч. 1 ст. 2 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Відповідно до ст. 1-2, ч. 2-3 ст. 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Згідно з п. 12 ст. 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, учасникам бойових дій надаються такі пільги, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.
Спірні правовідносини виникли у зв'язку з невикористанням позивачем, який є учасником бойових дій, додаткової відпустки за період з 26.07.2017 року по 11.11.2019 року.
Відповідно до ст. 4, ст. 16-2 Закону України “Про відпустки” передбачені такі види щорічних відпусток: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.
Учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, особам, реабілітованим відповідно до Закону України “Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років”, із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув'язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка зі збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.
Згідно з п. 8, абз. 3 п. 14, п. 17, п. 18, п. 19 ст. 10-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України “Про відпустки”. Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.
У разі якщо Законом України “Про відпустки” або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення.
У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
В особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів.
В особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин зі збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець.
Надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв'язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв'язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.
При цьому, визначення поняття особливого періоду наведене у Законах України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” та “Про оборону України”.
Так, відповідно до ст. 1 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Стаття 1 Закону України “Про оборону України” визначає особливий період, як період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи моменту введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний стан і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Крім того, в ст. 1 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” надано визначення мобілізації та демобілізації. Мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано; демобілізація - комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати мирного часу.
В постанові Великої плати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року по справі № 620/4218/18 (Пз/9901/4/19) зазначено, що в особливий період з моменту оголошення мобілізації припиняється надання військовослужбовцям інших видів відпусток, в тому числі додаткової соціальної відпуски, однак Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” не встановлено припинення виплати компенсації за невикористані частини додаткової соціальної відпустки, право на яку позивач набув за період проходження ним військової служби (пункт 31 постанови).
У разі невикористання додаткової соціальної відпуски протягом календарного року, в якому у особи виникає право на таку відпустку, додаткова соціальна відпустка переноситься на інший період, тобто особа не втрачає самого права на надану їй чинним законодавством України соціальну гарантію, яке може бути реалізовано в один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати невизначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.
Таким чином, припинення надання військовослужбовцям додаткових відпусток (відповідно до пункту 19 статті 10-1 Закону 2011-ХІІ у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті) є тимчасовим обмеженням способу реалізації права на використання додаткової відпустки безпосередньо. Між тим, обмеження щодо одного з двох способів реалізації такого права не впливає на суть цього права, яке гарантується пунктом 12 статті 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, п. 8 ст. 10-1 Закону України від 20 грудня 1991 року 1991 року № 2011-ХІІ “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, ст. 16-2 Закону України від 05 листопада 1996 року № 504/96-ВР “Про відпустки”.
Крім того, відповідно до п. 3 розділу XXXI “Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам”, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197, у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки (пункт 32-33 постанови Великої плати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року по справі № 620/4218/18).
Таким чином, у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону № 504/96-ВР та пунктом 12 частини першої статті 12 Закону № 3551-ХІІ (пункт 34 постанови Великої плати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року по справі № 620/4218/18).
Відповідно до ч. 3 ст. 291 КАС України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Судом встановлено, що позивач є учасником бойових дій з 15.05.2017 року та наказом від 02.07.2019 року звільнений з військової служби у запас, додаткова відпустка із збереженням заробітної плати за час проходження військової служби останньому не надавалася
У матеріалах справи відсутні відомості про виплату при звільненні позивача компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки. Докази виплати такої компенсації відповідачем до суду не подано.
У зв'язку із вищевикладеним, суд приходить до висновку, що на час прийняття наказу про звільнення позивача з військової служби протиправно не було проведено з ним усіх необхідних розрахунків в частині нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини 1 статті 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” за 2017, 2018, 2019 роки, тому, враховуючи допущення відповідачем протиправної бездіяльності в частині не нарахування та не виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 15.05.2017 року по 02.07.2019 року, виходячи із грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 02.07.2019 року є всі підстави для зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 15.05.2017 року по 02.07.2019 року, виходячи із грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 02.07.2019 року.
З приводу не виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 15.02.2020 року по 14.08.2021 року, суд зазначає, що відповідно до картки особового рахунку за 2021 рік Позивачу було виплачено компенсацію за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій за 2021 рік у розмірі 5192,87 грн,, що також підтверджується витягом з наказу від 13.08.2021 року №189.
У матеріалах справи відсутні відомості про виплату при звільненні позивача компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за 2020 рік. Докази виплати такої компенсації відповідачем до суду не подано.
У зв'язку із вищевикладеним, суд приходить до висновку, що на час прийняття наказів про звільнення позивача з військової служби протиправно не було проведено з ним усіх необхідних розрахунків в частині нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини 1 статті 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” за 2017, 2018, 2019, 2020 роки, тому, є всі підстави для зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 15.05.2017 року по 02.07.2019 року, виходячи із грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 02.07.2019 року та за 2021 рік, виходячи із грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 14.08.2021 року.
Позовні вимоги щодо виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2021 рік задоволенню не підлягають.
Щодо позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності в частині не нарахування та не виплати грошової компенсації за роботу у вихідні, святкові та не робочі дні під час виконання завдань у зоні проведення АТО-ООС у Донецькій та Луганській області в період проходження військової служби з 02.07.2016 року по 02.07.2019 року та в період з 15.02.2020 року по 14.08.2021 року, зобов'язання нарахувати та виплатити грошову компенсацію за роботу у вихідні, святкові та не робочі дні під час виконання завдань у зоні проведення АТО-ООС у Донецькій та Луганській області в період проходження військової служби з 02.07.2016 року по 02.07.2019 року та в період з 15.02.2020 року по 14.08.2021 року, суд зазначає наступне.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначені Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженим Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV (далі - Статут ЗСУ).
Згідно ч. 2,3 статті 199 Статуту ЗСУ для військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби, курсантів (слухачів) військових навчальних закладів, навчальних центрів, військових частин) встановлюється п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями. Для військовослужбовців строкової військової служби і курсантів (слухачів) військових навчальних закладів, навчальних центрів, військових частин встановлюється шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем. Тривалість робочого тижня встановлюється законом.
Військові навчання, походи кораблів, бойові стрільби та бойове чергування, несення служби у добовому наряді здійснюються у будь-які дні тижня без обмеження загальної тривалості службового часу.
Відповідно до статті 203 Статуту ЗСУ вихідні, святкові та неробочі дні є днями відпочинку для всього особового складу, крім військовослужбовців, залучених до виконання службових обов'язків. Ці дні згідно з планами, а також вільний від занять час відводяться для відпочинку, проведення культурологічної роботи, спортивних заходів та ігр.
Офіцерам, військовослужбовцям військової служби за контрактом, які виконували службові обов'язки у вихідні, святкові та неробочі дні, відповідний час для відпочинку надається командиром (начальником), як правило, протягом наступного тижня.
Інструкцією про організацію у Збройних Силах України соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та членів їхніх сімей, працівників Збройних Сил України, затвердженою наказом Міністерства оборони України від 19.01.2016 № 27 (далі - Інструкція) визначено порядок організації у Збройних Силах України (далі - ЗСУ) роботи щодо реалізації державної політики з питань здійснення соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та членів їхніх сімей (далі - військовослужбовці та члени їхніх сімей), працівників Збройних Сил України (далі - працівники), а також створення сприятливих матеріально-побутових та соціально-правових умов для реалізації військовослужбовцями їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни.
Згідно з положеннями пункту 3 розділу II Інструкції в умовах особливого періоду на військові частини додатково покладаються завдання, серед яких, надання військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та курсантів (слухачів) вищих військових навчальних закладів, які виконували службові обов'язки у вихідні, святкові та неробочі дні поза пунктами постійної дислокації військової частини, відповідного часу (іншого дня) для відпочинку, у тому числі з можливістю виїзду до місця проживання сім'ї.
Системний аналіз вказаних приписів законодавства дає суду підстави вважати, що військовослужбовцям, які виконують службові обов'язки у вихідні, святкові та неробочі дні у межах пункту дислокації військової частини, відповідний час для відпочинку надається командиром (начальником), як правило, протягом наступного тижня, а у випадку виконання ним службових обов'язків у вихідні, святкові та неробочі дні поза пунктами постійної дислокації військової частини, військовослужбовцю надається відповідний час (інший день) для відпочинку, у тому числі з можливістю виїзду до місця проживання сім'ї.
При цьому, наведеними нормами не передбачено виплату військовослужбовцям грошової компенсації за невикористані вихідні, святкові та не робочі дні, у які той чи інший військовослужбовець виконував обов'язки військової служби.
Вказане твердження узгоджується з приписами п. 7 розділу І Порядку № 260, згідно якого за службу понад установлений службовий час, у дні відпочинку, святкові, вихідні та неробочі дні грошове забезпечення військовослужбовцям додатково не виплачується.
Норми Кодексу законів про працю України на спірні правовідносини не розповсюджуються, оскільки питання оплати праці врегульоване спеціальними нормами, які не передбачають компенсації за виконання військових обов'язків понад встановлений службовий час. Норми Кодексу законів про працю могли б бути застосовані, як субсидіарні, в разі не врегулювання спірного питання спеціальними нормами.
Розділом XXXI Порядку № 260 визначено складові сум грошового забезпечення, яке виплачується військовослужбовцю у разі його звільнення з військової служби, і вказаними нормами також не передбачено виплату військовослужбовцю компенсації невикористаних днів відпочинку за службу понад установлений службовий час, у дні відпочинку, святкові, вихідні та неробочі дні.
З огляду на викладене, позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності щодо не нарахування та не виплати грошової компенсації за роботу у вихідні, святкові та не робочі дні під час виконання завдань у зоні проведення АТО-ООС у Донецькій та Луганській області в період проходження військової служби з 02.07.2016 року по 02.07.2019 року та в період з 15.02.2020 року по 14.08.2021 року, зобов'язання нарахувати та виплатити грошову компенсацію за роботу у вихідні, святкові та не робочі дні під час виконання завдань у зоні проведення АТО-ООС у Донецькій та Луганській області в період проходження військової служби з 02.07.2016 року по 02.07.2019 року та в період з 15.02.2020 року по 14.08.2021 року є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог в частині визнання протиправної бездіяльності в частині ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 02.07.2016 року по 02.07.2019 року та в період з 15.02.2020 року по 14.08.2021 року, зобов'язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 02.07.2016 року по 02.07.2019 року та в період з 15.02.2020 року по 14.08.2021 року, суд зазначає наступне.
Згідно зі ст. 2 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” № 1282-ХІІ (далі - Закон № 1282-ХІІ) індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Відповідно до ст. 3 цього Закону індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (ст. 4 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення”). Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
Відповідно до ст. 5 Закону № 1282-ХІІ підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Відповідно до ст.6 Закону № 1282-ХІІ у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок №1078).
Згідно із пунктом 1-1 Порядку № 1078 обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 №491-IV “Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення”. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Пунктом 4 Порядку №1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.
Суд зазначає, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Положеннями Закону № 1282-XII та Порядку № 1078 визначено джерело коштів на проведення індексації.
Реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
В рішенні Конституційного суду України № N 7-рп/2004 від 17.03.2004 по справі № 1-13/2004 зазначено, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України (254к/96-ВР) виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України (254к/96-ВР) перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (Рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 N 8-рп/99 (v008p710-99) у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 N 5-рп/2002 (v005p710-02) у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій). Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба в Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (Рішення Конституційного Суду України від 20.03.2002 N 5-рп/2002 (v005p710-02) у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
Така позиція суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 19 липня 2019 року у справі № 240/4911/18, від 20 листопада 2019 року у справі № 620/1892/19, від 21 листопада 2019 року у справі № 815/5547/17, від 05 лютого 2020 року по справі № 825/565/17.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що ненарахування та невиплата позивачу індексації грошового забезпечення у період служби у Військовій частині НОМЕР_2 свідчить про порушення відповідачем вимог Закону від № 1282-XII та Порядку № 1078.
Отже суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період саме з 02.07.2016 року по 30.11.2018 року, зобов'язання нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 02.07.2016 року по 30.11.2018 року.
Позовні вимоги щодо здійснення індексації грошового забезпечення у період з 01.12.2018 року по 02.07.2019 року та за період з 15.02.2021 року по 14.08.2021 року (день виключення позивача зі списків Військової частини НОМЕР_2 ) не підлягають задоволенню, оскільки в зазначений період позивачу виплачувалась індексація грошового забезпечення, що підтверджується картками особового рахунку за 2019, 2020, 2021 роки та розрахунком виплаченої індексації.
Щодо позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності щодо не нарахування та не виплати грошової компенсації за недоотримане під час проходження військової служби речового майна, зобов'язання нарахувати та виплатити грошову компенсацію за недоотримане під час проходження служби речове майно, суд зазначає наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 року № 178 затверджено Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі Порядок № 178).
Відповідно до п. 2 Порядку № 178 виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу. Дія цього Порядку не поширюється на військовослужбовців строкової військової служби, курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети, кафедри, відділення військової підготовки.
Згідно п. 3 Порядку № 178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.
Відповідно до п. 4, 5 Порядку № 178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.
Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.
Порядок виплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно врегульовано Наказом Міністерства оборони України 29.04.2016 року № 232, яким затверджена інструкція “Про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період” (далі Інструкція).
Відповідно до п. 4 розділу 3 Інструкції, під час звільнення в запас або у відставку військовослужбовців, які були прийняті на військову службу за контрактом із запасу, нараховується заборгованість за наявності календарної вислуги більше ніж 5 років, пропорційно часу, який минув з настання права на отримання речового майна, що не було отримане під час проходження служби в повному обсязі.
Пунктом 4 розділу ІІІ Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 29 квітня 2016 року № 232 (далі - Інструкція № 232), встановлено, що військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна. Порядок виплати грошової компенсації здійснюється відповідно до вимог Порядку № 178. Грошова компенсація замість речового майна, що підлягає видачі, виплачується на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, форма якої наведена у додатку до Порядку № 178, яка видається речовою службою військової частини, виходячи із заготівельної вартості цих предметів.
Відповідно до пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.
Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
З аналізу наведених норм слідує, що у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем проходження військової служби.
Крім того, відповідно до вищенаведених положень Інструкції, необхідною умовою для виплати такого виду грошової допомоги є календарна вислуга років більше ніж 5 років.
На час звільнення позивача з військової служби, він мав календарну вислугу років 04 роки 06 місяців 00 днів, що підтверджується матеріалами справи.
Таким чином, на момент звільнення позивач не мав календарної вислуги більше ніж 5 років, а отже не набув права на отримання грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.
Аналогічна позиція викладена у постанові Першого апеляційного адміністративного суду від 07.06.2021 року по справі №200/11538/20-а.
З огляду на викладене вище, позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності щодо не нарахування та не виплати грошової компенсації за недоотримане під час проходження військової служби речового майна, зобов'язання нарахувати та виплатити грошову компенсацію за недоотримане під час проходження служби речове майно є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Що стосується позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо ненадання довідки про нараховану суму індексації грошового забезпечення, довідки про розмір грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, суд зазначає, що дані позовні вимоги є передчасними, оскільки рішення суду у даній справі не набуло законної сили. Індексація грошового забезпечення за спірний період та грошова компенсація за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій не нарахована на виконання рішення суду.
Позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненадання позивачу довідки про розмір грошової компенсації за роботу у вихідні, святкові та не робочі дні під час виконання завдань у зоні проведення АТО - ООС у Донецькій та Луганській областей, довідки про розмір грошової компенсації за недоотримане під час проходження служби речове майно не підлягають задоволенню, оскільки є похідними від позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та не виплати грошової компенсації за роботу у вихідні, святкові та не робочі дні під час виконання завдань у зоні проведення АТО - ООС у Донецькій та Луганській області в період проходження військової служби, зобов'язання нарахувати та виплатити грошову компенсацію за роботу у вихідні, святкові та не робочі дні під час виконання завдань у зоні проведення АТО - ООС у Донецькій та Луганській області в період проходження військової служби, визнання протиправною бездіяльності щодо не нарахування та не виплати грошової компенсації за недоотримане під час проходження військової служби речового майна, зобов'язання нарахувати та виплатити грошову компенсацію за недоотримане під час проходження служби речове майно та пов'язані з набранням законної сили судовим рішенням по даній справі.
Згідно з нормами частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що позивачем доведено правомірність пред'явленого позову в частині, а відповідачем доводи позовної заяви не були спростовані, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.13 ч.1 ст.5 Закону України “Про судовий збір”, тому розподіл судових витрат відсутній.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 6, 8-10, 14, 139, 193, 242-246, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 15.05.2017 року по 02.07.2019 року виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 02.07.2019 року та з 15.02.2020 року по 31.12.2020 року, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 14.08.2021 року.
Зобов'язати відповідача Військову частину НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 15.05.2017 року по 02.07.2019 року виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 02.07.2019 року та з 15.02.2020 року по 31.12.2020 року, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 14.08.2021 року.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) індексації грошового забезпечення за період з 02.07.2016 року по 30.11.2018 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) індексацію грошового забезпечення за період з 02.07.2016 року по 30.11.2018 року.
У задоволенні решти частини позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Є.В. Череповський