Україна
Донецький окружний адміністративний суд
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 грудня 2022 року Справа№200/19395/21
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Троянової О.В., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Слов'янська сіль» до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії
ВСТАНОВИВ:
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Слов'янська сіль» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності щодо невиконання вимог пункту 87.1 статті 87 Податкового Кодексу України, а саме, про неперерахування переплати, що обліковується на бюджетному рахунку з податку на додану вартість (ККДБ 14060100) як сума невідшкодованого бюджетного відшкодування податку на додану вартість, в рахунок сплати податкових зобов'язань за ІІІ квартал 2021 року з екологічного податку, який справляється за викиди в атмосферне повітря двоокису вуглецю стаціонарними джерелами забруднення (ККДБ 19011000) в сумі 18343,88 грн.; зобов'язання перерахувати переплату, що обліковується на бюджетному рахунку з податку на додану вартість (ККДБ 14060100) як сума невідшкодованого бюджетного відшкодування податку на додану вартість, в рахунок сплати податкових зобов'язань за ІІІ квартал 2021 року з екологічного податку, який справляється за викиди в атмосферне повітря двоокису вуглецю стаціонарними джерелами забруднення (ККДБ 19011000) в сумі 18343,88 грн.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 04 січня 2022 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 07 лютого 2022 року вирішено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 02 березня 2022 року.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2022 року призначено підготовче засідання на 25 жовтня 2022 року.
25 жовтня 2022 року судом відкладено підготовче засідання на 15 листопада 2022 року.
14 листопада 2022 року на адресу суду надійшла заява відповідача про розгляд справи в порядку письмового провадження.
15 листопада 2022 року судом відкладено підготовче засідання на 13 грудня 2022 року.
21 листопада 2022 року на адресу суду надійшла заяви від позивача про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 13 грудня 2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті в письмовому провадженні.
Розгляд справи, призначений на 02 березня 2022 року не відбувся в зв'язку з наступним.
Законом України від 24 лютого 2022 року N2102-IX, затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року N 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", згідно якого, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України 757/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, продовжено строк дії воєнного стану в Україні.
Відповідно до ст. 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12 травня 2015 року 389-VIII, в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.
Рішенням Ради суддів України від 24 лютого 2022 року N 9, з урахуванням положень статті 3 Конституції України про те, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю рекомендовано зборам суддів, головам судів, суддям судів України у випадку загрози життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.
Згідно п. 4 Рекомендацій Ради суддів України, опублікованих 02.03.2022 року, щодо роботи судів в умовах воєнного стану, судам України рекомендовано усіх доступних працівників, по можливості, перевести на дистанційну роботу.
Місцезнаходження Донецького окружного адміністративного суду визначено м. Слов'янськ Донецької області.
У зв'язку з активізацією проведення бойових дій на території Донецької області та прилеглих областей, виникнення загрози безпеці, здоров'ю та життю людей, головою Донецького окружного адміністративного суду 26 лютого 2022 року прийнято наказ 14/І-г «Про запровадження особливого режиму роботи Донецького окружного адміністративного суду у вигляді дистанційної роботи». Наказом запроваджено особливий режим роботи з 26 лютого 2022 року до закінчення воєнного стану, і до дня відновлення роботи суду у звичайному режимі.
Враховуючи те, що станом на 27 грудня 2022 року в Україні продовжує діяти воєнний стан, суд продовжує розгляд і вирішення справи в письмовому провадженні.
Так, в обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що 09.11.2021 року на адресу податкового органу подано податкову декларацію з екологічного податку за ІІІ квартал 2021 року, відповідно до якої нарахована сума податку складає 23833,77 грн., з яких згідно додатку 1 до податкової декларації за кодом 243.4.001 податкове зобов'язання складає 18343,88 грн., згідно додатку 2 за кодом 243.1.001 - 5489,89 грн. Зазначив, що згідно виписки стану розрахунків з бюджетом з податку на додану вартість за ТОВ «Слов'янська сіль» обліковується сальдо у сумі 10290077,70 грн. Зазначив, що ТОВ «Слов'янська сіль» направило до відповідача заяву від 07.12.2021 року 955, в якій просили перерахувати переплату, що обліковується на бюджетному рахунку з податку на додану вартість як сума невідшкодованого бюджетного відшкодування податку на додану вартість в сумі 18343,88 грн. на бюджетний рахунок з екологічного податку, який справляється за викиди в атмосферне повітря двоокису вуглецю стаціонарними джерелами забруднення, проте відповідач фактично відмовив у здійсненні даного перерахування. Зазначив, що у ст. 87 ПК України чітко зазначено, що «Сплату грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснено також за рахунок суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (на підставі відповідної заяви платника) до Державного бюджету України». Бездіяльність відповідача щодо невиконання вимог пункту 87.1 статті 87 Податкового Кодексу України, а саме, про неперерахування переплати, що обліковується на бюджетному рахунку з податку на додану вартість (ККДБ 14060100) як сума невідшкодованого бюджетного відшкодування податку на додану вартість, в рахунок сплати податкових зобов'язань за ІІІ квартал 2021 року з екологічного податку, який справляється за викиди в атмосферне повітря двоокису вуглецю стаціонарними джерелами забруднення (ККДБ 19011000) в сумі 18343,88 грн. вважає протиправною, просив задовольнити позов.
Відповідачем через канцелярію суду у встановлені судом строки, надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування відзиву на позовну заяву, відповідач зазначив, що у разі повернення надміру сплачених податкових зобов'язань з податку на додану вартість, зарахованих до бюджету з рахунка платника податку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість у порядку, визначеному пунктом 200 1 .5 статті 200 1 цього Кодексу, такі кошти підлягають поверненню виключно на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, а у разі його відсутності на момент звернення платника податків із заявою на повернення надміру сплачених податкових зобов'язань з податку на додану вартість чи на момент фактичного повернення коштів - шляхом перерахування на поточний рахунок платника податків в установі банку. Таким чином, здійснити перерахування переплати, яка обліковується як переплата живими коштами, а не як залишки невідшкодованого бюджетного відшкодування ПДВ, в рахунок сплати грошових зобов'язань екологічного податку, який справляється за викиди в атмосферне повітря двоокису вуглецю стаціонарними джерелами забруднення не є можливим.
Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Слов'янська сіль», код ЄДРПОУ 37653064, адреса: Донецька область, Слов'янський район, смт Райгородок, вул. Ювілейна, 28, перебуває на обліку відповідача.
Відповідач - Головне управління Державної податкової служби у Донецькій області (ЄДРПОУ 43142826) - суб'єкт владних повноважень, на якого чинним законодавством покладені владні управлінські функції стосовно контролю у сфері податкових взаємовідносин.
Відповідно до протоколу б/н від 30.07.2018 року загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю «РУССОЛЬ-Україна» визначено, що ТОВ «РУССОЛЬ-Україна» є повним правонаступником всього майна, всіх прав та обов'язків Товариства з обмеженою відповідальністю «Слов'янська соледобувна компанія», яке припинилось внаслідок проведення реорганізації у формі приєднання.
Рішенням єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «РУССОЛЬ-Україна» про зміну назви Товариства від 12 лютого 2020 року змінено найменування Товариство з обмеженою відповідальністю «РУССОЛЬ-Україна» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Слов'янська сіль».
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 20.01.2021 року здійснено державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу стосовно найменування юридичної особи ТОВ «Слов'янська сіль».
Відповідно до витягу 2105414500001 з реєстру платників податку на додану вартість Товариство з обмеженою відповідальністю «Слов'янська сіль» є платником податку на додану вартість з 04.04.2012 року.
Судом встановлено на підставі витягу з інтегрованої картки платника податків з ідентифікаційним кодом 37653064, що у платника податків станом на 28.02.2019 року обліковується переплата в розмірі 10 389 326,55 грн з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) (ККДБ 14010100).
19.02.2019 року позивач звернувся на адресу відповідача із заявою від 145 стосовно надання роз'яснення щодо можливості використання наявної переплати на бюджетному рахунку ПДВ (код платежу 14010100) у сумі 10 290 077,70 грн, яка виникла у наслідок завершення процесу реорганізації, шляхом приєднання ТОВ «Слов'янська соледобувна компанія».
22.03.2019 року Головним управлінням ДФС у Донецькій області надано відповідь листом 23986/10/05-99-12-02-14, відповідно до якого зазначено, що бюджетне відшкодування з ПДВ не є надміру сплаченим грошовим зобов'язанням, а отже приписи статті 43 та пункту 2001.4 статті 2001 ПК України на відшкодування ПДВ не розповсюджуються. Згідно інтегрованої картки ТОВ «РУССОЛЬ-Україна» за кодом класифікації доходів бюджету - 14010100 рахується переплата, яка виникла внаслідок ухвал суду по податковим повідомленням-рішенням, які були винесені на зменшення бюджетного відшкодування. Невідшкодовані суми ПДВ, які були предметом оскарження у судовому порядку, заявлені до 01.02.2016 року, тобто до введення в дію Порядку ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженого Постановою КМУ від 22.02.2016 року 68 та Порядку ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ, затвердженого Постановою КМУ від 25.01.2017 року 26. Зроблено висновок, що наявну переплату на бюджетному рахунку ПДВ (код платежу 14010100) платник податків може використовувати згідно статті 87 ПК України.
29.10.2021 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Слов'янська сіль» подано податкову декларацію з екологічного податку за 3 квартал 2021 року, якою визначено податкове зобов'язання з екологічного податку за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення в розмірі 23 833,77 грн, у тому числі 18 343,88 грн згідно розрахунку 1.
Вказану декларацію доставлено засобами електронного зв'язку до ГУ ДПС, що підтверджується відповідною квитанцією 2 від 29.10.2021 року (реєстраційний номер 9324455211).
17.11.2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Слов'янська сіль» звернулось до Головного управління ДПС у Донецькій області із заявою 898, відповідно до якої просило перерахувати переплату, що обліковується на бюджетному рахунку з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) (ККДБ 14060100) як сума невідшкодованого бюджетного відшкодування податку на додану вартість в сумі 18 343,88 грн. на бюджетний рахунок з екологічного податку, який справляється за викиди в атмосферне повітря двоокису вуглецю стаціонарними джерелами забруднення (ККДБ 19011000).
25.11.2021 року Головним управлінням ДПС у Донецькій області надано відповідь листом 31629/6/05-99-18-14-12, відповідно до якого на підставі Порядку інформаційної взаємодії Державної податкової служби України, її територіальних органів, Державної казначейської служби України, її територіальних органів, місцевих фінансових органів у процесі повернення (перерахування) платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань та пені, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 11.02.2019 року 60, опрацювання заяв платників та формування електронних висновків про повернення надміру сплачених сум грошових зобов'язань у випадках, передбачених законодавством, здійснюється виключно на підставі заяви платника податку, поданої до територіального органу ДПС за місцем адміністрування. Заява може бути подана платником до територіального органу ДПС в електронній формі за допомогою засобів інформаційно-комунікаційних систем та з дотриманням вимог законодавства у сферах захисту інформації в інформаційно-комунікаційних системах, електронних довірчих послуг та електронного документообігу. У зв'язку з недотриманням вимог п. 2 Наказу 60, здійснити перерахування переплати з податку на додану вартість в рахунок сплати грошових зобов'язань екологічного податку, який справляється за викиди в атмосферне повітря двоокису вуглецю стаціонарними джерелами забруднення не передбачається можливим.
Крім того, 07.12.2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Слов'янська сіль» повторно звернулось до Головного управління ДПС у Донецькій області із заявою 954, відповідно до якої просило перерахувати переплату, що обліковується на бюджетному рахунку з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) (ККДБ 14060100) як сума невідшкодованого бюджетного відшкодування податку на додану вартість в сумі 18 343,88 грн. на бюджетний рахунок з екологічного податку, який справляється за викиди в атмосферне повітря двоокису вуглецю стаціонарними джерелами забруднення (ККДБ 19011000).
14.12.2021 року Головним управлінням ДПС у Донецькій області надано відповідь листом 33477/6/05-99-18-14-12, відповідно до якого відповідно до статті 43 ПК України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу. У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або на єдиний рахунок або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків. Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання та пені є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які повертаються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік за результатами проведення перерахунку його загального річного оподатковуваного доходу) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми та/або пені. Платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на єдиний рахунок (у разі його використання); на погашення грошового зобов'язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку. У разі повернення надміру сплачених податкових зобов'язань з податку на додану вартість, зарахованих до бюджету з рахунка платника податку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість у порядку, визначеному пунктом 200-1.5 статті 200-1 цього Кодексу, такі кошти підлягають поверненню виключно на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, а у разі його відсутності на момент звернення платника податків із заявою на повернення надміру сплачених податкових зобов'язань з податку на додану вартість чи на момент фактичного повернення коштів - шляхом перерахування на поточний рахунок платника податків в установі банку. На виконання ст. 43 ПК України розроблено Порядок інформаційної взаємодії Державної податкової служби України, її територіальних органів, Державної казначейської служби України, її територіальних органів, місцевих фінансових органів у процесі повернення (перерахування) платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань та пені, який затверджений Наказом Міністерства фінансів України 11 лютого 2019 року 60. Пунктом 1 Порядку 60 визначено механізм інформаційного обміну: між ДПС, територіальними органами ДПС та Казначейством і територіальними органами Казначейства у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, пені за платежами, контроль за справлянням яких покладено на ДПС, та перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок; між територіальними органами ДПС та місцевими фінансовими органами в процесі погодження електронних висновків та/або електронних повідомлень про повернення платежів, належних місцевим бюджетам, та платежів, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами. Таким чином, здійснити перерахунок переплати, яка обліковується на бюджетному рахунку з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів як сума невідшкодованого бюджетного відшкодування ПДВ в сумі 26 015,78 грн., в рахунок сплати грошових зобов'язань екологічного податку, який справляється за викиди в атмосферне повітря двоокису вуглецю стаціонарними джерелами забруднення, не передбачається можливим.
Судом встановлено на підставі витягу з інтегрованої картки платника податків позивача, що у останнього станом на 30.09.2021 року була наявна переплата в розмірі 12 240 112,85 грн з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) (ККДБ 14010100).
Суд звертає увагу, що у затвердженій Наказом Міністерства фінансів України від 14.01.2011 11 Класифікації доходів бюджету позицію 14010100 виключено на підставі Наказу Міністерства фінансів 2 від 05.01.2016 року, а податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) має код класифікації доходів бюджету - 14060100.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2020 року у справі 200/5386/20-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Руссоль -Україна» до ГУ ДПС у Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії встановлено, що відповідно до протоколу загальних зборів товариств та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб ТОВ «Руссоль-України» є правонаступником ТОВ «Слов'янська солевидобувна компанія».
08.02.2019 року виконано злиття інтегрованої картки платника по податку на додану вартість та перенесено сальдо розрахунків ТОВ «Слов'янська солевидобувна компанія» в сумі 10 290 077,70 грн до інтегрованої картки правонаступника ТОВ «Руссоль-України». Листом ТОВ «Руссоль-України» від 19.02.2019 року 145 звернулось до відповідача за роз'ясненням можливості використання наявної переплати на бюджетному рахунку ПДВ в сумі 10290 077,70 грн. Листом ГУ ДФС у Донецькій області від 22.03.2019 року повідомлено, що відповідно до підпункту «в» пункту 87.1 статті 87 ПК України суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (на підставі відповідної заяви платника) включено до переліку джерел сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків до Державного бюджету України. Таким чином, наявну переплату на бюджетному рахунку ПДВ платник може використовувати згідно ст. 87 ПК України.
Крім того, у зазначеній постанові суду апеляційної інстанції встановлено, що сума невідшкодованого бюджетного відшкодування з ПДВ була перерахована позивачу, як правонаступнику. Наявна переплата у позивача виникла після ухвалення судових рішень щодо скасування податкових повідомлень-рішень, якими зменшено бюджетне відшкодування ТОВ «Слов'янська солевидобувна компанія». У подальшому сальдо розрахунків в сумі 10 290 077,70 грн перенесено до інтегрованої картки правонаступника ТОВ «Руссоль-України».
При цьому, у вказаній справі судом апеляційної інстанції було встановлено, що перенесена до інтегрованої картки наявна у позивача переплата в сумі 10 290 077,70 грн, була заявлена до 01.02.2016 року, тобто, до введення в дію Порядку 68 та Порядку 26.
Отже, спірною обставиною у даній справі є наявність правових підстав для нездійснення перерахування переплати, що обліковується на бюджетному рахунку з податку на додану вартість (КБК платежу 14060100) як сума невідшкодованого бюджетного відшкодування податку на додану вартість, в сумі 18343,88 грн на бюджетний рахунок з екологічного податку, який справляється за викиди в атмосферне повітря двоокису вуглецю стаціонарними джерелами забруднення (КБК 19011000)
Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходив з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно п. 1.1 ст. 1 Податкового кодексу України (далі-ПК України), податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно з пп.14.1.39 п.14.1 ст.14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов'язання та/або інше зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.
Відповідно до пп.14.1.115 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що надміру сплачені грошові зобов'язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету або на єдиний рахунок понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.
Бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платник (пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 ПК України).
Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк. Спосіб, порядок та строки виконання податкового обов'язку встановлюються Податковим кодексом та законами з питань митної справи (пункти 38.1, 38.3 статті 38 Податкового кодексу України).
Згідно з пп. 98.1.2 пункту 98.1 статті 98 ПК України під реорганізацією платника податків у цій статті розуміється зміна його правового статусу, яка передбачає будь-яку з таких дій або їх поєднання: злиття платників податків, а саме передача майна платника податків до статутних фондів інших платників податків, унаслідок чого відбувається ліквідація платника податків, який зливається з іншими.
Відповідно до п.п. 98.8, 98.9 ст. 98 ПК України в разі якщо платник податків, що реорганізується, має суми надміру сплачених грошових зобов'язань, такі суми підлягають заліку в рахунок його непогашених грошових зобов'язань або податкового боргу за іншими податками. Зазначена сума розподіляється між бюджетами та державними цільовими фондами пропорційно загальним сумам грошового зобов'язання або податкового боргу такого платника податків.
У разі якщо сума надміру сплачених грошових зобов'язань або невідшкодованих податків та зборів платника податків перевищує суму грошових зобов'язань або податкового боргу з інших податків, сума перевищення перераховується в розпорядження правонаступників такого платника податків пропорційно його частці в майні, що розподіляється, згідно з розподільним балансом або передаточним актом, а у разі отримання цілісного майнового комплексу державного або комунального підприємства в оренду чи концесію сума перевищення перераховується в розпорядження платника податків - орендаря чи концесіонера згідно з передаточним балансом або актом.
Відповідно до п. 87.1 статті 87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.
Джерелом самостійної сплати грошових зобов'язань з податку на додану вартість є суми коштів, джерела яких зазначені в абзаці першому цього пункту та обліковуються в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. У разі сплати податкових зобов'язань, що виникли до 1 липня 2015 року, та/або погашення податкового боргу за податковими зобов'язаннями, що виникли до 1 липня 2015 року, перерахування коштів до бюджету здійснюється безпосередньо з поточних рахунків платника податків, відкритих у банках.
Сплату грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснено також: а) за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника); б) за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів з урахуванням особливостей, визначених у пункті 43.4-1 статті 43 цього Кодексу; в) за рахунок суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (на підставі відповідної заяви платника) до Державного бюджету України".
Згідно з п.200.1 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Відповідно до п.200.4 ст.200.4 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Згідно з п.200.7 ст.200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Отже, платник податку подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву у разі, якщо він прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування.
Відповідно до пп. 200.7.1 п. 200.7 ст. 200 ПК України формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування здійснюється на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.
До такого Реєстру вносяться такі дані, зокрема, сума податку, заявленого до бюджетного відшкодування, зазначена у кожній заяві, поданій у складі податкової декларації або уточнюючого розрахунку (в разі їх подання), у тому числі окремо, яка підлягає перерахуванню на рахунок платника податку у банку та/або в рахунок сплати грошових зобов'язань, та/або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету (п. 3); реквізити бюджетних рахунків для перерахування у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету (п. 6); дата та сума зарахування (перерахування) в рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету (п. 16).
Згідно з п.200.12 ст.200 ПК України узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та перераховується органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у строки, передбачені пунктом 200.13 цієї статті, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України".
Відповідно до п.200.13 ст.200 ПК України на підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п'яти операційних днів.
Положення статті 200 ПК України узгоджуються з пунктами 6, 7, 11, 12 Порядку ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 січня 2017 року 26.
Отже, указаними приписами, які діють з 1 січня 2017 року передбачено, що узгоджені суми бюджетного відшкодування за заявою про перерахування бюджетного відшкодування в рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України, повинні бути внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.
Згідно з п.56 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України до 01.02.2017 центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, формує у хронологічному порядку надходження заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 01.02.2016, за якими станом на 01.01.2017 суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету. Формування, ведення та офіційне публікування Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеного у цьому пункті, здійснюються в порядку, визначеному статтею 200 цього Кодексу. Відшкодування узгоджених сум податку на додану вартість, зазначених у такому реєстрі, здійснюється в хронологічному порядку відповідно до черговості надходження заяв про повернення таких сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість в межах сум, визначених законом про Державний бюджет на відповідний рік. Розподіл сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначених законом про Державний бюджет на відповідний рік, між Тимчасовим реєстром заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеним у цьому пункті, та Реєстром заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість здійснюється Кабінетом Міністрів України.
При цьому, пункт 56 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України не регулює питання реалізації права платника податків на подання заяв про перерахування бюджетного відшкодування у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України.
Отже, на теперішній час позивач не може реалізувати передбачене п. 87.1 ст. 87 ПК України право перерахування бюджетного відшкодування у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України.
Слід зазначити, що позивач не може бути позбавлений права на власний розсуд розпоряджатися наданими законом можливостями використання суми бюджетного відшкодування.
Відповідач посилається на те, що наявна сума бюджетного відшкодування, яка отримана позивачем в ході злиття з ТОВ «Слов'янська солевидобувна компанія», може бути їм направлена на погашення зобов'язань лише податку на додану вартість.
Оскільки, податкове законодавство передбачає право позивача на перерахування бюджетного відшкодування у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України, позивач у цій справі має майновий інтерес, яке охоплюються поняттям «майно» в аспекті частини першої статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до частини першої статті 1 Першого протоколу кожна юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Європейський суд з прав людини наголошував, що поняття «майно» у першій частині статті 1 Першого протоколу має автономне значення, яке не обмежується правом власності на речі матеріального світу та не залежить від формальної класифікації, прийнятої у національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть розглядатися як «майнові права», а отже, як «майно» (див. mutatis mutandis рішення у справі «Бейелер проти Італії» від 5 січня 2000 року) (Beyeler v. Italy, заява 33202, § 100)).
За певних обставин «легітимне очікування» на отримання "активу" також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має "легітимне очікування", якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя (див. mutatis mutandis рішення у справі «Суханов та Ільченко проти України» від 26 червня 2014 року (Sukhanov and Ilchenko v. Ukraine, заяви 68385/10 та 71378/10, § 35)).
Європейський суд з прав людини у пунктах 16, 17 рішення від 24 листопада 2016 року у справі «ТОВ "Полімерконтейнер проти України» (Заява N 23620/05) наголосив, що першою і найбільш важливою вимогою статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання з боку органів державної влади у мирне володіння майном має бути законним (див. рішення у справі «Ятрідіс проти Греції» [ВП], N 31107/96, п. 58, ЄСПЛ 1999-II). Умова законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та принципу верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справах «Хентріх проти Франції», від 22 вересня 1994 року, п. 42, серія A N 296-A, та «Кушоглу проти Болгарії», N 48191/99, п. п. 49 - 62, від 10 травня 2007 року).
Тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду (див. рішення у справі «Скордіно проти Італії» (Scordino v. Italy) ( 1) [ВП], 36813/97, пункти 190 та 191, ECHR 2006-V та п.52 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Щокін проти України» (заяви 23759/03 та 37943/06), від 14 жовтня 2010 року, яке набуло статусу остаточного 14 січня 2011 року).
Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskalv. Poland), п. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pincv. The Czech Republic), заява 36548/97, п. 58, ECHR 2002-VIII).
Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelasv. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pincv. The Czech Republic), п. 58, а також рішення у справі «Ґаші проти Хорватії» (Gashiv. Croatia), заява 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі «Трґов проти Хорватії» (Trgov. Croatia), заява 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року, також рішення у справі «Рисовський проти України» (Rysovskyy v. Ukraine) від 20 жовтня 2011 року, заява 29979/04, п.71).
Статтею 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Стаття 13 Конвенції прямо виражає обов'язок держави, передбачений статтею 1 Конвенції, захищати права людини передусім у межах своєї власної правової системи та вимагає від держав національного засобу юридичного захисту, який би забезпечував вирішення по суті поданої за Конвенцією "небезпідставної скарги", та надання відповідного відшкодування (див. справу «Кудла проти Польщі» (Kudla v. Poland) 30210/96, п. 152, ECHR 2000-XI та п.63-65 рішення ЄСПЛ у справі заява 40450/04, яке набуло статусу остаточного від 15 січня 2010 року).
Зміст зобов'язань Договірних держав за статтею 13 Конвенції (995_004) залежить від характеру поданої заявником скарги; "ефективність" "засобу юридичного захисту" у значенні цієї статті не залежить від визначеності сприятливого для заявника результату. Водночас засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути "ефективним" як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (див. згадане вище рішення у справі Кудли, пп. 157-158; та рішення у справі «Вассерман проти Росії» (N 2) (Wasserman v. Russia) (no. 2), N 21071/05, п. 45, від 10 квітня 2008 року).
Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення ЄСПЛ у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Верховенство права, як основоположний принцип адміністративного судочинства, визначає спрямованість судочинства на досягнення справедливості та надання ефективного захисту.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 року 3-рп/2003).
Ураховуючи встановлене судом право позивача на бюджетне відшкодування ПДВ та перерахування цих сум узгодженого невідшкодованого бюджетного відшкодування в рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України, а також відсутність механізму реалізації такого права, що позивач не може бути позбавлений права на власний розсуд розпоряджатися наданими законом можливостями використання суми бюджетного відшкодування.
При цьому відповідно до приписів пункту 16-1 частини другої статті 29 Бюджетного кодексу України екологічний податок, що справляється за викиди в атмосферне повітря двоокису вуглецю стаціонарними джерелами забруднення зараховується до загального фонду державного бюджету у повному обсязі.
Крім того, в цій справі предметом позову є не сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, а переплата, що обліковується на бюджетному рахунку з податку на додану вартість, яка відноситься до джерела сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу та врегульована ст. 87 ПК України.
Пунктом в частини третьої цієї статті прямо визначено, що сплату грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснено також за рахунок суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (на підставі відповідної заяви платника) до Державного бюджету України.
Пунктом 43.41 ст.43 ПК України передбачено, що в разі повернення надміру сплачених податкових зобов'язань з податку на додану вартість, зарахованих до бюджету з рахунка платника податку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість у порядку, визначеному пунктом 200-1.5 статті 200-1 цього Кодексу, такі кошти підлягають поверненню виключно на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, а у разі його відсутності на момент звернення платника податків із заявою на повернення надміру сплачених податкових зобов'язань з податку на додану вартість чи на момент фактичного повернення коштів - шляхом перерахування на поточний рахунок платника податків в установі банку.
Повернення у випадках, визначених законодавством, сум податку на додану вартість, контроль за справлянням яких покладено на контролюючий орган, визначений підпунктом 41.1.2 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, при ввезенні товарів на митну територію України здійснюється в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент оформлення митної декларації/аркуша коригування, на підставі яких здійснюватиметься таке повернення.
Як було зазначено у постанові Першого апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2020 року у справі 200/5386/20-а, у позивача наявна переплата виникла після ухвалення судових рішень щодо скасування податкових повідомлень-рішень, якими зменшено бюджетне відшкодування ТОВ «Слов'янська солевидобувна компанія». Тобто переплата виникла не в наслідок надміру сплачених ТОВ «Слов'янська солевидобувна компанія», правонаступником якого є позивач, податкових зобов'язань з податку на додану вартість, зарахованих до бюджету з рахунка платника податку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість у порядку, визначеному пунктом 200-1.5 статті 200-1 ПК України. Крім того, спірні правовідносини виникли з приводу погашення податкових зобов'язань, а не повернення надміру сплачених податкових зобов'язань. Тому посилання відповідача на п. 43.41 ст. 43 ПК України є безпідставним.
Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з нормами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п'ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
За вимогами ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, судовий збір у розмірі 2 270 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі положень Податкового кодексу України, ст.ст. 2, 17, 77, 90, 139, 242-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Слов'янська сіль» (84150, Донецька область, смт. Райгородок, вул. Ювілейна, буд. 28, ЄДРПОУ 37653064) до Головного управління ДПС у Донецькій області (юридична адреса: 87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, буд. 59, код ЄДРПОУ ВП 44070187) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Донецькій області щодо невиконання вимог пункту 87.1 статті 87 Податкового кодексу України, а саме неперерахування переплати Товариства з обмеженою відповідальністю «Слов'янська сіль» (адреса: 84150, Донецька область, смт. Райгородок, вул. Ювілейна, буд. 28, ЄДРПОУ 37653064), що обліковується на бюджетному рахунку з податку на додану вартість (ККДБ 14060100) як сума невідшкодованого бюджетного відшкодування податку на додану вартість, в рахунок сплати податкових зобов'язань за ІІІ квартал 2021 року з екологічного податку, який справляється за викиди в атмосферне повітря двоокису вуглецю стаціонарними джерелами забруднення (ККДБ 19011000) в сумі 18343,88 грн.
Зобов'язати Головне управління ДПС у Донецькій області Головного управління ДПС у Донецькій області (юридична адреса: 87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, буд. 59, код ЄДРПОУ ВП 44070187) перерахувати переплату Товариства з обмеженою відповідальністю «Слов'янська сіль» (адреса: 84150, Донецька область, смт. Райгородок, вул. Ювілейна, буд. 28, ЄДРПОУ 37653064), що обліковується на бюджетному рахунку з податку на додану вартість (ККДБ 14060100) як сума невідшкодованого бюджетного відшкодування податку на додану вартість, в рахунок сплати податкових зобов'язань за ІІІ квартал 2021 року з екологічного податку, який справляється за викиди в атмосферне повітря двоокису вуглецю стаціонарними джерелами забруднення (ККДБ 19011000) в сумі 18343,88 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Донецькій області (юридична адреса: 87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, буд. 59, код ЄДРПОУ ВП 44070187) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Слов'янська сіль» (адреса: 84150, Донецька область, смт. Райгородок, вул. Ювілейна, буд. 28, ЄДРПОУ 37653064) судові витрати з судового збору у розмірі 2 270 (дві тисячі сімдесят) гривень 42 коп.
Рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті 27 грудня 2022 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.В. Троянова