Справа №295/2727/21
Категорія 75
2/295/1320/22
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.12.2022 року м. Житомир
Богунський районний суд м. Житомира у складі
Головуючого судді Воробйової Т.А.,
за участі секретаря судового засідання Коцюби О.Ю.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
представника відповідача ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
у спрощеному позовному провадженні цивільну справу
за позовом ОСОБА_1
до ТОВ «Кромберг енд Шуберт Україна ЖУ»
про визнання незаконним наказу про звільнення, його скасування, поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
05.03.2021 позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив визнати незаконним та скасувати наказ №292-к/тр від 27.01.2021 «Про припинення трудового договору (контракту)»; поновити його на роботі в ТОВ «Кромберг енд Шуберт Україна ЖУ» з 28.01.2021 на посаді оператора верстатів з програмним керуванням виробничого відділу; стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 28.01.2021 по день фактичного поновлення на посаді; стягнути з ТОВ «Кромберг енд Шуберт Україна ЖУ» на свою користь моральну шкоду в сумі 17160,00 грн; допустити негайне виконання судового рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць; стягнути з відповідача судові витрати.
В обґрунтування позову вказав, що з 29.05.2018 перебував з відповідачем у трудових відносинах, працюючи на посаді оператора верстатів з програмним керуванням виробничого відділу.
Наказом №292-к/тр від 27.01.2021 позивач був звільнений з роботи з 28.01.2021 на підставі п.3 ст.40 КЗпП України у зв'язку із систематичним невиконанням без поважних причин обов'язків, покладених трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку.
Звільнення його з посади позивач вважає незаконним, оскільки воно було проведено з порушенням норм чинного законодавства, зокрема, в наказі про звільнення не зазначено, які саме норми трудового та колективного договору, правил внутрішнього трудового розпорядку, посадової інструкції він порушив.
Зауважив, що не допускав будь-яких дисциплінарних проступків, на роботу не вийшов в нічну зміну, оскільки відповідач не забезпечив його роботою, не організував доставку до робочого місця, жодних систематичних порушень трудового законодавства не допускав, а тому причини для притягнення його до дисциплінарної відповідальності відсутні.
Крім того, зазначив, що притягнення його до дисциплінарної відповідальності та звільнення відбулося без проведення службового розслідування та без відповідного рішення профспілкового органу - Первинної профспілкової організації «Вільних людей», членом якої він є.
Позивач вказує, що незаконними діями відповідач спричинив йому фізичні та моральні страждання, що призвело до погіршення стану його здоров'я, позбавило можливості жити повноцінним життям, забезпечувати свою родину, внаслідок чого йому завдані моральні страждання, а тому просить стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 17160,00 грн. Розмір моральної шкоди позивач визначив, виходячи з вартості 24-х днів відпочинку в горах, що необхідне для усунення негативних наслідків завданої моральної шкоди.
Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 26.03.2021 відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження.
21.04.2021 від представника відповідача - адвоката Сохацького А.В. надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким відповідач позов не визнає та просить відмовити у його задоволенні за безпідставністю. Заперечення проти позову представник відповідача обґрунтовує тим, що підставами застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 є систематичне невиконання ним трудових обов'язків, що підтверджується: наказами про застосування дисциплінарного стягнення №20-д/тм, 21-д/тм та 22-д/тм від 27.01.2021; доповідною запискою майстра виробничого відділу ОСОБА_4 від 04.01.2021. Тобто до позивача неодноразово застосовувались заходи дисциплінарного стягнення у вигляді доган, визначені правилами внутрішнього трудового розпорядку, за неналежне виконання своїх посадових обов'язків , а також за неодноразове допущення такого дисциплінарного проступку як прогул у період з 28.12.2020 по 02.01.2021, що зафіксовано доповідною запискою майстра виробничої дільниці ОСОБА_4 від 04.01.2021 та інформацією з пропускної системи відповідача, табелями обліку робочого часу.
В поясненнях ОСОБА_1 зазначав, що був відсутній на робочому місці у зв'язку з тим, що у вказаний період його зміна нібито не працювала та у зв'язку з відсутністю підвозу, у зв'язку з чим не зміг прибути до місця роботи, хоча підвіз в нічні зміну з 28.12.2020 по 02.01.2021 здійснювався в звичному режимі, крім того підприємство забезпечує альтернативні способи прибуття працівників до місця роботи.
На підставі доповідних записок майстра виробничої дільниці ОСОБА_4 від 04.01.2021, з урахуванням письмових пояснень позивача щодо кожного факту допущеного прогулу, відповідачем було застосовано до позивача дисциплінарні стягнення у вигляді доган за кожен день вчинення проступку, прийнявши накази від 27.01.2021 №20-д/тм, від 27.01.2021 №21-д/тм та від 27.01.2021 №22-д/тм.
У подальшому, 02.01.2021 позивачем повторно вчинено дисциплінарний проступок у формі прогулу, що було зафіксовано доповідною запискою майстра виробничої дільниці ОСОБА_4 від 04.01.2021.
Письмовими поясненнями від 04.01.2021 позивач зазначає аналогічну причину відсутності на робочому місці - відсутність транспорту для підвозу працівників, у зв'язку з чим прибути до місця роботи позивач не вбачав за можливе.
На підставі зазначеного, доповідної записки від 04.01.2021, а також з урахуванням пояснень позивача від 04.01.2021, враховуючи наявність не знятих та не скасованих у передбачений законодавством спосіб дисциплінарних стягнень, застосованих наказами від 27.01.2021 №20-д/тм, від 27.01.2021 №21-д/тм та від 27.01.2021 №22-д/тм, відповідачем було прийнято рішення про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення.
Представник відповідача вважає, що притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та його звільнення відбулося у передбачений законодавством спосіб.
Адвокат Сохацький А.В. зауважує, що нормами чинного законодавства не передбачено проведення службового розслідування в рамках дисциплінарного стягнення, як і не передбачено зазначення в наказі про припинення трудового договору інформації про ступінь тяжкості та форму вини працівника.
Представник відповідача вказує, що на підприємстві відповідача діє Колективний договір, який був укладений між дирекцією відповідача та колективом найманих працівників, від імені якого діяла Незалежна професійна спілка «Кромберг енд Шуберт», матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів членства позивача в Первинній профспілковій організації «Вільних людей», а також доказів того, що відповідачу був відомий факт членства позивача у зазначеній профспілці, тому твердження позивача про необхідність отримання згоди на його звільнення від зазначено професійної спілки є безпідставним.
Крім того, представник відповідача просить відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки вказана вимога є похідною від вимоги про скасування наказу про поновлення на роботі, також заперечує проти позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди в розмірі 17160,00,00 грн, оскільки позивач до позовної заяви не долучив докази, які підтверджують погіршення стану його здоров'я та завдання душевних страждань внаслідок дій відповідача.
13.05.2021 від ОСОБА_1 до суду надійшла відповідь на відзив.
27.05.2021 від представника відповідача ОСОБА_5 надійшло до суду клопотання про долучення до справи доказів, яке відповідно до прокольної ухвали суду від 02.06.2021 долучено до справи.
У судовому засіданні 02.06.2021 позивачем заявлено клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку для подання відповіді на відзив, у задоволенні якого протокольною ухвалою суду від 02.06.2021 відмовлено та постановлено приєднати відповідь на відзив до матеріалів справи, однак не приймати його до уваги при ухваленні рішення.
У судовому засіданні 02.06.2021 позивачем подано заяву про долучення доказів, яке протокольною ухвалою суду від 02.06.2021 задоволено та докази долучені до справи.
20.07.2021 від позивача ОСОБА_1 до суду надійшло клопотання про виклик свідків - майстра виробничої дільниці підвідділу порізки та попередньої підготовки зміни «А» Журавльова С.В. та голови первинної профспілкової організації «Вільних людей» Царука В.В., а також заява про витребування у відповідача доказів, а саме табелю обліку робочого часу; накази по відпустках; копію листа, направленого менеджером з транспортного забезпечення Я. Цурканом на електронну пошту начальників змін, проектів, відділу якості, майстрам, про те, що з 28.12.2020 по 02.01.2021 автотранспорт для підвозу третьої зміни не замовляли.
02.08.2020 від представника відповідача ОСОБА_5 до суду надійшли додаткові пояснення у справі, які протокольною ухвалою суду від 02.08.2022 приєднано до матеріалів справи та постановлено не приймати їх до уваги при ухваленні рішення
Протокольною ухвалою суду від 02.08.2021 задоволено клопотання позивача про виклик свідків.
Ухвалою суду від 02.08.2021 витребувано у відповідача ТОВ «Кромберг енд Шуберт Україна ЖУ»: табель обліку робочого часу виробничої дільниці підвідділу порізки та попередньої підготовки зміни «А» за грудень 2020 року та січень 2021 року; накази по відпусткам працівників виробничої дільниці підвідділу порізки та попередньої підготовки зміни «А» з 20.12.2020 по 31.12.2020; копію листа, направленого менеджером з транспортного забезпечення ОСОБА_6 на електронну пошту начальників змін, проектів, відділу якості, майстрам (KSUA ZY all Kromberg and Schubert Ukraine all) про те, що з 28.12.2020 по 02.01.2021 автотранспорт для підвозу третьої зміни не замовляли.
25.08.2021 від представника відповідача ОСОБА_5 до суду надійшла заява щодо виконання ухвали суду від 02.08.2021 про витребування доказів, у якій вказано про неможливість виконання зазначеної ухвали суду.
28.12.2021 та 10.02.2022 від представника відповідача ОСОБА_5 до суду надійшли клопотання про долучення до справи доказів, які протокольною ухвалою суду від 15.02.2022 задоволені.
Ухвалою суду від 27.06.2022 направлено до виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) - Первинної профспілкової організації «Вільних людей» (код ЄДРПОУ 43718930, зареєстроване місце знаходження: Житомирська обл., Житомирський р-н, с. Оліївка, вул. Садова, 4, фактичне місце знаходження, м.Житомир, вул. Юліана Мовчана,8), членом якої є позивач ОСОБА_1 відповідно до протоколу №1 засідання Виборного органу Первинної профспілкової організації «Вільних людей» від 21.08.2020, запит на згоду щодо звільнення працівника - ОСОБА_1 , яке відбулось на підставі наказу про звільнення від 27.01.2021 року №292-к/тр. Провадження у справі зупинено до одержання відповіді на запит суду від Первинної профспілкової організації «Вільних людей».
17.08.2022, на виконання вимог ухвали суду від 27.06.2022, голова первинної профспілкової організації «Вільних людей» Царук В.В. направив документи, запитувані судом.
Згідно з ухвалою суду від 09.09.2022 поновлено провадження у справі.
Протокольною ухвалою суду від 12.12.2022 задоволено клопотання представника позивача та долучено до справи довідку розрахунок середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу.
В судових засіданнях під час розгляду справи по суті позивач та його представник позовні вимоги підтримували, посилаючись на викладені в позовній заяві обставини. Представник позивача - адвокат Циганчук Н.А. зауважила, що під час винесення наказу про звільнення позивача роботодавцем було допущено ряд порушень законодавства про працю. З оспорюваного наказу вбачається сукупність застосованих заходів стягнення. Застосування до працівника дисциплінарних стягнень та звільнення в один день є недопустимим. У наказі не вказано, які порушення допущені працівником. Відповідно до матеріалів справи, підставою для застосування дисциплінарних стягнень стало те, що у період з 29.12.2020 по 02.01.2021 позивач не виходив на роботу у нічну зміну, однак майстер ОСОБА_4 23.12.2020 повідомив про те, що у зазначений період працівники, які працюють у нічну зміну, не будуть забезпечені роботою. За відсутності згоди працівників на отримання відпусток, мав бути виданий наказ про простій, чого зроблено не було. Розслідування по факту дисциплінарного проступку відповідач не проводив, не було встановлено вини працівника, не отримано згоди профспілкової організації на звільнення позивача. Вважає, що розгляд справи відбувався протягом тривалого часу не з вини позивача, тому просить стягнути середній заробіток до моменту фактичного поновлення на роботі.
В судових засіданнях представники відповідача - ОСОБА_7 та ОСОБА_3 просили відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . Пояснювали, що накази про звільнення були викладені у належній формі та відповідають вимогам законодавства. Позивач допустив прогул, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами. Також зазначили, що відсутні докази заподіяння позивачу моральної шкоди. Також представники відповідача заперечують членство позивача у профспілковій організації.
Допитаний у судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_8 пояснив, що він працює у ТОВ "Кромберг енд Шуберт Україна ЖУ" на посаді оператора верстату з програми керування. З позивачем свідок разом працював. Позивач є членом профспілки «Вільні люди». Підприємство не зверталось до профспілки щодо згоди на звільнення позивача. Перерахування членський внесків підприємством не здійснюється, членські внески вносяться членами профспілки особисто готівкою. Позивач є одним із засновників профспілки «Вільні люди», членом виборного органу профспілки не є. Вказує, що позивач є членом профспілки, оскільки він є одним із її засновників, на підставі протоколу установчих зборів №1, списку учасників загальних зборів. До ТОВ "Кромберг енд Шуберт Україна ЖУ" направлено повідомлення про те, що створено профспілку, до якої долучили заяви учасників. Договір про перерахування коштів укладено не було. Свідок направив звернення про перерахунок коштів, на яке було надано відповідь, що підприємство визнає тільки одну профспілкову організацію, що діє на підприємстві.
Суд, дослідивши письмові матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового засідання, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що наказом №763-к/тр від 24.05.2018 позивач був прийнятий на роботу з 29.05.2018 по 27.06.2018 на посаду комплектувальника проводів виробничого відділу ТОВ «Кромберг енд ШубертУкраїна ЖУ». 07.06.2018 ОСОБА_1 з 18.06.2018 переведено на посаду оператора верстатів з програмним керуванням виробничого відділу лінії SCHNEIDER зміни С та у подальшому переведено на посаду оператора верстатів з ПК виробничого відділу лінії SN зміни А (Том № 1 а.с. 93, 93 на звороті, 94).
Відповідно до табелю обліку робочого часу ОСОБА_1 повинен був працювати з 28.12.2020 по 02.01.2021 у нічну зміну (Том № 1 а.с. 95 на звороті, 97 на звороті).
У табелях обліку робочого часу ОСОБА_1 29, 30, 31 грудня 2020 року та 02.01.2021 поставлено прогули (Том № 1 а.с. 108, 108 на звороті).
04.01.2021 безпосереднім керівником позивача ОСОБА_4 складено доповідні записки про те, що ОСОБА_1 не вийшов на роботу 29.12.2020, 30.12.2020, 31.12.2020, 02.01.2021, (Том № 1 а.с. 99, 102, 104, 106).
04.01.2021 на доповідні записки позивач дав аналогічні за змістом письмові пояснення, в яких зазначив ідентичну інформацію щодо причин невиходу на роботу в ці дні, де вказав, що на зупинку, де проводився збір працівників для підвозу, не приїхав автобус, майстер повідомив, що для нічної зміни транспорт не замовляли, оскільки була пізня година, іншого варіанту дістатись на робоче місце не було. Крім цього, ОСОБА_1 пояснив, що роботодавець пропонував написати заяву на відпустку щодо періоду роботи з 29.12.2020 по 02.01.2021, оскільки в цей час нічна зміна не буде забезпечена роботою, однак він вдмоввся писати такі заяви (Том №1 а.с.100, 103, 105, 107).
Відповідно до наказів №20-д/тм від 27.01.2021, №21-д/тм від 27.01.2021, №22-д/тм від 27.01.2021 до ОСОБА_1 були застосовані дисциплінарні стягнення (Том № 1 а.с. 103 на звороті, 105 на звороті, 107 на звороті).
З наявних у справі копій наказів №20-д/тм від 27.01.2021, №21-д/тм від 27.01.2021, №22-д/тм від 27.01.2021 вбачається, що до ОСОБА_1 застосовані дисциплінарні стягнення у зв'язку з порушенням трудової дисципліни, а саме прогул (Том № 1 а.с. 103 на звороті, 105 на звороті, 107 на звороті).
Наказом №292-к/тр від 27.01.2021 ОСОБА_1 з 28.01.2021 звільнено з роботи за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим та колективним договором, правил внутрішнього трудового розпорядку, посадової інструкції, інших внутрішніх документів, які регулюють в тому числі правила поведінки та міри безпеки, з урахування того, що до працівника раніше було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді доган, які є чинними. Підстава: накази №20-д/тм від 27.01.2021, №21-д/тм від 27.01.2021, №22-д/тм від 27.01.2021 та доповідна записка майстра з виробничої дільниці виробничого відділу ОСОБА_4 від 04.01.2021 (Том № 1 а.с. 100 на звороті).
Щодо визнання незаконним та скасування наказу №292-к/тр від 27.01.2021 «Про припинення трудового договору (контракту)», поновлення на посаді.
Статтею 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Стаття 21 КЗпП України закріплює рівність трудових прав громадян України.
Відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.
Нормами частини 1 статті 142 КЗпП України трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням власника або уповноваженого ним органу і виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) на основі типових правил.
Згідно зі ст.147 КЗпП за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.
Частиною 1 статті 148 КЗпП України передбачено, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника вiд роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.
Відповідно до ст.149 КЗпПУкраїни до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.
Тлумачення частини 3 статті 149 КЗпП свідчить, що її положення мають поширюватися при застосуванні будь-якого виду дисциплінарного стягнення, тобто як до звільнення, так і до догани.
Звертаючись до суду з позовом позивач посилався на те, що він не вчиняв порушення трудової дисципліни, оскільки у період з 28.12.2020 по 02.01.2021 року третя зміна, яка згідно графіку в ці дні працювала в нічний час, в якій і працював позивач, не була забезпечена роботою, підвіз працівників не здійснювався, працівникам на цей період було запропоновано оформити відпустки - або щорічні, або за власний рахунок, а працівники, які відмовились писати заяви про відпустки, були звільнені за прогули.
Перевіряючи доводи позивача в цій частині суд встановив наступне.
Виробничі, трудові, та соціально-економічні відносини між роботодавцем та колективом найманих працівників ТОВ «Кромберг Енд Шуберт Україна ЖУ» врегульовано на основі взаємного узгодження інтересів умовами Колективного договору, Правилами внутрішнього трудового розпорядку, а також визначається робочою інструкцією працівника за відповідною професією.
Між дирекцією та колективом найманих працівників укладено Колективний трудовий договір, який зареєстрований в управлінні праці та соціального захисту населення, з подальшими змінами та доповненнями (Том №1 а.с. 69-80).
Згідно з п.6.7 Колективного договору дирекція товариства додатково зобов'язалась забезпечити за рахунок власних коштів доставку на місце роботи та у зворотному напрямку працівників підприємства, що працюють за змінним графіком роботи у відповідності до затверджених дирекцією маршрутів або надати компенсацію таким працівникам за умов, у порядку та у розмірах, передбачених положеннями про оплату праці та преміювання.
Основні права та обов'язки роботодавця визначаються Правилами внутрішнього трудового розпорядку ТОВ "Кромберг енд Шуберт Україна ЖУ", до яких, зокрема, віднесено обов'язок забезпечувати працівників робочими місцями та надавати роботу за умовами трудового договору; забезпечувати робоче місце відповідними матеріальними та енергетичними ресурсами, інструментом і приладдям; видавати заробітну плату; контролювати дотримання працівниками трудової дисципліни та організовувати облік робочого часу і табелювання працівників; ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором; вимагати від працівника дотримання цих правил (Том №1 а.с. 81-85).
Наказом № 102/1 від 25.10.2019 та наказом № 59/3 від 30.10.2020 у ТОВ "Кромберг енд Шуберт Україна ЖУ" з 01.01.2020 затверджено графік змінності 3-х змінного графіку роботи на 2020 рік та на 2021 рік відповідно (Том №1 а.с. 95-98).
Відповідно до п.3.4 Правил внутрішнього трудового розпорядку ТОВ "Кромберг енд Шуберт Україна ЖУ" на підприємстві встановлений трьохзмінний робочий графік, для ІІІ зміни, в якій працював позивач у зазначений період, початок роботи встановлений о 23-00 год, кінець - о 07-00 год.
Пунктом 4 Правил внутрішнього трудового розпорядку ТОВ "Кромберг енд Шуберт Україна ЖУ" передбачені обов'язки працівників, в тому числі: своєчасно, до початку зміни (роботи), прибути на робоче місце та приготуватись до виконання трудових обов'язків, зареєструвати час свого приходу та час закінчення роботи на пропускній системі дійсним пропуском; починати роботу відповідно до діючого режиму робочого дня; бути на робочому місці від часу початку роботи до часу закінчення роботи, за винятком встановлених перерв на відпочинок та харчування; у випадку невиходу на роботу - належним чином повідомити в строк до 24 годин з моменту такого невиходу про причини своєї відсутності на робочому місці на відповідний телефонний номер із зазначенням прізвища, імені, по батькові, посади. Інформація вноситься до журналу реєстрації повідомлень уповноваженою особою із фіксацією часу та дати отримання повідомлення.
У заяві про прийняття на роботу від 24.05.2018 позивач вказав, що він ознайомлений з Колективним договором, Правилами внутрішнього трудового розпорядку, Посадовою (робочою) інструкцією та зобов'язався їх виконувати (Том № 1 а.с. 92 на звороті).
Згідно з Робочою інструкцією Оператора верстатів з програмним керуванням, працівник зобов'язаний дотримуватись положень Колективного трудового договору, трудової дисципліни та правил внутрішнього трудового розпорядку (Том №1 а.с. 86-91).
Також на ТОВ "Кромберг енд Шуберт Україна ЖУ" діє Положення про пропускний та внутрішній режими ТОВ "Кромберг енд Шуберт Україна ЖУ" (Том №1 а.с. 110-115).
Відповідно до Договору про надання послуг з перевезення пасажирів №01/29-12/18 від 29.12.2018, укладеного між ТОВ "Кромберг енд Шуберт Україна ЖУ" - замовник та ТОВ "Сав-Транс" - перевізник, у відповідності до умов, в спосіб та порядок, узгоджений у даному Договорі Перевізник зобов'язується на підставі замовлень від Замовника, виключно власними транспортними засобами, що відповідають вимогам та критеріям Замовника, надавати послуги з перевезення працівників Замовника, а Замовник зобов'язується прийняти і оплатити прийняті в межах таких замовлень послуги, в строки та в порядку, передбаченому даним Договором (п. 1.1).
В пунктах 2.1, 2.2., 2.3 Договору визначено, що надання послуг за даним Договором здійснюється Перевізником на підставі та у відповідності до замовлень Замовника. Замовник впродовж дії Договору подає Перевізнику замовлення (заявку) на послуги електронною поштою на адресу вказаної у Договорі контактної особи, вказавши назву маршруту, вид сполучення, тип та кількість транспортних засобів, кількість пасажирів, термін надання послуг. Замовлення надається Замовником за потреби у наданні послуг та є разовим, носить односторонній характер і є обов'язковим до виконання та підтвердження виконання від Перевізника не потребує (Том №1 а.с. 116-118).
Відповідно до додаткової угоди №5 від 31.12.2020 до Договору про надання послуг з перевезення пасажирів №01/29-12/18 від 29.12.2018, строк дії договору продовжений до 31.12.2021 (Том №1 а.с. 119).
Позивач посилався на те, що у період з 29.12.2020 по 02.01.2021 він щодня виходив на зупинку, на яку прибував автобус відповідача, який в ці дні у визначений час не прибув.
Представник відповідача у відзиві заперечував доводи позивача, вказав, що підвіз на ІІІ зміну здійснювався як зазвичай, на підтвердження чого надав довідку ТОВ «Сав-Транс» від 16.04.2021, зі змісту якої вбачається, що відповідно до договору про надання послуг з перевезення пасажирів №01/29-12/18 від 29.12.2018, укладеного з відповідачем, у період часу з 28.12.2020-31.12.2020 та 02.01.2021 надавались послуги з перевезення працівників відповідача у відповідності до визначених (затверджених) маршрутів і будь-яких зауважень щодо якості та об'єму наданих послуг від замовників не надходило (Том №1 а.с. 129).
Разом з тим, суд критично оцінює зміст даної довідки, оскільки з нього не вбачається, що у період з 28.12.2020 по 31.12.2020 та 02.01.2021 проводився підвіз працівників підприємства саме на третю зміну в порядку та в спосіб, визначений умовами договору.
Таким чином, суд вважає, що відповідач не спростував доводи позивача, що у зазначений період підвіз працівників до місця роботи не було організовано та не довів зворотнє достатніми доказами. Суд вважає, що в даному випадку довести вказані обставини має можливість лише відповідач, оскільки у позивача, як працівника, відсутня можливість підтвердити такі обставини належними засобами доказування.
Крім того, між відповідачем та ТОВ «ЕКОТАКСІ+» 01.04.2019 укладено Договір про надання транспортних послуг з пасажирських перевезень на таксі по безготівковому розрахунку №01/01-04/19, згідно умов якого в порядку і на умовах, визначених цим Договором, Перевізник бере на себе зобов'язання за плату надати Замовнику автотранспортні (таксомоторні) послуги, а саме здійснювати перевезення представника Замовника в пункти призначення, вказані Замовником, а Замовник зобов'язується оплатити Послуги згідно показань вимірювального приладу та акту виконаних робіт на умовах даного договору. Перевізник надає послуги по заявці цілодобово. Маршрут руху при кожній поїздці узгоджується сторонами в усній формі. Заявки направляють факсом, телефонограмою, усно (Том №1 а.с. 130-132).
Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази, що кожен працівник підприємства на власний розсуд може користуватись послугами таксі згідно з умовами вказаного вище договору і наділений правами самостійно проводити розрахунок за готівку.
Відповідно до змісту Договору про надання транспортних послуг з пасажирських перевезень на таксі по безготівковому розрахунку №01/01-04/19 вбачається, що замовник зобов'язується по закінченню кожного перевезення передати Перевізнику (в особі водія) талон як підтвердження про надану послугу із зазначенням дати та суми згідно показників таксометру (п. 3.2.5), Перевізник надає акт виконаних робіт щопонеділка за попередній тиждень, в якому вказується сума наданих послуг; замовник зобов'язаний оплатити рахунок, який надається разом з Актом виконаних робіт; підставою для остаточного розрахунку за послуги є Акт наданих послуг, який замовник зобов'язаний підписати одразу після його отримання (п.п. 4.2-4.4).
Тому, за переконанням суду, під час розгляду справи не знайшли свого підтвердження і спростовуються вищенаведеними умовами договору перевезення, доводи представника відповідача, що ОСОБА_1 самостійно міг скористатись послугами служби таксі в порядку, який встановлений на підприємстві.
Водночас, суд вважає неспроможними доводи позивача про те, що він взагалі не мав жодної можливості прибути на підприємство, навіть за умови, що була відсутня можливість, як зазвичай, скористатись централізованим підвозом, а саме - дістатись громадським транспортом та/або навіть послугами служби таксі за власний рахунок, оскільки відсутність транспортного перевезення, організованого роботодавцем, не звільняє позивача від обов'язку з'явитись на робоче місце.
Позивач не заперечував факт його відсутності на робочому місці у період з 29.12.2020 по 02.01.2020, посилаючись при цьому на наявність поважних причин.
Суд вважає, що наведені обставини підлягають оцінці в контексті наявності достатніх підстав для застосування до позивача дисциплінарного стягнення саме у вигляді звільнення з посади.
Дослідивши в сукупності надані сторонами докази, суд доходить висновку, що є обґрунтованими та підтвердженими доводи позивача про те, що ІІІ зміна в нічний час з 29.12.2020 по 02.01.2021 не працювала, що підтверджується наступним.
В судовому засіданні був допитаний свідок - майстер виробничої дільниці підвідділу порізки та попередньої підготовки ТОВ "Кромберг енд Шуберт Україна ЖУ" ОСОБА_4 , який вказав, що з 29.12.2020 по 02.01.2021 вони мали працювати в нічну зміну, однак їм повідомили, що в цей період буде працювати лише 1 та 2 зміни. Він особисто на зборах доводив до відома своїх працівників, що п'ять нічних змін вони не працюватимуть, оскільки як на майстра виробничої дільниці на нього покладені обов'язки повідомляти про прийняті адміністрацією підприємства рішення підлеглим працівникам. Окрім того, до відома працівників необхідно було довести, що на цей період слід написати заяви про надання відпустки без збереження заробітної плати або у рахунок чергової відпустки. ОСОБА_1 відмовився писати таку заяву. Наказ про простій підприємства не виносився. Пояснив також, що підвіз працівників автобусним транспортом у зазначену третю зміну до виробничого приміщення ТОВ «Кромберг енд Шуберт Україна ЖУ» в ці дні був відсутній і не замовлявся взагалі. Зазначив, що службове розслідування по факту невиходу ОСОБА_1 на роботу не проводилось. Пояснив, що 04.01.2021, коли він вийшов на роботу, йому повідомили, що тим, хто не написав заяву на відпустки на ці дні поставили прогул, у зв'язку з чим необхідно написати доповідні записки, а працівникам написати пояснювальні записки з приводу відсутності на роботі в ці дні. Також вказав, що у цей період свідок перебував у відпустці. Виробничі лінії для 3-ї зміни з 28.12.2020 по 02.01.2021 не запускались. Свідок зазначив, що працівники підприємства, окрім організованого роботодавцем підвозу, можуть самостійно дістатися до місця роботи. Якщо працівник не зміг приїхати на роботу, він повинен повідомити про це майстра виробничої дільниці. Позивач період з 28.12.2020 по 02.01.2021 хотів працювати, тому заяву про надання відпустки не писав.
В той же час, суд звертає увагу, що відповідач не надав жодних належних і допустимих доказів, які б підтвердили, що третя зміна виробничої дільниці зміни «А», в якій працював позивач, в обумовлені дні була забезпечена роботою, хто з працівників виходив на роботу і виконував посадові обов'язки.
При цьому, суд враховує, що у трудових спорах обов'язок доведення правомірності свого рішення покладено саме на роботодавця, оскільки працівник, як правило, перебуває у відносинах підпорядкування з роботодавцем і в нього відсутня можливість надати докази, які наявні на підприємстві, як і відсутня будь-яка можливість впливати на організаційні процеси роботодавця.
Таким чином, підсумовуючи викладене, надаючи оцінку наявним в матеріалах справи доказам на предмет їх достатності та їх взаємний зв'язок у сукупності, зокрема, письмовим доказам, показам свідка, визнання певних обставин учасниками справи, суд дійшов переконливого висновку, що відсутність ОСОБА_1 на робочому місці з 29.12.2020 по 02.01.2021 відбулась частково з поважних причин і частково не з його вини, що в свою чергу не звільняло його від обов'язку з'явитись на підприємство у встановлений час.
Матеріалами справи підтверджено, що звільнення ОСОБА_1 з роботи за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку, відбулось за наказом №292-к/тр від 27.01.2021, зокрема, на підставі наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності №20-д/тм, 21-д/тм, 22-д/тм від 27.01.2021.
Дослідивши зміст даного наказу, судом встановлено, що його зміст не відповідає вимогам трудового законодавства, зокрема, в ньому не зазначено, коли мало місце і в чому конкретно полягає порушення працівником трудових обов'язків, яке стало підставою для звільнення. В оспорюваному наказі міститься лише формальне посилання на локальні документи, які врегульовують організацію роботи ТОВ "Кромберг енд Шуберт Україна ЖУ", які прийняті і діють на підприємстві.
Подібний за змістом правовий висновок викладений в постановах Верховного Суду від 23.01.2019 у справі №572/1644/17-ц, від 20.07.2020 у справі №554/9493/17.
В ході судового розгляду справи, судом встановлено, що відповідно до копії наказу №2-і/тм від 25.01.2022, скерованого до суду представником відповідача засобами електронного зв'язку 10.02.2022, на підставі доповідної записки начальника підвідділу кадрів відділу з управління персоналом ТОВ «Кромберг енд Шуберт Україна ЖУ» Дроботуна С. скасовано накази про застосування дисциплінарного стягнення №20-д/тм, 21-д/тм, 22-д/тм від 27.01.2022, які були підставою для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності; внесено зміни до вступної частини наказу №292-к/тр від 27.01.2021 шляхом викладення її в наступній редакції: «Керуючись п. 4 ст. 40 Кодексів Законів про працю України»; внесено зміни до п. 1 наказу №292-к/тр від 27.01.2021 щодо зміни формулювання причин звільнення, шляхом викладення його в наступній редакції: «звільнити 28.01.2021 оператора верстатів з програмним керуванням виробничого відділу ОСОБА_1 , персональний номер 4154, на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України - за прогул без поважних причин, що тривав 29.12.2020, 30.12.2020, 31.12.2020 та 02.01.2021; внести зміни до розділу «Підстава» наказу № 292-к/тр від 27.01.2021 шляхом викладення його в наступній редакції: «Підстава: 1. Доповідні записки майстра виробничої дільниці виробничого відділу ОСОБА_4 від 04.01.2021 у кількості 4 шт; 2. Пояснюючі оператора верстатів з програмним керуванням виробничого відділу ОСОБА_1 від 04.01.2021 у кількості 4 шт (Том №2, а.с. 126).
Щодо наявних у матеріалах справи доповідних записок майстра виробничої дільниці виробничого відділу ОСОБА_4 від 04.01.2021, відповідно до яких вбачається, що ОСОБА_1 не вийшов на роботу 29.12.2020, 30.12.2020, 31.12.2020 та 02.01.2021 (Том № 1 а.с. 99, 102, 104, 106), суд вважає за необхідне також зазначити наступне.
Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи і не заперечувалось сторонами, що ОСОБА_4 у період з 29.12.2020 по 02.01.2021 перебував у відпустці, а відтак безпосередньо він не мав можливості зафіксувати відсутність ОСОБА_1 на робочому місці.
Окрім ОСОБА_4 , зазначені доповідні записки підписані іншими членами комісії - ОСОБА_9 - 11.01.2021 року та ОСОБА_10 - 12.01.2021, що саме по собі є неможливим і не відповідає вимогам трудового законодавства.
Представником відповідача не обґрунтовано, у зв'язку з чим і з яких причин членами комісії доповідні записки були підписані в різні дні і набагато пізніше, ніж безпосередньо ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці.
Суд звертає увагу, що пояснення ОСОБА_1 на вказані доповідні записки датовані 04.01.2021, тобто надані раніше, ніж доповідні підписані всіма членами комісії.
Таким чином, суд вважає, що в даному контексті обґрунтованими є покази свідка ОСОБА_4 про те, що службове розслідування по факту невиходу працівників на роботу фактично не проводилось і роботодавець мав на меті звільнити працівників, які не написали заяви про відпустку в дні, коли робота в їх зміну була відсутня.
Дослідивши зміст наказу №2-і/тм від 25.01.2022, яким внесені зміни до наказу №292-к/тр від 27.01.2021, суд вважає, що він не має вирішального значення для розв'язання даного спору, оскільки він не спростовує фактичні обставини, встановлені в ході судового розгляду.
Суд звертає увагу, що даний наказ виданий зі спливом значного проміжку часу, майже із закінченням строку тривалості дисциплінарних стягнень у вигляді догани, який становить один рік, після відкриття провадження у спорі про скасування наказу про звільнення позивача, і, на переконання суду, направлений на виправлення помилок роботодавця при притягненні ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.
Стосовно доводів щодо неотримання згоди Первинної профспілкової організації «Вільних людей» на звільнення ОСОБА_1 суд зазначає наступне.
Статтею 43 КЗпП України передбачені випадки, у яких розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого органу проводиться за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації, зокрема це розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу.
За правилами ст. 39 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" у випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п'ятнадцятиденний термін обґрунтоване письмове подання роботодавця про розірвання трудового договору з працівником. Орган первинної профспілкової організації повідомляє роботодавця про прийняте рішення у письмовій формі у триденний термін після його прийняття. У разі пропуску цього терміну вважається, що профспілковий орган дав згоду на розірвання трудового договору. Якщо працівник одночасно є членом кількох первинних профспілкових організацій, які діють на підприємстві, в установі, організації, дозвіл на його звільнення дає той профспілковий орган, до якого звернувся роботодавець.
Рішення профспілки про ненадання згоди на розірвання трудового договору має бути обґрунтованим. У разі, якщо в рішенні немає обґрунтування відмови у згоді на звільнення, роботодавець має право звільнити працівника без згоди виборного органу профспілки.
В рішенні Конституційного суду України від 29.10.1998 №14-рп/98 (справа №1-31/98) зазначено, що поняттям «професійна спілка, що діє на підприємстві, в установі, організації», яке вживається в абзаці шостому частини першої статті 43-1 КЗпП України, охоплюється будь-яка професійна спілка (профспілкова організація), яка відповідно до Конституції та законів України утворена на підприємстві, в установі, організації на основі вільного вибору її членів з метою захисту їх трудових і соціально-економічних прав та інтересів, незалежно від того, чи є така професійна спілка стороною колективного договору, угоди. Професійні спілки, які діють на одному і тому ж підприємстві, в установі, організації, мають рівні права і є рівними перед законом. Питання надання згоди на розірвання трудового договору з працівником у передбачених законом випадках і порядку вирішує професійна спілка, яка діє на підприємстві, в установі, в організації, членом якої є працівник.
На підставі матеріалів справи судом встановлено, що Первинна профспілкова організація «Вільних людей» створена на підставі рішення установчих зборів Первинної профспілкової організації "Вільних людей" і включена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб 21.07.2020; Первинна профспілкова організація «Вільних людей» повідомляла дирекцію ТОВ «Кромберг енд Шуберт Україна ЖУ» про своє створення і надала список учасників установчих зборів, про створення такої профспілки роботодавець був достовірно обізнаний, а відтак суд вважає, що діяльність Первинної профспілкової організації «Вільних людей» легалізована у порядку, який встановлений відповідно до вимог ст. 16 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності".
Такий же правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 19.01.2022 у справі №295/11925/20 (що стосується діяльності Первинної профспілкової організації "Вільних людей" на ТОВ "Кромберг енд Шуберт Україна ЖУ"). Подібний за змістом правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 21.03.2012 у справі № 6-4цс12.
Отже, не ґрунтуються на вимогах Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" доводи представників відповідача щодо не визнання роботодавцем діяльності Первинної профспілкової організації «Вільних людей».
Відповідно до ухвали суду від 27.06.2022 у зв'язку з відсутністю згоди на звільнення ОСОБА_1 первинної профспілкової організації, членом якої він є, суд направив відповідний запит на виконання положень ст. 43 КЗпП України (Том №2 а.с. 160).
На виконання вимог ухвали суду голова Первинної профспілкової організації «Вільних людей» Царук В.В. направив копію протоколу №18 засідання виборного органу Первинної профспілкової організації «Вільних людей» від 06.08.2022, зі змісту якого вбачається, що прийнято рішення про відмову у наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 за п.3 ст.40 КЗпП України (Том №2, а.с.190-192). Зазначене рішення мотивоване тим, що з 29.12.2020 по 02.01.2021 працівники виробничої дільниці підвідділу порізки та попередньої підготовки зміни "А" ТОВ "Кромберг енд Шуберт Україна ЖУ", що по графіку мали працювати в нічну зміну, не були забезпечені роботою з вини керівництва роботодавця та не були забезпечені підвозом на роботу, як передбачено колективним договором, про що повідомив працівників зміни, в тому числі ОСОБА_1 , їх безпосередній керівник майстер виробничої дільниці ОСОБА_4 , який згідно зі своїми посадовими обов'язками здійснює табелювання працівників даної зміни та доносить до них рішення керівництва Товариства, та зважаючи на його повідомлення, що в ці дні роботи не буде і тому виходити на роботу не потрібно, враховуючи відсутність вини у цьому ОСОБА_1 , невихід його на роботу через простій підприємства з 29.12.2020 по 02.01.2021 не можна вважати прогулом без поважної причини.
Як сам позивач, так і голова профспілки "Вільних людей" Царук В.В., вважають, що ОСОБА_1 є членом Первинної профспілкової організації «Вільних людей», називаючи останнього також засновником вказаної профіспілки.
Водночас, щодо членства ОСОБА_1 у Первинній профспілковій організації «Вільних людей», суд враховує таке.
З наявної у справі копії протоколу установчих зборів Первинної профспілкової організації "Вільних людей" від 24.06.2020 (Том №1, а.с.209-213; том №2, а.с.166-168), вбачається, що ОСОБА_1 був присутній на вказаних зборах, з правом голосу, серед дев'яти працівників підприємства ТОВ "Кромберг енд Шуберт Україна ЖУ". Значиться ОСОБА_1 також в додатку №1 до даного протоколу, в списку учасників Установчих зборів Первинної профспілкової організації "Вільних людей".
У протоколах №4, №5, №18 засідань виборного органу Первинної профспілкової організації "Вільних людей" від 20.11.2022, від 18.12.2020 та від 06.08.2022 відповідно (Том №2, а.с.178-183, 190-192) значиться, що ОСОБА_1 брав участь як член вказаної профспілки.
Матеріалами справи також підтверджується, що ОСОБА_1 подавалась заява від 25.08.2020 голові Первинної профспілкової організації "Вільних людей" щодо відсутності заперечень про перерахування з його заробітної плати профспілкових внесків на рахунок вказаної профспілки у розмірі 1% (Том №2, а.с.172).
Також, відповідно до поданої до справи відості про сплату членських профспілкових внесків позивачем, ОСОБА_1 з грудня 2020 року по липень 2022 року (окрім лютого 2021 року та періоду з лютого по травень 2022 року) сплачував визначений профспілкою розмір внесків (Том №2, а.с.184).
У відповідності до ч.1,2 ст.7 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" (в редакції Закону на час виникнення спірних правовідносин), членами профспілок можуть бути особи, які працюють на підприємстві, в установі або організації незалежно від форм власності і видів господарювання, у фізичної особи, яка використовує найману працю, особи, які забезпечують себе роботою самостійно, особи, які навчаються в закладі освіти. Громадяни України вільно обирають профспілку, до якої вони бажають вступити. Підставою для вступу до профспілки є заява громадянина (працівника), подана в первинну організацію профспілки. При створенні профспілки прийом до неї здійснюється установчими зборами.
Відповідно до п.4.1. Статуту Первинної профспілкової організації "Вільних людей", членом профспілки може бути кожен громадянин України, хто визнає цей Статут, сплачує членські внески, зобов'язується дотримуватись положень встановлених ним, працює в структурних підрозділах підприємства ТОВ "Кромберг енд Шуберт Україна ЖУ" або працював до виходу на пенсію.
У відповідності до пунктів 4.3.-4.5 Статуту, прийняття в члени профспілки проводиться в індивідуальному порядку на підставі заяви особи, яка бажає вступити до профспілки. Рішення про прийняття в члени профспілки приймається Загальними Зборами або Профспілковим комітетом у місячний термін з дня подання відповідної заяви та вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала більшість присутніх на Загальних зборах або засіданні Профспілкового комітету. Членство в профспілці визнається з дня прийняття рішення про прийняття в члени Профспілки.
Проте, у даному випадку, у матеріалах справи відсутня і заява ОСОБА_1 про вступ до Первинної профспілкової організації "Вільних людей", і рішення зборів профспілки щодо прийняття в члени профспілки ОСОБА_1 на підставі такої заяви.
При цьому, протокол №1 Установчих зборів Первинної профспілкової організації "Вільних людей" від 24.06.2020 також не містить жодних рішень установчих зборів щодо прийому присутніх працівників підприємства, зокрема, і ОСОБА_1 , в члени профспілки. Таке питання взагалі відсутнє у порядку денному установчих зборів. Всупереч доводам позивача, відомості про ОСОБА_1 як засновника профспілки не містяться також і в наявних у справі виписках з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, тощо.
З викладеного вбачається, що обставина, на яку покликався позивач при зверненні з позовом, про те, що він є членом Первинної профспілкової організації "Вільних людей", не знайшла свого підтвердження в ході розгляду справи та спростовується викладеним. Водночас, для вирішення даного спору по суті вказана обставина вирішального значення не має.
Так, відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22.07.2020 у справі №554/9493/17 зазначено, що ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника. Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов'язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов'язків; вина працівника; наявність причинного зв'язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов'язків. Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.
Саме на роботодавцеві лежить обов'язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, за яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов'язковому порядку має бути встановлена вина як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. За відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.
Отже, при розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з'ясовувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок.
Для правомірного накладення дисциплінарного стягнення роботодавцем необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов'язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку. Невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов'язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності.
Подібний за змістом правовий висновок викладено і в постанові Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 664/2820/15-ц.
В постанові Верховного Суду від 23.01.2019 в справі №572/1644/17-ц зроблено висновок, що «порушенням трудової дисципліни визнається невиконання або неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов'язків, тобто для правомірного накладення дисциплінарного стягнення роботодавцем необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов'язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку. Невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов'язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності».
При цьому, для застосування дисциплінарного стягнення уповноваженому органу необхідно встановити наявність всіх елементів складу дисциплінарного проступку - об'єкту, об'єктивної сторони, суб'єкта, суб'єктивної сторони, а також врахувати інші обставини, що мають значення: ступінь тяжкості, наявність шкоди, особу працівника.
Об'єктивна сторона дисциплінарного проступку складається з протиправної поведінки суб'єкта (працівника), шкідливих наслідків та причинного зв'язку між ними і поведінкою особи, що притягається до відповідальності. Протиправність поведінки полягає у порушенні трудових обов'язків, закріплених нормами загального та спеціального законодавства про працю, правилами внутрішнього розпорядку, статутами, положеннями, посадовими інструкціями, а також у порушенні або невиконанні наказів і розпоряджень власника, уповноваженої ним адміністрації.
Беручи до уваги встановлені під час судового розгляду справи фактичні обставини спору, суд дійшов висновку, що оспорюваний наказ про звільнення ОСОБА_1 з роботи виданий з порушенням вимог трудового законодавства, а тому підлягає скасуванню з поновленням останнього на роботі, виходячи з наступного.
Суд вважає доведеним, що невихід ОСОБА_1 на роботу у нічну зміну з 29.12.2020 по 02.01.2021 був обумовлений, серед іншого, і обставинами, які не залежали від нього, в тому числі і з вини роботодавця, а саме відсутність підвозу та повідомлення про те, що роботи в ці дні для третьої зміни не буде, що в свою чергу не звільняло позивача від обов'язку з'явитись на робоче місце.
Проте, суд вважає, що за встановлених і наведених обставин, відсутності шкідливих наслідків від поведінки позивача, звільнення з посади в даному випадку є занадто суворим заходом дисциплінарного стягнення, а тому не може вважатись законним.
Також суд враховує, що при притягненні позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення відповідач не в повній мірі дотримався вимог ст.147-149 КЗпП України, а сам зміст наказу про звільнення не відповідає вимогам трудового законодавства, оскільки в ньому відсутні відомості про те, коли мало місце і в чому конкретно полягає порушення працівником трудових обов'язків, яке стало підставою для звільнення.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем були порушені трудові права позивача.
Підсумовуючи викладене, суд вважає, що вимоги позивача про скасування наказу №292-кт/тр від 27.01.2021 про його звільнення і як наслідок поновлення на роботі є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 430 ЦПК України рішення суду в частині поновлення позивача на посаді підлягає до негайного виконання.
Щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
За змістом частини другої статті 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
З огляду на те, що суд дійшов висновку про задоволення позову в частині скасування наказу про звільнення позивача з роботи, на підставі ст. 235 КЗпП України на його користь підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" вона застосовується, серед іншого, у випадках вимушеного прогулу.
Згідно з п. 2 вказаної постанови середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
У відповідності до п. 8 вказаної постанови нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Середньоденний заробіток позивача згідно з довідкою ТОВ «Кромберг енд Шуберт Україна ЖУ» за №1753 від 22.04.2021, становить 780,24 грн.
При цьому, суд вважає, що середній заробіток підлягає обрахуванню і стягненню не по день ухвалення рішення, а не більше, ніж за один рік, що відповідає положенням ч. 2 ст. 235 КЗпП України, беручи до уваги те, що судове засідання, яке було призначено на 15.02.2022, було відкладено за клопотанням позивача у зв'язку з неявкою його представника; судове засідання, яке було призначено на 21.03.2022, не відбулося у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та введенням відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні воєнного стану, що унеможливило своєчасне прибуття сторін судового процесу до суду, для безпосередньої участі в судовому розгляді справи, у зв'язку з небезпекою для життя та здоров'я; ухвалою суду від 27.06.2022 провадження у справі зупинялося, крім того, позивачем, у ході розгляду справи, неодноразово заявлялися клопотання, розгляд та вирішення яких потребував додаткового часу, що призвело до затягування судового розгляду.
Таким чином, суд обраховує середній заробіток за період з 28.01.2021 (дата звільнення) по 27.01.2022, виходячи з 250 робочих днів за зазначений період.
З урахуванням наведеного, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає середній заробіток в сумі 195060,00 грн (780,24 грн (середньоденний заробіток) х 250 робочих днів), яка визначена без утримання податків та інших обов'язкових платежів.
Щодо стягнення моральної шкоди.
За правилами ст.237-1 КЗпП України відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Дослідивши письмові матеріали, встановивши фактичні обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення на користь позивача моральної шкоди, з огляду на наступне.
Судом достовірно встановлено, що позивач був незаконно звільнений з роботи за систематичне порушення трудової дисципліни, що вплинуло на його професійну діяльність, на його авторитет серед колег, можливість подальшого працевлаштування. Безперечно такі дії викликали у позивача негативні емоції, занепокоєння, переживання, стрес, тривалу невизначеність, втрату звичайного способу життя, призвели до необхідності вживати додаткові заходи для усунення порушень та відновлення порушеного права, в тому числі щодо звернення до суду за захистом порушених прав.
Беручи до уваги всі фактичні обставини справи, виходячи із засад розумності і справедливості, суд визначає розмір морального відшкодування в сумі 2000,00 грн. Суд вважає, що такий розмір моральної шкоди буде ефективним засобом юридичного захисту порушеного права позивача і здатен компенсувати понесені ним психо-емоційні втрати немайнового характеру.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд стягує з ТОВ «Кромберг енд Шуберт Україна ЖУ» на користь позивача 908,00 грн витрат, понесених зі сплати судового збору при зверненні до суду.
Керуючись статтями 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд,-
ВИРІШИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати незаконним та скасувати наказ №292-к/тр від 27.01.2021 "Про припинення трудового договору (контракту)".
Поновити ОСОБА_1 на посаді оператора верстатів з програмним керуванням виробничого відділу в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Кромберг енд Шуберт Україна ЖУ» з 28.01.2021.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кромберг енд Шуберт Україна ЖУ" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 195060,00 грн (сума визначена без утримання податків та інших обов'язкових платежів), а також стягнути моральну шкоду в розмірі 2000,00 грн та 908,00 грн судового збору.
Допустити рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі до негайного виконання.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: ТОВ «Кромберг енд Шуберт Україна ЖУ», адреса: Житомирська область, Житомирський район, с. Оліївка, вул. Садова, 4; код ЄДРПОУ 39544054.
Суддя Воробйова Т.А.
Повне рішення підписано 19.12.2022.