Справа № 216/3933/22
номер провадження 3/216/2332/22
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 грудня 2022 року м. Кривий Ріг
Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Чирського Г.М.,
за участю : секретаря судового засідання Корнєвої Ю.В.
захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності Маханькова Д.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення у відношенні: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
ВСТАНОВИВ:
Згідно протоколу ААД №146368, 17.09.2022 р. о 09:50 год. в Дніпропетровській області, м. Кривий Ріг по вул. Старовокзальна, 6 водій ОСОБА_1 керував автомобілем Toyota HiLux дн НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: неприродна блідість обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці, підвищена жвавість мови. Від проходження огляду для визначення стану сп'яніння, у встановленому законом порядку, водій відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5. ПДР, за що передбачена відповілаьність за ч.1 ст. 130 КУпАП.
Захисник Маханьков Д.Ю. в судовому засіданні пояснив суду, що вказаний протокол складений із порушенням вимог КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, відомості внесені до нього не відповідають фактичним обставинам, оскільки, як вбачається із матеріалів, що долучені до протоколу, в них відсутні докази, які б підтверджували наявність у ОСОБА_2 ознак будь-якого сп'яніння. Дані обставини не підтверджені ані покази свідків, ані відеозаписом з камер працівників поліції. Поряд з цим, під час вивчення зазначених відеозаписів з'ясовано, що на них взагалі відсутні інформація про те, яким чином поліцейськими було виявлено ознаки сп'яніння у водія ОСОБА_1 , працівники поліції не повідомили водію про такі ознаки, а лише зазначили про необхідність проїхати з ними до закладу охорони здоров'я для проходження медичного огляду. При цьому, будь-яких підстав для цього не повідомили та не обґрунтували законність своєї вимоги. Протокол про адміністративне правопорушення на місці не складався, направлення до закладу охорони здоров'я з метою проходження медичного огляду також не виписувалось та водію ОСОБА_1 не вручалось. Так, огляд з метою виявлення ознак сп'яніння водія ОСОБА_1 поліцейськими на місці не проводився, ознаки наркотичного сп'яніння зазначені в протоколі не зафіксовані та не знайшли свого підтвердження у доказах доданих до матеріалів, обставини викладені поліцейськими носять формальних характер та вказують на їх упередженість щодо водія транспортного засобу. При цьому, ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження медичного огляду та пропонував працівникам поліції пройти такий огляд на місці, що відповідає вимога КУпАП та зазначеної Інструкції.
Заслухавши захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, повно та всебічно дослідивши адміністративний матеріал, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, вихованням громадян в дусі додержання законів, зміцнення законності.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи ст. 251 КУпАП.
Диспозиція ч.1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до пункту 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Порядок проходження огляду осіб з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння закріплено у ст. 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України, Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року №1452/735 (далі - Інструкції), а також у Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженому Постановою КМУ 17.12.2008 № 1103 .
У відповідності до ст. 266 КУпАП у редакції, чинній на час складання протоколу, особи, які керують, зокрема, транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Відповідно до п. п. 2 - 4 розділу І Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підставив вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції,є наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота), зокрема: звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Пунктом 7 Інструкції передбачено, що у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Однак, як встановлено в судовому засіданні, працівник поліції порушив встановлений ст. 266 КУпАП та Інструкцією порядок проведення огляду водія ОСОБА_1 на стан наркотичного сп'яніння, що тягне за собою недопустимість зібраних у справі доказів.
Зокрема, як зазначено вище, ст. 266 КУпАП та Інструкцією передбачено, що огляду на стан наркотичного сп'яніння підлягає не будь-яка особа, яка керує транспортним засобом за вказівкою поліцейського, а лише водій транспортного засобу, щодо якого у поліцейського є об'єктивні підстави вважати, що він перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції.
Разом з цим, з долученого до протоколу відеозапису з боді камер 475200, 475351 не вбачається, що у ОСОБА_1 виявлені будь-які ознаки наркотичного сп'яніння, у тому числі й тих, що відображено у протоколі (підвищена жвавість мови, поведінка, що не відповідає обстановці).
Поліцейський взагалі не зазначав підстав та ознак, за якими запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння як водія транспортного засобу, не повідомив ОСОБА_1 про виявлення в нього об'єктивних ознак наркотичного сп'яніння, що ставить під сумнів законність самої вимоги пройти огляд на стан сп'яніння особі, в якої таких ознак не спостерігається.
З відеозапису з нагрудного відеореєстратору, долученого до протоколу вбачається, що ОСОБА_1 17.09.2022 року був учасником ДТП, та працівники поліції оглядали місце події та оформлювали відповідні матеріали, у тому числі, за участю ОСОБА_1 (запис починається з 10-01 год.). Після оформлення адміністративних матеріалів за фактом ДТП працівник поліції запропонував ОСОБА_1 проїхати до медичного закладу для проведення освідування. ОСОБА_1 погоджується пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, але, поліцейський настоює їхати саме в медичний заклад, на що ОСОБА_1 відмовляється. При цьому, будь яких причин проїхати до медичного закладу, а також ознак сп'яніння, які виявлені у ОСОБА_1 , поліцейський під час розмови не повідомляє. (12-28-12-30 год.). Більш того, з відеозапису вбачається, що в розмові по телефону поліцейський зазначає співрозмовнику, що складає на ОСОБА_1 протокол, який його раніше два рази «чуть не избил», а також проявляє словесно своє негативне ставлення до ОСОБА_1 (12-31 год.). ,
Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що процедура огляду водія на стан сп'яніння та фіксація відмови від проведення такого огляду, не відповідає вимогам закону. Всупереч вимогам ст. 266 КУпАП та п. п. 6,7 Інструкції поліцейський не провів огляд на стан сп'яніння ОСОБА_1 на місці зупинки транспортного засобу, не зазначив підстави, чому водій ОСОБА_1 повинен пройти саме медичне освідування. При цьому, відсутність на відеозапису виявлення у ОСОБА_1 об'єктивних ознак наркотичного сп'яніння свідчить про суб'єктивне ставлення працівника поліції до особи ОСОБА_1 , про що поліцейський повідомив невідомому співрозмовнику в телефонній розмові, що ставить під сумнів об'єктивність поліцейського при фіксації вказаного адміністративного правопорушення.
Крім того, не є беззаперечним доказом цієї обставини і рапорт поліцейського без підтвердження іншими доказами, який має суттєві розбіжності із обставинами, встановленими з відеозапису.
Будь-які інші належні, допустимі та достовірні докази, які б з достатністю вказували на наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у справі відсутні.
Відповідно до положень ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно із ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Згідно ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Так, ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає, що "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення". Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції "кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку".
Стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширено ЄСПЛ й на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки "кримінальним обвинуваченням" у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (справа "Лучанінова проти України" (рішення від 09.06.2011 р., заява № 16347/02).
Крім того, у справі "Малофєєва проти Росії" (рішення від 30.05.2013 р., заява №36673/04) ЄСПЛ зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
З урахуванням цього, при вирішенні даної справи суд виходить з принципу презумпції невинуватості особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи зазначені обставини, на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, суд вважає за необхідне адміністративну справу відносно ОСОБА_1 закрити, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Керуючись ст.ст.9,130,245,247,251-252,256,266,279-280 КУпАП, суддя
ПОСТАНОВИВ:
Провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП, - закрити, у зв'язку з відсутністю в його діях складу вказаного адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня її прийняття.
Суддя Г. М. Чирський