Справа № 346/4057/22
Провадження № 2/346/1540/22
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 грудня 2022 р.м. Коломия
Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області, у складі головуючого - судді Коваленка Д.С., секретар - Онутчак В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні, за правилами спрощеного позовного провадження, у приміщенні залу судових засідань Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулась до Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області із позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на її користь на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі ј частки з усіх видів його заробітку, щомісяця, починаючи від звернення до суду і до закінчення сином навчання в Національному лісотехнічному університеті України, але не більш як до досягнення ним 23 років.
В судове засідання сторони не з'явились, причини неявки суду не повідомили. Позивач просила розглянути справу без її участі, свої вимоги підтримала. У випадку неявки відповідача, не заперечувала проти розгляду справи у заочному порядку та ухвалення заочного рішення. Відповідач у встановлений йому строк правом на подачу відзиву на позов не скористався.
За таких обставин, а також в силу положень частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (надалі за текстом - ЦПК України) розгляд справи здійснювався за відсутності учасників справи, а фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Аргументи учасників спору.
Позиція позивача полягала у тому, що у неї з відповідачем є спільна дитина, яка досягла повноліття, але у зв'язку із тим, що дитина продовжує навчання у навчальному закладі, вона потребує матеріальної допомоги, але відповідач, який має можливість надавати таку допомогу, добровільно її не здійснює. І тому позивач просить стягнути з відповідача аліменти на утримання дитини.
Відповідач правом на подачу відзиву на позов не скористався, і будь-які докази суду не надав; був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, але не з'явився без повідомлення причин; позивач не заперечує проти розгляду справи та вирішення справи у заочному порядку.
Щодо заочного розгляду справи.
Тому суд, на підставі частини 1 статті 280 ЦПК України, здійснював розгляд справи за відсутності відповідача, на підставі наявних у справі доказів (у заочному порядку), про що судом була постановлена ухвала без виходу до нарадчої кімнати.
Встановлені судом обставини.
На основі всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження, кожного наявного у матеріалах справи доказу окремо, а також у їх сукупності, суд встановив наступні обставини:
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 3).
ОСОБА_3 , фактично проживає разом з матір'ю - ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.17).
07.02.2021 року ОСОБА_3 виповнилось 18 років, проте він продовжує навчання у навчально-науковому інституті деревообробних та комп'ютерних технологій і дизайну Національного лісотехнічного університету України на 1 курсі, на денній формі навчання (а.с.5).
А його бітьки, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають постійний дохід: відповідно до довідки № 1 про заробітну плату та інші прибутки, ОСОБА_4 отримує дохід в розмірі 6700 гривень в місяць (а.с.18), а згідно з довідкою про доходи ОСОБА_5 за період з січня 2021 року по третій квартал 2022 року, в середньому за місяць служби, він отримує більше ніж 25000 гривень (а.с.57-59).
Встановлені судом правовідносини.
Таким чином, із встановлених обставин вбачається, що між позивачем та відповідачем виникли сімейні правовідносини, в межах яких між ними, як батьками повнолітньої дитини (сина), виник спір щодо виконання ними батьківського обов'язку з утримання своєї повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, який батько не виконує у добровільному порядку.
Оцінка суду щодо права позивачки.
Враховуючи визначені судом правовідносини, для вирішення спору, суд застосовує такі норми матеріального права, виходячи при цьому з наступних мотивів:
Відповідно до положень частини другої статті 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Поряд з цим, згідно з положеннями частини першої статті 199 Сімейного кодексу України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років, за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
Отже, тільки за наявності вказаних у частині першій статті 199 Сімейного кодексу України умов, як виключення із загального правила, обов'язок батьків щодо утримання дитини після досягнення нею повноліття, може виникнути знову.
При цьому, застосовуючи вказану норму матеріального права, суд враховує роз'яснення надані Пленумом Верховного Суду України у постанові №3 від 15 травня 2006 року "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів ", зокрема у пункті 20, в частині того, що: обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
У цій справі судом встановлено, що син позивача і відповідача: ОСОБА_3 , на день звернення позивача до суду досяг повних 18 років, але не досяг 23 років (а.с.3)
З 15 вересня 2022 року ОСОБА_3 навчається у навчально-науковому інституті деревообробних та комп'ютерних технологій і дизайну Національного лісотехнічного університету України, на 1 курсі, на денній формі навчання (а.с.5).
Відповідно до довідки № 1 про заробітну плату та інші прибутки позивачка отримує дохід в розмірі 6700 гривень в місяць (а.с. 18), а відповідач згідно з довідкою про його доходи за період з січня 2021 року по третій квартал 2022 року, в середньому а місяць отримує більше ніж 25000 гривень (а.с.57-59).
Суд вважає встановленою і ту обставину, що ОСОБА_3 у зв'язку із навчанням має потребу у матеріальній допомозі, оскільки: він навчається на денній формі навчання, що потребує постійного додаткового витрачання часу на навчання, що виключає за загальним правилом, можливість отримання заробітку своєю працею для забезпечення себе навіть мінімально необхідними потребами для звичайної життєдіяльності кожної людини (мінімальний набір продуктів харчування та набір непродовольчих товарів, а також мінімальний набір послуг), а матеріали справи не містять належних, достовірних та допустимих доказів того, що ОСОБА_3 , як виключення із загального правила, працює та отримує за це дохід або має будь-яке власне джерело доходу від яких-небудь активів.
Що стосується рівня вартості визначених судом вище мінімально необхідних потреб, то тут суд послуговується положеннями статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" якими встановлено розмір прожиткового мінімуму на одну особу, на місяць (який є вартісної величиною достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, непродовольчих товарів, набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості - стаття 1 Закону України "Про прожитковий мінімум").
Також, суд вважає доведеним і те, що ОСОБА_2 , як батько ОСОБА_6 , має можливість надавати синові матеріальну допомогу, оскільки є військовослужбовцем та отримує постійний дохід (а.с.57-59).
Тож за таких обставин, суд вважає що у відповідача, як батька ОСОБА_6 , дійсно виник обов'язок з його утримання, як і у його матері, внаслідок продовження сином навчання та потребою у зв'язку із цим у матеріальній допомозі, оскільки забезпечити себе самостійно роботою із власним доходом, через характер навчання, він себе не може.
В силу положень частини третьої статті 199 Сімейного кодексу України право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів на повнолітню доньку чи сина, які продовжують навчання, мають як самі дочка чи син, які продовжують навчання, так і той із батьків, з якими вони проживають.
Враховуючи викладене та те, що ОСОБА_3 проживає разом з матір'ю (а.с.17), яка і подала позов (а.с.1-2), суд вважає, що вона має право на стягнення аліментів з відповідача, на утримання сина ОСОБА_6 , як такого, що продовжує навчання, після повноліття, і потребує у зв'язку із цим матеріальну допомогу, з дати подання позову і до припинення навчання, але не більше як до досягнення ним двадцяти трьох років.
Вирішуючи питання про розмір аліментів, які підлягають присудженню з відповідача, суд виходить з наступного:
Відповідно до положень частини 1 статті 200 Сімейного Кодексу України, суд визначає розмір аліментів на повнолітнього сина у твердій грошовій сумі або у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених статтею 182 Сімейного Кодексу України.
Згідно з частиною другою статті 182 Сімейного кодексу України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50% прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, а сам їх розмір повинен бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитину.
При визначенні розміру аліментів, суд врахував: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; матеріальне становище платника аліментів; відсутність даних про поганий стан здоров'я та наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, інших дітей; відсутність відомостей про наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів відповідача; відсутність доведених стягувачем аліментів витрат платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів.
Отже, оскільки позивач просить суд захистити її порушене право способом, який передбачений законом шляхом стягнення з відповідача аліментів на утримання їх дитини (сина): ОСОБА_3 , у розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, суд вважає, що вказані вимоги підлягають задоволенню.
При визначенні розміру аліментів, суд врахував положення частини першої статті 184 Сімейного кодексу України, та те що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували незадовільний стан здоров'я ОСОБА_3 чи відповідача, перебування чи необхідність перебування відповідача на стаціонарному лікуванні, наявність у відповідача інших дітей та/або непрацездатних батьків або інших обставин, що мають істотне значення для визначення розміру аліментів чи призначення його розміру у твердій сумі.
В силу положень пункту 1 частини 1 статті 430 ЦПК України, також слід допустити негайне виконання рішення в межах суми платежу за один місяць.
З огляду на те, що позов підлягає задоволенню на користь позивача, але позивач звільнений від сплати судового збору, то в силу положень статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, з відповідача у дохід держави, стягненню він не підлягає.
Таким чином, керуючись статтями 2,19,23,34,43,49,133-142,206,211,213,217,220-222,244-248,258,259,263-265,268,272,273,351,352,354,355,430 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ; адреса зареєстрованого місця проживання: с. Мишин Коломийського району Івано-Франківської області) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; реєстраційний номер картки платника податків: НОМЕР_2 , зареєстрована адреса місця проживання: м. Коломия Івано-Франківської області) аліменти на ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) у розмірі 1/4 частини від всіх видів його доходу, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи стягнення з 05 жовтня 2022 року і до припинення ОСОБА_3 навчання (у навчально-науковому інституті деревообробних та комп'ютерних технологій і дизайну Національного лісотехнічного університету України), але не більше ніж до досягнення ним двадцяти трьох років.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ; адреса зареєстрованого місця проживання: с. Мишин Коломийського району Івано-Франківської області) судовий збір в розмірі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) гривні 40 копійок на користь держави: Україна (на рахунок: отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106).
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом тридцяти днів з дня його проголошення позивач не подав апеляційної скарги, а відповідач не подав письмової заяви про перегляд заочного рішення. У випадку подання позивачем апеляційної скарги, заочне рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. У випадку подання відповідачем заяви про перегляд заочного рішення, якщо його не скасовано, воно набирає законної сили у випадку подання відповідачем апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Апеляційна скарга може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду через Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня проголошення цього заочного рішення. Заява про перегляд цього заочного рішення може бути подана до Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Коваленко Д. С.