Олевський районний суд Житомирської області
Справа № 287/1657/22
3/287/2992/22
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2022 року м. Олевськ
Суддя Олевського районного суду Житомирської області Кононихіна Н.Ю., розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, закордонний паспорт НОМЕР_1 від 17.08.2020 виданий органом 1828, непрацюючого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
- про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,-
ВСТАНОВИВ:
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 377436 від 16.09.2022 встановлено, що 16.09.2022 року о 23 год. 30 хв. в с.Покровське, по вул.Зіни Тушиніної водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом LIFAN-200, державний номерний знак НОМЕР_2 , у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння, зі згоди водія, у встановленому законом порядку проведено із застосуванням приладу ДРАГЕР-6810, тест №186 від 16.09.2022 із результатом 1,87 %о. У подальшому водія було відсторонено від керування транспортним засобом, чим порушив вимоги п. 2.9а Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 та його представник Зарицький А.І. не з'явилася, надали заяву про розгляд справи без їх участі.
Також від представника ОСОБА_2 надійшло письмове пояснення, в якому зазначено, що він вважає, що провадження у даній справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП підлягає закриттю з огляду на відсутність в її діях події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст.247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події та складу адміністративного правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
Згідно зі ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Так, згідно до ч.1 ст. 130 КУпАП, відповідальність за даною статтею настає, за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Тобто, одними із ознак складу правопорушення є факт керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, тому орган, який складає матеріали справи про адміністративне правопорушення повинен довести дані факти.
Згідно із ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП, огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що при складанні зазначеного протоколу та інших адміністративних матеріалів, поліцейські допустили ряд істотних порушень закону в частині процесуальних дій, пов'язаних із проведенням огляду на стан алкогольного сп'яніння та оформлення його результатів. Як наслідок, це призвело до помилкового висновку про наявність у діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, виходячи з наступного.
Відповідно до частини другої статті 266 КУпАП, огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Аналогічні за змістом вимоги закріплені у пункті 4 розділу X Інструкції №1395 та пункті 5 Порядку №1103.
При цьому, Міністерством внутрішніх справ України встановлено певний порядок застосування вищевказаних технічних засобів відеозапису.
Так, пунктом 5 розділу II Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 18.12.2018 року №1026, включення портативного відеореестратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореестратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Проте, у порушення вимог вищевказаної інструкції, працівниками поліції надано до суду диск, який містить відеофайли, що не мають безперервного хронометражу. Тобто відеозапис події є фрагментарним та неповним. Вважаю, що це не дає змогу суду у повній мірі відтворити події того дня та встановити всі обставини та обов'язкові ознаки складу інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.
Зазначені відеозаписи у більшій мірі стосується фіксування зовсім іншої події, яка немає ніякого відношення до провадження відносно ОСОБА_1 .
Більше того, дата і час відеозйомки не відповідають даті вчинення правопорушення, зазначеного в інших адміністративних матеріалах, у тому числі і в протоколі про адміністративне правопорушення. Фактично усі письмові матеріали складені на день раніше проведення відеозапису події, що з логічної точки зору неможливо.
Також адміністративні матеріали не містять посилання на технічний засіб із зазначенням його серійного номеру, за допомогою якого здійснено відеозапис, що унеможливлює встановити чи відносяться ці відеозаписи до події правопорушення.
Отже, наведене вище безумовно свідчить про недопустимість цих доказів (відеофайлів) та унеможливлює їх використання в якості доведення вини ОСОБА_1 .
Щодо інших доказів суд зазначає наступне.
Оскільки відеофайли є недопустимими доказами, то для законності процедури огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння необхідно було забезпечити присутність двох свідків.
Згідно із записами протоколу, свідки до проведення огляду не залучались.
Це вказує на те, що процедура огляду ОСОБА_1 на стан сп'яніння працівниками поліції була порушена. Відтак і акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, як формальне вираження кінцевого результату вищевказаної процедури огляду, також не може братися судом до уваги, через його неналежність та недопустимість як доказу. Крім того, цей акт не містить дату складання 16.09.2022 року, яка відрізняється від дати відеозапису події, що також породжує розумні сумніви: чи відноситься він до події, яка є предметом розгляду цієї справи, чи ні.
Важливим є те, що вимога поліцейського пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння та складений за її результатами відповідний акт огляду, не можуть бути окремо оскаржені у судовому порядку, оскільки вони не є рішенням суб'єкта владних повноважень. Вимога пройти огляд та складання акта огляду є процесуальними діями суб'єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення та, в силу положень статті 251 КУпАП, є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності (постанова Верховного Суду від 30.04.2021 у справі №686/4562/18).
Наявне направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння, який мав проводитися в медичному закладі «Олевська ЦЛ», не може засвідчувати факту керування транспортним засобом ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння під час вищевказаної події, оскільки огляд у медичному закладі не проводився.
Також, сам рапорт поліцейського СРПП відділення поліції №2 Коростенського РУП ГУНП від 16.09.2022 року є документом внутрішнього користування, зміст якого полягає в тому, що працівник поліції інформує начальника ВП про правомірність дій працівників поліції щодо складання протоколу, а працівник поліції є зацікавленою особою. Тому рапорт не може бути доказом вини ОСОБА_1 .
Крім того, Верховний Суд у постанові від 20.05.2020 року у справі №524/5741/16-а дійшов аналогічного правового висновку.
Копія постанови серії БАВ №334538 від 16.09.2022 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126, ч.2 ст.122, ч.5 ст.125 КУпАП не може слугувати доказом винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки не містить жодних відомостей щодо предмету доказування.
Матеріали адміністративної справи містять «розписку про роз'яснення прав та обов'язків, передбачених ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП», проте вказана розписка не містить підпису посадової особи, яка її відібрала, а тому вона не може бути доказом про роз'яснення прав та обов'язків особі, яка притягується до адміністративної відповідальності;
Матеріали адміністративної справи містять «розписку про інформування особи, яка підлягає огляду на стан сп'яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу «Drager Alkotest 6810», проте вказана розписка не містить відомостей про посадову особу, її підпису, яка відібрала вказану розписку, а тому вона не може бути доказом інформування особи, яка підлягає огляду на стан сп'яніння.
На доданому до адміністративних матеріалів диску відсутні відеозаписи, які дають суд можливість пересвідчитись в тому, що під час вказаної події поліцейськими було доведено та роз'яснено ОСОБА_1 положення ч.3 ст.266 КУпАП, зокрема, що у разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, або в разі незгоди з його результатами, огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Також, підпис ОСОБА_1 в протоколі про адміністративне правопорушення не може свідчити про доведення факту керування останнім транспортним засобом, а може свідчити лише про складання стосовно нього протоколу та отримання документу.
Інших доказів того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом під час вищеказаної події зі справи не вбачається.
Суд зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення ДПР18 № 377436 від 16.09.2022 року не може бути визнаний єдиним належним доказом по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійними беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду. Крім того, як зазначалося вище, описані в протоколі події суперечать фактичним обставинам справи.
Крім того, транспортний засіб мав бути зупинений, тобто до самої зупинки мав знаходитись в русі, оскільки керування транспортним засобом можливе лише тоді, коли він рухається, коли ж особа перебуває біля свого транспортного засобу склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП відсутній, оскільки така особа не керувала транспортним засобом.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.
Доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом, зазначене викладено в п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008р. у справі «Кобець проти України».
Частиною 2 вказаної статті встановлено, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, а ст.252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Зі змісту вищевказаних норм Закону можна дійти висновку, що збирання судом доказів не допускається.
Таким чином, підсумовуючи вище викладене суд приходить до висновку, що матеріалами справи не підтверджено, поза розумним сумнівом, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння при зазначених в протоколі та встановлених судом обставинах, а поліцейські допустили ряд істотних порушень закону в частині процесуальних дій, пов'язаних із проведенням огляду на стан алкогольного сп'яніння та оформлення його результатів, і оскільки відповідно до змісту ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, провадження на підставі п.1 ст. 247 КУпАП слід закрити за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.247, ст.283, п.3 ч.1 ст.284 КУпАП, суд-
ПОСТАНОВИВ:
Провадження по справі у відношенні ОСОБА_1 за ч. 1 ст.130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст.247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору на користь держави за розгляд судом справи про адміністративне правопорушення.
Постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено до Житомирського апеляційного суду через Олевський районний суд Житомирської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя: Н. Ю. Кононихіна