Єдиний унікальний номер 341/376/22
Номер провадження 2/341/244/22
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 грудня 2022 року Галицький районний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді Гаполяка Т.В.,
секретаря судового засідання Витвицької Н.М.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
представниці відповідачки ОСОБА_3 ,
розглянувши в порядку загального позовного провадження, у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Галичі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , органу місцевого самоврядування, що діє на захист прав дитини - Служби у справах дітей Бурштинської міської ради, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, -
ВСТАНОВИВ:
1.Стислий виклад позиції позивача, відповідача.
Представниця - адвокаткаПадучак І.І. в інтересах довірителя ОСОБА_1 звернулась в Галицький районний суд Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_4 , органу місцевого самоврядування - Служби у справах дітей Бурштинської міської ради з вимогами:
- позбавити батьківських прав ОСОБА_4 відносно дітей - сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- стягувати з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_1 аліменти на утримання двох дітей - сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в твердій грошовій сумі в розмірі по 3 000 (три тисячі) гривень на кожну дитину, починаючи з дня пред'явлення позовної заяви і до досягнення дітьми повноліття.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 є батьками двох дітей - сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Діти знаходяться на утриманні позивача. Відповідачка з 15 серпня 2021 року жодного разу не провідала дітей, не цікавиться успіхами дітей, станом здоров'я, не піклується про фізичний і духовний розвиток дітей, навчанням, повністю, самоусунулася від їхнього виховання та утримання. Відтак, таку слід позбавити батьківських прав щодо дітей.Оскільки відповідачка є працездатною, працює, а тому має можливість платити аліменти.
Позивач та його представник в судовому засіданні позов підтримали, та наполягали на необхідності позбавлення відповідачки батьківських прав та стягненні аліментів, оскільки мати не приймає ніякої участі в житті дітей.
Представниця відповідачки у судовому засіданні позов заперечили, просила суд відмовити у його задоволенні. Зазначила, що позивачка вимушено виїхала за кордон з метою заробітку. За кордоном працює. Бере участь у вихованні дітей у спосіб телефонних розмов. Цікавиться їх навчанням, спілкується з вчителями телефоном. Підтримує дітей матеріально, зокрема нею перераховуються кошти класному керівнику для купівлі необхідних для дітей речей.
Орган місцевого самоврядування, діяльність якого спрямована на захист прав дитини:Служба у справах дітей Бурштинської міської ради в судове засідання представника не скерувала.Надано суду письмовий висновок комісії з питань захисту прав дитини та рішення виконавчого комітету Бурштинської міської ради про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 . Службою врахована мета поїздки ОСОБА_4 за кордон - заробіток коштів. Способи участі ОСОБА_4 у вихованні дітей, навчанні таких.
2.Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
Відповідач ОСОБА_4 є матір'ю неповнолітніх дітей - сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що стверджується наявними в матеріалах справи копіями свідоцтв про народження (а.с.19, 21).
Рішенням Галицького районного суду Івано-Франківської області від 21 грудня 2021 року позивача ОСОБА_1 визнано батьком неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішення мотивоване тим, що відомості про батька в актах цивільного стану про народження записані в порядку статті 135 СК України - зі слів матері. Відповідач ОСОБА_4 позов визнала. (а.с. 10-13).
Відповідач ОСОБА_4 в серпні 2021 року виїхала за кордон, де перебуває і на час розгляду справи. Діти проживають разом з батьком ОСОБА_1 (обставина визнається сторонами). Батько ОСОБА_1 матеріально забезпечує дітей.
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 рекомендована корекційна робота психолога, спрямована на зниження рівня тривожності та покращення психоемоційного стану дитини(а.с.25-27).
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 рекомендована корекційна робота психолога, спрямована на покращення психоемоційного стану дитини (а.с.29-31).
Діти ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є учнями Новомартинівської філії Бурштинського ліцею №3 Бурштинської міської ради (а.с. 20).
ОСОБА_4 перебуваючи за кордоном підтримує зв'язок з класним керівником учня ОСОБА_5 , що стверджується довідкою від 18 лютого 2022 року директора ліцею ОСОБА_9 (а.с. 22).
Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні надала показання за змістом яких вона є матір'ю позивача ОСОБА_1 . Відповідач ОСОБА_4 з 2010 року проживала у їх будинку в с. Мартинів. В серпні 2021 року залишила сім'ю, в подальшому телефоном повідомила, що перебуває за кордоном. До цього влітку 2019 року з дітьми ввечері поїхала в м. Івано-Франківськ. Через деякий час дітей самих відправила в с. Тенетники рейсовою маршруткою.
Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні надав показання за змістом він є сусідом позивача ОСОБА_1 . Бачив, як влітку (рік не пам'ятає) ОСОБА_4 ввечері з дітьми та речами очікувала на транспорт в сторону Івано-Франківська.
3. Норми матеріального права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно із частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За змістом статті 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Відповідно до статті 150 Сімейного кодексу України встановлено обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини. Зокрема, батьки зобов'язані турбуватися про здоров'я дитини, її фізичний та моральний розвиток, зобов'язані забезпечити одержання дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Відповідно до статті 164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Згідно із роз'ясненнями, що містять п.п.15, 16, 18 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення та позбавлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Під час розгляду справи судом встановлено, що наявність неприязних відносин між сторонами, тому більшість претензії позивача до відповідачки, пов'язані із даним спором носять особистісний характер, матеріального забезпечення та проживання.
Крім цього, судом встановлено, що протягом тривалого часу відповідачка не у повній мірі брала участі у вихованні дітей, однак, суд вважає, що невиконання відповідачкою батьківських обов'язків на даний час не досягає такого рівня, що потребує застосування такого крайнього заходу як позбавлення батьківських прав, оскільки таке невиконання не носить злісний та/або умисний характер, і зумовлено виїздом за кордон з метою отримання заробітку. Обставини також стверджуються висновком органу місцевого самоврядування, що діє на захист прав дитини - Служби у справах дітей Бурштинської міської ради про недоцільність позбавлення батьківських прав матері ОСОБА_11 .
Згідно з частиною 6 статті 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Суд вважає зазначений висновок обґрунтованим та таким, що не суперечить інтересам дитини.
Відповідно до положень частини 1 статті 3, частини 1 статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками в супереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду як джерело права.
Аналіз наведених норм права, зокрема й практики Європейського суду з прав людини, дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.
Під інтересами дитини треба розуміти забезпечення умов, необхідних для її повноцінного фізичного, психічного і духовного розвитку, що є неодмінним атрибутом належного сімейного виховання.
Враховуючи викладене вище, невиконання відповідачкою батьківських обов'язків не носить злісного характеру, з метою забезпечення інтересів дітей щодо сімейного виховання, можливості духовного та фізичного розвитку, що не може покращиться у випадку позбавлення батьківських прав відповідачки, виходячи з об'єктивних обставин спору, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити, у зв'язку з його недоведеністю та необґрунтованістю.
Щодо вимоги ОСОБА_1 про стягнення аліментів, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до частини 2 статті 150 СК України, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Відповідно до статті 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Законом передбачена рівність такого обов'язку.
Відповідно до частини 3 статті 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Враховуючи положення частини 1 статті 183 СК України, способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.
Відповідно до вимог частини 1 статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Пунктом 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», судам надані роз'яснення, що вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до частини 1 статті 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
Відповідно до статті 184 СК України, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Відповідно до Закону України «Про державний бюджет на 2022 рік» прожитковий мінімум на:
дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня - 2618 гривень, з 1 липня - 2744 гривень, з 1 грудня - 2833 гривень.
У відповідності до частини 2 статті 182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Суд вважає доведеними доводи позивача про те, що неповнолітні діти - син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочка ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 проживають з ним. Він просить стягувати з відповідачки аліменти, у розмірі по 3000 грн щомісячно на кожну дитину, однак не надає доказів, які б підтверджували можливість відповідачки сплачувати аліменти саме в такому розмірі.
Згідно із частини 1 статті 79 СК України, аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.
Відповідно пункту 1 частини 1 статті 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Оскільки позивач при зверненні до суду був звільнений від судового збору в частині стягнення аліментів на підставі статті 5 Закону України «Про судовий збір», з відповідачки підлягає стягненню на користь держави 992 грн. 40 коп. судового збору.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5, 12, 13, 76-82, 89, 141, 259, 263-265, 273, 280-282,284, 289, 354,355 ЦПК України, суд,-
УХВАЛИВ:
Позов задовольнити частково.
Стягувати з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей:
- сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ,
у твердій грошовій сумі у розмірі по 1 500 (одній тисячі п'ятсот) гривень щомісячно на дитину, з їх подальшою індексацією відповідно до закону, починаючи з дня пред'явлення позовної заяви - 07 квітня 2022 року і до досягнення дітьми повноліття.
В позові в частині вимог ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 про позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав щодо неповнолітніх дітей:
- сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4
- відмовити.
Допустити негайне виконання рішення суду у частині стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей:
- сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ,
у межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави судовий збір в розмірі 992 гривні 40 копійок.
Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі в 30-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, з подачею її копії.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування (ім'я) сторін, учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):
позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце реєстрації якого за адресою: АДРЕСА_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ;
представник позивача - адвокат Вінтоняк Назарій Михайлович, поштова адреса: АДРЕСА_3 ;
відповідачка - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , місце реєстрації якої за адресою: АДРЕСА_2 ;
орган місцевого самоврядування, діяльність якого спрямована на захист прав дитини: Служба у справах дітей Бурштинської міської ради, місцезнаходження за адресою: вул.С. Стрільців, 4, м.Бурштин, Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ 04357466.
Повний текст рішення складено 30 грудня 2022 року.
СуддяТарас ГАПОЛЯК