Справа № 317/187/22
Провадження № 2/314/611/2022
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.12.2022 м. Вільнянськ
Вільнянський районний суд Запорізької області у складі:
головуючого судді - Свідунович Н.М.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб цивільну справу № 317/187/22 за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укрзалізниця» про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання допустити до роботи та стягнення невиплаченої заробітної плати за час незаконного відсторонення від роботи,
ВСТАНОВИВ:
За підсудністю із Запорізького районного суду Запорізької області до Вільнянського районного суду Запорізької області надійшла цивільна справа № 317/187/22 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укрзалізниця» про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання допустити до роботи та стягнення невиплаченої заробітної плати за час незаконного відсторонення від роботи. В обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що працює у структурному підрозділі АТ «Укрзалізниця»-«Вагонне депо Запоріжжя-ліве» регіональної філії «Приднівровська залізниця» на посаді оглядача-ремонтника вагонів 6 розряду пункту технічного обслуговування вагонів Запоріжжя-Ліве. Позивач зазначає, що керівництвом структурного підрозділу відповідача 09.12.2021 видано наказ № 164/ОС по особовому складу про відсторонення ОСОБА_1 від роботи із 09.12.2021 без збереження заробітної плати до дня фактичного щеплення проти СOVID-19 або висновку лікаря щодо наявності протипоказань до проведення профілактичних щеплень проти СOVID-19. Позивач стверджує, що документи, які оформлювались при прийнятті його на роботу не містять жодного посилання на необхідність щеплення проти коронавірусної хвороби чи надання надання відповідачу медичної інформації позивача щодо статусу вакцинованої/невакцинованої особи проти коронавірусної хвороби, та вважає подібні вимоги зміною суттєвих умов праці, про які він не був попереджений. Вважає, що усі вакцини проти СOVID-19 є експериментальними медичними препаратами, не пройшли повний цикл випробовувань, побічні явища та наслідки дії таких препаратів досі науково не встановлені, а отже ці препарати не можуть бути рекомендовані для обов'язкового застосування. Позивач просить визнати протиправним та скасувати наказ структурного підрозділу «Вагонне депо Запоріжжя-ліве» регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця» № 164/ОС від 09.12.2021 про відсторонення позивача від роботи без збереження заробітної плати, зобов'язати відповідача поновити порушені права позивача шляхом допуску до роботи та виплатити позивачу невиплачену заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи з 09.12.2021 до часу фактичного виконання судового рішення, допустити негайне виконання рішення суду та стягнути на користь позивача судові витрати.
Ухвалою суду від 04.04.2022 справу прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
26.05.2022 до Вільнянського районного суду Запорізької області надійшла заява АТ «Укрзалізниця», якою відповідач просив залишити позовну заяву ОСОБА_1 без руху з підстав відсутності доказів сплати позивачем судового збору.
26.05.2022 до Вільнянського районного суду Запорізької області надійшов відзив АТ «Укрзалізниця», у якому не погоджуючись із позовними вимогами позивача, відповідач стверджує, що згідно наказу МОЗ України від 04.10.2021 № 2153 «Про затвердження переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням», обов'язковій вакцинації проти СOVID-19 підлягають працівники підприємств, установ та організацій, включених до Переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави. Відповідно до Постанови КМУ від 04.03.2015 № 83, АТ «Українська залізниця» входить до переліку таких об'єктів, за таких обставин, дія наказу МОЗ України від 04.10.2021 № 2153 поширюється і на працівників АТ «Українська залізниця» та усіх підпорядкованих йому підрозділів. Постановою КМУ від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СOVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій наказано забезпечити відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов'язковість профілактичних щеплень проти СOVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов'язкових профілактичних щеплень проти СOVID-19, відповідно до ст. 46 КЗпП України, ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти СOVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти СOVID-19, виданий закладом охорони здоров'я. Відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов'язковим доведенням його до відома особам, які відсторонюються. Строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили. Відповідач зазначає, що за приписами Закону України «Про оплату праці», заробітна плата це винагорода, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Листом від 28.10.2021 № 7366/1/4.1-21, Держпраці зазначає, що оскільки під час відсторонення працівник тимчасово увільняється від виконання своїх трудових обов'язків та не може виконувати роботу, то за загальним правилом такому працівникові заробітна плата в період відсторонення не виплачується. Просить поновити строк на подання відзиву на позовну заяву та відмовити у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою від 27.05.2022 заяву про поновлення строку для надання відзиву на позовну заяву задоволено. Поновлено АТ «Укрзалізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» строк для подання відзиву, який був встановлений ухвалою Вільнянського районного суду Запорізької області від 04.04.2022, поставлено прийняти до розгляду відзив АТ «Укрзалізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» на позовну заяву ОСОБА_1 , який надійшов 26.05.2022 до Вільнянського районного суду Запорізької області, долучивши його до матеріалів цивільний справи № 317/187/22.
Дослідивши матеріали справи судом встановлено такі факти і відповідні їм правовідносини.
Із трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 вбачається, що останній працевлаштований оглядачем-ремонтником вагонів 6 розряду пункту технічного обслуговування вагонів Запоріжжя-Ліве.
Наказом структурного підрозділу «Вагонне депо Запоріжжя-Ліве» Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» від 09.12.2021 видано наказ № 164/ОС, по особовому складу відсторонено ОСОБА_1 від роботи із 09.12.2021 без збереження заробітної плати до дня фактичного щеплення проти СOVID-19 або висновку лікаря щодо наявності протипоказань до проведення профілактичних щеплень проти СOVID-19.
У матерілах справи наявний наказ структурного підрозділу «Вагонне депо Запоріжжя-Ліве» Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» від 14.03.2022 № 36-к, яким ОСОБА_1 , оглядача-ремонтника вагонів 6 розряду пункту технічного обслуговування вагонів Запоріжжя-Ліве допущено до роботи із 15.03.2022.
За приписами ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Зміст права на працю, закріпленого положеннями ч. ч. 1,2 ст. 43 Конституції України, крім вільного вибору праці, включає також відповідні гарантії реалізації цього права. Вільний вибір передбачає різноманітність умов праці, проте сталими (обов'язковими) є гарантії захисту працівника від незаконного звільнення за будь-яких умов праці. Незалежно від підстав виникнення трудових правовідносин держава зобов'язана створювати ефективні організаційно-правові механізми для реалізації трудових правовідносин на рівні закону, а відсутність таких механізмів нівелює сутність конституційних прав і свобод працівника. Не може бути дискримінації у реалізації працівниками трудових прав. Порушення їх рівності у трудових правах та гарантіях є недопустимим, а будь-яке обмеження повинне мати об'єктивне та розумне обґрунтування і здійснюватись з урахуванням та дотриманням приписів Конституції України та міжнародних правових актів (абз. 1,5 п. п. 2.2 п. 2, абз. 12 п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України (Другий сенат) у справі щодо конституційності положень ч. 3 ст. 40 КЗпП України.
За змістом ст. 2-1 КЗпП України, забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров'я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов'язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому об'єднанні громадян, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їх прав, за мовними або іншими ознаками, не пов'язаними з характером роботи або умовами її виконання.
При цьому, за змістом ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», чітко визначено, що працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, відсторонюються від виконання зазначених видів робіт у разі відмови або ухилення від обов'язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом. Тобто відмова цих працівників від обов'язкових профілактичних щеплень має відбутись саме у такому порядку, який встановлений законом. Отже, аналізуючи зміст даної норми Закону вбачається, що відсторонюються від виконання робіт працівники у разі, коли вони від обов'язкових профілактичних щеплень відмовилися або ухилилися саме у порядку, встановленому законом.
Організацію і проведення профілактичних щеплень врегульовано Положенням про організацію і проведення профілактичних щеплень, затвердженим наказом МОЗ України від 16.09.2011 № 595 (у редакції МОЗ України від 11.08.2014 № 551), за яким організація діяльності щодо проведення щеплень покладається на керівника закладу охорони здоров'я, або на фізичну особу - підприємця, яка одержала ліцензію на право провадження господарської діяльності з медичної практики (далі - ФОП), в установленому законодавством порядку. Профілактичні щеплення здійснюються в пунктах щеплень, які можуть бути постійними або тимчасовими. Щеплення дозволяється проводити тільки зареєстрованими в Україні вакцинами/анатоксинами згідно з Календарем профілактичних щеплень в Україні, затвердженим наказом МОЗ (у редакції МОЗ України від 11.08.2014 № 551), та інструкціями із застосування вакцини або анатоксину, затвердженими в установленому порядку. Порядок проведення профілактичних щеплень визначається наказом з чітким визначенням відповідальних осіб і функціональних обов'язків медичних працівників, які братимуть участь у їх проведенні. Для забезпечення своєчасного проведення профілактичних щеплень лікар, фельдшер, молодший спеціаліст з медичною освітою: в усній або письмовій формі запрошують до ЗОЗ або до місця надання медичних послуг ФОП осіб, які підлягають щепленню (при щепленні неповнолітніх запрошують також батьків або інших законних представників, що їх замінюють), у день, визначений для проведення щеплень. Медичний огляд перед щепленням є обов'язковим. При виявленні негативних змін у стані здоров'я особи призначається додаткове медичне обстеження згідно з чинними протоколами надання медичної допомоги особам відповідно до медичних показань. У медичній документації здійснюється відповідний запис лікаря про дозвіл на проведення щеплення та вкладається форма № 063-2/о.Профілактичні щеплення мають проводитися лише у пунктах щеплення.
Пунктом 17 Положенняпро організацію і проведення профілактичних щеплень, затвердженим наказом МОЗ України від 16.09.2011 № 595 (у редакції МОЗ України від 11.08.2014 № 551) чітко встановлено, що факт відмови від щеплень з позначкою про те, що медичним працівником надані роз'яснення про наслідки такої відмови, оформлюється за формою № 063-2/о, підписується як громадянином (при щепленні неповнолітніх- батьками або іншими законними представниками, які їх замінюють), так і медичним працівником.
Згідно з п. 18 Положення про організацію і проведення профілактичних щеплень, затвердженим наказом МОЗ України від 16.09.2011 № 595 (у редакції МОЗ України від 11.08.2014 № 551), у кожному пункті щеплень повинні бути інструкції із застосування всіх медичних імунобіологічних препаратів, що використовуються для проведення щеплень (у тому числі тих, які не входять до переліку обов'язкових), протоколи надання медичної допомоги при невідкладних станах відповідно до чинних нормативів, підготовлені набори лікарських засобів та вироби медичного призначення для надання медичної допомоги при невідкладних станах, а також аптечки для надання термінової медичної допомоги медичним працівникам та технічному персоналу. З вищезазначеного вбачається, що обов'язковому медичному щепленню особи передує її медичний огляд перед щепленням, що є обов'язковим.
Отже, законодавством визначено порядок проведення профілактичних щеплень, а також передбачено порядок, згідно з яким встановлюється та оформлюється документально факт відмови особи від проведення щеплення.
Згідно наказу МОЗ України від 04.10.2021 № 2153 «Про затвердження переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням», обов'язковій вакцинації проти СOVID-19 підлягають працівники підприємств, установ та організацій, включених до Переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави. Відповідно до Постанови КМУ від 04.03.2015 № 83, АТ «Українська залізниця» входить до переліку таких об'єктів, за таких обставин, дія наказу МОЗ України від 04.10.2021 № 2153 поширюється і на працівників АТ «Українська залізниця» та усіх підпорядкованих йому підрозділів.
Згідно зі ст. 7 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», підприємства, установи і організації зобов'язані усувати за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби від роботи, навчання, відвідування дошкільних закладів осіб, які є носіями збудників інфекційних захворювань, хворих на небезпечні для оточуючих інфекційні хвороби, або осіб, які були в контакті з такими хворими, з виплатою у встановленому порядку допомоги з соціального страхування, а також осіб, які ухиляються від обов'язкового медичного огляду або щеплення проти інфекцій, перелік яких встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я; негайно інформувати органи державної санітарно-епідеміологічної служби про надзвичайні події і ситуації, що становлять загрозу здоров'ю населення, санітарному та епідемічному благополуччю.
Постановою КМУ від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 19.12.2020 до 31.12.2021 на території України встановлений карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (Офіційний вісник України, 2020 року № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061), від 20.05.2020 № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (Офіційний вісник України, 2020 року № 43, ст. 1394, № 52, ст. 1626), від 22.07.2020 № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (Офіційний вісник України, 2020 року № 63, ст. 2029).
Відсторонення працівника від роботи - один із передбачених законодавством випадків призупинення трудових правовідносин, яке полягає в тимчасовому увільненні працівника від обов'язку виконувати роботу за укладеним трудовим договором і тимчасовому увільненні роботодавця від обов'язку забезпечувати працівника роботою або створювати умови для її виконання.
Тимчасове увільнення працівника від виконання його трудових обов'язків в порядку відсторонення від роботи на умовах та з підстав, встановлених законодавством, по суті не є дисциплінарним стягненням, а є особливим запобіжним заходом, який застосовується у виняткових випадках і має на меті запобігання негативним наслідкам.
Чинним законодавством не передбачено обов'язку роботодавця щодо збереження за працівником заробітної плати на період його відсторонення від роботи у зв'язку з відмовою або ухиленням від проведення обов'язкових профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19.
З урахуванням того, що позивач відмовився від обов'язкової вакцинації, суд дійшов висновку, що відсторонення позивача від роботи законним та обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 15.03.2012 у справі «Соломахін проти України», суд зробив правовий висновок, за змістом якого примусова вакцинація як примусове медичне лікування означає втручання в право на повагу до приватного життя, що включає фізичну та психологічну недоторканність особи. Втручання у фізичну недоторканність заявника можна вважати виправданим міркуваннями охорони здоров'я населення та необхідністю контролювати поширення інфекційних захворювань у регіоні.
Верховний Суд у своїй постанові від 17.04.2019 у справі № 682/1692/17 дійшов висновку, що вимога про обов'язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб з огляду на потребу охорони громадського здоров'я, а також здоров'я заінтересованих осіб є виправданою. Принцип важливості суспільних інтересів превалює над особистими правами особи, однак лише тоді, коли таке втручання має об'єктивні підстави, та є виправданим. Отже, суд не може не дійти висновку, що держава, встановивши правило про те, що працівники які відмовляються або ухиляються від проведення обов'язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відстороняються від роботи, реалізує свій обов'язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров'я не тільки інших осіб, а й захищає таким чином самого працівника, який не отримав щеплення.
За таких підстав, враховуючи встановлені по справі обставини, оцінюючи належність, допустимість, достатність, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, ненадання позивачем будь-яких доказів, що останній має такий стан здоров'я, який є перешкодою для вакцинування та той факт, що індивідуальне право (інтерес) позивача відмовитися від щеплення при збереженні обсягу права на працю, в тому числі на заробітну плату, відпочинок та соціальний захист, протиставляється загальному праву (інтересу) суспільства, суд приходить до беззаперечного висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 141, 258, 259, 263-265, 279 ЦПК України, суд-
УХВАЛИВ:
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укрзалізниця» про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання допустити до роботи та стягнення невиплаченої заробітної плати за час незаконного відсторонення від роботи, відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суд
Суддя Наталія Миколаївна Свідунович
26.12.2022