Справа № 935/1995/21
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 грудня 2022 року смт. Брусилів Брусилівський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2 ,,
за участю : прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні в залі судових засідань Брусилівського районного суду Житомирської області в режимі відеоконференції з Коростишівським районним судом Житомирської області та Державною установою " Житомирська установа виконання покарань (№ 8)" клопотання сторони обвинувачення про продовження строків тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Народичі Житомирської області, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, не одруженого, не працюючого, не судимого в силу ст. 89 КК України , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 3,4,6 ст. 152 КК України,
ВСТАНОВИВ :
В провадженні Брусилівського районного суду Житомирської області перебуває кримінальне провадження № 12021060420000184 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 3, 4, 6 ст. 152 КК України.
Прокурором до суду подано клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_5 .
Клопотання мотивовано тим, що продовжують існувати та не зменшилися ризики, передбачені п. п. 1,3, 5, ч. 1 ст. 177 КПК України, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_5 може переховуватись від суду, незаконно впливати на малолітнього потерпілого ОСОБА_6 , неповнолітнього потерпілого ОСОБА_7 , законного представника потерпілих дітей, свідків у цьому ж кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальні правопорушення, у яких він обвинувачується. Ризик того, що обвинувачений ОСОБА_5 може переховуватись від суду підтверджується тим, що останній обвинувачується у вчиненні особливо тяжких кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 152 КК України, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років, ч. 4. ст. 152 КК України, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 10 років , ч.6 ст. 152 КК України - до 15 років або довічного позбавлення волі, а тому є достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_5 , знаючи про тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, з метою уникнення відповідальності може переховуватись від суду.
Також, є ризик того, що обвинувачений ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, буде як особисто так і через інших осіб незаконно вливати на малолітнього потерпілого ОСОБА_6 та неповнолітнього потерпілого ОСОБА_7 , законного представника потерпілих дітей та свідків, схиляти їх до дачі завідомо неправдивих показань, тим самим перешкоджаючи кримінальному провадженню. Наявність цього ризику підтверджується тим, що обвинувачений ОСОБА_5 зареєстрований та проживає в одному населеному пункті разом з малолітнім потерпілим, неповнолітнім потерпілим, законним представником потерпілих дітей та свідками, а тому є достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_5 , у разі не продовження йому строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, повернеться до місця свого проживання та з метою уникнення кримінальної відповідальності буде незаконно впливати на малолітнього потерпілого, неповнолітнього потерпілого, їх законного представника та свідків, які проживають у цьому ж самому населеному пункті, щоб останні змінили свої показання в суді на його користь.
Крім того, той факт, що обвинувачений ОСОБА_5 проживає в одному населеному пункті разом із потерпілими, свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки обвинувачений ОСОБА_5 може продовжити вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень відносно неповнолітніх потерпілих та вчинити інші кримінальні правопорушення, оскільки обвинувачений раніше притягувався до кримінальної відповідальності та обвинувачується у повторному вчиненні дій сексуального характеру відносно малолітнього потерпілого ОСОБА_6 .
Вказане свідчить про підвищену суспільну небезпечність обвинуваченого ОСОБА_5 та його схильність до вчинення кримінальних правопорушень.
Прокурор просив продовжити ОСОБА_5 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк 60 діб.
В судове засідання законний представник малолітнього потерпілого ОСОБА_8 , неповнолітнього потерпілого ОСОБА_7 - ОСОБА_9 не з"явилась, подала заяву про проведення судового засідання за їх відсутності, клопотання прокурора про продовження терміну тримання під вартою обвинуваченому підтримала.
Обвинувачений ОСОБА_5 не заперечував в суді проти задоволення клопотання прокурора та продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою .
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_4 в суді вирішення клопотання поклав на розсуд суду.
Ухвалою Брусилівського районного суду Житомирської області від 07.11.2022 року стосовно ОСОБА_5 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, до 05.01.2023 року.
Враховуючи неможливість до спливу строку обраного раніше (продовженого) обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою закінчити судовий розгляд кримінального провадження та прийняти остаточне рішення суд, керуючись зазначеними нормами процесуального права, зобов'язаний розглянути та вирішити заявлене прокурором клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою.
Разом з тим, з урахуванням того, що суддя колегії суддів ОСОБА_10 станом на 30 грудня 2022 року перебуває у відпустці, тому розгляд клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу ОСОБА_5 відповідно до вимог пункту 20-5 розділу XI "Перехідні положення" КПК України, здійснюється головуючим суддею ОСОБА_1 , оскільки справа розглядається колегіально.
Відповідно до частини 1 статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Судом при вирішенні питання про доцільність продовження запобіжних заходів та обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою враховуються положення законодавства, «Конвенції про захист прав людини», а також практика Європейського суду, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою, а також враховує конкретні обставини по даному провадженню.
Прокурор обґрунтовано посилається на існування ймовірності незаконного впливу обвинуваченого на потерпілих та законного представника потерпілих у вказаному кримінальному провадженні.
Суд, заслухавши прокурора, обвинуваченого та його захисника, дослідивши матеріали клопотання, приходить до висновку, що лише такий запобіжний захід, а саме тримання під вартою спроможний забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, виходить у тому числі з тих обставин, що кримінальні правопорушення, у вчиненні яких обвинувачуються ОСОБА_5 , мають досить високий ступінь суспільної небезпеки, наявність якої, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи обвинуваченого, та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права обвинувачених, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Крім того, існує велика ймовірність того, що обвинувачений, перебуваючи на волі, зможе перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні під час судового провадження іншим чином, зокрема, незаконно впливати на потерпілих, законного представника потерпілих та свідків, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень.
Тому, враховуючи продовження існування ризиків, визначених пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та неможливість запобігти цим ризикам шляхом застосування менш суворого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, а також враховуючи особу обвинуваченого, ОСОБА_5 слід продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк якого відповідно до вимог ч. 1 ст. 197 КПК України не може перевищувати шістдесяти днів.
Продовження строку тримання під вартою не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, про який зазначає як сторона захисту так і сторона обвинувачення, та який не зважаючи на презумпцію невинуватості переважає принцип поваги до особистої свободи.
Керуючись ст.ст. 176-178, 183,197, 331, 372 КПК України, п. 20-5 розділу XI " Перехідні положення" КПК України, суд -
УХВАЛИВ:
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити застосований до ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 3, 4, 6 ст. 152 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк шістдесят днів.
Строк дії ухвали визначити до 28 лютого 2023 року включно.
На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення.
Головуючий суддя ОСОБА_1